О. В. Харитонов конспект лекцій з дисципліни "земельне право україни" (для студентів денної форми навчання напрямку 070908 "Геоінформаційні ситеми") Харків хнамг 2008 Конспект

Вид материала

Конспект

Содержание 3. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства 5. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства 1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення 3. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби 1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення 2. Земельні ділянки особистих селянських господарств 4. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби 5. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства 1. Поняття і склад земель населених пунктів

Подобный материал:

• В.І. Петраш конспект лекцій з дисципліни «земельне право» (для студентів 3 курсу денної, 11.41kb.
• Конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці» для студентів 3 курсу, 15.25kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Фінансове право», 3110.73kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Фінансове право», 3142.54kb.
• В. О. Кодін конспект лекцій з дисципліни «Основи реконструкції історичних міст» для, 703.58kb.
• Конспект лекцій з дисципліни: «Технологія науково-дослідної діяльності», 736.02kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Господарське право» (для студентів денної І заочної форм, 1131.42kb.
• Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального, 2613.75kb.
• Конспект лекцій з дисципліни Правознавство Харків − хнамг − 2006 Міністерство освіти, 3534.27kb.
• Конспект лекцій з курсу «психологія», 623.58kb.

2. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення


Кримінальна відповідальність — це вид юридичної відпові­дальності, яка встановлена кримінальним законодавством як негативна оцінка і покарання, як особливий вид державного при­мусу, який має публічний характер, застосовується тільки судом від імені держави, у формі вироку до особи, яка вин­на у скоєнні злочину.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим ви­дом відповідальності за земельні правопорушення і має каральний характер. Діючий Кримінальний кодекс Украї­ни до числа суспільно небезпечних правопорушень в об­ласті земельного правопорядку відносить такі злочини:

Стаття 239 - Забруднення або псування земель: забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі діяння, які спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 254 - Безгосподарське використання земель: безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту, - караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Слід зазначити, що в наш час існує тенденція до декриміналізації окремих складів злочинів і віднесення їх до числа адміністративних про­ступків.


3. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства


Найбільш розповсюдженим видом юридичної відповідаль­ності за земельні правопорушення є адміністративна відпо­відальність.

Адміністративна відповідальність — це такий вид юридич­ної відповідальності, яка наступає за адміністративні право­порушення, передбачені Кодексом про адміністративні пра­вопорушення та іншими нормативними актами. Адміністра­тивна відповідальність матеріалізується у вигляді адміністра­тивного стягнення. Адміністративне стягнення — міра відпо­відальності за адміністративне правопорушення (проступок) застосовується з ціллю здійснити виховну дію на порушника та інших осіб і тим самим попередити здійснення нових про­ступків, а також злочинів.

Адміністративні стягнення можуть накладатися адмініст­ративними комісіями при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, суддями, держадміністраціями, органа­ми внутрішніх справ, органами державних інспекцій, які уповноважені здійснювати контроль і накладати такі стяг­нення; органами пожежного нагляду, залізничного транс­порту, правовими і технічними інспекторами праці, митни­ми органами, санепідеморганами тощо.

Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства в області використання і охо­рони земель і порядку регулювання земельних відносин роз­глядає, відповідно до Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення, державний комітет із земельних ресур­сів та його органи на місцях.

Органи Державного комітету із земельних ресурсів на­кладають адміністративні стягнення за: псування і забруд­нення сільськогосподарських та інших земель (ст.52); пору­шення правил використання земель (ст.53); самовільне зай­няття земельної ділянки (ст.53-1); приховування або пере­кручення даних земельного кадастру (ст. 53-2); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст.54); самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського зем­леустрою (ст.54); знищення межових знаків (ст.56).

За порушення санітарних правил охорони земель справи про адміністративні правопорушення розглядають органи державного санітарного нагляду.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопору­шення шістнадцятирічного віку. Це можуть бути як громадя­ни України, так і іноземні громадяни та особи без громадян­ства крім тих, які, згідно з чинними законами та міжнарод­ними договорами, користуються імунітетом. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра­тивні правопорушення, пов'язані з недодержанням установ­лених правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Порушення умов і порядку використання земель сільсько­господарськими виробниками, порча землі при проведенні будівельних та інших робіт, самовільна зміна режиму вико­ристання землі, неприйняття заходів щодо охорони земель наносять шкоду земельним ресурсам, тому вони є підставою для застосування засобів адміністративного впливу. При ви­явленні правопорушення інспектор землевпорядної служ­би або інша уповноважена особа складає протокол. Останній є підставою для розгляду справи про порушення за­конодавства.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення відбу­вається на засадах рівності громадян, відкрито, за наявності складу адміністративного проступку, протоколу про адміні­стративне правопорушення, доказів і пояснень зацікавлених осіб.

Найбільш поширеним видом адміністративних стягнень є штраф. При його накладенні конкретний розмір ви­значається в межах санкцій конкретної статті кодексу. Так, наприклад, згідно ст. 53 КпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно вплива­ють на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень — тягнуть за собою накладення штра­фу на громадян від трьох до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. Крім того, розмір штрафу буде залежати також від тяжкості проступку, ступеня вини правопорушника, майно­вого положення винного, а також обставин, що обтяжують або пом'якшують адміністративну відповідальність.

5. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства


У випадках порушення майнових прав власників землі, землеволодільців, землекористувачів і орендарів земельних діля­нок або завдання їм шкоди застосовується цивільно-правова відповідальність.

Загальні положення, що стосу­ються відшкодування шкоди, завданої власнику землі, землеволодільцю, землекористувачу або орендарю землі в ре­зультаті порушення земельного законодавства визначаються нормами цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність — це ті невигідні для заподіювача шкоди і боржника майнові наслідки, які встанов­лені законом або договором на випадок невиконання обов'язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання.

Завданням цивільно-правової відповідальності є відновлен­ня порушених цивільних прав суб'єктів, відновлення майно­вого стану, відшкодування збитків, зміцнення господарсь­ко-договірної дисципліни, а також задоволення матеріаль­них і духовних потреб громадян і організацій.

Підставами цивільно-правової відповідальності є факт (склад) цивільного правопорушення, деліктоздатність осо­би — здатність нести юридичну відповідальність (недієздатні і неделіктоздатні особи, за загальним правилом, не можуть нести цивільно-правову відповідальність), наявність чинного цивільного законодавства.

Основною підставою цивільно-правової відповідальності є факт правопорушення, а саме: наявність майнової шкоди (збитків) в результаті право­порушення; протиправність цивільно-правової діяльності або пове­дінки боржника; наявність вини боржника за вчинення шкоди; причинний зв'язок між протиправним діянням і шко­дою, як об'єктивна підстава цивільно-правової відповідаль­ності.

Законом передбачаються різні види цивільно-правової відповідальності. Так, залежно від підстав виникнення правовідносин, за порушення яких виникає відповідальність остання поділяється на договірну і позадоговірну. Ст. 34 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань по договору оренди землі і порушення земельного законодав­ства сторонами договору. За невиконання зобов'язань по до­говору оренди земельної ділянки, в тому числі зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність у відповідно до закону та догово­ру. Умови відповідальності сторін за невиконання або не­належне виконання договору оренди землі є істотними умо­вами цього договору. Тому якщо в договорі не досягнуто згоди між сторонами по всіх істотних умовах, такий договір оренди землі вважається неукладеним.

Поряд з договірною відповідальністю в земельному праві застосовується також позадоговірна відповідальність. Так, Земельний кодекс України вказує, що збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також об­меження прав власників землі і землекористувачів, в тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведен­ням їх у непридатність для використання за цільовим при­значенням в результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян підлягають відшкодуванню в повному обсязі власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали збитків.

Лекція 6. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення


Питання:

1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення;

2. Земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства;

3. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби;

4. Землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств.


1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення


Земельне законодавство відносить до категорії сільськогос­подарського призначення землі, основне цільове призначення яких - використання їх в сільськогосподарському вироб­ництві.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Придатність земель для використання їх в сільському гос­подарстві встановлюється на підставі даних державного зе­мельного кадастру.

Землі сільськогосподарського призначення поділяються на два основних види. Основну їх частину складають сільськогос­подарські угіддя, що використовуються як засоби виробницт­ва. Другий різновид цих земель — землі, що використовують­ся як територіальний базис для розміщення доріг, виробни­чих будівель та інших споруд, що безпосередньо обслугову­ють потреби сільського господарства.

Сільськогосподарські угіддя залежно від їх природних властивостей та економічної доцільності використання в цілях рослинництва або тваринництва підрозділяють на наступні види: орні угіддя, пасовища, луки, землі, які відводяться під городи, сади, а також міські угіддя, що використову­ються для сільськогосподарських потреб, земельні ділянки відведені під городи, сади тощо.

Землі, визнані в установленому порядку придатними для потреб сільського господарства, насамперед повинні надава­тися сільськогосподарським організаціям, підприємствам і установам. Для будівництва промислових підприємств, житлових об'єктів», залізниць і автомобільних шляхів, ліній елек­тропередач, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільсько-господарського призначення, або непридатні для сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Надання для зазначених вище цілей земельних ділянок із складу земель державного лісового фонду проводиться пере­важно за рахунок не вкритих лісом площ, зайнятих чагарни­ками і малоцінними насадженнями.

Землі сільськогосподарського призначення можуть бути передані у власність і надані у користування: громадянам — для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним учи­лищам і загальноосвітнім школам — для дослідних і навчаль­них цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням та релігійним органі­заціям — для ведення підсобного сільського господарства.

Земельні ділянки, що зазнали радіоактивного і хімічного забруднення, на яких не забезпечується одержання чистої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарсько­го обороту. Виробництво на цих землях сільськогосподарсь­кої продукції забороняється.

2. Земельні ділянки особистих селянських господарств


Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму.

Правовий режим земельних ділянок для ведення особисто­го підсобного господарства визначений у ст. 33 Земельного кодексу України і Законі України №742 "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року.

Громадяни України можуть мати у власності й орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Іноземні громадяни і особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя) відповідно до закону.

У випадку виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.


4. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби


Правовий режим земель для ведення садівництва, город­ництва, сінокосіння і випасання худоби регулюється ст. 34-36 Земельного кодексу.

Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення будинків, господарських споруд тощо.

Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До цих земель належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування.

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть також надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.


5. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства


Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Таке господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Правовий режим використання земель для ведення фермерського господарства визначено ст. 31-32 Земельного кодексу України та Законом України №973 "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної форми власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади і органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.


Лекція 7. Правовий режим земель населених пунктів


Питання:

1. Поняття і склад земель населених пунктів;

2. Планування використання земель населених пунктів;

3. Землі міст;

4. Землі сільських населених пунктів;

5. Земельні ділянки для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва.