Geum.ru

О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
УДК 657.471.1

О.В. Лапчук

Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв


Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)


Головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є отримання повної, достовірної та оперативної інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення.

Облік витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції завжди вважалися найважчими ділянками в роботі бухгалтерії будь-якого виробничого підприємства. І ці важливі та важкі ділянки обліку мають коло проблем, що потребують вирішення.

По-перше, згідно з п. 16 П(С)БО 16 „Витрати” загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Однак в реальній дійсності такий поділ доволі важко зробити, важко визначити які витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць) змінюються пропорційно до обсягу діяльності, а які не змінюються. У зв’язку з цим велика кількість суб’єктів господарювання взагалі не виділяє серед загальновиробничих витрат змінних чи постійних, а розподіляє всю їх суму з використанням обраної бази розподілу виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Отже всі загальновиробничі витрати є на таких підприємствах розподіленими та включаються повністю у виробничу собівартість продукції. Таким чином вище зазначене нами визначило наступні дві проблеми. Це використання показника „нормальна потужність” та недоцільність виділення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і включення їх до собівартості реалізованої продукції.

Знову ж таки в п. 16 П(С)БО 16 „Витрати” передбачено, що постійні загальновиробничі витрати розподіляються виходячи з нормальною потужності підприємства. Але визначити її, тобто „очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів” для багатьох підприємств стало не абиякою проблемою. В нашій державі взагалі говорити про нормальні умови або звичайну діяльність дуже важко, тому що умови, в яких існують підприємства швидко змінюються. Що стосується нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, то їх сума часто становить невеликий відсоток. На наш погляд немає сенсу виділяти їх окремо та відносити на собівартість реалізованої продукції.

По-друге, існує проблема точного визначення фактичного обсягу незавершеного виробництва на підприємствах, особливо це стосується великих заводів. Якщо по первісних документах сировина та матеріали видаються для використання у виробництві, то в бухгалтерському обліку вони списуються на рахунок 23 „Виробництво”, але реально вони можуть ще не використовуватися. Фактичну суму незавершеного виробництва визначають шляхом його інвентаризації. Але інвентаризацію на підприємствах частіше за все взагалі не проводять, тому що це трудомісткий процес, а іноді майже неможливий.

По-третє, однією з умов правильного визначення фактичної виробничої собівартості продукції є правильне документування видачі ресурсів, нарахування заробітної плати, точне віднесення витрат до конкретних об’єктів калькулювання. На підприємствах цей процес не відслідковується, як результат: матеріали отримують для виробництва одного об’єкту, а використовують для декількох, наряди на відрядні роботи теж виписуються неправильно. Отже виробнича собівартість одних об’єктів калькулювання буде завищеною, а інших заниженої.

Окрім всього перерахованого існують наступні проблеми: правильне обрання бази розподілу загальновиробничих витрат; розробка відомостей аналітичного обліку витрат виробництва, правильне списання витрат допоміжних виробництв на основне виробництво. Таким чином існує гостра необхідність перегляду та удосконалення діючої нормативної бази, що регулює облік витрат виробництва, та методології обліку цієї ділянки, а також введення контролю на підприємствах за їх дотриманням.