Програма з «української літератури» українського медичного ліцею національного медичного університету
| Вид материала | Документы |
- Пояснювальна записка, 311.04kb.
- Пояснювальна записка, 744.38kb.
- 23-24 квітня 2009 р у Львові на базі юридичного факультету Львівського національного, 226.3kb.
- Програма розроблена на кафедрі медичної І біологічної фізики Національного медичного, 251.15kb.
- Робоча навчальна програма з релігієзнавства на 2007-2008 навчальний рік факультет фармацевтичний, 206.89kb.
- Робоча навчальна програма з психології спілкування на 2007-2008 навчальний рік факультет, 284.25kb.
- Програма державного екзамену з української літератури для студентів, 643.97kb.
- Програма з української літератури для бакалаврів спеціальності "українська мова І література", 149.75kb.
- Програма складена під керівництвом завідувача кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, 136.63kb.
- Робоча навчальна програма з дисципліни ‘‘ Основи екології’’ Для студентів фармацевтичного, 269.46kb.
ПАНАС МИРНИЙ
(ПАНАС ЯКОВИЧ РУДЧЕНКО)
(1849 – 1920)
„Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Для самостійного читання: „Повія”
Життєвий і творчий шлях письменника. Тематична і жанрова різноманітність творчості. Проза Панаса Мирного – новий етап у змалюванні тогочасної дійсності, суспільних типів. Психологізм розповіді.
Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Два автори твору. Історія написання та видання. Своєрідність композиції (багатоплановість сюжету, екскурси в минуле, оригінальність початку роману, масові сцени). Багатство деталей побуту, різноманітність реалістично виписаних характерів, проникнення в соціальні суперечності доби, глибокий психологізм. Сміливе розкриття соціальних суперечностей, що породили стихійного бунтаря. Образ Чіпки. Еволюція його характеру під впливом несправедливих суспільних обставин. Чіпка – “пропаща сила”. Втілення в образі Чіпки загальнолюдських рис – правдошукацтва, непримиримого ставлення до соціальної несправедливості, почуття взаємодопомоги.
Народнопісенні витоки жіночих образів – Мотрі, Галі, Христі. Їхня доброта, щирість, висока моральність, самозреченість. Сатиричне змалювання панства (пани Польські), нащадків козацької старшини, що зреклися свого народу (Кряжов, Саєнко), земських діячів.
Народ у романі. Історія та наслідки запровадження на Україні кріпацтва. Вагомість і місткість художньої деталі. Нова ідейно-естетична функція картин природи. Ідейний зміст назви твору.
Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – етапний твір у художньому освоєнні теми села, його вплив на подальший розвиток реалізму.
Трагедія людської долі в романі “Повія”. Образ Христі Притиківни – жертви суспільних обставин. Гуманістичний пафос твору.
Панас Мирний і наша сучасність. Ушанування пам’яті письменника.
ТЛ: Жанрові різновиди епічних творів. Поняття про роман. Соціально-психологічний роман. Художня деталь.
Українська драматургія і театр
70 – 90-х років ХІХ століття
Фольклорні джерела української драматургії і театру.
Виникнення з початком піднесення національно-визвольної боротьби у другій половині ХІХ ст. аматорських гуртків і театральних колективів у Чернігові, Єлисаветграді, Харкові, Житомирі та інших містах. Аматорський драматичний гурток при Київському університеті за участю М. Старицького, М. Лисенка, П. Чубинського.
Заборона та переслідування російським самодержавством діяльності українського театру в 70 – 80-х рр. ХІХ ст.
Створення в Єлисаветграді першої професійної трупи М. Кропивницького. Театральна діяльність М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Садовського.
Трупа корифеїв та її роль у становленні українського професійного театру.
Поєднання реалістичних і романтичних тенденцій у драматургії, увага до соціальної психології, розвиток жанрових форм драматургії.
Збагачення театрального репертуару. Розвиток української національної музики. Творчість М. Лисенка. І. Франко й інші культурні діячі в боротьбі за новий демократичний театр.
Михайло Старицький
(1840 – 1904)
(оглядово)
„Оборона Буші”
Для самостійного читання: „Талан”„Поету”, „До молоді”,
„До України”, Борвій”, „Виклик”, „Не судилося”
Життєвий і творчий шлях митця. М. Старицький – поет, драматург, прозаїк демократичного спрямування, перекладач, видатний культурний діяч, один з основоположників українського професійного театру. Боротьба проти утисків і заборон української мови. Тематика поетичних творів. Роль митця і мистецтва в суспільному житті („Поету”, „На роковини Шевченка”), краса людських почуттів, природи („Виклик”), політично-злободенні теми боротьби за кращу долю народу, соціальне і національне визволення („Борвій”, „До України”, „До молоді”), національно-визвольна боротьба слов’ян проти турецького панування („Поклик до братів-слов’ян”). Поет як оборонець покривджених у світі капіталу („Швачка”, „Край коминка”). Особливості поетичної форми віршів.
Викриття фальшивого народолюбства у драмі „Не судилося”. Образи буржуазної і демократичної інтелігенції. Стосунки поміщиків і селян. Викриття „панського болота”.
Втілення в образі лікаря Павла Чубаня кращих рис демократично настроєної народницької молоді: щира любов до народу та самовіддана праця на терені медицини й освіти народу. Гнівний осуд фальші та підлості Михайла. Дійова допомога селянству в боротьбі проти поміщиків за його права. Доброта, гуманність, демократизм, високе почуття національної свідомості, любов до народної пісні. Образи селян (Катря Дзвонарівна, Дмитро Ковбань). Показ протесту проти панської жорстокості.
Історико-романтична повість «Оборона Буші». Багатопроблемність твору. Образи. Роль природи в творі.
І. Франко про творчість М. Старицького.
ТЛ: Соціально-психологічна драма. Конфлікт і засоби зображення характерів у драматичному творі.
Іван Карпенко-Карий
(ІВАН КАРПОВИЧ ТОБІЛЕВИЧ)
(1845 – 1907)
„ Мартин Боруля”
Для самостійного читання: „ Хазяїн ”
Життєвий і творчий шлях. Багатогранність драматургічного обдарування. Новаторство І. Карпенка-Карого.
Комедія «Мартин Боруля» - особливості конфлікту, новизна та актуальність теми; роль діалогів, сценічна доля твору.
Різноманітність тем і жанрових форм. Традиції І. Карпенка-Карого в новітній драматургії. „Хазяїн” – сатирична комедія нового типу. Життєва основа твору. Прототипи дійових осіб.
Основний конфлікт комедії – між невтримною гонитвою за баришами, що вбиває все людське, духовне, та ідеями гуманізму, просвітництва, добра і справедливості. Образ Пузиря – „героя наживи” нового часу. Сатиричні засоби творення образу, його типовість та індивідуальність. Персонажі управителів – Феногена, Зеленського, Ліхтаренка – майбутніх „пузирів”. Соня, Калинович, Золотницький, їхні просвітницькі ідеали. Показ бунту робітників. Драматургічна майстерність комедії. Індивідуалізація мови персонажів, роль діалогів та монологів, авторських ремарок у п’єсі.
Трагедія „Сава Чалий”. Народнопісенна основа твору. Проблема ролі особистості й народу в історії. Складність і суперечливість образу Сави Чалого – гайдамацького ватажка, що перейшов на бік польської шляхти. Трагізм його характеру і долі.
Образи гайдамаків – Гната Голого, Гриви, Медведя, їхня відданість ідеям визвольної боротьби. Високий драматургічний рівень п’єси. І. Франко про „Саву Чалого” як твір, що „гідний стати в ряді архітворів нашої літератури”.
Інші п’єси І. Карпенка-Карого: „Наймичка”, „Суєта”, „Житейське море”, „Безталанна”.
ТЛ:. Жанри драматичних творів: трагедія, комедія, драма.
Іван Франко
(1856 – 1916)
„Гімн”, „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...”, „Чого являєшся мені у сні?”, поема „Мойсей”, „Сідоглавому”, „Сікстинська мадонна”,„Безмежне поле”, „Легенда про вічне життя”, „Розвивайся ти, високий дубе…”, „Декадент”, „Сойчине крило”
Для самостійного читання: „Украдене щастя”, „Не пора, не пора”, „Земле, моя всеплодющая мати”,„Моя любов”, повість „Перехресні стежки”,
Життєвий і творчий шлях письменника. І. Франко – поет, прозаїк, драматург, критик, публіцист і вчений. Збірка „З вершин і низин”, її новаторський характер, місце в історії української літератури, в оновленні суспільної свідомості. І. Франко – майстер поетичних форм самовираження, поет боротьби і тонкий лірик. Широкий діапазон громадянської лірики.
Поезія „Гімн” – заклик до оновлення життя. Емоційна наснаженість твору. Популярність поезії, покладення її на музику М. Лисенком.
Багатогранність образу жінки в сонеті І.Франка «Сікстинська мадонна». Віра поета у відродження України „Розвивайся ти, високий дубе…”.
„Не пора, не пора” – вірш, що став своєрідним гімном національно-визвольної боротьби. Музична інтерпретація твору.
Цикл „Веснянки” (збірка „З вершин і низин”). Поезія „Гримить”. Передчуття революції, яка змете існуючий лад і принесе людині радість нового життя. Художня майстерність вірша. Поетичне кільце, художній паралелізм.
Вірші „Земле, моя всеплодющая мати”, „Не покидай мене, пекучий болю” – високопоетична декларація ліричного героя. Поетичний образ землі як символ народної сили, творчості, праці, правди.
Поезія „Моя любов” у контексті всієї творчої і суспільної діяльності І. Франка. Вияв патріотичних почуттів. Діалектика інтернаціонального й національного.
Збірка „Зів’яле листя” – лірична драма. Автобіографічний елемент у збірці. Поетичний образ коханої. Ліричний герой, складність його почуттів. Використання І. Франком різноманітних форм поезії, відомих у літературі з найдавніших часів. Авторська передмова до „Зів’ялого листя”. Поезії „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...”, „Чого являєшся мені у сні?”, «Безмежнеє поле…» експресивний і мелодійний романс. Герой твори – інтроверт – особа занурена у внутрішній світ своїх переживань, живе у власному світі своїх фантазій. Використання народнопісенних інтонацій. Музичні інтерпретації Франкової лірики. М. Коцюбинський, В. Щурат, Д. Павличко про збірку „Зів’яле листя”.
Осуд декадентства і псевдопатріотизму в поезіях „Декадент” і „Сідоглавому”. Ідейно-естетичне кредо поета.
Високий патріотичний пафос та філософська глибина поеми „Мойсей”. Переосмислення біблійних мотивів. Прагнення народу до національної самостійності, волі, любов до рідної землі.
„Пролог” до поеми як ключ до розуміння ідейно-художнього змісту твору. Вболівання поета за ганебне сучасне й тверда віра у велике майбутнє українського народу. Поетична майстерність твору. Роль біблійної образності та лексики. „Безмежнєє поле…” за жанром – роман, мелодійний і експресивний про неподілене кохання.
«Легенда про вічне життя» – написана двовіршем. Сюжет – це шлях до пізнання ідеї, образне судження про людину і світ.
Своєрідність, багатство мови І. Франка – поета-новатора.
Тематична і жанрова різноманітність прози І. Франка. Село в його прозі. Робітнича тема. Повість „Борислав сміється”.
Новела „Зойчине крило” – відтворення жіночної долі в новітній інтерпретації.
„Перехресні стежки” – повість про боротьбу справедливості з жорстокістю й насильством. Яскраве зображення життя інтелігенції та селянства на Західній Україні в кінці ХІХ ст. Образ Євгена Рафаловича – чесного інтелігента, що прагне прислужитися рідному народові. Його моральна перевага над Стальським. Краса кохання Євгена і Регіни. Роль художніх деталей, ліричних відступів, особливості жанру твору. Екранізація повісті. Новела «Сойчине крило» – особливості твору.
І. Франко – видатний драматург. „Украдене щастя” – найвизначніший драматичний твір письменника. Фольклорне джерело п’єси. Мистецтво розкриття соціально-психологічного конфлікту. Сценічне життя п’єси.
І. Франко – літературознавець, критик, публіцист і вчений. „Із секретів поетичної творчості”.
Світове значення спадщини письменника. І. Франко і наша сучасність. ТЛ: Традиції й новаторство в художній літературі. Поняття про суспільну роль літератури. Анафора.
БОРИС ГРІНЧЕНКО
(1863-1910)
«Каторжна» (Оглядово)
Життя і творчість письменника. Багатогранна діяльність митця. Організатор і голова товариства «Просвіта» Видання 4-томного «Словаря української мови». Поетична спадщина письменника. Проза Б.Грінченка – тематика, проблематика. Особливості стилю. Дилогія з життя селянства («Серед темної ночі», «Під тихими вербами»).
ЛІтературний процес 10-х років ХХ ст.
ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ
(О.Кобилянська, М.Коцюбинський, В.Стефаник, Леся Українка, М.Вороний, В.Винниченко) Угрупування «Молода муза»; альманах «З-над хмар і з долин».
Михайло Коцюбинський
(1864 – 1913)
„Тіні забутих предків”, „Intermezzo”,
Для самостійного читання: „Fata morgana”, „Цвіт яблуні”
Життєвий і творчий шлях письменника. Періоди творчості письменника. Рання проза М. Коцюбинського.
Повість „Fata morgana”. Історія написання. Змалювання настроїв, подій в українському селі напередодні та під час революції 1905 – 1907 рр. у Російській імперії. Основні герої повісті – незаможні селяни.
Образи представників українського трудового селянства (Маланка й Андрій Волики, Хома Ґудзь, Панас Кандзюба), нової молоді села (Марко Гуща, Гафійка, Прокіп Кандзюба). Зображення жорстокості багатіїв (Підпара).
Новаторський характер композиції твору. Майстерність у змалюванні характерів, індивідуалізації образів. Ідейний смисл назви твору. Помітне місце повісті у висвітленні вічної проблеми – земля і людина – у світовій літературі. Продовження традицій М. Коцюбинського в новітній літературі (А. Головко, Олесь Гончар, М. Стельмах, Василь Земляк).
Краса рідної землі, екзотичність народних образів у повісті „Тіні забутих предків”. Поєднання фантастичного та реального у творі. Гармонія людини і природи; прагнення людини до ідеалу. Високе кохання Івана та Марічки. Поезія гуцульських народних звичаїв, вірувань, обрядів. Ідея незнищенності духовного начала в житті. Фольклорне тло твору. Образи. Поетика повісті.
„Intermezzo”. Форма твору. Риси імпресіонізму. Осуд ренегатства і занепадницьких настроїв у часи реакції. Багатство духовного світу героя, його тонке відчуття природи, слова. Майстерність зображення природи, яка підпорядкована завданню відтворити психологічний стан героя, його фізичне і моральне одужання, наснагу до активної праці та боротьби. Глибокий ліризм новели, інтонаційне багатство її мови, символізм.
„Цвіт яблуні”. Автобіографічні мотиви. Модерністська концепція „я” героя: майстерне зображення складності й непізнаваності внутрішнього світу людини. Контраст як прийом художнього образотворення в етюді.
„Подарунок на іменини” – зображення духовної звироднілості поліцая – представника реакційних сил.
Творчість М. Коцюбинського – визначне явище української і європейської прози початку ХХ ст., її подальший розвиток у новітню добу.
ТЛ: Поняття про імпресіонізм.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
(1863 – 1942)
„Земля”
Для самостійного читання: „В неділю рано зілля копала”
Життєвий і творчий шлях. Знайомство і дружба з І. Франком і Лесею Українкою. Синтез української та європейської культур.
Повість „Земля” – визначний твір О. Кобилянської. Вічна, загальнолюдська тема землі. Проблема влади землі в суспільстві. Соціальні причини родинної трагедії Федорчуків. Система художніх засобів у повісті. Психологічна характеристика образів. Портрет і пейзаж, їх художні функції.
Інші твори О. Кобилянської. Тема соціального й духовного розкріпачення жінки („Людина”, „Царівна”).
Романтична повість „В неділю рано зілля копала”. Її фольклорні джерела.
Василь Стефаник
(1871 – 1936)
„Камінний хрест”
Для самостійного читання: „Кленові листки”, „Марія”, „Сини”
Огляд життя і творчості письменника. Формування демократичного світогляду під впливом Т. Шевченка та І. Франка. Від поезій у прозі до реалістичних новел. Пошуки самого себе. Громадська діяльність письменника, пафос його публіцистики.
Збірка новел „Синя книжечка”. В. Стефаник – письменник-новатор, один із найвидатніших реформаторів української прози. Художня майстерність В. Стефаника. Глибина розкриття внутрішнього світу героя, ліризм та психологізм. Ущільненість і місткість письма, принципи творення образу, своєрідність композиції, простота вислову, багатство підтексту, мистецтво художньої деталі. Твори, пройняті пафосом віри в людину, в її творчі, духовні можливості й устремління.
Новела „Новина”. Життєва основа. Трагізм і правдивість ситуації. Роль художньої деталі в новелі, зокрема в розкритті психології Гриця Летючого.
Стислість і змістова наповненість викладу. Гостре викриття експлуататорського ладу в новелі.
„Камінний хрест”. Глибоке відтворення внутрішнього світу Івана Дідуха, змушеного покинути рідну землю через злидні. Довершеність художньої форми новели. Багатство мови. Символічне значення образу камінного хреста.
„Марія”. Образ матері-страдниці, що трьох синів віддала боротьбі за визволення України. Паралель між образами Марії та Божої Матері в новелі.
Глибина й художня переконливість відтворення переживань Марії. Мати – однодумниця своїх синів.
Новела „Сини”. Образ Максима, який благословляє синів на боротьбу у складі січових стрільців за волю України. Його глибоке розуміння національної ідеї.
Конкретно-історичне та загальнолюдське у творчості В. Стефаника. Експресіонізм новелістики митця. Роль підтексту, художньої деталі у творах письменника.
В. Стефаник про особливості своєї творчої манери. І. Франко про В. Стефаника.
ТЛ: Новела як жанр епосу; психологічна новела. Прийоми зображення характеру в епічних творах. Поняття про експресіонізм.
Леся Українка
(лариса петрівна косач)
(1871 – 1913)
„Contra spem spero”, „Стояла я і слухала весну”, „І все-таки до тебе думка лине”, „Все, все покинуть...”, „Лісова пісня”, «To be or not to be?», “І ти колись боролась, мов Ізраїль”, «Хвиля»,
«Уста говорять: «Він навіть згинув»
Для самостійного читання: „Бояриня”, „Слово, чому ти не твердая криця”, „Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами”, „Мріє, не зрадь!”, „Епілог”, „Давня казка”
Життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Формування світогляду, естетичних позицій письменниці. Тяжка хвороба, що загартувала її волю, твердість характеру. Рання лірика (цикл „Подорож до моря”). Роль середовища у вихованні. Універсальність обдарування, знань, інтересів, яскравість особистості.
Відгомін у поезії переживань, пов’язаних із хворобою. „Contra spem spero”, „Стояла я і слухала весну”. Мужність і оптимізм ліричного героя.
Мотиви лірики 90-х – початку 900-х рр. Людина в поезії. Патріотичний пафос вірша „І все-таки до тебе думка лине...”. Естетичне кредо Лесі Українки. Художнє зображення творчого процесу в поезії „Як я люблю оці години праці”.
„Напис в руїні”. Образ народу як творця матеріальних і духовних цінностей протягом віків. Викриття самодержавної, тиранічної влади – руйнівної, ворожої народові сили. Заклик до повалення царизму. Інтонаційне багатство вірша, роль у ньому художньої деталі. Життєстверджуючі, оптимістичні мотиви переборення хвороби в поезіях „Стояла я і слухала весну...”, „Хто вам сказав, що я слабка...”. Прославлення мужності, незламності, сили людського духу. Віра в повалення самодержавства і оновлення життя в поезіях „Мріє, не зрадь”, „Епілог” („Хто не жив посеред бурі...”). зразок пейзажної лірики Лесі України «Уста говорять: «Він навіки загинув», «Хвиля».
Інтимна лірика Лесі Українки. „Все, все покинуть...” – туга за трагічно обірваним коханням. Сила і щирість почуттів. Поезія в прозі „Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами”. Оригінальність художньої форми, вишуканість образу зів’ялих троянд, художніх деталей.
Біблійні мотиви в поезії «І ти колись боролось, мов Ізраїль». Філософська лірика «To be or not to be?».
Поетичний стиль лірики Лесі Українки. Різноманіть художніх прийомів, ритміки і римування, жанрово-композиційне багатство поезії.
„Бояриня”. Заборона твору у радянські часи з ідейних міркувань. „Крамольна” думка про Переяславську угоду 1654 року як прикру історичну помилку. Показ підкорення України, краху національно-визвольних змагань. Ідеї громадянської сміливості та дієвості. Символічний характер образу Оксани.
Драма-феєрія „Лісова пісня”. Утвердження вільного, духовно багатого, творчого життя людини (Мавка, Лукаш, дядько Лев). Осуд бездуховності, що нівечить людську душу (мати Лукаша, Килина). Філософське осмислення та поетичне розкриття вічних, загальнолюдських проблем – добра і зла, людини і природи, прекрасного і потворного, мети людського життя.
Своєрідність жанру (драма-феєрія) і системи образів драми. Роль художніх символів у творі. Зв’язок „Лісової пісні” з народнопоетичною творчістю, народною демонологією. Образи сил природи (Лісовик, Русалка, Перелесник, „Той, що в скалі сидить”).
Картини життя природи в „Лісовій пісні”. Роль ремарок. Духовна пам’ять тисячоліть. Синтез віри, філософії, різних форм мистецтва. Особливості віршової мови драми. Висока майстерність твору. Тема „Лісової пісні” в музиці та інших видах мистецтва. Балет М. Скорульського, опера В. Кирейка.
Драматична поема „В катакомбах”. Використання автором античного сюжету для відтворення сучасного життя України.
Значення творчої спадщини геніальної української поетеси. Вшанування пам’яті Лесі Українки.
Микола Вороний
(1871 – 1938)
„Іванові Франкові”, «Блакитна Панна», «Інфанта»
Для самостійного читання: „За Україну”, „Євшан-зілля”, „До моря”, „Серце музики”, „Пам’яті М. Лисенка”, „Чи зумієш?”
Життєвий і творчий шлях. Трагічна доля поета. Микола Вороний – один із зачинателів модернізму в українській літературі.
Багатогранність художнього обдарування: поет, театрознавець, режисер та актор.
Вплив на М.Вороного тенденцій французького та російського символізму у вірші «Інфанта». Динаміка змін у природі і житті у вірші поета «Блакитна Панна».
Патріотичні мотиви в творчості Миколи Вороного, заклик до пробудження національної свідомості. „За Україну” – урочистий гімн на славу рідного краю. Маршове, закличне звучання поезії.
„Євшан-зілля”. Літописне джерело твору. Ліро-епічна тональність, сучасне звучання історичної легенди. Алегоричний зміст поезії. Символічне значення образу Євшан-зілля.
„Іванові Франкові”. Відповідь на його „Посланіє”. Своєрідна дискусія, відповідь І.Франкові на його „Послання” М. Вороному (пролог до поеми „Лісова ідилія”). Відстоювання думки про всеосяжність поезії, неможливість обмеження будь-якою тематикою, будь-якими рамками. Відсутність у вірші занепадницьких мотивів, бадьоре наступальне звучання твору.
„До моря”. Багатство образотворчих засобів. Схиляння перед могутністю, безмежжям та красою моря, його нескоримістю та вічним неспокоєм. Поетична паралель із душею поета.
„Серце музики”. Поетичний реквієм пам’яті великого композитора. Жалобне звучання поезії. Захоплення величчю зробленого М. Лисенком для України. Безсмертя митця – у його піснях. Оптимістична кінцівка вірша.
Інтимна лірика М. Вороного. „Чи зумієш?”. Розуміння кохання не тільки як пристрасті, а й духовної єдності – у прагненні до „неосяжних високостей”, до світлих ідеалів. „За брамою раю” – один з найкращих в українській літературі циклів інтимної лірики.
Пошуки М. Вороного в галузі художньої форми. Розмаїття строфічної будови віршів, системи образотворення, римування. Звукопис, музичне звучання поезії. Пейзажна лірика. Людина і природа. Поєднання картин природи з роздумами про сутність людського існування („Хмари”, „Соловейко”, „Блакитна Панна”). Перекладацька діяльність М. Вороного. Риси індивідуального стилю. Поєднання здобутків народнопоетичної творчості, класичної літератури, новітніх здобутків модерної поезії. Витонченість образів, багатство жанрового та ідейно-тематичного змісту, мелодійність і милозвучність віршів.
ТЛ: Модернізм у світовій та українській літературах.
Олександр Олесь
(Олександр Іванович Кандиба)
(1878 – 1944)
„О слово рідне! Орле скутий”, „Чари ночі” („Сміються, плачуть солов’ї...”), «З журбою радість обнялась», «По дорозі в Казку»
Для самостійного читання: „Замовкніть всі: великий час прийшов”, „Айстри”, „Лебідь”, „Моїй матері” („Приснилося, що я вернувсь додому...”), „О, принесіть як не надію...”
Життєвий і творчий шлях поета. Суспільний і національний ідеали. Участь у національно-визвольному русі. Дипломатична служба в період УНР. Еміграція.
Олександр Олесь – один із зачинателів модернізму в українській літературі. Символіка і символізм. Відображення в поезії Олександра Олеся передчуття й приходу революційних змін, національного відродження. „Замовкніть всі: великий час прийшов”. Ліричний відгомін актуальних проблем національно-визвольної боротьби. „Айстри”, „Лебідь”. Роль антитези у віршах. Світла віра у перемогу народу. Образ сонця як її символ.
Поезія «З журбою радість обнялась» – поетична рефлексія-мініатюра, показ переживань ліричного героя, осмислення ним своєї долі та людського буття.
„О слово рідне! Орле скутий” Піднесення сили й краси рідної мови. Возвеличення її в біблійних образах судних дощів, сонця.
„Чари ночі” („Сміються, плачуть солов’ї...”) – ліричний шедевр, захоплений заклик сприймати красу весни, музики, кохання, жити повнокровним життям. Філософське звучання поезії. Багатство образної мови. „Сміються, плачуть солов’ї...” як улюблений народний романс.
Життя в еміграції. Ностальгічні мотиви туги за Україною. „Моїй матері” („Приснилося, що я вернувсь додому...”), „О принесіть як не надію...”. Драматичний етюд «По дорозі в Казку» відтворює складний шлях людства до світла Казки. Проблематика твору. Казка – ідеал до якого прагне людство. Своєрідність композиції твору. Роль діалогів і полілогів. Образи. Поетика твору. Глибокий ліризм, версифікаційна майстерність, новаторські пошуки, музичність поезії – ознака поетичного стилю Олександра Олеся. Популярність пісень на його вірші.
ТЛ: Поняття про символізм.
Володимир Винниченко
(1880 – 1951)
„Момент”
Для самостійного читання: „Сонячна машина”, „Між двох сил”
Життєвий і творчий шлях. Участь у національно-визвольній боротьбі. Політична діяльність у період УНР. Еміграція. Видатний політичний і державний діяч.
Широкий діапазон літературної творчості: прозаїк, драматург, публіцист, кіносценарист. Автор “Щоденника”.
Рання творчість письменника та захоплене сприйняття її І. Франком, М. Коцюбинським.
Відображення похмурих картин життя сільської бідноти, наймитів (“Хто ворог?, “Біля машини”). Відтворення революційних подій 1905 р. (“Зіна”, “Студент”, “Солдатики!”).
“Студент” – драматичний епізод часів революції 1905 р. Глибокий психологізм у відображенні натовпу та окремої особистості. Образ студента, рішучість і самопожертва, імпульсивність поведінки та мови. Духовне прозріння селянського натовпу внаслідок самогубства героя.
Художня майстерність твору. Експресивність та ідейно-естетична наповненість пейзажу.
Оповідання В. Винниченка на дитячу тематику – “Федько-халамидник”, “Кумедія з Костем”. Глибина розуміння й художнього розкриття дитячої психології.
Трагічна доля ”незаконнонародженого” панського сина Кості, що змушений наймитувати в батьковій економії. Стійкість, витривалість, почуття людської гідності хлопчика. Його трагічна смерть. Підтекст, художні деталі в оповіданні. Експресіоністська манера письма.
Новела «Момент» – перлина творчості В.Винниченка. проблематика твору. Образи. Мотиви життя і смерті – сплетені у нерозривну єдність.
Драматургія В. Винниченка. Жанрово-тематичне багатство (“Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, “Базар”, “Між двох сил”, “Чесність з собою”). “Чорна Пантера і Білий Ведмідь” – інтелектуально-психологічна драма. Світова слава твору. Пошуки нових етичних норм, норм драматургічної майстерності. Популярність п`єс в українському та зарубіжному театрах.
Науково-фантастичний роман “Сонячна машина”. Його утопічний характер. Висока оцінка роману М. Зеровим.
Визначне місце В. Винниченка в українській літературі та суспільному житті.
ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ
УРОК-ПІДСУМОК
ДЛЯ ВИВЧЕННЯ НАПАМ’ЯТЬ
- І. Франко „Гімн”, „Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”
- Леся Українка „Contra spem spero”, „Стояла я і слухала весну”, „І все-таки до тебе думка лине”, „Лісова пісня”.
- М. Вороний „За Україну ”.
- О. Олесь „О слово рідне! Орле скутий”,. „Чари ночі”, „З журбою радість обнялась ”.
ДЛЯ ДОДАТКОВОГО САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
- І. Нечуй-Левицький. "Дві московки", "Микола Джеря", "Хмари", "Над Чорним морем".
- Панас Мирний. "Лихі люди", "Повія".
- І. Карпенко-Карий. "Хазяїн", «Сава Чали», «Наймичка» .
- Б. Грінченко. Оповідання.
- М. Старицький. Поезії, "Молодість Мазепи", "Кармелюк", "Богдан Хмельницький", "Талан".
- І.Франко. "Перехресні стежки", "Терен у нозі".
- М. Коцюбинський. "Сміх", "Сон", "Дебют", "Хвала життю", "На острові", "Під мінаретами".
- О. Кобилянська. "Людина", "Царівна", "Некультурна", "Valse melancolique", "Битва", "У неділю рано зілля копала".
- В.Стефаник. "Новина", "Марія", "Катруся", "Святий вечір".
- Леся Українка. Поезії, "Кассандра", "Одержима", "Бояриня".
- М. Вороний. Поезії.
- О. Олесь. Поезії.
- В. Винниченко. "Раб краси", "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Сонячна машина", "Записки кирпатого Мефістофеля".
- Я. Щоголев. Поезії.
- В. Самійленко Поезії.
- О. Маковей Оповідання.
- П. Карманський Поезії.
- В. Пачовський Поезії.
- С. Васильченко "Талант".
- C. Черкасенко. "Казка старого млина".
- Г. Хоткевич "Авірон", "Камінна душа".
- Р. Горак "Тричі мені являлася любов".
- Р. Іваничук "Шрами на скалі".
- Н. Бічуя "Біла вілла".
- М. Олійник «Дочка Прометея».
11 клас
Усього – 70 год.
На тиждень – 2 год.
Текстуальне вивчення – 62 год.
Розвиток мовлення – 4 год.
Позакласне читання – 2 год.
Резервний час – 2 год.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930рр.
ВСТУП
Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, соцреалізм, постмодернізм). Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець і влада, свобода творчості. Стильове розмаїття мистецтва 1920-х років. Поняття «розстріляне відродження», домінування соцреалістичної естетики в 1930-ті роки.
ТЛ: «розстріляне відродження».
ПОЕЗІЯ
Провідна роль поезії у 20-ті роки. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів.
ПАВЛО ТИЧИНА
(1891 – 1967)
“Одчиняйте двері...”, “Арфами, арфами...”, “О, панно Інно...”,
«Пам’яті друга», «Ви знаєте, як липа шелестить…»
Для самостійного читання: “Скорбна мати”, “Золотий гомін”, “Похорон друга”
Життєвий шлях, формування ідейно-художніх поглядів митця. Універсальність обдарування.
Роль соціального середовища, історії, народних традицій, М. Коцюбинського і чернігівської інтелігенції, світової культури у формуванні багатогранного таланту П. Тичини.
Збірка “Сонячні кларнети” – поетичний вираз світовідчуття й світорозуміння нового покоління творчої інтелігенції. Рання творчість. Проблематика: індивідуум і світ (“Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух...”), індивідуум і природа, реальна дійсність (імперіалістична війна, соціальний і національно-визвольний рух), мистецтво і життя (“Дух народів горить…”, “Розкол поетів”). Ідеал гармонії всесвіту, протест проти жорстокості війни і дійсності. (“Одчиняйте двері”, “Скорбна мати”, “З далекого походу…”), романтичний ідеал визволення та свободи (“Золотий гомін”).
Риси модернізму в поезії “Золотий гомін”. Передача подій через почуття, переживання ліричного героя, його сприймання навколишнього світу.
Багатство образної мови, особлива роль метафор, символічне значення образу золотого гомону. Синтез поетичної культури, традицій і новаторства. Міжнародне визнання поета і збірки.
Збірка “Замість сонетів і октав”. Проблематика: революція і народ, робітничий клас, інтелігенція, митець, культура. Новий тип гуманізму і, відповідно, ідеал людини, мистецтва, гармонії (“Як не горю – я не живу”, “Читаю душі ваші, наче книги, я…”, “Прометей”, “На могилі Шевченка”, “Я знаю”). Інтимна лірика. („О, панно Інно…”, “Мадонно моя”). Ідеал суспільства свободи й справедливості, гармонійного розвитку людини, високої духовності (“Із щоденникових записів”).
Протиутопія “Прометей” – пророцтво трагедії бездуховності, бачення “нової” більшовицької цивілізації як казарми, її дегуманізація й обернення людей на фанатиків, особистостей – на “гвинтики”.
Збірка “В космічному оркестрі”. Жанрово-стильове багатство поезії. Нові грані реалізму. Синтез лірики й епіки, аналізу й передбачення, сповідальної й оповідної форм. Ідеал митця – виразника й поборника правди, совісті, долі народу (“За всіх скажу…”).
Суперечність творчої еволюції в 30 – 40 рр. Криза генія.
Лірика й епос років боротьби з фашизмом. Філософська ідея незнищенності, безсмертя людини й народу, що борються за свободу, утвердження краси як торжества єдності – народу, всесвіту, сучасного й вічного, індивідуального й вселюдського, буття-свідомості-дії (“Похорон друга”).
Збірки „Матері забуть не можу”, „Перемагать і жить”, „І рости, і діяти”.
„Подорож до Іхтімана”, симфонія „Сковорода” – голос торжества життя і гуманізму. П. Тичина – поет-новатор, перекладач, учений, громадський діяч, один із фундаторів новітньої української літератури, культури. Міжнародне визнання митця.
Літературний авангард
Михайль Семенко
(1892-1937)
Авангард тенденції в українській поезії 1920-х р. поет-футурист, сміливий експериментатор, впроваджував. Урбаністичні мотиви його лірики, їхня змістова новизна, деструкція класичної форми («Бажання», «Місто», «Запрошення»).
ТЛ: авангард, футуризм, деструкція
Київські «неокласики».
Микола Зеров
(1890-1941)
(«Київ-традиція»)