Geum.ru

Програма з фізики І побутової хімії для 7-9 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей Київ 2009 пояснювальна записка

Вид материалаДокументы

Содержание


8 клас (68 годин)
3. Взаємодія тіл
4.Елементи статистики
Подобный материал:
1   2   3   4

26

5.6. Сплави: бронза, латунь, дюралюміній, силумін, паяльне олово. Властивості цих сплавів. Використання сплавів в народному господарстві.

1

Знає, як ут­во­рю­ю­ть­ся спла­ви; ха­ра­к­те­ри­зує ут­во­ре­н­ня ла­ту­ні, бро­н­зи, дю­ра­лю­мі­нію, си­лу­мі­ну, па­я­ль­но­го оло­ва; знає про ви­ко­ри­с­та­н­ня ко­ж­но­го із за­з­на­че­них спла­вів; об­ґ­ру­н­то­вує ви­го­то­в­ле­н­ня де­та­лей з то­го чи ін­шо­го спла­ву.

Розвиток регулюючої функції мовлення на основі практичної діяльності: розуміння інструкції, виконання словесних вказівок, готовність прийняти вербальну допомогу, надати її іншому.




6. Рідина в природі і житті людини

25




Розвиток уявлень про основні властивості рідин, їх відмінності від твердих речовин. Корекція зорових, нюхових, смакових, органічних відчуттів.

27

6.1.Відмінні властивості рідин від твердих тіл: текучість, відсутність форми, сталість об’єму. Порівняння рідин за зовнішніми ознаками: колір, запах, смак.

2

По­рі­в­нює вла­с­ти­во­с­ті рі­дин з тве­р­ди­ми ті­ла­ми за фо­р­мою і об’є­мом; вста­но­в­лює ві­д­мі­н­ність цих вла­с­ти­во­с­тей — при­й­ма­н­ня рі­ди­на­ми фо­р­ми по­су­ди­ни, в яку їх на­ли­ва­ють; по­я­с­нює ці вла­с­ти­во­с­ті на ос­но­ві мо­ле­ку­ля­р­ної бу­до­ви рі­дин; ви­ді­ляє та­кі вла­с­ти­во­с­ті рі­дин, як ко­лір, за­пах, смак; ро­з­рі­з­няє рі­ди­ни за ци­ми оз­на­ка­ми.

28

6.2. Густина рідин. Порівняння густини рідин з густиною твердих тіл. Рідини легші і важчі за воду. Визначення густини рідини (лабораторна робота).

2


1


По­рі­в­нює гу­с­ти­ну рі­дин з гу­с­ти­ною тве­р­дих тіл на ос­но­ві мо­ле­ку­ля­р­ної бу­до­ви рі­дин і ре­чо­вин тве­р­дих тіл; ро­з­рі­з­няє рі­з­ні рі­ди­ни зо об’є­мом і ма­сою; ви­ді­ляє рі­ди­ни, ва­ж­чі і ле­г­ші за во­ду; вміє ви­з­на­ча­ти гу­с­ти­ну рі­ди­ни; ко­ри­с­ту­є­ть­ся та­б­ли­цею гу­с­ти­ни рі­дин.

Розвиток пам’яті, осмисленого запам’ятовування, прийомів пригадування, відтворення образу предмета, об’єкта, що пригадується, створення стимулюючої ситуації.

29

6.3.Рідини як розчинники:

а) Вода як розчинник. Розчинні і нерозчинні у воді речовини. Розчини насичені і ненасичені (лабораторна робота).

б) Очищення води від домішок: відстоювання, фільтрування.

в) Інші рідини як розчинники: бензин, ацетон, гас, скипидар. Видалення плям із тканин.

г) Охорона водних ресурсів.

д) Приготування розчинів і фільтрування




1


1


1


1


1

Ви­ді­ляє ре­чо­ви­ни, які ро­з­чи­ня­ю­ть­ся і які не ро­з­чи­ня­ю­ть­ся у во­ді; вміє приго­ту­ва­ти ро­з­чи­ни; по­ді­ляє ро­з­чи­ни на на­си­че­ні і не­на­си­че­ні; пі­д­к­ре­с­лює, що ро­з­чи­н­ність га­зів ефе­к­ти­в­ні­ша при охо­ло­дже­н­ні; ви­ді­ляє зна­че­н­ня вла­с­ти­во­с­ті во­ди ро­з­чи­ня­ти ре­чо­ви­ни для ро­с­лин, тва­рин і лю­дей; ро­зу­міє не­о­б­хі­д­ність очи­ще­н­ня при­ро­д­ної во­ди від до­мі­шок; ви­ко­нує до­с­лі­ди по ві­д­с­то­ю­ва­н­ню і фі­ль­т­ру­ва­н­ню во­ди; ро­зу­міє чо­му по­т­рі­б­но охо­ро­ня­ти во­д­ні ре­су­р­си, еко­но­ми­ти ви­ко­ри­с­та­н­ня пи­т­ної во­ди.

Формування умінь і навичок економного використання запасів питної води та водних ресурсів для потреб господарства.

Розвиток умінь переносити у практичні ситуації засвоєнні на уроці уміння і навички інтелектуальної діяльності.

Розвиток конкретних уявлень про способи природного та штучного очищення води від домішок з метою запобігання інфекційних хвороб.

30

6.4. Розширення і стиснення рідин при нагріванні і охолодженні. Використання цієї властивості рідин в техніці і побуті. Особливості розширення води.

2

Ро­зу­міє, як рі­ди­ни ро­з­ши­рю­ю­ть­ся при на­г­рі­ва­н­ні і сти­с­ку­ють­ся при охо­ло­дже­н­ні; ро­з­к­ри­ває за­ле­ж­ність ро­з­ши­ре­н­ня рі­дин від змі­ни те­м­пе­ра­ту­ри, об’є­му рі­дин і від ви­ду ре­чо­вин; зве­р­тає ува­гу на осо­б­ли­во­с­ті ро­з­ши­ре­н­ня во­ди; знає, чо­му по­т­рі­б­но вра­хо­ву­ва­ти ро­з­ши­ре­н­ня рі­дин при на­г­рі­ва­н­ні в те­х­ні­ці і по­бу­ті.

Розвиток орієнтування у завданні, вибір і планування дій відповідно до мети. Розвиток наочно-образного, практично-дійового мислення.

31

6.5.Перехід рідин з одного агрегатного стану в інший. Три агрегатних стани води. Кругообіг води в природі.

2

Ро­зу­міє, як ві­д­бу­ва­ю­ть­ся про­це­си пла­в­ле­н­ня, тве­р­д­не­н­ня, па­ро­у­т­во­ре­н­ня; по­я­с­нює кру­го­о­біг во­ди в при­ро­ді; ус­ві­до­м­лює, яке зна­че­н­ня має змі­на аг­ре­га­т­них ста­нів ре­чо­ви­ни в пра­к­ти­ці.

Розвиток розумових здібностей, розширення і уточнення уявлень.

32

6.6.Кипіння, температура кипіння рідин. Випаровування і конденсація. Швидкість випаровування і її залежність. Виникнення туману, хмар. Насичення, опади у вигляді дощу, снігу, граду. Роса, іній. Вологе і сухе повітря. Узагальнення.

3

Ви­з­на­чає оз­на­че­н­ня ки­пі­н­ня як про­цес пе­ре­т­во­ре­н­ня рі­ди­ни в па­ру; пе­ре­ко­ну­є­ть­ся, що під час ки­пі­н­ня рі­ди­ни її те­м­пе­ра­ту­ра не змі­ню­є­ть­ся, ві­дз­на­чає за­с­то­су­ва­н­ня яви­ща ки­пі­н­ня в те­х­ні­ці і по­бу­ті; по­я­с­нює па­ро­у­т­во­ре­ня як про­цес пе­ре­хо­ду рі­ди­ни в па­ру; за­с­во­ює, що ви­па­ро­ву­ва­н­ня ві­д­бу­ва­є­ть­ся з по­ве­р­х­ні рі­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність шви­д­ко­с­ті ви­па­ро­ву­ва­н­ня від ви­ду рі­ди­ни, пло­щі по­ве­р­х­ні рі­ди­ни, те­м­пе­ра­ту­ри рі­ди­ни, під час ві­т­ру; про­во­дить до­с­лід по ко­н­де­н­са­ції па­ри рі­ди­ни; по­я­с­нює ви­ни­к­не­н­ня ту­ма­ну, хмар, опа­дів у ви­г­ля­ді до­щу, сні­гу гра­ду, ви­ни­к­не­н­ня ро­си, інею; ро­зу­міє си­но­п­ти­ч­ні по­ві­до­м­ле­н­ні про по­го­ду.

Розвиток аналітико-синтетичної мисленнєвої діяльності, опосередкованого і узагальненого пізнання предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

33

6.7. Тиск рідин. Передавання тиску рідинами. Порівняння тиску рідин на різних глибинах. Застосування тиску рідин у техніці. Гідравлічні машини.

2

Пе­ре­ко­ну­є­ть­ся про іс­ну­ва­н­ня ти­с­ку рі­дин, йо­го дію на дно і сті­н­ки по­су­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність ти­с­ку рі­дин від ви­со­ти сто­в­па рі­ди­ни; до­во­дить, що на ві­д­мі­ну від тве­р­дих тіл, рі­ди­ни пе­ре­да­ють зо­в­ні­ш­ній тиск в ко­ж­ну її то­ч­ку; на­во­дить при­к­ла­ди за­с­то­су­ва­н­ня ти­с­ку рі­дин у те­х­ні­ці; по­я­с­нює бу­до­ву і дію гі­д­ра­в­лі­ч­них ма­шин.

Розвиток умінь порівнювати предмети, явища, процеси, виділяти подібні та відмінні ознаки предметів, виконувати найпростіші класифікації за їх суттєвими ознаками, встановлювати причинні залежності.


Формування знань про сполучні посуди різної форми і різного об’єму, розвиток зорового сприймання на основі дослідів, які доводять, що у з’єднаних посудинах рідина вільно перетікає з однієї посудини в іншу.

34

6.8. Сполучені посудини. Закон сполучених посудин і його використання в техніці (водомірне скло, водяний рівень, шлюзування суден, водопровід, водонапірна башта, фонтан).

2

Знає, що та­ке спо­лу­че­ні по­су­ди­ни і як в них вста­но­в­лю­є­ть­ся рі­вень рі­ди­ни; на­зи­ває при­к­ла­ди спо­лу­че­них по­су­дин в те­х­ні­ці і по­бу­ті; по­я­с­нює бу­до­ву і дію во­до­мі­р­но­го скла в па­ро­вих ко­т­лах; знає, за яким при­н­ци­пом шлю­зу­ю­ть­ся су­д­на; ві­дз­на­чає роль во­до­на­пі­р­ної ба­ш­ти при про­ве­де­ні во­до­п­ро­во­ду; мо­же по­я­с­ни­ти дію схі­д­ча­с­то­го фо­н­та­ну.

35

6.9. Виштовхувальна сила рідин. Залежність виштовхувальної сили води. Архімедова сила, її визначення (лабораторна робота).

1


1


До­с­лі­джує, як ви­ни­кає ви­ш­то­в­ху­ва­ль­на си­ла рі­ди­ни; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ної си­ли рі­ди­ни від гу­с­ти­ни рі­ди­ни; ви­з­на­чає ве­ли­чи­ну ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ної си­ли, що діє на за­ну­ре­не в рі­ди­ну ті­ло.

Формування усвідомленого, активного, самостійного виконання дітьми різноманітних навчальних і практичних завдань засобами спеціально організації їхньої предметно-практичної, розумової та мовленнєвої діяльності.

36

6.10. Плавання тіл. Денсиметр (аерометр), види денсиметрів.

Вимірювання густини рідини за допомогою денсиметра (практична робота).

1


1


Знає умо­ви пла­ва­н­ня тіл в за­ле­ж­но­с­ті, від густини тіла і густини рідини та рі­з­ни­цю між си­лою тя­жі­н­ня і ви­ш­то­в­ху­ва­ль­ною си­лою рі­ди­ни; вста­но­в­лює, що ті­ла мо­жуть пла­ва­ти на по­ве­р­х­ні рі­ди­ни, або то­ну­ти за­ле­ж­но від гу­с­ти­ни ре­чо­ви­ни ті­ла і рі­ди­ни.

8 клас

(68 годин)




7.Фізичні властивості газів

19




Сприяння концентрації уваги на предметах та явищах, що вивчаються, адекватному сприйманні навчального матеріалу, його осмисленню.




7.1.Фізичні властивості газів. Використання фізичних властивостей газів людиною

1

Знає: що га­зи не ма­ють ста­лої фо­р­ми і об’є­му; що га­зи мо­жуть сти­с­ку­ва­тись; ві­дз­на­чає, що га­зи ти­с­нуть в усіх на­п­ря­мах од­на­ко­во; доводить на до­с­лі­дах, що га­зи ма­ють ма­су; на­во­дить при­к­ла­ди ви­ко­ри­с­та­н­ня фі­зи­ч­них вла­с­ти­во­с­тей га­зів.




7.2. Горючі і негорючі гази. Запобіжні заходи в поводженні з газами

2

Кла­си­фі­кує го­рю­чі і не­го­рю­чі га­зи; по­я­с­нює хі­мі­ч­ну ре­а­к­цію під час го­рі­н­ня га­зів; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку при­ро­д­но­му га­зу і йо­го ви­ко­ри­с­та­н­ня; знає, які га­зи ви­ко­ри­с­то­ву­ють для рі­за­н­ня і зва­рю­ва­н­ня ме­та­лів; ро­з­рі­з­няє не­й­т­ра­ль­ні і от­ру­й­ні га­зи; за­с­те­рі­гає про обе­ре­ж­не по­во­дже­н­ня з го­рю­чи­ми і от­ру­й­ни­ми га­за­ми; на­зи­ває за­по­бі­ж­ні за­хо­ди під час ви­ко­ри­с­та­н­ня га­зів; знає спо­со­би га­сі­н­ня по­жеж.

Розвиток прийомів довільного запам’ятовування, зберігання у довготривалій пам’яті, пригадування, відтворення і використання засвоєного матеріалу в аналогічній ситуації.

Усвідомлення можливих негативних наслідків для людини та середовища необережного поводження з горючими й отруйними газами.




7.3. Розширення і стиснення газів при нагріванні й охолодженні. Порівняння з розширенням і стисненням твердих тіл і рідин. Тепле повітря легше холодного. Конвекція газів і врахування цієї особливості в народному господарстві. Рух повітря в природі – вітер. П флюгер. Використання сили вітру людиною: вітряні млини, парусні судна, човни.

4

По­я­с­нює на до­с­лі­ді ро­з­ши­ре­н­ня га­зів (по­ві­т­ря) при на­г­рі­ва­н­ні і сти­с­не­н­ня при охо­ло­дже­н­ні; спи­ра­є­ть­ся на ек­с­пе­ри­ме­н­та­ль­ні до­с­лі­ди про од­на­ко­ве об’є­м­не ро­з­ши­ре­н­ня всіх га­зів; вста­но­в­лює ві­д­мі­н­ність ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) га­зів від ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) тве­р­дих тіл і рі­дин; пі­д­к­ре­с­лює пра­к­ти­ч­не вра­ху­ва­н­ня ро­з­ши­ре­н­ня (сти­с­не­н­ня) га­зів; дає ви­з­на­че­н­ня ко­н­ве­н­ції як по­ши­ре­н­ня те­п­ло­ти че­рез пе­ре­мі­ще­н­ня ша­рів га­зів; вміє ви­з­на­чи­ти на­п­рям і си­лу ві­т­ру по флю­ге­ру; по­я­с­нює бу­до­ву і ро­бо­ту це­н­т­ра­ль­но­го во­дя­но­го опа­ле­н­ня; дає ха­ра­к­те­ри­с­ти­ку ура­га­ну, што­р­му, ви­ни­к­не­н­ня бри­зів на бе­ре­гах мо­рів; знає, як ви­ко­ри­с­то­ву­є­ть­ся си­ла ві­т­ру лю­ди­но­ю.

Самостійне виконання вправ на диференціацію понять «розширення» і «стиснення», «конвекція», «рух повітря». Використання цих властивостей людиною.

Розвиток спостереження за розширенням газів під час нагрівання та стиснення під час охолодження.

Формування уявлень щодо застосування конвенції у промисловості та будівництві. Розвиток мовлення на основі збагачення словника словами, що означають властивості газів, їх використання у техніці і побуті людини.




7.4.Теплопровідність повітря. Повітря – поганий провідник тепла. Використання цієї властивості повітря в побуті, техніці: одяг людей, подвійні рами в приміщеннях. Порівняння теплопровідності повітря з теплопровідністю твердих і рідких тіл.

2

Вміє по­я­с­ни­ти по­га­ну те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря; по­рі­в­нює те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря з те­п­ло­п­ро­ві­д­ні­с­тю тве­р­дих тіл і рі­дин; знає, чо­му те­р­мос до­в­го збе­рі­гає чай га­ря­чим, квас — хо­ло­д­ним; ві­дз­на­чає, як лю­ди­на ви­ко­ри­с­то­вує по­га­ну те­п­ло­п­ро­ві­д­ність по­ві­т­ря при но­сі­н­ні одя­гу зи­мою і лі­том.

Розвиток наочно-образного, наочно-дійового мислення, на основі проведення дослідів, що підтверджують існування атмосферного тиску.




7.5. Тиск повітря. Атмосферний тиск

2

По­дає ви­з­на­че­н­ня ат­мо­с­фе­ри; по­я­с­нює іс­ну­ва­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку на ос­но­ві знань про ма­су по­ві­т­ря; про­во­дить до­с­лі­ди, які пі­д­т­ве­р­джу­ють іс­ну­ва­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку; ус­ві­до­м­лює, як змі­ню­є­ть­ся гу­с­ти­на ат­мо­с­фе­ри зі збі­ль­ше­н­ням ви­со­ти; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність між ви­со­тою і ти­с­ком по­ві­т­ря; знає: як і чим ви­мі­рю­ва­ти ат­мо­с­фе­р­ний тиск; що бе­ре­ть­ся за но­р­ма­ль­ний ат­мо­с­фе­р­ний тиск; по­я­с­нює змі­ну по­го­ди, по­в’я­зу­ю­чи її із змі­ною ат­мо­с­фе­р­но­го ти­с­ку; по­я­с­нює бу­до­ву і дію ба­ро­ме­т­ра, ма­но­ме­т­ра.

Розвиток готовності до пізнавальної діяльності, до оволодіння індивідуальним соціально-практичним досвідом. Формування пізнавальної потреби у набутті нових знань про використання властивостей повітря людиною, у поглибленні тих, що вже набуті.




7.6. Використання властивостей повітря в народному господарстві:

а) нагнітальний насос; будова, принцип дії, використання; шприц;

б)всмоктувальний насос, будова, принцип дії, використання;

в) розпорошувач (розпилювач).

5

Знає бу­до­ву і дію на­г­ні­та­ль­но­го на­со­са; по­я­с­нює бу­до­ву і дію ко­м­п­ре­со­ра; зна­хо­дить рі­з­ни­цю між ве­ло­си­пе­д­ним на­со­сом і на­со­сом для на­ка­чу­ва­н­ня м’я­чів; знає бу­до­ву і дію всмо­к­ту­ва­ль­но­го на­со­са; по­я­с­нює бу­до­ву і дію са­до­во­го оп­ри­с­ку­ва­ча, ві­д­бі­й­но­го мо­ло­т­ка, пу­ль­ве­ри­за­то­ра пне­в­ма­ти­ч­но­го га­ль­ма.

Розвиток вольових зусиль, спрямованих на формування сумлінності, інтересу, активності, самостійності, цілеспрямованості, навчальної і практичної діяльності.




7.7. Повітря – суміш газів: кисню, вуглекислого газу, азоту, водяної пари:

а) Властивості кисню: прозорий, безколірний газ, не горить, підтримує горіння, необхідний для дихання.

б) Властивості вуглекислого газу: прозорий, безколірний, важчий за повітря, каламутить вапняну воду, не підтримує горіння, необхідний для дихання.

3

Зна­йо­ми­ть­ся з ек­с­пе­ри­ме­н­та­ль­ним ви­з­на­че­н­ням скла­ду по­ві­т­ря; за­па­м’я­то­вує про­це­н­т­ний склад су­мі­ші га­зів в по­ві­т­рі — ки­с­ню, азо­ту, ву­г­ле­ки­с­ло­го га­зу, во­дя­ної па­ри, а та­кож ок­си­ду сі­р­ки, ме­та­ну, амі­а­ку, ок­си­ду ву­г­ле­цю; ро­зу­міє шкі­д­ли­вість за­б­ру­д­не­н­ня по­ві­т­ря для здо­ро­в’я лю­ди­ни; ві­дз­на­чає засоби збе­ре­же­н­ня чи­с­то­ти по­ві­т­ря від за­б­ру­д­нень; ви­ді­ляє зна­че­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ки­с­ню для ди­ха­н­ня лю­ди­ни і тва­рин; ро­з­к­ри­ває фі­зи­ч­ні і хі­мі­ч­ні вла­с­ти­во­с­ті ки­с­ню; знає про за­с­то­су­ва­н­ня ки­с­ню в про­ми­с­ло­во­с­ті, ме­ди­ци­ні, ко­с­мо­на­в­ти­ці; ро­зу­мію зна­че­н­ня зе­ле­них на­са­джень для по­по­в­не­н­ня ат­мо­с­фе­р­но­го ки­с­ню; вміє до­бу­ва­ти ву­г­ле­ки­с­лий газ із ва­п­ня­ку; ви­з­на­чає джерела утворення та вла­с­ти­во­с­ті ву­г­ле­ки­с­ло­го га­зу і йо­го шкі­д­ли­вість для лю­ди­ни і тва­рин.

Розвиток уміння зосереджувати увагу на завданні, уважно вислуховувати інструкцію, стисло її відтворювати, виконувати завдання у заданій послідовності.

ІІІ ЕЛЕМЕНТАРНІ ВІДОМОСТІ З МЕХАНІКИ

(41 година)




1. Види рухів: поступальний, коливальний, обертальний.

2

Характеризує різні види рухів, наводить приклади поступального, обертального і коливального рухів. Виділяє рівномірні і нерівномірні рухи. Знає одиниці швидкості і руху.

Корекція недоліків сприймання навчального матеріалу, осмислювання і запам’ятовування його, пригадування, відтворення, використання в аналогічних та нових ситуаціях




2.Швидкість. Визначення середньої швидкості руху

2

Дає ви­з­на­че­н­ня шви­д­ко­с­ті ті­ла в рі­в­но­мі­р­но­му ру­сі; знає, як ви­з­на­чи­ти шви­д­кість ті­ла в рі­в­но­мі­р­но­му ру­сі; за­с­во­ює і ви­ко­ри­с­то­вує фо­р­му­лу для ви­з­на­че­н­ня шви­д­ко­с­ті ру­ху; на­зи­ває оди­ни­ці шви­д­ко­с­ті; ро­з­в’я­зує за­да­чі на ви­з­на­че­н­ня шви­д­ко­с­ті, шля­ху, ча­су.

Розвиток настирливості, бажання працювати з текстом підручника, виділяти в ньому головну думу, наводити приклади з власних спостережень і досвіду. Виявляти оцінне ставлення до прочитаного, критично реагувати на оцінку вчителем знань та умінь.




3. Взаємодія тіл. Сила. Інерція. Зважування тіл. Тиск

4

Ви­з­на­чає стан спо­кою і стан ру­ху; за­с­во­ює ви­з­на­че­н­ня іне­р­ції; знає вра­ху­ва­н­ня іне­р­ції лю­ди­ною; знає причини змі­ни шви­д­кості ру­ху ті­ла; по­в’я­зує шви­д­ко­с­ті тіл при вза­є­мо­дії з ма­сою тіл; знає, як ви­мі­ря­ти ма­су ті­ла і яким при­ла­дом; на­зи­ває оди­ни­ці ма­си; дає ви­з­на­че­н­ня ти­с­ку; за­с­во­ює та ви­ко­ри­с­то­вує фо­р­му­лу для ви­з­на­че­н­ня ти­с­ку; вста­но­в­лює за­ле­ж­ність ти­с­ку від дії си­ли і пло­щі.

Формування в учнів зовнішньої і внутрішньої організованості у навчальній діяльності. Розвиток довільної уваги, обсягу та цілісності сприймання. Формування сприймання простору.




4.Елементи статистики. Момент сили. Рівновага тіл. Центр ваги. Стійкість тіл.

4

Дає ви­з­на­че­н­ня ро­з­ді­лу ме­ха­ні­ки — що та­ка ста­ти­ка; ви­з­на­чає пле­че си­ли; вста­но­в­лює фі­зи­ч­ну ве­ли­чи­ну — мо­мент си­ли; за­с­во­ює іс­ну­ва­н­ня мо­ме­н­ту си­ли за стрі­л­кою го­ди­н­ни­ка; оп­ри­ді­ляє ко­ли ті­ло пе­ре­бу­ває в рі­в­но­ва­зі; зна­хо­дить центр ва­ги ті­ла пло­с­кої фі­гу­ри; на­зи­ває ви­ди рі­в­но­ва­ги тіл: сті­й­ка, не­с­ті­й­ка, ба­й­ду­жа; на­зи­ває рі­з­не по­хо­дже­н­ня пря­мо­ви­с­ної лі­нії ві­д­но­с­но то­ч­ки опо­ри.

Розвиток уміння налаштовуватися на виконання навчального завдання, сприймання навчального матеріалу.

Шляхом наочно-образного мислення формування умінь усвідомлювати, осмислювати зміст завдань, пригадувати, відтворювати знання в аналогічних ситуаціях.