Geum.ru

Donetsk compartment of shevchenko scientific society

Вид материалаДокументы

Содержание


ББК 33.2 Анатолій ДРИЖЕНКО
Упорядкування основних положень
Глибина кар’єрних полів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ББК 33.2

Анатолій ДРИЖЕНКО,


доктор технічних наук, професор,

Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ



УПОРЯДКУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ

І ТЕРМІНОЛОГІЇ ВІДКРИТОЇ РОЗРОБКИ

РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН


Наведена нова редакція основних положень, деяких термінів та уніфікована класифікація систем відкритої розробки твердих родовищ корисних копалин.


Об’єктами промислової розробки твердих корисних копалин є поклади, що залягають у надрах Землі у вигляді трьох основних морфологічних типів: ізометричних, пластових та трубоподібних, які характеризуються значними розмірами, відповідно, у трьох, двох і одному напрямках. Гірничі роботи, які проводять із земної поверхні з метою добування різноманітних корисних копалин і утворення відкритих виїмок, називаються відкритими. Вони здійснюються за допомогою проведення відкритих гірничих виробок, сукупність яких у різних галузях промисловості має назву кар’єра, рудника, розріза, копальні та полігону. Найбільш загальним і розповсюдженим є кар’єр. Родовище або його частина, що відведена для експлуатації кар’єром, називається кар’єрним полем. Кар’єрні поля різняться між собою у досить широкому діапазоні за розмірами площі, її форми, кінцевої глибини, умовами залягання корисних копалин та порід розкриву, їх потужністю, міцністю, обсягами гірничих робіт, способами розкриття і відпрацювання, конструкцією та кількістю виймально-навантажувального і транспортного обладнання. Однак при дослідженні та вивчанні умов їх доцільного використання у гірничо-технічній літературі та підручниках [1-5] виникли деякі різночитання основних положень, понять і термінології. Тому для їх упорядкування і систематизації нижче наведена нова редакція їх викладення.

Так, за формою кар’єрні поля розподіляють на обширні, витягнуті та округлі. Обширні кар’єрні поля відповідають у основному поверхневому типу відкритих розробок пологих пластів і пластоподібних покладів (буре вугілля, марганцеві та залізні руди, розсипи поліметалів, вогнетриви тощо). Вони характеризуються середньою глибиною (до 100 м) при великих площах кар’єру у плані (до 10…40 км2).

Витягнуті кар’єрні поля мають великі розміри за простяганням(Lк): , що в декілька разів перевищують поперечні розміри родовища (Вк). Такі поля характерні для глибинного типу відкритих розробок пластів і пластоподібних покладів крутопохилого та крутого залягання (вугілля, залізисті кварцити, азбест тощо). Глибина їх досягає 500…800 м, довжина – 5…13 км.

Округлі кар’єрні поля мають закруглену або овальну форму у плані (Lк : Вк ≤1 : 2 ) і відповідають глибинному і висотно-глибинному типу відкритих розробок ізометричних покладів (кольорові та благородні метали, дорогоцінне каміння, будівельні матеріали тощо), в декілька разів перевищують поперечні розміри родовища. Такі поля характерні для глибинного типу відкритих розробок пластів і пластоподібних покладів крутопохилого та крутого залягання, що витягнуті у одному напрямку (вугілля, залізисті кварцити, азбест тощо). Глибина їх досягає 500…800 м.

За розмірами виділяють кар’єрні поля малої (довжина по поверхні Lк≤1,9 км), середньої (Lк =2-4,2 км) та великої (Lк≥4,3 км) протяжності [6-10]. Види кар’єрних полів за їх глибиною та розмірами наведені у табл.1.

За кутом падіння відносно горизонтальної поверхні розподіляють поклади:

– пологі, що характеризуються заляганням переважно плоских тіл корисних копалин прямолінійно або ж хвилясто під загальним кутом основної частини родовища до 8...10°; їх частковим випадком є горизонтальні поклади;

– похилі – з кутами падіння від 11 до 30°;

– крутопохилі – з кутами падіння від 31 до 56°;

– круті – з кутами падіння від 57 до 90°;

– складного залягання, що характерно для антиклінальних і синклінальних складок та різних геологічних порушень. У більшості випадків воно визначається мінливим напрямком падіння покладів. Форма покладів і кут їх падіння обумовлюють розміри кар’єрних полів та їх елементи.


Таблиця 1. Види кар’єрних полів

(за В.В.Ржевським у інтерпретації А.Ю. Дриженка)

Глибина кар’єрних полів
Тип

залягання родовища
Площа

по поверхні, км2
Об’єм гірської маси, млн км3
Термін дії кар’єра, роки

Надто мілкі (до 20 м)
Поверхневий
До 0,4
До 10
До 10

Мілкі (21…50 м)
Поверхневий
0,4…2
10…100
10…25

Середньої глибини (51…100 м)
Поверхневий
2…6
100…500
25…30

Глибокі (101…200 м)
Поверхневий

Глибинний
4…20
500…2000
30…60

Надто

глибокі (201…800 м)
Глибинний

Висотно-глибиний
10…40
2000…10000
60…100