1. Поняття І види інтелектуальної власності за законодавством України Поняття інтелектуальної власності у світовій правовій системі з'явилося не так давно
| Вид материала | Закон |
- План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
- Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
- Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
- Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
- Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
- Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних, 148.31kb.
- Запрошення актуальні проблеми інтелектуальної власності, 130.75kb.
- Авовідносини у сфері інтелектуальної власності Необхідність створення в Україні ефективної, 706.69kb.
- Методика розробки практичних робіт з дисципліни «Набуття прав на об’єкти інтелектуальної, 28.23kb.
- Програма або науковий твір; отримання деклараційного патенту на корисну модель або, 24.98kb.
Не можна вважати нормальним, коли праця письменника по написанню твору зараз оцінюється такою сумою, якої ледве вистачає, щоб оплатити друкарку. Прийдуть часи, коли праця авторів буде оцінена суспільством належним чином, і тоді видавець буде кланятись авторові, а не навпаки, як це має місце зараз.
На нашу думку, усвідомлення свого права власності на результат технічної творчості також буде сприяти розвитку винахідництва та інших видів технічної творчої діяльності.
3. Види права інтелектуальної власності
Вид інтелектуальної власності зумовлюється видом творчої діяльності. Межі творчої діяльності людини практично не визначені. Немає такої сфери людської діяльності, щоб там не можна було проявити творчості. Творче начало властиве людині від народження, але одним дано більше, іншим менше. Творчістьце діяльність, в результаті якої народжується щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно історичною унікальністю.
Творчість властива тільки людині. Природа розвивається, але не творить, хоч інколи природою створюється справжні шедеври. Проте, то не усвідомлена творчість, яка властива людині. Творчістьскладний процес, який зумовлюється индивідуальними здібно
23
стями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед собою поставив та іншими факторами, які передбачити важко.
Творитив широкому значенні цього словаозначає створювати шось нове, тобто таке, чого раніше взагалі не було. Проте, термін <творчість> вживається й в іншому, в спеціальному значенні. В цьому значенні творчість,це не будь яка робота, а лише усвідомлена творча діяльність. Вона характерна тим, що результатом цієї діяльності утворюється якісно нове(
40).
В спеціальній літературі до цього часу прийнято виробництво поділяти на два види: матеріальне виробництво і духовне виробництво. В процесі матеріального виробництва виробляються знаряддя праці, сировина, матеріали, готові вироби тощо. Результатом так званого духовного виробництва є твори науки, літератури, мистецтва і т. д. Звідси робиться висновок, що творчістьце сфера духовного виробництва, яке наділено певними якостями інтелектуальної діяльності людини(
41). Не вдаючись в глибоку дискусію з цього приводу, зауважимо лише: важко погодитися з тим, що творчістьце виробництво. Безумовно, в якійсь мірі це так, бо матеріальне виробництвоце виробництво матеріальних цінностей, а духовне виробництводуховних цінностей. Ось тут і при
хована невідповідність цих понять. На нашу думку, не можна звичайне виробництво чого б то не було прирівнювати до творчого процесу. А саме творчий процес називають духовним виробництвом. Навряд чи можна погодитися з тим, що будь яке виробництво і творчістьце одне і те ж. Звичайно, будь якому виробництву властива творчість, але стверджувати, що виробничий процес і творчий процес по своїй суті адекватні, зараз мабуть, мало хто наважиться. Вислів <духовне виробництво> видавали скоріше як образний.
Між тим все ж таки духовна сфера життя людини існує. Отже, існують і духовні цінності людини. Проте, спробуйте знайти в будьякому словнику, що це такедуховні цінності. Сфера духовного життя людини визначається рівнем відповідності внутрішнього світу людини загальновизнаним людським цінностям. Внутрішній світ людини охоплює собою багато аспектів ?? життя. Це честь, гідність, порядність, чесність, доброзичливість, співчуття до чужої біди чи горя. Це світогляд людини, її бачення реального і духовного світу, світовідчуття тощо. Одним словомце духовний світ людини, це сфера її духовного життя. Тому, на наш погляд, вважати технічну творчість духовною творчістю не можна. Безпечно, духовність людини впливає на рівень і зміст технічної творчості. Сахаров А. Д., міра нашої совісті, сам засудив застосування тих винаходів, які він розробив.
(
40) Див.: Йоффе О.С. Основы авторского права. М., 1969. С. 6.5 Ионас В.Я. Произведения творчества в гражданском праве. М., 1972. С. 91. (
41) Див.: Йоффе О.С. Зазначена праця, с. 5.
24
Але якщо мислительні операції, засобами яких знайдено те чи інше технічне рішення, вважати духовною сферою, то тоді технічну творчість варто визнати духовною. Але нам видається, що це не так.
Творчий процес безумовно інтелектуальний(
42), що проходить у свідомості людини, але це ще не означає, що він є духовним. Нам видається, цей інтелектуальний процес може бути і бездуховним. Недарма патентне законодавство багатьох країн містить норми, за якими не визнаються винаходами технічні рішення, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі (ст. 5 п. 1 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні моделі>).
Але не вдаючись глибоко в цю філософську проблему, нам видається, що поділ видів творчості можна здійснювати дещо за іншим критерієм. Передусім, об'єктивно існує такий вид творчої діяльності, як наукова чи науково дослідна діяльність. В свою чергу, вона поділяється на фундаментальну і прикладну. За критерієм належності науки цей вид діяльності можна поділити на академічну, вузівську, відомчу і навіть заводську. Наскільки цей поділ відповідає реальному стану речей, зараз сказати важко.
В результаті фундаментальної наукової творчості появляються такі наукові досягнення, як наукові відкриття. Це найвищий рівень наукового пізнання матеріального світу. В колишньому СРСР наукові відкриття мали правову охорону(
43). Вони підлягали обов'язковій державній реєстрації, автору відкриття видавався диплом з одноразовою грошовою винагородою. Відкриття реєструвалися з пріоритетом з 1947 р. Проте, в часи перебудови, коли почалися активні кодифікаційні роботи, ще за часів радянської влади почалася активна дискусія з приводу доцільності надання науковим відкриттям правової охорони. Варто підкреслити, що на той час колишній СРСР добився включення наукових відкриттів в перелік об'єктів правової охорони в ряд міжнародних конвенцій(
44). Проте, в цій дискусії перемогли прихильники погляду про недоцільність
надання науковим відкриттям спеціальної правової охорони.
В результаті цієї дискусії чи то по інерції, чи то в знак прихильності до Москви, чи то з інших причин, але Національна Академія наук України (НАН України) також висловилась проти надання спеціальної правової охорони науковим відкриттям. В даний час в Україні немає такої спеціальної правової охорони наукових відкриттів. Проте, самі наукові відкриття існували, існують і будуть здійснюватися в майбутньому.
(
42) Див.: Йоффе О.С. Советское гражданское право. Том ІІІ. Ленинград, 1965. С.5. (
43) Див. Положение об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях 1973 г.
(
44) Див. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательского и авторского права. М., 1982. С. 169.
25
Наукове відкриттяце встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. До певної пори людина про ці, об'єктивно існуючі закономірності, властивості чи явища просто не знала. В результаті, як правило тривалих, копітких і дорогих науково дослідних робіт зазначені закономірності, властивості явища людиною виявляються, пізнаються, встановлюються. Отже, на відміну від винаходу та інших технічних рішень, які людиною створюються, наукові відкриття людиною не створюються, вони існують в природі незалежно від волі людини, а людиною лише пізнаються. Отже, цей процес вивчення навколишнього середовища, матеріального світу, людини тощо почався, як тільки появилася сама людина, і буде продовжуватися, поки людина буде жити на землі. Отже, встановлені відкриття є і вони не втрачають свого значення з плином часу, нові відкриття також будуть виявлятися, встановлюватися, відкриватися.
Світова традиція склалася таким чином, що наукові відкриття в силу їх надзвичайно великої цінності для всього людства не визнаються об'єктами чийогось монопольного чи якого іншого виключного права. Наукові відкриттянадбання всього людства, і цими науковими досягненнями людство має користуватися безперешкодно. Саме цим пояснюється та обставина, що майже усі правові системи не передбачають спеціальної правової охорони наукових відкриттів.
Проте, на нашу думку, правова охорона відкриттів доцільна. Вона передусім закріплює державний пріоритет на відкриття, що само по собі не так вже маловажне. Вона закріплює індивідуальний пріоритет вченого, який це відкриття зробив. Державна реєстрація наукового відкриття фіксує його наявність і оголошує про зроблене відкриття. Тому, на нашу думку, збереження спеціальної правової охорони відкриття у законодавстві України нікому не зашкодило б(
45).
Результати науково дослідних робіт у вигляді завершених звітів за загальним правилом охороняються засобами авторського права. Проте, ст. 5 Закону про авторське право в переліку творів, що підпадають під дію цього Закону, не згадує про звіти про науководослідну роботу. На нашу думку, такий результат науково дослідних робіт охоплюється поняттям <літературні письмові твори наукового характеру>. Проте Закон <Про власність> результати науково дослідних робіт прямо проголошує об'єктом права власності. Отже, будь які результати науково дослідних робіт підлягають правовій охороні, якщо вони оформлені у формі звіту. Закон України <Про науково технічну інформацію> від 25 червня 1993 р.(
46), в ст. 2 також визнає, що науково технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково дослідної, дослідно конструкторської, проектно технологічної, виробничої та громадської діяльності резуль
(
45) Див.: Любищев А.А. В защиту науки. Ленинград, 1991. 294 с. (
46) Див.: Голос України 1993, 25 червня.
26
тати, зафіксовані o oі?і?, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення ( підкреслено авторомО. П.).
Проте, результати науково дослідних робіт, особливо прикладних, можуть бути у вигляді винаходів, корисних моделей, селекційних досягнень тощо. В такому разі зазначені результати охороняються патентами або свідоцтвами, тобто засобами права промислової власності, а не авторського.
Засобами авторського права охороняються такі результати науково дослідних робіт, які певним чином опубліковані або обнародувані. Якщо ж результати науково дослідних робіт реалізувалися у винаході чи якому іншому технічному рішенні, то вони охороняються засобами права промислової власності. Тобто правова охорона результатів науково дослідної діяльності зумовлюється формою їх реалізаціїописом чи втіленням в креслення, або ж в металіконструкції, улаштуванні, пристрої і т. п.
Результати іншої інтелектуальної діяльності (крім науково дослідної) поділяються на дві основні групи. Та група результатів творчості, що охороняється авторським правом, своєї власної назви поки що не має і це, безперечно, не можна вважати нормальним.
Друга група складається із результатів науково технічної творчості і відповідно називається <промислова власність>. Назва цієї групи відповідає реальному стану речейрезультати, що складають промислову власність, дійсно використовуються в промисловості, сільському господарстві, галузях господарства та іншої суспільно корисної діяльності.
Оскільки назва <промислова власність> визначається за сферою використання результатів, що її складають, то було б доцільно за таким же критерієм визначити назву тієї групи результатів інтелектуальної творчості, що охороняється авторським правом. Результати цього виду творчості і результатів її стосуються духовного життя людини. Вони формують духовний світ людини, її світобачення і світосприйняття, ставлення до навколишнього середовища і до іншого собі подібного, норму поведінки і взагалі те, що прийнято зараз називати загально людськими цінностями.
Отже, якщо результати інтелектуальної діяльності використовуються у сфері духовного життя людини чи суспільства, збагачують духовний світ людини, то і цю творчість можна назвати духовною творчістю і відповідно духовною власністю. Звичайно, ця теза далеко не безспірна. Ми лише намагаємося підкреслити, що зазначений вид творчої діяльності та її результати взагалі не мають своєї власної спеціальної назви. Не сприйнятний термін <авторська діяльність>, він занадто розпливчатий і не відбиває змісту цього виду творчості. Не можна також назвати групу результатів цього виду діяльності <авторські результати> чи <авторське право тощо>. В усякому разі назву треба шукати.
Перелік конкретних видів творчої діяльності та їх результатів, що охороняються авторським правом, наведено в ст. 5 Закону
27
України <Про авторське право і суміжні права> від 23 грудня 1993 р. Цей перелік умовно можна поділити на окремі групи;
усні твори (виступи, лекції, промови, доповіді, наукові повідомлення, проповіді та інші усні твори);
письмові наукові твори (статті, монографії, підручники, брошури, методично навчальні розробки, ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки, виступи, доповіді, наукові повідомлення, тези тощо);
літературні письмові твори (белетристичного характеру будьякого жанру, драматичні);
мистецькі: а) музичні з текстом і без тексту, музично драматичні;
б) образотворчого мистецтва (скульптура, картини, малюнки, гравюри, літографії, фотографії, архітектура, твори прикладного мистецтва; аудіовізуальні твори;
переклади, адаптації, аранжування та інші переробки творів; різноманітні збірники творів.
Зазначений перелік завершується визнанням об'єктами правової охорони будь яких інших творів, що відповідають вимогам закону. Перелік занадто деталізований і його можна було б скоротити за рахунок згрупування творів зі спільними ознаками в окремі групи. Можна було б визначити й так: <Авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, а саме...> і навести в якості прикладу найбільш поширені види творів. Можна було б зробити ще ряд окремих зауважень щодо переліку, проте це буде зроблено, коли мова буде йти про об'єкти авторського права.
Другу групу інтелектуальної діяльності складають види науково технічної творчості. Результатами цих видів творчості за Паризькою Конвенцією є патенти на винаходи, загальнокорисні моделі, промислові рисунки чи зразки, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування, вказівка про місце проходження або найменування місця проходження, а також боротьба з недобросовісною конкуренцією. Зазначені результати є об'єктами правової охорони і об'єднуються під загальною назвою <Промислова власність>. Це поняття розуміється в самому широкому значенні і поширюється не тільки на промисловість і торгівлю в самому широкому значенні, а також і на сільське господарство, добування корисних копалин і на всі продукти,як вироблювані, так і природного походження, наприклад, вино, зерно, тютюнові вироби, фрукти, худоба, корисні копалини, мінеральні води, пиво, квіти, мука.
Під патентами на винаходи також розуміються різні види промислових патентів, які визнаються законодавством країн Союзу,
28
наприклад: ввізні патенти, патенти на удосконалення, додаткові патенти і посвідчення(
47).
За радянським законодавством цей перелік дещо ширший, він включав раціоналізаторські пропозиції, які законодавством зарубіжних країн не визнаються об'єктом правової охорони(
48).
Чинний Цивільний кодекс України (розділ VІ) передбачає право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію(
49).
Перший варіант проекту Цивільного кодексу України, як уже зазначалось, всі інтелектуальні права поділяв на два підрозділи ІАвторське право і суміжні права; ІІПраво промислової власності та інші результати творчої діяльності. Цей підрозділ складався з таких глав: 1Право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки; 2Право на знаки для товарів і послуг; 3 Право на використання найменування місця походження товару; 4Право на фірмове найменування; 5Право на секрети виробництва (ноу хау); 6Право на раціоналізаторську пропозицію; 7Право на селекційні досягнення; 8Припинення недобросовісної конкуренції.
Зазначені глави в проекті були розташовані в такому ж порядку, як вони викладені тут. Передусім звертає на себе увагу безсистемність викладу зазначених глав,чисто технічні рішення викладені вперемішку з іншими виключними правами. Спочатку йдуть глави про винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тут же глава про знаки для товарів і послуг, завершується главою про селекційні досягнення. В цьому викладі немає логічного зв'язку і внутрішньої системи.
Більш логічною нам видається система цього розділу в Модельному кодексі. Хоча розділ не поділяється на підрозділи, а лише на глави (на нашу думку, це його недолік), але глави розділу викладені в більш логічній послідовності. За главами про авторське право і суміжні права йде глава <Винаходи. Корисна модель, Промисловий зразок>; наступна глава <Секрети виробництва. Захист від недобросовісної конкуренції>; за нею йде глава<Селекційні досягнення>; а потім глава<Способи індивідуалізації виробів і учасників економічного обороту. Фірмове найменування. Товарний знак. Найменування місця походження товару>. Назви глав в Модельному кодексі та їх зміст занадто громіздкі і дуже перевантажені. Тому переносити таку систему в проект Цивільного кодексу України, на нашу думку, не варто. Проте, їх внутрішній логічний взаємозв'язок очевидний і він має бути сприйнятий, але не механічно.
(
47) Див.: Богуславский М.М. Патентные вопросы в международных отношениях. М., 1962. С. 284.
(
48) Див.: Патентное законодательство зарубежных стран в 2 х томах. (
49) Зазначений розділ Цивільного кодексу України викладений в редакції Закону України <Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної властивості> від 28 лютого 1995 р. Відомості Верховної Ради Україною 1995, № 13, ст.85.
29
Видається більш переконливою схема, за якою в окрему групу виділені правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і учасників обороту. За Модельним кодексом<Способи індивідуалізації виробів і учасників економічного обороту...>, а далі йде перелік цих способів. Ця ідея видається переконливою. Але ліпше зазначені способи не втискувати в одну главу.
Більш доцільно розділ V проекту Цивільного кодексу України <Право інтелектуальної власності> поділити на три підрозділи: 1 й <Авторське право. Суміжні права>; 2<Право промислової власності>; 3 й<Правові засоби індивідуалізації виробів, послуг і учасників цивільного обороту>. Цей останній підрозділ має називатися саме <Правові засоби...> а не <способи...> як в Модельному. В назву цього підрозділу треба включити також і послуги, а учасників назвати не <економічного обороту>, а цивільного, що принципової різниці не має, але мова йде про Цивільний кодекс, тому має йти про цивільний оборот.
Зміст першого підрозділу як в проекті Цивільного кодексу України, так і в Модельному кодексі заперечень не викликає. Проте, внутрішня структура підрозділу <Авторське право і суміжні права> в проекті Цивільного кодексу України більш вдала, ніж в Модельному. Але спочатку про назву цього підрозділу. В Модельному, як уже відзначалося, немає поділу на підрозділи, а лише на глави. Першою главою в ньому і глава<Загальні положення>, потім йде глава<Авторське право> І глава <Суміжні права>. В проекті Цивільного кодексу України глави <Загальні положення> немає. Її наявність в Модельному кодексі викликає сумнів, оскільки ті положення що внесені в цю главу, неодмінно повторюються в наступних главах. Поділ на підрозділи видається більш доцільним. Але назвати перший підрозділ краще не <Авторське право і суміжні права>, а <Авторське право. Суміжні права>, тобто замість сполучника <і> поставити крапку, оскільки це все ж різні групи прав.
В проекті Цивільного кодексу України зазначений підрозділ має чотири глави: <Авторське право>; <Суміжні права>; <Колективне управління майновими правами>; <Захист авторського права і суміжних прав>. Поділ цього підрозділу на чотири глави дає можливість розташувати нормативний матеріал більш вільно і логічно.
До другого підрозділу <Право промислової власності> логічно включити право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, секрети виробництва (ноу хау), право на захист проти недобросовісної конкуренції, право на селекційні досягнення та на раціоналізаторські пропозиції. Об'єднання зазначених об'єктів в одному підрозділі зумовлюється тим, що всі вони є результатами науковотехнічної або близької до неї творчості. Таким чином, цей підрозділ має складатися з п'яти відповідних глав, в яких будуть викладені права на результати відповідних видів творчості.
30
Одним із мотивів поділу другого підрозділу на два самостійні підрозділи й те, що ці види творчості мають різні функціональні призначення. Ті результати науково дослідної творчості, що обєднуються поняттям <Промислова власність>, мають своїм призначенням надання виробництву та іншим видам доцільної діяльності людини необхідних засобів і знарядь праці, машин, устаткування, приладів, способів, речовин, матеріалів тощо.
До третього підрозділу, який пропонується назвати <Правові засоби індивідуалізації виробів, послуг і учасників цивільного обороту> логічно віднести право на знаки для товарів і послуг, право на використання найменування місця походження товару; право на фірмове найменування. Названа група прав також об'єднується спільним призначеннямвони мають своєю метою розрізняти товари, послуги і учасників обороту від подібних товарів і послуг, що виробляються чи надаються іншими особами.