Зміст

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Для прикладу

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

Додаток 2. Технічне завдання (алгоритм) розроблення галузевих екологічних програм з урахуванням Стратегії та НПД

1. Ідентифікація екологічних проблем що виникають у результаті галузевої (секторальної) діяльності.
   
2. Ідентифікація безпосередніх, опосередкованих і кореневих причин виникнення проблем. Ідентифікація причин дозволяє визначити ті практичні методи, джерела, об’єкти та види господарської діяльності, які призводять до погіршення стану навколишнього природного середовища (НПС) або створюють загрози (ризики) для НПС.
   
3. Наступним кроком є аналіз:
   

• існуючого стану НПС;
  
• безпосередніх причин кожної природоохоронної проблеми і її впливу на НПС та соціальні проблеми;
  
• галузевих чинників навантаження та кореневих соціально-економічних причин погіршення НПС.
  

Ідентифікація екологічних проблем може бути виконана за 3^-и бальною шкалою (від 0 до 3). Де 0, це ознака того що вплив відсутній, а 3 означає що наявний суттєвий негативний вплив на НПС.

Надзвичайно важливим є збір даних (інформації) про наслідки кожної з ідентифікованих проблем. Для цього необхідно мати:

а) огляд самої проблеми (з використанням наявних результатів досліджень)

б) аналіз впливу наслідків проблеми на НПС (наприклад, високі концентрації забруднюючих речовин є показником наявності проблеми, але які саме показники свідчать про наявність впливу на НПС?)

в) аналіз соціально-економічних наслідків проблеми (погіршення здоров’я людей, економічні витрати на лікування, витрати на відновлення екологічного стану).

Для виконання аналізу безпосередніх причин та причинно-наслідкових зв’язків необхідно мати індикатори стану НПС, а також індикатори навантаження (впливу) на НПС.

Схематично це можна відобразити наступним чином (див. рисунок 1).

За галузевими причинами стоять більш глибокі кореневі причини, які знаходяться у площині фундаментальних макроекономічних і демографічних проблем, особливостях структури споживання/використання ресурсів, існуючих природоохоронних пріоритетів і цінностей, та/або пов’язані з питаннями доступу до інформації та розвитком демократичних процесів (див. розділ 2.1.).

При побудові ланцюгів причинно-наслідкових зв’язків, проблеми поєднуються (зв’язуються) з їх безпосередніми фізичними причинами та основними соціально-економічними наслідками.

При підготовці галузевих екологічних програм важливим є саме встановлення соціально-економічних причин, які зумовлюють вибір конкретних видів використання ресурсів і методів господарювання. Це дозволяє отримати важливу інформацію для включення у Програму майбутніх природоохоронних заходів. Встановлення соціально-економічних причин можна виконувати паралельно з побудовою причинно-наслідкових ланцюгів.



Рисунок 1 – Порядок ідентифікації екологічних проблем


Схематичне представлення структури типового причинно-наслідкового ланцюга наведено нижче на рис.2.



Рисунок 2 – Схематичне представлення підходу, який використовується для виконання аналізу причинно-наслідкових зв’язків


Індикатори навантаження, по сутті, є індикаторами безпосередніх причин.

4. Після ідентифікації екологічних проблем та проведення аналізу існуючого стану навколишнього природного середовища (НПС), безпосередніх причин виникнення встановлених проблем та їх впливу на НПС та формування соціальних проблем, а також після аналізу галузевих чинників впливу (навантаження) на природні екосистеми необхідно сформулювати цілі екологічних програм галузі (сектору) або природоохоронних розділів програм розвитку галузі. Наведені у розділі 2.1.

Такі цілі повинні відповідати стратегічним цілям екологічної політики в Україні, досягнення яких передбачене Національним планом дій. А саме:

• підвищення рівня суспільної екологічної свідомості;
  
• поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки;
  
• досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища;
  
• інтеграція екологічної політики;
  
• припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі;
  
• забезпечення збалансованого використання природних ресурсів;
  
• удосконалення регіональної екологічної політики.
  

Щодо останньої цілі слід звернути увагу на те, що галузеві програми обов’язково повинні бути скоординовані з регіональними програмами тих регіонів, на яких проводиться господарська діяльність галузі (сектору) (Як як приклад – Програма поліпшення стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки).

На наступному етапі необхідно чітко визначити завдання, які забезпечують досягнення кожної з вказаних цілей. Встановлення показників, за якими оцінюється виконання заходу (індикатори реагування) повинні мати кількісні показники, що характеризують зміни як абіотичної, так і біотичної складових природних екосистем (навколишнього природного середовища).

Для прикладу Передбачені заходи дозволяють зменшити викид/скиди па певну величину (тони, кілограми, літри, метри кубічні, і т. п.), що, в свою чергу, приведе до відновлення ландшафтів на певній площі ? га, збільшення чисельності окремих видів флори та фауни, приведе до відновлення структури та функціональної цілісності екосистем (біоценозів), які знаходяться у зоні впливу, відновить місця існування конкретних видів і тому. подібне.

Враховуючи те, що програми зазвичай розраховані на 5, максимум 10, років заходи необхідно розділити на невідкладні (короткострокові) та середньострокові.

Довгострокові заходи можуть бути наведені у програмі, але при цьому необхідно вказати етапність їх виконання та проміжні результати впровадження. Довгострокові заходи спрямовуються на досягнення кінцевої мети (цілі).

Ранжування заходів доцільно виконувати за показниками ефективності (екологічної та економічної), комплексності результатів, що будуть отримані, відповідності сучасним науковим та технічним досягненням.

Очікуваний результат бажано оцінювати як з галузевих (секторальних) позицій, так і з регіональних. Такий підхід дозволить більш обґрунтовано приймати рішення щодо черговості реалізації запропонованих заходів.

У галузевих екологічних програмах недоцільно передбачати лише заходи, що спрямовані на модернізацію виробництва. Необхідно передбачати заходи «і "прямого» впливу", , тобто ті, які безпосередньо покращують стан навколишнього природного середовища.