Geum.ru

О.І. Попова, кандидат пед наук (Бердянський державний педагогічний інститут)

Вид материалаДокументы

Содержание


Я випускниця школи
Зе­м­ля, го­ло­ва, ніс, ви­со­кий, важ­кий, бі­лий, го­с­т­рий, під­ні­ма­ти, роз­би­ти, ле­ті­ти.
Об‘ява – ого­ло­шен­ня; ви­клю­ч­но – ви­ня­т­ко­во; пи­се­мний – пи­сь­мен­ний; по­дов­же­ний – про­дов­же­ний; уява – уяв­лен­
Подобный материал:

О.І.Попова, кандидат пед. наук (Бердянський державний педагогічний інститут)




РЕАЛІЗАЦІЯ СТИЛІСТИЧНОГО АСПЕКТУ В МОВНІЙ ОСВІТІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ //ЗБ. НАУК. ПРАЦЬ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕД.УН-ТУ ( ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ). - №4. – БЕРДЯНСЬК :БДПУ, 2002. – С. 23-33.



За­вдан­ня на­шо­го до­слі­джен­ня ви­ма­га­ли вне­сен­ня пе­в­них змін в ор­га­ні­за­цію чи­тан­ня кур­су су­ча­с­ної укра­їн­сь­кої мо­ви на фа­куль­те­ті під­го­тов­ки вчи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів, а са­ме: по­си­лен­ня сти­лі­с­ти­чно­го ас­пе­к­ту вивчен­ня ос­но­в­них роз­ді­лів і тем. Ми вва­жа­ли за по­трі­б­не в хо­ді ви­кла­ду ма­те­рі­а­лу спи­ня­ти­ся на ві­до­мо­с­тях зі сти­лі­с­ти­ки й куль­ту­ри мов­лен­ня, по­в‘я­за­них з вивчен­ням окре­мих роз­ді­лів мо­во­знав­чої на­у­ки. З ме­тою за­без­пе­чен­ня си­с­те­ма­ти­ч­но­с­ті в ро­бо­ті зі сти­лі­с­ти­ки на­ми бу­ло зро­б­ле­но спро­бу ви­зна­чи­ти ко­ло пи­тань з цьо­го роз­ді­лу лін­г­ві­с­ти­ки, які роз­г­ля­да­ю­ть­ся в курсі сучасної української мови.

У ву­зів­сь­ко­му ви­кла­дан­ні су­ча­с­ної укра­їн­сь­кої мо­ви ми від­да­ва­ли пе­ре­ва­гу пра­к­ти­ч­ній сти­лі­с­ти­ці. Во­на вклю­ча­ла в се­бе фо­не­ти­ч­ну (фо­но­с­ти­лі­с­ти­ку), ле­к­си­ч­ну та гра­ма­ти­ч­ну сти­лі­с­ти­ку, що ба­зу­ю­ть­ся на сми­с­ло­вій, екс­п­ре­си­в­ній і фун­к­ці­о­наль­ній си­но­ні­мії. Та­ка ро­бо­та про­во­ди­ла­ся на­ми пла­но­мі­р­но, си­с­те­ма­ти­ч­но і спри­я­ла фор­му­ван­ню сти­лі­с­ти­ч­ної впра­в­но­с­ті мо­в­лен­ня май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів.

У хо­ді чи­тан­ня пер­шої ле­к­ції на­ми кон­к­ре­ти­зо­ва­но по­нят­тя мо­в­ної нор­ми, оха­ра­к­те­ри­зо­ва­но її рі­з­но­ви­ди (ле­к­си­ч­ні, ор­фо­епі­ч­ні, ор­фо­графіч­ні, сло­во­тві­р­ні, гра­ма­ти­ч­ні та сти­лі­с­ти­ч­ні). Ви­ко­ри­с­та­в­ши ме­тод бе­сі­ди, ми з’я­су­ва­ли, що сту­ден­ти озна­йо­м­ле­ні з ос­но­в­ни­ми пра­ви­ла­ми ви­мо­ви, на­пи­сан­ня, тво­рен­ня, вжи­ван­ня слів, по­єд­нан­ня їх у сло­во­спо­лу­чен­нях і ре­чен­нях. Але по­вер­хо­ви­ми у май­бу­т­ніх учи­те­лів по­чат­ко­вих кла­сів вияви­ли­ся знан­ня сти­лі­с­ти­ч­них норм, які пе­ре­дба­ча­ють до­ці­ль­не ви­ко­ри­с­тан­ня мо­в­них за­со­бів у рі­з­них сти­лях мо­в­лен­ня. То­му зна­ч­ну ува­гу на­ми бу­ло при­ді­ле­но са­ме сти­лі­с­ти­ч­ним мо­ж­ли­во­с­тям мо­ви, зна­чен­ню, за­бар­в­лен­ню, які від­по­ві­да­ють ме­ті, за­вдан­ням і змі­с­то­ві пе­в­ної сфе­ри спіл­ку­ван­ня.

У ви­зна­чен­ні пра­ви­ль­но­го і “хорошого” мо­в­лен­ня сту­ден­ти від­зна­ча­ли ли­ше від­по­ві­д­ність мо­в­ним нор­мам, що свід­чить про ото­то­ж­нен­ня цих по­нять. Се­ред мо­в­лен­нє­вих яко­с­тей, на­зва­них май­бу­т­ні­ми вчи­те­ля­ми по­ча­т­ко­вої лан­ки, бу­ли то­ч­ність, чі­т­кість, емо­цій­ність, до­сту­п­ність, пра­ви­ль­ність, об­ра­з­ність, ло­гі­ч­ність. Під час ха­ра­к­те­ри­с­ти­ки рі­з­них фун­к­ці­о­наль­них сти­лів мо­в­лен­ня (роз­мо­в­но­го, офі­цій­но-­ді­ло­во­го, пу­б­лі­ци­с­тич­но­го, на­у­ко­во­го, ху­до­ж­ньо­го) та форм лі­те­ра­ту­р­ної мо­ви (ус­ної і пи­сем­ної) ми на­ма­га­ли­ся ви­зна­чи­ти, які сфе­ри спіл­ку­ван­ня вчи­те­ля по­ча­т­ко­вих кла­сів об­слу­го­вує той чи ін­ший стиль і фор­ма мо­в­лен­ня.

З метою вироблення сти­лі­с­ти­ч­них умінь студентів на пра­к­ти­ч­но­му за­нят­ті з рі­д­ної мо­ви було за­про­по­нова­но їм ви­ко­на­ти ряд впра­в на:
  • ви­зна­чен­ня сти­лю мо­в­лен­ня, йо­го осо­б­ли­во­с­тей (те­к­с­то­вий ма­те­рі­ал до­би­ра­в­ся на­ми з під­ру­ч­ни­ків для по­ча­т­ко­вої шко­ли, на­у­ко­во-­пу­б­лі­ци­с­ти­ч­них тво­рів то­що);
  • ство­рен­ня вла­с­них ви­сло­в­лю­вань на пев­ну те­му.

Залежно від форм мовлення, завдань і мети спілкування вправи варіювалися: а) у пи­сь­мо­вій фор­мі, пе­ре­слі­ду­ю­чи рі­з­ну ме­ту; б) ви­ко­ри­с­та­в­ши рі­з­ні фор­ми мо­в­лен­ня; в) у рі­з­них си­ту­а­ці­ях спіл­ку­ван­ня.

До­ма­ш­нім за­вдан­ням май­бу­т­нім учи­те­лям по­ча­т­ко­вих кла­сів бу­ло на­пи­са­ти ав­то­бі­о­г­ра­фію офі­цій­но-­ді­ло­вим сти­лем, а один із епі­зо­дів жит­тя – ху­до­ж­нім.

Сту­ден­ти до­сить до­б­ре впо­ра­ли­ся з цим за­вдан­ням. Не по­ру­шу­ю­чи ви­мог офі­цій­но-­ді­ло­во­го сти­лю (то­ч­ність, ла­ко­ні­ч­ність, від­по­ві­д­ні мо­в­ні сте­рео­ти­пи, по­слі­до­в­ність то­що), во­ни пра­ви­ль­но по­да­ли у хро­ноло­гі­ч­но­му по­ряд­ку ос­но­в­ні біо­гра­фі­ч­ні ві­до­мо­с­ті. Біль­шість опи­са­ла ху­до­ж­нім сти­лем не­за­бу­т­ні хви­ли­ни остан­ньо­го шкі­ль­но­го дзво­ни­ка, ви­пу­с­к­но­го ве­чо­ра, оскіль­ки це сві­жі спо­га­ди, які до­зво­ля­ють від­т­во­ри­ти екс­п­ре­си­в­ни­ми мо­в­ни­ми за­со­ба­ми не­що­да­в­но пе­ре­жи­ті хви­ли­ни. По­ру­шень мо­в­лен­нє­во­го сти­лю у сту­дент­сь­ких ро­бо­тах при пе­ре­ві­р­ці на­ми не ви­яв­ле­но. На­води­мо при­клад та­ких твор­чих ро­біт.

Автобіографія

Я, Зотова Ліна Володммирівна, народилася 25 лютого 1980 року в місті Запоріжжі у сім’ї робітників.

З 1986 по 1997 року я навчалася у загальноосвітній школі №11 м.Запоріжжя. У цьому ж році я вступила до Бердянського державного педагогічного інституту ім.П.Д.Осипенко на факультет підготовки вчителів початкових класів, де навчаюся і зараз.


Я випускниця школи

Ось і перегорнуто останню сторінку мого шкільного життя, сповненого яскравих, добрих і світлих подій.

Чу­до­вий лі­т­ній ве­чір! На шкі­ль­но­му по­дві­р’ї зі­бра­ло­ся ба­га­то лю­дей, се­ред яких, зви­чай­но ж, від­ра­зу ки­да­ю­ть­ся в очі ви­пу­с­кники. Мабуть, тому, що вони світяться від щастя цих незабутніх подій. Дівчата у білосніжному вбранні схожі на пелюстки найкращих у світі квіток; хлопці, які в одну мить подорослішали, і виглядали досить солідно… ( Тетяна К., 101 група)

Під час вивчен­ня фо­не­ти­ки і фо­но­ло­гії ми вва­жа­ли за по­трі­б­не з’ясу­ва­ти суть по­нят­тя фо­но­с­ти­лі­с­ти­ки як учен­ня про фо­не­ти­ч­ну ор­га­ні­за­цію те­к­с­ту, зве­р­ну­ти ува­гу май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів на за­ко­ни спо­лу­чу­ва­но­с­ті зву­ків між со­бою, рі­в­но­мі­р­но­го чер­гу­ван­ня го­ло­с­них і при­го­ло­с­них, пра­ви­ль­не ін­то­ну­ван­ня ре­чень і те­к­с­ту в ці­ло­му. Для ак­ту­а­лі­за­ції на­бу­тих знань ви­пу­с­к­ни­ків за­галь­но­ос­ві­т­ніх шкіл на­ми да­но ви­зна­чен­ня по­нять зву­ко­вої алі­те­ра­ції, асо­нан­су, ри­ми, ри­т­мі­ки те­к­с­ту без вка­зів­ки на на­зву яви­ща. Біль­ша по­ло­ви­на сту­ден­тів не змо­г­ла пра­ви­ль­но ви­зна­чи­ти ці сти­лі­с­ти­ч­ні осо­б­ли­во­с­ті зву­ко­во­го офор­м­лен­ня те­к­с­тів. Це свід­чить про не­зда­т­ність май­бу­т­ні­ми вчи­те­ля­ми по­ча­т­ко­вих кла­сів ана­лі­зу­ва­ти фо­не­ти­ч­ну ор­га­ні­за­цію ви­сло­в­лю­вань з по­гля­ду сти­лі­с­ти­ки і не­с­фор­мо­ва­ність пра­к­ти­ч­них на­ви­чок ви­ко­ри­с­тан­ня за­со­бів ми­ло­зву­ч­нос­ті мо­в­лен­ня.

Оскіль­ки у шкі­ль­ній сти­лі­с­ти­ці про­б­ле­ми ча­с­то­т­но­с­ті зву­ків, зву­ко­спо­лу­чень, осо­б­ли­во­с­ті ін­то­ну­ван­ня те­к­с­тів рі­з­них сти­лів не роз­г­ля­да­ють­ся, ми вва­жа­ли за по­трі­б­не спи­ни­ти­ся на їх­ній ха­ра­к­те­ри­с­ти­ці. У фо­не­ти­ч­но­му ар­се­на­лі укра­їн­сь­кої мо­ви за­со­ба­ми ев­фо­нічно­с­ті вва­жа­ю­ть­ся спро­щен­ня у гру­пах при­го­ло­с­них, на­яв­ність слів з при­ста­в­ним при­го­ло­с­ним і без ньо­го, що дає мо­ж­ли­вість ви­бо­ру (во­гонь – огонь, в очі – у ві­чі), ва­рі­ан­ти пре­фі­к­сів (над-, на­ді-; під-,пі­ді-; з-, із-, зі- то­що).

За­ува­жи­мо, що не всі за­со­би ми­ло­зву­ч­но­с­ті од­на­ко­во ви­ко­ри­с­то­ву­ю­ть­ся мо­в­ця­ми в рі­з­них фун­к­ці­о­наль­них сти­лях. Так, ва­рі­ант діє­слі­в­но­го су­фі­к­са -ти (-ть), і пост­фі­к­са –ся (-сь), яки­ми ві­ль­но по­слу­го­ву­є­ть­ся роз­мо­в­не і ху­до­ж­нє мо­в­лен­ня, у на­у­ко­во­му та офі­цій­но-­ді­ло­во­му сти­лях та­ких мо­ж­ли­во­с­тей для ви­бо­ру не ма­ють, оскіль­ки нор­ма­ти­в­ни­ми ва­рі­ан­та­ми у них є -ти, -ся. Щоб уни­к­ну­ти не­ба­жа­но­го збі­гу го­ло­с­них або при­го­ло­с­них зву­ків в усіх сти­лях до­сить ча­с­то вра­хо­ву­ю­ть­ся мо­ж­ли­во­с­ті чер­гу­ван­ня по­ча­т­ко­вих зву­ків по­в­но­зна­ч­них слів (вра­хо­ву­ва­ти – з ура­ху­ван­ням).

На пра­к­ти­ч­них за­нят­тях під час вивчен­ня рі­з­них тем фо­не­ти­ки сту­ден­та­ми бу­ло ви­ко­на­но ряд фонети­ко-­сти­лі­с­ти­ч­них вправ, які пе­ре­дба­ча­ли ви­бір від­по­ві­д­них ва­рі­ан­тів зву­ків і зву­ко­спо­лу­чень у рі­з­них сти­лях мо­в­лен­ня, сти­лі­с­ти­ч­не ре­да­гу­ван­ня те­к­с­ту з ме­тою усу­нен­ня мо­в­них огрі­хів, спо­сте­ре­жен­ня над ча­с­то­т­ні­с­тю ви­ко­ри­с­тан­ня го­ло­с­них і при­го­лос­них зву­ків у ви­сло­в­лю­ван­нях рі­з­них сти­лів то­що.

Ре­а­лі­за­цію сти­лі­с­ти­ч­но­го ас­пе­к­ту вивчен­ня лексичних явищ су­ча­с­ної укра­їн­сь­кої літературної мо­ви покаже­мо детально на при­кла­ді теми “Лексикологія”.

Те­ма ле­к­ції “Лексикологія. Сло­во в ле­к­си­ко-­се­ман­ти­ч­ній си­с­те­мі мо­ви".

Ме­та:

- домогтися засвоєння студентами таких лексикологічних понять і відомостей: сло­во як ос­но­в­на оди­ни­ця мо­ви, ле­к­си­ч­не й гра­ма­ти­ч­не зна­чен­ня сло­ва, ба­га­то­зна­ч­ність, пря­ме й пе­ре­но­с­не зна­чен­ня, омо­ні­ми, си­но­ні­ми, ан­то­ні­ми, па­ро­ні­ми;
  • оцінити рівень готовності студентів до поповнення знань, на­бу­тих в се­ре­д­ній шко­лі, з цього розділу мовознавства;

- спри­я­ти роз­ши­рен­ню майбутніми педагогами свого ак­ти­в­но­го за­па­су слів, їх сти­лі­с­ти­ч­но­го чле­ну­ван­ня.

У хо­ді ле­к­ції вар­то на­го­ло­си­ти на то­му, що для ус­ві­до­м­лен­ня си­с­те­м­но­с­ті сло­в­ни­ко­во­го скла­ду ва­ж­ли­ви­ми є вла­с­ти­ві йо­му фун­к­ці­о­наль­ні від­но­шен­ня, се­ред яких мо­ж­на ви­ді­ли­ти три ас­пе­к­ти ана­лі­зу:
  1. ди­фе­ре­н­ці­а­ція ле­к­си­ч­них оди­ниць за сту­пе­нем ужи­ва­но­с­ті (роз­ме­жу­ван­ня ак­ти­в­но­го й па­си­в­но­го сло­в­ни­ко­во­го скла­ду);
  2. за ко­му­ні­ка­ти­в­ни­ми сфе­ра­ми вжи­ван­ня (по­діл ле­к­си­ки на за­галь­новжи­ва­ну, об­ме­же­ну пе­в­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми по­ши­рен­ня, за­крі­п­ле­ну за пе­в­ни­ми про­фе­сій­ни­ми або со­ці­аль­ни­ми гру­па­ми но­сі­їв мо­ви);
  3. за сти­лі­с­ти­ч­ни­ми озна­ка­ми (роз­ме­жу­ван­ня ней­т­раль­ної, або між­сти­льо­вої, і сти­лі­с­ти­ч­но мар­ко­ва­ної ле­к­си­ки).

При актуалізації вже набутих у середній школі знань з лексикології п‘ятьом студентам пропонувалось підготувати короткі повідомлення про основні поняття сучасної лексикології. Такий прийом, на нашу думку, був досить вдалим, оскільки дав змогу переконатися в глибині, повноті й міцності засвоєного студентами теоретичного матеріалу з цього розділу лінгвістики. У кінці лекції проводимо контрольне опитування.

1. Яка ко­ристь Вам як май­бу­т­ньо­му вчи­те­ле­ві по­ча­т­ко­вих кла­сів від знань про ле­к­си­ч­ні за­со­би сти­лі­с­ти­ки? 2. Якою мі­рою знан­ня з ле­к­си­ко­ло­гії ви­ко­ри­с­та­є­те Ви пра­к­ти­ч­но під час пе­да­го­гі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті? 3. Як Ви вва­жа­є­те, де вмін­ня зі сти­лі­с­ти­ки зна­до­б­ля­ть­ся Вам?

На пра­к­ти­ч­ному за­нят­ті з цієї ж теми ми на­ма­га­ли­ся забезпечувати ком­п­ле­к­с­ний ха­ра­к­тер вправ: сполучення мовних і мовленнєвих завдань, причому, як правило, другі виконувались перед першими.

Для домашнього завдання було запропоновано виконати такі вправи:

1. Прочитайте при­слі­в‘я в під­ру­ч­ни­ку “Читанка” для 3 (2) кла­су Н.Ф.Скрипченко, О.Я.Сав-ченко [1,11], знайдіть се­ред них ті, які мі­с­тять си­но­ні­ми до сло­ва пра­ця. Ви­пи­шіть усі на­яв­ні в ре­чен­нях ан­то­ні­мі­ч­ні па­ри, по­яс­ніть їх сти­лі­с­ти­ч­ну роль.

2. До­бе­ріть з тво­рів ху­до­ж­ньої лі­те­ра­ту­ри рі­з­ні ілю­с­т­ра­ції ме­то­ні­мій.

3. Випишіть з га­зе­ти при­кла­ди ви­ко­ри­с­тан­ня ме­та­фор, по­яс­ніть, яку роль во­ни ви­ко­ну­ють.

П‘ять сту­ден­тів ма­ли ін­ди­ві­ду­аль­не за­вдан­ня та­ко­го змі­с­ту: під­го­туй­те роз­по­відь про си­но­ні­ми й ан­то­ні­ми для уч­нів по­ча­т­ко­вих кла­сів. Да­ю­чи ін­ди­ві­ду­аль­ні за­вдан­ня, ми ста­ви­ли за ме­ту: під­го­ту­ва­ти май­бу­т­ніх пе­да­го­гів до опра­цю­ван­ня ни­ми да­ної те­ми з уч­ня­ми по­ча­т­ко­вих кла­сів. На­во­ди­мо при­кла­ди ви­ко­нан­ня сту­ден­та­ми цьо­го за­вдан­ня.

- Ді­ти, я хо­чу роз­по­ві­с­ти вам каз­ку про двох бра­тів. Ви ува­ж­но слу­хай­те і спро­буй­те по­яс­ни­ти на­зву слів-­ан­то­ні­мів. Два бра­ти жи­ли на сві­ті, був один з них пра­цьо­ви­тий, а дру­гий – ле­да­чий ду­же. Слу­хай каз­ку про них, дру­же. Той хо­ро­б­рий і пра­в­ди­вий, той бре­х­ли­вий, по­ло­х­ли­вий, той ро­зу­м­ний, той ду­р­ний, той ве­ли­кий, той ма­лий. День і ніч бра­ти сва­ри­лись і ні­ко­ли не ми­ри­лись. Все, що пер­ший бу­ду­вав, дру­гий мит­тю руй­ну­вав. Ко­жен рать по­вів свою, стрі­лись во­ро­ги в бою. Із ви­со­ким стрівсь ни­зь­кий, на то­в­с­то­го йшов тон­кий, стрів бі­ля­во­го чо­р­ня­вий, огря­д­но­го – ху­до­р­ля­вий. Ця кри­ва­вая вій­на – ни­ні си­ва да­в­ни­на. Хоч бра­ти вже й по­ми­ри­лись, пі­с­ля них сло­ва ли­ши­лись, ду­же гор­ді, не­за­ле­ж­ні, аб­со­лю­т­но про­ти­ле­ж­ні, в мо­ві ці сло­ва жи­вуть, їх ан­то­ні­ма­ми звуть (А.Свашенко) (Ок­са­на В., 201 гру­па).
  • Ан­то­ні­ми ха­ра­к­те­ри­зу­ють якийсь пре­д­мет, факт, яви­ще з про­ти­ле­ж­но­го бо­ку. Лю­ди­на в ща­с­ті ра­ді­с­на, ве­се­ла, а в бі­ді, го­рі – су­м­на, спо­в­не­на стра­ж­дан­ня. Ось ла­гі­д­ний ді­дусь роз­по­ві­дає ону­ко­ві про дні ми­ну­лі. І стає ді­дусь су­во­рим, ко­ли внук ви­яви­в­ся сла­бо­ду­хим, не до­по­міг своє­му то­ва­ри­ше­ві у скру­т­ну го­ди­ну… На­стає ве­с­на – ча­рі­в­на по­ра ро­ку, час від­ро­джен­ня й цві­тін­ня всьо­го жи­во­го в при­ро­ді. А осінь ні­би за­пе­ре­чує ве­с­ну, бо це по­ра су­мо­ви­то­го про­щан­ня із зе­ле­ним вбран­ням де­рев, час по­хо­ло­дан­ня, пе­ре­ддень зи­ми (Зоя К., 203 гр.).

Пі­с­ля з‘я­су­ван­ня те­о­ре­ти­ч­них ві­до­мо­с­тей про ба­га­то­зна­ч­ні й од­но­зна­ч­ні сло­ва ви­ко­ну­є­мо та­кі впра­ви на роз­пі­зна­ван­ня їх у ре­чен­нях.

Впра­ва 1. Про­чи­тай­те, ви­пи­шіть ви­ді­ле­ні сло­ва. Які з них мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­ся в ін­шо­му зна­чен­ні, тобто є багатозначними, а які – од­но­зна­ч­ні?

1. За то­бою за­в­ше бу­дуть ман­д­ру­ва­ти очі ма­те­рин­сь­кі і бі­ля­ва ха­та (В.Симоненко). 2. Хліб – Вла­ди­ко зе­м­ний, ти го­ду­єш пла­не­ту ві­ка­ми, не для війн – для жит­тя ви­ро­с­та­єш на гру­дях Зе­м­лі (Д.Луценко). 3. У ко­ж­ної по­ри – своя кра­са: ве­с­ною жай­вір ли­не в не­беса на кри­лах в пе­р­ла­му­т­ро­ве сві­тан­ня і нам да­рує ран­нє ще­бе­тан­ня (Д.Луценко). 4. Ме­ні бої не ви­то­чи­ли си­ли, я гор­до труд зе­р­ни­цею не­су (В.Симоненко). 5. Лі­тує лі­то у ли­п­не­вім цві­ті, гре­ч­ки ме­да­ми па­х­нуть звід­да­ля, вже за­жо­в­ті­ли ни­ви і по­ля, десь пе­ре­піл­ка пі­ть­кає у жи­ті (В.Грінчак). 6. За мо­ря да­ле­кі та й за три зе­м­лі жу­ра­в­лі й ле­ле­ки лі­то по­не­с­ли (К.Журба).

Впра­ва 2. До­ве­діть, що по­да­ні сло­ва – ба­га­то­зна­ч­ні, до­да­в­ши ін­ші за зраз­ком.

З р а з о к. Бі­г­ти (рі­ч­ка, олень, час, лі­та, мо­ло­ко, хма­ри, ри­с­сю).

Зе­м­ля, го­ло­ва, ніс, ви­со­кий, важ­кий, бі­лий, го­с­т­рий, під­ні­ма­ти, роз­би­ти, ле­ті­ти.

У хо­ді ви­ко­нан­ня вправ на ви­зна­чен­ня пря­мо­го й пе­ре­но­с­но­го зна­чен­ня сло­ва по­вто­рю­є­мо й те­о­ре­ти­ч­ні ві­до­мо­с­ті про них.

Впра­ва 3. З‘я­суй­те, які зі зна­чень, по­да­них за “Словником укра­їн­сь­кої мо­ви”, але роз­та­шо­ва­них у впра­ві до­ві­ль­но, є ос­но­в­ни­ми, а які пе­ре­но­с­ни­ми. На­ве­діть при­кла­ди до пе­ре­но­с­них ужи­вань.

Зда­т­ний. 1. Який має зді­б­но­с­ті; об­да­ро­в­ний. 2. Який мо­же, вміє здій­с­ню­ва­ти, ви­ко­ну­ва­ти, ро­би­ти що-­не­будь, по­во­ди­ти се­бе пе­в­ним чи­ном. 3. При­да­т­ний для ко­го-­не­будь, на щось го­дя­щий.

Сі­па­ти. 1. Не­спо­кій­но, при­ско­ре­но би­ти­ся (про се­р­це). Ро­би­ти рву­ч­кі, різ­кі ру­хи. 2. Су­до­ро­ж­но здри­га­ти­ся (про ті­ло, шкі­ру, гу­би). 3. Те са­ме, що сі­ка­ти­ся (озна­чає на­па­да­ти, ки­да­ти­ся на ко­го-­не­будь, ма­ю­чи на­мір уда­ри­ти, по­би­ти).

Впра­ва 4. На ос­но­ві яких ознак за­крі­п­лю­ю­ть­ся пе­ре­но­с­ні зна­чен­ня в по­да­них сло­во­спо­лу­чен­нях? При­ду­май­те свої сло­воспо­лу­чен­ня, в яких мо­ж­на бу­ло б по­ка­за­ти ху­до­ж­ню й пі­зна­валь­ну си­лу пе­ре­но­с­них, об­ра­з­них зна­чень.

Вер­ши­на го­ри – вер­ши­на сла­ви. Зе­м­ля­на до­ро­га – до­ро­га пе­ре­мо­ги. Ко­рінь де­ре­ва – ко­рінь сло­ва, ко­рінь зла. Сто­г­не лю­ди­на – сто­г­не ліс. Смі­є­ть­ся ди­ти­на – смі­є­ть­ся ра­нок. Ди­хає лю­ди­на – ди­хає мо­ре. Спі­ває се­р­це – спі­ває со­ло­вей. По­хму­ра лю­ди­на – по­хму­рий день. Чо­р­на во­ро­на – чо­р­на ду­ша, чо­р­на ду­м­ка. Со­ко­ви­те яб­лу­ко – со­ко­ви­те висло­в­лю­ван­ня. Хо­ло­д­на во­да – хо­ло­д­ний при­йом. М‘я­ка по­ду­ш­ка – м‘я­ка на­ту­ра. Твер­дий ка­мінь – твер­да по­ду­ш­ка.

Вра­хо­ву­ю­чи, що си­но­ні­мія за­ймає цен­т­раль­не мі­с­це в сти­лі­с­ти­ці, ми пра­г­ну­ли сфор­му­ва­ти сти­лі­с­ти­ч­ні вмін­ня май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів під час ви­ко­нан­ня ними рі­з­них ле­к­си­ко-­сти­лі­с­ти­ч­них вправ.

Впра­ва 5. По­яс­ни­ти, в чо­му по­ля­гає фун­к­ці­о­наль­на від­мін­ність слів і сло­во­спо­лу­чень у на­ве­де­них при­кла­дах.

При­би­ра­ти – усу­ва­ти, улю­б­ле­ний – лю­би­мий, увімк­ну­ти – вклю­чи­ти, тя­му­щий – тя­м­ко­ви­тий, тра­фа­рет – тра­фа­ре­т­ка, то­го­рі­ч­-ний – то­го­лі­т­ній, про­хан­ня – про­сь­ба, при­крість – при­кро­щі, нав­ко­ло – нав­к­руг, озна­йо­ми­ти – по­зна­йо­ми­ти, оже­ледь – оже­ле­ди­ця, об­ду­ри­- ти – ошу­ка­ти, поруч – обік, нень­ка – ма­ти, не влад – не­впо­пад.

Вправа 6. За­пи­шіть ре­чен­ня, під­кре­с­літь пе­ри­ф­ра­зи. Ви­зна­ч­те їх сти­лі­с­ти­ч­ну ме­ту.

1. Ба­г­ря­ний лист в гаю кру­ж­ля, шу­м­лять ота­ви мо­ло­до. Чо­го-чо­го вдя­г­ла зе­м­ля осін­нє зо­ло­то? (Д.Лу-ценко). 2. За­вдя­ки Ко­б­за­ре­ві Укра­ї­ни рі­д­ною мо­вою бу­ли на­пи­са­ні тво­ри, які ма­ють з ес­те­ти­ч­но­го та й з ідей­но­го бо­ку сві­то­ве зна­чен­ня (Д.Павличко). 3. Пі­с­ня до­ч­ки Про­ме­тея іш­ла від се­р­ця, бра­ла си­лу у во­г­ню, що па­лив її ду­шу і спа­лив у жер­то­в­ній лю­бо­ві до Укра­ї­ни, а над жер­то­в­ни­ком на­ві­ч­но за­па­лив по­ки­ну­тий во­гонь її пі­сень (Я.Гоян). 4.Я ско­ро бу­ду ви­хо­ди­ти на ву­ли­ці Ки­є­ва з тра­у­р­ною по­в‘яз­кою – уми­рає ма­ти по­е­зії мо­го на­ро­ду! (Лі­на Ко­с­тен­ко).

При за­крі­п­лен­ні знань про си­но­ні­ми, їх ря­ди і сти­лі­с­ти­ч­не вжи­ван­ня ми ви­ко­ну­ва­ли впра­ви на екс­пе­ри­мен­ту­ван­ня при до­бо­рі емо­цій­но за­бар­в­ле­них слів.

Впра­ва 7. У по­да­них ре­чен­нях за­ли­ши­ти той си­но­нім, який най­кра­ще від­би­ває ду­м­ку. По­рі­в­няй­те Ваш ва­рі­ант з ори­гі­на­лом (Скри­п­ченко Н.Ф., Сав­чен­ко О.Я. Чи­тан­ка для 3 (2) кла­су на с.37).

У лі­сі

Я опи­ни­в­ся в (ді­б­ро­ві, гаю, бо­ру), що (звер­ху, вго­рі) (ку­та­є­ть­ся, об­гор­та­є­ть­ся) не­бом, а зни­зу ту­ма­н­цем. А як (пре­к­ра­с­но, чу­до­во, га­р­но) тут (си­ніє, го­лу­біє, бла­ки­т­ніє) (по­між, ме­жи, між) кле­на­ми! А са­мі кле­ни за­раз та­ки­ми (на­ля­ка­ни­ми, зля­ка­ни­ми, на­по­ло­ха­ни­ми) ста­ли – от-­от (по­да­ду­ть­ся, по­бі­жать, помча­ть­ся, кину­ть­ся) нав­ті­ки або ще гля­ди, й по­ле­тять за пе­ре­лі­т­ни­ми пта­ха­ми. (Бі­ля, ко­ло) їх­ніх ніг схли­пує і схли­пує (стру­мок, дже­ре­ль­це), а якась (пта­ш­ка, пта­ши­на) (роз­ва­жає, вті­шає, за­спо­ко­ює) йо­го. Во­на (пе­ре­стри­бує, пе­ре­ска­кує) з ли­с­т­ка на ли­с­ток, (ви­спі­вує, ви­во­дить) со­бі і не (по­би­ва­єть­ся, тур­бу­є­ть­ся, хви­лю­є­ть­ся), що десь за (бо­ра­ми, га­я­ми, лі­са­ми) си­ніє (хо­лод, сту­жа) (За М. Сте­ль­ма­хом).

Важ­ким для сту­ден­тів ви­яви­ло­ся за­вдан­ня на ре­да­гу­ван­ня ре­чень з ме­тою пра­ви­ль­но­го сло­вовжи­ван­ня.

Впра­ва 8. Пе­ре­пи­шіть, роз­кри­ва­ю­чи дуж­ки. Стиль по­ви­нен бу­ти офі­цій­но-­ді­ло­вий. Де по­трі­б­но, усу­нь­те в ре­чен­ні зай­ві сло­ва.

1.Пробачте (ме­ні, ме­не) за тур­бо­ту. 2. Я (вва­жаю, ра­хую), що це ви­дан­ня вар­те ува­ги. 3. Я (ку­пив, при­дбав) кни­гу. 4. (До­б­ро по­жа­лу­ва­ти, ла­с­ка­во про­си­мо) в го­с­ті. 5. За­ст­ра­ху­ва­ти (май­но, до­б­ро). 6. (На ко­т­ру го­ди­ну, о ко­т­рій го­ди­ні ) Ви при­їде­те? 7. (О сьо­мій, у сім) ран­ку. 8. (Ко­т­ра го­ди­на, скіль­ки го­дин) за­раз?

Впра­ва 9. По­яс­ніть зна­чен­ня па­ро­ні­мів. Ко­ж­не сло­во вве­діть у кон­текст, який най­ви­ра­з­ні­ше до­во­дить Ва­ше твер­джен­ня.

Об‘ява – ого­ло­шен­ня; ви­клю­ч­но – ви­ня­т­ко­во; пи­се­мний – пи­сь­мен­ний; по­дов­же­ний – про­дов­же­ний; уява – уяв­лен­ня; або­не­мент – або­нент.

На сти­лі­с­ти­ч­ні мо­ж­ли­во­с­ті фра­зе­о­ло­гі­з­мів ми зве­р­ну­ли ува­гу май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів під час ле­к­ції, де з’я­со­ву­ва­ло­ся пи­тан­ня кла­си­фі­ка­ції фра­зе­о­ло­гі­ч­них оди­ниць за зли­ті­с­тю ком­по­нен­тів, сту­пе­нем за­ле­ж­но­с­ті ці­лі­с­но­го зна­чен­ня ко­ж­но­го сло­ва та бу­до­вою. Вар­то за­зна­чи­ти, що са­ме ці оди­ни­ці мо­ви ха­ра­к­те­ри­зу­ю­ть­ся від­т­во­рю­ва­ні­с­тю, ці­лі­с­ні­с­тю зна­чен­ня, стій­кі­с­тю ле­к­си­ч­но­го скла­ду та гра­ма­ти­ч­ної бу­до­ви.

Оскіль­ки фра­зе­о­ло­гі­з­ми охо­п­лю­ють рі­з­ні сфе­ри жит­тя, то прави­ль­не і до­ці­ль­не ­ко­ри­с­туван­ня ними майбутніми вчи­те­ля­ми по­ча­т­ко­вої лан­ки бу­ло най­ва­ж­ли­ві­шим за­вдан­ням пра­к­ти­ч­них за­нять з мо­ви. Для фор­му­ван­ня та­ких сти­лі­с­ти­ч­них умінь ми за­про­по­ну­ва­ли сту­ден­там ви­ко­на­ти такі ле­к­си­ко-­сти­лі­с­ти­ч­ні впра­ви: 1) з’я­су­ва­ти зна­чен­ня за­про­по­но­ва­них фра­зе­о­ло­гі­з­мів, вка­за­в­ши на сти­лі­с­ти­ч­но ней­т­раль­ні та сти­лі­с­ти­ч­но мар­ко­ва­ні фра­зе­ми; 2) пе­ре­да­ти фра­зе­о­ло­гі­з­ма­ми пе­в­ні по­нят­тя; 3) ді­б­ра­ти до по­да­них фра­зе­о­ло­гі­з­мів си­но­ні­мі­ч­ні. Ці­ка­вим, на нашу ду­м­ку, бу­ло за­вдан­ня, яке вимагало від майбутніх педагогів за­пи­са­ти усі ві­до­мі їм фра­зе­о­ло­гі­з­ми, які мо­ж­на ви­ко­ри­с­та­ти у кон­к­ре­т­них си­ту­а­ці­ях спіл­ку­ван­ня, ха­ра­к­те­ри­зу­ю­чи ри­си лю­ди­ни, її дії та вчин­ки то­що. Ми ма­ли на ме­ті пе­ре­ві­ри­ти не ли­ше за­сво­єн­ня сту­ден­та­ми пе­в­ної кіль­ко­с­ті фра­зе­о­ло­гі­ч­них оди­ниць, а й пра­к­ти­ч­не вживан­ня їх у мо­в­лен­нє­вій ді­я­ль­но­с­ті. Пе­ре­сі­ч­но май­бу­т­ні­ми вчи­те­ля­ми на­зи­ва­ло­ся від п’ят­на­д­ця­ти до три­дця­ти фра­зем ко­ж­ної се­ман­ти­ч­ної гру­пи, при цьо­му май­же всі ре­с­по­ден­ти пра­ви­ль­но ви­зна­чи­ли си­ту­а­ції, в яких до­ці­ль­но вжи­ти ті чи ін­ші фра­зе­о­ло­гі­ч­ні зво­ро­ти.

На ле­к­ції з теми “Словотвір. Спо­со­би сло­во­тво­ру” ми про­ве­ли опи­ту­ван­ня сту­ден­тів з ме­тою з’я­су­ва­ти, що їм ві­до­мо про сти­лі­с­ти­ч­ні осо­б­ли­во­с­ті сло­во­твор­чих за­со­бів укра­їн­сь­кої мо­ви. На­ми ви­яв­ле­но по­вер­хо­ві знан­ня май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів про сло­во­твор­чі мор­фе­ми, оскіль­ки на­зи­ва­ли­ся ли­ше імен­ни­ко­ві та при­кме­т­ни­ко­ві су­фі­к­си на по­зна­чен­ня згру­бі­ло­с­ті або пе­с­т­ли­во­с­ті (-к-, -ок-, -очок, -ечк-; -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -усіньк-, -юсіньк- то­що).

По­гли­б­лю­ю­чи у сту­ден­тів знан­ня про сти­лі­с­ти­ч­ну роль спо­со­бів сло­во­тво­ру, ми спи­ни­ли­ся на ха­ра­к­те­ри­с­ти­ці афі­к­сів з ле­к­си­ко-­гра­ма­ти­ч­ним зна­чен­ням. При­єд­ну­ю­чись до тві­р­ної ос­но­ви, во­ни не змі­ню­ють се­ман­ти­ки сло­ва, а ли­ше вно­сять до­да­т­ко­ві від­тін­ки озна­чаль­но-об­с­та­вин­но­го й екс­п­ре­си­в­но­го ха­ра­к­те­ру. Са­ме во­ни на­да­ють сло­вам і ви­сло­в­лю­ван­ню вза­га­лі пе­в­но­го сти­лі­с­ти­ч­но­го за­ба­р­в­лен­ня.

Щоб ви­ро­би­ти в майбутніх учителів початкових класів на­ви­ч­ки ви­зна­ча­ти сти­лі­с­ти­ч­ні вла­с­ти­во­с­ті слів, утво­ре­них пе­в­ним спо­со­бом, на пра­к­ти­ч­них за­нят­тях ми за­сто­со­ву­ва­ли прийом сти­лі­с­ти­ч­но­го спосте­ре­жен­ня. Сту­ден­ти ви­ко­на­ли ряд впра­в, які місти­ли завдання по­рі­в­ня­ти ле­к­се­ми, що ма­ють один ко­рінь і зна­чен­ня, але рі­з­не сло­во­тві­р­не офор­м­лен­ня. Ще кілька впра­в пе­ре­дба­ча­ли ви­ро­б­лен­ня в май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів на­ви­чок до­ці­ль­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня імен­ни­ків на –ння, -ття, оскіль­ки са­ме ці сло­во­тві­р­ні за­со­би остан­нім ча­сом є най­про­ду­к­ти­в­ні­ши­ми і ви­ма­га­ють особ­ли­вої ува­ги при по­бу­до­ві ви­сло­в­лю­вань рі­з­них сти­лів. Завданням творчого характеру було скласти твір-мініатюру художнього стилю на одну із запропонованих тем, пра­ви­ль­но вжи­ва­ю­чи за­зна­че­ні ви­ще ле­к­се­ми. Впра­ви на ре­да­гу­ван­ня ре­чень, які мі­с­тять мо­в­ні огрі­хи, си­с­те­ма­ти­ч­но вклю­ча­ли­ся на­ми в ди­да­к­ти­ч­ний ма­те­рі­ал для пра­к­ти­ч­них за­нять.

У стилістичному плані морфологія використовується на підставі наявності в ній близьких за значенням і функціями явищ, а також з огляду на розподіл морфологічних одиниць за окремими стилями мо­в­лен­ня. Мор­фо­ло­гі­ч­ні си­но­ні­ми – це гра­ма­ти­ч­ні фор­ми то­го са­мо­го сло­ва, що рі­з­ня­ть­ся за­со­ба­ми гра­ма­ти­ч­но­го ви­ра­жен­ня, від­тін­ка­ми спі­ль­но­го гра­ма­ти­ч­но­го зна­чен­ня. На пер­шій ле­к­ції роз­ді­лу “Морфологія” за­зна­ча­є­мо, що мор­фо­ло­гі­ч­ні яви­ща на­бу­ва­ють пе­в­но­го сти­лі­с­ти­ч­но­го за­ба­р­в­лен­ня в ме­жах ши­р­шо­го кон­те­к­с­ту по­рі­в­ня­но, на­при­к­лад, з ле­к­си­ч­ни­ми. То­му при сти­лі­с­ти­ч­но­му вжи­ван­ні мор­фо­ло­гі­ч­них за­со­бів вар­то вра­хо­ву­ва­ти рі­з­ну ча­с­то­т­ність окре­мих форм у фун­к­ці­о­наль­них сти­лях.

Роз­г­ля­да­ю­чи рід імен­ни­ків, під час ле­к­ції звер­та­є­мо ува­гу май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів на сти­лі­с­ти­ч­ні мо­ж­ли­во­с­ті ці­єї ка­те­го­рії, що не од­на­ко­вою мі­рою про­яв­ля­ю­ть­ся в рі­з­них фун­к­ці­о­наль­них сти­лях. Так, в офі­цій­но-­ді­ло­во­му мо­в­лен­ні пе­ре­ва­га на­да­є­ть­ся фор­мам чо­ло­ві­чо­го ро­ду на­віть то­ді, ко­ли у роз­мо­в­но­му стилі за­галь­но­прий­ня­ти­ми є фор­ми жі­но­чо­го (ла­бо­рант – ла­бо­ран­т­ка, ас­пі­рант – ас­пі­ран­т­ка). Са­ме цим під­крес­лю­є­ть­ся не стать лю­ди­ни, а її слу­ж­бо­ве і со­ці­аль­не ста­но­ви­ще. Фор­ми на -ка ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ю­ть­ся в усіх ін­ших фун­к­ці­о­наль­них сти­лях.

Осо­б­ли­во рі­з­но­ма­ні­т­но ви­яв­ля­ю­ть­ся сти­лі­с­ти­ч­ні мо­ж­ли­во­с­ті ка­те­го­рії ро­ду в ху­до­ж­ньо­му та роз­мо­в­но­му мо­в­лен­ні. Вза­є­мо­за­мі­ню­ю­чи ро­дові фор­ми, мо­ж­на ство­ри­ти пе­с­т­ли­вий тон, на­да­ти мо­в­лен­ню від­тін­ку по­ша­ни, ви­яви­ти при­хи­ль­не, спів­чу­т­ли­ве ста­в­лен­ня, за­хо­п­лен­ня, осуд то­що.

Для ви­ро­б­лен­ня на­ви­чок пра­ви­ль­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня си­но­ні­мі­ч­них ро­до­вих форм у власному мовленні, а та­кож ви­зна­чен­ня до­да­т­ко­вих від­тін­ків їхніх зна­чень май­бу­т­ні вчи­те­лі по­ча­т­ко­вих кла­сів на пра­к­ти­ч­них за­нят­тях ви­ко­на­ли низку гра­ма­ти­ко-­сти­лі­с­ти­ч­них впра­в.

Осо­б­ли­ву ува­гу на­ми при­ді­ле­но сти­лі­с­ти­ч­но­му ви­ко­ри­с­тан­ню си­но­ні­мі­ч­них форм від­мін­ко­вих кон­стру­к­цій імен­ни­ка. Най­ча­с­ті­ше це зу­мо­в­лю­є­ть­ся ми­ло­зву­ч­ні­с­тю та рі­з­ним сти­лі­с­ти­ч­ним при­зна­чен­ням. У про­це­сі пра­к­ти­ч­но­го за­нят­тя про­по­ну­є­мо сту­ден­там ви­ко­на­ти чо­ти­ри впра­ви на сти­лі­с­ти­ч­не кон­стру­ю­ван­ня, три впра­ви – на сти­лі­с­ти­ч­не екс­пе­ри­мен­ту­ван­ня. Це умо­ж­ли­в­лює фор­му­ван­ня у май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів умінь до­би­ра­ти сти­лі­с­ти­ч­ні си­но­ні­ми і пра­ви­ль­но вжи­ва­ти їх у влас­них ви­сло­в­лю­ван­нях.

Ро­бо­та над сти­лі­с­ти­ч­ни­ми фун­к­ці­я­ми форм ви­що­го і най­ви­що­го сту­пе­нів по­рі­в­нян­ня при­кмен­ти­ків та при­слі­в­ни­ків про­во­ди­ла­ся на ле­к­цій­них і пра­к­ти­ч­них за­нят­тях. Під час ак­ту­а­лі­за­ції на­бу­тих знань бу­ло з’я­со­ва­но, що май­бу­т­ні вчи­те­лі по­ча­т­ко­вих кла­сів зна­ють про іс­ну­ван­ня ана­лі­ти­ч­них і син­те­ти­ч­них форм сту­пе­ню­ван­ня при­кме­т­ни­ків, але, на жаль, від­мін­но­с­тей у їх сти­лі­с­ти­ч­но­му вжи­ван­ні не по­мі­ча­ють. То­му ос­но­в­ну ува­гу сти­лі­с­ти­ч­ної ро­бо­ти ми зо­се­ре­ди­ли на ви­ро­б­лен­ні у сту­ден­тів на­ви­чок до­ці­ль­но­го вжи­ван­ня форм сту­пе­нів по­рі­в­нян­ня у ви­сло­в­лю­ван­нях рі­з­них сти­лів.

Формування сти­лі­с­ти­ч­ної впра­в­но­с­ті мо­в­лен­ня май­бу­т­ніх пе­да­го­гів у вжи­ван­ні чи­с­лі­в­ни­ків від­бу­ва­ло­ся од­но­ча­с­но з вивчен­ням гра­ма­ти­ч­них ознак ці­єї ча­с­ти­ни мо­ви. Зі сти­лі­с­ти­ч­ною ме­тою най­ча­с­ті­ше вжи­ва­ю­ть­ся збі­р­ні чи­с­лі­в­ни­ки, які ви­сту­па­ють си­но­ні­ма­ми до кіль­кі­с­них (два – двоє). Збі­р­ні чи­с­лі­в­ни­ки вжи­ва­ю­ть­ся у роз­мо­в­но­му і ху­до­ж­ньо­му сти­лях і зо­всім не вла­с­ти­ві для на­у­ко­во­го і офі­цій­но-­ді­ло­во­го. У роз­мо­в­но­му мо­в­лен­ні збі­р­ні чи­с­лі­в­ни­ки до­сить ча­с­то, вжи­ва­ю­чись без імен­ни­ків, суб­стан­ти­ву­ють­ся, на­да­ю­чи ви­сло­в­лю­ван­ню емо­цій­но­с­ті, екс­п­ре­си­в­но­с­ті. Вар­то за­зна­чи­ти, що чи­с­лі­в­ни­ки у роз­мо­в­но­му сти­лі ду­же ча­с­то гі­пер­бо­лі­зу­ю­ть­ся (сто ра­зів то­бі го­во­ри­ли).

Оскіль­ки вчи­те­ле­ві по­ча­т­ко­вих кла­сів до­во­ди­ть­ся ко­ри­с­ту­ва­ти­ся чи­с­лі­в­ни­ка­ми на за­нят­тях рі­з­них ди­с­ци­п­лін (ма­те­ма­ти­ки, озна­йо­м­лен­ня з нав­ко­ли­ш­нім се­ре­до­ви­щем, ху­до­ж­ньої пра­ці то­що), ос­но­в­ну ува­гу ми зо­се­ре­ди­ли на пра­к­ти­ч­но­му ви­ко­ри­с­тан­ні пе­да­го­га­ми слів ці­єї ча­с­ти­ни мо­ви. Так, сту­ден­там про­по­ну­ва­ло­ся ви­ко­на­ти впра­ви, які пе­ре­дба­ча­ли вжи­ван­ня рі­з­них рі­з­них роз­ря­дів і форм чи­с­лі­в­ни­ків для до­ся­г­нен­ня пе­в­ної ди­да­к­ти­ч­ної ме­ти. Вва­жає­мо, що ви­ро­б­лен­ня на­ви­чок си­но­ні­мі­ч­ної за­мі­ни чи­с­лі­в­ни­ків ма­ло по­зи­ти­в­ні на­слід­ки на роз­ви­ток мо­в­лен­нє­вої про­фе­сій­ної май­с­те­р­нос­ті.

Під час вивчен­ня за­ймен­ни­ків звер­та­є­мо ува­гу май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів на сти­лі­с­ти­ч­не ви­ко­ри­с­тан­ня слів цьо­го кла­су. Так, осо­бо­ві за­ймен­ни­ки ча­с­то ви­сту­па­ють у ху­до­ж­ньо­му, зо­кре­ма по­е­ти­ч­но­му, мо­в­лен­ні як за­сіб без­по­се­ре­д­ньо­го ви­яву ав­то­ра або йо­го лі­ри­ч­но­го ге­роя, за до­по­мо­гою яко­го пе­ре­да­ю­ть­ся вза­є­ми­ни між ді­йо­ви­ми осо­ба­ми:Ти, зозуленько сива, Ти нас розвеселила, Як стала кувати – Повиходили з хати (Н. тв.). Ін­ти­м­но-­лі­ри­ч­но­го за­ба­р­в­лен­ня на­да­ють ви­кла­до­ві при­свій­ні за­ймен­ни­ки: Співаночки мої любі, де я вас подію? Понесу вас в полонину, з вітрами розвію. …Будуть мої співаночки у траві збирати (Марійка Підгірянка).

Ва­рі­ю­ван­ня за­ймен­ни­ків ти-­ви мо­же свід­чи­ти про змі­ни в сто­сун­ках пер­со­на­жів тво­ру.

На пра­к­ти­ч­них за­нят­тях сту­ден­ти ви­ко­на­ли ряд гра­ма­ти­ко-­сти­лі­с­ти­ч­них вправ, те­к­с­ти яких взя­ті з підручників початкової щколи. Кіль­ка вправ пе­ре­дба­ча­ли сти­лі­с­ти­ч­не спо­сте­ре­жен­ня май­бу­т­ніх педагогів за вжи­ван­ням за­ймен­ни­ків у на­у­ко­во­му та офі­цій­но-­ді­ло­во­му сти­лях мо­в­лен­ня (ди­да­к­ти­ч­ним ма­те­рі­а­лом слу­гу­ва­ли урив­ки з ву­зів­сь­ких під­ру­ч­ни­ків, ді­б­ра­ні для ко­ж­но­го сту­ден­та ін­ди­ві­ду­аль­но).

Під час вивчен­ня діє­сло­ва спи­ня­є­мо­ся на сти­лі­с­ти­ч­них ас­пе­к­тах йо­го ка­те­го­рій: яви­щах діє­слі­в­ної си­но­ні­мі­ки се­ред осо­бо­вих і ча­со­вих форм, ін­фі­ні­ти­ва, діє­слі­в­но­го ста­ну. На ле­к­ції по­да­є­мо за­галь­ні ві­до­мо­с­ті про вжи­ван­ня од­них осо­бо­вих діє­слі­в­них форм за­мість ін­ших, од­ни­ни за­мість мно­жи­ни і на­в­па­ки, діє­при­к­ме­т­ни­ків ак­ти­в­но­го ста­ну в ро­лі па­си­в­ної озна­ки за ді­єю то­що.

Оскіль­ки за своєю при­ро­дою діє­сло­ва – це один із за­со­бів від­тво­рен­ня ди­на­мі­ки, вчи­те­лі по­ча­т­ко­вих кла­сів у про­фе­сій­но­му мо­в­лен­ні до­сить ши­ро­ко по­слу­го­ву­ю­ть­ся ці­єю ча­с­ти­ною мо­ви. То­му ос­нов­ну ува­гу ско­н­цен­т­ро­ву­є­мо на ви­ро­б­лен­ні сти­лі­с­ти­ч­них умінь май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів, ви­ко­ну­ю­чи рі­з­ні гра­ма­ти­ко-­сти­лі­с­ти­ч­ні впра­ви у про­це­сі пра­к­ти­ч­них за­нять.

Сту­ден­ти ви­ко­на­ли ни­з­ку вправ на сти­лі­с­ти­ч­не спо­сте­ре­жен­ня за вжи­ван­ням осо­бо­вих діє­слі­в­них форм в уза­галь­не­но-­осо­бо­во­му та не­озна­че­но-­осо­бо­во­му зна­чен­ні, ви­ко­ри­с­тан­ням од­них ча­со­вих і спо­со­бо­вих форм у зна­чен­ні ін­ших. Удо­ско­на­лен­ню сти­лі­с­ти­ч­них умінь май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів спри­я­ло ви­ко­нан­ня ни­ми кіль­кох вправ на ре­да­гу­ван­ня сти­лі­с­ти­ч­но не­до­с­ко­на­лих ре­чень з діє­при­с­лі­в­ни­ка­ми та діє­при­с­лі­в­ни­ко­ви­ми зво­ро­та­ми. Без­по­се­ре­д­нє про­фе­сій­не спря­му­ван­ня ма­ло за­вдан­ня по­бу­ду­ва­ти ін­ст­ру­к­ції для мо­лод­ших шко­ля­рів на рі­з­ні те­ми ме­то­ди­ч­но­го ха­ра­к­те­ру, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи діє­сло­ва в не­озна­че­ній фор­мі .

Син­та­к­сис як роз­діл гра­ма­ти­ки має чи­ма­лі сти­лі­с­ти­ч­ні мо­ж­ли­вос­ті, які ґрун­ту­ю­ть­ся на до­сить роз­ви­не­ній си­но­ні­мії ха­ра­к­те­р­них для ньо­го явищ. Це рі­з­ні ва­рі­ан­ти ви­ра­жен­ня при­суд­ка, окре­мих ти­пів про­с­тих і склад­них ре­чень. Пе­в­не сти­лі­с­ти­ч­не при­зна­чен­ня має по­ря­док слів у ре­чен­ні, вжи­ван­ня од­но­рі­д­них йо­го чле­нів, вста­в­них слів і сло­во­спо­лу­чень то­що.

Усьо­го під час опра­цю­ван­ня син­та­к­си­су сту­ден­та­ми ви­ко­на­но (пе­ре­сі­ч­но 36% від за­галь­ної кіль­ко­с­ті) гра­ма­ти­ко-­сти­лі­с­тич­них вправ та­ко­го пла­ну: 1) гра­ма­ти­ко-­сти­лі­с­ти­ч­ний ана­ліз те­к­с­тів рі­з­них фун­к­ці­о­наль­них сти­лів; 2) сти­лі­с­ти­ч­не екс­пе­ри­мен­ту­ван­ня за­мі­ни од­них син­так­си­ч­них кон­стру­к­цій ін­ши­ми з ме­тою по­си­лен­ня їх­ньої сти­лі­с­ти­ч­ної ви­ра­з­но­с­ті; 3) сти­лі­с­ти­ч­не кон­стру­ю­ван­ня те­к­с­тів з рі­з­ни­ми ви­да­ми при­суд­ків, вра­хо­ву­ю­чи пра­к­ти­ч­не ви­ко­ри­с­тан­ня цих ви­сло­в­лю­вань у про­це­сі про­фе­сій­ної мо­в­лен­нє­вої вчи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів.

Од­ним з ре­зуль­та­тів ро­бо­ти над за­сво­єн­ням ві­до­мо­с­тей зі сти­ліс­ти­ки ста­ло ство­рен­ня сту­ден­та­ми сло­в­ни­ка-­мі­ні­му­му тер­мі­нів.

Отже, стилістичний аспект вивчення сучасної української мови на факультеті підготовки вчителів початкових класів передбачає здійснити:

1) систематичне включення відомостей зі стилістики у зміст лекцій з різних тем курсу;

2) удосконалення стилістичних умінь студентів у ході виконання ними різних видів вправ комплексного характеру.

ЛІТЕРАТУРА
  1. Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 класу чотирирічної початкової школи і 2 класу трирічної початкової школи. – К.: Освіта, 1992. – 367 с.

У статті запропоновано шляхи вдосконалення стилістичних умінь майбутніх учителів початкових класів під час їхньої мовної підготовки: теоретичні питання, засвоєння яких студентами сприятиме формуванню їх стилістично вправного мовлення, а також вправи і практичні завдання професійного спрямування.


In the article we can read about ways of pe rfection of stylistie skills of future teachers of primary school during their language training: theoretical questions, which help students to farm their stylistic speaking, and also exercises and practical lessons of professional direction.