Geum.ru

Робоча навчальна програма з дисципліни (спецкурсу) для студентів спеціальності 060100 „Правознавство київ 2009

Вид материалаЗакон
Практичне заняття (1 год)
Нормативно-правові акти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Практичне заняття (1 год)
  1. Система міжнародно-правових джерел правового регулювання екологічного страхування.
  2. Загальна характеристика законодавства країн СНД про екологічне страхування.
  3. Загальний аналіз світової практики правового забезпечення екологічного страхування (на прикладі США та деяких інших зарубіжних країн).


Завдання для самостійної роботи (2 год.)
  1. Визначити перспективи імплементації положень міжнародно-правових документів про екологічне страхування в національне екологічне законодавство.
  2. Проаналізувати законодавство зарубіжних країн із страхування екологічних ризиків.


Рекомендована література:

Основні джерела: 1 – 2, 10, 21, 23, 28, 57, 59, 64, 66, 80, 82 – 83, 85.

Додаткові джерела: 8, 11, 19 – 20, 29 – 30, 32 – 33, 38, 40 – 41, 51, 58, 61 – 63, 71, 79, 84, 87.

Нормативно-правові акти: 1 – 3, 11, 13 – 14, 19, 24, 40, 42, 51, 54 – 65.


Контрольні питання до змістовного модулю 2.

1. Історично-правові передумови виникнення екологічного страхування.

2. Науково-теоретичні підходи до визначення екологічного страхування.

3. Екологічне страхування як елемент системи фінансування у складі економіко-правового механізму в галузі екології.

4. Перспективи формування інституту екологічного страхування в системі екологічного права.

5. Мета і завдання екологічного страхування.

6. Правові принципи екологічного страхування.

7. Екологічно та економічно значимі функції екологічного страхування та їх класифікація.

8. Еколого-правові фактори формування в Україні ринку надання послуг з екологічного страхування.

9. Поняття, ознаки та особливості законодавства України про екологічне страхування.

10. Співвідношення екологічного, страхового, господарського та цивільного законодавства в регулюванні відносин з екологічного страхування.

11. Наукові та правові підходи до класифікації джерел права у сфері екологічного страхування в Україні.

12. Особливості локального нормативно-правового регулювання еколого-страхових відносин.

13. Проблеми вдосконалення законодавства України про екологічне страхування та прийняття Закону України „Про екологічне страхування”.

14. Співвідношення правового регулювання екологічного та ядерного страхування.

15. Поняття та ознаки правовідносин екологічного страхування.

16. Класифікація правовідносин у сфері екологічного страхування.

17. Передумови та підстави виникнення правовідносин екологічного страхування.

18. Екологічний ризик як системоутворюючий фактор для правовідносин екологічного страхування та його співвідношення із страховим ризиком.

19. Страховий інтерес в екологічному страхуванні, види страхових інтересів.

20. Страховий ризик та страховий випадок в екологічному страхуванні.

21. Характеристика суб’єктного складу правовідносин екологічного страхування.

22. Правовий статус страхових компаній (страховиків), які здійснюють екологічне страхування.

23. Особливості правового статусу об’єднань страховиків та товариств взаємного страхування у правовідносинах екологічного страхування.

24. Страхове посередництво та його значення у правовідносинах екологічного страхування.

25. Правові засади самострахування та співстрахування екологічних ризиків.

26. Поняття та види об’єктів правовідносин екологічного страхування.

27. Зміст правовідносин екологічного страхування.

28. Підстави зміни та припинення правовідносин екологічного страхування.

29. Особливості та склад правовідносин перестрахування екологічних ризиків.

30. Перспективи розвитку правового регулювання правовідносин із перестрахування екологічних ризиків.

31. Екологічне страхування в системі юридичних гарантій основних екологічних прав громадян.

32. Права громадян (третіх осіб) у відносинах обов’язкового екологічного страхування.

33. Право громадян на добровільне екологічне страхування за законодавством України.

34. Форми і способи реалізації та захисту права громадян на добровільне екологічне страхування.

35. Право громадян на екологічне страхування в системі екологічних прав громадян.

36. Правові форми та види екологічного страхування.

37. Види обов’язкового екологічного страхування за законодавством України та їх особливості.

38. Порядок та правила проведення обов’язкового екологічного страхування.

39. Порядок, правила та особливості проведення добровільного екологічного страхування.

40. Поняття та види договорів екологічного страхування за законодавством України.

41. Порядок укладання, зміст та форма договору екологічного страхування.

42. Особливості укладання та припинення окремих видів договорів екологічного страхування.

43. Правові підстави та наслідки припинення дії договорів екологічного страхування.

44. Співвідношення договорів екологічного та ядерного страхування.

45. Наукові та нормативно-правові засади державного управління та регулювання у сфері екологічного страхування.

46. Інституційно-правове забезпечення екологічного страхування.

47. Повноваження органів державного управління та регулювання у сфері екологічного страхування.

48. Самоврядне та громадське управління в галузі екологічного страхування.

49. Правові засади здійснення страховиками та страхувальниками виробничого управління та менеджменту у сфері екологічного страхування.

50. Функціонально-правове забезпечення екологічного страхування.

51. Планування та прогнозування в галузі екологічного страхування.

52. Ліцензування діяльності з екологічного страхування за законодавством України.

53.Страховий нагляд та екологічний контроль у сфері екологічного страхування.

54. Юридичне значення екологічного аудиту у відносинах екологічного страхування.

55. Правова природа інформаційного забезпечення та аквізиційної діяльності у сфері екологічного страхування.

56. Екологічний, фінансовий та страховий моніторинг у системі екологічного страхування.

57. Проблеми еколого-експертного забезпечення екологічного страхування.

58. Новації інституційно-функціонального характеру, закладені у проект Закону України “Про екологічне страхування”.

59. Міжнародно-правові документи як джерела правового регулювання екологічного страхування.

60. Законодавство зарубіжних країн про екологічне страхування на прикладі Російської Федерації та інших країн СНД.

61. Законодавство зарубіжних країн про екологічне страхування на прикладі США, Німеччини, Великобританії, Нідерландів та деяких інших зарубіжних країн.

62. Перспективи поглиблення міжнародного співробітництва України з іншими країнами з питань правового забезпечення екологічного страхування та перестрахування екологічних ризиків.


Типові завдання модульної контрольної роботи

за змістовим модулем 2.

Відмітьте правильні, на Вашу думку, відповіді (їх може бути одна або декілька):

  1. Відповідно до положень Закону України „Про страхування” страхування – це:
  • вид господарсько-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків);
  • вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків);
  • вид фінансово-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків).



  1. Розробка та прийняття Закону України про екологічне страхування передбачались у таких концептуальних документах:
  • Політичних пріоритетах, стратегічних напрямах і завданнях Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо реалізації державної політики у сфері екології;
  • Основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
  • Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 р.



  1. Термін „екологічне страхування” вживається у таких законодавчих актах:
  • Законі України „Про охорону навколишнього природного середовища”;
  • Законі України „Про об’єкти підвищеної небезпеки”;
  • Законі України „Про екологічний аудит”.



  1. Правовідносини, які виникають з укладання договору добровільного страхування особи та майна від ризику радіаційного впливу відносяться до правовідносин:
  • ядерного страхування;
  • екологічного страхування;
  • екологічного та ядерного страхування одночасно.



  1. Перестрахування екологічних ризиків мають право здійснювати:
  • страховики, утворені та зареєстровані на території України;
  • страховики-нерезиденти;
  • товариства взаємного страхування.



  1. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю є:
  • Міністерство фінансів України;
  • Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
  • Ліга страхових організацій України.



  1. При перевезенні небезпечних вантажів за Законом України „Про перевезення небезпечних вантажів” здійснюється страхування:
  • обов’язкове страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків відправника та перевізника небезпечного вантажу;
  • страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу;
  • добровільне або обов’язкове страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу.



  1. Про можливість прийняття програми страхування екологічних ризиків зазначається у таких нормативних актах:
  • у Законі України „Про угоди про розподіл продукції”;
  • у Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;
  • у Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.



  1. Обов’язкове чи комерційне екологічне страхування заінтересованих підприємств, установ та організацій як форми екологічного страхування передбачаються у наступних нормативних актах:
  • у Господарському кодексі України;
  • у Законі України „Про природно-заповідний фонд України”;
  • у Ліцензійних умовах провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.



  1. Об’єднання страховиків створюються з метою:
  • координації своєї діяльності;
  • спільного зайняття страховою діяльністю;
  • захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм.



НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

  1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  2. Конституція Автономної Республіки Крим
  3. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
  4. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 16. – Ст. 198.
  5. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону Української РСР від 19 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 178.
  6. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
  7. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
  8. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
  9. Закон України „Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
  10. Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.
  11. Закон України „Про космічну діяльність” від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1 . – Ст.2.
  12. Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36 – 37. – Ст. 242.
  13. Закон України „Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 44. – Ст.391.
  14. Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 222.
  15. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
  16. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
  17. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
  18. Закон України „Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.
  19. Закон України „Про страхування” в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.
  20. Закон України „Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.
  21. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19 – 20, 21 – 22. – Ст. 144.
  22. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
  23. Закон України „Про оренду землі” в редакції Закону України від 02 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
  24. Закон України „Про затвердження Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 267.
  25. Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 39. – Ст. 488.
  26. Закон України “Про екологічний аудит” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 500.
  27. Закон України „Про газ (метан) вугільних родовищ” від 21 травня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № . – Ст.
  28. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188 / 98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38 – 39. – Ст. 248.
  29. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, схвалена Указом Президента України від 26 березня 1999 р. № 284 / 99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 510.
  30. Указ Президента України „Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України”, затверджене Указом Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1153 / 2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 50. – Ст. 2252.
  31. Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджене Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. № 292 / 2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 15. – Ст. 650.
  32. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 // Збірник Постанов Уряду України. – 1995. – № 10. – Ст. 252.
  33. Постанова Кабінету Міністрів України „Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” від 03 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 41.
  34. Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру”, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст.170.
  35. Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1106.
  36. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів” від 17 серпня 2002 р. № 1211 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1607.
  37. Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1219 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 225.
  38. Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 47. – Ст. 2163.
  39. Постанова Кабінету Міністрів України „Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду” від 23 червня 2003 р. № 953 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 26. – Ст. 1280.
  40. Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 5. – Ст. 242.
  41. Постанова Кабінету Міністрів України „Про встановлення розміру плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування” від 13 квітня 2005 р. № 286 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 15. – Ст. 773.
  42. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 р., схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 369-р.
  43. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1539 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 2997.
  44. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44. – Ст. 2949.
  45. Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1542 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 3000.
  46. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р.
  47. Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1830 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 52. – Ст. 3516.
  48. Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів, затверджена Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 травня 2001 р. № 181 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 474/5665) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 135.
  49. Загальне положення про територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 липня 2003 р. № 9 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2003 р. за № 704 / 8025) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1810.
  50. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 р. за № 805 / 8126) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 3 . – Ст. 2047.
  51. Порядок надання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) інформації про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами до Держфінпослуг, затверджений Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 червня 2004 р. № 914 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 р. за № 777 / 9376) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 25 . – Ст.1677.
  52. Положення про делегування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України окремих повноважень об’єднанню страховиків, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 21 серпня 2008 р. № 1000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2008 р. за № 1063/15754) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 85 . – Ст. 2856.
  53. Політичні пріоритети, стратегічні напрями і завдання Міністерства щодо реалізації державної політики у сфері екології, затверджені Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 4 вересня 2006 р. № 395 // gov.ua.
  54. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 р. (м. Відень, Австрія). Закон України „Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду” від 12 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 44. – Ст. 222.
  55. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989 р. (м. Базель, Швейцарія). Закон України „Про приєднання України до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням” від 1 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 4. – Ст. 284.
  56. Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою від 27 листопада 1992 р. (м. Лондон, Великобританія). Закон України „Про приєднання України до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою” від 4 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 260.
  57. Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі від 10 вересня 1998 р. (м. Роттердам, Нідерланди). Закон України „Про приєднання України до Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі” від 26 вересня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 46. – Ст. 341.
  58. Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі від 22 травня 2001 р. (м. Стокгольм, Швеція). Ратифікована Законом України від 18 квітня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 30. – Ст. 396.
  59. Конвенция о гражданской ответственности за ущерб от загрязнения нефтью в результате разведки и разработки минеральных ресурсов морского дна от 17 декабря 1976 г. (м. Лондон, Великобританія) // gov.ua.
  60. Протокол об ответственности и компенсации за ущерб, причиненный в результате трансграничной перевозки опасных отходов и их удаления от 06 марта 2000 г. // gov.ua.
  61. Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 р. щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, ніж страхування життя // gov.ua.
  62. Директива Ради 73/240/ЄЕС від 24 липня 1973 р. щодо скасування обмежень свободи підприємництва в сфері прямого страхування, іншого, ніж страхування життя // gov.ua.
  63. Друга Директива Ради 88/357/ЄЕС від 22 червня 1988 р. щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно прямого страхування, іншого, ніж страхування життя, і визначення положень для спрощення ефективного користування свободою надання послуг та внесення змін до Директиви 73/239/ЄЕС // gov.ua.
  64. Директива Ради 84/631/ЄЕС від 6 грудня 1994 р. про нагляд і контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів у межах співтовариства // gov.ua.
  65. Директива Європейського Парламенту та Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 р. про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої навколишньому середовищу шкоди // gov.ua.