Geum.ru

Donetsk compartment of shevchenko scientific society

Вид материалаДокументы

Содержание


Моральна паніка в контексті
Спіраль сигніфікації
Конвергенція проблем
Автоматична проблематизація
Селективна типізація
Усування конкурентних визначень
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Зеркало недели. - 2002. - №3.
  2. Зеркало недели. - 2001. - №24.
  3. Зеркало недели. - 2005. - №46.
  4. Белопольский Н.Г. Энвироника - наука о развитии и совершенствовании общества и мира. - Донецк - Мариуполь: ИЭП НАН Украины, 1997. - 330с.
  5. Аргументы и факты в Украине. - 2004. - №45.
  6. Аргументы и факты в Украине. - 2006. - №2(492).

3. СОЦІОЛОГІЯ


ББК 60.563.01

Олександр БУРЕГО,

провідний спеціаліст лабораторії соціологічних

досліджень Донецького державного університету управління


МОРАЛЬНА ПАНІКА В КОНТЕКСТІ

КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ


У статті розглядаються теоретичні основи проблеми моральної паніки, її функції у соціальній реальності та шляхи конструювання. Автор доходить думки, що моральна паніка - це соціальний конструкт, який будується відповідно до такого соціального механізму, за яким окремі суб’єкти політики та ретранслятори їх думки – ЗМІ - здатні формувати різні суспільні фобії та побоювання щодо різноманітних соціальних груп, проблем тощо.


Те, що соціальна проблема є передусім певний конструкт, давно доведено і сприймається як постулат соціальної науки. Як писав знаменитий американський соціолог, один із засновників школи символічного інтеракціонізму Г. Блюмер «соціальна проблема – це те, що суспільство визначає як таку» [1]. На разі слід розрізняти поняття «соціальне явище» і «соціальна проблема». Перше є предметом об’єктивної реальності і існує незалежно від уваги до нього окремих соціальних груп чи прошарків. За певних умов, зокрема суттєвого порушення інтересів якоїсь соціальної групи, соціальне явище може набувати статусу соціальної проблеми. Соціальна ж проблема не завжди має об’єктивне обґрунтування в реальності. Наприклад, бідність, як соціальна проблема домінувала у США у 30-х роках ХХ століття і практично не фігурувала як така протягом 40-50-х років, знову актуалізувавшись на початку 60-х [1]. Це зовсім не означає, що протягом 40-50-х років бідності не було або вона не турбувала американських громадян. Просто увага суспільства була прикута до інших речей, наприклад, до воєнних дій в Європі, до наслідків атомних вибухів у Японії, тощо. За статистикою, рівень добробуту середнього жителя США як раз збільшувався на початку 60-х, так само збільшувався і рівень споживання, а індикатори суспільної думки – найбільші таблоїди країни – почали рясніти матеріалами на тему бідності.

Як бачимо, соціальна проблема не обумовлюється лише соціальним наявним явищем, вона може конструюватися на запит суспільства (чи окремих його представників і груп) і зникати тоді, коли в ній відпадає потреба.

У хрестоматійному визначенні соціальної проблеми, яке подано у класичній роботі з теорії соціальних проблем М. Спектора і Дж. Кітсузе передбачається активність певних груп щодо якогось обмеження чи умови [2, с.75]. Активність, на їх думку, полягає у вимогах певних поступок чи послуг, поданні скарг, відкритті судових процесів, публікаціях у пресі, зборах і прес-конференціях, демонстраціях і акціях протесту, проведенні наукових досліджень тощо.

Всі ці дії, на нашу думку, зумовлюють один із способів конструювання соціальної проблеми, дослідження якого розпочато ще у 70-х роках ХХ століття як феномена «моральної паніки». Автором цього дослідження був С. Коен [3], англійський соціолог, що досліджував сплеск суспільного інтересу в Британії до молодіжних банд в середині 60-х років ХХ століття. На його переконання, у різні періоди суспільства піддаються моральним панікам, що виступають як прояв соціальних страхів та форм групової ненависті. Зазвичай вони посилюються у моменти соціальних криз, коли виникає потреба у суспільному «ворогові», який має чітко окреслені форму і характеристики.

За С. Коеном, це відбувається, коли "умова, епізод, особа або група осіб визначаються як такі, що являють загрозу суспільним цінностям та інтересам; їх природа відображається у стилізованому та стереотипізованому вигляді засобами масової інформації, моральні барикади займаються редакторами, священниками, політиками та іншими "праведниками", соціально акредитовані експерти ставлять діагнози і пропонують свої рішення, виникають методи боротьби з цією проблемою; після чого обставина або зникає, або вислизає з поля суспільної уваги, або погрішується і стає менш помітною" [3, с. 9]. До того ж, моральна паніка – це надмірна реакція ЗМІ, поліції та лідерів місцевих громад на дії певних соціальних груп, які, насправді, є відносно тривіальними як з точки зору їх характеру, так і з точки зору кількості включених осіб. ЗМІ, у своєму нестримному бажанні конструювання сенсації, схильна збільшувати тривіальні соціальні події, наслідком чого, може стати соціальна істерія.

Можна назвати і інших дослідників, які в межах конструктивістського підходу займалися вивченням моральних панік. Так, у російській соціології слід відзначити декілька робіт, присвячених конструюванню моральних панік навколо тієї чи іншої соціальної проблеми. Це дослідження Н. Смирнової [4], І. Костеріної [5], П. Мейлахса [6, 7, 8]. Але зауважимо, що деякі автори дещо відходять від заявленої конструктивістської орієнтації. Зокрема у І. Костеріної зустрічаємо думку, про те, що сучасні ЗМІ мають необмежені можливості як у висвітленні так і в конструюванні соціальних проблем [5]. Тобто автор розуміє висвітлення і конструювання як абсолютно різні речі - на її думку, можна висвітлювати якусь проблему і при цьому жодним чином не конструювати її. Із цього імпліцитно випливає, що висвітлення - це донесення до аудиторії якоїсь безособистісної і єдиної для усіх "правди", а конструювання - це щось штучне, створення "чогось" із "нічого". На наш погляд, така точка зору не вповні відповідає концепції соціального конструювання реальності, остання зводиться до створення і поширення різного роду міфів і упереджень. Всі ці дослідники приходять до думки про наявність у суспільстві моральної паніки, виходячи з конкретного емпіричного явища – наркотиків, молодіжної субкультури тощо. Ми ж виходимо з того, що моральну паніку можна досліджувати і як окремий теоретичний конструкт. Метою статті є визначення ролі моральної паніки у створенні «образу подій», що відбуваються в соціальній реальності, та його впливі на формування соціальної проблеми.

У зв’язку з цим, основними завданнями даної публікації ми ставимо визначення самого поняття «моральна паніка», її функції в соціальній реальності, а також можливі шляхи її утворення, зокрема за допомогою ЗМІ.

Для виникнення моральної паніки необхідними є лише дві умови: по-перше, наявність ситуації моральної кризи у суспільстві; по-друге, наявність соціальної групи або організації, яка націлена і спроможна спровокувати суспільне збурення та спрямувати його за своїм бажанням. Проте, моральні паніки можуть виникати і на тлі стагнації, яка виявляється у моральній або правовій невизначеності, проблемності в будь-якій сфері життя суспільства, коли традиційні мораль і право опиняються в колі протидії з реальністю [8].

Соціологи Еріх Гуд та Нахман Бен-Ієгуда виокремлюють п’ять складових елементів моральної паніки: 1) підвищення рівня занепокоєності поведінкою окремої соціальної групи; 2) підвищення рівня ворожості до цієї групи; 3) розширення думки, що поведінка цієї групи несе в собі загрозу всьому суспільству; 4) завищена кількість осіб, які демонструють цю поведінку, та загрозу, що в включена в неї; 5) відсутність стабільності, в наявній ситуації. П. Мейлахс додає до цієї класифікації ще одну дуже суттєву характеристику: конструювання "народних дияволів", тобто тих, хто персонально має відповідати за наявну ситуацію. Шляхом персоніфікації зла легше як драматизувати обстановку, так і конкретизувати її (зробити зло простим і наочним). Звідси соціальна і політична робота з конструювання образу - втілення зла. Це допомагає відвернути увагу від складних структурних та інституціональних аспектів соціальної реальності і звести проблему до простого знищення, ізоляції або перебудови особистості, соціальної групи чи соціального упорядкування. Окрім того, на такого "народного диявола" можна звалити суттєву частину існуючих у суспільстві проблем [8].

Таким чином, зрозуміло, що моральна паніка не тільки не відображає якісь об’єктивні умови, «від імені» яких вона спричиняється, а відтворює певне девіантне перебільшення, що виникло у суспільстві. Тут йдеться про процес суспільної актуалізації певного явища, який містить декілька небезпек. По-перше, моральна паніка відволікає увагу суспільства та забирає ресурси на боротьбу з явищем, навкруги якого вона виникла, при цьому заходи соціального характеру відходять на другий план. По-друге, моральна паніка не усуває це явище, а тільки навпаки – підсилює. Так, С. Коен підкреслював, що рух «модів» та «рокерів» (аналог сучасних панків та прихильників електронної музики), який досяг свого апогею у Великій Британії 70-х років, тільки посилився завдяки зусиллям ЗМІ [3]. Слід видокремити і проблему страху перед соціально значущими негативними подіями та процесами, які за оцінками ЗМІ виступають як катастрофа. Особливу увагу ми приділяємо масовим занепокоєнням та очікуванням катастрофічних зсувів як місцевого/регіонального плану, так і національних.

Окрім того, поширюючи різні міфи, пов’язані з певним соціальним явищем, моральна паніка сприяє стигматизації цього явища, тобто навішування на нього певного «ярлика», за яким – велика міра соціального осуду і поміркованого ставлення. Зрозуміло, що таким чином явище, що спричиняє моральну паніку, не тільки не викорінюється, але і посилює свої позиції у соціальній реальності. Той самий П. Мейлахс зазначає, що історії про «характерну» поведінку наркозалежних, що часто з’являються у пресі, сприяють формуванню у тих, хто має справу з наркотиками, специфічної соціальної ідентичності, прийняття на себе особливої ролі наркозалежного і пов’язаної з цією роллю моделі поведінки. Коли на людину навішуються «стигма» (етикетка або ярлик) – «алкоголік», «наркоман» тощо, вона впливає як на його особистість, так і на систему взаємних очікувань між ним та суспільством, інакше кажучи, йому віддається певна роль девіанта, яка саме і детермінує його поведінку [6]

Виникає питання, хто є основним провідником моральної паніки у свідомість мас? На думку американського соціолога Г. Бекера такими «моральними антрепренерами» є уряд, ЗМІ, державні і громадські організації [8].

Розглянемо роль мас-медіа у конструюванні моральних панік більш детально, оскільки саме, на нашу думку, є провідниками "катастрофічних" визначень ситуації і стереотипізованих образів "інакших". Конструювання моральної паніки по відношенню відбувається відповідно до соціального механізму, окресленого С. Коеном, за яким ЗМІ здатні формувати суспільні фобії, побоювання щодо різноманітних соціальних груп [3]. Моральні паніки виникають саме тоді, коли суспільство готово їх прийняти, коли існує ситуація надвисокого суспільного занепокоєння, соціальне очікування значних подій, коли має народитися об’єкт, який, одночасно, викликає зацікавленість та опасіння. ЗМІ відіграє одну з провідних ролей в оформленні життєвого простору сучасної людини і в конструюванні соціальної реальності в цілому. Саме завдяки мас-медіа здійснюється мобілізація ресурсів, культивація в суспільстві тих або інших уявлень, переконань. І це відбувається не лише з метою отримання певними соціальними групами економічних або адміністративно-політичних пріоритетів. Ці самі групи за допомогою ЗМІ та інших засобів намагаються отримати в суспільстві символічну перевагу – вони націлені нав’язати своє бачення або тлумачення соціальної реальності, свої дефініції ситуації. Більшість сучасних битв розгортаються на сторінках наукових та популярних видань, на кафедрах університетів, на парламентських трибунах. Сучасні битви, за М. Фуко, це битви за «правду», бо правда – це вже влада.

Один із засновників чикагської школи соціології У.І. Томас таким чином висловився про символічне домінування: «Якщо люди визначають ситуацію як реальну, вона є реальною у своїх наслідках» [9]. Тобто, залежно від того, яку модель розвитку соціальної проблеми обере суспільство, політичні, економічні, адміністративні переваги набуде та соціальна група, яка найближче стоїть до вирішення цієї проблеми. П. Мейлахс, говорячи про проблему наркотиків, визначає, що тільки представники силових структур починають насаджувати у суспільній свідомості, а також у свідомості урядових структур, які є його частиною, кримінальну модель споживання наркотиків, відповідно до якої проблема наркотиків – це, перш за все, проблема злочинності, як основні засоби будуть націлені на боротьбу з наркоманією, незважаючи на те, чи досягне подібна боротьба намічених цілей [6].

Далі коротко означимо деякі дискурсивні стратегії, спрямовані на конструювання соціальної проблеми, як такої, що викликає підвищену нестабільність (небезпеку). Згадувані нами на початку статті російські дослідники неодноразово зверталися до них, аналізуючи висвітлення у сучасних ЗМІ проблеми наркоманії та молодіжної субкультур [4-9]. Узагальнення їх в рамках окремої статті, на нашу думку, визначає перспективу дослідження моральної паніки навколо будь-якого явища, яке, на думку окремих офіційних чи авторитарних осіб, заслуговує на увагу суспільства.

Спіраль сигніфікації - спосіб сигніфікації суспільних проблем, метою якого є збільшення загрози, що сприймається, шляхом ототожнення сигніфікатора з більш гострою соціальною проблемою.

Конвергенція проблем. Конвергенція проблем відбувається, коли в процесі сигніфікації два вигляди активності пов'язуються між собою з метою збільшення ефекту і розміру небезпеки.

Автоматична проблематизація – з проблемою пов'язуються ключові соціальні проблеми, такі як, наприклад, злочинність, наркоманія тощо. Величина і небезпека цих проблем-сателітів автоматично (само собою) створює певне ставлення до первинної проблеми. Носії проблеми (її суб’єкти) отримують загальну категоріальну назву (наприклад, «наркомани», «хіпі», «рокери» тощо) і до них усіх створюється певне однозначне ставлення.

Селективна типізація. Так, наприклад, у ЗМІ факти, пов'язані з навмисною дестабілізацією економічної або політичної ситуації через певну соціальну проблему, випадки такої дестабілізації подаються як типові, про них пишеться найбільше, тоді як частка осіб, що здійснили такого роду "злочин" надто мала.

а) ЗМІ об'єктивують думку експерта і надають їй валідний статус суспільної стурбованості. Таким чином приватна професійна позиція експерта після публікації у ЗМІ стає суспільно значимою;

б) зворотній процес: мас-медіа стають vox populi і говорять від імені народу. Цей процес надає легітимності думкам, висловленим журналістами або дописувачами самого видання. Після цього вже офіційні джерела можуть посилатися на точку зору газети як на об'єктивну та "істинну" думку суспільства.

2. Усування конкурентних визначень ситуації, що ставлять під сумнів картину світу, що нав'язується. Клеймсмейкери, тобто ті, хто висуває вимоги (claims) стосовно якоїсь умови (в даному разі ЗМІ) оперують виразами "загальновідомо", "у всіх країнах" тощо, намагаючись нейтралізувати дискусію, монополізувати дискурс, зробити свою точку зору єдино можливою. Все інше оголошується міфами і відкидається без розгляду.

Висновки. Моральна паніка – це соціальний конструкт, у створенні якого задіяні різні актори, в першу чергу, агенти різних інституцій, що впливають як на прийняття загальнодержавних рішень в соціальній, політичній тощо сферах, так і на суспільну свідомість взагалі. Серед них на першому місці стоять ЗМІ як найбільш потужний ретранслятор окремих думок і визначень щодо того чи іншого соціального явища. Моральна паніка виокремлює одиничну соціальну проблему, яка сама по собі може і зникнути, але її прояв буде дедалі зростати, завдяки закріпленню у ЗМІ. Це відображає природу моральної паніки, яка є не декларацією об’єктивної умови, а суспільне створення «девіаціонного збільшення». Тобто, основним є не об’єктивне існування явища, а процес набуття ним суспільної проблематики. Моральна паніка відволікає увагу суспільства та забирає ресурси на боротьбу з явищем, навкруги якого вона виникла, не усуваючи його, а тільки навпаки – підсилюючи.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Blumer H. Social Problems as Collective Behavior // Social Problems. 1971. p. 301.
  2. Spector M., Kitsuse J. Constructing Social Problems. Menlo Park, California: Cummings, 1977.
  3. Cohen M. Folk Devils and Moral Panics: The Creation of the Mods and Rockers. London: MacGibbon & Kee, 1972. p. 212
  4. Костерина И. Криминал, скандалы, реклама и проповеди: наркомания и наркотики в презентациях СМИ // Тринадцатый шаг: социология наркотизации / Под ред. Е. Омельченко. – Ульяновск: Изд-во УлГУ, 2002. – С. 57-73.
  5. Смирнова Н. Паника или знание? Конструирование проблемы роста потребления наркотиков среди молодежи в местной прессе // Герои нашего времени. Социологические очерки / Под ред. Е Омельченко. – Ульяновск: Средневолжский научный центр, 2002. – С. 38-53.
  6. Мейлахс П.А. Четвертая мировая война или очередная моральная паника // http: // bulletin.region.ulsu.ru/publications/meylakhs/ moral_panic
  7. Мейлахс П.А. Наркомания в зеркале петербургских СМИ // http: // bulletin.region.ulsu.ru/publications/meylakhs/ drug_addiction_in_spb_press
  8. Мейлахс П.А. Дискурс прессы и пресс дискурса: конструирование проблемы наркотиков в петербургских СМИ //http: // www. ecsocman.edu.ru/db/msg/165542.phpl

9. Кондратьева О.Ю. Наркотизация в России – шаг до национальной катастрофы // Социологические исследования. - 1998. - №8. – С. 21-35.

1 В 1930 році нефелінове родовище по балці Мазурова розвідувала геологічна партія Дніпропетровського гірничого університету під керівництвом М.Є. Шведененко.