О. В. Харитонов конспект лекцій з дисципліни "земельне право україни" (для студентів денної форми навчання напрямку 070908 "Геоінформаційні ситеми") Харків хнамг 2008 Конспект

Вид материала

Конспект

Содержание 1. Поняття і склад земель населених пунктів Смуга населеного пункту Види земель населених пунктів та загальна характеристика їх правового режиму. 2. Планування використання земель населених пунктів 3. Землі міст 4. Землі сільських населених пунктів 5. Земельні ділянки для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва 1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення 1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення 2. Землі промисловості 3. Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення

Подобный материал:

• В.І. Петраш конспект лекцій з дисципліни «земельне право» (для студентів 3 курсу денної, 11.41kb.
• Конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці» для студентів 3 курсу, 15.25kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Фінансове право», 3110.73kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Фінансове право», 3142.54kb.
• В. О. Кодін конспект лекцій з дисципліни «Основи реконструкції історичних міст» для, 703.58kb.
• Конспект лекцій з дисципліни: «Технологія науково-дослідної діяльності», 736.02kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Господарське право» (для студентів денної І заочної форм, 1131.42kb.
• Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального, 2613.75kb.
• Конспект лекцій з дисципліни Правознавство Харків − хнамг − 2006 Міністерство освіти, 3534.27kb.
• Конспект лекцій з курсу «психологія», 623.58kb.

1. Поняття і склад земель населених пунктів


Землі, зайняті населеними пунктами, призначені для розміщення міст, селищ, сільських населених пунктів. Землями населених пунктів є всі землі в межах сільських селищних міських насе­лених пунктів.

Всі населені пункти підрозділяють на кілька типів. В основу їх класифікації покладені наступні критерії: чисельність на­селення, науково-виробнича спеціалізація населеного пунк­ту, значення населеного пункту в системі розселення насе­лення і адміністративно-територіальній будові країни.

Населені пункти діляться на міські (міста, селища місько­го типу) й сільські.

Смуга населеного пункту. Ці землі обме­жуються від інших категорій земель єдиного земельного фонду встановленням їх адміністративних кордонів, а саме міської, селищної, сільської смуги. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій (сільськогосподарського призначення, лісового фонду тощо). Значення цієї смуги полягає в тому, що вона не тільки відділяє землі міст, селищ міського типу, сільських населе­них пунктів, а і є кордоном даного населеного пункту як адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міських, селищних, сільських Рад, та їх виконкомів в області регулювання земельних відносин на підвідомчій їм території.

Види земель населених пунктів та загальна характеристика їх правового режиму. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — одна із скла­дових частин єдиного земельного фонду. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комуналь­но-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-кому­нальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.

Землі населених пунктів за своїм цільовим призначенням не однорідні.

До їх складу входять: землі міської, селищної та сільської забудови; землі загального користування; землі сільськогосподарського призначення та інші угід­дя; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі, зайняті міськими лісами; землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.

Складові частини земель населених пунктів мають різне цільове призначення. Але правовий режим всіх цих видів зе­мель призначений основній задачі — обслуговування різного роду потреб населеного пункту.

Землі міської, селищної та сільської забудови — найбільш важ­лива частина земель населених пунктів. До них відносяться землі, забудовані або які підлягають забудові житловими, культурно-побутовими, адміністративними, діловими, ви­робничими, складськими, релігійними та іншими будівлями та спорудами. Ці землі надаються підприємствам, устано­вам і організаціям для будівництва і експлуатації промисло­вих, виробничих, житлових, культурно-побутових, релігій­них та інших будівель і споруд, а також громадянам для інди­відуального житлового будівництва.

Землі загального користування у містах, селищах і сільських населених пунктах складаються із земель, які використову­ються як шляхи сполучення (площі, вулиці, провулки, про­їзди, проїжджі частини, набережні), для задоволення куль­турно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, скве­ри, сади, бульвари, водоймища, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств та інших земель, що призначені для задоволення потреб міста, сели­ща, сільського населеного пункту. На цих землях здійснюється право загального землекористування і більша їх частина не надана конкретним організаціям.

2. Планування використання земель населених пунктів


В основі правового регулювання використання земель населе­них пунктів лежить принцип планування.

Відповідно до Закону України від 20 квітня 2000 р. №1699 "Про планування і забудову територій", планування територій - це процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.

Згідно з Земель­ним кодексом всі землі міст, селищ, сільських населених пунктів використовуються за їх проектами планіровки та забудови і планів земельно-господарського уст­рою. Проекти планіровки та забудови міст, селищ, сільських населених пунктів визначають основні напрямки викорис­тання земель для промислового, житлового та іншого бу­дівництва, благоустрою та розміщення місць відпочинку на­селення.

План земельно-господарського устрою населеного пункту складається на основі генерального плану цього населеного пункту і затверджується відповідною місцевою Радою народ­них депутатів. План земельно-господарського устрою може виконуватись як розділ генерального плану населеного пун­кту і затверджуватись в його складі.

План земельно-господарського устрою може використову­ватись для обгрунтування, розробки і подальшого плануван­ня на землях населеного пункту необхідного обсягу організа­ційних та інженерно-технічних заходів по освоєнню, поліп­шенню якості земель, їх раціональному використанню, охо­роні та захисту від руйнівних процесів тощо.

Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.

Планування територій виконується відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Планування і забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками або користувачами у встановленому законодавством порядку.

Рішення органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.

3. Землі міст


До складу земель міста належать всі землі в межах міста (землі міської забудови, землі загального користування, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, землі, зай­няті міськими лісами, парками, землі залізничного, водного, по­вітряного, трубопроводного транспорту, гірничої промисловості та ін.).

Міська смуга є зовнішньою межею міста, шо відокрем­лює його землі від прилеглих земель інших категорій (сільськогосподарського призначення, лісового фонду тощо). Межа міста визначається проектом планіровкн та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста. Вона встановлюється і змінюється в порядку, шо виз­начається Верховною Радою України.

Включення земельних ділянок до меж міста не тягне за со­бою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до законодавства.

Порядок землеустрою території міст, надання та вилучен­ня земельних ділянок і умови використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки й забудови міста.

Всі землі міста перебувають у віданні міської Ради та її виконкому, органи комунального господарства якого здійснюють безпосереднє управління земля­ми міста.

Основними функціями державного управління землями міст є: відведення та вилучення земель; державна реєстрація землекористувань і облік земель; контроль та використання землі; вирішення земельних спорів.

Всі міські землі використовуються органами комунального господарства, підприємствами, організаціями, громадянами або надаються в безплатне громадське користування. Юри­дичною підставою для цього є акт про відведення земельної ділянки або договір. Окремі землі загального користування (наприклад, вулиці, сквери тощо) використовуються без оформлення їх актом.

4. Землі сільських населених пунктів


До земель сільського населеного пункту належать всі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в по­рядку землеустрою. Це землі сільської забудови з присадиб­ним користуванням громадян, землі загального користуван­ня, призначені під вулиці, майдани, проїзди, парки, стаді­они, колгоспні ринки, кладовища тощо, землі сільськогос­подарського призначення та непродуктивні землі сільсько­господарських підприємств, землі державних організацій, підприємств та установ.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах сільських населених пунктів, закріплені за сільськогос­подарськими підприємствами, використовуються для потреб сільського господарства, а ділянки загального користування — для культурно-побутових та інших потреб сільського насе­лення. Земельні ділянки, що перебувають у користуванні дер­жавних, кооперативних і громадських підприємств і установ, використовуються ними за цільовим призначенням.

Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.

Межі сільських населених пунктів встановлюються і зміню­ються районною, міською, в адміністративному підпоряд­куванні якої є район, Радою народних депутатів.

Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.


5. Земельні ділянки для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва

Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Земельні ділянки, що надаються для індивідуального жит­лового будівництва, використовуються для будівництва жит­лових будинків та службово-господарських будівель. Розмір ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) складає: у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Земельна ділянка, відведена під житлове будівництво по­винна бути використана за призначенням в терміни, вста­новлені органами місцевого самоуправління. При перевищенні встановленого терміну органи місцевого самоврядування за­стосовують до забудовника санкції, передбачені законодав­ством.

Земельні ділянки для дачного будівництва використовують­ся для будівництва житлового будинку, господарських буді­вель і організації відпочинку, а також для вирощування овочів, ягід, фруктів, квітів. Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищу­вати 0,1 гектара.

Земельні ділянки, надані для гаражного будівництва, ви­користовуються для спорудження будівель, необхідних для зберігання і обслуговування автомобілей, інших видів транс­порту. Розмір земельних ділянок для будівництва індивіду­альних гаражів — не більше 0,01 гектара.


Лекція 8. Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення


Питання:

1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

2. Землі промисловості;

3. Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення;

4. Землі для потреб оборони.

1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення


Землі промисловості, транс­порту, зв'язку, оборони та іншого призначення складають самостійну категорію. Основним критерієм віднесення земель­них ділянок до цієї категорії є загальна ціль, для якої вико­ристовуються ці землі — створення різного роду об'єктів не­рухомості та їх експлуатації. Об'єднання вказаних земель в рамках даної категорії обумовлено тим, що вони використо­вуються для спеціальних несільськогосподорських потреб.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприєм­ствам, організаціям і установам для здійснення покладених на них спеціальних завдань промислового виробництва, транспор­ту, зв 'язку тощо.

Залежно від конкретних цілей, для яких надаються ці землі, розрізняють наступні основні їх види: землі промисловості, землі транспорту, землі зв'язку, землі оборони, землі іншого призначення.

Земельне законодавство досить детально врегульовує питання використання вказаних земель для будівництва про­мислових підприємств, оборони країни (укріплення, полі­гони, аеродроми тощо), потреб транспорту, електрифікації, гірничих розробок, культурно-побутового обслуговування населення, збереження пам'ятників природи тощо.

Найважливішого ознакою земель промислового призначення є несільськогосподарське їх використання. Головною функцією даної категорії земель є їх використання в якості просторово-територіального базиса для розміщення об'єктів нерухо­мості: промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку та ін. Тому в пер­шу чергу для вказаних потреб надають землі несільськогосподарського призначення або не придатні для сільського гос­подарства, а в разі відсутності таких земель — сільськогоспо­дарські угіддя гіршої якості.

Головна відмінність правового регулювання використання данної категорії земель полягає в тому, що їх правовий ре­жим, а також правовий режим суміжних земельних ділянок підкоряється режиму експлуатації об'єктів нерухомості, які тісно зв'язані з землею. Іншою особливістю правового режи­му земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення є нормування розмірів земельних діля­нок, шо надаються для використання в несільськогосподарських цілях. Згідно ст. 66 Земельного кодексу розміри земель­них ділянок, що надаються для зазначених цілей, визнача­ються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення діля­нок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Якщо такі норми не встановлені, то площа земельної ділянки, не­обхідної для обслуговування об'єкта, визначається в проекті його будівництва.

До числа особливостей правового режиму земель даної ка­тегорії належить право підприємств, установ, організацій промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та інших галу­зей надавати невикористовані ними землі за рішенням сільських, селищних, міських Рад у тим­часове користування громадянам, колективним сільськогос­подарським підприємствам, іншим підприємствам, устано­вам і організаціям для сільськогосподарських цілей.

2. Землі промисловості


Поняття земель промисловості. Землі промисловості як ок­ремий вид категорій земель знаходиться за територією населених пунктів. Це визначається тим, що землі, зайняті про­мисловими підприємствами в містах і інших населених пун­ктах, включаються в склад земель населених пунктів.

Землями промисловості визнаються землі, надані для розмі­щення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних путів, інженерних мереж адміністративно-побутових будинків, інших споруд.

При відведенні земель для промислових цілей точно вка­зується призначення певної земельної ділянки, що є підста­вою віднесення цієї ділянки до категорії земель несільськогосподарського призначення.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встанов­леному порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Земельні ділянки надаються промисловим підпри­ємствам для їх виробничої діяльності і використовуються для розміщення виробничих об'єктів, цехів, складів, проведен­ня комунікацій і інших цілей.

Промислові підприємства зобов'язані використовувати свої земельні ділянки за їх цільовим призначенням, у зв'язку з їх виробничою діяльністю.

Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами з видобування корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами на наданих їм у користуван­ня сільськогосподарських землях чи лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському, лісовому, рибному господарстві, житловому бу­дівництві або садівництві, а земельні ділянки на наданих у користування інших землях — для використання за призна­ченням.

Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва повинні створюватися санітарно-захисні зони відповідно до норм, затверджених у встановленому порядку. В межах цих зон житлове будівницт­во забороняється.

Комплексні екологічні вимоги при розміщенні, проекту­ванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів закріплені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середо­вища». При розміщенні, техніко-економічному обгрунтуванні проекту, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в енергетиці, вод­ному, комунально-побутовому господарстві, при прокла­денні ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів та інших об'єктів, які можуть негативно впливати на навколишнє середовище, повинні виконуватися вимоги екологічної без­пеки і охорони здоров'я населення, передбачатися заходи щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, оздоровлення оточуючого природного се­редовища.

У разі розміщення підприємств, споруд та інших об'єктів повинно бути забезпечено виконання вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонально­го використання природних ресурсів.


3. Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення


Землями транспорту, зв 'язку та іншого призначення визна­ються землі, надані в користування підприємствам і організа­ціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього вод­ного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв 'язку.

Землі, надані транспорту, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують:

1) технічно-експлуа­таційні;

2) комерційно-експлуатаційні;

3) господарські;

4) житлово-будівельні;

потреби відповідних видів транспорту, зв'язаних з утриманням, реконструкцією, розвитком і удос­коналенням шляхів сполучення.

Розміри земельних ділянок, що надаються для вказаних цілей, визначаються відповідно до затверджених у встанов­леному порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.

Землі транспорту використовуються відповідними органа­ми транспорту безпосередньо або надаються у смузі відве­дення на договірних засадах в користування іншим відом­ствам і організаціям, в першу чергу: а) для будівництва під'їздних шляхів, трубопроводів, тощо, б) під склади і організацію складських приміщень, в) для задоволення житлових, будівельних, господарських і культурних потреб робіт­ників і службовців транспорту, г) для обслуговування по­треб пасажирського руху.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Для забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорт­них засобів, безпеки населення, нормальної експлуатації інженерних споруд залізниці зобов'язані дотримуватися по­рядку використання смуги відведення, утримувати земельні ділянки в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як природному об'єкту.

Землі, що використовуються водним транспортом, поділяються на дві категорії:

1) землі, закріплені за органами річкового флоту (пристанські території, землі під затонами, суднобудівельними заводами, соціально-культурними установами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільськогосподарського призначення;

2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове ста­новище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилуча­ються у землекористувачів, але характеризуються певними обмеженнями прав останніх в інтересах судноплавства.

Землі цивільного повітряного флоту складаються із земель, зайнятих аеродромами, різними технічними спорудами, аеро­маяками, вишками, заводами, майстернями, житловими і службовими будинками, культурно-побутовими приміщен­нями, льотними школами тощо.

Відповідно до ст. 71 Земельного кодексу України, до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїздною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їздні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Статті 75 і 76 Земельного кодексу встановлюють, що до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.

Землі зв'язку можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

Землі енергетичної системи можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.