Психолого-педагогічні аспекти заняття-конкурс

Вид материалаКонкурс

Содержание


Аналіз останніх досліджень і публікацій
Постановка завдання.
Виклад основного матеріалу.
Команда дає психологічні й матеріальні переваги.
Відчуття ліктя
Подобный материал:
УДК 378. 147: 631.151

© 2007

Свистун В.І.


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАНЯТТЯ-КОНКУРСУ В ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Постановка проблеми. Основна особливість і специфіка проблем сільського господарства України полягають у тому, що вони стосуються не лише жителів сільської місцевості, а й безпосередньо кожного громадянина українського суспільства як єдине надійне й безальтернативне джерело харчування населення та продовольчої безпеки держави. У зв’язку з цим інтерес педагогічної науки до реформ у цій галузі зумовлюється великою соціальною, державною та народногосподарською значущістю сільського господарства та його продукції для суспільства.

Для успішного проведення аграрної реформи конче необхідно на основі всебічного аналізу наукових напрацювань у галузі сучасної управлінської теорії й практики, врахування специфіки функціонування сільського господарства та особливостей управління в ньому, правильного розуміння сутності й змісту управлінської діяльності керівників у цій галузі економіки об’єктивно оцінити та концептуально визначити пріоритетні цілі, завдання, зміст, методики та технології підготовки фахівців-аграрників (агрономів, зооінженерів, інженерів-механіків) до майбутньої управлінської діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії і практики науковцями дискутуються основні напрями реформування підготовки студентів до майбутньої управлінської діяльності. Так, О.Г. Романовський вважає, що управлінська підготовка фахівців у технічному ВНЗ має ґрунтуватися на особистісному, діяльнісному та цільовому підходах; впровадження особистісно-орієнтованого підходу до проектування змісту освіти інженерів-керівників обґрунтовує М.В. Фоміна, індивідуально-творчий підхід до професійної підготовки майбутніх менеджерів у технічних ВНЗ – Л. Влодарска-Зола; проблему гуманізації освітньої підготовки майбутніх менеджерів виробничої сфери – І.Г. Герасимова; формування культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери у контексті особистісного підходу – В.А. Лівенцова.

Постановка завдання. Отже, науковцями все глибше усвідомлюється наукова та практична доцільність і значущість обґрунтування, реформування теоретичних і методичних засад підготовки фахівців до майбутньої управлінської діяльності відповідно до сучасних освітніх стратегій і технологій. У зв’язку з цим, метою нашої статті є обґрунтування психолого-педагогічних аспектів та визначення сутності заняття-конкурсу в підготовці майбутніх фахівців сільського господарства до управлінської діяльності у аграрних ВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Аграрна галузь, яка відновлюється й розвивається, потребує нових, більш удосконалених форм організації й стимулювання трудової діяльності. Досвід сільськогосподарських підприємств показує, що застосування колективних форм організації трудової діяльності ефективно змінює виробничо-економічні, організаційно-управлінські й соціально-психологічні показники життєдіяльності як окремих працівників, так і трудових колективів, а саме: підвищує продуктивність праці, розвиває самоуправління на різних рівнях виробництва, підвищує соціальну активність працівників, покращує соціально-психологічний клімат колективу, згуртовує, організовує.

Проте відсутність відповідної апробації проведених аграрних реформувань призвела до структурних змін в організації багатьох сільськогосподарських підприємств, що не підтримується беззастережно науковцями: „Найгірше з усього те, що через вороже (ідеологічні причини) ставлення до колективного сільського господарства сільськогосподарська криза, спровокована помилками національної політики, була лицемірно пред’явлена як доказ непридатності і неефективності такої форми господарства” [11, С. 30]. Р. Кучуков переконаний, що цивілізовані країни рухаються в напрямах, які ведуть до укрупнення господарств, а не навпаки, і за прогнозами в ХХІ ст. приватне селянське (фермерське) господарство з його обмеженими фінансовими можливостями зникне і його замінять великі корпоративні, державні або кооперативні ферми, вважає [9, C. 10-11]. Це пов’язано з тим, що “…кооперативи (в першу чергу великі) і акціонерні товариства при розумній підтримці є головними замовниками і вкладниками засобів у розвиток прогресивних технологій, сільгоспмашин і устаткування, племінного й насіннєвого господарства, що є основою інфраструктури АПК, без чого фермерські господарства, дрібні й середні кооперативи не можуть існувати” [6, С. 16].

Наприклад, “…в Нідерландах та Ізраїлі існують сільськогосподарські підприємства за формою дуже подібні до наших колишніх колгоспів, радгоспів, але там немає жодного неефективного підприємства” [2, С. 49].

Високу соціальну значимість колективних господарств підтверджують результати дослідження науковців, а саме те, що колективне господарство як суспільно-економічний інститут радянського типу дійсно функціонувало відносно успішно й було життєздатною формою сільськогосподарської організації [11, С. 33].

Вудкок М.Д. і Д.Р. Френсис серед чинників, що будуть впливати на управлінську діяльність керівника в найближчі десятиліття називають об’єднання зусиль декількох людей, тому менеджер повинен вміти створювати та удосконалювати групи, які здатні швидко ставати винахідливими і результативними в роботі [4].

Опитування вищих керівників 150 ведучих корпорацій США щодо навичок та вмінь, котрі необхідно розвивати у топ-менеджерів, продемонструвало такі результати:

– формування і розвиток команди – 47%;

– стратегічне мислення – 44%;

– лідерство – 40%;

– уміння мотивувати співробітників – 34%.

Підтвердженням того, наскільки важливо керівникам звертати увагу на питання функціонування команд, є такі данні: успішні керівники порівняно з невдахами витрачають майже в два рази більше часу на розвиток команди і досягненню високого рівня взаємодії співробітників (34% проти 18%) [12].

Трейсі Д. на запитання: „Чому люди вступають у команду? “ дає таку відповідь:

Команда дає психологічні й матеріальні переваги. Чим більше команда задовольняє потреби своїх членів, тим вона міцніша і життєздатніша.

Безпека. У команді її учасники відчувають себе в безпеці, бо про них дбають.

Відчуття ліктя. Воно дає відчуття причетності до колективу.

Індивідуальність. Команда визнає й заохочує індивідуальні особливості своїх членів.

Гордість. Учасники поділяють почуття гордості за спільні досягнення у спільній діяльності.

Визнання. Зовнішній світ вважає команду більш потужною й впливовою одиницею, ніж окрему особистість [22, С. 13-14].

Робота в команді – це спільна діяльність заради досягнення загальної мети членів команди, які поважають гідність та з розумінням ставляться до власних недоліків та недоліків окремних її членів.

Одним із ефективних методів навчання, що сприяє розвитку навичок і вмінь первинної культури командної роботи і підвищенню готовності до праці в складі команди, що застосовується нами при підготовці студентів до майбутньої управлінської діяльності є заняття-конкурс.

Заняття-конкурс в умовах ВНЗ проводяться досить рідко. Причин декілька:

по-перше, недооцінювання науково-педагогічними працівниками широких дидактичних можливостей змагальної діяльності як ефективного методу стимулювання й мотивації навчальної діяльності студентів;

по-друге, нерозробленість загальної методики проведення заняття-конкурсу;

по-третє, це новий у навчальній практиці і далеко не всіма випробуваний (не говорячи вже про освоєння) метод. Підставою для такого висновку є аналіз науково-педагогічної літератури – науковці практично не висвітлюють особливості проведення таких занять. Так, у праці “Теоретичні основи виховання і навчання“ українські науковці В.І. Лозова і Г.В. Троцко лише вказують на існування таких методів проведення занять: “…у навчанні викликають інтерес дидактичні ігри-конкурси “аукціон знань”, “Поле чудес”, КВК та ін.“ [10, С. 328].

Українська дослідниця С.Г. Карпенчук у своїй книзі „Теорія і методика виховання“ присвячує параграф висвітленню сутності методу „Змагання“ як такого, що стимулює різнопланову діяльність школярів і формує їхній моральний досвід. Вона визначає його як “…метод стимулювання діяльності, який забезпечує успіх і цілеспрямованість у процесі роботи, відчуття товариської взаємодопомоги шляхом обліку й порівняння результатів спільної діяльності та заохочення її учасників” [5, С. 217].

Авторка наголошує на тому, що, використовуючи змагання як метод, треба враховувати його позитивні і негативні впливи, а щоб змагання несло емоційний заряд позитивного спрямування – дотримуватися певних педагогічних умов його проведення. До них вона відносить такі:

– демократичний підхід до ідеї змагання (не потрібно нав’язувати об’єкт і форму його організації);

– змагання як складовий елемент має пронизувати всі організаційні етапи конкретної діяльності школярів;

– залучення самих дітей до вироблення умов і встановлення нагород переможцям;

– повсякденне висвітлення результатів змагання різними засобами шкільної інформації;

– залучення школярів до обговорення й аналізу результатів змагання, способів їх досягнення.

Карпенчук С.Г. акцентує увагу на тому, що змагання може пронизувати всі види діяльності школярів – навчальну, трудову, спортивну, ігрову, діяльність за інтересами, оскільки форми діяльності можуть мати індивідуальний і колективний характер, то й змагання може носити такий самий характер. До форм індивідуального змагання вона відносить: предметні олімпіади, конкурси дитячих творів, малюнків, виставки „Умілі руки“, індивідуальні види спортивних змагань, а до колективних форм змагання – праця на основі бригадного розподілу роботи, футбол, волейбол, колективні конкурси художньої самодіяльності тощо (внутрішньошкільні, міжшкільні, районні, обласні, республіканські).

Науковці в своїх працях також підкреслюють доцільність використання методу змагання, який сприяє “…розвитку здібностей, нахилів, талантів, духовних якостей дитини, спонукає наслідувати загальноприйнятні норми поведінки” [5, С. 218]. Проте їхні наукові доробки все ж стосуються навчального процесу в загальноосвітній школі, досвід якої з позиції методики проведення занять не завжди прийнятний для навчального процесу вищої школи.

Педагоги-практики описують різні аспекти власного досвіду проведення конкурсів. Так, В.Т. Руденко інформує про українознавчий конкурс в Одеському державному економічному університеті серед майбутніх економістів, підприємців, управлінців, який сприяє, на думку автора, органічному поєднанню фахової підготовки майбутніх економістів-професіоналів з виховною роботою, яка має на меті сформувати саме українського за духом молодого фахівця, патріотично налаштованого і відповідального за долю своєї країни, народу, держави. Студенти змагаються у знанні найбільш визначних подій в історії українського народу, у розумінні діяльності видатних постатей українства; складовою конкурсу є також випробування щодо знання історії власного навчального закладу, діяльності визначних професорів, науковців, науково-педагогічних працівників, що вийшли зі студентських лав цього університету [17, С. 240].

Крамаренко Т.Б. описує різноманітні завдання конкурсних програм з юридичних дисциплін [7]; Л.І. Тимовська – досвід проведення заняття-конкурсу з предмету „Матеріаловедення“ й робить висновок, що найбільш доцільно такі заняття проводити як підсумкові, коли у студентів вже є певний рівень теоретичних знань і практичних навичок [21]; О.М. Вареник – етапи заняття, яке проводиться методом змагання з предмету „Фінанси“:

1) науково-педагогічний працівник ставить запитання всім командам одразу, і кожна з команд першою намагається дати відповідь на поставлене запитання;

2) студенти ставлять один одному запитання, які вони підготували заздалегідь;

3) науково-педагогічний працівник створює нестандартну виробничу ситуацію, а кожна з команд намагається знайти оптимальний вихід із запропонованої ситуації;

4) команди створюють ділові ситуації для своїх суперників. Отримавши варіанти розв’язання цієї ситуації від суперників, команди пропонують свій спосіб вирішення ділової ситуації. Науково-педагогічний працівник оцінює запропоновану ситуацію, усі варіанти її вирішення і обирає оптимальний;

5) команди пропонують одна одній для розв’язання складені кросворди. У цьому конкурсі науково-педагогічний працівник оцінює не тільки правильність відповідей, а й швидкість розв’язання кросвордів;

6) науково-педагогічний працівник пропонує студентам бліц-турнір: дати правильні відповіді на якомога більшу кількість запитань за певний час [3, C. 15].

Для нашого дослідження особливий інтерес представляють запропоновані В.М. Нагаєвим методичні рекомендації щодо організації та проведення конкурсу між академічними групами студентів щодо визначання рівня одержаних за час навчання знань, навичок та вмінь із вирішення управлінських питань на об’єктах агропромислового комплексу [13].

Науково-практичну значущість у контексті нашого дослідження має книга В.К. Тарасова „Персонал-технологія: відбір і підготовка менеджерів“, в якій дано обґрунтування доцільності та ефективності використання професійних змагань керівників виробництва, висвітлені питання підготовки та організації таких змагань. Практичну значущість мають методичні рекомендації щодо технології проведення, структури та регламенту змагань, відбору учасників, правил поведінки ведучого конкурсу. Автор визначає змагання керівників як інсценування реальної управлінської діяльності, яке розгортається безпосередньо на очах у журі й глядачів [20, С. 146].

У пошуках визначення сутності цього методу ми вважаємо за необхідне звернутися до тлумачення терміну „конкурс“ у різних словниках: іншомовних слів, української мови та педагогічного словника. Отже:

– конкурс (лат. сoncursus – зустріч, зіткнення, сoncurrо – зустрічаюся, суперничаю) – змагання, покликане виявити найкращих учнів, артистів, художників тощо, а також найкращі роботи [18, С. 548];

– конкурс (від лат. сoncursus – зустріч, зіткнення) – змагання з метою виявлення найкращого з учасників [16, С. 154];

– конкурс – змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд; борня, міряння сил, протиборство [14, С. 878.].

Науковці визначають “конкурс” як “змагання”, тому наступним кроком є тлумачення цього слова:

– змагання – намагання перемогти когось, домагаючись кращих результатів [14, С. 766];

– змагання – та чи інша діяльність (праця, гра тощо), в якій учасники намагаються перевершити один одного в майстерності, в мистецтві [15, С. 739]

– змагання – форма спілкування (діяльності) людей, коли його учасники прагнуть перевершити (перемогти) один одного в досягненні певної мети [8, С. 284].

Ці визначення мало чим відрізняються один від одного. У контексті нашого дослідження згідно з наведеними визначеннями, ми вважаємо, що заняття-конкурсце метод навчальної творчої діяльності студентів, що ґрунтується на міжособистісній взаємодії, співробітництві й взаємодопомозі в процесі навчального змагання з метою досягнення індивідуальних та командних цілей, які були визначені педагогом. Для заняття-конкурсу характерним є висока активність учасників, персональна утягнутість у суперництво силами, що стимулює їхні творчі здібності та ініціативність.

Заняття-конкурс – це метод спрямування природної потреби особистості до суперництва, пріоритетності. Змагаючись між собою, студенти швидко засвоюють теоретичні знання, досвід управлінської поведінки, розвивають моральні якості. Усвідомлення першості й прагнення для них є потужним стимулом енергії, прояву управлінських здібностей. Досвід показує, що заняття-конкурси, які є незвичайні за задумом, методикою організації й проведення, відсутністю жорсткої структури, наявністю умов для самореалізації, студенти завжди відвідують із цікавістю й бажанням.

Атмосфера змагання, створена за допомогою творчої діяльності науково-педагогічного працівника, сприяє розкріпаченню особистості студента й досягненню ним продуктивно-творчого рівня навчально-пізнавальної діяльності. За своєю природою змагальна діяльність є стимулюючою, з яскраво вираженим пізнавально-комунікативним і соціальним характером й характеризується предметністю, вмотивованістю, усвідомленістю, спрямованістю, рефлективністю. Під час конкурсу кожен його учасник відчуває себе вільним, активним і рівним у спілкуванні з іншими учасниками, що створює умови для розвитку рефлексії. Вона забезпечує спрямування пізнання студентів на самих себе, на власний стан, дії, оцінки того, що відбувається навкруги.

Отже, змагання, як об’єктивне соціальне явище, супроводжує й активізує будь-яку спільну діяльність завдяки порівнянню своїх результатів з результатами інших учасників конкурсу, можливості здійснювати самостійні вчинки й нести за них відповідальність, наочно демонструвати інтелект рівень своїх знань і вмінь.

На думку Б.Ц. Бадмаєва, сильніше за все діє на інтелектуальну активність дух змагальності, суперництва, який проявляється тоді, коли люди колективно шукають істину [1, С. 74].

А заняття-конкурс – якраз і є активним соціально-психологічним навчанням, яке ґрунтується саме на принципах змагальності та суперництва, в процесі якого відбувається формування активності й спрямованості фахівця-аграрника до майбутньої управлінської діяльності, професійної компетентності в спілкуванні з підлеглими, колегами, вищими керівниками, уміння слухати, тримати себе в колективі, публічно виступати, запобігати конфліктів і конструктивно їх вирішувати, переживати стресові ситуації, переборювати звички, що ускладнюють спілкування. До речі, російські науковці, вивчаючи мотиви трудової діяльності працівників АПК, наводять цікаві дані про те, що 78% працівників позитивно ставляться до проведення різних змагань, що вказує на потребу у відродженні цього методу управління [19].

Сутність „феномену змагання“ ще мало вивчена, проте можна виділити такі чинники, які сприяють його виникненню:

– азарт змагальних ситуацій та їх розв’язання;

– задоволеність від спілкування з партнерами змагання;

– необхідність прийняття рішення в складних умовах за короткий термін часу;

– наявність у кожного учасника конкурсу шансу перемогти й бути „першим“;

– задоволеність від успіху – проміжного чи остаточного.

Заняття-конкурс побудовано на свідомому створенні напруженості ситуації, яка змушує студентів приймати рішення для досягнення заданої мети в умовах обмеженості часу, а також при протидії з боку інших учасників змагання. У таких умовах опрацювання рішення супроводжується емоціями, що в свою чергу забезпечує мобілізацію інтелектуальних резервів, стимулює пізнавальну діяльність.

У процесі змагання студент знаходиться в умовах, коли він не може не бути активним (це також стосується і студентів-вболівальників). Має місце, так звана, примусова активізація мислення й поведінки студента, тобто вимушена активність. Процес навчання стає більш творчим, захоплюючим, активність учасників змагання носить тривалий, а не епізодичний характер, що сприяє досягненню студентами досить високого рівня запам’ятовування подій.

В основу концепції змагального навчання покладені такі принципи:

– співробітництво науково-педагогічного працівника й студентів;

– поєднання конкуренції і партнерства;

– включення різних видів діяльності;

– моделювання управлінських ситуацій.

Центральною ланкою навчання з використанням змагання є процес взаємодії суб’єктів навчання (студент – студент, студент – науково-педагогічний працівник). Взаємна діяльність цих суб’єктів навчання реалізується за допомогою партнерства й конкуренції. Конкурентні стосунки між студентами здійснюються за рахунок організації змагання між студентами (один студент проти іншого, один студент проти кількох студентів, одна команда студентів проти іншої команди), партнерські стосунки здійснюються в процесі діяльності й спілкування студентів однієї команди, коли вони спільно прагнуть до досягнення мети, підтримують один одного, допомагають, радяться один з одним, вчаться керувати й здійснювати виконавчі функції.

Заняття-конкурс здійснює такі основні функції як освітня, виховна і розвивальна. Всі ці функції тісно взаємопов’язані й взаємозалежні, і для того, щоб навчання успішно їх виконувало, необхідна спеціальне методичне оброблення змісту навчального матеріалу, особлива організація навчального процесу, знання й глибоке проникнення в психологію кожного студента.

Конкурс, як метод навчання, може бути використаний на кількох заняттях, в межах однієї чи кількох тем, протягом всього курсу й має поєднувати індивідуальну, парну, командну види діяльності студентів. Це стимулює активність різних за успішністю студентів, пробуджує їх творчі здібності, збільшує інтерес до навчального предмета.

У процесі заняття-конкурсу імітуються умови, зміст, відносини й динаміка управлінської діяльності. Незважаючи на ігровий характер навчання, форми роботи, в які залучаються учасники, мають цілком реальний управлінський зміст, що дозволяє в процесі програвання різних варіантів поведінки прийняття рішень й розв’язання конфліктів формувати й розвивати управлінські навички та вміння в умовах максимально наближених до реальної практичної управлінської діяльності.

Також у формуванні управлінських навичок та вмінь надзвичайно важливу роль відіграє актуалізація набутих знань. Студент, включаючись в імітацію управлінської діяльності, змушений ставити цілі, планувати, приймати рішення, брати на себе відповідальність тощо. Для успішного виконання завдання він має відтворити основні елементи засвоєного навчального матеріалу.

Таким чином, навчання не обмежується засвоєнням навчального матеріалу на рівні здатності словесного його відтворення. Забезпечується розуміння матеріалу, вміння використовувати отриману інформацію для самостійної управлінської діяльності, усвідомлення професійної значимості управлінських знань і вмінь, психологічна готовність до їхнього використання.

При використанні „КВК“ дуже важливо, щоб отриманий результат був підсумком колективної творчості, групового співробітництва, щоб кожен член команди вніс у загальну справу свій внесок. Після завершення конкурсу корисно заслухати представників команд про виконання особисто ними підготовчої частини та роботи під час конкурсу й обговорити досягнуті результати під керівництвом науково-педагогічного працівника на занятті.

Особливої уваги потребують учасники команд, які набрали найменше балів. Науково-педагогічному працівнику необхідно звернути їхню увагу на те, що навчання на помилках може бути більш глибоким і стійким, ніж навчання на успіхах; сприяти ставленню до неудач як до потенційно цінного життєвого досвіду; дати зрозуміти, що вони мають можливість на практиці перевірити свої реакції на складні обставини реального життя й підготуватися до подібних ситуацій на виробництві; провести аналіз ситуацій, які призвели до програшу, щоб зробити відповідні висновки.

Заняття-конкурс приносить бажаний ефект лише тоді, коли він спирається на теоретичні знання, зрозумілі для уявлення про ту галузь діяльності, що він імітує та є логічним продовженням навчального процесу, його перехідним у практичну поведінкову стадію висновком. У процесі проведення конкурсу студенти виявляють значимі для управлінської діяльності якості за допомогою науково-педагогічного працівника та самостійно критично їх аналізують, вчаться більш ефективному способу поведінки й тренуються удосконалюючи її.

Наш досвід проведення заняття-конкурсу вказує на ще одну особливість його проведення – бажане використання відеотехніки. Ефективність її використання як елементу зворотного зв’язку очевидна. Використання відеотехніки дасть можливість студенту побачить себе по-іншому, і він зможе оцінити себе на основі об’єктивної картини своєї діяльності. Це, як правило, викликає сильні емоції, що спонукують його до навчання й удосконалювання. Цим же пояснюється і принципове використання для відеозапису тільки власної діяльності студентів. Навчання на “чужих помилках”, безумовно, корисно з погляду отримання знань, комфортно для студентів, тому що не стосується особистісної сфери, але малоефективне з погляду корекції власної поведінки і навичок, бо не викликає емоційного ставлення до того, що відбувається, – це й є однією з основних умов оптимізації навчання.

Важливою функцією відеозапису є можливість показу студентам їхніх жестів, виразу обличчя, інтонації, мовних словосполучень, міжособистісної взаємодії, на які під час напружених обставин конкурсу не звертається увага. Перед переглядом відеоматеріалу бажано підготувати (можна долучити й учасників) перелік запитань чи проблем, на які необхідно закцентувати увагу студентів й розказати їм мету цього перегляду. Знаючи конкретну мету, учасники будуть переглядати відеоматеріал більш уважно й свідомо. Також можна дати завдання учасникам фіксувати конкретні факти, записувати свої спостереження, ідеї, які з’являються під час перегляду фільму. Потім знову переглядаючи записи своїх думок про побачене, студенти можуть без повторного переглядання відтворювати в пам’яті певні фрагменти, що сприятиме їх навчанню.

Зважаючи на нетривалість уваги студентів, показувати одразу весь відеоматеріал недоречно, краще поділити його на фрагменти, наприклад, за етапами конкурсу. Після кожного відеофрагменту треба проводити його обговорення, допомагаючи студентам розмірковувати про те, чому вони навчилися.

Комплексне використання заняття-конкурсу й відеозапису дозволяє актуалізувати не тільки теоретичні знання, але й практичні навички та уміння, отримані в процесі конкурсу. Усвідомлення практичної цінності управлінської підготовки призводить не тільки до підвищення мотивації до навчальної діяльності, але й до зростання управлінської культури в цілому, дозволяє досить глибоко розібратися в управлінських технологіях, збільшуючи при необхідності час на освоєння навчального матеріалу, здійснювати послідовне, поступове формування управлінських навичок і вмінь; надає можливість для вироблення й удосконалення індивідуального управлінського стилю, здійснюючи при необхідності своєчасну кваліфіковану корекцію поведінки та навчальної діяльності.

Висновки. Таким чином, навчання стає замкнутим циклом зі зворотним зв’язком, що включає в себе набуття знань, навичок та вмінь, контроль і корекцію. У результаті студенти набувають глибокі та міцні знання, засновані на розумінні та усвідомленні, конкретні управлінські навички та вміння, перевірені на практиці, а також формують психологічну готовність до діяльності в реальних умовах. У студентів створюється чітке уявлення того, що вони мають вміти робити як управлінці, на якому рівні вони наразі, які їхні резерви, закладаються основи для подальшого розвитку отриманих управлінських навичок і вмінь.

Використання різних форм зворотного зв’язку допомагає досягти основної мети навчання – зміни. Студент має можливість оцінити ступінь власної ефективності в пропонованій сфері діяльності, порівняти власний рівень із рівнем інших студентів або теоретично можливим вищим рівнем, усвідомити свої вади. Саме усвідомлення своїх „слабких місць“ створює мотивацію до усунення недоліків. Наявність мотивації до навчальної діяльності та формування професійного мислення формує активну позицію в придбанні навичок, умінь, робить зі студента суб’єкта діяльності, що значно підвищує результативність управлінської підготовки.

При проведенні конкурсу формуються такі навички, уміння, особистісні якості, які не можуть формуватися ніякими іншими методами навчання.

У процесі заняття-конкурсу знання, отримані на лекціях, трансформуються в досвід, відбувається постійне взаємозбагачення і розвиток теорії та практики, причому до більш глибоких теоретичних висновків студенти доходять самі, у результаті власної розумової діяльності, аналізу власного практичного досвіду, актуалізації своїх знань. Це дає можливість глибоко й осмислено засвоювати знання, викликає в студентів задоволення процесом навчанням і змістом своєї навчальної діяльності, що допомагає вирішити ще одне важливе наскрізне завдання професійної освіти – створення у майбутніх аграрників-управлінців мотивації до опанування управлінською діяльністю.

Отже, перспективи подальших розвідок у цьому напрямі є методичні аспекти підготовки й організації заняття-конкурсу, дослідження психологічних закономірностей функціонування й розвитку спільної діяльності команди та шляхів забезпечення її ефективної роботи.


Література

1.  Бадмаєв Б.Ц. Методика преподавания психологии: Учеб. пособ. – М.: Гумантит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 304 с.

2.  Белебеха І.О., Бакум В.В. Удосконалення системи управління в аграрному секторі // Аграрний вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 2003. – Вип. 22. – С. 48-52.

3.  Вареник О.М. Форми і методи підготовки студентів до підприємницької діяльності // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. – К.-Вінниця: ООО "Планер". – 2000. – Вип. 6. – С. 13-17.

4.  Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителя-практика / Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320 с.

5.  Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1997. – 304 с.

6.  Коробейников М. Российская модель управления агропромышленным комплексом в условиях рынка // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – № 5. – С. 13-18.

7.  Крамаренко Т.Б. Ділові ігри та проблемно-фахові ситуації як засіб набуття досвіду поведінки і формування професійної компетенції майбутніх юристів // Новітні технології навчання: Наук.-метод. зб. – 2003. – Спецвипуск. – С. 32-40.

8.  Краткий педагогический словарь пропагандиста / Под общ. ред. М.И. Кондакова, А.С. Вишнякова; Сост.: М.Н. Колмакова, В.С. Суров. – М.: Политиздат, 1988. – 367 с.

9.  Кучуков Р. Многоукладность и развитие рыночной экономики // АПК: экономика, управление. – 1995.– № 10. – С. 58.

10.  Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посіб. / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків: ОВС, 2002. – 400 с.

11.   Р.Дж. Постсоветское сельское хозяйство: нереформированное, но оставляющее надежду // Проблемы теории и практики управления. – 1997. – № 5. – С. 29-33.

12.  Метафора команды // Менеджмент и менеджер. – 2002. – № 2. – С. 51-54.

13.  Нагаєв В.М. Аграрний менеджмент: Практикум (модульний варіант). – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 319 с.

14.  Новий тлумачний словник української мови: У 3-х т. / Укл.: Яременко В., Сліпушко О. – К.: Аконіт, 2006. – Т. 1. – 926 с.

15.  Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1963. – 900 с.

16.  Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. / Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк., 2000. – 380 с.

17.  Руденко В.Т. Українознавчий конкурс як форма соціально-гуманітарної підготовки і виховної роботи // Матер. VІІІ міжнародної наук.-метод. конф. – Одеса, 2003. – С. 240.

18.  Словник іншомовних слів / За ред. акад. АН УССР О.С. Мельничука. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Гол. ред. укр. радян. енциклопедії, 1985. – 966 с.

19.  Соболева И.В., Рогова И.Н. Результаты диагностирования мотивов трудовой деятельности работников АПК // Управление персоналом. – М., 2003. – № 6. – С. 15-17.

20.  Тарасов В.К. Персонал-технология: отбор и подготовка менеджеров. – Л.: Машиностроение, 1989. – 368 с.

21.  Тимовская Л.И. О занятиях-конкурсах // Инновационные процессы в высшей школе. – Краснодар, 2001. – С. 43.

22.  Трэйси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла // Современное управление. – 1999. – № 5. – С. 13-15.


Свистун В.І.

Психолого-педагогічні аспекти заняття-конкурсу в підготовці фахівців до управлінської діяльності

У статті запропоновано авторське визначення сутності та обґрунтовані психолого-педагогічні аспекти заняття-конкурсу в підготовці майбутніх фахівців сільського господарства до управлінської діяльності в аграрних ВНЗ.


Свистун В.И.

Психолого-педагогические аспекты занятия-конкурса в подготовке специалистов к управленческой деятельности

В статье предложено авторское определение сущности и обоснованы психолого-педагогические аспекты занятия-конкурса в подготовке будущих специалистов сельского хозяйства к управленческой деятельности в аграрных вузах.


V. Svystun

Psychological and Pedagogical Aspects of the Competition Lesson in Training Specialists for Management Activity

The article proposes author’s definition of the nature and proves psychological and pedagogical aspects of the competition lesson in training future agriculture specialists for management activity in agrarian higher educational establishments.


Стаття надійшла до редакції 12.06.2007р.