Кременчук від заснування до 1764 р

Вид материала

Документы

Содержание Стецюк К.І. Стецюк К.І. 160. Костомаров Н. Руина. – С.298-299. 161 Жук В.Н., Олексашенко Г.П.

Подобный материал:

• Ну, а пока – зима…, 3393.89kb.
• Протокол №2 від 24. 09. 2011, 174.94kb.
• Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів., 3585.4kb.
• Положення про всеукраїнський історико-літературний конкурс «хрестителі київської русі., 46.56kb.
• 1. Поняття та зміст підприємництва Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від, 265.7kb.
• Договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю, 162.02kb.
• Договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю, 156.55kb.
• Повідомлення про заснування громадської організації «прилуцький міський осередок чернігівського, 186.09kb.
• Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації, 137.98kb.
• Н. К. Проценко Основні засади законодавства України про з ахист прав споживачів, 194.01kb.

Примітки

131. Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.110,125,152; Стецюк К.І. Вказ. праця. – С.276. І.Брюховецький 15.ІV.1666 р. (список з 27.V.1666 р.) саме звернувся з проханням до московського уряду зміцнити російські залоги в прикордонних фортецях, в т.ч. і Кременчуці (див.: Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.106).

132. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15418. – Арк.67. Про намір Брюховецького опанувати Кременчук і вдарити навіть на Крилів російський воєвода П.В.Шереметєв повідомляв до Москви 26.VI.1666 р. (див.: Там само. – Арк.29-30).

133. Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.110,125,128. Полтавський полковник Григорій Вітязенко, нарікаючи на помилки російських переписувачів 1666 р., також згадував, що під час перепису він зі своїми козаками був у поході під Кременчуком (див.: Соловьев С.М. Сочинения. – Кн.VI. – Т.11. – С.342). Однак, чи це одна й та сама акція, казати з певністю не можу. Достеменно відомо, що 9.VII.1666 р. Полтавський полк стояв табором під Манжелією (звідси було відіслано скаргу на зловживання полтавського воєводи Якова Хитрово, див.: Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.132-133).

134. У листі Дорошенка згаданий під’їзд його 2-тисячного (в іншому листі 3-тисячного) загону на Кременчук 3 липня 1666 р., але здається це мова про вищезгаданий (червневий) напад. Тут також згадано про розгром («разогривання») 1-тисячного ворожого загону, що вихопився було на Правобережжя (назад повернулось ледь 18 чоловік) (див.: Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.112,114). До котроїсь із згаданих вилазок відноситься і запис у щоденнику Храповицького – одного з польських учасників переговорів у Андрусові. Під 16 липня він записав «Дорошенко з татарами з’явився біля Києва і Кременчука» (Див.: Яковлева Т. Руїна Гетьманщини. – С.556; першоджерело: Chrapowicki J.A. Diariusz. – T.II. – Warszawa, 1988. – S.163).

135. Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.110,125,128; Стецюк К.І. Вказ. праця. – С.256,283. Дорошенко писав до свого кума Груші: «и хотя укрепила в Кременчюку город Москва и полки все Заднепрскіе над берегом стоят по городом, однакож в городах сами себе затворив, волный путь орде дают» (див.: Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.115).

136. Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад правобережних полків… – С.20.

137. Такий «вахтовий» спосіб служби кременчуцької залоги, крім звичних «небезпек прикордоння», був викликаний попереднім спустошенням Кременчуччини, що тепер вже не могла самотужки прогодувати велику кількість «служивих людей». Кременчук в інформації І.Брюховецького царю про побут місцевого гарнізону від 17.VII.1666 р. названий «пустим городом», з якого «ратные ваши государевы люди безпрестанно уходят, не хотя там жити. Казаки любо еще держатся, однако ж они не совсем бывают постоянны». Лівобережний гетьман також повідомляє, що правобережці «велми жалеют» за Кременчуком, а отже ця небезпека потребує постійної уваги російського уряду щодо доукомплектування кременчуцької залоги ратними людьми (див.: Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.135).

138. Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.152. Про факт перетинання шляху полтавський воєвода повідомив 4.VIII.1666 р., а 9.VIII він вирушив з Полтави звільняти шлях, згодом з Кременчука відписав про прибуття запорізьких посланців до Дорошенка (див.: Там само. – С.152-153). В цей час під Кременчук збирався в похід І.Брюховецький з калмиками, але цар наказав йому утриматись від наступу, обмежившись висиланням сторожі на переправи, та розпустити військо по домам (див.: Там само. – С.153-154).

139. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15419. – Арк.16.

140. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15422. – Арк.104-105.

141. Акты ЮЗР. – Т.VI. – С.174. Прохання це знову під претекстом контролю над Запоріжжям («чтоб в Запороги хлеба не провозили», аби обмежити кількість присутніх козаків на Запоріжжі). Здається прохання це було виконане (на межі березня-квітня?), але вже 29.V.1667 р. полтавський воєвода Михайло Волконський доносив царю, що «в Кременчюк, государь, велено быть служивым людем переменяяся помесячна; и твои государевы ратные люди стоят в Кременчюке два месяца, а переменить, государь, их из Кременчюка некем» (див.: Акти ЮЗР. – Т.VI. – С.199). Воєвода також доповідав про «многія» втечі своїх підлеглих.

142. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15422. – Арк.162-163.

143. Акти ЮЗР. – Т.VI. – С.231-232.

144. Акти ЮЗР. – Т.VI. – С.197,198. 21.V.1667 р. запорізький кошовий отаман Остап Васютенко передрікав постання «великого вогню», якщо не припиняться зловживання російських воєвод в Україні (див.: Там само. – С.204).

145. Стецюк К.І. Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50 – 70-х роках XVII ст. – К., 1960. – С.356.

146. Акти ЮЗР. – Т.VII. – С.97.

147. Акти ЮЗР. – Т.VII. – С.355.

148. Матченко А. Историко-археологический очерк бывшего Пивогорского монастыря… – С.10.

149. Яковенко Н.М. Нарис… – С.219.

150. Акты ЮЗР. – Т.VII. – С.146,150,168.

151. Там само. – С.153.

152. Там само. – С.154.

153. Там само. – С.156.

154. Там само. – С.172.

155. Акты ЮЗР. – Т.ІХ. – С.33; Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. – Київ-Нью-Йорк, 2003. – С.198.

156. Там само. – С.198-200.

157. У національній історіографії існує впливова думка про «запрограмованість» гетьманства Д.Многогрішного, на порозуміння гетьманів обох боків Дніпра про об’єднання України за слушної години (див.: Чухліб Т. Вказ. праця. – С.118-119).

158. Лазаревский А. Полтавщина в XVII веке // Киевская старина. – 1891. – №9. – С.367-369.

159. Лятошинський М.В. Історичний нарис територіального складу Полтавщини // Історично-географічний збірник. – Т.3. – К., 1929. – С.204; Акты ЮЗР. – Т.ІХ. – С.907-910. У переліку козацьких сотень 1672 р., які підкорялися лівобережним гетьманам Кременчуцька, як й інші сусідні з нею сотні, не значаться. У Миргородському полку, якому вона була підпорядкована згодом, значаться лише 4 сотні (Миргородська, Сорочинська, Хорольська та Устивицька).

160. Костомаров Н. Руина. – С.298-299.

161. Вірогідно опанував Кременчук Д.Многогрішний у липні 1670 р., адже на допиті В.Дворецького 28.VII.1670 р. згадувалось про вихід військ «звлаща к Кременчюку» (див.: Акты ЮЗР. – Т.ІХ (1668-1672). – СПб., 1877. – С.254.

162. Стецюк К.І. Вказ. праця. – С.355-356.

163. Акты ЮЗР. – Т.ІХ. – С.401.

164. Там само. – С.965.

165. Там само. – С.972-973.

166. ЦДІАУК. – Ф.57. – Оп.1. – Спр.438. – Арк.35.

167. Стецюк К.І. Вказ. праця. – С.356.

168. Там само. – С.358.

169. Величко С. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII-м веке. 1720. – Т.2. – К., 1851. – С.314.

170. Маємо вістку, що 20 березня 1673 р. чигиринський отаман і небіж Дорошенка Яцько Колоша привів йому на допомогу під Цибульник 7 тис. татар (див.: Акты ЮЗР. – Т.ХІ. – СПб., 1879. – С.223; Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад правобережних полків… – С.27).

171. Хоча існує і згадка з 24 жовтня 1672 р., що миргородський полковник одержував вісті про справи на Запоріжжі з Кременчука (див.: Акты ЮЗР. – Т.ХІ. – СПб., 1879. – С.57). Отже, лояльність кременчужан більше залежала від того, чиї військові сили знаходилися ближче до околиць рідного міста. Про проблеми Дорошенка у справі утримання реальної влади над місцевим населенням свідчить і факт направлення кількасотенного загону союзних татар разом з черемисами та гетьманськими компанійцями на початку квітня 1674 р. під Крилов, під яким Орда «мало не всех людей … выбрала и в Крым провадила» (див.: Акты ЮЗР. – Т.ХІ. – С.428; та ж вістка – С.446). Наприкінці липня того ж року, під час облоги Чигирина Г.Ромодановським, Крилов згаданий серед тих околичних містечок, що «добили челом» (присягнули) царю (див.: Там само. – С.572).

172. Бантыш-Каменский Д.И. История Малой России… – С.544.

173. Акты ЮЗР. – Т.ХІ. – С.659-660.

174. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.74.

175. Яковенко Н.М. Нарис… – С.221.

176. Матченко А. Историко-археологический очерк бывшего Пивогорского монастыря… – С.11; Акты ЮЗР. – Т.ХІ. – С.572.

177. Там само. Їх мешканці, які позостались живі, поклали початок селищу Недогарки (див.: Жук В.Н., Олексашенко Г.П. Градизьк… – С.18). Занепад Максимівки відчувався і раніше, адже 1667 р. центр колишньої Максимівської козацької сотні перейшов до Городища.

178. Зокрема, Лози (Лозки, Вороні Лози) в 1693 р. згадані вже як топонім «Стара Слобода» (див.: Універсали Івана Мазепи 1687-1709. – К.-Львів, 2002. – С.253).

179. Там само. Утім, вже з 26.І. та 17.VI.1675 р. маємо вістки від намісника Пивогірського монастиря з Городища (див.: Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.33-34). А в 1678 р. монастир цей бачив П.Гордон і згадав про нього як «Максимівський невеликий монастир біля підніжжя високого пагорба» (див.: Гордон П. Дневник. – Ч.2. – С.186).

180. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.34. Утім, життя в Крилові зовсім не завмерло. Так між 21.IV та 1.VI.1675 р. на Січ приїздив з Крилова Перехрест «з товарищі» з товарами (див.: Там само. – С.140).

181. Величко С. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII-м веке. – С.340, 356. Згадує Величко тут під 1674 р. і про «осадження» Келеберди запорозьким кошовим Іваном Сірком.

182. Лятошинський М.В. Історичний нарис територіального складу Полтавщини… – С.204.

183. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.34,51-52.

184. При ньому лишались міста: Крилів, Воронівка, Бужин, Боровиця, Суботів, Медведівка, Жаботин, Черкаси та Білозір’я (див.: Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.376).

185. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.341,434.

186. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.656.

187. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.729.

188. Акты, относящиеся к истории Западной России. – Т.V. – C.140.

189. Ця фортеця використовувалась і під час наступних Чигиринських війн 1677-1678 рр. О.Матченко повідомляв, що залишки цієї фортеці ще були добре помітні наприкінці ХІХ ст., пам’яттю про ту добу були й 2 чавунні гармати, які довго стояли над Покровським узвозом, а в його час вже знаходились під дзвіницею Троїцької церкви в Градизьку (див.: Там само. – С.12-13).

190. Там само. Утім, це ще був не кінець для роду Дорошенків на Чигиринщині-Крилівщині. Молодший брат екс-гетьмана «знатний товариш військовий» Андрій Дорошенко послідовно отримував підтвердження на Надтясминські маєтності спочатку від І.Самойловича (7.ХІ.1676 р.), потім від І.Мазепи (23.VIII.1707 р.) (див.: Пивовар А.В. Вказ. праця. – С.130). І лише бунчуковий товариш Василь Дорошенко 20.ІІ.1745 р. продав ці предківські маєтності генеральному військовому обозному Якову Лизогубу (Там само).

191. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.753.

192. Акты ЮЗР. – Т.ХІІ. – С.777.