Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних І соціальних наук зовнішня політика україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Зовнішня політика україни 1917-1920 років
Методичні рекомендації
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 1917-1920 РОКІВ



План
  1. Дипломатія Центральної Ради й вихід України на міжнародну арену. Брестський мир.
  2. Зовнішня політика Української Держави періоду правління гетьмана П.Скоропадського.
  3. Міжнародна політика Директорії УНР. Варшавський договір 1920 р.
  4. Дипломатична діяльність Західноукраїнської Народної Республіки.


РЕФЕРАТИ
  1. Україна на Паризькій мирний конференції 1919 року.
  2. Варшавський договір 1920 р. та його наслідки для України.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні слід проаналізувати зовнішню політику Центральної Ради та дипломатичну діяльність УНР. Необхідно охарактеризувати три основні напрямки зовнішньополітичної діяльності УНР, для кожного з яких характерна різна пріоритетність взаємин з тогочасними провідними міжнародними силами: 1) Росія, яка переживала період революції та громадянської війни (слід розглянути розвиток відносин Центральної Ради з Тимчасовим Урядом, більшовицьким Раднаркомом); 2) країни Антанти, які прагнули здобути перемогу у Першій світовій війні; 3) Німеччина та її союзники, що шукали можливості припинити бойові дії на Східному фронті й у такий спосіб послабити противника. Особливу увагу слід надати розгляду Брестської угоди 9 лютого 1918 року [1, с. 12-43; 2; 3; 4, с. 412-448; 8, с. 135-156; 10, с. 3-52; 12; 14; 15; 16, с. 314- 327; 17, с. 180-185; 18, с. 151-163; 19; 21, с. 46-100; 22; 26; 27].

При розгляді другого питання увагу слід зосередити на передумовах встановлення Гетьманату в Україні, адже внаслідок державного перевороту й усунення від влади Центральної Ради розпочався новий етап в історії української дипломатії, пов'язаний із зовнішньополітичною діяльністю уряду гетьмана Павла Скоропадського. Здійснення зовнішньої політики Українською державою відбувалося у складних умовах, але новий керівник Держави приділяв набагато більше уваги міжнародній політиці й розбудові української дипломатичної служби, зокрема відносинам з країнами Центральної Європи та національними державами, що утворилися на постімперському просторі [4, с. 448-464; 7, с. 127-134; 8, с. 157-164; 10, с. 53-76; 11; 12; 13, с. 53-69; 14; 16, с. 327-340; 17, с. 186-190; 18, с. 163-171; 19; 21, с. 101-144; 22; 23; 27].

Продовжуючи розгляд теми слід наголосити, що якщо раніше керівництво УНР безуспішно намагалося балансувати між Росією, Німеччиною та Антантою, то після капітуляції Німеччини та її союзників, на сході Європи залишилися тільки два центри сили – Росія й Антанта, які вороже ставилися до української самостійності. Відновлення Української Народної Республіки надало національно-демократичним силам ще один шанс розбудувати незалежну державу та здобути міжнародне визнання.

У третьому питанні слід розглянути дипломатичну діяльність Директорії та її місій за кордоном. Особливу увагу слід приділити аналізу Варшавської угоди з Польщею 1920 року [1, с. 118–121; 4, с. 464-494; 6; 7, с. 141-166; 8, с. 164-176; 9, с. 32-46; 10, с. 77-100; 12; 13; 14; 16, с. 340-358; 17, с. 190-196; 18, с. 171-188; 19; 20; 21, с. 145-190; 24].

При розгляді четвертого питання слід охарактеризувати процес утворення ЗУНР та її зовнішньополітичні орієнтири. При цьому слід враховувати, що територія Західноукраїнської Народної Республіки одразу стала об'єктом військової агресії з боку сусідніх держав, а сама ЗУНР опинилася у фактичній міжнародній ізоляції, адже факт утворення ЗУНР був зустрінутий Антантою з відвертою прохолодою. У цьому питанні слід розглянути відносини УНР та ЗУНР, висвітлити процес об′єднання Наддніпрянської та Наддністрянської України, проаналізувати розбіжності, що існували між урядами УНР та ЗУНР у зовнішньополітичних підходах й орієнтирах [7, с. 134-141; 8, с. 166-176; 10, с. 101-143; 16, с. 358-369; 17, с. 190-196; 18, с. 171-188; 19; 25, с. 265-353].

У першому рефераті необхідно підкреслити, що українці, подібно до багатьох інших народів Центральної Європи, які виборювали свою державність, покладали на Паризьку мирну конференцію 1919 р. великі сподівання щодо питання національного самовизначення. Однак українське питання як самостійне на конференції не розглядалося, хоча значну увагу було приділено вирішенню долі окремих українських територій – Закарпаття, Буковини, Східної Галичини. У цьому рефераті слід прослідкувати ставлення країн–учасниць конференції до питання державної приналежності українських земель та проаналізувати значення їх рішень для української державності [12; 14; 16, с. 369-379; 27].

При підготовці другого реферату потрібно зазначити, що усвідомивши безперспективність надій на визнання України державами Заходу й воюючи на три фронти (проти більшовицької та білої армії і проти Польщі), С.Петлюра і уряд УНР спрямували зусилля на пошук союзників. Ними стали сусіди – Румунія та Польща, з якою й була підписана Варшавська угода [5; 7, с. 153-155; 10, с. 91-100; 13, с. 398-433; 14; 16, с. 380-391; 17, с. 196-201; 18, с. 179-188; 27].


ЛІТЕРАТУРА
  1. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1994. – 168 с.
  2. Великий українець: матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – К., 1992. – 551 с.
  3. Верстюк В. Українська Центральна Рада. – К.: Заповіт, 1997. – 344 с.
  4. Верстюк В.Ф., Горобець В.М., Толочко О.П. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії. – В 3-х т. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.1. – 504 с.
  5. Гетьманчук М.П. Про наслідки польсько-радянської війни 1920 р. // Збірка наук.-метод. праць Військового інституту при ДУ "Львівська політехніка". – Львів, 1999. – Вип.V. – С. 32-40.
  6. Горак В. Зліт і падіння Директорії // Віче. – 1995. – №4. – С. 106–116.
  7. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: Навч. посіб. – К: Ґенеза, 1996. – 360 с.
  8. Дещинський Л.Є., Панюк A.B. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ "ЛП", 2001. – 424 с.
  9. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фран. – К.: Основи, 1995. – 903 с.
  10. Історія України: нове бачення: У 2 т. / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.
  11. Клименко В. Українська гетьманська держава 1918 року: її місце в українській революції // Нова політика. – 1996. – №4. – С.59–61.
  12. Кучик О.Україна в зовнішній політиці держав Антанти (1917–1920). – Львів, 2004. – 256 с.
  13. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К.: Темпора, 2003. – 608 с.
  14. Матвієнко В. Українська дипломатія 1917-1921 років на теренах постімперської Росії: Монографія. – К.: Вид. полігр. центр «Київ ун-т», 2002. – 373 с.
  15. Мірчук П. Причини загибелі УНР: від II до IV Універсалу // Державність. – 1991. – №3-4.
  16. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.
  17. Нариси історії України (Початок XIX ст. – перша чверть XX ст.): Навчальний посібник. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 274 с.
  18. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.
  19. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1918 pp. – Київ, 1995.
  20. Попенко Я.В. Дипломатичні взаємини УНР з країнами Антанти за доби Директорії (листопад 1918-1921 рр.) /Автореф. дис. канд. істор. наук. – Запоріжжя, 2006. – 20 с.
  21. Рубльов О.С., Реент О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.
  22. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. – К.: Укр. вид. спілка, 2000. – 430 с.
  23. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. – К.; Філадельфія: Ін-тут укр. археогр та джерелознав. ім. М.Грушевського HAH України, 1995. – 493 с.
  24. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – У 7–и т. – Торонто: Українська Науково-Історична Бібліотека в Скрентоні, 1962-1966. – Т. 1. – 272 c.; Т. 2. – 248 с.; Т. 3. – 276 с.; Т. 4. – 352 с.; Т. 5. – 248 с.; Т. 6. – 247 с.; Т. 7. – 432 с.
  25. Тищик Б.Й. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923). – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.
  26. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. – К.: Наук.думка,1996. – Т. 1. – 588 с.; Т. 2. – 422 с.
  27. Чалий В. Українська держава 1917-1920 рр. як суб′єкт міжнародного права // Нова політика. – 1996. – №1. – С. 35-41.


ТЕМА 5