Конкурентне
| Вид материала | Документы |
- Чернелевська Олена Леонідівна удк конкурентне закон, 964.22kb.
- Вступ до дисципліни. Предмет І завдання курсу Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні, 278.37kb.
- Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ економіка, 534.14kb.
З метою створення правових і організаційних основ співробітництва у сфері антимонопольної політики і розвитку конкуренції, а також усунення негативних для торгівлі та еко-
1ЧП
немічного розвитку факторів і недопущення дій, що наносять збиток національним економікам внаслідок монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції, країни — учасниці СНД уклали договір «Про проведення узгодженої антимонопольної політики».
Відповідно до цього договору було утворено Міждержавну раду з антимонопольної політики (надалі — Антимоно-польна рада). Основним її завданням є вироблення критеріїв і способів оцінки монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, процедур розслідування справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також розробка правил і механізмів впливу на суб’єктів господарювання, органи влади і управління, що порушують правила конкуренції на товарних ринках.
До функцій, що виконує Антимонопольна рада відносяться:
і. * координація спільної діяльності країн—учасниць дого-| вору зі створення правових основ з попередження, | обмеження і припинення монополістичної діяльності і недобросовісної конкуренції на товарних ринках;
• сприяння країнам—учасницям договору у розробці й удосконалюванні національних законодавств із питань захисту конкуренції та регулювання монополій;
• розробка і надання рекомендацій країнам—учасницям
договору щодо правил і механізмів реалізації конкретні них дій з попередження, обмеження і припинення І монополістичної діяльності та недобросовісної конку-І ренції;
ь» • сприяння країнам—учасницям договору в обміні нор-
• мативно-правовою, методичною та іншою інформа-
•I цією в області політики щодо захисту конкуренції та Р регулювання монополій.
І Антимонопольна рада формується з повноважних пред-| ставників країн—учасниць договору. Кожна країна має пра-Е во призначити двох повноважних представників і має право І одного голосу. Із числа представників обирається Голова Антимонопольної ради та два його заступники. Термін дії повноважень Голови та його заступників — 2 роки. За рішенням Антимонопольної ради термін може бути подовжений чи скорочений.
Для виконання своїх функцій Антимонопольна рада має право:
І • організовувати проведення експертизи проектів доку-
ментів, пов’язаних з реалізацією положень договору «Про проведення узгодженої антимонопольної політики»;
• створювати для підготовки відповідних проектів документів групи експертів;
• вносити у встановленому порядку підготовлені Анти-монопольною радою документи на розгляд Економічної ради, Ради глаі урядів і Ради глав держав СНД;
• запитувати й одержувати від країн—учасниць договору інформацію, необхідну для виконання своїх функцій;
• розробляти і затверджувати регламент своєї роботи, а також вносити в нього зміни;
• взаємодіяти з антимонопольними органами третіх країн і відповідними міжнародними організаціями в межах своєї компетенції.
Формою роботи Антимонопольної ради є засідання. Поточна робота й організаційно-технічна підготовка засідань Антимонопольної ради здійснюється Секретаріатом Антимонопольної ради, функції якого виконує відповідний структурний підрозділ Виконавчого комітету СНД. Періодичність і порядок підготовки і проведення засідань Антимонопольної ради визначаються регламентом його роботи. Позачергові засідання можуть скликатися з ініціативи Голови чи за вимогою представників не менш ніж трьох країн—учасниць
договору.
Рішення Антимонопольної ради приймаються кваліфікованою більшістю голосів (двома третинами присутніх і приймаючих участь у голосуванні повноважних представників). Будь-яка країна—учасниця договору може заявити про свою незгоду з рішенням, що стосується того чи іншого питання. Але це не є перешкодою для ухвалення рішення іншими зацікавленими країнами. На країни—учасниці договору, що заявили про свою незгоду з рішенням, прийняте рішення не
поширюється.
Робочою мовою Антимонопольної ради є російська мова. Місце перебування Секретаріату Антимонопольної ради — місто Москва.
. Контрольні запитання для самоперевірки
‘ /. Через які органи влади держава забезпечує захист ‘[ та розвиток конкуренції?
> 2. Які основні завдання, компетенція, права Антимонопольного комітету України? ; 3. Які права та повноваження мають Голова Коміте-| ту, його заступники, державні уповноважені? І 4. Який склад та права Комітету? ‘ . 5. Форма та мета взаємодії органів Антимонопольного
комітету України?
6. Який статус мають працівники органів Антимонопольного комітету України?
. . 7. Які завдання покладаються на територіальне відді-I; лення Антимонопольного комітету України? І 8. Які завдання, функції і повноваження Голови тери-Р торіального відділення Антимонопольного комітету
України? 9. З якою метою проводяться перевірки додержання
законодавства про захист економічної конкуренції • 10. Яка процедура проведення перевірок, законодавства Ц про захист економічної конкуренції? Ц //. Що таке Міждержавна рада з антимонопольної по-(в літики, з якою метою вона створена?
Глава 6
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
§ 1. Сутність та склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції
На розвиток конкуренції та функціонування економічних відносин безпосередньо впливає поведінка суб’єктів господарювання. Залежно від поведінки для конкуренції та учасників ринкових відносин настають позитивні чи негативні наслідки. З юридичної точки зору поведінка суб’єкта на ринку може бути правомірною або протиправною і виявлятися у формі дій чи бездіяльності.
Правомірна поведінка суб’єктів господарювання на ринку характеризується позитивними для ринкової конкуренції та осіб, які діють на ринку, наслідками, виникненням суспільне корисних благ та відповідністю правовим нормам.
Протиправна поведінка суб’єктів господарювання на ринку протилежна їх правомірній поведінці. Якщо правомірна поведінка характеризується позитивними економічними та,юридичними наслідками, протиправна поведінка характеризується шкідливими (небезпечними) наслідками для ринкової конкуренції і учасників ринкових відносин та негативними юридичними наслідками (покаранням). Протиправна поведінка виражається у вчиненні неправомірних дій, що є шкідливими (небезпечними) для ринкової конкуренції та учасників ринкових відносин. Ознакою протиправної поведінки є її здатність призводити до обмеження, спотворення чи усунення конкуренції з ринку, порушення прав та охоро-нюваних законом інтересів підприємців та споживачів, а також до порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції і невиконання юридичних обов’язків закріплених у нормативно-правових актах.
Протиправна поведінка суб’єктів господарювання на ринку, яка призводить до порушення чи невиконання норм за-
| конодавства про захист економічної конкуренції, до обме- ження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, а та- кож порушення прав та охоронюваних законом інтересів | підприємців і споживачів є порушенням законодавства про І- захист економічної конкуренції. Вчинення такого порушення ‘ передбачає настання юридичної відповідальності (покарання). Слід зауважити, що термін «справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» включає також і справи про недобросовісну конкуренцію.
Отже, порушення законодавства про захист економічної конкуренції — це шкідливі для ринкової конкуренції, осіб, що функціонують на ринку, дії (бездіяльність)’, вчинення яких передбачає настання юридичної відповідальності.
\ Порушення законодавства про захист економічної конкуренції за його наслідками є суто негативним явищем і призводить до:
1) обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку;
2) порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємців, які діють на ринку;
3) порушення прав споживачів.
У боротьбі із порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції важливо досягти ефективності цієї боротьби і не допустити порушення закону. Тому головне — встановити факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мати законні підстави для накладення санкцій і додержуватися норм відповідного законодавства. З цією метою законодавством встановлено певні ознаки протиправних діянь, сукупність яких утворює підстави для відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вся сукупність встановлених законодавством ознак, які характеризують протиправні діяння як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, називається складом порушення. Склад порушення становлять його об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона.
Об’єктом порушення законодавства, про захист економічної конкуренції є ринкова конкуренція, права та охоронювані законом інтереси підприємців і споживачів.
Таким чином, об’єктом порушення законодавства про захист економічної конкуренції є суспільно-економічні відноси-
ни, що виникають під час функціонування осіб на ринку. Я Хоч порушення законодавства про захист економічної конкуренції і вчиняються з метою отримати надприбутки, дістати певні переваги над конкурентами, захопити ринки збуту та інше, вони спрямовані на порушення прав та охоронюва-них законом інтересів осіб, які діють на ринку. Тому наслідком будь-якого такого порушення є обмеження, спотворення або взагалі усунення конкуренції з ринку, а також порушення прав та інтересів учасників ринкових відносин — держави, підприємця, громадянина.
Наприклад, якщо місцевий орган державної влади неправомірно забороняє здійснювати той чи інший вид підприємницької діяльності, незабороненої законом, то порушується гарантоване Конституцією України право на здійснення підприємницької діяльності. Або, якщо недобросовісний підприємець під чужою торговою маркою реалізує свій неякісний товар, який є неякісним, і відповідно гіршим ніж оригінальний, він порушує право добросовісного підприємця щодо права його інтелектуальної власності, а також права споживачів на споживання потрібного їм товару належної якості.
Отже, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що хоч метою будь-якого порушення законодавства про захист економічної конкуренції є отримання матеріальних благ, зокрема надприбутків або великої ринкової частки, об’єктом такого порушення можуть бути виключно суспільно-економічні відносини, які охороняються нормами законодавства про захист економічної конкуренції.
Об’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції складають неправомірні дії (бездіяльність), що спрямовані на обмеження, спотворення чи усунення конкуренції з ринку або на порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємців і споживачів, шкода, завдана конкуренції, підприємцям, споживачам неправомірними діями, а також негативні наслідки, до яких призводять чи можуть призвести зазначені неправомірні дії.
Об’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції утворюють зовнішні його ознаки, у яких виявляється зовні процес вчинення порушення і які відповідають на запитання, як його було вчинено. Процес вчинення порушення характеризується з боку послідовного розвитку тих подій і явищ, які починаються зі здійснення
І певної дії (бездіяльності) або низки дій і закінчуються вчи-1 ненням порушення та настанням негативних наслідків. ? Умовно процес вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції можна поділити на три елементи:
1. Неправомірна дія (бездіяльність). Цей етап характеризує порушення як явище і визначає місце, час, спосіб вчинення порушення. Неправомірні дії є свідомою поведінкою особи, спрямованою на певний об’єкт для досягнення певної мети. Така дія може складатися з кількох окремих дій, що спрямовані на порушення законодавства про захист економічної конкуренції і являють собою небезпечну для конкуренції, протиправну, усвідомлену поведінку, яка виявляється в активній формі. Вони можуть виявлятися у прийнятті розпоряджень, наказів, укладенні усних або письмових угод тощо.
Неправомірна бездіяльність у пасивній формі виявляється у невиконанні суб’єктом певних дій, вчинення яких передба-I чено законодавством про захист економічної конкуренції для і захисту суспільно-економічних відносин. Відповідальність за | бездіяльність настає лише тоді, коли суб’єкт не виконує по-; кладених на нього нормами законодавства про захист еконо-? мічної конкуренції обов’язків, маючи можливість їх виконати. Прикладом такої неправомірної бездіяльності є неподан-I ня суб’єктом господарювання на вимогу органів Антимоно-I польного комітету необхідної інформації.
| 2. Причинний зв’язок. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції призводить до змін на ринку, які в свою чергу зумовлюють певний розвиток подій на ньому. Такий розвиток може мати різні напрями та різні за своєю тяжкістю для ринкової конкуренції негативні наслідки, які залежатимуть від характеру та мети неправомірних дій (бездіяльності), а також від місця та обставин їх вчинення.
При вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції обов’язково настають негативні наслідки. Але такі наслідки для ринкової конкуренції та споживачів необов’язково можуть виникати внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вони можуть бути зумовлені низкою економічних, соціальних, політичних тощо факторів. Тому, розглядаючи справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необхідно встановити зв’язок між вчиненим порушенням та наявни-
ми негативними наслідками. Суб’єкт має відповідати лише ч за ті негативні наслідки, які були зумовлені його поведінкою. Якщо ж зв’язку між вчиненим порушенням і негативними наслідками, що настали, немає, ці наслідки не можуть бути осудними, і суб’єкт не може за них відповідати.
3. Завдана шкода та наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Це ті зміни, до яких призводить порушення і які є шкідливими для суспільно-економічних відносин. Будь-яке порушення законодавства про захист економічної конкуренції заподіює шкоду ринковій конкуренції або споживачам. Дія, що не завдає шкоди, не є порушенням. Саме тому, що порушення заподіює шкоду, воно визнається небезпечним для суспільно-економічних відносин, протиправним та карним.
Суб’єктом, порушення законодавства про захист економічної конкуренції є юридичні (підприємства, організації, установи тощо) та фізичні (посадові особи підприємств, організацій, установ тощо або особи, які зареєстровані як підприємці) особи.
Суб’єктом порушення законодавства про захист економічної конкуренції є особи, які вчинили певне порушення та можуть і повинні відповідати за здійснені дії (бездіяльність). Таким суб’єктом може бути як юридична, так і фізична особа. Залежно від того, хто є суб’єктом вчиненого порушення юридична чи фізична особа, яке ставлення у цієї особи до вчиненого порушення, а також від того, на що були спрямовані бажані наслідки, для настання яких було вчинено порушення, для особи встановлюється характер та розмір відповідальності.
Суб’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції складає — вина порушника, його ставлення до вчиненого порушення та шкоди, завданої ринковій конкуренції, підприємцям, споживачам.
Суб’єктивна сторона порушення законодавства про захист економічної конкуренції — внутрішній бік порушення, процеси, що відбуваються у свідомості суб’єкта і характеризують волю, пов’язану з вчиненням правопорушення та його
наслідками.
Велике практичне значення при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції має суб’єктивна сторона порушення. Відповідальність за вчинене порушення настає лише за наявності у діянні вста
новлених законом суб’єктивних ознак свідомості, інтелекту, І волі. Ці ознаки суб’єктивної сторони порушення мають ви-I рішальне значення при оцінці небезпечності діяння для сус-| пільно-економічних відносин, правильної кваліфікації пору-I шення законодавства про захист економічної конкуренції, | встановлення відповідальності.
І Вчинення порушень законодавства про захист економіч-I ної конкуренції завдає значної шкоди як економіці, так і сус-I пільству України. Тому дуже важливо вчасно виявляти та І припиняти такі порушення. Відповідно до законодавства ви-I явлення, припинення та розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України.
Особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про захист від недобросовісної конкуренції визначені Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. ?;, №5 з наступними змінами і доповненнями. І Відповідно до Закону України «Про захист економічної й конкуренції» можна виділити такі види порушень законодав-I ства про захист економічної конкуренції:
«< • антиконкурентні узгоджені дії;
| *. зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
| • антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого «‘‘ | самоврядування, органів адміністративно-господар-’. ського управління та контролю;
• невиконання рішення, попереднього рішення органів • Антимонопольного комітету України або виконання їх не в повному обсязі;
• здійснення суб’єктами господарювання антиконку-,’ рентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення;
• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування об’єднанням підприємств та іншим суб’єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
• вчинення органами влади, органами місцевого самоврядування, органами місцевого самоврядування, ор-
ганами адміністративно-господарського управління та контролю (колегіальним органом чи посадовою особою) дій чи бездіяльності, що полягає у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації;
• обмежувальна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань, що полягає у схиленні або примушуванні суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також неправомірне використання суб’єктами господарювання ринкового становища, дискримінація конкурентів суб’єктами господарювання;
• нездійснення особою перепродажу протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв), якщо таке придбання було здійснено для їх наступного перепродажу;
• порушення положень, погоджених з органами Анти-монопольного комітету України, установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;
• концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, якщо наявність такого дозволу необхідна;
• неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
• подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
• створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення при проведенні перевірок, огляду, вилученні чи нак-
I; ладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
і • надання рекомендацій суб’єктами господарювання,
об’єднаннями, органами влади, органами місцевого са-ї моврядування, органами адміністративно-господарсько-? го управління та контролю, що схиляють до вчинення « порушень законодавства про захист економічної конку-
ренції чи сприяють вчиненню таких порушень;
• обмеження у господарській діяльності суб’єкта госпо-; дарювання у відповідь на те, що він звернувся до Ан-; тимонопольного комітету України, його територіаль-;. . ного відділення із заявою про порушення законодав-I ства про захист економічної конкуренції;
• невиконання учасниками узгоджених дій та концент-I рації вимог і зобов’язань, якими було зумовлено рі-г шення про надання дозволу на узгоджені дії та кон-I центрацію;
| • відмова суб’єктові господарювання у прийнятті до ; об’єднання суб’єктів господарювання, яка ставить І його у невигідне становище в конкуренції, якщо така | відмова є необрунтованою і невиправданою.
і»
§ 2. Особи, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Докази і доказування у справі
У справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції беруть участь сторони, треті особи та їх представники.
Сторони — головні особи, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, без них неможливий процес розгляду справи. Сторонами у справі є відповідач і заявник (якщо справу розпочато за заявою).
Заявником виступає особа, за заявою та на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів якої розпочинається справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Це може бути будь-яка особа, підприємство, установа, організація або громадянин, суб’єктивне право чи охоронювані законом інтереси якого порушено. До відповідних органів із заявою можуть звернутися самі за-
значені особи або їх представники. У зв’язку з тим, що при поданні заяви для заявника можуть настати негативні наслідки (наприклад, помста з боку відповідача), органи Анти-монопольного комітету при надходженні від заявника відповідного клопотання та з метою захисту його інтересів можуть розпочати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою.
Відповідач — особа, стосовно якої розпочато справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що відповідачем у даній справі має бути інша особа, органи Анти-монопольного комітету приймають розпорядження про заміну відповідача або про залучення до участі у справі співвідповідачів. Про зміну відповідача або про залучення співвідповідачів повинні бути повідомлені всі особи, які беруть участь у справі.
Треті особи — суб’єкти правовідносин, які беруть участь у розпочатій відповідними органами справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з метою захисту своїх особистих суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Треті особи, як і сторони, що беруть участь у справі, заінтересовані у результатах її розгляду. Це пояснюється тим, що рішення, прийняте за результатами розгляду справи, може зачіпати права та інтереси третіх осіб або прямо чи опосередковано впливати на їх правове становище.
Законодавство України надає право громадянам захищати свої права та охоронювані законом інтереси особисто або че-рез свого представника. Представник бере участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо одна зі сторін або третя особа не має фізичної можливості або бажання особисто реалізовувати належні їй права та обов’язки. Суть представництва полягає у діяльності представника, що спрямована на реалізацію наданих йому повноважень в інтересах та від імені особи, яку він представляє.
Представництво у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можна визначити як діяльність однієї особи (представника), яка здійснюється від імені іншої особи (яку представляють) шляхом реалізації повноважень, що грунтуються на довіреності, законі або ад-
| міністративному акті, і спрямована на вчинення певних юри-| дичних дій щодо захисту прав та охоронюваних законом ін-; тересів особи, яку представляють, а також сприяння орга-