Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти в. Олійник Я. Болюбаш Л. Даниленко
| Вид материала | Документы |
- Програма розвитку системи освіти Богуславського району на 2008-2012 роки, 884.54kb.
- Програма розвитку системи освіти Київської області на 2011-2014 роки м. Київ, 2661.35kb.
- Рішення колегії міністерства освіти І науки україни, 46.71kb.
- Обласна комплексна програма подолання дитячої бездоглядності, підтримки сімей з дітьми, 416.23kb.
- Державна національна програма „Освіта" („Україна ХХІ століття") Стратегічні завдання, 690.39kb.
- Б79 Болюбаш Я. Я, 810.38kb.
- Програма розвитку психологічної служби системи освіти Івано-Франківської області, 122.64kb.
- Програма Уряду «Український прорив», 435.62kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни відокремлений структурний підрозділ, 427.55kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
Структура державного стандарту вищої освіти
оппп
нпнд
д
с
в
о
о-кх
нчзо
тести
о-кх - освітньо-кваліфікаційна характеристика;
нчзо - нормативна частина змісту освіти (включає оппп - освітньо-професійну програму підготовки і нпнд – навчальні програми навчальних дисциплін);
тести - засоби діагностики.
2.2.2. Структура стандартів вищої педагогічної освіти.
Складовими державного стандарту вищої освіти (див. схема) є: освітньо-кваліфікаційна характеристика, нормативна частина змісту освіти і тести (засоби діагностики).
Державні стандарти вищої освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напряму підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2.3. Зміст і структура стандартів післядипломної педагогічної освіти.
В Україні триває розробка базових стандартів післядипломної педагогічної освіти.
Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти мусить бути нормативним документом, що регламентуватиме зміст і тривалість їх курсової підготовки і має визначати обов’язковий мінімум змісту програми підвищення кваліфікації, максимальний обсяг навчального навантаження слухачів і вимоги щодо рівня їх підготовки.
Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти повинен містити: кваліфікаційну характеристику відповідної категорії працівників освіти, освітньо-професійну програму підвищення кваліфікації та компоненти (фонди) контрольних завдань.
Кваліфікаційна характеристика регламентуватиме основні посадові обов’язки (функції) відповідних категорій працівників освіти і тим самим визначає зміст та напрямок програми підвищення їх кваліфікації. В структурі державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти кваліфікаційна характеристика не копіюватиме функціональні обов’язки посадових осіб, а в логічно обгрунтованій послідовності виділятиме основні напрямки їх діяльності.
Освітньо-професійна програма підвищення кваліфікації має бути нормативним документом, що визначатиме зміст навчання, вимоги до знань і вмінь слухачів, форми контролю та державної атестації. Освітньо-професійна програма складатиметься з нормативної (обов’язкової) та варіативної частин.
Нормативна частина – це перелік обов’язкових дисциплін, видів практичної підготовки із зазначенням мінімальної кількості годин на їх засвоєння, а також відповідні навчальні програми. Кількість обов’язкових дисциплін у кожному циклі курсової підготовки не перевищуватиме 1–3. Нормативна частина освітньо-професійної програми затверджуватиметься Міністерством освіти і науки України.
Варіативна частина освітньо-професійної програми не входитиме до структури державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти. Вона міститиме перелік дисциплін за вибором навчального закладу та вільним виборам слухачів, а також відповідні навчальні програми Дисципліни за вибором навчального закладу призначені для врахування спеціалізації слухачів у межах категорії, регіональної специфіки, досвіду підвищення кваліфікації тощо. Вони зорієнтовані, як правило, на задоволення освітніх та культурних потреб, професійних інтересів і запитів слухачів.
Кожна складова становитиме 50% загального часу, що виділяється на підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає їх соціально-гуманітарну, функціональну підготовку, індивідуально-творчу роботу слухачів. Навчальна практика слухачів здійснюватиметься шляхом їх ознайомлення з роботою базових закладів освіти та стажування на відповідні посади протягом декількох днів.
2.4. Підготовка вчителів до роботи з дітьми з особливими потребами.
У складних умовах трансформації суспільства зростає значення реабілітаційної функції освіти і школи.
Погіршення соціальної ситуації в Україні призвело до збільшення кількості дітей, які живуть у винятково важких соціальних умовах. Серйозної уваги потребують діти-сироти, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-інваліди, діти ризику. В Україні неухильно зростає кількість дітей вулиці, які знаходяться в екстремальних умовах.
Погіршення соціального та екологічного стану в Україні загострило загальнонаціональну проблему забезпечення умов для фізичного виживання підростаючого покоління. В Україні з кожним роком зростає кількість дітей з особливими потребами. Сьогодні їх понад 152 тисячі. Змінилась структура дитячої інвалідності: перше місце зайняли хвороби нервової системи й органів чуття (33%), вроджених деформацій (19,7%), психічні розлади (12,7%). Постійними є випадки порушення імунної системи, хронічних захворювань бронхо-легеневої системи органів травлення. Зростає кількість дітей із порушенням опорно-рухового апарату. Предмет особливої турботи – діти, які постраждали від Чорнобильської аварії.
Реабілітаційна педагогіка, що грунтується на засадах життєтворчості, покликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної реабілітації дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-педагогічними умовами.
Поняття “реабілітаційна педагогіка” включає відновлення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму, особистості дитини, окремих її сторін і метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей й активно перетворювальної адаптації до навколишнього світу. Прикладним завданням реабілітаційної педагогіки є теоретичне та організаційно-практичне забезпечення освітньо- реабілітаційного процесу як в системі спеціальної освіти, так і в процесі інтеграції дітей із особливими потребами в загальноосвітні школи.
У педагогічних навчальних закладах, закладах післядипломної педагогічної освіти здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації педагогів, які працюватимуть і працюють з дітьми з особливими потребами. Вона передбачає освоєння нових підходів до підвищення педагогічної, психологічної, рефлексивної культури, компетенції педагогічних працівників навчально-реабілітаційних центрів. Особлива увага приділяється готовності педагогів забезпечити:
- спроможність вихованців задіювати компенсаторні можливості організму, активізувати наявні фізіологічні резерви для вирішення проблем власного саморозвитку, життєвої компетенції;
- набуття ними навичок саморегулювання почуттів і депресивних станів;
- наявність в учнів певних адаптаційних навичок, розвиненісь комунікативної та емоційно-вольової сфери у життєвому просторі особистості;
- здатність дітей оптимистично сприймати життя, їх ориєнтацію на успіх;
- розвиненість механізмів регуляції ролевої поведінки;
- здатність вихованців до професійного самовизначення у відповідності зі своїми особистісними можливостями;
- усвідомлення ними системи пріоритетів життєвих цінностей;
- міру відповідального ставлення особистосі до життя;
- вміння будувати життя за своїм власним життєвим проектом;
- компетентність у побудові свого життєвого шляху, відповідальність за власну долю і вчинки.