4. Стан водних ресурсів
| Вид материала | Документы |
- Заходи щодо забезпечення державного управління у галузі використання, охорони вод,, 144.04kb.
- Тема. Підземні води основні артезіанські басейни України, 39.42kb.
- План Загальна характеристика впливу людини на планетарні та космічні ресурси > Основні, 127.97kb.
- Про затвердження лімітів використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення, 671.25kb.
- Робоча навчальна програма з раціонального використання та відтворення водних ресурсів, 401.96kb.
- 1. Затвердити Державні санітарні правила І норми для підприємств І суден, що виробляють, 1006.23kb.
- Водних ресурсів, 1575.62kb.
- Проект порядок визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами,, 98.38kb.
- Турківська районна державна адміністрація Рішення, 75.78kb.
- Меморандум погодження між Міністерством сільського господарства, лісів та сільського, 69.71kb.
4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
4.3. Якість поверхневих вод
Категорія якості води - показник ступеня забрудненості водного об'єкта, який визначається за сукупністю встановлених показників складу і властивостей води і дотримання якого є обов'язковим протягом визначеного часу.
Екологічна оцінка якості поверхневих вод має важливе значення при організації моніторингової мережі, при визначенні пріоритетів водоохоронної діяльності, при плануванні водогосподарчих заходів. Систематизація якості поверхневих вод на основі певних критеріїв приводить до необхідності розробки різних класифікацій забрудненості або якості води водних об’єктів.
Актуальність питання оцінки якості поверхневих вод сьогодні є актуальним не лише для екологів, а й для широкого кола споживачів води у містах та жителів сільських регіонів Київщини. Крім того, проблема забруднення водного середовища часто ускладнена в разі вирішення міждержавних відносин, зокрема це важливо в теперішній геополітичній спрямованості України до інтеграції в Європейський Союз. Сьогодні водогосподарська діяльність призвела до того, що практично всі великі річки України є інтегрованими в єдину гідрологічну систему, яка функціонує як у нашій країні, так і за її межами. Саме тому проблема оптимізації системи комплексного контролю та спостереження за станом поверхневих вод і рівнем їхнього забруднення особливо важлива на шляху до сталого розвитку суспільства. Вона потребує реорганізації на засадах екологічної та конструктивної географії.
Оскільки не існує єдиного показника, який визначав би весь комплекс характеристик води, оцінювання якості води проводиться на основі системи показників. Ці показники поділяються на фізичні, бактеріологічні, гідробіологічні та хімічні. Інша форма класифікації показників якості води – їх розподіл на загальні та специфічні. До загальних відносять показники, характерні для будь-яких водоймищ. Присутність у воді специфічних показників обумовлена місцевими природними умовами, а також особливостями антропогенного впливу на водний об’єкт.
До основних фізичних показників якості води належать: температура, запах, прозорість, кольоровість, уміст зважених речовин.
Бактеріологічні показники характеризують забрудненість води патогенними мікроорганізмами. До найважливіших бактеріологічних показників відносять: колі-індекс – кількість кишкових паличок у літрі води; колі-титр – кількість води в мілілітрах, у якій може бути знайдена одна кишкова паличка.
Гідробіологічні показники дають змогу оцінити якість води за тваринним населенням та рослинністю водоймищ. Зміна видового складу водних екосистем може відбуватися за настільки слабкого забруднення водних об’єктів, яке не виявляється жодними іншими методами. Тому гідробіологічні показники є найбільш чутливі.
Фізичні, бактеріологічні та гідробіологічні показники відносять до загальних показників якості води.
Хімічні показники можуть бути загальними та специфічними. До загальних хімічних показників якості води належать: уміст розчиненого кисню, хімічне та біохімічне споживання кисню; водневий показник; уміст азоту і фосфору та мінеральний склад.
До найбільш поширених специфічних показників якості води відносять феноли, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), пестициди і важкі метали.
Забезпечення водою населення в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV - V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річки Дніпра, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктів властиві елементи екологічного та метаболічного регресу.
До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, еноли, азот амонійний та нітритний, важкі метали тощо.
Для переважної більшості підприємств промисловості та омунального господарства скид забруднюючих речовин істотно еревищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (далі - ГДС). Це призводить до забруднення водних об'єктів, порушення норм якості води.
Основними причинами забруднення поверхневих вод Київської області є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабірній площі.
Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики держави.
Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках - трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття.
Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис.тонн), солями важких металів (65 - 70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання відсталих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд.
Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.
Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок України та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь; широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання; недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів; недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління.
4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
Спостереження за станом забpуднення водних об’єктів Київської області по гідpохімічних показниках пpоводились меpежею гідрометслужби у 2009 р. на річках Тетерів, Ірпінь, Унава, Десна, Трубіж, Недра, Рось та Київському і Канівському водосховищах.
Річки. За даними гідрохімічних спостеpежень вміст pозчиненого у воді кисню був достатнім і знаходився в межах 6,92 - 10,28 мгО2/дм3. Річки Київської області були забpуднені пеpеважно сполуками азоту, сполуками важких металів, фенолами.
Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по:
- азоту амонійному - 1-3 гранично допустимої концентрації (ГДК) на річках Тетерів, Ірпінь, удава, Трубіж, Недра, Рось (м. Біла Церква);
- азоту нітpитному - 1 - 2 ГДК на всіх річках Київської області, крім р. Десна;
- сполуках міді – 2 - 3 ГДК, сполуках маpганцю – 2 - 5 ГДК, сполуках цинку 2-4 ГДК у pічках Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква);
- сполуках заліза загального – 1,8 ГДК на р. Ірпінь;
- фенолах – 2-6 ГДК, сполуках хрому шестивалентного – 6- 10 ГДК у всіх пунктах спостережень.
Протягом року зафіксовано випадок високого забруднення (вище 10 ГДК) по сполуках марганцю на рівні 11 - 17 ГДК у воді річок Ірпінь, Унава, сполуках цинку – 12-13 ГДК на р. Рось - м.Біла Церква.
Порівняно з 2009 роком у воді річок Іpпінь, Унава, Десна, Рось (м.Біла Церква) дещо збільшився вміст сполук цинку, у річках Тетерів, Унава, Трубіж – сполук азоту амонійного, у воді р. Унава - сполук марганцю.
Водосховища. Середній вміст pозчиненого кисню у воді Київського та Канівського водосховищ знаходився в межах 6,88 - 8,16 мгО2/дм3. Середньорічні концентрації забруднювальних речовин становили по:
- азоту амонійному-1,0-1,7 ГДК у воді Київського та Канівського водосховищ;
- азоту нітpитному –1,0-1,7 ГДК у воді Київського водосховища в районі м.Чорнобиль, с. Новопетрівці та пунктах Канівського водосховища;
- сполуках заліза загального - 1 - 3 ГДК в усіх пунктах Київського водосховища і в районі м. Київ Канівського водосховища;
- сполуках цинку – 2 - 3 ГДК, сполуках міді – 2 - 5 ГДК, сполуках марганцю – 2 - 4 ГДК, сполуках хpому шестивалентного – 4 - 10 ГДК, фенолах – 1 - 6 ГДК в усіх пунктах Київського і Канівського водосховищ.
Протягом року спостерігались випадки високого забруднення по сполуках марганцю – 10 – 21 ГДК у воді Київського водосховища в районі с. Страхолісся і Канівського водосховища нижче міст Києва, Українки та в межах м. Ржищіва.
Порівняно з 2008 р. у воді Канівського водосховища дещо збільшились концентрації сполук цинку та сполук азоту амонійного.
4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
Гідробіологічні спостереження проводилися на Київському і Канівському водосховищах та на рр. Десна, Рось. На 2-х водосховищах і річках: Десна, Рось, Тетерів (смт.Іванків), Недра, Трубіж, Ірпінь виконувалися визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на ракоподібних Ceriodaphnia affinis.
Річки За сукупністю даних розвитку планктонного ценозу (фіто- і зоопланктону) стан водної екосистеми р.Десна на ділянці 2,5км ПнЗ с. Літки відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Стан гідробіоценозів р.Рось у районі м.Біла Церква відповідав ІІІ класу якості вод (помірне забруднення). Планктонні ценози р.Рось були чисельні і різноманітні. У квітні на всіх створах значну частку складали βα-мезосапробні коловертки (30-57%) – індикатори помірно забруднених–забруднених вод, у жовтні спостерігалася початкова стадія «цвітіння» синьозелених водоростей. Донні ценози були різноманітними, знайдені представники різних класів вищих ракоподібних, червів, мохуватки, кишковопорожнинні, молюски, павукоподібні, 7 рядів водних комах; визначалось 5-17 «груп» для розрахунків біотичного індексу. Значне погіршення стану донних ценозів спостерігалося в серпні на двох нижніх створах.
Визначення хронічної токсичності вод проводилися на рр.Трубіж, сел.Баришівка, м.Переяслав-Хмельницький (4 рази), Рось, мм.Біла Церква та Богуслав (10 разів), Десна с. Літки (7 разів); Ірпінь, с. Мостище (5 разів), Недра, м.Березань (2 рази), Тетерів, м.Іванків (4 рази). Токсичну дію вод було встановлено тільки на р.Рось:
9 км вище м.Біла Церква (15.10),
1 км вище м.Біла Церква (15.10);
3 км нижче м.Біла Церква (15.10);
0,5 км нижче м.Богуслав (02.12).
Водосховища Якісні та кількісні показники розвитку фітопланктону Київського водосховища досягали максимальних значень у верхній частині водосховища в районі м.Чорнобиль. У цій частині водоймища домінували водорості β–мезосапробного комплексу (водорості-індикатори помірно забруднених вод). У середній частині водосховища (в районі с.Страхолісся) і на пригреблевій ділянці (с.Новопетрівці) чисельність і біомаса фітопланктону знижувалися. У першій половині року в середній та нижній частині водосховища (верт.0,1 та 0,5) збільшувалась частка α-мезосапробних (водорості-індикатори переважно забруднених вод) видів до 42%. Якість вод у цій частині водосховища була найнижча і відповідала III класу V категорії якості вод (забруднені, помірно забруднені води). У пробах фітопланктону значна частка евгленових водоростей, які вказують на органічне забруднення вод, спостерігалася по всій акваторії водосховища; у квітні домінували зелені та евгленові водорості. Зоопланктонне угруповання водосховища в першому півріччі було збідненим. Чисельні і якісні характеристики розвитку тваринних ценозів значно зменшилися (у 2 і більше разів) порівняно з минулим роком. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про нестійкий і нестабільний розвиток зоопланктону. У пробах переважали організми–індикатори чистих і досить чистих вод. Домінуючою групою були коловертки та несапробні ювенільні (молодь) стадії Cyclopоida. У серпні спостерігався сезонний пік чисельності та видового багатства угруповання, розвивались переважно коловертки. Якість вод відповідала III класу (слабко забруднені води).
Визначення хронічної токсичності вод Київського водосховища протягом року проводилось чотири рази, всього було відібрано 44 проби. Токсичну дію вод водосховища на виживаність і плодючість тест-об’єкта Ceriodaphnia affinis виявлено в 13,6 % проб:
1 км вище м.Чорнобиль, верт.0,9 – 11.09
1 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,9 – 14.07
3,5 км нижче м.Чорнобиль, верт.0,5 – 14.07
в межах с.Зелений Мис, верт.0,1, та 0,5 – 14.07
0,5 км нижче с.Новопетрівці, верт. 0,5 – 14.07
Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону Канівського вдсх. були невисокими, але угруповання структуроване, його розвиток відповідав сезонній динаміці. В пробах по всій акваторії водосховища домінували β-мезосапроби, індикатори помірно забруднених вод. У нижній частині водосховища (квітень) на створах мм.Українка і Ржищів частка евгленових водоростей складала 22-47%. По створах результати оцінки сапробіологічної ситуації були згладженими. Значення індексу різноманіття Шеннона свідчили про стійкий і стабільний розвиток альгопланктоценозу. У серпні показники розвитку фітопланктону в районі м.Київ значно зменшилися, якість вод погіршилася до забруднених, слабко забруднених вод..
У розвитку зоопланктону простежувалась сезонна динаміка, але видове різноманіття не зросло, чисельні показники розвитку теж залишалися на весняному рівні. Змінилися лише домінуючі групи безхребетних. У квітні домінували коловертки та несапробні ювенільні стадії циклопід, у червні – частка гіллястовусих ракоподібних складала 36-67,3%. В пробах переважали організми-індикатори чистих та помірно забруднених вод. Восени чисельність і біомаса тваринного планктону були дуже низькими, в нижній частині водосховища в районі мм.Українка і Ржищів організми зоопланктону були відсутні. Низький розвиток планктонних угруповань у жовтні не узгоджується з температурним режимом водосховища в цей період, і може свідчити про неблагополучний стан водної екосистеми в цей період.
У цілому стан водної екосистеми за сукупністю гідробіологічних показників відповідав ІІІ класу якості вод (помірно забруднені).
В рамках експериментального визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на Канівському водосховищі було відібрано і проаналізовано 97 проб води. Хронічну токсичність встановлено в 18 пробах (18,5%):
1,5 км вище м.Київ, верт.0,1 – 14.10
1,5 км вище м.Київ, верт.0,5 – 14.10
1,5 км вище м.Київ, верт.0,9 - 09.01, 14.10
в межах м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 11.06, 14.10
в межах м.Київ, верт.0,5 – 14.10
в межах м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10
6 км нижче м.Київ, верт.0,1 – 09.01, 16.03, 14.10, 24.12
6 км нижче м.Київ, верт.0,5 – 11.09, 14.10
6 км нижче м.Київ, верт.0,9 – 09.01, 14.10
4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
На виконання «Програми моніторингу якості води рік Дніпро та Десна» від 22.04.1994р. фахівцями санітарно-епідеміологічної служби на території області проводиться моніторинг стану поверхневих водойм у встановлених наказом створах. У 2009 році згідно наказу по санітарно-епідеміологічній службі області від 16.11.1998року №186 «Про здійснення моніторингу якості води р. Дніпро в межах Київської області» досліджувались проби води з 207 створів постійного спостереження ( на водоймах І категорії розміщено – 64, на водоймах ІІ категорії – 143) на 33 річках. Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в воді водних об’єктів а також гігієнічні вимоги до якості води господарсько-питного та культурно-побутового водокористування затверджені СанПіН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения".
У 2009 році досліджено 1318 проб води за мікробіологічними показникам, з них не відповідало санітарним вимогам 162 проби, що становить 12,2 % та 1983 за санітарно-хімічними показниками, не відповідало санітарним нормам 249 (12,5%) проб. Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах І категорії відмічалась у Богуславському (76), Рокитнянському (23), Вишгородському (5), Бориспільському (2), Миронівському (1) районах та м. Біла Церква (1); по мікробіологічних показниках у Білоцерківському (8), Богуславському (5), Рокитнянському (21), Миронівському (5), Вишгородському (5), Переяслав-Хмельницькому (2) районах та м. Біла Церква (5).
Найбільша кількість нестандартних проб води по санітарно-хімічних показниках на водоймах ІІ категорії відмічалась у Білоцерківському (6), Бориспільському (6), Бородянському (50), Миронівському (2), Васильківському (10), Києво-Святошинському (15), Фастівському (8), Яготинському (29) районах; по мікробіологічних показниках у Баришівському (6), Білоцерківському (10), Броварському (5), Васильківському (18), Києво-Святошинському (15), районах та м. Ірпінь (9).
Відхилення від гігієнічних вимог по хімічним показникам реєструється, в основному, по біохімічному споживанні кисню, окислюванності, залізу та мутності, по мікробіологічних – по числу лактозопозитивних паличок, в період цвітіння водойм.
На виконання доручення Київської обласної державної адміністрації проводиться постійний моніторинг якості води в басейні р. Рось на територіях Тетіївського, Володарського, Білоцерківського, Рокитнянського, Богуславського, Миронівського районів та м. Біла Церква. Основними джерелами забруднення басейну р. Рось являються м. Біла Церква та м. Богуслав, а також зарегульованість річки. За даними моніторингу вода р. Рось на територіях Тетіївського та Володарського районів протягом квітня, травня та червня відповідала вимогам СанПиН №4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения». На території Білоцерківського району в р. Рось та р. Роставиця відмічається зростання колірності води з 20-24 до 28-30 градусів; кількість лактозопозитивної кишкової палички (ЛПК) коливається в межах 2000 – 2300 в дм3. Після м. Біла Церква в Рокитнянському районі (район с. Бирюки) колірність води збільшується вже до 47 градусів; кількість ЛПК становить 70 000 в дм3 (при нормі не більше 10000). На виході з Рокитнянського району в с. Бушеве, під час дослідження води з р. Рось встановлено, що колірність води підвищилась до 59 градусів, ХСК (хімічне споживання кисню) становить 40 мгО2/дм3 (при № - 15.0), кількість ЛПК становить 2300 в дм3. На вході на територію Богуславського району в с. Мисайлівка колірність води з р. Рось знаходиться на рівні 58 градусів, ХСК – 28 мгО2/дм3. В місті Богуслав колірність води 50 градусів, ХСК – 30 мгО2/дм3. Аналізуючи далі якість води р. Рось, відмічається тенденція погіршення якості води на виході з Богуславського району (с. Москаленки), а саме: колірність – збільшується до 54 градусів; ХСК – 36 мгО2/дм3 (в 2,4 рази більше норми); кількість ЛПК – 7000 в дм3. В районі питного водозабору з р. Рось для м. Миронівка фіксується динаміка різких сплесків кількості ЛПК в воді, так 18.06.2008р. кількість ЛПК становила 240 тисяч в дм3, а вже 23.06.2008р. – 20 тисяч. Також вода в районі водозабору не відповідає вимогам по БСК та ХСК (біологічне та хімічне споживання кисню).
Проблемними щодо забруднення залишаються і басейни річок Ірпінь та Трубіж, де відбувається інтенсивне забруднення води недостатньо очищеними стічними водами підприємств і організацій, розміщених у акваторіях їх приток.
Так, стічні води смт. Глеваха, які скидаються до притоки ріки Ірпінь - р. Бобриці мали перевищення ГДС за вмістом азоту амонійного, заліза, хлоридів фосфатів, нафтопродуктів, СПАРів, ХСК, і БСК від 2 до 128 разів, у результаті чого, поверхневі води Бобриці нижче скидів мали нормативні перевищення ГДК за вмістом амонію сольового, фосфатів, СПАРів та ХСК у 3-9 разів.
Стічні води міста Бровари, що скидаються до р. Красилівки, притоки р. Трубіж мають перевищення ГДС за вмістом завислих речовин у 5, азоту амонійного у 1,7, нітратів у 2,4, фосфатів у 1,6 разів. До іншої притоки – р. Ільти скидає свої стічні води птахофабрика ТОВ «Рубі Роз» (с. Морозівка Баришівського району) з виявленими перевищеннями вмісту нітритів і нітратів у 17-18 разів, хлоридів у 3 та фосфатів у 9 разів, що, враховуючи маловодність цих річок негативно впливає на їх екологічний стан.
Окремо слід відмітити стан води малих річок у акваторії Києва. Проведені протягом літнього періоду лабораторні дослідження річок Сирець, Красна, Либідь, Віта та Сіверка показали їх незадовільний гідрохімічний стан. Особливо це стосується р. Сіверки, лівої притоки р. Віта (Києво-Святошинський район), що має вихід до Дніпра. У пробах води з ріки, відібраних в селі Ходосіївка, Підгірці та Дмитровичі перевищення ГДК для вод загально-господарського користування складають від 2 до 36 разів.
За порушення вимог статті 18 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” фахівцями санітарно-епідеміологічної служби з розділу охорони водойм в 2009 році на відповідальних осіб накладено 23 штрафи, винесено 6 постанову про тимчасову заборону експлуатації об’єктів у Макарівському та Сквирському районах.