План Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку. Системи обліку витрат І калькулювання собівартості

Вид материала

Документы

Содержание Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень Класифікація витрат для планування і контролю виконання 11.2. Системи обліку витрат і калькулювання собівартості Таблиця 11.2 Вихідні дані для калькулювання (в дол.)

Подобный материал:

• План Концепція, зміст та об’єкти управлінського обліку. Системи обліку витрат І калькулювання, 577.09kb.
• З дисципліни «Управлінський облік», 764.37kb.
• Www mydisser com Заказ индивидуальных авторских работ, от контрольной до диссертации, 938.89kb.
• Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр, 2302.23kb.
• Назва реферату: Нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, 112.15kb.
• Лекція №11 Тема: Організація обліку витрат виробництва І витрат діяльності, 308.81kb.
• Назва реферату: Облік формування витрат виробництва І калькулювання собівартості продукції, 168.46kb.
• План рахунків в системі бухгалтерського обліку І фінансової звітності. Система внутрішнього, 41.23kb.
• 1. Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти, 264.4kb.
• О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв Проблеми обліку, 28.98kb.

Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

• Поділ витрат на постійні та змінні здійснюється за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації).
  
• Постійні – це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною у разі зміни обсягу діяльності у межах діючої структури підприємства і потужності виробництва (амортизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).
  

Діяльність (кількість продукції)	Загальні постійні витрати	Постійні витрати на одиницю
0	3000	чиста сума збитків 3000
1	3000	3000
5	3000	600
10	3000	300
15	3000	200
20	3000	150

Змінні витрати – витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них відносяться сировина і матеріали, заробітна плата робітників та інше.

Діяльність (кількість продукції)	Змінні витрат на одиницю	Постійні змінні витрат
0	200	0
1	200	200
5	200	1000
10	200	2000
15	200	3000
20	200	4000

Загальна сума витрат на обсяг діяльності визначається формулою, яка відображає поведінку та функцію витрат:

де:

– вся собівартість випущеної продукції;

а – змінні витрати на одиницю продукції;

x – обсяг виробництва;

b – загальна сума постійних витрат.

Собівартість одиниці продукції: або

• Релевантні витрати – це витрати, які залежать, спонукаються або викликаються прийнятим управлінським рішенням.
  
• Нерелевантні витрат – це витрати, які не залежать від прийняття нового рішення.
  

Наприклад, компанія вирішує проблему виготовляти деталь “х” самостійно чи купувати її у постачальника. Розрахунок собівартості однієї деталі дав таку інформацію (дол.): прямі матеріали – 20; пряма зарплата – 15; змінні накладні витрати – 5; постійні накладні витрати – 10. Разом – 50.

Постачальник запропонував ціну 46 дол. за одну деталь. Яке рішення прийняти?

Релевантний підхід:

Ціна постачальника (релевантні витрати) – 46 дол.

Постійні накладні витрати (нерелевантні, які будуть незалежно від прийнятого рішення) – 10 дол. Разом – 56 дол.

Висновок: слід прийняти рішення виготовляти деталь “х” самостійно.

• Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або додаткової партії продукції.
  
• Середні витрати (середня собівартість) – це частка відділення усієї суми витрат на кількість випущеної за період продукції.
  

Кількість виробленої продукції	Загальні витрати	Витрати на одиницю продукції
середні витрати (2:1)	Маржинальні витрати
10	40000	4000	–
11	43000	3909	43000-40000=3000
12	46000	3833	46000-43000=3000
13	50000	3846	50000-46000=4000
14	54000	4153	54000-50000=4000

У межах використання нормальної потужності виробництва маржинальна собівартість додатково виготовленої одиниці продукції формується тільки змінними витратами, але змінні витрати на одиницю такої продукції можуть зрости, якщо це потребує поза урочного часу (оплачується у більшому розмірі). Якщо ж виготовлення додаткової партії продукції вимагає запровадження додаткового устаткування і додаткової робочої сили – маржинальні витрати можуть зрости за рахунок як постійних, так і змінних витрат.

• Загальні витрати – це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції як по основних, так і по додаткових замовленнях, що надійшли від клієнтів. Виходячи від загальних витрат і доходів від реалізації усієї продукції визначається загальний фінансовий результат діяльності.
  
• Диференційні витрати – витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями. Наприклад, компанія виробляє і реалізує 30000 шт. виробу “А” по ціні 60 дол. вона хоче опанувати додатковий ринок, для чого необхідно виробити і реалізувати додатково 10000 шт. цієї продукції. Різниця у витратах на виробництво 40000 шт. і 30000 шт. продукції складає диференціальні витрати. Це поняття відноситься і до доходу.
  
• Дійсні витрати – це витрати, що потребують реальної сплати грошей або витрачення інших активів (витрати матеріалів на виготовлення продукції, нарахована оплата праці і ін.).
  
• Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір та прийняття одного рішення вимагає відмовитись від іншого (альтернативного) рішення.
  

Приклад. Молода людина працює менеджером на фірмі і одержує зарплату 50000 дол. у рік. Вона планує відкрити свою власну справу (фірму), що принесе їй дохід 250000 дол. при витратах 160000 дол. (чистий результат – 90000 дол.). Але для точного визначення результату слід взяти до уваги також втрачену вигоду (можливі витрати) у розмірі 50000 дол. (зарплата менеджера), тоді результат буде: 90000 дол. – 50000 дол. = 40000 дол.

Класифікація витрат для планування і контролю виконання

• Класифікація витрат на контрольовані і не контрольовані застосовується для контролю результатів діяльності структурних підрозділів підприємства (центрів відповідальності) та менеджерів цих підрозділів.
  
• Контрольовані – це такі витрати, які менеджер може контролювати, або може здійснювати на них значний вплив.
  
• Неконтрольовані – це такі витрати, які менеджер не може контролювати та впливати на них. Вони не залежать від діяльності менеджера.
  

Менеджер цеху, наприклад, може контролювати та впливати на розмір таких витрат, як сировина та матеріали, допоміжні матеріали, основна заробітна плата, витрати електроенергії та інші. Але він не може впливати, скажімо, на суму амортизації устаткування, суму страхування майна чи витрати головного офісу (загальногосподарські витрати).

Контрольовані та неконтрольовані витрати необхідно виділяти в кошторисах (бюджетах) та у звітах про роботу центрів відповідальності.

• Нормативні витрати – це величина витрат на запланований або фактичний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) виходячи із встановлених норм витрачення ресурсів (сировини, матеріалів, заробітної плати). Норми витрат розробляються підприємством на одиницю продукції або на виконання однієї операції.
  

Фактичні – це витрати підприємства, які фактично сформовані у результаті діяльності під впливом різних факторів.

Наведений поділ витрат дає змогу виявляти відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних), встановлювати причини відхилень та приймати відповідні рішення (здійснювати управління по відхиленнях).


11.2. СИСТЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ

При опануванні даного питання слід мати на увазі, що в зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою основна увага приділяється не тільки точному визначенню фактичної собівартості об’єктів калькулювання, а і, головне, управлінню витрат, їх контролю та економії ресурсів. Найбільш вживані системи обліку витрат і калькулювання (системи виробничого обліку наведені на рис.11.2).



Рис.11.2. Системи обліку і калькулювання

(Системи виробничого обліку)




Система обліку і калькулювання повних витрат передбачає, що в собівартість продукції включаються усі витрати, що пов’язані з процесом виробництва: прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати, а також накладні загальновиробничі витрати. Викладений вище матеріал базується на системі обліку і калькулювання повних витрат.

Калькулювання собівартості продукції за повними витратами може здійснюватися за замовленнями, за процесами і на основі виробничої діяльності.

Калькулювання витрат за замовленнями. Це так званий позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості. Він знаходить широке застосування в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, має місце практично в усіх галузях промисловості і народного господарства. Об’єктами обліку при цьому методі є окреме замовлення. Кожному замовленню присвоюють окремий номер (шифр), який проставляють на первинних документах по обліку витрат, і за яким здійснюють групування первинних документів (і витрат) по замовленнях.

Прямі витрати відносять на собівартість замовлень на основі групування первинних документів. Загальновиробничі витрати, які є непрямими, протягом місяця обліковують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень шляхом їх розподілу. Якщо за даним замовленням підприємство виготовило багато виробів, для визначення фактичної собівартість одиниці продукції потрібно загальну суму витрат поділити на кількість виробів.

Калькулювання витрат за процесами. Застосовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить ряд технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. Цей метод звуть ще попередільним методом обліку витрат і калькулювання. На кожному переділі одержують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для наступного переділу. На останньому переділі одержують готову продукцію. Цей метод застосовують у металургійній, хімічній, текстильній, харчовій, скляній та інших галузях промисловості.

Витрати за цим методом обліковують по переділах та видах продукції. Об’єктами калькулювання є напівфабрикати кожного переділу та готова продукція останнього переділу. Попередільний метод має два варіанти обліку виробничих витрат: напівфабрикатний, за яким визначається фактична собівартість напівфабрикатів кожного переділу, їх передача на наступний переділ відображається у системі бухгалтерських рахунків; безнапівфабрикатний, за яким облік витрат здійснюється по переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначається. Шляхом зведення витрат по переділах калькулюється собівартість тільки готової продукції на останньому переділі.

Калькулювання на основі виробничої діяльності. Ця система знаходить останнім часом все ширше застосування у світовій практиці. На відміну від традиційних методів обліку, які входять з принципу “продукція, що виробляється, споживає запроваджені у виробництво ресурси”, калькулювання собівартості на основі виробничої діяльності припускає, що продукція споживає виробничі процеси, а виробничі процеси споживають запроваджені ресурси. Система орієнтована на контроль і скорочення протяжності виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробів (догляд, транспортування, зберігання, контроль і таке інше). Саме це приводить до зниження витрат і собівартості продукції.

За цієї системи виробничі накладні витрати обліковуються по операціях, так званих центрах виробничої діяльності, а потім розподіляються між видами продукції на основі диференційованих баз розподілу, що звуться ще факторами розподілу. Іншими словами, для кожного виду витрат вибирається своя база (фактор) розподілу, а потім розраховується величина цих витрат на одиницю фактора їх зміни. При цьому накладні витрати, які традиційно вважались постійними, розглядаються як довгострокові змінні витрати, зміна яких пов’язана зі зміною активності відповідних факторів.

Приклад застосування системи калькулювання на основі виробничої діяльності послідовно наведено в таблицях 11.2, 11.3, 11.4.

Таблиця 11.2

Вихідні дані для калькулювання (в дол.)

Показники	Вироби	Разом
А	Б	В
1. Кількість виготовленої і реалізованої продукції	50000	30000	5000	Х
2. Ціна одного виробу	25	30	35	Х
3. Змінні витрати на одиницю: матеріали; зарплата	3 6	2 8	1 4	Х Х
4. Людино-години на одиницю	1.5	2	1	140000
5. Години роботи устаткування на одиницю	4	2	6	290000
6. Кількість партій виробів	5	10	15	30
7. Кількість замовлень	10	20	20	50
8. Кількість замовників	2	13	15	30
9. Виробничі накладні витрати: налагодження; обробка; пакування	Х Х Х	Х Х Х	Х Х Х	120000 580000 140000
10. Комерційні витрати	Х	Х	Х	150000
11. Адміністративні витрати	Х	Х	Х	300000

Таблиця 11.3