10. Сільське господарство та його вплив на довкілля
| Вид материала | Документы |
- Иків, які впливають на природні компоненти довкілля (забруднення, туризм, транспорт,, 21.71kb.
- Сільське господарство України, 166.58kb.
- А сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство, 2896.39kb.
- Реферат на тему, 137.15kb.
- Оцінка рівня екологічності товарів І мотивація його підвищення, 287.01kb.
- Сільське господарство, 1675.54kb.
- Удк 504. 054: 477. 81 Клименко М. О., д с. г н., професор, Борщевська І. М., асистент, 82.13kb.
- «сільське господарство україни першої чверті ХХ століття та його науково-освітнє забезпечення, 169.24kb.
- Програма підтримки малого підприємництва в гусятинському районі, 587.9kb.
- Паспорт спеціальності 08. 00. 02 – Світове господарство І міжнародні економічні відносини, 23.47kb.
13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області :
- організовує та проводить державну екологічну експертизу відповідно до вимог закону України «Про екологічну експертизу»;
- бере участь у роботі державних комісій із приймання в експлуатацію об'єктів виробничого, житлово-комунального призначення та житлових масивів;
- подає проекти лімітів: використання природних ресурсів місцевого значення, розміщення відходів; вносять пропозиції щодо їх затвердження відповідною обласною державною адміністрацією;
- затверджує нормативи гранично допустимих викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище;
- видає в установленому порядку дозволи (ліцензії) на спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, на розміщення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами;
- узгоджує матеріали підприємств на отримання дозволів (ліцензій) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, спеціальних дозволів на користування надрами;
- організовує регіональний моніторинг навколишнього природного середовища;
- забезпечує розвиток заповідної справи, збереження біологічного ті ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі, здійснює державне управління з питань організації, охорони й використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України;
- бере участь у розробці, реалізації та контролі виконання місцевих екологічних програм і програм забезпечення екологічної та, в межах своє компетенції, радіаційної безпеки, програм попередження та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;
- сприяє екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, діяльності екологічних об’єднань громадян, рухів тощо.
Державною екологічною інспекцією в Київській області протягом року проведено 2052 перевірки відповідно до яких було складено акти перевірок. З яких 1826 складено протоколів про адміністративне правопорушення. Притягнуто до адміністративної відповідальності 1827 чоловік та накладено штраф на суму 300,3 тис. грн., відповідно стягнуто адміністративних штрафів з 1181 особи на суму 193 819 грн. (таблиця 13.1.)
Інформація щодо контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
Таблиця 13.1.
| № з/п | Назва заходу | Одиниця виміру | Роки | ||
| 2007 | 2008 | 2009 | |||
| 1 | Кількість перевірених об’єктів | од. | 2913 | 2440 | 2052 |
| 2 | Складено актів перевірок | од. | 2295 | 2226 | 2052 |
| 3 | Кількість складених протоколів про адміністративне правопорушення | од. | 2295 | 2226 | 1826 |
| 4 | Притягнуто до адміністративної відповідальності | чол./грн | 2275/ 298063 | 2226/ 262224 | 1827/300300 |
| 5 | Стягнуто адміністративних штрафів | чол./грн | 2250/ 242063 | 1867/ 195010 | 1181/193819 |
| 6 | Пред’явлено претензійно-позовних матеріалів | од./грн. | 96/ 1335147 | 118/5923066 | 140/14131310 |
| 7 | Стягнуто претензійно-позовних матеріалів | од./грн. | 48/ 147099 | 41/ 333800 | 34/87739 |
| 8 | Прийнято рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності | од. | 78 | 142 | 131 |
| 9 | Прийнято рішень про призупи-нення фінансування будівництва (реконструкції) об’єктів | од. | - | - | - |
| 10 | Кількість дозволів, виданих на відновлення господарської діяльності та фінансування | од. | - | 27 | 16 |
| 11 | Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення встановлених екологічних нормативів, дозволів або лімітів | од. | 13 | 8 | - |
| 11.1 | на спеціальне водокористування | од. | 1 | 7 | - |
| | у тому числі на скиди у водні об’єкти | од. | 1 | 7 | - |
| 11.2 | на викиди в атмосферне повітря | од. | 12 | 1 | - |
| 11.3 | на утворення та розміщення відходів | од. | - | - | - |
| 12 | Внесено подань про припинення дії виданих дозволів | од. | - | 27 | - |
| 13 | Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в правоохоронні органи (прокуратури, внутрішніх справ, СБУ) | од. | 13 | 9 | 9 |
13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
Ефективне державне управління якістю навколишнього природного середовища неможливе без наявності відповідної інформації про його стан. Ця інформація збирається та аналізується за допомогою регіональної системи моніторингу довкілля.
Екологічний моніторинг на території області у 2009 році проводять наступні суб’єкти моніторингу: Державна екологічна інспекція в Київській області, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України, Центральна геофізична обсерваторія та Радіоекологічний центр ДСНВП «Екоцентр». Точки спостереження повністю відсутні по наступним параметрам: морські води, джерела скидів зворотних вод у морські води, підземні води, джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, ґрунти. Дані по суб’єктам моніторингу довкілля, а також відомості щодо кількості точок спостереження подані у таблиці 13.2.
Система спостережень за станом довкілля
Таблиця 13.2.
| № з/п | Суб’єкти моніторингу довкілля | Кількість точок спостережень, од. | ||||||||
| атмос-ферне повітря | Стаціонарні джерела викидів в атмосфер-не повітря | поверх-неві води | джерела скидів зворотних вод у поверхневі води | морсь-кі води | джерела скидів зворот-них вод у морські води | підземні води | джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти | ґрунти | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| 1 | Центральна геофізична обсерваторія | 4 | - | 24 | - | - | - | - | - | - |
| 2 | Дніпровське басейнове управління водних ресурсів | - | - | 15 | - | - | - | - | - | - |
| 3 | Державна екологічна інспекція в Київській області | - | - | 29 | 16 | - | - | 5 | - | 42 |
| 4 | Радіоекологічний центр ДСНВП «Екоцентр» | 41 | - | 43 | 1 | - | - | 138 | - | 41 |
| 5 | Київська обласна санітарно – епідеміологічна станція МОЗ України | - | - | 207 | - | - | - | - | - | - |
13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
Державна екологічна експертиза здійснюється відділом державної екологічної експертизи Держуправління.
Інформація щодо еколого – експертної діяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області за 2009 рік
Інформація щодо проведення екологічної експертизи проектної документації
Таблиця 13.3.
| Виконання робіт | Загальна кількість | Позитивно оцінено (шт.) | Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (шт) | Повернуто на доопрацювання та оцінено негативно (% від загальної кількості) |
| Проведено експертиз перед проектної (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації | 865 | 496 | 369 | 42.6 |
| У рамках комплексної державної експертизи | 272 | 117 | 155 | 57 |
| У відокремленому порядку (самостійно) | 593 | 379 | 214 | 36 |
13.5. Економічні засади природокористування
13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
В основі природоохоронної діяльності лежить її економічний механізм. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування є платежі за використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, грошові стягнення за порушення норм і правил охорони довкілля та за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, система фінансування і кредитування природоохоронних заходів.
Одним з найбільших важливих джерел фінансування природоохоронної діяльності тепер справедливо вважаються бюджетні природоохоронні фонди. Саме завдяки існуванню таких екофондів як на загальнодержавному, так і місцевих рівнях є реальна можливість спрямовувати відповідні кошти на реалізацію природоохоронних програм і проектів. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища суб’єктами господарської діяльності, а місцевих ще й з частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони довкілля та шкоду, заподіяну довкіллю порушенням природоохоронного законодавства в результаті господарської та іншої діяльності.
Станом на 01.01.2010 року кількість юридичних осіб зареєстрованих, як платники збору за забруднення навколишнього природного середовища біля 7,5 тис. шт. та фізичних осіб понад 6,1 тис. шт.
13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
У 2009 році підприємствами області на охорону навколишнього природного середовища витрачено 228,981 млн.грн., у т.ч. капітальні інвестиції склали 32,745 млн.грн., поточні витрати – 196,236 млн.грн. (таатлиця 13.4.)
Капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища
Таблиця 13.4.
| | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Витрати на охорону навколишнього природного середовища, тис.грн. | 129831,8 | 150930,5 | 206941,4 | 257780,3 | 228980,8 |
| у тому числі | | | | | |
| капітальні інвестиції | 16379,0 | 39579,2 | 77885,1 | 83955,3 | 32745,2 |
| з них капітальний ремонт засобів природоохоронного призначення | 11997,5 | 28404,7 | 8142,1 | 16639,2 | 3750,2 |
| поточні витрати | 113452,8 | 111351,3 | 129056,3 | 173825,0 | 196235,6 |
| Індекси витрат на охорону навколишнього природного середовища, відсотків до попереднього року | 115,1 | 116,3 | 137,1 | 124,6 | 88,8 |
| Частка витрат на охорону навколишнього природного середовища за рахунок коштів Державного бюджету, відсотків | | | | | |
| у капітальних інвестиціях | – | 15,1 | 14,5 | 36,8 | 10,8 |
| у поточних витратах | 9,4 | 9,1 | 36,8 | 32,2 | 30,0 |
В 2009 році підприємствам, організаціям, установам були пред’явлені збори за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 33383,7 тис. грн., частка фактично сплачених екологічних зборів у загальній сумі пред’явлених 98,1% тобто 32737,3 тис.грн. (таблиця 13.5.)
Екологічні платежі (тис.грн.)
Таблиця 13.5.
| | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Збори, пред’явлені підприємствам, організаціям, установам за забруднення навколишнього природного середовища | 6023,0 | 15747,9 | 17395,7 | 26665,9 | 33383,7 |
| у тому числі | | ||||
| за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних джерел | 3852,3 | 11436,6 | 11610,2 | 17340,3 | 21063,2 |
| за викиди в атмосферне повітря від пересувних джерел | 440,9 | 1087,3 | 1440,4 | 2023,8 | 2286,3 |
| за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти | 246,6 | 455,9 | 1009,4 | 1254,0 | 1052,3 |
| за розміщення відходів | 1483,2 | 2768,1 | 3335,7 | 6047,8 | 8981,9 |
| Позови за збитки, заподіяні природі, та штрафи, пред’яв-лені за порушення природоохоронного законодавства | 14,8 | 242,1 | 91,5 | 87,0 | 1149,0 |
| Частка фактично сплачених екологічних зборів у загальній сумі пред’явлених, відсотків | 100,3 | 86,0 | 101,1 | 78,5 | 98,1 |
13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги наериторії України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду .Українського народу є обов'язком держави.
Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави.
Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права.
Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:
1. складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо);
2 .складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.
Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти:
“Про охорону навколишнього природного середовища" та"Про тваринний світ" ;
"Про природнозаповідний фонд" та "Про охорону атмосферного повітря" ;
“Лісовий кодекс України” та“ Водний кодекс України” ;
” Земельний кодекс України” та“Кодекс України про надра” ;
Також першочергово плануется підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль.
13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
13.8. Екологічний аудит
Екологічний аудит системи екологічного менеджменту відповідно до стандарту ISO 14001 визначається як систематичний і документований процес отримання об'єктивних доказів для визначення, чи відповідає система екологічного менеджменту підприємства критеріям, які пред’являються до таких систем.
Підприємство повинне розвивати і підтримувати періодичне проведення аудитів систем екологічного менеджменту. Під час проведення екологічних аудитів визначається, відповідає або не відповідає діюча система екологічного менеджменту вимогам Міжнародного стандарту ISO 14001 (або його національного аналога), а також наскільки забезпечується і підтримується її функціонування.
Програма екологічного аудиту системи екологічного менеджменту повинна бути заснована на справжній екологічній діяльності підприємства і результатах попередніх аудитів. Проведення екологічного аудиту повинне бути вигідним керівництву підприємства, оскільки результати аудитів інформують його, чи працює система екологічного управління і менеджменту так, як вона повинна працювати відповідно до заявленої екологічної політики і мети.
Підприємство може також замовляти проведення екологічного аудиту з іншою метою, наприклад, з метою сертифікації системи екологічного менеджменту третьою стороною відповідно до національного або міжнародного стандартів.
Програми і процедури екологічного аудиту повинні враховувати:
пріоритетні екологічні аспекти діяльності підприємства;
періодичність проведення аудитів;
ефективне планування і ефективну організацію роботи аудиторської "команди";
активне використовування результатів аудиту;
компетенцію аудиторів;
загальну методологію екологічного аудиту і методику здійснення аудитів.
Екологічний аудит систем екологічного менеджменту може бути внутрішнім чи зовнішнім. У разі внутрішнього аудиту керівництво доручає відповідальним фахівцям з числа персоналу формування аудиторської "команди", куди можуть входити і фахівці із сторони. У разі зовнішнього аудиту полягає договір із спеціалізованою аудиторською фірмою або фахівцем, що має ліцензію на даний вид діяльності і формуючими аудиторську "команду", до складу якої можуть входити і представники підприємства. У будь-якому випадку, фахівці, що здійснюють екологічний аудит, повинні бути кваліфікованими, неупередженими об'єктивними.
Створити і забезпечити ефективне функціонування системи екологічного менеджменту непросто, тому можна проводити екологічний аудит з метою виявлення тих напрямів і аспектів діяльності, які ще недостатньо розвинуті. Висновок екологічного аудиту повинен містити кваліфіковані рекомендації по розвитку екологічного менеджменту на підприємстві і бути направлено на створення ефективної системи екологічного менеджменту. Аудит підприємства може проводитися для представлення інформації державним органам екологічного контролю і управління в цілях офіційної сертифікації системи екологічного менеджменту. Такий аудит виконується зовнішніми незалежними аудиторами або аудиторськими фірмами, що мають ліцензію на даний вид діяльності. Також завжди є зовнішній екологічний аудит, який проводиться для банків або інвесторів.
13.9. Екологічне страхування
Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди.
Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність.
Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю.
Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується:
- слабкими стимулами добровільного страхування;
- відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди;
- низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків.
Найголовніше, що треба зробити зараз – це запровадити принцип безумовної відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності. Це основна загальносвітова тенденція в галузі законодавства про відповідальність за екологічну шкоду. За таких умов не треба доводити, що забруднювач діяв протизаконно або недбало. Безумовна відповідальність змушує підприємства гарантувати наявність додаткових коштів по компенсації витрат, в тому числі, і у вигляді страхування.
Останнім часом Україна почала приділяти більше уваги проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов’язкового страхування, наприклад, при транспортуванні небезпечних речовин та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Чи не першу в Україні спробу запровадження суворої відповідальності за забруднення довкілля треба оцінити позитивно та надалі підтримувати.
Страхові продукти, які розроблені на основі законодавства про охорону навколишнього середовища є першим серйозним досвідом застосування в Україні ринкового механізму вирішення екологічних проблем.
Проте, обов’язкове страхування дає найбільший результат тоді, коли воно ґрунтується на узагальненні та аналізі практики добровільного. За умов відсутності в Україні потужного ринку добровільного страхування встановлення обов’язкової форми може не дати очікуваного ефекту.
Головні увагу треба зосередити не на обов’язковості страхуванні, а на формуванні стимулів до фінансового забезпечення зобов’язань по компенсації збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Найбільш доступним та зручним для контролю способом підтвердження платоспроможності суб’єктів господарювання є страхування відповідальності.
Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу:
- скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій;
- підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;
- забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення;
- посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки.
Таким чином, за умов сучасної фінансово-економічної ситуації в країні розвиток страхування відповідальності за шкоду довкіллю може стати реальним механізмом забезпечення екологічної безпеки, ринковим важелем впливу на підприємства з метою контролю за масштабами промислового забруднення й зниження його рівня, подолання наслідків надзвичайних ситуацій та стимулом зростання національної економіки.
13.10. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
Участь громадськості у процесі прийняття рішень здійснюється відповідно до пункту "л" статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" (Орхуська конвенція).
13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
Громадські організації, що діють на території області (загальнодержавні, місцеві)
Таблиця 13.6.
| № з/п | Назва організацій | Юридична адреса |
| 1. | Громадська організація “Товариство любителів полювання та рибальства” | м. Київ, вул. Дегтярівська, 48. |
| 2. | Громадська організація „Природоохоронна зона” | 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 145/1 |
| 3. | Київська обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок | м. Київ-53, вул. Нестерівський пров., буд. 7/9, тел.212-25-63, |
| 4. | Київська обласна організація Українського товариства охорони природи | м. Київ-033, вул.. Тарасівська, 12, тел.224-75-59 |
| 5. | Київська обласна організація Всеукраїнської екологічної Ліги (КОВЕЛ) | 252024, м. Київ, вул.Лютеранська, 19-б, тел. 462-02-82 |
| 6. | Обласний осередок Партії зелених України | м. Київ, вул.Хрещатик,115/30-31, 451-75-41 |
| 7. | Київська міська організація «Зелений світ» | м. Київ, 258-12-48 |
| 8. | Спілка врятування від Чорнобилів | м. Київ, 449-14-58 |
| 9. | Спілка «Порятунок Голосіїва» | м. Київ, 524-79-22 |
| 10. | Громадська організація “Рідна земля” | м. Київ, пр-т Науки, 25, кв. 53, 267-65-34. |
| 11. | Громадська організація „Екологія та Соціальний захист Київської області” | Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Леніна, буд.60 |
| 12. | Громадська організація „Екологічна фундація” | Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 4-Г |
| 13. | Громадська організація Козацьке Товариство Київщини | 03148 м. Київ, вул. Картвелішвілі, 5, кв. 31 |
| 14. | Громадська організація «ПАРОСТОК» | Київська обл., м.Васильків, вул. Соборна,72 |
| 15 | Європейська екологічна ліга | 01024, м. Київ, а/с 135 536-91-55 Київська обл. м. Ірпінь вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-ІІ |
13.11.2. Громадські рухи
13.12. Виконання державних екологічних програм
Перелік регіональних (місцевих) природоохоронних программ та
Таблиця 13.7.
| № з/п | Програми | Ким прийнята | № та дата прийняття | Кількість освоєних коштів, тис. грн. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2011 року | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №198-13-V від 07.11.2007 | 3070,41 |
| 2 | Програма поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2007-2011 роки | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №116-10-V від 30.03.2007 | 1631,29 |
| 3 | Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Київської області у 2003-2030 роках | Затверджена рішенням Київської обласної ради | від 02.03.2006 №368-32-ІV | 1291,91 |
| 4 | Комплексна програма захисту населених пунктів, виробничих об’єктів і сільськогосподарських угідь Київської області від шкідливої дії вод на 2006-2010 та прогноз до 2015 року | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №367-32-ІV від 02.03.2006 | 4893,84 |
| 5 | Регіональна програма захисту сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів Київської області від підтоплення у 2009-2013 роках та прогноз до 2015 роки | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №491-25-V від 23.07.2009 | 13063,25 |
| 6 | Регіональна програма розвитку лісового господарства Київської області до 2015 року «Ліси Київщини» | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №263-15-ХХІІ від 25.01.2001 | 190648,1 |
| 7 | Київська обласна програма підвищення родючості ґрунтів у 2006 році та на період до 2010 року | Затверджена рішенням Київської обласної ради | №361-32-ІV від 02.03.2006 | 384,7 |
13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати».
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації — з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — з Данією, Нідерландами, США.
Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рамках програми ТАСIS, а також на двосторонній основі — з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією.
Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала впровадження трьох спільних проектів.
Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.
13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
Між Україною та Єврокомісією розпочаті переговори щодо створення Регіонального екологічного центру в Україні (РЕЦ-Україна).
Метою створення РЕЦ-Україна є:
надання допомоги у вирішенні екологічних проблем в Україні та сусідніх державах, забезпечуючи екологічні права людини та створюючи умови для існування безпечного довкілля;
розвиток вільного обміну інформацією щодо навколишнього природного середовища та розповсюдження такої інформації між усіма зацікавленими сторонами;
сприяння участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо захисту навколишнього природного середовища, а отже і розвиток громадянського суспільства в Україні та інших країнах.
Правовою базою для заснування такого центру має стати міжнародний договір, підписаний між Україною та ЄС, а також Статут Регіонального екологічного центру.
Необхідною умовою для забезпечення можливості вживати заходів з метою реалізації бюджетної підтримки є схвалення та реалізація Україною
Національної стратегії з питань навколишнього природного середовища на період до 2020 року
Національного плану дій з питань навколишнього природного середовища на 2009-2012 роки.
ЄС відстоює позиції щодо зміцнення міжнародного співробітництва, зокрема в контексті стратегії послідовного просування своєї нової екологічно-енергетичної політики в частині її зовнішнього виміру, спрямованої на залучення до її реалізації третіх країн.
Враховуючи послідовне виконання Україною положень Кіотського протоколу, ЄС вбачає Україну партнером та активним учасником політики просування міжнародних домовленостей щодо боротьби із змінами клімату у період після 2012 р.
Планами подальшого співробітництва з ЄС Україна передбачає активно пропонувати проекти спільного впровадження у сферах:
використання шахтного метану,
використання біомаси,
когенерації електроенергії,
використання рідких відходів,
впровадження альтернативних джерел енергії,
модернізації міських систем опалювання та технологічних процесів в енергетичному секторі.
13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництв
Висновки І ПРОПОЗИЦІЇ
Аналіз стану навколишнього природного середовища області показує, що екологічна ситуація в загалом задовільна, показники екологічної життєдіяльності кращі, ніж у більшості регіонів України. Разом з тим не слід забувати, що управління в галузі охорони навколишнього природного середовища за допомогою економічних та законодавчих інструментів має спрямовуватись в першу чергу на мінімізацію споживання первинних природних ресурсів, на забезпечення їхньої оборотності, зменшення негативного техногенного впливу на довкілля.
Водні об’єкти області, як і в попередні роки, продовжували забруднюватись скидами неочищених стічних вод, що відводяться із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, та скидами недостатньо очищених зворотних вод підприємств, очисні споруди яких працювали неефективно.
З метою покращення стану водних ресурсів в області за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було проведено реконструкції існуючих очисних споруд, які не забезпечують достатню очистку стічних вод та будівництво нових.
Для вирішення проблем в галузі охорони атмосферного повітря найбільш суттєвим є впровадження нових видів очистки, направлених на скорочення викидів в атмосферу на основних підприємствах – забруднювачах атмосферного повітря.
Протягом 2009 року в Київській області проведено 13 заходів, спрямованих на покращення якості атмосферного повітря, загальним обсягом витрат за кошторисною вартістю в 1882,0. Важливо відмітити те, що фактичне зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря після впровадження повітроохоронних заходів становить 10,9 т, що на 0,7т менше від очікуваного. Це стосується, передусім, заходів, пов`язаних з удосконаленням технологічних процесів, будівництвом і введенням в дію нових газоочистних установок та споруд.
Основними забруднювачами навколишнього природного середовища промисловими відходами в Київській області є підприємства: Полігон № 5 ВАТ „Київспецтранс” Обухівський район, Звалище скопу ВАТ „Київський картонно – паперовий комбінат” м.Обухів, Золовідвал Трипільської ТЕС Обухівський район, Полігон промислових відходів ЗАТ „Россава” Білоцерківський район.
На даний час невирішеною проблемою залишаються мулові поля Бортницької станції аерації ВАТ «АК Київводоканал», які знаходяться в переповненому стані, відносно раніше передбачених проектних позначок.