І. В. Діяк Україна Росія

Вид материала

Документы

Содержание Додаток №4. Йеменська Арабська Республіка Північна Корея Острів Даманський 2. Радянське державне будівництво.

Подобный материал:

• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• І. В. Діяк українська національна ідея шлях до Великої України І. В. Діяк українська, 4264.08kb.
• Із 19 по 27 березня 2011 р у Московській академії економіки І права (Росія) в рамках, 8.96kb.
• Історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX, 2300.38kb.
• Всеукраїнський фонд «крок за кроком», 112.11kb.
• Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства, 8835.25kb.
• Канада є другою за величиною країною у світі (9 970 610 кв км), яку перевершує за розмірами, 216.4kb.
• І. В. Діяк, 2873.41kb.
• Сфери діалогу з єс, 69.82kb.
• План дій «україна-нато», 181.04kb.

Додаток №4.

Держави, на території котрих велися бойові дії

за участю громадян СРСР після 1945 р.


Наведений перелік встановлений російськими федеральними законами “Про ветеранів” від 12 січня 1995 р., “Про внесення змін та доповнень до Федерального закону “Про ветеранів” від 2 січня 2000 р., а також постановою № 63 Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р., прийнятою на виконання Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Алжир 1962 – 1964 рр.

Ангола листопад 1975 р. – листопад 1979 р.

Афганістан квітень 1978 р. – 15 лютого 1989 р.

Бангладеш 1972 – 1973 рр. (кораблі та допоміжні суда військово–морського флоту СРСР).

В’єтнам січень 1961 р. – грудень 1974 р. (у тому числі особовий склад розвідувальних кораблів Тихоокеанського флоту, що вирішували завдання бойової служби в Південно-Китайському морі).

Ефіопія грудень 1977 р. – листопад 1979 р.

Єгипет (ОАР) жовтень 1962 р. – березень 1963 р. червень 1967 р. 1968 р. березень 1969 р. – липень 1972 р. жовтень 1973 р. – березень 1974 р. червень 1974 р. – лютий 1975 р. (особовий склад тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, що брали участь у розмінуванні зони Суецького каналу).

Йеменська Арабська Республіка жовтень 1962 р. - березень 1963 р. листопад 1967 р. – грудень 1969 р.

Камбоджа квітень – грудень 1970 р.

Китай березень 1946 р. – квітень 1949 р. березень – травень 1950 р. (особовий склад групи військ ППО). червень 1950 р. – липень 1953 р.

Куба липень 1962 р. – листопад 1963 р.

Лаос січень 1960 р. – грудень 1963 р. серпень 1964 р. – листопад 1968 р. листопад 1969 р. – грудень 1970 р.

Мозамбік 1967 – 1969 рр., листопад 1975 р. – листопад 1979 р. березень 1984 р. – квітень 1987 р.

Північна Корея червень 1950 р. – липень 1953 р.

Сирія червень 1967 р. березень – липень 1970 р. вересень – листопад 1972 р. жовтень 1973 р. червень 1982 р. (включно з війною у Лівані).

Сомалі 1977 р.

Угорщина 24 жовтня – 10 листопада 1956 р.

Чехословаччина 20 серпня 1968 р. – 1 січня 1969 р.

Острів Даманський 15-28 березня 1969 р.

Район озера Жаланашколь серпень 1969 р.

Додаток №5.


Інтеграційні заходи 1917-1922 рр.


1. Більшовицьке партійне будівництво.

• Липень 1918 – І з’їзд КП(б)У в Москві. Рішення про входження КП(б)У до складу “єдиної Російської Комуністичної партії з підпорядкуванням у питаннях програм загальним з’їздам Російської Комуністичної партії й у питаннях загальнополітичних—ЦК РКП(б)”.
  
• 17-22 жовтня 1918 - ІІ з’їзд КП(б)У в Москві. Відставка надто самостійного складу ЦК КП(б)У. Відхід від попередніх тверджень про федеративні стосунки Україні і Росії та визначення новим завданням КП(б)У “об’єднання України з Росією”.
  
• Вересень-жовтень 1919 – перехід всіх членів КП(б)У на території України до підпільної роботи в зв’язку з поразкою більшовиків. Переведення решти членів партії на загальноросійську роботу. 2 жовтня розпуск ЦК КП(б)У.
  
• Зима-весна 1920 – відновлення КП(б)У в якості “обласної організації РКП”.
  

Надалі аж до своєї заборони 1991 р. КПУ існувала в якості “бойового загону КПРС”.

2. Радянське державне будівництво.

Перший прихід більшовицької влади до України.

• Червень 1917 – програмні статті Леніна щодо України, підтвердження права України на відокремлення від Росії й визнання можливості лише добровільного “з’єднання в одну державу двох народів”.
  
• Прийняття Радою Народних Комісарів (РНК) Радянської Росії “Декларації прав народів Росії”, якою закріплювалося право народів на вільне самовизначення аж до відокремлення.
  
• 3 грудня 1917 – ухвалення російським РНК “Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради” з юридичним визнанням Української Народної Республіки (УНР), Центральної Ради як законного українського уряду; одночасно проголошення стану “відкритої війни”.
  

• 11-12 грудня 1917 – проголошення в Харкові Радянської України під тією ж назвою УНР. Створення першого українського радянського уряду – Народного Секретаріату УНР.
  
• 24 грудня 1917 – відкликання Раднаркомом Росії свого визнання УНР як самостійної держави і Центральної Ради як законного українського уряду. Визнання Росією харківського уряду єдиними законним урядом України і подання йому збройної “допомоги”. Агресія російських радянських військ і захоплення України.
  

Другий прихід більшовицької влади до України.

• Осінь 1918 – повторна більшовицька агресія проти України.
  
• 21 листопада 1918 - створення в Курській області Росії нового українського радянського уряду – Тимчасового робітничо-селянського уряду України на чолі з Г.Пятаковим. Формальне визнання Москвою його незалежності.
  
• 6 січня 1919 – проголошення Радянської України у вигляді Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР). Така назва зберігатиметься до 1936 р.
  
• 16 січня 1919 – рішення Політбюро ЦК РКП(б) про призначення головою РНК УСРР Х.Раковського.
  
• 25 січня 1919 – ухвалення Тимчасовим робітничо-селянським урядом декларації про необхідність об’єднання УСРР і РСФРР.
  
• 29 січня 1919 – реорганізація Тимчасового робітничо-селянського уряду України в Раду народних комісарів.
  
• лютий-березень 1919 – ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад у Києві. Утворення незалежної УСРР.
  
• 10 березня 1919 – затвердження “Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки”, розробленої на базі Конституції РРФСР.
  
• 1 червня 1919 – декрет Всеросійського ЦВК “Про об’єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом”. У зв’язку з передачею своїх функцій російським органам влади розформування деяких управлінських структур уряду України.
  
• 21 вересня 1919 – у зв’язку з втратою території України рішення про ліквідацію урядового апарату УСРР із збереженням у Москві тільки секретаріату голови уряду Х.Раковського.
  

Остаточне закріплення більшовицької влади в Україні.

• 6 грудня 1919 – створення в Москві Всеукраїнського ревкому на чолі з Г.Петровським.
  
• 19 лютого 1920 – відновлення діяльності українського уряду у вигляді РНК УСРР замість Всеукрревкому Г.Петровського. Створення народних комісаріатів УСРР для управління тими галузями життя, які ще не були підпорядковані російським органам згідно декрету від 1 червня 1919 р: внутрішніх справ, земельних справ, освіти, продовольства, соціального забезпечення, охорони здоров’я, юстиції.
  
• 28 грудня 1920 – укладення союзного договору між РСФРР і УСРР; договірне закріплення положень декрету від 1 червня 1920 р. про об’єднання військових і економічних структур республік.
  
• 22 лютого 1922 – підписання протоколу про передачу РСФРР закордонних представництв України. Усунення України з міжнародної арени під виглядом створення дипломатичного союзу.
  
• 1922 – намагання російських наркоматів соціального забезпечення, освіти, землеробства поза дією україно-російських договорів підпорядкувати собі відповідні українські органи. Пряме порушення рештків українського суверенітету, формально визнаних Москвою.
  
• 30 грудня 1922 – підписання делегаціями Російської Федерації, Радянської України, Радянської Білорусії, Закавказької Федерації Декларації про утворення Союзу РСР. Створення перших вищих союзних органів влади.
  
• 1923-1924 – розробка і прийняття правових актів про створення та діяльність СРСР.
  

3. Радянське військове будівництво.

• 11 листопада 1918 – директива російського Раднаркому про наступ на Україну.
  
• 17 листопада 1918 – створення Революційної військової ради (Реввійськради) Курського напряму Російської Червоної армії – майбутнього штабу Українського фронту.
  
• 28 листопада 1918 – створення Реввійськради Української Червоної армії. Формування українських радянських дивізій.
  
• 23 січня 1919 – створення урядом УСРР Вищої військової інспекції Робітничо-Селянської Червоної Армії України.
  
• 15 квітня 1919 – створення Реввійськрадою 1-ї, 2-ї та 3-ї Українських радянських армій.
  

Кроки на створення єдиних збройних сил Радянської Росії і Радянської України під керівництвом Москви.

• 24 квітня 1919 – вказівка Леніна про негайне направлення директиви ЦК РКП(б) всім національним республікам про воєнну єдність (злиття).
  
• 4 травня 1919 – затвердження пленумом ЦК РКП(б) директиви про єдине командування арміями радянських республік і розсилає її до ЦК республіканських компартій.
  
• 19 травня 1919 – нарада членів ЦК КП(б)У і представників ЦК РКП(б) з питань про об’єднання воєнних і матеріальних засобів радянських республік навколо Росії.
  
• 1 червня 1919 – декрет Всеросійського ЦВК “Про об’єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом”.
  

• 4 червня – розпорядження Леніна про скасування Наркомату військових справ УРСР. Наказ російської Реввійськради про ліквідацію Українського фронту, розформування Української Червоної армії та перепідпорядкування її військових частин безпосередньо Москві.
  
• 19 червня 1919 – наказ Реввійськради РСФРР про поширення на територію України дії всіх російських урядових декретів, законоположень, постанов з воєнних питань.
  
• 21 червня 1919 – постанова ЦВК Рад України про недоцільність існування окремої Української Червоної армії і формальний дозвіл на перепідпорядкування її з’єднань Реввійськраді Росії.
  
• Літо 1919 - перетворення Таращанського і Богунського полків – колишніх куренів 1-ї Української радянської дивізії – на 392-й і 389-й стрілецькі полки Російської Червоної армії. Перетворення Червоного козацтва на звичайну кавалерійську дивізію й переведення її до Росії. Знищення українських військових командирів В.Боженка, Т.Черняка і М.Щорса.
  
• 12 грудня 1919 – наказ Реввійськради РСФРР Всеросійському головному штабу про формування для України необхідної кількості військових комісаріатів. Створення в Москві управлінь і штабів Київського та Харківського округів.
  
• 11 січня 1920 – угода між ревкомом Української Галицької армії та командуванням Червоної армії про підпорядкування УГА радянському командуванню. Знищення останніх українських регулярних військ.
  
• Осінь 1920 – спроби радянського командування на чолі з М.Фрунзе кинути армію з загонів Н.Махна на встановлення більшовицької влади на Кавказі. Повстання і знищення армії Н.Махна й останніх збройних об’єднань українських селян, котрі не визнавали над собою влади Москви.
  

У подальшому аж до розвалу СРСР реальні військові питання залишалися у підпорядкуванні Москви.


4. Заходи на інтеграцію господарства


Під час війни формальна ініціатива до злиття господарських систем України та Росії виходила від ЦК КП(б)У – “обласної” частини РКП(б), аби Москві було зручно діяти.

• 7 березня 1919 – постанова РНК УСРР про підпорядкування Української Ради Народного Господарства Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) РСФРР та про об’єднання банківської справи республік з передачею Держбанку УСРР Російському народному банку.
  
• 13 березня 1919 – об’єднання Юзівського, Макіївського і Петровського металургійних заводів України у Державний Південноросійський металургійний трест з підпорядкуванням Москві.
  
• 25 березня 1919 – постанова ВРНГ РСФРР “Про встановлення УСРР єдиної економічної політики з РСФРР”, на основі якої стали підпорядковувати собі найважливіші господарські установи Укрраднаргоспу.
  
• 23 квітня 1919 – рішення Політбюро ЦК РКП(б) запропонувати ЦК КП(б)У обговорити питання про терміни, умови й форму злиття України з Росією.
  
• 24 квітня 1919 – постанова українського Раднаркому про укладення угоди з РРФСР у питаннях товарообміну і митної політики.
  
• 27 травня 1919 – рішення пленуму ЦК КП(б)У про повне злиття українського військового командування, раднаргоспу, фінансів та ін. З відповідними російськими структурами.
  
• 28 травня 1919 – директива ЦК РКП(б) про перетворення народних комісаріатів РСФРР на всеросійські союзні, а наркоматів УСРР – на їх обласних уповноважених.
  
• 15 серпня 1919 – постанова ЦК КП(б)У про об’єднання Наркомату шляхів УСРР з Наркоматом шляхів Росії.
  
• 18-31 грудня 1919 – ВРНГ РСФРР ухвалила постанову створити своє обласне Промбюро для керівництва промисловістю України.
  
• 27 січня 1920 – постанова Всеукраїнського Революційного Комітету про скасування всіх декретів і постанов УСРР щодо військових, народногосподарських, фінансових справ, пошти і телеграфів, трудового соціального забезпечення, та введення в дію відповідних декретів і постанов РСФРР. Поширення дії російських нормативних документів на територію України.
  
• 26 жовтня 1920 – декрет російського уряду про створення Української трудової армії.
  
• Квітень 1921 – рішення ЦК РКП(б) про вивезення з України протягом травня 40 залізничних ешелонів хліба.
  
• 1921 – перебудова системи управління промисловістю. Створення на Україні великих промислових об’єднань і трестів (“Хімвугілля”, “Південсталь”, “Сільмаштрест”, Центральне правління кам’яновугільної промисловості Донбасу, тощо) і їх підпорядкування безпосередньо Вищій Раді Народного Господарства РРФСР обминаючи відповідні українські органи.
  
• 9 червня 1922 – ліквідація Центрального правління південнорудної промисловості України.
  
• 6 лютого 1923 – рішення РНК УСРР про створення союзних наркоматів СРСР за рахунок скорочення апаратів окремих республік.
  
• 24 серпня 1923 – постанова ЦК КП(б)У про “виправлення” позиції Українського раднаргоспу та Укрекономради. Попри протести останніх в безпосереднє підпорядкування Вищої Ради Народного Господарства СРСР вилучені трести “Югосталь” і “Югомаштрест”, що об’єднували металургійну та машинобудівну промисловості України. В підпорядкуванні органів УСРР залишилися тільки соляний, текстильний, лісовий і цукровий трести, тобто галузі промисловості по обслуговуванню місцевих потреб.
  

Надалі аж до розвалу СРСР 90% української економіки перебували під безпосереднім керівництвом союзних органів у Москві.


Додаток №6.


Інтеграційні заходи 1991-2001 рр.


1. Партї та політичні об’єднання.

• Липень 1993 – відтворення КПУ, серед головних цілей котрої проголошувалося відродження союзу народів як об’єднання суверенних соціалістичних держав.
  
• 12 березня 1995 – прийняття ІІ (ХХХ) з’їздом КПУ програмних положень, де, зокрема, зазначається співробітництво КПУ з усіма партіями, членами Союзу компартій (СКП-КПРС).
  
• 1998 – створення у Верховній Раді України депутатської групи “За відродження СРСР”.
  
• Вересень 1999 – участь керівників Селянської партії України в обговоренні з представниками “лівих” сил Росії ідеї створення Слов’янського союзу народно-патріотичних сил.
  
• Червень 2000 – реєстрація чернігівської організації радикального Союзу радянських офіцерів України, який проголосив своєю метою відновлення СРСР силовим шляхом.
  
• Вересень 2000 – проти керівників чернігівської організації Союзу радянських офіцерів України розпочато кримінальну справу про спробу антиконституційного перевороту в Україні.
  
• 16 березня 2001 – створення у Верховній Раді України депутатської групи ЗУБР – “За союз України, Білорусії та Росії”.
  

2. Кроки до політичної та економічної інтеграції.

• 21 грудня 1991 – ухвалення декларації держав-учасниць СНД в Алма-Аті. Створення в СНД Ради голів держав СНД зі зборами один раз на три місяці, Ради міністрів іноземних справ.
  
• 9 липня 1993 – Державна Дума Росії прийняла постанову про російський статус Севастополя.
  
• 1994 – указ Президента РФ Б.Єльцина про стратегію Росії щодо країн-учасниць СНД, основними пунктами якої є посилення економічної залежності країн СНД від Росії та їх залучення завдяки цьому до військово-політичного союзу: “СНД – зона російських національних інтересів”.
  
• 27 березня 1994 – підписання Президентом України Л.Кравчуком в Москві Угоди про входження України асоційованим членом до Економічного союзу країн СНД.
  
• 15 березня 1996 – Державна Дума Росії прийняла постанову “Об углублении интеграции народов, объединявшихся в СССР”. Нею скасовувалася дія постанови Верховної Ради РРФСР про денонсацію угоди про створення СРСР, а також підтверджувалася юридична сила референдуму від 17 березня 1991 р.
  
• 8 грудня 1999 – створення Союзної держави Росії та Білорусії.
  
• 8 грудня 2000 – постанова Державної Думи Росії про визнання музики колишнього гімну СРСР новим російським гімном, а також повернення гербом імператорського двоголового орла; повернення військовим з’єднанням в армії червоних прапорів.
  
• Січень 2001 – проголошення намірів про створення єдиної валюти Союзної держави Росії та Білорусії.
  
• Лютий 2001 – перемога на виборах у Молдові комуністичної партії; проголошення лідером молдавських комуністів В.Вороніним намірів порушити питання про приєднання Молдови до Союзної держави Росії та Білорусії.
  
• 7 лютого 2001 – внесення комуністами до Верховної Ради України проекту постанови про розробку та розгляд Закону України “Про звернення Верховної Ради України до Президентів України Л.Д.Кучми, Республіки Білорусь О.Г.Лукашенка, Російської Федерації В.В.Путіна щодо приєднання України до Договору про створення Союзної Держави”.
  

• 16 березня 2001 – Міжнародна робітнича нарада представників Національних Зборів Білорусії, Верховної Ради України, Державної Думи Росії у Києві; створення міжпарламентського депутатського об’єднання “За союз України, Білорусії та Росії” (ЗУБР).
  

Крім того, створення в СНД Міжнародного економічного комітету, Міжпарламентської асамблеї, а також підкорення Москві митної політики СНД завдяки створенню Митного союзу.


3. Військова інтеграція.

• Грудень 1991 – Мінські угоди про створення Об’єднаних збройних сил (ОЗС) СНД: спроба залишити в підпорядкуванні Москви під виглядом стратегічних сил військові з’єднання на території України; проект створення наддержавної Ради міністрів оборони Співдружності при Головнокомандуючому ОЗС СНД.
  
• 1-20 січня 1992 – спроби московського військового керівництва привести особовий склад військових з’єднань на території України до присяги “на вірність народам Співдружності” замість української присяги.
  
• 9 січня 1992 – заява Б.Єльцина під час відвідування авіазаводу в Ульяновську про те, що Чорноморський флот на території України знаходиться під захистом президента Росії й ніякої української присяги не приймає.
  
• 13-14 січня 1992 – Загальноармійські офіцерські збори у Кремлівському Палаці з’їздів. Рішення про переведення всіх Збройних Сил під юрисдикцію Росії як правонаступниці СРСР; вигнання з залу зборів всіх офіцерів, котрі не поділяли цієї думки.
  
• Весна-літо 1992 – незаконне звільнення з Чорноморського флоту моряків, що прийняли українську присягу, розформування військових частин, котрі вирішили влитися до лав українського флоту.
  
• 15 травня 1992 – підписання Російською Федерацією, Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Киргизією, Вірменією Договору про колективну безпеку країн СНД (Ташкентського пакту). У подальшому приєднання також Білорусі та Грузії. Договір дозволив Москві зберегти під своїм контролем радянські війська поза межами Росії, надавши їм статус миротворчих, а потім перевести в стан російських військових баз. Через намагання Москви перетворити колективну безпеку СНД на аналог Варшавського договору поступове згортання участі в ній Туркменістану, Грузії, Узбекистану.
  
• Червень 1992 – заява міністра оборони Росії П.Грачова про можливість введення російських військ до будь-якої країни колишнього СРСР, де буде вважати це потрібним для захисту “русскоязычного” населення.
  
• 9 жовтня 1992 – Угода про співробітництво країн СНД по забезпеченню стабільного становища на зовнішніх (тобто колишніх радянських) кордонах; Угода про охорону державних кордонів і морських економічних зон країн СНД; створення Ради командуючих прикордонними військами країни СНД.
  
• 17 червня 1993 – Московські угоди президентів України та Росії про початок розподілу Чорноморського флоту. Попри вимоги цих угод підняття російських прапорів на 200 допоміжних і тилових кораблях флоту під виглядом вільного самовизначення екіпажів.
  
• 1 липня 1993 – в порушення угод підняття російських прапорів в бойових з’єднаннях Чорноморського флоту, аби зірвати передання частини його сил Україні; розгортання до штатів воєнного часу (з 800 до 3,5 тис. чол.) російської бригади морської піхоти в Севастополі.
  
• Серпень 1993 – укладення в Москві Росією, Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Киргизією, Таджикистаном Договору про об’єднану протиповітряну й протикосмічну оборону; створення Координаційного комітету з питань ППО країн СНД.
  
• 24 вересня 1993 – угода голів держав СНД про колективні сили по підтримці миру й спільних заходах по їх матеріально-технічному забезпеченню; створення державами-учасницями Ташкентського пакту коаліційних миротворчих сил СНД під російським командуванням.
  
• 1995 – прийняття Концепції охорони зовнішніх кордонів Співдружності, підписання Угоди про співробітництво в охороні зовнішніх кордонів СНД з державами, котрі не є членами СНД; угоди Росії, Вірменії, Грузії, Таджикистану про спільну охорону зовнішніх кордонів СНД; збереження Росією присутності своїх прикордонних військ у семи країнах СНД.
  
• Квітень 1996 – підписання протоколу про організацію взаємодії між черговими протиповітряної оборони України та Росії; приєднання України до співробітництва в межах Договору про об’єднану ППО країн СНД від серпня 1993.
  
• Березень 1997 – рішення про створення Комітету СНД з конфліктних ситуацій як органу оперативного управління колективними військовими силами СНД (під російським командуванням) з правом втручання в конфлікти на території країн СНД.
  
• 28 травня 1997 – угода про статус та умови перебування російського флоту на території України; Росія спромоглася утримати свій контроль на ЧФ та свою військову присутність в Україні.
  
• Серпень 1997 – відмова Росії від української пропозиції взяти участь в багатонаціональних маневрах “Сі Бриз-97” в межах програми “Партерство заради миру” в Криму.
  
• Вересень 1997 – пропозиція Росії українському флоту на противагу “Сі Бриз-97” проводити щорічні спільні морські навчання “Братерство по зброї” з метою відпрацювання спільної боротьби проти кораблів НАТО на Чорному морі. Початкова відмова України від цього.
  
• Жовтень 1997 – перші в історії спільні україно-російські морські навчання “Фарватер миру-97”. За поясненням представника ВМС України, виключно миротворчого характеру.
  
• Січень-березень 1998 – безрезультатні україно-російські консультації про необхідність виходу російського флоту з українських територіальних вод у випадку війни Росії з будь-ким.
  
• Квітень 1998 – спільний морський збір-похід ВМС України та Чорноморського флоту Росії.
  
• Весна 1999 – вихід Грузії з Ташкентського пакту; вимоги негайного виведення російських військових баз з території Грузії та російського миротворчого контингенту з Абхазії через упереджене ставлення Росії до однієї з сторін конфлікту.
  
• Травень 1999 – вихід Туркменістану з Договору про спільну охорону державних кордонів Туркменістану й вимоги до російських прикордонних військ залишити територію країни.
  
• Серпень 1999 – нові флотські навчання “Фарватер миру-99”, цього разу вже з бойовими завданнями; спільне відпрацювання ракетних пусків. Перше проголошення намірів Росії утворити на Чорному морі спільне україно-російське військово-морське командування з об’єднанням флотів.
  
• 25 січня 2000 – за ініціативою Росії (з огляду на війну в Чечні) створення в СНД міждержавного Антитерористичного центру.
  
• Весна-осінь 2000 – залучення України до серії заходів спільної системи ППО СНД: участь підрозділів українських ППО і ВПС в навчаннях в Астраханській області, на полігоні “Емба” в Казахстані, а також польоти українських бомбардувальників Ту-22М3 на північні російські полігони в район Нової Землі.
  
• Липень 2000 – спільне святкування Дня російського флоту в Севастополі.
  
• Осінь 2000 – під російським тиском Україна дозволила базування на території Криму літаків Чорноморського флоту Су-24М, які є носіями ядерної зброї.
  
• Січень 2001 – не зважаючи на попередні відмови України від пропозицій про створення об’єднаних ВМС на Чорному морі, президенти Росії та України під час зустрічі в Дніпропетровську домовилися про організацію спільної пошуково-рятувальної служби. Проголошення російських намірів у подальшому домогтися формування у Севастополі об’єднаної україно-російської ескадри військових кораблів.
  
• Лютий 2001 – масштабні навчання морської піхоти Чорноморського флоту Росії в Кримських горах в межах підготовки підрозділів до чергового відрядження в Чечню.
  
• Травень 2001 – рішення країн-учасниць Договору про колективну безпеку СНД про створення спільних військ швидкого реагування.