Конкурентне

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Чернелевська Олена Леонідівна удк конкурентне закон, 964.22kb.
• Вступ до дисципліни. Предмет І завдання курсу Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні, 278.37kb.
• Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ економіка, 534.14kb.

[ нам, що розглядають справу, у з’ясуванні об’єктивної істи-| ни, постановлення законного та обгрунтованого рішення. | Можна виділити такі види представництва. І¹. 1. Представництво, яке грунтується на договорі. Воно ви-^г никає за волею особи, яку представляють. Така особа сама визначає компетенцію та особу представника.

2. Представництво, яке грунтується на законі. Воно вини­кає за прямою вказівкою закону. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження пред­ставника визначаються безпосередньо законом.

,: 3. Представництво, яке грунтується на адміністративному

акті. У цьому разі повноваження представника виникають із і адміністративного розпорядження або з акта органу юридич-I ної особи. Таке представництво виникає, зокрема, внаслідок

видання органом юридичної особи наказу про призначення ; працівника на посаду, пов’язану зі здійсненням представ­ницьких функцій. і Особи, які беруть участь у справі, мають право:

у • ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інфор-| . мації з обмеженим доступом, а також інформації, роз-| голошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити по-I дальшому розглядові справи);

• наводити докази, подавати клопотання, усні й письмо-^:! . ві пояснення (заперечення);

[ • одержувати копії рішень у справі (витяги з «них, крім ^; інформації з обмеженим доступом, а також інформа­ції, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);

• оскаржувати рішення.

Для всебічного розгляду справи про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції та доведення вчинення порушення першочергове значення мають докази. Від того, наскільки повними та достовірними будуть надані чи зібрані докази, залежить встановлення органами Антимо-нопольного комітету об’єктивної істини у справі і правильне застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції. Доказами у справі можуть бути будь-які фак-

тичні дані, одержані за допомогою передбачених законом за собів та у встановленому ним порядку, на підставі яких ор­гани Антимонопольного комітету можуть встановити обста­вини, що мають значення для правильного вирішення спра­ви по суті.

Отже, доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються: 1) по­ясненнями сторін, третіх осіб, службових осіб та громадян. Сторони, треті особи та інші особи, які беруть участь у спра­ві, мають право давати усні й письмові пояснення органам Антимонопольного комітету щодо обставин справи. Письмо­ві пояснення цих осіб подаються у формі заяв до органів Ан­тимонопольного комітету про відомі факти вчинення пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідей на запити органів Антимонопольного комітету щодо надання необхідної інформації та в інших формах. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Пояснення осіб про відомі їм обставини, що мають значення для розгля­ду та вирішення справи, по суті про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції є джерелом інформації і засобом доказування при доведенні вчинення порушення.

Пояснення сторін у процесі розгляду справи можуть за­безпечити найповніші й найточніші відомості про обставини справи, оскільки сторони виступають суб’єктами спірних правовідносин, що розглядаються органами Антимонополь­ного комітету. Але з цих же причин їх пояснення не завжди є об’єктивними;

2) письмовими доказами. Ними є виконані на предметі у будь-який спосіб письмові знаки, які поєднані у певну сис­тему чи структуру і в яких виражені думки (ідеї), що містять інформацію (повідомлення) про обставини, що мають зна­чення при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Письмовими доказами можуть бути документи, розпорядження, накази, листуван­ня службового або особистого характеру тощо. Вміщені в них дані про фактичні обставини справи мають виходити від тих осіб, які їх склали’.

\,

Залежно від походження письмові докази поділяють на офіційні та неофіційні. Офіційні письмові докази — докумен-’ ти, розпорядження, накази, листування тощо органів влади, - місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання. Їх і видають компетентні органи у межах їхніх повноважень у встановлених порядку і формі.

Неофіційні письмові докази походять від громадян;

‘• 3) речовими доказами. Це предмети, властивості яких свідчать про обставини, що мають значення при встановлен­ні об’єктивної істини у справі про порушення законодавства ;. про захист економічної конкуренції. Речові докази сприйма-I ються візуально або за допомогою експертизи;

| 4) висновками експертів. Експерт у справі про порушен-. ня законодавства про захист економічної конкуренції — осо­ба, яка має спеціальні знання у галузі науки, виробництва, техніки тощо і залучається органами Антимонопольного ко­мітету для участі у справі з метою з’ясувати обставини, що мають значення для її розгляду. Для об’єктивного встанов­лення обставин справи особи, яких залучають до справи як експертів, повинні володіти спеціальними знаннями і бути фахівцями високої кваліфікації, авторитетними в конкретній галузі науки, техніки, виробництва тощо. Експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для складання висновку. Здебільшого висновок експерта має вирішальне значення при прийнятті рішення у справі, тому для забезпечення об’єктивності і безстороннос­ті функції експерта не повинні виконувати особи, які: є ро­дичами сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, їх представників; особисто прямо чи опосередковано заінтере­совані в наслідках розгляду справи; перебувають або пере-у бували у службовій або іншій залежності від сторін, інших | осіб, які беруть участь у справі.

\ Експерт дає у письмовій формі мотивований висновок, [ який приєднується до справи. Цей висновок має містити до-і: кладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті І їх висновки й обгрунтовані відповіді на- поставлені органами ; Антимонопольного комітету питання.

І Докази збирають Антимонопольний комітет України, його ‘‘• територіальні відділення незалежно від їх місцезнаходжен­ня. Повноваження службовців Комітету щодо збирання до­казів під час розгляду справи підтверджуються службовим дорученням, виданим державним уповноваженим, а повно-

важення службовців територіального відділення Комітету — службовим дорученням, виданим державним уповноваже­ним, головою територіального відділення.

Комітет, державний уповноважений або голова територі­ального відділення можуть витребувати у осіб, які беруть участь у справі, будь-які фактичні дані, що можуть бути до­казами чи джерелами доказів у справі про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції. Такими фак­тичними даними є письмові чи речові докази, зокрема доку­менти, предмети чи інші носії інформації. Якщо на вимогу Комітету, державного уповноваженого або голови територі­ального відділення не були надані необхідні докази, а також якщо існує загроза, що ці докази можуть бути знищені, за­значені особи можуть прийняти розпорядження щодо їх ви­лучення.

Разом з тим при вилученні доказів, особливо письмових, може бути значно утруднено або взагалі унеможливлено ро­боту осіб, у яких їх вилучено. У цьому разі органи Антимо-нопольного комітету на вимогу цих осіб протягом трьох днів з дня внесення відповідної вимоги надають їм завірені копії вилучених доказів. Ці копії мають силу оригіналу при пред’явленні їх іншим особам.

Якщо вилучення письмових доказів утруднено, наприклад через їх численність або внаслідок того, що лише частина з них має значення для справи, уповноважені працівники Ан-тимонопольного комітету чи його територіальних відділень можуть отримувати витяги з них, засвідчені у встановлено­му порядку особою, якій належать документи.

Крім того, за клопотанням осіб, у яких було вилучено оригінали письмових доказів, ці докази можуть бути повер­нені після закінчення строку оскарження відповідного рі­шення органу Антимонопольного комітету України до суду, господарського суду. Але у матеріалах відповідної справи за­лишається копія письмового доказу, засвідчена у встановле­ному порядку особою, якій повертається оригінал.

В окремих випадках речові докази після їх огляду й дос­лідження за клопотанням осіб, від яких їх одержано, можуть бути повернуті до закінчення розгляду справи, але лише у тому разі, якщо задоволення такого клопотання не завдасть шкоди справі, що розглядається.

Якщо вилучити докази неможливо, державний уповнова­жений, голова територіального відділення Антимонопольно-

_І

го комітету чи уповноважені ними працівники накладають ; арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що мо­жуть бути доказами чи джерелом доказів у справі. Вилучення або накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації обов’язково проводиться лише у робочий час незалежно від того, де вони містяться, у тому числі в службових приміщеннях і транспортних засо­бах, що належать суб’єктові господарювання, на робочих місцях працівників на підставі розпорядження державного . уповноваженого чи голови територіального відділення Анти­монопольного комітету, а у місцях проживання та інших во­лодіннях осіб — на підставі рішення суду.

І При вилученні чи накладенні арешту складається прото-; кол, в якому зазначаються дата його складання, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, наклала арешт, пере­лік вилучених чи тих, на які накладено арешт, предметів, до­кументів, інших носіїв інформації чи майна. Протокол підпи­сують два уповноважені працівники Антимонопольного ко­мітету, його територіальних відділень, які провели вилучен­ня, наклали арешт. Протокол також підписують особи, які були присутні при вилученні, накладенні арешту.

Особа, яка була присутня при вилученні чи накладенні арешту, може відмовитись від підписання протоколу, про що у протоколі робиться запис. Особа, яка відмовилась від під­писання протоколу, має право подати пояснення і зауважен­ня стосовно змісту протоколу, які додаються до нього, а та­кож викласти мотиви своєї відмови.

Копія протоколу про вилучення, накладення арешту нада­ється суб’єктові господарювання, у якого були вилучені, арештовані документи, предмети, інші носії інформації або вручається його представникові.

Повернення вилучених предметів, документів, інших носі­їв інформації оформляється протоколом у порядку, встанов­леному для вилучення. Про повернення чи зняття арешту з майна, предметів, документів, інших носіїв інформації дер­жавний уповноважений Антимонопольного комітету, голова територіального відділення приймає розпорядження.

Органи Антимонопольного комітету за власною ініціати­вою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, з пи­тань, що потребують поглибленого дослідження, мають пра­во призначати експертизу. Експертизу у справі про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції

можна охарактеризувати як дослідження на вимогу органів Антимонопольного комітету визначених ними об’єктів, які проводять експерти на базі спеціальних знань з метою одер­жати дані про факти, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, і здійснюються у встановленому законодавством порядку з додержанням певних процесуаль­них правил. Проведення експертизи — це спосіб досліджен­ня і виявлення фактичних обставин, тобто науковий, дослід­ний шлях до висновків про фактичні обставини справи, на­явність (відсутність) яких фіксується у висновках експертів.

Про призначення експертизи приймається розпоряджен­ня. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід поставити перед експертами, відповідний орган Ан­тимонопольного комітету має право запитати пропозиції сто­рін та інших осіб, які беруть участь у справі. У розпоряд­женні про призначення експертизи зазначаються питання, на які потрібні висновки експертів, та особа, яка буде про­водити експертизу. Експертиза проводиться експертами від­повідних установ або іншими спеціалістами.

Орган Антимонопольного комітету, якщо це необхідно для складання експертного висновку, може надати експерту для ознайомлення матеріали справи. При цьому експерт не має права розголошувати інформацію з обмеженим доступом, а також інформацію, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або пере­шкодити подальшому розглядові справи, що міститься в ма­теріалах справи. За розголошення інформації з обмеженим доступом чи іншої інформації, розголошення якої заборонено, • дачу неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків екс­перт несе кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Експерт має право відмовитися дати висновок, якщо нада­них йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необ­хідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.

У разі потреби проведення додаткових досліджень, а та­кож через суперечливість висновків кількох експертів орган Антимонопольного комітету України може призначити до­даткову або повторну експертизу.

Витрати на проведення експертизи відшкодовуються за рахунок особи, яка вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі відмови відшкодувати зазначені витрати особа, яка зазнала цих витрат, може звер­нутися до суду із заявою про їх відшкодування.

§ 3. Компетенція органів Антимонопольного комітету щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Відповідно до Правил розгляду справ про порушення зако-. нодавства про захист економічної конкуренції розгляд справ ‘ про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції у межах компетенції, наданої законодавством, . здійснюють такі органи Антимонопольного комітету:

; 1. Комітет як колегіальний орган. Йому підвідомчі справи:

• про порушення у вигляді антиконкурентних дій цен­тральних органів виконавчої влади, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій, органів місцевого самоврядування відповід-і. ного рівня;

• матеріали яких пов’язані із забезпеченням національ­ної безпеки, оборони, суспільних інтересів чи містять державну таємницю або якщо відповідачем у справі є Г Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада мі­ністрів Автономної Республіки Крим. Крім того, Комітет може прийняти до свого провадження і розглянути будь-яку справу.

2. Постійно діюча адміністративна колегія Комітету, їй підвідомчі справи про порушення у вигляді:

‘ • антиконкурентних дій органів адміністративно-госпо-.: дарського управління та контролю, діяльність яких по­ширюється на всю територію України;

• делегування повноважень центральних органів вико-1 навчої влади, обласних, Київської та Севастопольської ‘« міських державних адміністрацій, органів місцевого [ самоврядування відповідного рівня;

• схилення до порушень, створення умов для вчинення

таких порушень чи їх легітимація центральними орга-ї нами виконавчої влади, обласними, Київською та Се-, вастопольською міськими державними адміністрація-•. ми, органами місцевого самоврядування відповідного | рівня;

• надання рекомендацій центральними органами вико-’ навчої влади, обласними. Київською та Севастополь-;; ською міськими державними адміністраціями, органа-і; ми місцевого самоврядування відповідного рівня, що схиляють до вчинення порушень законодавства про

захист економічної конкуренції чи сприяють вчинен­ню таких порушень. -

Разом з тим постійно діюча адміністративна колегія за до­рученням Голови Комітету може розглянути будь-яку спра­ву, крім тих, що підвідомчі Комітету. __

3. Тимчасова адміністративна колегія Комітету. Її утворю­ють для розгляду будь-якої справи.

4. Державний уповноважений Комітет. Йому підвідомчі справи про порушення у вигляді:

• зловживання монопольним (домінуючим) станови­щем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросо­вісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на ринку, що охоплює кілька регіонів, чи на загальнодержавному ринку;

• обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єк­тів господарювання, а також неправомірного викорис­тання суб’єктами господарювання свого ринкового становища, якщо наслідки порушення мають місце на загальнодержавному ринку;

• неподання, подання інформації в неповному обсязі Ко­мітету у встановлені державним уповноваженим, ад­міністративною колегією, Комітетом чи нормативно-правовими актами строки або подання недостовірної інформації;

• створення перешкод працівникам Комітету у прове-’ денні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації.

5. Адміністративна колегія територіального відділення Комітету. Їй підвідомчі справи про порушення у вигляді:

• зловживання монопольним (домінуючим) станови­щем, антиконкурентних узгоджених дій, недобросо­вісної конкуренції, якщо наслідки порушення мають місце на регіональному ринку;

• антиконкурентних дій органів влади, органів місцево­го самоврядування, органів адміністративно-господар­ського управління та контролю, крім тих, що підвідом­чі постійно діючій адміністративній колегії Комітету;

• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування крім тих, що підвідомчі по­стійно діючій адміністративній колегії Комітету;

• схилення до порушень, створення умов для вчинення

1ЧП

таких порушень чи їх легітимація органами влади, ор­ганами місцевого самоврядування, органами адмініст­ративно-господарського управління та контролю крім тих, що підвідомчі постійно діючій адміністративній колегії Комітету;

• обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єк­тів господарювання, а також неправомірного викорис­тання суб’єктами господарювання свого ринкового становища, крім тих, що підвідомчі державному упов­новаженому Комітету;

• неподання, подання інформації в неповному обсязі те­риторіальному відділенню у встановлені головою те­риторіального відділення, адміністративною колегією територіального відділення Комітету чи нормативно-правовими актами строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню;

• створення перешкод працівникам територіального від-ділення Комітету у проведенні перевірок, огляду, ви-. лученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

• надання рекомендацій суб’єктами господарювання, об’єднаннями, органами влади, органами місцевого са­моврядування, органами адміністративно-господар­ського управління та контролю, що схиляють до вчи­нення порушень законодавства про захист економіч­ної конкуренції чи сприяють вчиненню таких пору­шень, крім тих, що підвідомчі постійно діючій адмі­ністративній колегії.

Справи, підвідомчі адміністративній колегії територіально­го відділення, розглядаються у територіальному відділенні за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням від­повідача, або за місцем настання наслідків порушення.

Голова Комітету має право за клопотанням осіб, які бе­руть участь у справі, за поданням державного уповноваже­ного Комітету, керівника структурного підрозділу Комітету, голови територіального відділення або з власної ініціативи передати на розгляд іншого органу чи посадової особи будь-які матеріали, що є у провадженні органу чи посадової осо­би, уповноважених на їх розгляд.

Крім розгляду справ, відповідно до компетенції наданої за­конодавством органи Антимонопольного комітету мають право надавати органам влади, місцевого самоврядування,

адміністративно-господарського управління та контролю? суб’єктам господарювання обов’язкові до виконання реко­мендації з метою припинення дій, які містять ознаки пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а якщо порушення припинено •— щодо вжиття за­ходів для усунення їх наслідків.

Як правило, рекомендації надаються, коли вчинено певні неправомірні дії, але за своїми наслідками вони не призвели до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з рин­ку та не завдали шкоди суб’єктам господарювання, спожи­вачам і, таким чином, немає підстав для відкриття справи та застосування санкцій. Змістом рекомендацій органів Анти-монопольного комітету є пропозиції органам влади, місцево­го самоврядування, адміністративно-господарського управ­ління та контролю або суб’єктам господарювання вжити за­ходів щодо усунення дій, що призводять або можуть при­звести до вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції і настання негативних наслідків, а якщо такі наслідки настали — щодо найсприятливіших шля­хів їх усунення. Рекомендації надаються у вигляді листа.

Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов’язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимоно-польному комітету України, його територіальному відділен­ню повідомляється у 10-денний строк з дня отримання реко­мендацій, якщо органами Антимонопольного комітету не по­довжено цей строк.

За умови виконання положень рекомендацій, якщо пору­шення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення на­слідків порушення, провадження у справі про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції не розпочи­нається, а розпочате провадження закривається.

Приклад з практики органів Антимонопольного комітету

За результатами з’ясування обставин, пов’язаних з вико­ристанням підрозділами ДСО при МВС України Інструкції з організації роботи по технічному оснащенню та прийому під охорону важливих об’єктів, затвердженої наказом Управлін­ня ДСО, було встановлено, що цією Інструкцією підрозділам