Народні перекази Поділля: соціально-побутові мотиви, образи, персонажі

Вид материалаДокументы

Содержание


Ткачук Ірина Вахтангівна
Та літератури
Предмет дослідження –
Завдання дослідження
Наукова новизна
Практичне значення роботи.
Теоретико-методологічною базою
Розділ 1 СТАН ВИВЧЕННЯ НАРОДНОЇ НАРАЦІЇ 1. Жанрова специфіка народних переказів
1. 2. Історіографія наративної прози Поділля
Соціально-побутові мотиви, образи, персонажі
2. Кріпосницько-панський гніт на Поділлі
Список використаних джерел
Як Марія втопила турка в розсолі
Переказ про виникнення села Юхимівці
Додаток б
Подобный материал:
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ


ВІДДІЛЕННЯ: ФІЛОЛОГІЯ І МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

СЕКЦІЯ: ФОЛЬКЛОРИСТИКА


Народні перекази Поділля:

соціально-побутові мотиви,

образи, персонажі


Роботу виконала:

Хлонь Марія Сергіївна,

учениця 11 класу Волочиського НВК

у складі гімназії та школи І ступеня

Хмельницької області

Науковий керівник:

Ткачук Ірина Вахтангівна,

магістр, викладач

укр. мови і літератури

Волочиського НВК,

методист відділу освіти

Волочиської райдержадміністрації


Хмельницький – 2011

Зміст


Вступ……………………………………………………………………………….3


РОЗДІЛ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ НАРОДНОЇ НАРАЦІЇ

1. 1. Жанрова специфіка народних переказів….………………..............................6

1. 2. Історіографія наративної прози Поділля……………………………………..8


РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ МОТИВИ,

ОБРАЗИ, ПЕРСОНАЖІ ПРОЗИ ПОДІЛЛЯ

2. 1. Відображення соціально-побутових реалій у переказах доби

татаро-турецьких нападів…………………………………………………...12

2. 2. Кріпосницько-панський гніт на Поділлі……………………………………18

Висновки………………………………………………………………………..23


Список використаних джерел

ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………………25


Додатки………………………………………………………………………….28


Вступ


Усна творчість українського народу надзвичайно багата. Істотну частку у фольклорному фонді українців посідають наративи. Вони є одним із постійних об’єктів української фольклористики, однак ті, що окреслені конкретним регіоном, мають певні відмінності, зумовлені низкою соціально-економічних, політичних та культурних особливостей розвитку.

Наявність регіональних відмін у фольклорі свого часу привернула увагу Ф.Колесси. Чинниками регіоналізації фольклору вчений вважав державотворчі процеси, різний характер протікання історичних подій та чужорідних впливів [18, с.35-36], водночас відзначивши спільні основи духовної культури українців. С. Грица доводить, що «за наявністю єдиного етнічного коріння кожен субетнос по-своєму взаємодіяв з природно-соціальним середовищем, по-своєму сприймав світ, отже і формував свій модус світобачення» [7, с.69]. До того ж регіональне вивчення фольклору дає «вагомі джерела для вирішення наукових проблем принципового значення – про долю фольклору та окремих жанрів, міграції сюжетів, своєрідності та строкатості художньої культури етнічних регіонів та її історичного розвитку» [5, с.5].

Водночас звернення до фольклору Поділля дозволяє виявити специфіку автентичної для регіону української фольклорної свідомості, характер збереження та трансформації народної історичної пам’яті, дослідити динаміку розвитку прозових наративів у просторі і часі, способів збереження власної фольклорної традиції у поліетнічному середовищі.

Актуальність апеляції саме до народної прози Поділля зумовлена не лише потребою вивчення особливостей регіональної фольклорної традиції, але й тим, що перекази з Поділля поки ще не стали об’єктом спеціальної уваги з боку вивчення соціально-побутових мотивів, поетики.

Наративна проза Поділля зберігає у собі відгомони різних епох. Історичні події, соціальні явища, суспільно-побутові реалії добре законсервовані у фольклорній пам’яті народу. У досить поширених на Поділлі переказах доби татаро-турецької навали, періоду національно-визвольних змагань ХVІІІст., часів голодомору 1932-1933 рр. та ін. – відгомони політичних, історичних реалій, картини побуту різних соціальних прошарків населення, що втілилися у мотиви, образи, персонажі, пов’язані з особливостями розвитку регіону.

Звернення нами саме до регіонального матеріалу дозволить визначити характер функціонування одних і тих самих тем, мотивів та образів у межах одного соціокультурного регіону.

Об’єкт дослідження – фольклорні прозові наративи Поділля – народні перекази в записах та публікаціях ХІХ – ХХІ століття, архівні матеріали ІМФЕ НАН України, Подільського відділення ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, власні фольклорні записи авторки.

Предмет дослідження – виявлення характерних мотивів, образів, персонажів у народних переказах періоду половецьких та турецько-татарських нападів та в переказах національно-визвольних змагань ХVІІІ ст. (кармалюкіана).

Мета роботи – дослідити народні перекази Поділля на мотиваційному, поетичному рівнях, виявити локальні ідейно-тематичні, художні особливості наративів, що зумовлені складом населення регіону, а також осмислення фольклорної прози Поділля в контексті досліджень народознавців з поч. XIX ст. і до поч. ХХІ ст.

Завдання дослідження:

- опрацювати наукову, довідкову літературу,

- здійснити польові дослідження стану наративної традиції в краї;

- дослідити поняття “переказ”, визначити його специфічні риси;
- виділити у переказах Поділля домінуючі соціально-побутові мотиви та з’ясувати їх певну генетичну та типологічну інформації, динаміку й семантичне навантаження;

- у кожному тематичному циклі певного історичного періоду простежити образи, сюжети, локальну специфіку творів;

- виявити в наративній прозі Поділля збережені історичні відомості та соціально-побутові реалії життя населення краю.

Наукова новизна роботи полягає в дослідженні жанрово-тематичної, образної системи народної прози Поділля, зокрема переказів, в яких найвиразніше простежуються соціально-побутові мотиви, естетичні образи та характерні персонажі подолян.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані у теоретичних та історико-порівняльних працях фольклористів, нормативних курсах фольклору, історії, літератури, у спецсемінарах, на уроках народознавства, при підготовці регіональних збірок, а також у краєзнавчій роботі.

Теоретико-методологічною базою є наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних учених-фольклористів, етнографів, зокрема, М.Максимовича, П.Куліша, М.Костомарова, О.Потебні, М.Сумцова, М.Драгоманова, І.Франка, В.Гнатюка, М.Грушевського, С.Савченка, Р.Волкова, О.Дея, І.Березовського, Р.Кирчіва, В.Качкана, С.Мишанича, О.Таланчук, Л.Дунаєвської, В.Давидюка, В.Сокола, М. Дмитренка, Я.Гарасима, О.Бріциної та ін.

Для вирішення поставлених завдань ми керувалися такими методами дослідження: історико-генетичним, порівняльним, структурно-типологічним.