Науковий реферат Ділова жінка. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

Сили, сконцентровані навколо Юлії Тимошенко й Олександра Мороза на сьогодні, мають повне право називатися опозиційними. Причому по суті, а не за посадою. Позбавити парламент опозиції — означає уповільнити й без того, скажемо прямо, небурхливий розвиток держави й суспільства. Тому можлива поразка Тимошенко та її блоку на нинішніх виборах стане більшою втратою для країни, ніж для лідера блоку. Адже в Юлії Володимирівни в запасі ще багато життів.

«ЄЕСУ» проти ГПУ. Тимошенко проти Потебенька

Як уже було сказано вище, 5 січня 2001 року Генеральна прокуратура України офіційно обвинуватила віце-прем’єра Юлію Тимошенко в порушенні закону. Одну кримінальну справу було порушено в зв’язку з «фальсифікацією документів і контрабандою 1996 року російського природного газу в обсязі близько 3 мільярдів кубометрів на суму 445 мільйонів гривень». ГПУ інкримінувало корпорації «ЄЕСУ» незаконне оформлення через митницю імпорту газу, який нібито поставляла британська фірма «Юнайтед енерджи лімітед». На основі чого на рахунки «ЮЕЛ» надійшли значні інвалютні суми. За кілька років, за словами заступника генпрокурора Миколи Обіхода, «ЄЕСУ» під виглядом розрахунків за газ незаконно перерахувала «Юнайтед енерджи лімітед» 700 мільйонів доларів. Крім того, за заявами того ж таки Обіхода, «Єдині енергосистеми» безпідставно переказали великі кошти на рахунки іншої британської фірми «Корлан ентерпрайзез лімітед». «Внаслідок цієї незаконної операції загалом за межі України було вивезено понад 1,1 мільярда доларів», — повідомив заступник Михайла Потебенька.

Другу кримінальну справу ГПУ порушила в зв’язку з ухилянням Юлії Тимошенко від сплати податків на суму 149 тисяч доларів. Генпрокуратура дійшла такого висновку на основі документів, які нібито підтверджують, що Ю.В. та її чоловік, спільно створивши на Кіпрі фірму «Сомолі ентерпрайзез лімітед», одержали прибуток у розмірі мільйона доларів. Зароблені кошти, за твердженням ГПУ, було переведено в російський «Інкомбанк» і «приховано» від українських податкових органів. Відповідно до статей, за якими було пред’явлено обвинувачення, Юлії Тимошенко «світило» до 10 років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.

Третього лютого 2001 року начальник головного слідчого управління Державної податкової міліції Святослав Піскун заявив, що через банк «Слов’янськ» було незаконно переказано 1,21 мільярда доларів, із яких приблизно мільярд нібито належав «ЄЕСУ». Генерал Піскун обвинуватив у присвоєнні грошей не тільки Павла Лазаренка, Петра Кириченка й Бориса Фельдмана, а й Юлію Тимошенко, повідомивши, що «встановлено її причетність до злочинної діяльності банку «Слов’янськ».

6 лютого Микола Обіход став автором чергової сенсації: за його словами, ГПУ має підстави підозрювати Юлію Тимошенко й Павла Лазаренка в організації «касетного скандалу».

Через тиждень Тимошенко взяли під варту. Перипетії, пов’язані з арештом майбутнього лідера «БЮТи», ми вже описали. Додамо, що 12 квітня 2001 року голова Верховного суду Віталій Бойко вніс протест у судову колегію ВСУ про скасування постанови президії Київського міського суду від 30 лютого 2001 року та про залишення чинною постанови Печерського районного суду Києва від 27 лютого 2001 року з приводу незаконного арешту Юлії Тимошенко. 15 травня 2001 року постановою судової колегії з кримінальних справ Верховного суду України протест голови ВСУ було задоволено.

Слід також згадати, що 18 серпня 2000 року Генеральна прокуратура затримала, а через три дні заарештувала віце-президента «ЄЕСУ» Олександра Тимошенка (чоловіка Юлії Володимирівни) і першого заступника генерального директора корпорації Валерія Фальковича. 9 серпня 2001 року постановою Києво-Святошинського місцевого суду Київської області дії генерального прокурора України щодо продовження термінів утримання під вартою О.Тимошенка й В.Фальковича було визнано незаконними і скасованими, після чого обох звільнили з-під варти. Третього жовтня 2001 року Апеляційний суд Київської області апеляцію Генпрокуратури на постанову Києво-Святошинського місцевого суду Київські області залишив без задоволення. Така сама доля спіткала й касаційне подання заступника генпрокурора, розглянуте Колегією суддів ВСУ.

3 лютого 2001 року затримали, а через три дні заарештували заступника генерального директора «ЄЕСУ» Петра Пристромка. 29 березня 2001 року постановою Печерського районного суду столиці санкцію на арешт Пристромка визнано незаконною і скасовано. Постанову Печерського районного суду м.Києва від 29.03.2001 року щодо Пристромка Генеральна прокуратура не оскаржувала.

Третього вересня 2001 року заступником начальника Управління з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України щодо Юлії Тимошенко й Олександра Тимошенка з приводу спроби на контрабанду закрито через відсутність у їхніх діях складу злочину.

Сама Юлія Тимошенко подавала позов проти Генпрокуратури з приводу незаконного порушення проти неї кримінальних справ, позов проти Президента з приводу указу про її звільнення з посади віце-прем’єра (у частині формулювання причини звільнення), а також позов проти Верховної Ради про визнання незаконною постанови про дострокове припинення повноважень як депутата.

Справу про можливість проведення щодо Юлії Тимошенко будь-яких кримінально-процесуальних дій, які обмежують статус народного депутата, найближчим часом розгляне Верховний суд України. Раніше Печерський районний суд столиці фактично відновив Ю.В. у депутатських правах. Проте 29 січня Апеляційний суд Києва задовольнив подання Генпрокуратури та скасував це рішення, визнавши, що Печерський суд вийшов за рамки своїх повноважень. Сама Тимошенко на засіданні Апеляційного суду не була присутня, оскільки по дорозі туди потрапила в аварію і згодом була госпіталізована. Таким чином щодо лідера «БЮТи» було відновлено чинність підписки про невиїзд. Що не перешкоджало Юлії Володимирівні позавчора заявити про намір уже 25 лютого відновити передвиборні поїздки. Тимошенко натякнула, що Верховний суд ще до закінчення тижня знову зробить її «виїзною»: «Я закон не порушуватиму...Я поїду тільки тоді, коли це буде можливо. Просто я думаю, що все буде добре...»

Регіони

Свій перший за рік виїзд у регіони Юлія Тимошенко зробила в західному напрямку. Лідера блоку супроводжували Левко Лук’яненко та Степан Хмара. Прогнозовано лояльний захід надзвичайно тепло приймав гостей. Львів, Чернівці, Тернопіль, ряд інших міст і селищ зустрічали представників БЮТи підготовленими й імпровізованими мітингами. Кінець короткочасній свободі пересувань поклало рішення Київського міського суду й аварія, у яку Юлія Тимошенко потрапила в центрі Києва. Струс мозку, крововилив, розтягнення зв’язок шийних хребців — результат зіткнення броньованого «Мерседеса» і «копійки». Рекомендації лікарів урядової лікарні не відрізнялися від порад незалежних фахівців — місяць постільного режиму після виписки. Однак, у разі позитивного рішення Верховного суду, Юлія Тимошенко вирушить на схід країни, а найшвидше — до Харкова.

У Харківській області чисельність членів партій, що входять до «Блоку Юлії Тимошенко», близько 10 тисяч, із них 4 тисячі в партії «Собор», яка має 38 первинних організацій. Склад і структура обласної організації «Батьківщини» не афішуються, прізвища членів партії не називаються. Голова обласної організації Олександр Сурін вважає, що так краще:

— Жити доводиться в умовах «ворожого оточення».

У регіоні блок підтримує харківська «Просвіта», а також представники комітету «За правду». Створено молодіжний штаб БЮТи. За даними регіонального виборчого штабу, сьогодні до 70 тисяч жителів Харківщини — прибічники блоку.

Як і в більшості регіонів України, члени блоку зареєструвалися в мажоритарних округах, але в основному шляхом самовисування. Як пояснюють у штабі, ця тактична хитрість дозволяє знизити тиск під час кампанії.

Своєї преси блок у регіоні не має. Газета партії «Собор» ось уже півроку не виходить — за браком коштів. Місцеві ЗМІ БЮТи не балують. Нещодавно, оплативши час на обласному держтелебаченні і домовившись про ефір, депутати Верховної Ради Анатолій Матвієнко та Григорій Омельченко не змогли зайти навіть у приміщення телецентру — їх просто не впустили.

Члени «Блоку Тимошенко» беруть активну участь в усіх акціях протесту, хоча назвати їх масовими навряд чи можна. Востаннє Харківський молодіжний штаб БЮТи, комітет «За правду» пікетували облдержадміністрацію минулого тижня. Вони виступали проти того, що, використовуючи адміністративні важелі, людей зганяють на референдуми, змушують голосувати за партію влади.

Як заявляє керівник обласного виборчого штабу Володимир Бакуменко: «Останнім часом дуже помітний інтерес до блоку з боку бюджетників. Це може бути своєрідним протестом проти тиску, що чиниться на бюджетні організації з боку влади».

Дніпропетровськ — батьківщина Юлії Тимошенко. Тут до 16 із 17 окружних виборчих комісій входять члени БЮТи.

По мажоритарних округах ідуть п’ять кандидатів. У окрузі № 25 член УНР «Собор» Володимир Цапенко має мінімальні шанси виграти вибори у нинішнього нардепа Олександра Рябченка чи заступника глави облдержадміністрації Сергія Бичкова. Аналогічна ситуація по 26-му округу, де члену Української республіканської партії Євгенові Шевченку протистоятиме Віктор Пінчук із «Трудової України». 40-й виборчий округ вважається одним із найскладніших в Україні, оскільки він розкиданий на території п’яти районів Дніпропетровської області. На думку місцевих аналітиків, шансів у мажоритарників у Дніпропетровській області практично немає.

Для БЮТи в нинішній виборчій кампанії характерна практично повна інформаційна ізоляція в місцевих ЗМІ. Тому обласний штаб створює цікаві інформаційні приводи для висвітлення в пресі і на ТБ. Зокрема у січні було організовано зустріч мас-медіа з Валерієм Івасюком, який розповів про «сенсаційні» подробиці розслідування справи Гонгадзе. Аналогічно по суті відбувалася прес-конференція зі Степаном Хмарою (коментар загибелі Чорновола) і Дмитром Чоботом, який презентував свого «Нарциса».

Що ж до відсотка популярності БЮТи, то на 19 лютого, за даними соціологічних вимірювань ДОО «Комітет виборців України», він становив 3,6.

При формуванні блоку у Львівській області відбувалися певні тертя між «Батьківщиною» та УРП. Цей конфлікт залишив слід. В одному й тому ж 119-му округу протистоять одне одному «партнери» по блоку Зореслава Ромовська (глава ЛОО партії «Батьківщина») й Ірина Лукавецька (член УРП, самовисуванка).

Цілком можливо, що на місцевому рівні блок ще може ввійти у зону конфліктів із приводу розбіжності у поглядах на мерські вибори у Львові. БЮТи офіційно підтримує Любомира Буняка. Уерпісти донедавна мали свою симпатію — Федоришина. Майбутня колізія криється в тому, що Буняк перебуває в дуже дружніх стосунках із губернатором області, Михайлом Гладієм, партнером по «За єдУ». (Куйбіда для Гладія, як і для будь-якого намісника Президента, дуже незручна постать, оскільки проводить дуже незалежну від обласного керівництва політику.) Буняк має найширший доступ до всіляких державних ЗМІ як на рівні області, так і на рівні країни. У цьому сенсі навіть є думка, що Буняк мав би йти в мери Львова від «За єдУ», але не став цього робити, оскільки блок влади не має в «місті Лева» необхідного для серйозного суперництва рейтингу. Тому, мовляв, Буняка і прив’язали до БЮТи. Члени БЮТи, які ідентифікують себе зі справжньою опозицією владі, можуть виявитися занадто чутливими до ситуації, що склалася. В окремих головах уже зародилася підозра, мовляв, Банкова має контрольний пакет впливу на «Блок Тимошенко». У кожному разі, ситуація потребує з боку лідера БЮТи спеціальних роз’яснень.

«Батьківщина» адміністративного ресурсу не має. Щодо фінансового ресурсу, то у Львівському штабі БЮТи з цього приводу висловилися так: «Фінансування ніколи не буває багато, але в міру можливостей покриваємо свої потреби. Хотілося б краще, але...» Штаб БЮТи розраховує на те, що в міру зростання рейтингу блоку можна буде більше претендувати на спонсорську допомогу від фізичних суб’єктів. Втім, до фінансового й адміністративного ресурсів блоку по Львову можна було б зарахувати «дружбу з Буняком». За цим претендентом на пост мера Львова стоїть міць ДАТ «Дружба».

За визначенням самих штабістів, партія «Батьківщина» добре структурована, представлена по всіх районах. Однак, на думку сторонніх спостерігачів, структури цієї партії поступаються якістю структурам УРП. Українська республіканська партія, що функціонує понад 10 років, має розвинену структуру. Як кажуть самі представники УРП, її структури присутні в області «на 80 відсотків». УРП може виставити спостерігачів на дільницях, може працювати на виборах єдиною командою. Мінус ресурсу УРП — люди погано адаптовані до нових умов передвиборної роботи, вони в основному «мислять категоріями виборів 1998 року».

У дружніх стосунках із Ю.Тимошенко — Тарас Чорновіл, Тарас Стецьків, «Нова хвиля», «Студентське братство Львівщини» (які підтримують Буняка). УНА-УНСО, не виключено, може надати своїх хлопців для агітаційної роботи.

В одній із львівських друкарень видрукувано спецвипуск газети «Патріот України» (тираж — 600 тисяч), у якій із 2 по 13 шпальту розміщено «Українську абетку виборця». Там серед іншого є «10 заповідей виборця», «10 заповідей телеглядача», матеріали, що обгрунтовують готовність українського суспільства прийняти жінку в ролі керівника країни(!).

Без жодної напруги обласний штаб БЮТи розміщає рекламні матеріали на шпальтах найбільш тиражних в області і Західній Україні видань «Високий замок» та «Експрес».

У Львові Юлія Тимошенко відтягує на себе голоси «Нашої України»: той, хто не дочекався від Ющенка опозиційності, — йде під стяги «Блоку Тимошенко». І таких, повірте, на Галичині чимало.

....Якщо виходити з того, що в першій «прохідній» двадцятці партсписку «Блоку Юлії Тимошенко» одразу троє вінничан, подільський регіон має сприйматися блоком як ключовий. Тим часом реальна ситуація більше схожа на армійський огляд, коли на плац вигнали всі танки, що на ходу, залишивши в ангарах лише металобрухт. І навіть більше.

Якщо глава УСДП В.Онопенко (№4) належить до вінничан лише за місцем народження, то Анатолій Матвієнко (№2) і Олег Юхновський (№19) пішли в список, фактично без бою здавши свої мажоритарні округи і не залишивши на них навіть наступників. Не краща ситуація і з наступними ешелонами, де просто відсутні бодай якісь помітні особистості. Тому, здається, заява Анатолія Матвієнка в листопаді минулого року на конференції обласної організації «Собору» про наміри привести до влади в органи місцевого самоврядування разом із політичними партнерами як мінімум 30% партійців — не більш ніж побажання.

Сьогодні, по суті, вся агітаційна кампанія БЮТИ на Вінниччині зводиться до великих передруків (не за красиві очі, звісно) однією із найтиражніших місцевих газет, «33 канал», ідеологічних статей зі щоденної «ВВ». Що досить дивно, оскільки партійці, наскільки відомо, на фінансовий голод не скаржаться. На що витрачаються кошти «леді Ю» — питання, звісно, цікаве. Цілком можливо, воно безпосередньо пов’язане з нападом на їх розподільника в області пана Пастушенка, який зараз лежить у лікарні з тяжкою травмою голови.

Місцевих же «політичних інвесторів», як і адмінресурсу, у БЮТи на Вінниччині немає. Ті, хто ще за часів Матвієнка-губернатора фінансував провладну партію, так і залишилися при ній у ролі номенклатурного бізнесу. Можливо, дехто і поклав би кілька яєць у кошик БЮТи, але досі не наважуються.

На Херсонщині до блоку БЮТи входять осередки чотирьох партій: УРП (360 членів), «Собор» (приблизно 300 членів), УСДП (близько кількох десятків чоловік) і «Батьківщина», найбільша з усіх. Налічує понад 3000 членів. Рейтинг блоку невисокий, від 0,55 до 2% за даними різних досліджень. Сам блок оцінює свій рейтинг вище — до 5%. Керівництво штабу цілком упевнене в проходженні 4-відсоткового бар’єру по області. В усіх мажоритарних округах кандидати від блоку зареєстровані як самовисуванці.

Нинішній обласний лідер «Батьківщини» — Петро Макушев, 1960 року народження. За фахом — юрист, останнє місце роботи — Міжнародний інститут бізнесу, заклад із недержавною формою власності. Не працює від літа минулого року. При подачі анкети вказав недостовірні дані про місце роботи, що послужило причиною відмови від реєстрації. Після внесення змін в анкету був усе ж таки зареєстрований, однак первинну відмову від реєстрації трактує як переслідування за переконання. За ним значиться ще один екстравагантний вчинок. 11 лютого подав в окружну комісію заяву такого змісту (цитую дослівно): «Прошу скасувати мій виступ на телебаченні та радіо у зв’язку з моєю відмовою. А виділені на виступ кошти переказати на розрахунковий рахунок». Далі наводиться р/р у Херсонському облуправлінні ОБУ і підпис Макушева. За годину до засідання комісії заяву було відкликано, швидше за все, на настійну вимогу емісара з Києва.

Дуже непогані перспективи «Блок Юлії Тимошенко» міг би мати в Донецьку, оскільки шахтарі свого часу високо оцінили результати її віце-прем’єрства. Гроші в кишенях — реальний аргумент «за». Водночас не склалися стосунки з керівництвом регіональної «Батьківщини». За даними штабу, шеф регіонального осередку вимагав 150 тисяч доларів на купівлю друкарні. Грошей не було виділено. Керівник пішов у блок «За єдУ!» У київському штабі раді, що він пішов без друкарні. Однак і на нинішнє керівництво блок «За єдину Україну!» має більший вплив, аніж БЮТи. Перспективними обіцяли бути взаємини з незалежною профспілкою Волинця. Члени організації пішли на безпрецедентний крок — вступили до партії. Керівництво «Батьківщини» обіцяло підтримати висунутих ними кандидатів до місцевих рад, однак регіональний осередок «Батьківщини» висунув своїх кандидатів без консультацій із Волинцем та його прибічниками. Конфлікт серйозно ослабив позиції блоку в і так взятому під контроль адмінресурсу регіоні.

Технології

«Для того щоб одержати 4%, нам потрібно взяти 7%» — така установка штабу. Пояснюється вона ось чим: якщо під час виборів-98 донорами для інших партій стали «Трудова Україна» й Аграрна партія, то цього разу у штабів Тимошенко й Мороза є підстави гадати, 2002-го під час підрахунку голосів саме з їхніх політичних об’єднань влада постарається зробити донорів. Члени «Блоку Юлії Тимошенко», не лише вони, запевняють: губернатори одержали чітку ЦВ: у кого в області блок здолає 4-відсотковий бар’єр, той втратить посаду. Влада й конкуренти, котрі контролюють TV, здійснюють досить ефективну блокаду БЮТи. На центральних каналах до сьогоднішнього дня не з’явилося жодного ролика. Сергій Головатий і Анатолій Матвієнко, котрі вели переговори, так і не змогли зустрітися з керівниками більшості каналів. Водночас блокада стала настільки очевидною для спостерігачів, що не можна виключати, що на «1+1» або навіть на «Інтері» кілька показів, однак, відбудеться.

Водночас застосовується низка інших технологій, спрямованих проти блоку. «Преса України», пославшись на завантаженість, відмовила в друкуванні газеті «Вечірні вісті» — надзвичайно близької до Юлії Тимошенко. Те саме формулювання й стосовно «Слова Батьківщини». Знов-таки надзвичайне завантаження дало підставу ДП «Преса» відмовитися від поширення передплати на ці видання по Україні. Правда, в обласних відділеннях Укрпошти передплатити газети, які пропагують блок, можна.

У багатьох ЗМІ БЮТи не може розраховувати на розміщення власної реклами, а також на ознайомлення виборців із їхньою точкою зору в разі критики на адресу блоку. Не вельми ефективно вдається використовувати й парламентську газету «Голос України». Її редактор Сергій Правденко входить у десятку списку. Водночас раптово розпочата перевірка «нецільового використання бюджетних коштів редакції» різко зменшила можливості й обмежила свободу Правденка. У низці регіональних і центральних ЗМІ, приміром, у «Сільських вістях», блок має проплачену вкладку, де зазвичай під рубрикою «На правах політичної реклами» публікує власні статті, як правило, без редакційних купюр. Відсутність телевізійної реклами блок намагається компенсувати поліграфічною продукцією. Десятки тисяч самоклеєних плакатів уже прикрасили міста й села, але в основній масі поліграфпродукція чекає на свій час. Проте, скоріш за все, революції це не зробить, позаяк до листівок і плакатів як до виду реклами виборці ставляться найскептичніше.

Дуже ефективною виявилася книжка, за даними «ДТ», таки написана Юрієм Рогозою, «Невиконане замовлення». Максимально примітивна з погляду естетствуючої публіки, вона проте справляє враження на міщансько-обивательський прошарок суспільства. А таких, судячи з рейтингів мильних опер, у країні предосить. Саме тому книжка вже кілька разів перевидавалася.

Не виправдаються сподівання гурманів від філософії й економіки: не побачить світ, принаймні до виборів, трактат, спільно написаний Юлією Тимошенко й російським технологом Казбеком Бектурсуновим, — свого часу він виконував обов’язки другої особи у виборчому штабі Володимира Путіна в Калмикії.

Правда, є ще один бестселер, появу якого спостерігачі заносять до списку технологій БЮТи. Це книжка Дмитра Чобота про Віктора Медведчука, яка називається «Нарцис». З технологічної точки зору книга малоефективна. По-перше, тому що, на відміну від «Невиконаного замовлення», написана нудно, по-друге, тому що частина виборців, котрі збираються голосувати за СДПУ(о), практично не перетинаються з шанувальниками БЮТи. З фактологічної точки зору «Нарцис» справді містить у собі чимало справжніх фактів із біографії лідера СДПУ(о). Проте пересмикувань і неточностей у ній також не бракує. А з людської точки зору книжка не витримує критики. Утім так само, як і ті ходи, які В.Медведчук разом із В.Пінчуком розпочинають і ще розпочнуть проти Юлії Тимошенко. Пан Чобіт — член фракції «Батьківщина» в парламенті. Деякі близькі до штабу джерела гадають, що видання книжки було профінансовано Юлією Тимошенко. А сама Тимошенко в приватних бесідах це категорично не визнає й навіть повідомляє про те, що з Чоботом у неї відбувся конфлікт із приводу книжки і з цієї причини незадовго до з’їзду він позбавився 16-ї позиції в списку. Нині Дмитро Чобіт намагається втретє стати депутатом в однім з округів Дніпропетровської області. Двічі виборці йому вже виявляли довіру.

Багато в чому саме Юлії Тимошенко зобов’язана нинішня виборча кампанія появою такої форми просвітництва електорату, як дебати. Її фракція підготувала, а парламент затвердив у грудні Закон про обов’язкові дебати на всіх загальнонаціональних телевізійних каналах. Закон було заветовано Президентом, проте Тимошенко не відступилася й публічно кинула виклик лідеру СДПУ(о). Їхня розмова на радіо «Свобода» залишила двоїсте враження. Разом з тим у телеефірі Віктор Медведчук із Тимошенко зустрічатися відмовився. Сьогодні під тиском опозиції, Заходу та третього сектора низка каналів має наміри проводити щось подібне до дебатів. Усі суб’єкти виборів якщо й будуть репрезентовані, то лише на «СТБ». Частина з них одержить ефір на «ICTV» і на «1+1», відповідно, каналах блоку «За єдину Україну!» та СДПУ(о). Примітно, що й у першому, і в другому випадках опонентом Тимошенко визначено, ясна річ, без прозорого жеребкування, лідер прогресивних соціал-демократів Наталія Вітренко. Мета подібного спарювання очевидна. Але повернімося до технологій блоку БЮТи.

Блок, а точніше Юлія Тимошенко, має свій сайт в Інтернеті. Певний час він користувався найбільшим політичним успіхом в Україні. Проте кілька сотень запитань до лідера блоку, залишених без відповіді, змусили інтернет-публіку втратити інтерес до сайта, переключившись на сайти СДПУ(о) й «Нашої України».

Подібно до кількох своїх конкурентів, Юлія Тимошенко намагається достукатися до кожного виборця. Принаймні вже значна кількість громадян одержала, надіслані поштою, особисто їм адресовані сентиментально-патетичні листи. Посильну лепту в кампанію БЮТи вносять фани. В окремих містах із балончиків розписуються стіни логотипом і слоганом блоку «Вихід є», задні стекла автомобілів, які, як правило, чимало проїхали нашими дорогами, заклеюються портретами Тимошенко.

У плани блоку входить організація альтернативного підрахунку голосів. Для цієї роботи, яка раніше ще нікому не вдавалася, учасники блоку БЮТи залучили Соціалістичну партію, за словами представників штабу, дістали згоду на участь від Ющенка й від «Яблука», котре побоюється, до речі, також перетворитися на донора сильніших партій влади. З метою реалізації цієї технології блок у багатьох мажоритарних округах висував своїх кандидатів у розрахунку на одержання квот у комісіях, а також у пулі спостерігачів. Поінформовані джерела повідомляють про дуже ймовірну причетність блоку БЮТи до створення трьох суб’єктів виборчого процесу, одержати статус яких удалося лише двом — «Жінкам за майбутнє дітей», перейменованим на «Новий світ», і блоку «Проти всіх». Не вдалося зареєструвати блок «За Леоніда Кучму!». А було б смішно.

Альтернативний підрахунок голосів планується проводити в Києві, куди за багатоканальною «гарячою лінією», відповідно до сценарію, мають скидати інформацію з усіх виборчих комісій спостерігачі від усіх перерахованих вище партій. Згідно з законом, вони повинні одержувати на руки оригінали протоколів про підрахунок голосів і про кількість людей, котрі взяли участь у голосуванні. Керівництво блоку з цього приводу сповнене оптимізму, оскільки розцінює існуючу систему як добре організовану силу. Технологи БЮТи випромінюють скепсис. Річ у тім, що представницькі партійні системи УРП і «Собору» — вельми обмежені. Діаспора партії «Батьківщина» — не найефективніша основа для чіткої й вивіреної організаційної роботи. Не секрет, що в більшості партій представники центральних і регіональних штабів ставлять собі за завдання не стільки просунути підопічного в рейтингу, скільки заробити на виборах. Якби не російські технологи, котрі працюють на партії влади, то систему, покликану відстоювати інтереси «Батьківщини», можна було б назвати чемпіоном у «розведенні» власного керівництва. Тимошенко не так просто обдурити, але вона сама хоче обманюватися: протистояння на внутрішньому фронті їй уже не витримати.

Ефективність більшості регіональних штабів нестримно падає до нуля, фінансування ж зменшити не можна, позаяк деякі регіональники погрожують публічним виступом проти лідерів блоків у разі урізання «обсягів забезпечення». До винятку однозначно можна віднести організації Київської, Дніпропетровської, Кіровоградської та ще кількох областей. На тлі малого ККД офіційної структури досить ефективно намагаються працювати залучені чи самоорганізовані структури. Багато власкорів «ДТ» підкреслюють: прибічники Юлії Тимошенко відрізняються щирістю й категоричністю, проте цих якостей навряд чи буде досить для організації злагодженої роботи в ніч із 31 березня на 1 квітня.

На сьогодні в середньому соціологи дають блоку БЮТи від 2,5 до 3,8%. За даними Центру Разумкова, рейтинг становить 3,5%. У блоці переконані, що мінімум 2% приховано серед виборців, котрі не визначилися через острах навіть під час соціологічного опитування заявляти про свою симпатію до БЮТи.

«Результати цих виборів здивують багатьох», — заявляє лідер блоку Юлія Тимошенко. Мабуть, у цьому з нею можна погодитися й побажати блоку удачі.

Blog

Науковий реферат Ділова жінка. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко