Наукових праць
| Вид материала | Документы |
- Реферат циклу наукових праць к е. н. Яроцької Ольги Валентинівни, 132.07kb.
- Вимоги до оформлення статей у збірнику наукових праць пдату, 24.02kb.
- Ають до приймальної комісії університету разом з необхідними документами, передбаченими, 438.7kb.
- Правила представлення рукописів в міжнародний збірник наукових праць Луцького національного, 74.13kb.
- Бібліографічний покажчик наукових праць, 3125.96kb.
- Наукова робота за 2008-2009, 347.53kb.
- Реферат цикл наукових праць "Інформаційно-еволюційна економіка І проблеми її становлення, 196.89kb.
- Основні види студентських наукових досліджень види науково-дослідної продукції, 366.46kb.
- Список наукових праць, 17.93kb.
- Список наукових праць, 140.8kb.
Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Евразия, 1999. – С. 77–105.
УДК 54(07)
О.А. Блажко
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри хімії,
Вінницький державний педагогічний університет
імені М.М. Коцюбинського,
В.В. Сербін
старший викладач кафедри хімії,
Вінницький державний педагогічний університет
імені М.М. Коцюбинського
ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ
ДО ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ У ПРОФІЛЬНІЙ ШКОЛІ
У статті на прикладі вивчення дисципліни «Неорганічний і органічний синтез» розглядається проблема професійно-педагогічної підготовка студентів до викладання хімії у профільній школі.
The article for example the discipline «Inorganic and organic synthesis» the problem of professionally pedagogical preparation of students to teaching chemistry in profile school.
Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції профільного навчання старша школа переходить на новий сучасний етап свого розвитку − профільне навчання. Реформування середньої загальної освіти вимагає від вищої школи пошуку нових та удосконалення традиційних форм, методів і засобів професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів, які були б готовими до творчої професійної діяльності у старшій профільній школі.
Аналіз психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень показав, що проблему професійної підготовки студентів в системі вищої освіти досліджували О.О. Абдуліна, А.М. Алексюк, О.А. Дубасенюк, О.М. Пєхота, О.І. Піскунов, О.М. Семеног, В.О. Сластьонін та ін.
Різні аспекти професійної підготовки майбутніх вчителів хімії досліджували Т.С. Іваха (підготовку студентів до організації позакласної роботи учнів з хімії), О.В. Іващенко (підготовку майбутніх учителів хімії до навчання учнів розв’язування розрахункових задач), С.Ф Решнова (використання пізнавальних задач з органічної хімії у професійно-педагогічній підготовці студентів), Т.С. Нінова (підготовку майбутніх учителів хімії до екологічної освіти і виховання учнів), О.О. Шишкіна (формування системи понять про будову речовини в процесі фахової підготовки вчителя хімії).
Ми повністю погоджуємося із думкою С.Ф. Решнової, що одним із перспективних напрямків удосконалення навчального процесу у вищих педагогічних закладах є орієнтація вивчення фундаментальних дисциплін на способи реалізації теоретичних знань у педагогічній діяльності майбутнього вчителя. Автор вважає, що професійно-педагогічну підготовку студентів необхідно вдосконалювати в двох напрямках: поглиблювати знання з фахової дисципліни та формувати вміння застосовувати їх у шкільній практиці [3].
Мета даної статті полягає у розкритті методичного підходу до реалізації професійно-педагогічної підготовки студентів при вивченні дисципліни «Неорганічний та органічний синтез».
Навчальна дисципліна «Неорганічний та органічний синтез» ґрунтується на знаннях студентів, одержаних в курсах неорганічної, органічної, фізичної та колоїдної хімії. Вона є завершальною у фаховій підготовці майбутніх вчителів хімії, тому повинна забезпечувати ґрунтовну предметно-наукову підготовку і формувати професійно-педагогічні навички студентів, що орієнтувало б їх не лише на роботу у загальноосвітній школі, але й у профільній та класах з поглибленим вивчення хімії. Отже, завдання дисципліни полягає у формуванні навичок самостійної роботи студентів з лабораторного синтезу органічних та неорганічних речовин, а також розвитку їх творчого мислення, що надзвичайно важливо у роботі майбутнього вчителя хімії, якому буде потрібно самостійно розробляти способи синтезу різних речовин, необхідних для лабораторного практикуму при вивченні шкільного курсу хімії [2].
У нашому дослідженні професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів хімії реалізується шляхом включення до змісту дисципліни «Неорганічний та органічний синтез» хімічного експерименту, що передбачений навчальною програмою з хімії для вивчення у старшій школі на профільному рівні.
На основі аналізу навчальної програми з хімії для учнів 10–12 класів (профільний рівень) [6] нами було виділено хімічний експеримент (демонстрації, лабораторні досліди, практичні роботи), знання і уміння виконання якого формуються у студентів при вивченні дисципліни «Неорганічний та органічний синтез». Результати аналізу наведено у таблиці 1.
Таблиця 1.
| Назва теми шкільного курсу хімії | Назва хімічного експерименту | Назва теми у курсі неорганічного і органічного синтезу |
| Демонстраційний експеримент | ||
| Неметалічні елементи та їхні сполуки. Гідроген. Водень. | 1) Добування водню в лабораторії та способи його збирання; 2) Взаємодія водню з купрум(ІІ) оксидом. | Методи одержання металів та неметалів. |
| Елементи VІІ-А групи (галогени). | 1) Сублімація йоду. | Методи очищення речовин. |
| Розвиток наукових знань про хімічний зв’язок і будову речовини. | 1) Добування комплексних сполук. | Методи одержання комплексних сполук. |
| Лабораторні досліди | ||
| Ферум. Залізо. | 1) Добування ферум(ІІ) і ферум(ІІІ) гідроксидів. | Методи одержання гідроксидів. |
| Оксигеновмісні органічні сполуки. | 1) Окиснення мурашиного (оцтового) альдегіду аргентум(I) оксидом; 2) Окиснення мурашиного (оцтового) альдегіду купрум(ІІ) гідроксидом; 3) Окиснення спирту до альдегіду. | Використання реакцій окиснення в органічному синтезі. |
| Практичні роботи | ||
| Неметалічні елементи та їхні сполуки. Гідроген. Водень. | 1) Відновні властивості водню. | Методи одержання металів та неметалів, одержання металів відновленням їх оксидів воднем. |
| Органічні сполуки. Вуглеводні. | 1) Розділення й очищення речовин; 2) Перегонка за атмосферно-го тиску; 3) Перекристалізація. | Методи очищення речовин. |
| Оксигеновмісні органічні сполуки. | 1) Добування, вивчення властивостей оцтової кислоти; 2) Синтез оцтовоетилового естеру; 3) Гідроліз ацетилсаліцило-вої кислоти. | Синтез типових органічних сполук. |
При проведенні лабораторних занять з неорганічного та органічного синтезу навчальний матеріал поділяється на основну частину, яка забезпечує предметно-наукову підготовку студентів, та додаткову, яка забезпечує професійно-педагогічну підготовку і спонукає студентів замислитись над питанням, які педагогічні можливості має фахова підготовка та як одержані знання можна реалізувати у шкільній практиці.
Наприклад, при проведенні практичного заняття на тему «Очистка синтезованих речовин» для забезпечення предметно-наукової підготовки пропонуємо студентам за методичними рекомендаціями [4] виконати наступні досліди: 1) Очистка натрій тіосульфату; 2) Очистка оксалатної кислоти; 3) Очистка амоній сульфату; 4) Очистка натрій ацетату; 5) Очистка залізно-амонійних квасців; 6) Очистка йоду сублімацією. При виконанні зазначених дослідів студенту пропонується самостійно за інструкцією підібрати реактиви, хімічний посуд і обладнання, обрахувати теоретичний та практичний вихід продукту реакції, провести експеримент і записати спостереження, рівняння хімічних реакцій та висновки у робочий зошит. Розглянемо хід виконання деяких дослідів.
Дослід 1. Очистка амоній сульфату.
Наважку амоній сульфату розчиняють у воді в співвідношенні 3:5. Розчин нагрівають до кипіння і додають декілька краплин Н2О2 для окиснення домішок йонів феруму(ІІ). Повноту окиснення йону Fe2+ в Fe3+ перевіряють, провівши пробу з розчином К3[Fe(СN)6].
Після закінчення реакції окиснення додають розчин амоніаку до слаболужної реакції розчину. Суміш кип’ятять, при потребі розчин фільтрують. Прозорий фільтрат випарюють у фарфоровій чашці до в’язкої консистенції і охолоджують до кімнатної температури. Кристали, що випали, промивають 2–3 рази льодяною водою і висушують між листками фільтрувального паперу. Розраховують вихід продукту.
Дослід 2. Очистка натрій ацетату.
Наважку кристалогідрату натрій ацетату розчиняють у воді в співвідношенні 3:2. Розчин фільтрують, фільтрат випарюють при температурі 65–70С до зменшення об’єму втричі, потім охолоджують до температури 20С. Кристали, які випали, відфільтровують на воронці Бюхнера, промивають декількома мілілітрами льодяної води і розчиняють в такій кількості гарячої води, яка була взята для розчинення солі. До розчину додають декілька краплин NаОН до лужної реакції, потім 8–10 мл розчину КМnО4 і залишають стояти протягом 15хв. Калій перманганат додають для окиснення органічних домішок та йонів Fe2+.
Розчин кип’ятять до розкладу КМnО4, відфільтровують МnО2 і випарюють на водяній бані при температурі 65–70С до появи кристалічної плівки. Кристали, що випали при охолодженні, висушують при кімнатній температурі. Розраховують вихід продукту.
Дослід 3. Очищення йоду сублімацією.
На аналітичних вагах відважують йод і переносять в хімічний стакан, який закріплений на кільці штатива. Стакан накривають круглодонною колбою з холодною водою. Невеликим полум’ям спиртівки обережно нагрівають стакан, щоб пари йоду не виходили назовні, а осідали на холодній поверхні колби. Після завершення процесу сублімації знімають колбу зі стакану й сухим фільтрувальним папером видаляють з колби отримані кристали йоду, зважують на аналітичних вагах. Розраховують вихід продукту.
З метою формування у студентів професійно-педагогічних умінь пропонуємо їм виконати завдання практичної роботи «Розділення і очищення речовин: перекристалізація, фільтрування під вакуумом, перегонка при атмосферному тиску», що передбачена навчальною програмою з хімії для профільного вивчення предмету.
При підготовці експерименту додаткової частини студенти, використовуючи методичну літературу [1,5,7], самостійно мають скласти інструкцію з виконання дослідів та запитання до дослідів, на які повинні дати відповідь учні під час проведення хімічного експерименту. Розглянемо приклади інструкцій, складених студентами, для даної практичної роботи:
Дослід 1. Перекристалізація. Фільтрування під вакуумом.
Реактиви та обладнання: бензойна кислота − 1г, вода − 50 мл, деревне вугілля; стакан або колба місткістю 75−100 мл; колба Бунзена, лійка Бюхнера, скляна лійка, колба або стакан для фільтрату, скляна паличка, промивалка з водою, нагрівальний прилад, паперові фільтри, штатив з кільцем.
Збирання приладів. Виготовте складчастий фільтр і вкладіть його у скляну лійку для фільтрування. Для фільтрування під вакуумом лійку Бюхнера вставте на пробці у колбу Бунзена. На сітчасту перегородку лійки вкладіть фільтр потрібного розміру так, щоб він закривав усі отвори перегородки. Приєднайте колбу до водоструменевого насоса.
Порядок виконання досліду:
Суміш кристалічної бензойної кислоти з порошком деревного вугілля помістіть у стакан або колбу, додайте воду і нагрійте до кипіння. При цьому кислота повністю розчиняється. Гарячий розчин профільтруйте через складчастий фільтр. Посудину з фільтратом помістіть у холодну воду для охолодження. Кислота виділяється у вигляді кристалів.
З якою метою використовується складчастий фільтр?
Чому для перекристалізації береться мінімальний об’єм розчинника?
Кристали відокремте фільтруванням за допомогою водоструменевого насоса. Для цього треба змочити фільтр розчинником і увімкнути насос, щоб фільтр присмоктався до дна лійки.
Не вимикаючи насос, по скляній паличці вилийте на фільтр рідину з кристалами. Після відсмоктування фільтрату кристали промийте невеликими порціями води, щоразу вимикаючи насос. Вийміть лійку з колби разом з пробкою, витрусіть фільтр з осадом на сухий фільтрувальний папір, промокніть ним осад і висушіть його на повітрі.
Дослід 2. Перегонка при атмосферному тиску.
Реактиви та обладнання: пропіловий спирт або інша органічна речовина з температурою кипіння 80–150 оС − 20 мл, кип’ятильники; колба Вюрца місткістю 75–100 мл, водяний холодильник Лібіха або холодильна трубка довжиною 40–50 см, алонж, два приймачі (колби або стакани місткістю 100 мл), термометр, два штативи, нагрівальний прилад, скляна лійка, фарфоровий трикутник.
Збирання приладу. Для здійснення перегонки при атмосферному тиску закріпіть у штативі колбу, затискуючи її ланпкою вище газовідвідної трубки. На окремому штативі закріпіть холодильник. На кінці холодильної трубки закріпіть алонж і підставте під нього приймач.
Порядок виконання досліду:
У колбу Вюрца налийте пропіловий спирт і помістіть кілька кип’ятильників для рівномірного кипіння. Рідина, що переганяється, повинна займати не більше 2/3 об’єму колби. Вставте пробку з термометром, щоб кінець кульки термометра містився на 0,5см нижче отвору відвідної трубки колби. Подайте воду в холодильник.
Обережно рівномірно нагрівайте рідину, при цьому слідкуйте за показниками термометра і, в разі потреби поміняйте приймач.
Швидкість перегонки повинна становити приблизно одна крапля за секунду. Зберіть кілька мілілітрів рідини і припиніть перегонку.
За яким показником можна зробити висновок, що ви добули чистий продукт?
Як показує досвід роботи, даний підхід, не зменшуючи увагу до базової хімічної підготовки студентів, на основі інтеграції знань з педагогіки та методики викладання хімії сприяє формуванню практичних умінь застосовувати хімічний експеримент з неорганічного та органічного синтезу при викладанні хімії у старшій профільній школі, а також сприяє усвідомленню значущості навчального матеріалу для майбутньої професійної діяльності та формує у студентів позитивну мотивацію до вивчення предмету.
ЛІТЕРАТУРА
- Практичні роботи з хімії: Навчальний посібник для учнів 8–11 кл. серед. шк. / І.І. Базелюк, Н.М. Буринська, Л.П. Величко, Л.А. Липова; За ред. проф. Н.М. Буринської. – К.: Освіта, 1994. – 224 с.
- Програми педагогічних інститутів. Неорганічний та органічний синтез. Для студентів природничо-географічних факультетів педагогічних інститутів / Укл. Т.В. Слюсарська, В.М. Федченко. – К.: РНМК Міносвіти України, 1992. – 24 с.
- Решнова С.Ф. Методика використання пізнавальних задач з органічної хімії у професійно-педагогічній підготовці студентів: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. – К., 2004. – 24 с.
- Сербін В.В., Блажко О.А. Неорганічний та органічний синтез: Лабораторний практикум для студентів хімічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів. − Вінниця: «Едельвейс і К», 2007. – 55 с.
- Хімія. Шкільний світ. Спецвипуск.− № 25–26 (вересень). – 2006. – 48 с.
- Хімія. 10–12 класи (профільний рівень). Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. // www.mon.gov.ua
- Цвєтков Л.А. Эксперимент по органической химии в средней школе. – М.: Просвещение, 1973. – 296 с.
УДК 342.7 (73): 378
Т.І. Бондар
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗРОБКИ
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВА СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США
Стаття присвячена дослідженню студентського руху 60-х років ХХ ст. у США. Розглядається Положення про права та свободи студентів у вищих навчальних закладах США. Ключові слова: студентський рух, положення, права студентів, академічна свобода.
The article considers the student movement in the 60s of the XX century in the USA. It brings to attention the Joint Statement on Student Rights and Freedoms in the U.S. colleges and universities. Discriptors: student movement, statement, student rights, academic freedom.
Студентська молодь завжди відігравала важливу роль чинника соціальних змін у суспільстві. Для США 60-ті роки та початок 70-х років ХХ століття – це роки активного студентського руху, проявів ідеалізму, заворушень, неспокою та радикалізму. Аналіз публікацій з теми розкриває неоднозначність в оцінюванні цього періоду. Видатний дослідник Бруно Бетлхайм, професор університету Чикаго знайшов «спільність між студентським молодіжним рухом 60-х рр. ХХ століття у США та подіями в німецьких університетах у 30-х роках, які сприяли поширенню влади Гітлера» [1, 18]. Він вважав що «німецькі революціонери належали до радикального правого спрямування, а активісти студентського руху США до лівого, проте їх об’єднувала рішучість, з якою вони прагнули знищити установи» [1, 18]. Ученого підтримував відомий головний редактор газети «Нью Йорк Таймз» Фред Хечінгер, який оглядав питання освіти та вважав що «Академічній свободі загрожують не лише вороже налаштовані праві радикали по всій країні, а й жорстокі радикали в самому навчальному закладі». Він вважав прямим порушенням академічної свободи випадки, коли «ліві» професори та «праві» члени правління винагороджують студентів та викладачів за політичну ортодоксальність, а не за академічні успіхи. Свобода вираження стає справою мучеників, а отже таке оточення навряд чи може сприяти розвитку академічних свобод» [2, 35].
Проте у пізніших публікаціях він співчував студентам і вважав, що вони «брякають зброєю не перед тими мішенями (мішенями були викладачі)», вважаючи саме адміністрацію вищого навчального закладу причиною неспокою, символом репресій, втіленням могутньої авторитарної сили, яка вороже налаштована проти всіляких змін та є перешкодою на шляху до нової, зміненої та актуальної навчальної програми» [3, 37]. Далі він називав справжньою мішенню професорів, тому що саме вони є шляхом до реформ. «Приступи автократії з боку адміністрації часто спричиняються усвідомленням власного безсилля. Дрібні випади адміністрації проти студентів часто торкаються незначних питань, наприклад, хто і де може проводити демонстрацію, до якого часу дозволити дівчатам залишатися у чоловічих гуртожитках» [3, 37]. Звичайно, такі непорозуміння можуть ускладнюватися, але вони не є основними, не є причиною для революції. Студентам потрібно небагато часу для того, щоб вони зрозуміли, що лише викладачі можуть вирішити всі їхні проблеми, тому що саме вони несуть відповідальність за ситуацію, що склалася і проти якої виступають студенти.
Ґрунтовну відповідь на питання «Чи досяг поставленої мети рух протесту?» дав Уорен Брайен Мартін. Він розрізняв два поняття «студентський рух» та «контркультура». Студентський рух виступав під прапором «Не прикривайте, не перекручуйте, не калічте» та закликав до «поваги, кваліфікованого викладання, свободи слова, можливості участі у формулюванні політики навчального закладу, яка мала великий вплив на освіту та особисте життя студентів» [5, 36]. Контркультура, навпаки, ставила на порядок денний соціально-політичні питання, «не зважаючи на історичні та соціальні умови, озброївшись радикальними планами на переустрій всього суспільства теж рухалась у безлад, який був викликаний рухом за освітні реформи» [5, 36]. Контркультура врешті заполонила студентський рух, проте не набула його чутливості до змін у вищій освіті, які відкрили нові можливості, додали гнучкості політиці університету та правилам, які повільно приживалися у більшості американських коледжів та університетів.
Як вважав Рой Ніблет, професор Лондонського університету, який відвідав студентські містечка у США на початку 70-х ХХ століття, студентський рух не вніс суттєвих змін у систему вищої освіти США, по крайній мірі не мав прямого впливу на систему, але він змінив студентів та їхній досвід. Він сприяв виникненню відкритості та зменшенню відмінностей між соціальними класами [6, 64].
Ми вважаємо, що саме студентський рух та його виступи за підвищення якості освіти викликали появу у 1967 році важливого для студентів, регулюючого документу «Положення про права та свободи студентів». Для розробки Положення була створена комісія та задіяні представники від Американської Асоціації викладачів університетів (American Association of University Professors), Національної Асоціації студентів США (the United States National Student Association – зараз the United States Student Association), Асоціації американських коледжів (the Association of American Colleges – зараз the Association of American Colleges and Universities), Національної асоціації працівників відділу роботи зі студентами (the National Association of Student Personnel Administrators) і Національної асоціації деканів-жінок (the National Association of Women Deans and Counselors). У 1990 р. документ зазнав незначних правок – представники від Асоціації американських коледжів і Американської Асоціації викладачів університетів працювали над вилученням з Положення гендерних питань. Положення переглядалося у 1990 р., 1991., та 1992 р. на засіданнях представників вищевказаних асоціацій, щоб вивчити, поновити, доповнити та привести Положення у відповідність до сучасних вимог. Слід відзначити одностайність думки членів комісії щодо актуальності принципів вищої освіти, викладених у документі 1967 року. Комісія розробила ряд пояснень щодо мети освіти, свободи викладання і навчання, правил поведінки та права на освіту.
Положення визначає, що основним завданням вищої освіти є передача знань, прагнення до рівності і справедливості, всебічний розвиток студентів і загальний добробут суспільства. Завдання вищих навчальних закладів полягає у забезпеченні необхідних умов для розвитку критичного мислення студентів та у залученні всіх членів академічної громади до пошуку справедливості. Для досягнення мети слід забезпечити свободу одержання знань та свободу вираження власної думки. Положення допускає свободу вищих навчальних закладів у виборі методів виховання та розвитку особистості, але також встановлює основні норми академічних свобод для кожної академічної громади, колективу науковців.
У поясненні терміну «академічна свобода», зазначається, що її невід’ємними аспектами є свобода навчати і свобода навчатися. Свобода навчатися полягає у забезпеченні необхідних умов в аудиторії, студентському містечку та в академічній громаді. Від студентів вимагається відповідальне ставлення до свободи навчатися, а саме, бережне відношення і повага до умов, які забезпечують право навчатися. Обов’язок кожного коледжу і університету – розробити необхідні правила і норми, які гарантують захист свободи навчатися. Розробляючи необхідні правила, навчальні заклади повинні ґрунтуватися на загальних принципах, які викладені в Положенні та залучати до роботи якомога більше членів академічної громади [4, 273].
Вищі навчальні заклади відповідають за розробку правил вступу до закладу, забезпечуючи чіткість, детальність та прозорість характеристик навчальних програм, очікувань від студентів у відповідності з концепцією освітньої діяльності навчального закладу. Якщо навчальні заклади релігійного спрямування надають перевагу студентам відповідного віросповідання, цей факт слід зазначити у вимогах до вступу. Забороняється відмовляти студенту у прийомі до вищого навчального закладу через расову дискримінацію. Кожен навчальний заклад повинен бути відкритим для всіх студентів, що відповідають правилам вступу. Навчальний заклад також повинен забезпечити студентам рівний доступ для користування матеріально-технічною базою та всіма послугами навчального закладу. Викладач в аудиторії повинен заохочувати студентів до вільної дискусії, викликати бажання навчатись і висловлювати власну думку. Оцінюючи студента, викладач повинен уникати суб’єктивізму. Студенти мають право виражати власну думку і не погоджуватися з трактуванням подій, які висвітлюються в межах програмного матеріалу, але вони зобов’язані вивчити необхідний об’єм матеріалу згідно з вимогами до предмету. Студентів слід захищати від суб’єктивного оцінювання, що ґрунтується на расовій дискримінації або негативному особистому ставленні викладача до студента. Студенти повинні нести відповідальність за виконання необхідних вимог до курсу і оволодіння необхідною кількістю знань.
Положення гарантує захист конфіденційної інформації про студентів. Інформація про думки, політичні погляди студентів, яку викладачі одержують протягом навчання, слід вважати конфіденційною. Обговорення здібностей і характеру студента можливе лише зі згоди студента.
Важливими для нашої роботи є положення документу про студентську діяльність. Студентам гарантується право зібрання. Студенти, як члени академічної громади, повинні розширювати та розвивати свої інтереси. Вони повинні мати право організовуватися в товариства, забезпечуючи взаєморозвиток спільних інтересів [4, 274].
Членство, правила та напрями діяльності студентської організації визначається голосуванням членів академічної громади. Якщо згідно правил університету в організації повинен працювати консультант (працівник відділу роботи зі студентами, викладач), організація має право сама вибирати консультанта. Університет не має права припинити діяльність організації лише через відсутність консультанта. Консультант має право дорадчого голосу у діяльності студентської організації, але ні в якому разі не має права контролювати її діяльність.
Для того, щоб студентський уряд затвердив організацію та виділив кошти на її діяльність, студентська організація повинна подати обґрунтування мети її діяльності, критерії відбору членів, правила проведення засідань та список керівників (список членів клубу подавати не обов’язково). Всі організації студентського містечка, включаючи організації, які мають зв’язки із зовнішніми організаціями повинні бути відкриті для всіх студентів незалежно від раси, поглядів, віросповідання та національності.
Студенти і студентські організації мають право обговорювати всі питання, які представляють для них певний інтерес приватно і публічно. Їм слід уникати доведення правоти методами, які вносять дезорганізацію в роботу університету. Водночас, студенти повинні розуміти, що організовуючи демонстрацію, вони повинні висловлювати лише свої погляди.
Студенти мають право запрошувати на зустріч людей з різними поглядами. Університет вимагає від студентської організації провести попередню підготовку, домовившись про аудиторний фонд і забезпечивши необхідне обладнання. Університет також вимагає проведення зустрічей відповідно до правил поведінки в академічній громаді. Навчальний заклад не має права використовувати приміщення як спосіб контролю за проведенням заходу. Слід довести до відома всієї академічної громади, що фінансова підтримка доповідача не означає, що навчальний заклад чи організація поділяє погляди доповідача.
Студенти як члени академічної громади повинні мати право висловлювати особисті і колективні погляди щодо політики університету та в питаннях студентської діяльності. Студенти повинні мати чітко визначений порядок участі у формулюванні концепції навчально-виховної роботи університету та студентської діяльності. Роль студентського уряду, його обов’язки і діяльність у межах певної юрисдикції повинні визначатися через проведення певних процедур.