Geum.ru

Міністерство аграрної політики україни аграрний коледж управління І права пдаа міжнародні економічні видносини

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Зростання обсягів світового товарного експорту і виробництва за основними групами товарів
Структура світового товарообігу
МЕВ у сфері послуг.
Заходи регулювання доступу на ринок
Заходи вилучення із національного режиму –
А продукує та споживає товар X
А його обсяг скоротиться до Q´
Основні країни-партнери україни в експорті та імпорті товарів
Подобный материал:
1   2   3   4   5

ЗРОСТАННЯ ОБСЯГІВ СВІТОВОГО ТОВАРНОГО ЕКСПОРТУ І ВИРОБНИЦТВА ЗА ОСНОВНИМИ ГРУПАМИ ТОВАРІВ, %
1990
1997
1998
1999
2005

Гірничодобувна промисловість
1,5
3,5
1,5
-2,5
3,5

Експорт мінеральної сировини
4,0
9,5
4,0
-1,5
0,5

Обробна промисловість
2,5
5,5
2,5
3,5
6,0

Експорт продукції обробної промисловості
7,5
12,0
5,0
7,0
14,5

Світове товарне виробництво
2,5
4,5
2,0
2,5
4,8

Світовий товарний експорт
7,0
11,0
5,0
5,0
8,0

Світовий ВВП
2,0
3,5
2,0
3,0
4,3

Джерело: [www.wto.org]


У світовій торгівлі товарними видами продукції найвищі показники зростання мають паливні види продукції (50 % зростання, або до 630 млрд дол.) та офісне устаткування (20 % зростання, або до 940 млрд дол.).

В той час, як згадані види продукції досягли найвищого зростання серед всіх основних груп у 90-х роках, частка паливної продукції, яка досягла 10 % світової торгівлі в 2005 р., не дуже змінилась порівняно з рівнем 1990 р. Світовий експорт сільськогосподарської продукції досяг найменшого показника зростання серед усіх інших категорій у 2005 р. (він підвищився на 2 % і досяг 650 млрд. дол.); внаслідок цього його частка у світовій торгівлі товарами впала до рекордно низького рівня – 9 %.

Товарна структура в розрізі регіонів характеризується даними табл. 3.3.


Таблиця 3.3


СТРУКТУРА СВІТОВОГО ТОВАРООБІГУ

Регіон
Сільське господарство
Добувна промисловість
Обробна промисловість
Разом

Млрддол
%
Млрд дол.
%
Млрд дол
%
Млрд дол
%

Західна Європа
237,9
11,0
143,1
6,6
1785,1
82,4
2166,1
100

Азія
113,6
8,4
92,1
6,8
1143,3
84,8
1349,0
100

Північна Америка
110,4
12,8
61,5
7,2
687,9
80,0
859,8
100

Латинська Америка
68,8
24,7
64,7
23,3
114,6
60,0
278,1
100

Центральна та східна Європа, країни Балтії та СНД
21,9
12,6
53,9
30,9
98,7
56,5
174,5
100

Африка
21,7
18,9
59,5
51,8
33,6
29,3
114,8
100

Близький Схід
5,7
3,5
122,8
75,5
34,1
21,0
162,6
100

Разом
579,9
11,4
597,6
11,7
3927,3
76,9
5104,8
100

Джерело: [www.wto.org]


Наведенні в таблиці дані свідчать про взаємозв’язки між рівнем економічного розвитку країн і структурою їхнього зовнішньоторговельного обігу. Так для країн Західної Європи, Північної Америки та Азії, які відносяться до промислово розвинутих країн і нових індустріальних країн і в яких переважають набуті конкурентні переваги, в структурі експорту переважає продукція обробної промисловості (понад 4/5 обсягу зовнішньоторговельного обігу). А в країнах Близького Сходу та Африки, які володіють багатими природними ресурсами, досить висока частка видобувної промисловості. Європейські країни з перехідною економікою інтенсивно використовують свої природні конкурентні переваги, а тому в їхній товарній структурі, що відрізняється від середніх світових показників, висока частка продукції добувних галузей промисловості (відхилення від середнього показника становить +19,2 пункти) і порівняно низька – продукції обробної промисловості (відхилення від середнього показника становить +20,4 пункти).

В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вища частка експорту готової продукції порівняно з її імпорту, вища частка імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.

У товарній структурі країн, що розвиваються (КР спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини в експорті, тамашин, продукції металообробної промисловості – в імпорті.

У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в загальному обсязі товарообігу істотно скоротилася.

Науково-технологічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас у торгівлі промисловими виробами з’явилися товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов’язане з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило, з’являється в ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешевшу робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КР) набувають порівняльної переваги і в певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу (якщо не з’являться нові інновації) і перетвориться на імпортера цього товару.

Відзначимо ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, у торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші – товарів тривалого користування – та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.

Літ:1-8.


Тема 18 . МЕВ у сфері послуг.


План.


  1. Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами.



Система протекціоністських заходів у сфері міжнародної торгівлі послугами зазвичай складна: захаращена численністю обмежень, що тягне за собою значне зростання зловживань.

Складність і чисельність інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі послугами пояснюється тим, що торгівля послугами, як правило, супроводжує або торгівлю товарами або рух капіталу.

Будь-яка зовнішньоторговельна угода з купівлі-продажу товарів не може бути здійснена без міжнародної купівлі-продажу послуг, передусім транспортних, фінансових, страхових. Крім того, традиційні зовнішньоторговельні операції не можуть здійснюватись без міжнародного обміну послугами у сфері зв’язку, ділових поїздок , реклами, юридичних послуг, консалтингу, оподаткування, аудиту та інших видів послуг.

Таким чином, ця сфера міжнародних економічних відносин регулюється інструментами зовнішньоторговельної політики, які використовуються у сфері міжнародної торгівлі товарами та міжнародного руху капіталу.

А. Кірєєв запропонував класифікувати інструменти торгової політики у сфері торгівлі послугами, розділивши їх на дві групи.

1. Заходи регулювання доступу на ринок – включають інструменти торгової політики, які обмежують чи забороняють іноземним фірмам – виробникам послуг оперувати на місцевому ринку. До цих заходів, які в основному набувають форми кількісних обмежень, належать:

а) обмеження на торгівлю послугами;

б) введення кількісних квотна імпорт іноземних послуг;

в) обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній, що надають послуги;

г) обмеження на пересування виробників послуг у формі державного ліцензування імпорту робочої сили;

д) обмеження на пересування споживачів послуг.

2. Заходи вилучення із національного режиму – включають інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуги порівняно з місцевими. до цих заходів відносять:

а) надання цінових переваг місцевим виробникам;

б) створення місцевим виробникам більш сприятливих умов, ніж іноземним;

З початку 80-х років постійно постає питання про необхідність лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Зусилля з лібералізації торгівлі послугами здійснюється на рівні міжнародних організацій, в рамках окремих галузей на довгостроковому рівні.

На Уругвайському раунді (1986-1994рр., у м. Пунта-дель-Есте) в рамках ГАТТ/ВТО почалися переговори з лібералізації торгівлі послугами. Значення досягнутої угоди з цієї проблеми визначалося тим, що у середньому на послуги припадало не менше 20 % вартості світової торгівлі (1992 р.). Бралися до уваги такі послуги, як зв'язок, програмне забезпечення, ремонт та обслуговування ЕОМ, лізинг, юридичне, збутове та фінансове обслуговування.

В рамках ЄС поступово усувалися обмеження свободи надання послуги через кордон. Рада Міністрів ЄС видала директиву про свободу надання послуг агентами туристичних бюро, організаторами туристичних поїздок, авіаброкерами, експедиторами, судновими брокерами, агентами з авіаперевезень, перукарями. Це питання легко було розв’язано щодо медичної та тих професій, в яких дипломи та інші свідоцтва про кваліфікацію означають однакову компетенцію для власників однієї ї тієї ж професії.

В рамках окремих галузей розв’язуються питання з лібералізації торгівлі послугами, які властиві цим галузям, також лібералізація торгівлі послугами може здійснюватись і на довостороньому рівні між окремими країнами.


Літ:1-8.


Тема 19. Міжнародні транспортні відносини.


План.


  1. Вплив транспортних витрат на міжнародну торгівл



Теорії міжнародної торгівлі базуються на багатьох припущеннях, одним з яких є відсутність транспортних витрат з перевезення товару з однієї країни до іншої. Проте транспортні витрати завжди є, більше того, вони можуть значно знизити ефективність експорту чи імпорту.

Транспортні витрати — це всі затрати з доставки товару від продавця до покупця, які включають вартість фрахту (перевезення), страхування, навантаження/розвантаження, упакування/розпакування та інші супутні витрати.

Проведемо простий аналіз попиту та пропозиції для визначення впливу транспортних витрат та міжнародну торгівлю. Розглянемо три стадії моделі часткової рівноваги (рис. 19.1):



Рис. 19.1. Вплив транспортних витрат на міжнародну торгівлю

1) до початку міжнародної торгівлі, коли товар X продукується та споживається всередині кожної з двох країн: А та В;

2) за умови міжнародної торгівлі, коли транспортні витрати відсутні;

3) за умови міжнародної торгівлі, коли транспортні витрати враховуються.

I   стадія — до початку міжнародної торгівлі. Країна  А продукує та споживає товар X у т. ЕА у кількості Q´3 за ціною РА; лінії DA та SA — внутрішній попит та пропозиція. Країна В продукує та споживає товар X у т. Ев у кількості Q"3 за ціною Рв. РА < Рв, з цього випливає, що країна А має відносну перевагу з товару X.

II стадія — в умовах міжнародної торгівлі, але транспортні витрати дорівнюють нулю (Т = 0). ОскількиРА < Рв, країна А буде експортувати товар X у розмірі Q\Q´5 (= a1b1), а країна В імпортувала б його у розмірі Q´\Q"5 (= a2b2) за світовою ціною Pw. Визначення Pw розглядається у розділі 1.2.3: Q\Q´5= Q"1Q"0(a1b1 = a2b2).

У країні А виробництво зросте до Q´5, а споживання скоротиться до Q´1. У країні В виробництво впаде до Q´\, а споживання зросте до Q"5.

IІІ стадія — в умовах міжнародної торгівлі з урахуванням транспортних витрат. Припустимо, транспортні витрати на кожну одиницю товару дорівнюють Т = Р´АР´В, і тому світова вартість товару(P) зросте на їх величину. Розподіл транспортних витрат між країнами А та Б залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами: чим нижча еластичність попиту в країні В, тим більшу частку транспортних витрат вона платить; чим менша еластичність пропозиції товару в країні А, тим більшу частку транспортних витрат вона платить.

В результаті зростання вартості одиниці експорту країни  А його обсяг скоротиться до Q´2Q´4 (= с1d1), а імпорт товару країни В впаде до: Q"2Q"4(= с2 b2) Q´2Q´4= Q"2Q"4<CA = c2bJ-

У країні А виробництво впаде до Q´4, а споживання зросте до Q´2. У країні В виробництво зросте доQ"2, а споживання впаде до Q"4.

Таким чином, транспортні витрати мають такі наслідки:

1) скорочують обсяги торгівлі, рівень спеціалізації країни, розмір виграшу від торгівлі;

2) перешкоджають повному вирівнюванню вартості факторів виробництва між країнами, які торгують, згідно з теорією Хекшера — Оліна — Самуельсона;

3) зумовлюють зсуви у територіальному поділі праці — у розміщенні підприємств галузі; виділяються такі галузі: орієнтовані на ресурси, на ринок та вільно орієнтовані;

4) розподіл транспортних витрат залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами.


Літ:1-8.


Тема 20. Проблеми інтеграції України до системи світо господарських зв’язків.


План.


1.Необхідність інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему.

Україна належить до держав з високим рівнем відкритої економіки, на яку припадає 0,07 % світового ВВП і 0,3 % світового експорту.

У 2006 р. зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 211 країн світу.

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами становив 38,368 млрд дол. США і збільшився порівняно з 2005 р. на 12,1 %, а обсяг імпорту – 45,034 млрд дол. і збільшився на 24,6 %, тобто імпорт збільшується вищими темпами, ніж експорт.

Головні товарні партнери України в 2006 р. показані в табл. 3.4.


Таблиця 3.4


ОСНОВНІ КРАЇНИ-ПАРТНЕРИ УКРАЇНИ В ЕКСПОРТІ ТА ІМПОРТІ ТОВАРІВ


Країна
Експорт
Країна
Імпорт

Вартість млрд дол.
% до 2005 р.
Частка в загальному обсязі, %
Вартість млрд дол.
% до 2005 р.
Частка в загальному обсязі, %

Російська Федерація
8,65
115,5
22,5
Російська Федерація
13,79
107,4
30,6

Італія
2,50
132,3
6,5
Італія
4,27
126,1
9,5

Туреччина
2,39
117,9
6,2
Туреччина
3,50
130,4
7,8

Польща
1,34
133,1
3,5
Польща
2,31
127,6
5,1

Німеччина
1,28
99,9
3,3
Німеччина
2,11
150,0
4,7

Білорусь
1,22
137,2 137,2
3,2
Білорусь
1,46
142,2
3,2

США
1,20
125,6
3,1
США
1,26
133,6
2,8

Угорщина
0,95
137,4
2,5
Угорщина
0,96
518,0
2,1

Індія
0,85
115,4
2,2
Індія
0,88
123,8
2,0

Казахстан
0,83
124,1
2,1
Казахстан
0,85
154,8
1,9
Джерело: [www.ukrstat.gov.ua.]

Серед головних партнерів в експорті найбільше зросли поставки до Білорусі та Угорщини і зменшились до Німеччини. Імпортні поставки з цих найбільших країн-партнерів збільшилися.

Серед регіонів світу лідирує СНД та Європа, частка яких в експорті та імпорті становить відповідно 33,0 та 32,9 % і 44,8 та 37,3 % (табл. 3.5).


Таблиця 3.5