Внесок до скарбнички київського вищого професійного училища водного транспорту

Вид материала

Документы

Содержание 1. Інноваційні форми та методи навчання та виховання Основні напрямки та організаційні форми виховної роботи Модульна система освіти Використана література Внесок до скарбнички Планування і облік виробничого навчання Перелік навчально-виробничих робіт. План виробничого навчання групи. Перспективно-тематичний план. План уроку виробничого навчання Поточний облік. Облік відвідування.

Подобный материал:

• Державний стандарт професійно-технічної освіти, 2661.83kb.
• Азі 11 класів за спеціальністю "Соціальний робітник") та до Надбузького професійного, 5.61kb.
• План роботи вищого професійного училища №17, 996.91kb.
• Короткова Ліна Ігорівна, яка закінчила Запорізький державний університет І має диплом, 323.08kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака, 60.3kb.
• І. Основні проблемні питання над якими працюватиме бібліотека Володимир-Волинського, 207.53kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака, 55.38kb.
• Тема: Водний транспорт України. Мета, 72.19kb.
• Вантажооборот підприємств транспорту, 43.42kb.
• Сумський державний університет Бібліотека, 56.1kb.

Тема методичної розробки: Інноваційні форми й методи навчання та виховання

Вступ

Педагогічна технологія — це педагогічно і економічно обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних, запланованих педагогічних результатів, який включає формування знань, умінь та навичок учнів, розкриттям спеціально переробленого змісту і який реалізується на засадах науково – організаційного процесу і поетапного тестування. Науковий термін «технологія виховання» вперше ввів у педагогічну науку А.С.Макаренко. Сьогодні освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя, майстра виробничого навчання у навчально-виховному процесі. Учитель, майстер виробничого навчання нині повинен навчитися управляти діяльністю як усього колективу учнів, так і кожного окремого учня. Проте це неможливо в межах традиційного уявлення про педагогічний процес. Кращі вчителі завжди ведуть пошук, використовують активні методи навчання: роботу в малих групах, бригадах, парах. Кожний учитель бере на озброєння все найкраще. Використовують технічні засоби навчання, вводять опорні сигнали, роботу асистентів, збільшують час самостійної роботи на уроці. На сучасному етапі пріоритетними напрямами удосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуальних форм навчання, впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення її автоматизованими системами, дослідження на основі комп’ютерної техніки. Державна програма відродження освіти передбачає необхідність створення і впровадження нових прогресивних навчальних технологій, до яких, зокрема, належать:

1) так звана стратегія ефективного навчання;

2) модульна система організації навчального процесу та рейтинговий контроль знань;

3) адаптивна система навчання;

4) діалоговий підхід до освіти;

5) система розвиваючого навчання (Д.Ельконіна-В.Давидова) на основі концепції розвитку особистості учня в навчальному закладі (О.К.Дусавицький);

6) технологія співпраці індивідуальностей;

7) комп’ютерні технології навчання.


1. Інноваційні форми та методи навчання та виховання

Виховна робота у ПТНЗ є невід‘ємною частиною навчально-виховного процесу і включає в себе систему організаційних, соціально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у учнів та студентів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу готовність випускників ПТНЗ до практичної діяльності.

Для організації виховання учнів у навчальному процесі всі зусилля спрямовані на формування у них національної та громадської гідності, активної життєвої позиції, а також на засвоєння ними загальнолюдських норм моралі.


Основні напрямки та організаційні форми виховної роботи

у професійно-технічних навчальних закладах України

Соціально-психологічне забезпечення навчально-виховної роботи включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на досягнення високих результатів у навчанні, реалізацію духовного і професійного потенціалу персоналу під час виконання навчальних та практичних завдань.

Індивідуально-виховна робота та психологічне забезпечення дисципліни та законності, профілактики правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та індивідуальних виховних заходів щодо формування і розвитку в персоналу особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, статутів, Етичного кодексу та службових обов‘язків, наказів та розпоряджень керівництва.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні засобами масової інформації про заходи впровадження гуманітарної політики держави в професійно – технічних закладах України.

Культурно-виховна і просвітницька робота забезпечує формування у учнів високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля.

Соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових і організаційних заходів щодо сприяння учням, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у колективах підрозділів соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання покладених на них службових обов‘язків.

Виховна робота здійснюється у індивідуально-виховній, груповій та масовій формах.

До форм індивідуально-виховної роботи відносяться:

• індивідуальні бесіди;
  
• індивідуальні завдання та доручення;
  
• індивідуальна допомога;
  
• індивідуальний контроль;
  
• особистий приклад вчителя - вихователя;
  
• використання методів дисциплінарного та морального впливу;
  
• використання засобів пропаганди та агітації.
  

Форми групової та масової роботи:

• проведення зустрічей з керівництвом ПТНЗ, видатним діячами різних галузей суспільної діяльності;
  
• проведення оглядів художньої самодіяльності, концертів на честь знаменних дат, конкурсів, тощо;
  
• групові відвідування культурно-просвітницьких закладів;
  
• проведення спортивних заходів;
  
• організація роботи друкованих видань ПТНЗ.
  

В системі методів виховного впливу на учнівський склад професійно – технічних навчальних закладів України передбачається:

• виховання учнів на кращих традиціях колективу училища, конкретних прикладах сумлінного ставлення до роботи кращих керівників, працівників і ветеранів; ї
  
• інформування учнів щодо подій внутрішньої та зовнішньої політики, проведення лекцій з питань міжнародного становища, історії та культури українського народу, міжконфесійних проблем, а також зустрічей з представниками творчої інтелігенції; бесіди, лекції, диспути з питань професійної етики, культури поведінки;
  
• єдина система заохочень і стягнень з метою стимулювання ефективного навчання, дотримання учнями вимог чинного законодавства, розпоряджень, наказів і статутів;
  
• духовно-просвітницька робота;
  
• зв‘язки з творчими спілками, установами й організаціями з питань культурного шефства над ПТНЗ, його підрозділами.
  
• творчі зустрічі учнів та членів їх сімей з майстрами культури і мистецтва;
  
• забезпечення виховного впливу на учнівський склад громадських формувань, які створені та діють у ПТНЗ;
  
• цілеспрямоване використання виховного впливу засобів масової інформації;
  
• організація роботи з розвитку самодіяльної художньої творчості в колективах, проведення фестивалів, концертів, оглядів-конкурсів народної творчості, виставок робіт самодіяльних художників та інших заходів, у тому числі із залученням членів сімей учнів, студентів професійно-технічного навчального закладу;
  
• пропаганда здорового способу життя.
  

У 2007-2008 навчальному році перші курси Київського вищого професійно – технічного училища навчаються за кредитно-модульною системою. Для них до початку навчального року були розроблені нові програми навчання. Всі навчально-методичні матеріали розроблені науково-педагогічним складом училища.

Детальному аналізу підлягали: завдання та перспективи навчання, типологія його методів і технологій, навчання як цілісна дидактична система та її особливості.

Технологія навчання відкриває нові перспективи для підвищення якості і досягнення світових стандартів в підготовці і підвищенні кваліфікації спеціалістів. Це досягається за рахунок використання учбових матеріалів і засобів, перевірених світовою практикою, а також шляхом забезпечення ефективного доступу до баз даних і баз знань в зручний для користувача час незалежно від його місцезнаходження.

Модульна система освіти

Нові технології навчання викликають особливий інтерес педагогів з об’єктивних причин, серед яких можна виділити дві основні. По-перше, передбачаються докорінні зміни існуючих стереотипів організації навчального процесу, його змісту, є потреба в розвиткові творчої ініціативи педагогів у пошуках нових форм і методів педагогічної діяльності при переході від традиційних пасивних форм занять до нестандартних методів індивідуального навчання. По-друге, збільшується можливість виявити найобдарованіших дітей для подальшого їх навчання. Кращі учні зараховують на навчання до груп молодшого спеціаліста.

Пошук нових форм самостійної роботи зумовив створення модульно-рейтингової системи оцінки знань, умінь і навичок учнів.

Основний задум пропонованої технології навчання може бути сформульований так: диференційована за основними етапами навчання побудована на продуктивно-творчому методі навчання і піддана етапному діагностико-діяльнісному контролю технологія навчання за певних умов може вивести якість знань на рівень заданої.

Отже, модульно-рейтингова система контролю знань учнів націлена на забезпечення ритмічної роботи, для чого дисципліну, що вивчається, розвивають на окремі блоки-модулі.

Модуль — це закінчений блок інформацій (функціонально завершена частина навчального матеріалу). На вивчення модуля відводиться відповідне число занять різного виду. Для кожного модуля передбачаються різні види звітності (в балах): за знання теорії, за вирішення типових задач (біля дошки і самостійно), за виконання домашніх завдань (стандартних і підвищеної складності), за розв’язання індивідуальних завдань виконання лабораторних і практичних робіт, залікових контрольних робіт, також за нетрадиційні елементи діяльності (компетентне обговорення розв’язання завдань на уроці, ініціативні виступи на уроках з поставленої проблеми, участь у проведенні дискусії, виконання проблемних завдань, розгляд і рецензування праць своїх товаришів тощо).

Уся традиційна і нетрадиційна самостійна робота стимулюється відповідною кількістю балів. Як підсумок, учень набирає суму їх, яка зумовлює його рейтинг.

Рейтинг за окремим модулем складається із середнього бала по всіх видах звітності з урахуванням кількості годин, відведених на навчання конкретного модуля. Учень може отримати додаткові бали для підвищення рейтингу за високі місця в олімпіаді з певної дисципліни, за участь в учнівських конференціях, за експериментальну роботу. При затримці здачі заліку, наприклад, на тиждень знімається половина можливих балів. Учень, рейтинг якого вище або дорівнює встановленій кількості балів, може бути звільнений від іспиту, якщо він протягом року не мав незадовільних оцінок та штрафних балів за невиконання навчального графіка. Таким чином, рейтингова система оцінювання знань охоплює декілька видів контролю: тестові завдання, самостійні та контрольні роботи, індивідуальні завдання, звіти про виконання лабораторних і практичних робіт, експрес-контроль. А це дає інформацію про глибину осмислення навчального матеріалу, вміння застосовувати знання в конкретних ситуаціях.

Основні принципи, якими необхідно керуватися під час контролю в межах рейтингової системи:

1. контрольні завдання повинні бути взаємопов’язаними і взаємозумовленими, тобто повинні становити систему;
   
2. систему контрольних завдань необхідно складати так, щоб вона забезпечувала реалізацію різних функцій перевірки (оцінка навчання, виховання, розвиток, стимул, корекція);
   
3. система контрольних завдань повинна забезпечувати ефективну перевірку основних якостей знань — повноту, глибину, систематичність, системність, міцність, оперативність, конкретність, узагальненість;
   
4. результативність виконання контрольних завдань, відповідних рівням знань, оцінюється в балах на основі по-елементного аналізу.
   

Досвід свідчить про доцільність педагогічної ідеї, закладеної в основу модульного методу навчання та рейтингового контролю знань. Можна зробити такі висновки:

• значно активізується самостійна робота учнів з навчальною літературою, оскільки зростає їхній стимул до навчання;
  
• завдяки систематичній самостійній роботі протягом року учні опрацьовують весь програмний матеріал, рівень якого контролюється;
  
• підвищується рівень знань учнів;
  
• можна виставляти об’єктивні оцінки на основі поточної успішності, навіть без здавання іспиту;
  
• учень одержує можливість сам складати індивідуальний план навчання на основі запропонованого модуля;
  
• з’являється більше можливостей досить об’єктивно оцінити педагогічну працю вчителя, поглиблюється контроль до необхідної точності.
  

ВИСНОВОК

Навчально-виховна робота в училищі проводиться у відповідності до вимог сьогодення, керуючись нормативними документами й актами з цього питання. В основу навчально-виховного процесу покладена державна національна програма "Освіта" (Україна XXІ століття), яка реалізує принципи демократизації освіти, гуманізації та гуманітаризації, національної спрямованості.

У життя учнівських колективів втілюється самоврядування, як ефективний засіб виховання у майбутніх спеціалістів потреби творчих пошуків, високої професіональної компетентності, відповідальності, уміння жити й працювати в нових ринкових умовах, а також підвищення відповідальності учнів за якість навчання, розвиток їх ініціативи, самостiйностi. В училищі працює "Школа учнівського активу", де старости груп та їх помічники вчаться керувати учнівськими колективами, планувати та проводити рiзнi заходи.

Перспективи щодо оптимізації навчально-виховного процесу:

• створення культурно-мистецького центру для учнів училища зумовлює потребу у наданні приміщення де б зосереджувалася діяльність різного роду гуртків, які б забезпечували ефективність культурно-просвітницької роботи;
  
• підвищення ефективності роботи органів учнівського самоврядування шляхом єдності завдань учнівського профкому;
  
• активізація превентивного виховання учнівства, зокрема запобігання вживання алкогольних та наркотичних речовин;
  
• підвищення рівня інформованості учнівської молоді щодо запобігання ВІЛ/СНІДу, захворювань, які передаються статевим шляхом та розвиток концепції здорового способу життя;
  
• покращення соціально-побутових умов проживання учнів у гуртожитках (збільшення кількості місць та кімнат з покращеними умовами проживання).
  

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Беляева М. Проблема качества образования в условиях реформы высшей школы// Стандар - ты и качество.- 2002.- №4.- С.20-21.

2. Бех І.Д. Людина не має права на пасивність// Педагогіка толерантності.- 2002.- №3.- С.31-37.  Про індивідуальний досвід діяння як фактор розвитку особистісного потенціалу студентської молоді

3. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів// Вища школа.- 2001.- № 4-5.- С.48-53.

4. Головачева И.Г. Развитие творческих способностей студентов //Специалист.- 2001.- №11.-С.15-16.

5. Губарев В. Системное представление качества образования// Стандарты и качество.- 2002.- №4.- С.30-34.

6. Денисенко С.И. Рейтинг как комплексное средство контроля учебной деятельности студентов //Инновации в образовании.- 2002. -№1. –С.86-96.

7. Джеджула О. Організація самостійної роботи студентів при вивченні графічних дисциплін // Трудова підготовка.- 2002.- №4.- С. 52-53.

8. Ильинский И. Качество - ядро образовательного процесса// Стандарты и качество.- 2002.- №4.- С.22-24

9. Кваша В.П. Управление инновационными процессами в образовании: Автореф. дис. канд. пед. наук: – Минск, 1994. – 22 с.

10. Кликунов Н. К проблеме оценки качества подготовки специалистов// Alma mater.- 2002.- №4.- С.9-13. Подготовка специалистов в вузах России

11. Кондратенко Н.Е. Инновационные модели и технологии обучения в контексте задач реформирования образования/ Н.Е.Кондратенко, Л.С.Преждо// Инновации в образовании.- 2002.- №4.- С. 110-111.

12. Лазаревська О.М. Психологічні проблеми підготовки студента// Практична психологія та соціальна робота.- 2002.- №1. - С.3-5.


ВНЕСОК ДО СКАРБНИЧКИ

КИЇВСЬКОГО ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ В.І.КУДРЯШОВА


Автор: Лапченко Олександр Павлович

Тема методичної роботи: Методика і організація виробничого навчання електромонтажників


ПЛАНУВАННЯ І ОБЛІК ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ

Планування і облік є основою, на якій будується весь складний навчально-виробничий процес підготовки електромонтажників. Вони дозволяють забезпечити ефективну організацію навчально-виховного процесу, єдність навчання і виховання, підвищення якості навчання учнів. Саме науково обґрунтоване планування і ретельний об'єктивний облік створюють необхідні умови для своєчасного, повного і якісного виконання навчального плану і програми виробничого навчання, раціонального використання навчального часу, праці майстрів виробничого навчання й учнів, що вчаться, в навчального-виробничих приміщеннях, і устаткування, інструментів, пристосувань, економного використання матеріалів. Планування і облік дозволяють ефективніше контролювати навчально-виховний процес, рівень знань і навиків учнів, успішніше аналізувати стан і підсумки навчально-виховної роботи.

Основними документами, плануючими в училищі виробниче навчання, є:

• навчальний план і програма виробничого навчання;
  
• перелік учбово-виробничих робіт;
  
• план виробничого навчання групи;
  
• перспективно-тематичний план;
  
• план уроку виробничого навчання.
  

Навчальний план і програма виробничого навчання. Ці два документи є тією основою, за допомогою яких майстер виробничого навчання планує і будує всю свою діяльність як в училищі, так і па підприємстві.

Перелік навчально-виробничих робіт. Він є одним з основних плануючих документів, відповідно до якого здійснюється виробниче навчання. Добре продуманий і правильно складений перелік — одна з головних умов успішної підготовки робітників високої кваліфікації.

Роботи, включені в перелік, повинні мати навчальну і виробничу цінність; бути посильними для виконання учнями (посильність виконання робіт обумовлюється періодом навчання, складністю, об'ємом і вимогами до точності й якості роботи); постійно ускладнюватися (від простіших до складніших); передбачати систематичне закріплення трудових навиків (після вивчення декількох прийомів або операцій, характерних для нескладної роботи, слід передбачати комплексне їх виконання в одній простій роботі і потім неодноразове повторення цих прийомів і операцій в різних поєднаннях при виконанні складніших комплексних робіт). При розробці переліку навчально-виробничих робіт треба передбачати організацію робочих місць і виробничих об'єктів, де ці роботи виконуватимуться.

Виконання навчально-виробничих робіт повинне забезпечити планомірне зростання професійної майстерності і продуктивності праці учнів, систематичне оволодіння сучасною технікою і технологією, сучасною організацією виробництва, передовими способами здійснення електромонтажних робіт, досвідом кращих електромонтажників.

Перелік навчально-виробничих робіт (робочих місць) складається майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра училища на кожен семестр. Він обговорюється методичною комісією і затверджується заступником директора училища з навчально-виробничої роботи. Після обговорення і затвердження в переліки навчально-виробничих робіт не можна вносити зміни без дозволу директора або його заступника з навчально-виробничій роботи.

План виробничого навчання групи. Цей план складається на місяць на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку навчально-виробничих робіт.

Під час виробничого навчання і практики на будівельно-монтажних роботах в плані вказуються перелік робочих місць, найменування і види робіт, які повинні бути вивчені учнями протягом навчального періоду.

При необхідності майстер складає графіки. Так, наприклад, якщо неможливо організувати виконання робіт учнями одночасно (фронтально), розробляються графіки переміщення учнів по робочих місцях або бригадах (ланкам). У них указують прізвища учнів, теми програми, найменування робочих місць і тривалість навчання на кожному робочому місці. Графіки складають зазвичай на місяць.

Перспективно-тематичний план. Цей документ є однією з форм наукової організації праці. Складається він майстром виробничого навчання відповідно до навчального плану, програми виробничого навчання і переліку навчально-виробничих робіт на кожну тему до початку це вивчення і є особистим документом багаторазового користування. Перспективно-тематичний план постійно удосконалюється на основі накопиченого особистого досвіду, кращого досвіду інших майстрів і сучасних вимог педагогіки і методики виробничого навчання.

У перспективно-тематичному плані матеріал зазвичай розподіляється по уроках. У нім висвітлюють, наприклад, наступні питання:

• тема програми і кількість годин на її вивчення;
  
• мета уроку (виділення часу на інструктаж, вправи і виробничу діяльність);
  
• найменування навчально-виробничих робіт;
  
• матеріально-технічне і дидактичне оснащення уроку:
  
• вивчення прогресивних методів праці, високопродуктивних пристосувань та інструменту;
  
• зв'язок з предметами теоретичного навчання;
  
• домашні завдання учнів.
  

Перспективно-тематичний план розглядається методичною комісією.

План уроку виробничого навчання (роботи майстра на день). Цей план складається напередодні занять з групою і затверджується старшим майстром. Він повинен відображати мету і зміст занять, матеріально-технічне і методичне оснащення уроку, короткий зміст інструктажів і передбачати форми і методи виробничого навчання, що забезпечують його високу якість.

Облік виробничого навчання. Основним документом обліку виробничого навчання в училищі є журнал виробничого навчання встановленої форми, який ведеться майстром відповідно до поміщених в нім правил.

У журналі враховується виконання навчального плану і програми навчальною групою кожним учнем в період навчання в навчальних майстернях, на будівельно-монтажних об'єктах і в період передвипускної виробничої практики. Мета обліку виконання навчального плану — виявити, чи вивчається курс виробничого навчання і окремі його теми в необхідні терміни, у встановленому об'ємі. Для цього майстер виробничого навчання регулярно записує в журнал дати проведення занять, найменування тем, підтем і час, витрачений групою і учнем. Облік виконання учбової програми дозволяє встановити, чи відповідає матеріал, що вивчається, вимогам і змісту програми виробничого навчання. Для цього майстер зобов'язаний записувати в журнал зміст кожного заняття і роботи, виконаної учнями групи.

Іншим документом обліку виробничого навчання є щоденник, який веде кожний учень в період навчання на будівельно-монтажних об'єктах і під час передвипускної виробничої практики. У нім щодня записують зміст виконаних робіт і витраченого на це час. Бригадир, або майстер базового підприємства разом з майстром виробничого навчання приймають виконану роботу і роблять в щоденнику запис про розряд, виконання норми і якість виконаної роботи. У виняткових випадках, наприклад при великій розкиданості будівельно-монтажних об'єктів, майстер може не брати участь в прийманні робіт, але обов'язково повинен перевірити правильність записів в щоденнику. Облік виконання навчального плану і програми виробничого навчання в цей період ведеться в журналі на основі записів, зроблених в щоденнику. У разі відхилення від учбової програми майстер повинен добиватися усунення відмічених недоліків і негайно повідомити старшого майстра училища. В кінці щоденника учень указує передові методи і прийоми праці електромонтажників, які були ними вивчені, а також економічний ефект від впровадження нового технологічного процесу при раціоналізаторській пропозиції, передових прийомів праці, відзначає своя участь в суспільному житті бригади, ділянки спеціалізованого електромонтажного управління.

Після закінчення виробничого навчання на будівельно-монтажних об'єктах майстер складає звіт, де детально освітлює наступні питання: виконання учбового плану і програми; особливості проведення навчання; результати навчання учнів; об'єм виконаних учнями робіт; заробіток учнів; виконання встановлених норм; поведінка і моральний стан учнів; позитивні сторони і недоліки виробничої практики; передові методи і прийоми роботи, вивчені і застосовані учнями; відгук працівників базового підприємства; організація, відпочинку і санітарно-гігієнічні умови і ін.

Старший майстер узагальнює, аналізує підсумки виробничої практики по кожній групі окремо. Ці результати обговорюються на зборах учнів і педагогічній раді училища.

Поточний облік. За підсумками виконання учнями кожної навчально-виробничої роботи і результатам спостереження за роботою кожного учня систематично ведеться майстром поточний облік, однією з форм якого є перевірочні роботи, що проводяться один раз в семестр і виконуються учнями самостійно відповідно до навчально-виробничих вимог. При оцінці перевірочних робіт майстер враховує правильність виконання прийомів роботи, якість, дотримання технології, організацію і культуру праці, уміння учнів правильно вибрати і використовувати устаткування, інструмент, пристосування; звертає увагу на дотримання правил безпеки праці і ступінь самостійності при виконанні роботи.

Перевірочні роботи полягають у виконанні кожним учнем пробної роботи (оцінюється так само, як і пробна робота за семестр), в опитування для визначення уміння учнів пов'язувати теоретичні знання з виробничими роботами.

Якщо учень отримав від «1» - «3» балів за перевірочну роботу або під час усного опиту з'ясувалося, що він погано знає устаткування, технологію виробництва електромонтажних робіт і правила безпеки праці, підсумкова перевірочна робота з виробничого навчання вважається не зданою.

Перевірочні роботи розробляються старшим майстром спільно з майстрами виробничого навчання і підбираються з таким розрахунком, щоб в них поєднувався курс електромонтажної і слюсарної підготовки у відповідності до кваліфікаційної картки.

Оцінка успішності з виробничого навчанню за семестр і навчальний рік виставляється майстром на підставі поточних оцінок учнів і за наслідками перевірочних і контрольних робіт. Вони плануються і проводяться керівництвом училища в кожній навчальній групі відповідно до програми виробничого навчання за рахунок навчального часу, відведеного програмою.

Основними показниками якості засвоєння учнями знань, умінь і навиків з виробничого навчання є:

- правильність виконання прийомів роботи і раціональність організації праці і робочого місця;

- дотримання технічних вимог та інших якісних показників навчально-виробничих робіт;

- виконання встановлених кількісних показників (норм часу, виготовлення);

- ступінь самостійності виконання завдання.

Значення цих показників змінюється залежно від навчально-виховних завдань теми, окремого завдання і періоду навчання.

Облік відвідування. У журналах виробничого навчання відповідно до правил здійснюється облік відвідування учнями занять.

При навчанні учнів на будівельно-монтажних об'єктах і в період передвипускної практики у складі бригад кадрових робітників базового підприємства встановлюється табельний облік явки учнів. Майстер повинен контролювати явку учнів на заняттях і вести суворий облік в журналі.