Міністерство аграрної політики україни аграрний коледж управління І права пдаа регіональна економіка методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни для студентів напряму «Менеджмент»
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації до самостійного вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 687.25kb.
- Методичні рекомендації до самостійного вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 581.88kb.
- Методичні рекомендації до самостійного вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 415.47kb.
- Методичні рекомендації до самостійного вивчення дисципліни та контрольні завдання для, 683.09kb.
- І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Менеджмент», 620.87kb.
- І. В. Фісун методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Маркетинг», 454.74kb.
- Міністерство аграрної політики україни аграрний коледж управління І права пдаа міжнародні, 1057.65kb.
- Міністерство аграрної політики України Луганський національний аграрний університет, 838.75kb.
- Україна міністерство аграрної політики україни вінницький державний аграрний університет, 1415kb.
- Методичні рекомендації з дидактичним забезпеченням до самостійного вивчення дисципліни, 942.14kb.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Перелічіть основні причини кризи виробництва в Україні й шляхи їх розв'язання.
2. Які відмінності між екстенсивним та інтенсивним шляхами розвитку економіки?
3. Які галузі економіки України повинні розвиватися випереджувальними темпами?
4. Класичні моделі економічного розвитку, їх сутність, види.
5. Назвіть основні напрями оздоровлення економіки України.
6. Особливості моделі розвитку національної економіки в період трансформації.
7. Теорії та моделі економічного розвитку.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Втрати для придбання машин і устаткування, обладнання для виробництва і формування виробничих запасів, тобто додаткові вкладення в економіку, вигоди від яких проявляються у майбутньому, називаються:
А – амортизацією:
Б – інвестиціями;
В – ринком капіталу;
Г – зовнішньою торгівлею.
2. Яка стадія інвестиційного циклу характерна для ситуації, коли щорічний темп зростання інвестицій у наступному році вищий, ніж у попередньому:
А – підйом;
Б – вища точка інвестиційного циклу;
В – спад.
Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України
та її інтеграція в європейські та інші світові структури (4год)
План
1. Міжнародні економічні зв’язки України.
2. Інтеграція України в європейські та інші світові структури.
Література: 1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
- Які основні напрями зовнішнього економічного співробітництва нашої держави Вам відомі?
- Особливості структури зовнішньоторгового балансу України.
- Назвіть міжнародні організації, членами яких є Україна.
4. Зовнішньоекономічні зв’язки України.
5. Вільні економічні зони.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
- Найбільшим торговим партнером України в 90-х роках була:
А – Росія;
Б – Білорусь;
В – Китай;
Г – Молдова;
Д – Німеччина.
2. Найбільшими інвесторами економіки України в середині 90-х років були:
А – США та Канада;
Б – США і Німеччина;
В – Німеччина та Франція;
Г – Китай і Корея;
Д – Великобританія та Франція.
3. З якої країни Україна імпортує найбільше товарів?
А – Німеччини;
Б – Польщі;
В – Франції;
Г – Японії.
4. До форм основних зовнішньоекономічних зв'язків відносяться:
А – науково-технічне співробітництво;
Б – міжнародна торгівля;
В – торгівля капіталом і фінансове співробітництво;
Г – урбанізація.
Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил (4год)
План
1. Поняття й основні аспекти сталого розвитку.
2. Рівні та принципи сталого розвитку.
Література: 1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
- Сутність економічного розвитку.
- Ознаки економічного розвитку.
- Фактори економічного розвитку.
- Поняття "національна ідея".
- Сутність "національної ідеї".
- Значення "національної ідеї" для соціально-економічного розвитку.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки у безпосередньо продуктивну силу суспільства, називається:
А – ноу-хау;
Б – науково-технічною революцією;
В – науково-технічними розробками.
2. Завершіть фразу: "НТР впливає на світове господарство через...":
А – прагнення підняти добувні галузі промисловості;
Б – постійний розвиток виробництва;
В – зниження ролі наукоємних галузей;
Г – структурні зрушення в економіці, зрушення в розміщенні виробництва.
3. Завершіть фразу: "Головними складовими частинами науково-технічної революції (НТР) є…":
А – наука, техніка, технологія, виробництво й управління;
Б – промисловість, сільське господарство та сфера послуг;
В – корінні зміни в технічній базі виробництва.
4. В епоху НТР серед галузей промисловості найбільш високими темпами розвиваються:
А – хімія полімерів і машинобудування;
Б – машинобудування й чорна металургія;
В – чорна металургія та хімія полімерів.
5. Виберіть зайве. Розрізняють такі форми суспільної організації виробництва:
А – модернізація;
Б – концентрація;
В – спеціалізація;
Г – комбінування;
Д – кооперування.
Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування (4год)
План
1. Предмет економіки природокористування.
2. Раціональне та нераціональне природокористування.
Література: 1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Дайте визначення раціонального та нераціонального природокористування.
2. Які основні завдання економіки природокористування?
3. Які основи екологічного управління та менеджменту?
4. Які правові основи природокористування?
5. Визначення «екології» та що є об'єктом її дослідження?
6. Екологічна та екологічно-конфліктна ситуації.
7. Екологічні: вибух та шкода.
8. Екологічна небезпека та екологічно-небезпечний об'єкт.
9. Екологічні: волюнтаризм та обмеження.
10. Екологічні: криза, катастрофа та лихо.
11. Екологічні: бумеранг та безпека.
Тема 15. Економічний механізм природокористування
та охорони навколишнього середовища (4год)
План
1. Структура економічного механізму природокористування.
2. Функції економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища.
Література:1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Структура економічного механізму регулювання природокористування.
2. Функції економічного механізму регулювання природокористування.
3. Зміст і значення еколого-економічного районування.
4. Регіональні еколого-господарські системи й еколого-економічні райони.
5. Ознаки та критерії еколого-економічного районування.
6. Види еколого-економічного районування.
7. Які існують шляхи і засоби формування екобезпеки в галузях виробництва та економіці районів?
Тема 16. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності (4год)
План
1. Плата за природокористування.
2. Економічна оцінка екологічних збитків. Екологічний ризик.
Література: 1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Визначення екологічної небезпеки.
2. Визначення екологічного ризику.
3. Економічна оцінка екологічних збитків.
4. Плата за природокористування.
5. Біосфера і здоров'я людини.
6. Агроекологічна оцінка ґрунтів, вод, повітря.
Тема 17. Світовий досвід і міжнародне співробітництво
у сфері охорони навколишнього природного середовища (4год)
План
1. Глобальні проблеми й завдання екології.
2. Причини виникнення глобальної екологічної кризи та її характеристика.
Література: 1-13.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Глобальні проблеми й завдання екології.
2. Причини виникнення глобальної екологічної кризи та її характеристика.
3. Особливості екологічної ситуації в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.
4. Поняття й основні аспекти сталого розвитку. Рівні та принципи.
5. Участь України в міжнародному співробітництві зі сталого розвитку.
6. Проблеми екологізації національного розвитку України.
Термінологічний словник
Агломерація міська — форма розселення, під якою слід розуміти територіальне утворення, яке: виникає на базі великого міста (або кількох компактно розташованих міст — конурбація) і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також високою чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів. За основними характеристиками агломерації бувають різні: великі та малі, сформовані й такі, що перебувають у стадії формування, мoнo- і поліцентричні, міські, сільські, змішані тощо.
Адаптація економічна — пристосування економічної системи до нових умов господарювання, способу та якості життя.
Безвідходна і маловідходна технологія — технологія розробки родовищ мінеральної сировини, збагачення та подальшої переробки, що забезпечує видобуток із надр поряд з основними корисними копалинами побічних компонентів, а також використання видобутої маси і відходів. Сюди відносяться також технології, в яких послідовність проходження виробом різних стадій його виготовлення від сировини або напівфабрикату до готової продукції базується на процесах, що не мають або мають зовсім мало відходів.
Безробіття — переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї, їх кількісна і структурна розбіжність.
Безробітне населення — частина населення працездатного віку, тимчасово не зайнята в суспільно корисній діяльності, яка не має доходів.
Бідність — нестача грошових засобів, матеріальних ресурсів для забезпечення нормальної життєдіяльності окремої людини, сім'ї, населення регіону, країни загалом.
Будівельний комплекс — сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво або здійснюють інвестиції.
Бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюють органи державної влади.
Валова продукція — продукція, яку обчислюють за її загальною вартістю в цінах фіксованого базового року і беруть за певний період (рік).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — макроекономічний показник статистики народного господарства, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей (матеріального виробництва та сфери послуг, що знаходяться на території країни). Він включає споживчі товари, валові приватні інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг. ВВП — сукупний дохід, вироблений на території країни, в т. ч. та тих підприємств, які належать іноземним власникам.
Валовий національний продукт (ВНП) — дохід, що включає вартість товарів і послуг, вироблених національними суб'єктами (підприємствами, організаціями та приватними особами) за рік незалежно від їх територіального місцезнаходження. ВНП є важливим макроекономічним показником статистики народного господарства та індикатором обсягу виробництва в даній країні. Вартість усіх вироблених товарів і послуг у даний період вираховується в цінах фіксованого базового року. Для більшості економік різниця між ВНП та ВВП мала. Це означає або те, що доходи, одержані за кордоном, невеликі відносно ВНП, або те, що їх обсяг приблизно збалансований із сумою, отриманою іноземцями всередині даної економіки.
Вантажообіг — показник об'єму робіт, виконаних вантажним транспортом, обчислюється як добуток кількості перевезених вантажів у тоннах на відстань у кілометрах. Одиниця вимірювання — тонно-кілометр.
Виробнича інфраструктура — комплекс галузей, що надає послуги виробничого характеру, сприяє переміщенню і зберіганню сировини, палива, енергії, різних матеріалів і готової продукції, передачі інформації тощо. До неї відносять: транспорт, зв’язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди і пристрої, в т. ч. іригаційні системи, інженерні комунікації та мережі, серед них — лінії електропередач, нафто- і газопроводи, теплотраси, водопроводи тощо.
Виробничо-територіальні зв'язки — просторові відносини між виробничими підприємствами, об'єднаннями, а також між групами підприємств та об'єднань, галузей виробництва в межах територіальних одиниць різного рангу (одиниць адміністративно-територіального поділу, економічних районів, країн, великих регіонів і т. д.).
Відкрита економіка — економічна система, де розвивається спеціалізація виробництва товарів та послуг, в яких країна досягає найбільших успіхів, і здійснюється їх вільний експорт та імпорт.
Відтворення населення — процес збереження в часі й просторі конкретно-історичної міри даного населення, його кількості та якісного складу.
Вікова структура населення — розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. У віковій структурі, як правило, населення розподіляють за одно- або п'ятирічними віковими групами.
Вільні економічні зони — спеціальні території з пільговими валютними і податковими режимами, в яких заохочується спільна з іноземним капіталом діяльність. Розрізняють: зовнішньоторговельні (із вільними митними зонами, портами, зонами експортного виробництва); функціональні (технополіси, туристичні, страхові зони); комплексні.
Галузі спеціалізації району — галузі промислового і сільськогосподарського виробництва, що виготовляють товарну продукцію для обміну з іншими районами або для експорту в інші країни, що економічно доцільно розвивати в умовах певного району з найвищою ефективністю для економіки.
Галузь економіки — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.
Географічний поділ праці — просторова диференціація трудової діяльності в процесі розвитку суспільства, яка проявляється у виробничій спеціалізації окремих взаємопов'язаних територіальних утворень різного таксономічного рангу (країн, районів, центрів і т. п.), у розвитку міжрайонної (міжнародної та т. д.) кооперації, обміні спеціалізованою продукцією і послугами.
Глобалізація (соціально-економічних процесів) — тенденція всезростаючої взаємоінтеграції територіальних (на рівні країн, наднаціональних регіонів тощо) виробничо-економічних систем в єдиний світовий відтворювально-господарський та ринково-інформаційний простір.
Господарська збалансованість — стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному до потреб і технологій співвідношенні й рівновазі.
Господарська стабільність — стан економіки, за якого ціни на товари, обсяг виробництва, рівень безробіття та інші макроекономічні показники незмінні (чи зміни їх незначні) і не впливають на зміну соціального становища в країні.
Господарський механізм — система основних форм, методів та важелів використання економічних законів.
Депопуляція населення — процес скорочення чисельності населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю та виїзду над в'їздом у країну.
Депресивні райони — райони, які в минулому одержали достатній економічний розвиток, а потім у силу ряду причин (циклічної або структурної кризи, зміни економіко-географічного положення), втратили стимул економічного розвитку і прийшли в занепад.
Державна економічна політика — сукупність організаційних, правових та економічних заходів, котрі здійснює держава у сфері економічного розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.
Джентрифікація — процес, протилежний субурбанізації.
Диверсифікація — розширення номенклатури продукції, яке проводиться окремими підприємствами, фірмами та їх об’єднаннями; ускладнення галузевої структури господарства.
Діаспора — розселення значної частини народу поза межами своєї країни чи етнічної території.
Економіка перехідного періоду — економічна система, котра перебуває на етапі радикальних перетворень форм власності та способів виробництва на якісно нові.
Економіко-географічне положення (ЕГП) — відношення певного об'єкта (промислового підприємства, міста, району тощо) до об'єктів, що знаходяться поза ним (транспортних шляхів, державних кордонів, найбільших промислових баз тощо), які мають певний вплив на його розвиток. Поняття введене в науку М.М.Баранським.
Економічно активне населення — частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить прибуток. Термін «Е.а.н.» застосовується в міжнародній стандартній системі понять. Відповідно до рекомендацій ООН в Е.а.н. включаються не лише фактично працюючі, але й безробітні, які шукають оплачувану роботу, у зв'язку із чим виділяється працююче Е.а.н. У міжнародній статистиці частка економічно активного чоловічого населення, зайнятого в сільському господарстві, є показником, за яким країни поділяються на індустріальні (менше 35%), напівіндустріальні (35–59%) і аграрні (60% та більше). Рівень економічно активного населення в країнах, що розвиваються, нижчий, ніж у розвинутих.
Економічний потенціал — здатність наявних трудових і матеріальних ресурсів забезпечити максимально можливий рівень виробництва продукції та послуг.
Економічне зростання — збільшення обсягів суспільного виробництва, розширення можливостей економіки задовольнити зростаючі потреби споживання і забезпечити накопичення в необхідних розмірах.
Економічна інтеграція — узгоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективнішого використання ресурсів та повнішого задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.
Економічна категорія населення — група населення, об'єднана за певними якісними ознаками здатності до праці, рівня професійної підготовки, складності виконання праці, зайнятості.
Економічна модель — спрощене відтворення економічного явища в обмежених, експериментальних формах у певних заданих умовах.
Економічний район — економічно цілісна частина території країни, якій властиві спеціалізація і комплексність господарства.
Економічні закони — суттєві, стійкі причинно-наслідкові зв'язки всередині виробничих відносин, економічних процесів, явищ та між ними, котрі виявляються через неминуче повторення виробництва, обміну, споживання продукту), збалансування кількості праці, капіталу і продукту.
Експорт — сукупність товарів, послуг та капіталів, вивезених за межі країни з метою продажу.
Експорт капіталу — вивіз капіталу за кордон, що здійснюється у грошовій або товарній формах із метою отримання прибутку, зміцнення економічних і політичних позицій.
Енерговиробничий цикл — сукупність виробничих процесів, які виникають взаємозумовлено (співпідпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини.
Ефективність економічна — співвідношення одержаних результатів, затрат праці та капіталу.
Ефективність соціальна — оцінка відповідності результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям нації.
Єдиний економічний простір — сукупність національних територій країн, у рамках яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.
Зайнятість — суспільно корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що приносить їм, як правило, заробіток.
Закономірності розміщення продуктивних сил — об'єктивні, суттєві і сталі зв'язки між усіма елементами просторової організації продуктивних сил.
Закрита економіка — економіка, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.
Заощадження — вільні кошти домашніх господарств, підприємств, держави, що відображають рівень їх пропозиції на фондових ринках.
Збалансованість економічного розвитку — досягнення кількісної та якісної відповідності між основними елементами господарської діяльності.
Знос основного капіталу — зменшення вартості основного капіталу у зв'язку з його фізичним і моральним зносом.
Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах, спрямований на регулювання відносин даної країни з іншими країнами та народами відповідно до її принципів і мети. Діяльність держави в галузі зовнішньої політики будується згідно з положеннями її конституції та спрямована на створення сприятливих умов для реалізації мети, що переслідується керівними колами країни.
Зовнішньоекономічна політика — політика держави у сфері експорту, імпорту, залучення іноземного капіталу за кордоном, реалізації спільних науково-технічних, економічних та інших проектів.
Зовнішньоекономічна діяльність — сфера економічної діяльності держави, підприємств, фірм, організацій, тісно пов'язаних із зовнішньою торгівлею, експортом та імпортом товарів, іноземними кредитами та капіталовкладеннями, реалізацією спільно з іншими країнами проектів.
Зовнішньоекономічні зв'язки — сукупність форм, напрямів, методів і засобів торговельно-економічного, виробничого, науково-технічного, валютно-фінансового і кредитного співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці.