Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м
| Вид материала | Документы |
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
- В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
- У праві, 502.37kb.
- Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
- Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
- Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.
Стаття 23. Відношення до виборів та референдумів
Іноземці та особи без громадянства не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах.
Стаття 24. Відношення до загального військового обов'язку
На іноземців та осіб без громадянства не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.
III. В'їзд в Україну і виїзд з України
Стаття 25. В'їзд в Україну
Іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
(Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003)
В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
- якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
(Абзац шостий частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003 – набуває чинності з 01.08.2003 року).
- якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
(Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003).
Стаття 26. Виїзд з України
Іноземці та особи без громадянства виїжджають з України за дійсними паспортними документами.
(Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003).
Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права на вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
(Статтю 26 доповнено частиною другою згідно із Законом № 177-IV від 26.09.2002).
Виїзд з України іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо:
- щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення провадження у справі;
- його засуджено за вчинення злочину - до відбування покарання або звільнення від покарання;
- його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.
Виїзд з України іноземця та особи без громадянства може бути відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні.
Стаття 27. Транзитний проїзд через територію України
Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України в країну призначення дозволяється за наявності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодавством України.
Стаття 28. Правила в'їзду в Україну, виїзду з України, транзитного проїзду через територію України
Правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
IV. Відповідальність іноземців та осіб без громадянства
Стаття 29. Підстави відповідальності за правопорушення
Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Стаття 30. Відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію
За порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Стаття 31. Скорочення терміну тимчасового перебування в Україні
Іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.
Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.
Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
(Частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року).
Стаття 32. Видворення за межі України
Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
(Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 506-IV від 06.02.2003, № 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року).
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
(Частина третя статті 32 в редакції Закону № 506-IV від 06.02.2003).
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
(Статтю 32 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003).
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
(Статтю 32 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003; в редакції Кодексу № 2747-IV від 06.07.2005).
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
(Статтю 32 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1277-IV від 18.11.2003).
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
(Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1277-IV від 18.11.2003).
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
(Частина статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 506-IV від 06.02.2003).
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках – органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
(Частина статті 32 в редакції 32 Закону № 506-IV від 06.02.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року).
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
(Стаття 32 в редакції Закону № 2247-III від 18.01.2001).
V. Заключні положення
Стаття 33. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 34. Привілеї та імунітети співробітників представництв іноземних держав
Положення цього Закону не зачіпають встановлених законодавством України і міжнародними договорами України привілеїв та імунітетів, які надаються співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ іноземних держав в Україні, а також іншим особам.
Президент України 4 лютого 1994 року
Л. КРАВЧУК № 3929-XII
Закон України
«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
Цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільнимвибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Стаття 1. Дія Закону
Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Стаття 2. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Стаття 3. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
свобода пересування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
вільний вибір місця проживання чи перебування – право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;
особа – фізична особа;
реєстрація – внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації;
довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування – документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Стаття 4. Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
Законодавство про свободу пересування та вільний вибір місця проживання складається з Конституції України, цього Закону, інших законів та міжнародних договорів України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 5. Законні підстави перебування на території України.
Законними підставами перебування на території України є:
для громадян України – належність до громадянства України;
для іноземців та осіб без громадянства – реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстроване їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані зареєструвати місце перебування.
Реєстрація місця проживання громадян України, які проживають за межами України, здійснюється в установленому порядку консульськими установами України за кордоном або дипломатичними представництвами.
Надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи.
При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.
Стаття 7. Зняття з реєстрації місця проживання
Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто.
У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку.
Зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх, які не мають батьків, та осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Стаття 8. Реєстрація місця перебування особи
Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування.
При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи.
Стаття 9. Зняття з реєстрації місця перебування особи
Зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється за її повідомленням. Відповідальність за правдивість зробленого повідомлення покладається на таку особу.
Орган реєстрації, отримавши повідомлення особи, знімає з реєстрації її місце перебування та повідомляє про це орган реєстрації, в якому зареєстроване її місце проживання.
Стаття 10. Перереєстрація місця проживання або місця перебування особи
У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов'язаний на підставі поданих особою або її законним представником достовірних відомостей внести необхідні зміни до реєстраційного обліку протягом семи днів.
Стаття 11. Органи реєстрації місця проживання та місця перебування особи
Реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі — орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Стаття 12. Обмеження свободи пересування
Свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об'єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на приватних земельних ділянках;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Свобода пересування обмежується щодо:
осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;
осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця);
іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;
осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;
іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.
Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 13. Обмеження вільного вибору місця проживання
Вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об'єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан.
Вільний вибір місця проживання обмежується щодо:
осіб, які не досягли 16-річного віку;
осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;
осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;
осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;
іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Стаття 14. Оскарження рішень з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Стаття 15. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 16. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Якщо особою була подана заява про зміну місця проживання до набрання чинності цим Законом, реєстрація місця проживання здійснюється за правилами, які діяли на момент прийняття цього Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів органів виконавчої влади.
Президент України 11 грудня 2003 року
Л. КУЧМА № 1382-IV
Указ Президента України
«Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання»
З метою реалізації конституційного права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання та виконання міжнародних зобов'язань України у цій сфері постановляю:
1. Установити, що, починаючи з 1 липня 2001 року, реєстрація іноземців, які в установленому порядку в'їжджають в Україну, та їх паспортних документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України органами Адміністрації Державної прикордонної служби України. Подальша реєстрація іноземців, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, та їх паспортних документів в органах внутрішніх справ не провадиться.
(Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 від 29.10.2003 р.)
2. Кабінету Міністрів України:
подати до 1 серпня 2001 року на розгляд Верховної Ради України проект Державної міграційної програми України на 2002–2005 роки;
подати до 1 жовтня 2001 року пропозиції щодо поетапного скасування дозвільного порядку вибору місця проживання (інститут прописки), передбачивши заходи для забезпечення повної реалізації прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією України;
проаналізувати до 1 листопада 2001 року стан виконання чинних законів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України з питань міграції та в разі потреби вжити заходів до їх додержання всіма органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;
забезпечити широке роз'яснення серед населення норм Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що визначають права і свободи людини і громадянина, шляхом виступів фахівців у засобах масової інформації, видання науково-практичних коментарів, брошур;
привести до 1 листопада 2001 року свої нормативно-правові акти з питань міграції у відповідність із Конституцією України та цим Указом.
3. Міністерству закордонних справ України:
активізувати формування договірно-правової бази щодо врегулювання процесів переселення та всебічного захисту громадян України за кордоном з урахуванням специфіки країн їхнього перебування;
внести в установленому порядку до 1 вересня 2001 року пропозиції щодо приєднання України до Конвенції про статус біженців, 1951 року та Протоколу, що стосується статусу біженців, 1967 року.
4. Центральним та місцевим органам виконавчої влади привести до 1 грудня 2001 року у відповідність з вимогами Конституції України і довести до відома населення свої нормативно-правові акти з питань свободи пересування і вільного вибору місця проживання.
Президент України 15 червня 2001 року
Л. КУЧМА № 435/2001
Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. № 844
(У тексті Положення слова "Єдиної державної автоматизованої паспортної системи" замінено словами "Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування" згідно з Постановою КМ № 327 від 15.03.2006)
1. Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - Департамент) є урядовим органом державного управління, який діє у складі МВС і йому підпорядковується.
Департамент у складі МВС, управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділи, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - підрозділи) становлять службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, керівним органом якої є Департамент.
(Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1968 від 25.12.2002)
2. Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами МВС.
3. Основними завданнями Департаменту є:
1) участь у межах своєї компетенції в координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з:
вирішенням питань громадянства України;
організацією імміграційної роботи та боротьбою з незаконною міграцією;
додержанням посадовими особами та громадянами правил паспортної системи;
реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання/перебування;
2) організація роботи з розгляду документів стосовно набуття/припинення громадянства України, підготовка матеріалів для розгляду Комісією при Президентові України з питань громадянства;
3) узагальнення практики застосування законодавства з питань громадянства, імміграції іноземців та осіб без громадянства в Україну, реєстрації фізичних осіб за місцем проживання/перебування і розроблення та внесення пропозицій щодо його вдосконалення на розгляд Міністра внутрішніх справ;
4) забезпечення відповідно до законодавства видачі громадянам України, які постійно проживають в Україні, паспортних документів, іноземцям та особам без громадянства документів для в'їзду в Україну, перебування в Україні та виїзду за її межі або постійного проживання на її території;
5) організація реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем проживання/перебування;
6) організація роботи із створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;
7) організація контролю за додержанням посадовими особами та громадянами правил паспортної системи, іноземцями та особами без громадянства - правил перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію.
4. Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
1) готує документи з питань набуття/припинення громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
2) забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства;
3) приймає у передбачених законом випадках рішення про оформлення набуття громадянства України;
4) веде облік осіб, які набули/припинили громадянство України;
5) організовує видачу громадянам України паспортних документів;
6) організовує оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі;
7) організовує роботу з підготовки пропозицій щодо визначення в установленому порядку квоти імміграції на календарний рік та з розгляду документів стосовно надання дозволу на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах;
8) приймає рішення про надання дозволу та відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію;
9) веде облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл;
10) організовує роботу з розгляду питань щодо надання іноземцю або особі без громадянства статусу біженця;
11) організовує роботу, пов'язану із створенням Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;
12) формує за участю Адміністрації Держприкордонслужби базу даних про іноземців та осіб без громадянства, в'їзд в Україну яких не дозволяється за наявності підстав, визначених законом;
(Підпункт 12 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1402 від 04.09.2003)
13) приймає рішення щодо скорочення терміну перебування іноземця або особи без громадянства в Україні;
14) приймає рішення щодо видворення іноземця або особи без громадянства з України;
15) здійснює організаційні заходи, пов'язані з видворенням іноземця або особи без громадянства з України;
16) готує інформаційно-аналітичні матеріали та інші документи з питань, що належать до його компетенції, для подання в установленому порядку на розгляд відповідних органів;
17) видає в установленому порядку бюлетені, збірники нормативних актів, інші матеріали з питань, що належать до його компетенції;
18) виконує функції державного замовника з розроблення, виробництва, постачання і ремонту програмно-апаратних засобів для Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;
19) взаємодіє з консульською службою МЗС, відповідними підрозділами центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;
20) забезпечує та здійснює контроль за додержанням державної таємниці в апараті Департаменту, а також у територіальних органах і підрозділах;
21) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
5. Департамент має право:
1) безоплатно отримувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
безоплатно користуватися засобами масової інформації для встановлення місця перебування осіб, розшук яких покладено законодавством на нього;
2) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
3) брати участь у створенні спеціального обладнання, необхідного для оформлення паспортних документів, готувати пропозиції щодо розроблення зразків і виготовлення бланків паспортних та інших документів, виступати замовником виготовлення цього обладнання та бланків;
4) брати участь у міжнародному співробітництві з питань гуманітарного характеру, реалізації прав і свобод громадян України, а також виконанні відповідних міжнародних зобов'язань України;
5) надавати платні послуги згідно із законодавством;
6) перевіряти додержання органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями правил паспортної системи, вимог законодавства щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні і вносити пропозиції про усунення причин і умов, що сприяють їх порушенням;
7) вимагати у межах своєї компетенції від посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усунення виявлених порушень;
8) утворювати, реорганізувати та ліквідувати у межах повноважень, наданих МВС, територіальні органи і підрозділи;
9) утворювати за погодженням з органами виконавчої влади експертні та консультаційні ради, робочі групи;
10) здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.
6. Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ.
(Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1573 від 02.10.2003)
Директор Департаменту є членом колегії МВС.
7. Директор Департаменту:
здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром внутрішніх справ за виконання покладених на Департамент завдань;
приймає у межах повноважень, наданих МВС, рішення про утворення територіальних органів і підрозділів;
(Абзац третій пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1197 від 15.12.2005)
забезпечує управління діяльністю територіальних органів і підрозділів;
представляє Департамент у державних органах та органах місцевого самоврядування;
призначає відповідно до законодавства та в межах своїх повноважень на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів, осіб рядового і начальницького складу, інших працівників Департаменту, крім заступників директора;
представляє осіб рядового і начальницького складу, працівників Департаменту до державних нагород, відзнак МВС;
вирішує питання про відповідальність осіб рядового і начальницького складу, працівників Департаменту;
розпоряджається у межах повноважень, наданих МВС, коштами Департаменту, затверджує в установленому порядку кошторис видатків на виготовлення/оформлення паспортних документів, створення та впровадження Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування;
затверджує положення про структурні підрозділи Департаменту, територіальні органи і підрозділи;
притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів Департаменту, інших працівників, крім заступників директора;
підписує видані в межах компетенції Департаменту накази, організовує перевірку їх виконання;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.
8. Директор Департаменту має першого заступника та двох заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ, погодженим з директором Департаменту.
Один із заступників директора Департаменту є за посадою начальником Головного обчислювального центру Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування.
Розподіл обов'язків між заступниками провадить директор Департаменту.
9. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія у складі директора (голова колегії), його заступників за посадою та керівників структурних підрозділів Департаменту.
Персональний склад колегії затверджується Міністром внутрішніх справ за поданням директора Департаменту.
Рішення колегії проводяться в життя наказами директора Департаменту.
10. Департамент в межах своєї компетенції видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
11. За рішенням МВС при Департаменті може утворюватися науково-технічна рада, а також інші дорадчі органи.
(Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1106 від 17.07.2003)
Склад зазначеної ради та інших дорадчих органів, положення про них затверджує директор Департаменту.
12. Граничну чисельність осіб рядового і начальницького складу та працівників Департаменту за поданням директора затверджує Міністр внутрішніх справ.
(Абзац перший пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1106 від 17.07.2003)
Структуру Департаменту затверджує директор за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
(Абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1106 від 17.07.2003)
Призначення на посаду та звільнення з посади керівників територіальних органів здійснюється Міністром внутрішніх справ.
(Пункт 12 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1197 від 15.12.2005)
13. Штатний розпис, кошторис Департаменту затверджує директор за погодженням з МВС та Мінфіном.
(Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1106 від 17.07.2003)
14. Департамент утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання МВС.
15. Особи рядового і начальницького складу Департаменту проходять службу відповідно до Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, користуються всіма правами та виконують обов'язки відповідно до Закону України "Про міліцію".
16. Грошове, медичне та пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу, оплата праці працівників Департаменту здійснюється в порядку та на умовах, передбачених законодавством для рядового і начальницького складу та працівників МВС.
17. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Постанова Кабінету Міністрів України
«Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну»34
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Правила оформлення візових документів для в'їзду в Україну (додаються).
2. Установити, що:
термін запровадження нового порядку оформлення візових документів для громадян тієї чи іншої країни та термін дії раніше оформлених іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну встановлюються Міністерством закордонних справ за погодженням з Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції та Службою безпеки з урахуванням того, що запровадження цього порядку повинне бути завершено не пізніше ніж 1 грудня 1999 року;
у період до утворення служби з питань імміграційного контролю можуть прийматися рішення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, щодо оформлення у виняткових випадках в аеропортах, на морських вокзалах, прикордонних автомобільних та залізничних станціях дозволів для в'їзду в Україну терміном до 5 діб іноземцям та особам без громадянства, які прибувають в Україну у службових справах на запрошення державних органів, а також на запрошення фізичних та юридичних осіб.
(Абзац третій п. 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1758 від 27.12.2001 р.)
3. Міністерству закордонних справ затвердити у двотижневий термін за погодженням з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Державним комітетом у справах охорони державного кордону та Службою безпеки інструкцію з оформлення візових документів для в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства.
4. Визнати такими, що втратили чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 137 «Про тимчасовий порядок оформлення іноземним громадянам віз для перебування в Україні» та пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р.
№ 983 «Про запровадження візової етикетки для оформлення іноземцям і особам без громадянства віз для в'їзду в Україну» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 37, с. 13).
Прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко
Правила оформлення візових документів для в'їзду в Україну
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 227