Внесок до скарбнички київського вищого професійного училища водного транспорту
| Вид материала | Документы |
- Державний стандарт професійно-технічної освіти, 2661.83kb.
- Азі 11 класів за спеціальністю "Соціальний робітник") та до Надбузького професійного, 5.61kb.
- План роботи вищого професійного училища №17, 996.91kb.
- Короткова Ліна Ігорівна, яка закінчила Запорізький державний університет І має диплом, 323.08kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака, 60.3kb.
- І. Основні проблемні питання над якими працюватиме бібліотека Володимир-Волинського, 207.53kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака, 55.38kb.
- Тема: Водний транспорт України. Мета, 72.19kb.
- Вантажооборот підприємств транспорту, 43.42kb.
- Сумський державний університет Бібліотека, 56.1kb.
ПИТАННЯ НОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ УЧНІВ
Майстер виробничого навчання повинен піклуватися не тільки про підвищення якості навчання і виховання учнів, але і про те, щоб навчання здійснювалося на базі продуктивної праці учнів, найефективніше з економічної точки зору. Цьому в значній мірі сприяє нормування навчально-виробничих робіт, яке ставить перед собою цілі:
- сприяти поступовому освоєнню учнями прийомів і методів роботи передовиків електромонтажного виробництва;
- виховувати у учнів ціну часу, що допомагає до кінця навчання освоїти норми, встановлені на базовому підприємстві для електромонтажників і відповідні необхідному рівню кваліфікації;
- визначати початкові дані для правильного планування виробничого навчання і оптимального використання навчально-виробничої бази;
- сприяти найбільш об'єктивній оцінці успішності встановлених норм учнями з урахуванням виконання;
- сприяти виробленню навиків планування і самоконтролю своєї діяльності учнями, вдосконаленню професійної майстерності і поліпшенню якості професійно-технічної підготовки в цілому.
Нормування навчально-виробничих робіт рекомендується проводити в період, коли учні вже освоїли первинні уміння і навики і переходять до їх закріплення і вдосконалення під час виконання комплексних робіт. Найчастіше нормування учбово-виробничих робіт учнів-електромонтажників проводять починаючи з навчання на будівельно-монтажних об'єктах, тобто після навчання в учбових майстернях.
Спочатку визначається розрахункова (технічна) норма часу або беруться за основу єдині норми і розцінки на будівельно-монтажні роботи, затверджені Державним комітетом у справах будівництва, і переводяться в учнівські за допомогою перекладних коефіцієнтів. Ці коефіцієнти розташовуються у вигляді шкали, складеної залежно від періоду навчання, і визначаються дослідним шляхом.
ПІДГОТОВКА МАЙСТРА ДО ЗАНЯТЬ
Майстрові належить провідна роль в процесі навчання і виховання учнів. Успіх виробничого навчання в значній мірі залежить від професійної і педагогічної підготовки майстра, його особистих якостей. Він повинен досконало володіти своєю спеціальністю, стежити за всім новим і передовим в організації виробництва електромонтажних робіт, знати перспективи розвитку електромонтажної справи, досконало володіти педагогічною майстерністю, заснованою на знанні педагогіки і психології, знати і уміло застосовувати різні методи виробничого навчання і виховання учнів, добре знати економіку електромонтажного виробництва.
Майстер повинен завжди пам'ятати про велике виховне значення особистого прикладу. Для цього він сам повинен володіти високими моральними і вольовими якостями, зразково відноситися до праці, суспільних обов'язків, бути вимогливим і в той же час дбайливим вихователем, старшим товаришем. Розглянемо основні питання підготовки майстра до виробничого навчання.
1. Загальна підготовка до навчального року. Слід вивчити кваліфікаційну характеристику, навчальну програму, підібрати навчально-виробничі роботи і скласти їх перелік, скласти план виробничого навчання групи, підготувати оснащення навчально-виробничої бази, організувати своє робоче місце. – Перераховані і інші роботи виконуються під керівництвом старшого майстра.
2. Підготовка до проходження теми програми виробничого навчання. Потрібно вивчити технічну, педагогічну і методичну літературу з тем, розробити перспективно-тематичний план. Розмовляючи з викладачем спецтехнології й особисто відвідуючи уроки, майстер визначає ступінь теоретичної підготовки учнів, вивчає методи викладу курсу спецтехнології, уточнює і розбиває теми на підтеми, визначає форми і методи вивчення теми, і, якщо неможливе фронтальне проходження теми, складає графік переміщення учнів. Крім того, майстер повинен розподілити навчальний матеріал теми по уроках, намітити цілі кожного уроку, скласти календарно-урочний план на тему, підготувати навчально-виробничу базу.
3. Підготовка до уроку. Необхідно уточнити мету і зміст майбутнього уроку. Вивчити технічну, педагогічну і методичну літературу, зробити аналіз попереднього уроку, визначити структуру уроку і час на кожну його частину, вивчити передові методи праці для їх впровадження в процес навчання і відпрацювати особисто прийоми й способи їх демонстрації на уроці, скласти план уроку і конспект, підготувати учбово-виробничу базу. Матеріально-технічне і навчально-методичне оснащення уроку повинне бути продумане і підготовлене так, щоб були створені необхідні умови для навчання групи.
ДЕЯКІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИКІВ
Майстер виробничого навчання повинен постійно займатися пошуком шляхів підвищення ефективності виробничого навчання учнів. Для вирішення цього питання можна назвати декілька найбільш важливих напрямків глибоке вивчення психології навчання, де основними є процеси засвоєння і закріплення знань, умінь і навиків; активізація всіх процесів навчання; вдосконалення програм і забезпечення учнів досконалими навчальними посібниками; вдосконалення методики виробничого навчання і підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання; розробка принципів програмованого навчання і створення машинних і без машинних навчальних пристроїв; розробка і широке використання в учбовому процесі всіляких засобів навчання.
У повсякденній роботі майстрам слід керуватися досягненнями ергономіки — науки, направленою на створення оптимальних умов і знарядь праці, що роблять працю високопродуктивною, такою, що зберігає сили, здоров'я і працездатність учнів. Знання ергономіки дозволяє майстрові успішно вирішувати багато завдань: розробляти раціональні робочі рухи та постави залежно від характеру навчально-виробничої роботи і обсягу робочого зусилля; удосконалювати і підбирати робочі меблі і устаткування з урахуванням антропологічних даних учнів (про важливість цієї вимоги свідчить приклад, показаний на мал. 1, де наочно видно, як впливає підбір висоти лещат на продуктивність праці, учнів при обпилюванні металу); виключати з трудового процесу статичну напругу; створювати оптимальні умови зовнішнього середовища; раціонально розміщувати інструменти на робочому місці; компонувати органи управління й індикатори з урахуванням психофізіологічних можливостей учнів; удосконалювати ручний інструмент відповідно до анатомічних і фізіологічних особливостей організму учнів; підбирати забарвлення виробничих приміщень і устаткування з урахуванням психофізіологічної дії кольору на органи учнів; удосконалювати режим праці і відпочинку.
Ергономіка припускає комплексне використання досягнень фізіології і психології праці, а також технічної естетики.
При організації виконання учнями навчально-виробничих робіт потрібно прагнути створювати умови, максимально наближені до виробничих, керуватися сучасними положеннями по вдосконаленню трудових процесів і організації робочих місць, фізіологічними вимогами до робочих рухів. При вдосконаленні трудових процесів і організації робочих місць необхідно визначати максимальну і оптимальну зони робочих рухів учнів; закріплювати за інструментами, деталями і іншими потрібними для роботи предметами відповідні місця; розташовувати інструменти, матеріали, заготовки перед початком роботи так, щоб їх зручно було брати (все, що береться лівою рукою повинно знаходитися зліва, що береться правою рукою — праворуч). Крім того, рух ручок, важелів управління повинно бути вільним; верстат повинен мати кольоровий екран, фон для поліпшення зорових умов роботи; поверхня столу складальника повинна бути забарвлена відповідно до вимог НОП.
Дуже важливо планувати і вивчати з учнями типові прийоми і способи роботи передовиків і новаторів електромонтажного виробництва. При цьому потрібно відбирати не тільки високоефективний з виробничо-економічного погляду, але і методично виправдані стосовно даного періоду навчання учнів. Краще, якщо ці прийоми і способи освоєнні і застосовуються передовиками і новаторами базового підприємства, тоді легше самому майстрові їх вивчити і використовувати. Показуючи перевагу прийомів роботи передовиків (як досвід кращих стає надбанням всіх), майстер виховує в учнів творчий підхід до роботи, дух новаторства. Учні повинні зрозуміти, що головне не просто перейняти новий прийом або спосіб, а удосконалити його, використовуючи залежно від конкретних умов там, де він дає найбільший ефект.
Висока продуктивність праці учнів має велике значення, тому при виконанні навчально-виробничих робіт потрібно враховувати наступне: ритмічні рухи зазвичай легко виконувати і вони продуктивніші неритмічних; рухів, що вимагають зміни темпу і напряму, виконувати важче, ніж рухи. одноманітні по темпу і напряму; рухи рук виконувати важче при зігнутому положенні тіла, чим при прямому; поступально-обертальні рухи, виконувані кистю руки і передпліччям, точніші і менш утомливі в горизонтальній площині, чим у вертикальній; рухи вперед і назад швидше, ніж рухи в сторони, рухи справа наліво швидші, ніж зліва направо; легко проводити руху від центру тіла до предмету, чим від предмету до центру тіла; права рука краще рухається в горизонтальній площині в напрямі проти годинникової стрілки, ліва — за годинниковою; дрібні, плавні, безперервні рухи по кривій легші і продуктивніші, ніж прямолінійні і криволінійні рухи із зміною напряму; не треба включати в роботу крупніші м'язи — ліктя, передпліччя, якщо можна використовувати дрібніші м'язи — пальців рук; там, де потрібна швидка реакція, необхідно використовувати рухи витягування, тобто у напрямку до себе; точні рухи краще виконувати сидячи, чим стоячи; кожен рух повинен закінчуватися в положенні, зручному для початку наступного руху; попередні і подальші рухи повинні бути плавно зв'язані; при роботі двома руками рухи повинні виконуватися симетрично і в протилежні сторони; обидві руки повинні по можливості одночасно починати і закінчувати рухи; максимальна частота рухів рук (наприклад, при згинанні і розгинанні) близько 80 разів на хвилину, ноги — 45, корпуси — 30. Частота рухів пальців — 6, а долоні — 3 рази в секунду.
Дуже важливою є робота за визначенням комфортних умов виробничого навчання учнів, в яку входять наступні чинники: температура, відносна вологість, швидкість руху, тиск і засміченість повітря; освітленість; шум, вібрація; загромажденність робочого місця; нахил корпусу учня; підйом тяжкості; робоча зона при роботі стоячи і сидячи. При її вдосконаленні треба враховувати, що основним принципом сучасного виробництва електромонтажних робіт є їх виконання в дві стадії. З урахуванням цього принципу необхідно організовувати і виробниче навчання майбутніх електромонтажників. Можна, наприклад, навчально-виробничу майстерню оснастити технологічною лінією для заготівки і обробки проводів і створити об'ємні стенди, що імітують сучасні конструкції будівель, споруд або їх окремих вузлів. У такій майстерні учні вивчають роботи першої стадії монтажу електропроводок в сучасних будівлях, а роботи другої стадії освоюють, під час прокладки вже заготовлених електропроводок (елементи або вузли) в макетах об'ємних стендів (мал. 3, а) або безпосередньо на будівельно-монтажних об'єктах. Тут же вивчаються прийоми і способи виконання вимірів електропроводок і складається відповідна документація. Можна рекомендувати досвід створення полігону з типовими елементами пристрою електричних мереж, де учні вивчали б другу стадію виробництва електромонтажних робіт в умовах, максимально наближених до виробничих. Для цього використовують панелі, блоки і інші елементи будівлі або споруд, забраковані по тим чи іншим причинам в будівництві, але придатних для учбових цілей, що особливо важливо в умовах переходу до будівництва житлових будинків за єдиним каталогом з уніфікованих деталей. Наявність в училищі технологічної лінії; по заготівці проводів дозволить виконувати виробничі замовлення і для базових підприємств, роботи, що виконуються учнями, матимуть виробничу цінність. На мал. 3, а — г приведено декілька елементів оснащення майстерень або учбових полігонів в училищі. На учбових полігонах слід мати об'ємні елементи споруд електричних мереж, наприклад трансформаторні підстанції.
Традиційні плоскі учбові стенди з козирками, що імітують перекриття, потрібно удосконалювати так, щоб на їх можна було успішно вивчати елементи монтажу не тільки відкритих, але і прихованих електропроводок. Доцільно використовувати в учбово-виробничих майстернях об'ємні шаблони.
Електромонтажні майстерні треба оснащувати також наборами інвентарю, комплектами інструментів і пристосувань, що випускаються промисловістю серійно або виготовляються базовими підприємствами. Ці вироби зазвичай виконані з урахуванням останніх вимог НОП, що дозволяє навчання учнів вести тими ж засобами, за допомогою яких вони працюватимуть в період виробничого навчання на будівельно-монтажних об'єктах і після випуску з училища. Декілька зразків такого інвентарю показано на мал. 4, а — д.
Доцільно створювати касети з набором інструменту. Кожна касета має набір інструменту для виконання конкретної операції. На мал. 5, а— е, де приведені елементи оснащення кабельною майстернею, показаний контейнер з набором таких касет для робіт по обробленню, кінцевому закладенню і з'єднанню кабелів і розташування цих касет на спеціальному кронштейні.
Для створення нових робочих місць учнів або вдосконалення старих майстер повинен керуватися останніми досягненнями наукової організації праці. Деякі загальні рекомендації по організації робочих місць електромонтажників приведені на мал. 6 і далі при вивченні ним програми.
Найбільш доступним та ефективним засобом виробничого навчання є письмовий інструктаж. Це пояснюється тим, що учні повинні досконало засвоїти навики роботи з виробничою документацією і всілякими інструкціями по виробництву різних електромонтажних робіт, а також тим, що учбові матеріали письмового інструктажу (карти інструкцій і технологічних, карти-завдання, учбові тексти, малюнки, схеми і т. д.) є хорошою основою при створенні програмних навчальних посібників і програм для безмашинних і машинних пристроїв. Найпоширеніша форма письмового інструктажу — карти інструкцій, які можна умовно розділити на технологічні, інструкційно-технологічні, карти-завдання і ін. Використання карт інструкцій, так само як і засобів програмного навчання, дозволяє:
- зробити роботу трудових прийомів виконання електромонтажних операцій (цілих робіт), учнів по вивченню, або іншого матеріалу самостійнішою, а отже, і активною; що кожному учню вибрати свій власний темп вивчення матеріалу, залежно від його теоретичної підготовки, особистого досвіду і індивідуальних здібностей, незалежно від діяльності інших учнів групи;
- продемонструвати учню всю роботу в цілому або заключної її частини, що робить навчання більш осмисленим;- в процесі всього періоду навчання в потрібний момент повернутися до будь-якої частини навчально-інструктивного матеріалу;
- підвищити ефективність виробничою навчання не тільки в умовах учбового закладу, але й при бригадно-учнівській підготовці електромонтажників безпосередньо па виробництві, при виконанні домашніх завдань.
Одні карти служать для вивчення трудових прийомів, технології виконання окремих операцій або цілих робіт, способів монтажу, інші — для вивчення конкретних учбових або учбово-виробничих завдань.
Досвід використання карт інструкцій в професійно-технічних училищах та інших навчальних закладах, а також безпосередньо в електромонтажних організаціях підтверджує доцільність їх подальшого впровадження в навчальний процес при підготовці електромонтажників різних спеціальностей як ефективного засобу підвищення якості виробничого навчання. Особливо добре зарекомендували себе різні карти інструкцій з графічним показом прийомів і способів виконання цілих робіт, елементів та окремих операцій. У табл. 1 приведена карта інструкції «Виконання кріплень пластмасовими дюбелями». Доцільно використовувати на уроках виробничого навчання і тематичні картки (щитки). Тут зазвичай зосереджується основний матеріал для вивчення теми або підтеми на одному аркуші (картці) або щитку, що дозволяє учневі бачити не тільки окрему вправу або роботу, а й осмислити їх в комплексі.
Крім того, можна застосовувати різноманітні електрифіковані щитки. Великого поширення набули тренажери, за допомогою яких учень може отримати інформацію і перевірити свої знання технології, правильність засвоєння професійних навиків виконання вправ або роботи.
Картка-завдання розміщується усередині планшета і містить робоче креслення, деталі й текст завдання учням. У планшеті розміщуються також і натуральна заготівка деталі з припуском на обробку і зразок готової деталі. Після вступного інструктажу учень має робоче креслення, заготівку і готову деталь, повинен продумати, порядок обробки деталі і скласти технологічну карту.
У ряді випадків велика частина робіт, що виконуються учнями в електромонтажних майстернях, не має виробничої цінності, а отже, навчання вимагає значних матеріальних витрат, витрати дефіцитних матеріалів і амортизації апаратури і електромонтажних виробів. Розглянемо деякі шляхи скорочення цих витрат:
- організація режиму економії. Так. наприклад, залишки проводів і кабелів після комплексних робіт повинні використовуватися в інших навчальних групах або в наступному навчальному році при навчанні прийомам монтажу елементів електропроводок, електричного контакту, зарядки комутаційної апаратури і т. д.;
- виховання в учнях ощадливості. Для цього необхідно систематично знайомити учнів з вартістю матеріалів кабельних виробів, машин і апаратів, вживаних при виконанні тих або інших навчальних робіт, а також підкреслювати, до яких невиправданих витрат приведе недбале, безгосподарне відношення до електроустаткування в процесі його монтажу і демонтажу;
- розвиток ініціативи учнів, направлені на економію і раціоналізацію;
- визначення оптимального об'єму і складності виконуваних учнями робіт (але вони не повинні бути спрощені і зводитися, наприклад, до лабораторних робіт);
- отримання замовлень для майстерень від базового підприємства на виробництво робіт, що мають виробничу цінність. Ці роботи повинні відповідати основним принципам, покладеним в основу підбору учбово-виробничих робіт і бути характерними для виробничої діяльності базового підприємства. До них можна віднести, наприклад, наступні роботи, що виконуються на монтажно-заготовчих ділянках (МЗД): централізовані заготовки електропроводок, виготовлення і збірка монтажних вузлів і блоків, заготівка труб і збірка трубних блоків, виготовлення заставних деталей, заготівка ніш і вузлів ошиновки, шин заземлення, і ін. На МЗД проводиться ревізія комплектованого електроустаткування і апаратів. Важливо, щоб замовлення, що отримуються училищем, своєчасно забезпечувалися матеріалами, устаткуванням, навчальною і технічною документацією. Неприпустимо брати випадкові замовлення, не відповідні заздалегідь продуманому переліку навчально-виробничих робіт, а часто і вимогам програми виробничого навчання з метою зниження якості навчання;
- дослідження нових, ефективніших і економічно доцільніших методів виробничого навчання. Це дуже складна і важлива робота, нерозривно пов'язана з самим процесом виробничого навчання, вимагає від майстра і інших працівників училища постійної уваги, глибоких педагогічних і виробничих знань, високого відчуття відповідальності за доручену справу.
Не дивлячись на помітні успіхи, виробниче навчання електромонтажників все ще відстає від теоретичного в розробці і впровадженні нових засобів і методів навчання і перш за все елементів програмування. Тут майстрам виробничого навчанні треба ще дуже багато зробити.
ВИХОВАННЯ В ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ
В процесі виробничого навчання необхідно виховувати у учнів дбайливе відношення до праці, яке припускає тісний зв'язок організації, форм і методів виробничого навчання з повсякденними практичними справами. Виробниче навчання повинне ув'язуватися з теоретичним і практичними завданнями, що стоять перед училищем і базовим підприємством. Від майстра виробничого навчання багато в чому залежить робота, що забезпечує прихід на електромонтажне виробництво робітників, ідейно переконаних, високосвідомих, здатних гідно підтримувати і збільшувати кращі традиції робітничого класу і трудового колективу, в якому їм належить працювати.
У процесі виробничого навчання, крім того, повинні бути створені необхідні умови для етичного, розумового, фізичного, політехнічного і естетичного виховання.
Для успішного виховання учнів в процесі виробничого навчання майстер повинен створити необхідні умови, а саме: чітка, науково обґрунтована організація і правильна постановка виробничого навчання, оптимальний режим, боротьба за високу якість електромонтажних робіт і виконання їх у встановлені терміни, систематичний контроль і облік, активна участь учнів в суспільному житті своєї групи, училища і базового підприємства. Величезне значення має виховання у майбутніх молодих робітників високої культури праці і поведінки, формування необхідних позитивних рис вдачі. Потрібно навчити учнів, виконуючи ту або іншу роботу, дбайливо і з любов'ю відноситися до природи, сприяти оздоровленню навколишнього середовища, по-господарському використовувати природні багатства нашої Батьківщини.
