Geum.ru

Кременчук від заснування до 1764 р

Вид материалаДокументы

Содержание


85. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15544 (6-й з 8-ми пунктів інструкції посольству був спеціально присвячений цій справі). 86
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   41

Примітки


28. Щоправда, бої з прихильниками Виговського відбулися в Говтві (листопад 1658 р.), Кобеляках, які «спалили все до остатка» (початок травня 1659 р.) (Акты ЮЗР. – Т.VII. – С.259,283). 12 грудня 1659 р. прихильники Виговського (полковники – Чигиринський Ілляш, Черкаський – Джулай та Філон Гаркуша) приходили добувати Новий Санжарів. (Акты ЮЗР. – Т.VII. – C.285-286).

29. Акты ЮЗР. – Т.XV. – №11. – С.439/ Отписка Шереметьева, сент.1659 г. (Цит. за: Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття… – С.333-334).

30. Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад правобережних полків… – С.31.

31. Акты ЮЗР. – Т.VІІ. – С.317-319. «Повним» миргородським полковником тоді, здається, був Гаврило Білаш.

32. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини. – С.57.

33. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15401. – Арк.4; Спр.15403. – Арк.5-9. 29.VII.1660 р. К.Андрієвича пробував схилити листом на річпосполитський бік його безпосередній противник – Андрій Потоцький (чи не сприяли цьому якісь «дореволюційні» клієнтарні зв’язки старшини-кременчужанина з Потоцькими?).

34. Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття… – С.342.

35. Там само. – С.349.

36. По боці Дорошенка стояли полтавський полковник Федір Жученко, лубенський – С.Шамрицький, гадяцький (?) – П.Животовський та, здається, вибранецькі полки Гната Макухи (з Опішні), Я.Черкаса, Бердника та піхотний (січовий?) полк Пушкелі (див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15404. – Арк.11,14-15; Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад правобережних полків… – С.19, 29-30; Кривошея В. Генеалогія українського козацтва… – С.166). Є вістка з 7.ХІІ.1660 р., що у Гадячі зосередилося до 10 тис. козаків (ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15404. – Арк.14) та звістка з 10.ХІІ.1660 р. говорить також про переправу через Дніпро під Максимівкою 12 тис. «ляхів» (себто козаків Дорошенка) та 15 тис. татар. Утім, за вірогіднішими даними Дорошенко мав під рукою 3-5 тис. козаків та до 3 тис. татар (див.: Яковлева Т. Руїна Гетьманщини… – С.165-166).

37. Кременчужани, говтвяни та козаки з їх околиць тоді пішли під прапорами полковника Я.Черкаса до Гадяча (див. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15404. – Арк.14), який мав стати опорним пунктом для опанування цілого Лівобережжя.

38. Акты Московского государства. – Т.ІІІ. – С.310. Маю сумнів, що постраждало саме місто. Здається, що шкоди стосувались т.зв. «подворків» – приміських господарств і були, переважно, на совісті татарських союзників, яким П.Дорошенко відмовився дати можливість вибирати ясир.

39. Там само.

40. Савчук Н.О. Вказ. праця. – С.171. Вереміївка та Жовнин присягнули Сомкові у квітні того ж року (див.: Там само).

41. Там само.

42. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва… – С.170.

43. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.37.

44. Акты ЮЗР. – Т.V (1659-1665). – СПб., 1867. – С.65; Корнієнко М.П., Кривошея В.В. Персональний склад правобережних полків… – С.30. Дружину Я.Черкаса з приходом росіян (20.V.1661 р.) в Говтві взяли під варту.

45. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.47-48. Про те, що Макуха «ниже Кременчука, у Кривого Порожка, ночью Днепр перешедши вместе с Пушкелею и к Чигирину пошли» повідомив Я.Сомка Кременчуцький полковник К.Андрієвич (див.: .Акты ЮЗР. – Т.V. – С.67).

46. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.40.

47. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.65. Кременчужани цю Дорошенкову піхоту прийняти відмовились і прибувши для присяги царю до Говтви просили надіслати їм для оборони російських ратних людей.

48. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.22,44-45,47.

49. Там само. – Арк.46.

50. Там само. – Арк.48.

51. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.66-67.

52. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.67.

53. Там само. – С.68.

54. Николайчик Ф.Д. Город Кременчук. Исторический очерк. – СПб., 1891. – С.35.

55. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.66.

56. Там само. – С.68. «Людьми Сомка» в Кременчуці могли виступити, крім Андрієвича, новий полковий суддя Б.Лавриненко (екс-пушкарівець?) та пізніший кременчуцький полковий писар (сотник?) Михайло Лазаренко (родич Олешка Лазаренка з реєстру кременчуцької сотні 1649 р.?), якого Сомко на початку червня 1662 р. відправляв на чолі посольства до Москви.

57. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.66.

58. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.50.

59. Савчук Н.О. Вказ. праця. – С.173. Зрештою, вторгнення відбулося у жовтні 1661 р. ближче до Переяслава, через Терехтемирівський перевіз (Там само. – С.174).

60. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.50-51.

61. Там само. – Арк.57,59-60. Одним з інформаторів для листа від 7.VIII.1661 виступив Андрій Левченко, можливо родич Микити та Степана Левченків з реєстру кременчуцької сотні 1649 року.

62. Наведу тут текст одного з небагатьох відомих цілком документів підписаних кременчуцьким полковником (зберігся у московській копії): «Панове полковники Миргородской, Лубенской, Прилуцкий [Полтавському полковнику відіслано подібного листа днем раніше, йому наказувалось йти під Мишурин Ріг], его пресветлого царского величества войска Запорожского яко есмо умысля послали первого хоружего нашего Жедена Острогляда, чтоб наскора вышедши з полками, а сами до нас приехавши, также и тепер вам приказываем, чтоб на местех указных уставивши полчаса и годины не мешкаючи до нас скора поспешили на срок августа ко 12 числу, иж весть скорую имеем с тое стороны Днепра от Василья толмача Белоцерковского, которого посылали мы от себя ис Кременчюка на ту сторону Днепра для проведыванья вестей. И тот наш посланец сказывал нам, что он там слышал, что во всяком полку приказано собрать по триста волов для орды, а орда – де Торговицу извоевала, и малых ребят не аставивши. И сказывал – де ему тот толмач куды идти арде, – Белоцерковская [тут напевно помилка переписувача, має бути – «Білгородська»] – де орда пошла в послу… [напевно тут «послушенство»] к Чернецкому [польський командувач], а Очаковская – де арда, во Ржищеве, а Шинбиреі [Ширин-бей?] – де у Мишурина рогу, а хан у Кременчюка с полками многими; и каторой послан с теми вестьми к вам полковником его милости пана гетмана Якима Сомка, приказываю чтоб есте выехали д… для всякого дела и думы наскора, чтоб неприятелем на нас наступаючих и на наши вольности воевать бы им не дать, и не помоги им Бог (тот) замысл свой исполнить. Притом вас Господу Богу поручаем. Дан ис Кременчюка, августа 6 дня року 1661-го. Вам всего добра зычливой полковник Кирила Андреевич Каменник его милости пана гетмана Кременчюцкой» (матеріали Білгородського стола. Стб.№466.VII-X. 1661 р. див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15408. – Арк.2-3).

63. Лист В.Золотаренко – П.Салтикову від 29.VIII.1661 р. див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15408. – Арк.6.

64. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.7-8.

65. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.9-15,18,19-20. Здається, виїхав з Кременчука К.Андрієвич не одразу, оскільки є повідомлення, що він 9.Х.1661 р. повернувся з дороги на Переяслав до Сомка через те, що зустрів біженців за милю до Лубен, які повідомили йому про облогу Переяслава (див. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15410. – Арк.13).

66. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.5.

67. В інформації з 8.VI..1661 р. названий полковником чигиринським (вірогідно наказним), див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15407. – Арк.47.

68. Лист Г.Косагова – В.Золотаренко від 10.ІХ.1661 р. див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15408. – Арк.10-11.

69. Там само. – Арк.11.

70. А можливо і до кінця лютого, оскільки 28.ІІ.1662 р. Г.Косагов відправив з Кременчука до Москви 4 бранців-татар, двоє з яких потрапили до полону в «нинішніх боях». Їх, до речі, захопили кременчуцькі козаки Микифор (Микишка) Сергіїв та Олексій Семенов (можливо родич Степана, Михайла та Мануйла Семененків з реєстру кременчуцької сотні 1649 р.), яких разом із отаманом донських козаків Андрієм Васильовичем Кутеповим і відправи супроводжувати бранців. За це вони не без традиційної московської бюрократичної тяганини отримали по два рублі «государева жалування» (див.: Акты Московского государства. – Т.ІІІ. – С.483-484).

71. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15410. – Арк.1-7.

72. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15410. – Арк.7-10.

73. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15410. – Арк.11; вістки про вторгнення на Лівобережжя та наступ на Переяслав надіслав Ромодановському Косагов ще 14.Х.1661 р. (див.: Там само. – Арк.13).

74. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.20-21. Про плани хана з-під Конотопу іти з Ю.Хмельницьким під Кременчук, звідки, залишивши гетьману татар, самому піти до Криму повідомляли Ромодановському й полонені на російському прикордонні ординці (див. одписку одержану в Москві 22.І.1662 р.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15410. – Арк.24).

75. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.25-28.

76. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.35.

77. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.37-39.

78. Савчук Н.О. Вказ. праця. – С.177; Яковлева Т. Руїна Гетьманщини. – С.238. Ромодановський писав до Москви, що татар було 5 тис. (див. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.39).

79. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.39-41.

80. Николайчик Ф.Д. Город Кременчук. – С.37.

81. Якійсь німець Майєр служив І.Виговському у серпні 1659 р. (див.: Акты ЮЗР. – Т.VІІ. – С.296).

82. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.95-96.

83. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.95-96.

84. Савчук Н.О. Вказ. праця. – С.178. Разом з Полтавою Кременчук лишався єдиними пунктами південного Лівобережжя, де у 1662 р. перебували російські залоги (див. лист до Сомка російського воєводи В.Б.Волконського від 9.ІІ.1662 р.: Яковлева Т. Руїна Гетьманщини… – С.237; Дела тайного приказа. – Т.І. – Ст.1007).

85. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15544 (6-й з 8-ми пунктів інструкції посольству був спеціально присвячений цій справі).

86. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.116-117. Голуховського кременчуцькі козаки затримали та відправили до Переяслава.

87. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.118. З Романенком Сомко надсилав також якійсь «лист Кременчуцький» та інший, написаний полтавським полковником Д.Гуджолом, які свідчили про бунтарські настрої-наміри їх авторів.

88. Акты ЮЗР. – Т.V. – С.118. Пояснення Николайчика, що Майер сприяв Дубовикові, бо поділяв ненависть кременчужан до «мозирців» та гетьманських козаків, мені здається маловірогідним.

89. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.55.

90. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.54-55.

91. Наскільки «повним складом» діяли кременчуцькі міщани сказати важко. Николайчик, здається, не сумнівався, що всі міщани Кременчука не підтримали козаків-заколотників. Утім, джерело згадує, власне, тих «которые не похотели» (див.: Акты ЮЗР. – Т.V. – С.122-123), отже, можливо, були й такі, які «похотілі» стати на бік повстання.

92. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.55-57; див. також: Акты ЮЗР. – Т.V. – С.122-124. С.М.Соловйов писав, що облога була знята в результаті розгрому сил Хмельниченка новоприбулим російським військом спільно з гарнізоном міста, який здійснив вилазку (див.: Соловьев С.М. Сочинения. – М., 1991. – Кн.VI. – Т.11. – С.106), але, здається, це перебільшення.

93. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.15409. – Арк.57.

94. Під Криловим загинуло 3 тис. вояків, під Бужином – 10 тис. Козаки Хмельниченка та татари захопили 7 гармат, прапори та інше військове спорядження (див.: Соловьев С.М. Сочинения. – Кн.VI. – Т.11. – С.106).Припускаю, що тоді міг загинути й кременчуцький полковник Гаврило (Кость?) Дубовик.

95. Там само.

96. Савчук Н.О. Вказ. праця. – С.180.

97. Там само. – С.180-181.