Навчально-методичний комплекс з дисципліни «теорія держави та права» (за вимогами кредитно-модульної системи навчання) для бакалаврів у галузі знань «Право» за напрямом 060100 «Правознавство»

Вид материала

Содержание

Методичні вказівки
Порядок проведення колоквіуму
Витяг з наказу КНУВС
Міністерство внутрішніх справ україни
Правила оформлення роботи
Рецензування письмових робіт
Підготовка та проведення захисту (співбесіди) письмової роботи
Приблизні плани та рекомендована література
Приблизний план

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 17

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ КОЛОКВІУМІВ

В процесі перевірки засвоєння слухачами матеріалу певної учбової дисципліни, в тому числі і загальної теорії держави та права, застосовуються різні форми контролю, в який входить і колоквіум. Проте колоквіум значною мірою відрізняється від таких загальноприйнятих форм контролю як екзамени або заліки, під час яких викладач намагається визначити знання слухача і належно оцінити їх.

Відмінність колоквіуму полягає в тому що: по-перше, головним завданням колоквіуму є перевірка знань слухачів з блоку логічно пов`язаних між собою тем навчального курсу і надання їм індивідуальної допомоги з метою ліквідації прогалин у їх знаннях; по-друге, підготовка слухачів до колоквіуму передбачає повторення тем, які вивчалися раніше, що формує у них сталі знання; по-третє, виконання в ході проведення колоквіуму колективних і індивідуальних завдань слухачами дозволяє перевірити і надати допомогу в розвитку їх навичок самостійного правового мислення на базі систематичних зв`язків; по-четверте, колоквіум дає можливість послідовної підготовки до іспитів, своєчасного виявлення прогалин у знаннях слухачів, прийняття відповідних заходів, підвищити рівень навчальної дисципліни .

Колоквіум має свою відмінність і від семінарських і практичних занять, оскільки на кожному з них розглядаються питання окремої теми курсу, який вивчається, і після цього слухачі вже не повертаються до даної теми, незалежно від якості її засвоєння. Колоквіуми не можуть замінити і консультації, які дають викладачі слухачам, бо під час консультацій не перевіряється стан засвоєння слухачами учбового матеріалу з того чи іншого предмету і таке завдання не ставиться перед викладачем.

Враховуючи наведені вище обставини, слід зробити висновок про доцільність більш широкого впровадження в учбову практику колоквіумів, як однієї із дійових форм рубіжного контролю за якістю засвоєння слухачами учбового матеріалу та своєчасного надання їм відповідної допомоги.

Колоквіум – індивідуальна співбесіда викладача зі слухачем з питань блоку тем, які вже опрацьовані слухачами під час аудиторних занять чи самостійно.

Метою колоквіуму є:

перевірка сталості, інтегрованості та обсягу знань слухачів;
виявлення прогалин у знаннях слухачів і надання індивідуальної допомоги у їх ліквідації;
виявлення та розвиток навичок слухачів до самостійного, творчого правового мислення;
підвищення рівня навчальної дисципліни.

В ході проведення колоквіуму доцільно:

перевірити знання слухачів по планам з тем, які винесені на колоквіум, а також, що особливо важливо, питань, які відбивають зв`язки тем курсу між собою;
виявити коло наукових та навчальних джерел, якими користуються слухачі, якість їх засвоєння, в тому числі через перевірку конспектів, підготовку до семінарських занять, конспектів лекцій та конспектів рекомендованої літератури;
надати допомогу слухачам, яка спрямована на ліквідацію прогалин у їх знаннях, в формі роз`яснення незрозумілих питань, поряд щодо напрямків самостійної роботи, рекомендування додаткових, наукових та навчальних джерел, видання індивідуальних завдань тощо.

Порядок проведення колоквіуму:

проводиться в усній та письмовій формах, в навчальний з учбовою групою та позанавчальний час індивідуально чи з частиною групи;
письмова контрольна робота проводиться з питань тем курсу, що виносяться на колоквіум, які відбираються таким чином, щоб відбивати логічні зв`язки і передбачають розкриття за допомогою наукової чи навчальної літератури самостійно вирішувати невідомі раніше теоретичні проблеми;
доцільно співбесіду проводити з питань контрольної роботи та інших, щоб максимально виявити обсяг та якість знань слухачів;
результати контрольної роботи та співбесіди зачитуються у встановленому порядку;
порядок проведення колоквіуму оформляється у вигляді протоколу, в якому відбивається прізвище слухача; питання усної співбесіди, оцінки, результати контрольної та загальна оцінка;
слухачам, які мають незадовільні знання з окремих тем чи блоків тем, надається методична допомога, видаються індивідуальні завдання, рекомендується відповідна література та призначається додаткова співбесіда у позанавчальний час.

ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ та методичні рекомендації

щодо Їх написання

1. Предмет та методологія теорії держави та права.

2. Система юридичних наук і місце в ній ТДП.

3. Влади і норми поведінки в первісному суспільстві.

4. Загальні закономірності виникнення держави і права.

5. Загальна характеристика теорій походження держави і права.

6. Типологія та основні типи держав.

7. Сутність та соціальне призначення держави.

8. Держава і політична система суспільства.

9. Функції держави.

10. Механізм держави.

11. Форми держави.

12. Державна влада.

13. Правова держава і громадянське суспільство.

14. Поняття та сутність права.

15. Праворозуміння та його значення для юридичної практики.

16. Право в системі соціальних норм.

17. Система права та її основні елементи.

18. Система права і система законодавства.

19. Норми права та їхня структура.

20. Правоутворення та форми (джерела) права.

21. Нормативно-правові акти та їх систематизація.

22. Дія нормативно-правових актів.

23. Реалізація норм права та їх форми.

24. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації.

25. Поняття правовідносин та їх види.

26. Юридичні факти.

27. Правова поведінка: поняття та види.

28. Правомірна поведінка: поняття, структура, види.

29. Правопорушення: поняття, склад, види.

30. Юридична відповідальність: поняття, підстави, види, функції.

31. Прогалини в праві і шляхи їх усунення.

32. Законність: поняття, принципи та система гарантій.

33. Правопорядок як мета і результат правового регулювання суспільних відносин.

34. Роль ОВС в охороні та зміцненні законності, правопорядку та суспільного порядку.

35. Поняття, структура та види правосвідомості.

36. Правова культура та правове виховання.

37. Предмет, метод, способи і типи правового регулювання.

38. Механізм правового регулювання та його елементи.

39. Тлумачення норм права.

40. Основні правові системи сучасності.

41. Роль ОВС у забезпеченні правового статусу особи.

42. Місце ОВС в механізмі держави.

43. Роль ОВС у здійсненні державних функцій.

44. Правовий статус особи в Україні.

45. Політичний режим.

46. Формування професійної правосвідомості працівників міліції в процесі їх підготовки в системі освіти України.

47. Характеристика основних сучасних концепцій держави

48. Характеристика основних сучасних концепцій права

Витяг з наказу КНУВС

від 21 жовтня 2009 року № 820

Перед виконанням письмової роботи слухач (студент) має уважно ознайомитися з темою і планом, запропонованим кафедрою для її розкриття, та практичними завданнями (задачами), які необхідно виконати (розв’язати). Після цього необхідно вивчити методичні рекомендації щодо виконання курсової або контрольної роботи, нормативний матеріал і літературу з питань обраної теми. Потрібно враховувати, що наведений до теми роботи список літератури, є орієнтовним і може бути доповнений слухачем (студентом) самостійно. Використання матеріалів практики та емпіричних досліджень є однією з передумов позитивної оцінки виконаної роботи.

За структурою письмова робота складається з: титульного аркуша, змісту (плану), переліку умовних позначень (при необхідності), вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел (літератури), додатків (при необхідності). Наявність змісту (плану) та списку використаних джерел (літератури) є обов’язковою складовою частиною роботи.

Запропоновані в навчально-методичних матеріалах плани письмових робіт (курсових або контрольних) є орієнтовними і можуть бути змінені слухачем (студентом) залежно від вивчених і зібраних матеріалів практики, опрацьованих джерел.

Титульний аркуш письмової роботи повинен складатися з таких реквізитів (Додаток №1):

найменування міністерства (Міністерство внутрішніх справ України), вищого навчального закладу (Київський національний університет внутрішніх справ), навчально-наукового інституту, факультету та кафедри;
назва письмової роботи (курсова, контрольна);
назва навчальної дисципліни, з якої виконується робота, номер та назва теми;
прізвище, ім’я та по батькові слухача (студента), номер навчальної групи та курсу, номер залікової книжки, домашня адреса;
місце знаходження КНУВС (Київ) і рік підготовки роботи.

За необхідності на титульному аркуші позначається гриф обмеження доступу до відомостей.

Додаток №1

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут _______________________

Факультет _____________________________

Кафедра теорії держави та права

Курсова робота

з навчальної дисципліни “Теорія держави та права”

на тему № 3 “Функції держави”

Виконав:

курсант 1 курсу 118 навчальної групи

_______________________

Науковий керівник:

старший викладач кафедри

теорії держави та права

кандидат юридичних наук

_______________________

Київ - 2010

Після титульного аркуша розташовується:

• зміст (план) письмової роботи, який містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів, що мають заголовок, зокрема вступу, основної частини, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (літератури), додатків;

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності), який розміщується перед вступом і складається з двох колонок: у лівій колонці за абеткою наводяться умовні позначення, скорочення тощо, у правій – їх детальна розшифровка. Якщо в роботі умовні позначення повторюються менше ніж тричі, перелік не складається, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

У вступі письмової роботи розкривається значення теми (теоретичний та практичний аспект), сутність і стан розробки наукової проблеми (завдання), її теоретична та практична значущість, актуальність на сучасному етапі, підстави і вихідні дані для розробки теми, рівень теоретичного дослідження, аналіз проблеми та попереднього досвіду її вивчення, здійснюється методологічне обґрунтування та логіко-історичний аналіз проблеми, оцінюється ступінь інноваційної, теоретичної та практичної значущості письмової роботи, обґрунтовується актуальність та необхідність проведення дослідження, зокрема:

• актуальність теми, яка розкривається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями, присвяченими вибраній проблемі, визначенням необхідності та доцільності дослідження для розвитку відповідної галузі;

• зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами вищого навчального закладу, а також з галузевими та державними планами, програмами;

• мета і завдання дослідження;

• наукова новизна одержаних результатів, тобто дається анотація нових наукових положень (рішень), запропонованих у письмовій роботі, визначається їх відмінність від відомих раніше, описується ступінь новизни (вперше одержано, вдосконалено, дістало подальший розвиток);

• практичне значення одержаних результатів - подаються відомості про наукове та практичне використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, інформація щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання, впровадження результатів досліджень із зазначенням назв органів (організацій, установ), в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів;

• апробація результатів дослідження, зокрема, вказується, на яких науково-практичних конференціях, конкурсах, олімпіадах, симпозіумах, нарадах оприлюднені результати дослідження;

• публікації, тобто вказується, у яких монографіях, статях, поданих у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій тощо опубліковані результати дослідження.

Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

Основна частина письмової роботи, як правило, складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Розділи (глави, параграфи) роботи за своєю назвою, структурою, змістом повинні відповідати завданням дослідження поставленої проблеми. Окремі розділи (підрозділи) можуть мати практичну спрямованість і передбачати виконання завдань або розв’язання задач. Кожний розділ починається з нової сторінки його назвою. У розділах основної частини дається:

• огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою дослідження, висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання, обґрунтовується необхідність проведення досліджень у цій галузі;

• методи виконання завдань і їх порівняльні оцінки, загальні методики проведення дослідження;

• результати досліджень, оцінка повноти виконання поставлених завдань та достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних досліджень тощо.

Доцільно викладення матеріалу окремого розділу підпорядковувати певній провідній ідеї (положенню, принципу). Кожен розділ роботи завершується формулюванням висновків, у яких узагальнено та стисло викладаються наведені у розділі наукові та практичні результати. При підготовці роботи необхідно звернути увагу і на таке питання, як поділ тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, висловлену однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні письмової роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, питання, завдання, задачі. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі. Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, необхідно наводити точно та аргументовано, з посиланням на відповідні джерела чи власні обчислення.

У висновках письмової роботи описуються найбільш важливі наукові та практичні результати роботи, зокрема, формулювання наукової проблеми (завдання), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо практичного використання результатів для вдосконалення наукового знання та практики, обґрунтування їх достовірності тощо.

Список використаних джерел (літератури) розміщується після основного тексту роботи в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією, його обсяг не перевищує 5% обсягу роботи. Джерела в списку вказуються мовою оригіналу. У цей список рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, хоч на неї і немає посилань. Розміщувати матеріали бібліографічного опису в списку літератури доцільно в такій послідовності:

Державні документи і матеріали:

• Конституція України;

• законодавчі акти Верховної Ради;

• укази Президента України;

• постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

• тематичні збірники державних документів України.

Документи і матеріали міністерств та відомств, органів державного управління та місцевого самоврядування.

Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).

Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі переклади, в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті іноземними мовами).

Використані періодичні видання.

Використані бібліографічні довідники.

У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти розкриття письмової роботи: статистичні дані, результати аналізу літератури, проекти нормативно-правових актів, описання приватних методик та результатів дослідження, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Правила оформлення роботи

4.1. Робота виконується на комп’ютері, дотримуючись таких вимог: шрифт - Times New Roman, розміром 14 кеглів, інтервал - 1,5; поля: зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.

Загальний обсяг письмових робіт:

курсової - до 25-30 сторінок друкованого тексту;
контрольної – до 15 сторінок друкованого тексту.

Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ (ПЛАН), ВСТУП, РОЗДІЛИ та їх назви, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкуються великими літерами по центру. Заголовки параграфів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони розділяються крапкою. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами з абзацного відступу, але в розбивку в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервали.

Кожна із зазначених структурних частин роботи починається з нової сторінки.

В окремих випадках дозволяється виконання роботи шляхом її власноручного написання.

Усі сторінки роботи підлягають суцільній нумерації. Номер сторінки проставляється в правому верхньому її куті. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації, але на ньому номер сторінки не проставляється.

Такі структурні частини роботи, як зміст (план), вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Номер розділу в тексті ставиться після слова Розділ (після номера крапка не ставиться), потім з нового рядка друкується заголовок розділу. Параграфи (підрозділи) нумеруються в межах розділу. Потім у тому ж рядку наводиться заголовок параграфу. Пункти нумеруються в межах параграфу. Пункти можуть не мати заголовка.

Ілюстрації (рисунки) та таблиці подаються після тексту, де вони згадані вперше, чи на наступній сторінці. Наведені ілюстрації та таблиці обов’язково аналізуються.

Ілюстрації позначаються словом “Рис.” і нумеруються в межах розділу (номер складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка). Номер ілюстрації та її назва розміщуються під ілюстрацією.

Таблиці, відповідно, позначаються: Таблиця 1.2. і розміщуються в правому куті над назвою таблиці, яка розміщується по центру. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку вказують: Продовж. табл. 1.2.

При написанні письмової роботи слухач (студент) має посилатися на джерела, матеріали або результати, з яких вони наводяться. Посилання в тексті на джерела зазначаються їх порядковим номером у списку використаних джерел, який позначається у квадратних дужках, наприклад [5-7]. Коли наводиться у тексті цитата чи якісь конкретні дані з джерела, то вказується відповідна сторінка, наприклад: [5, с. 257].

Рецензування письмових робіт

Науково-педагогічний працівник за результатами перевірки письмової роботи власноручно готує письмову рецензію. Рецензія подається на окремому аркуші або на останній зворотній сторінці тексту письмової роботи в довільній формі і може бути виконана на комп’ютері.

У рецензії відзначається актуальність теми письмової роботи, ступінь обґрунтованості наукових положень, сформульованих висновків і рекомендацій, їхня достовірність, повнота і новизна, надаються рекомендації щодо їх використання, а також робиться висновок про відповідність письмової роботи встановленим вимогам, вказується на її зв’язок з державними чи галузевими науковими програмами, пріоритетними напрямками розвитку науки тощо.

Оцінка залежить від обґрунтованості основних положень роботи, їх достовірності, новизни та значущості, повноти висвітлення, аналізу ключових проблем, висновків і тверджень, шляхів використання результатів, завершеності змісту та якості оформлення дослідження.

У рецензії мають бути відображені:

• рівень підготовки слухача (студента) з навчальної дисципліни та/або до виконання професійних функцій;

• ступінь самостійності у виконанні роботи;

• вміння використовувати нормативно-правові акти, наукову та навчально-методичну літературу;

• ступінь повноти і якості розкриття теми;

• логічність, послідовність, аргументованість, літературна грамотність викладу матеріалу;

• можливості практичного застосування висновків, рекомендацій роботи;

• попередній висновок про відповідність письмової роботи встановленим вимогам та допуск курсової роботи до захисту.

У разі встановлення суттєвих порушень вимог до підготовки та оформлення письмових робіт (запозичення чужих праць без посилань, невідповідність змісту письмової роботи обраній темі, нерозв’язання практичних завдань (задач) у рецензії вказуються конкретні причини, через які письмова робота не допускається до захисту.

Рецензія не повинна складатися з короткого формального висновку про те, що письмова робота відповідає встановленим вимогам та констатацією її допуску до захисту.

Рецензія підписується науково-педагогічним працівником, який перевіряв письмову роботу, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, дати перевірки.

Підготовка та проведення захисту (співбесіди) письмової роботи

Слухач (студент), з урахуванням зауважень і недоліків, викладених у рецензії та по тексту роботи, готує виступ на захист основних положень своєї роботи, зміст якого розкриває під час захисту (співбесіди). Науково-педагогічний працівник, який проводить захист (співбесіду), може ставити питання, насамперед з проблем, які не в повному обсязі висвітлені при підготовці письмової роботи, або з яких були висловлені зауваження та мали місце недоліки. Запитання можуть бути і ширші від теми роботи, оскільки метою захисту (співбесіди) є виявлення не лише знань з обраної теми, але й рівня загальної підготовки слухача (студента) з навчальної дисципліни.

Підсумкова оцінка за письмову роботу виставляється з урахуванням рецензії, виступу та відповідей на питання.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”).

Результати оцінювання письмових робіт заносяться до відомостей та залікових книжок слухачів (студентів).

Після проведення захисту (співбесіди) науково-педагогічний працівник передає захищені письмові роботи для зберігання в архів.

Приблизні плани та рекомендована література

для написання курсових робіт

Тема 1. Предмет та методологія теорії держави і права

Приблизний план

Вступ

Поняття предмету теорії держави і права.
Методологія загальної теорії держави та права.
Функції науки загальної теорії держави та права.

Висновки

Список використаної літератури

Література:

Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави та права. – К.,1995 /ХО Г961/ф. ч/3.
Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 270 с.
Карпунов В.М. Теорія держави та права // Навчальний посібник для ВНЗ МВС // Луганська академія внутрішніх справ Вид.2-ге. – Луганськ, 2005. – 206 с.
Клочков В.В. Диалектика как методология изучения теории государства и права: риторические проблемы и теории // Философия права, 2005 – №2. – с.18-23.
Колодій А.М., Копєйчиков В.В. та інші. Теорія держави і права. Навчальний посібник.-К.,1995. /ХО Т338/
Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права // Право України.- 2001.- № 7.- С.23.
Коталейчук С.П. Теорія держави та права: навчальний посібник для підготовки до державних іспитів [для студ. вищ. навч. закладів] / С.П. Коталейчук. – К.: КНТ, 2009. – 320 с
Котюк В.С. Загальна теорія держави та права: Навчальний посібник Рекомендовано мін-вом освіти і науки України; К: Атіка, 2005. – 591.
Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. Навчальний посібник. – Київ: Юрисконсульт, 2006. – 356 с.
Мартышин О.В. Нравственные основы теории государства и права // Государство и право – М., 2005, № 7. – с.5-13.
Пендюра М.М. Теорія держави і права: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: ТЕКСТ, 2008. – 192 с. (Серія «Студент ХХІ століття»)
Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України.- 2000.- №7.- С. 11.
Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник Академії правових наук України.- 2003.- №2-3.- С.5.
Теорія держави та права: Навчальний посібник // Мін. Освіти і науки України С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 447 с.
Теорія держави та права: Посібник для підготовки до іспитів. // С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша // 2-ге вид. випр. та доповнене. – К: Поливода А.В., 2006. – 174 с.

Тема 2. Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права

Приблизний план

Вступ

Формування та розвиток державно-правової думки в Україні.
Характеристика предмету і об’єкту науки.
Виникнення і розвиток загальнотеоретичної науки в Україні.
Єдність теорії держави і права і галузевих юридичних наук.

Висновок

Список використаної літератури

Література:

Бідей О. Основні форми реалізації правової політики // Право України – К., 2006. - №7. с.42-46.
Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави та права. –К.,1995 /ХО Г961/ф. ч/3.
Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 270 с.
Карпунов В.М. Теорія держави та права // Навчальний посібник для ВНЗ МВС // Луганська академія внутрішніх справ Вид.2-ге. – Луганськ, 2005. – 206 с.
Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований.- М.:”Мысль”.-1986. /ХО К36/ ф,ч/3
Клочков В.В. Диалектика как методология изучения теории государства и права: риторические проблемы и теории // Философия права, 2005 – №2. – с.18-23.
Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права // Право України.- 2001.- № 7.- С.23.
Котюк В.С. Загальна теорія держави та права: Навчальний посібник Рекомендовано мін-вом освіти і науки України; К: Атіка, 2005. – 591.
Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. Навчальний посібник. – Київ: Юрисконсульт, 2006. – 356 с.
Пендюра М.М. Теорія держави і права: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: ТЕКСТ, 2008. – 192 с. (Серія «Студент ХХІ століття»)
Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України.- 2000.- №7.- С. 11.
Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник Академії правових наук України.- 2003.- №2-3.- С.5.
Теорія держави та права: Навчальний посібник // Мін. Освіти і науки України С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 447 с.
Теорія держави та права: Посібник для підготовки до іспитів. // С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша // 2-ге вид. випр. та доповнене. – К: Поливода А.В., 2006. – 174 с.

Тема 3. Влада і норми поведінки в первісному суспільстві

Приблизний план

Вступ

Поняття та риси первісної влади.
Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів.
Підстави виникнення права.

Висновки

Список використаної літератури

Література:

Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти. //Государство и право .-1992.-№3
Давид Рене. Основные правовые системы современности.- М., 1982 . /ХО Д13/ ф. ч/3
Добышевский С.А. Историческое, политическое место организации общества и права: спорные вопросы // Правоведение. - 1991. - №4.
История политических и правовых учений. Учебник /Под ред. В.С.Нерсеянца.-М., 1988. /Х1 И90/ ф,ч/3.
Карпунов В.М. Теорія держави та права // Навчальний посібник для ВНЗ МВС // Луганська академія внутрішніх справ Вид.2-ге. – Луганськ, 2005. – 206 с.
Копєйчиков В.В. та інші. Теорія держави і права. Учбовий посібник. - К., 1995. /ХО Т338/.
Котюк В.С. Загальна теорія держави та права: Навчальний посібник Рекомендовано мін-вом освіти і науки України; К: Атіка, 2005. – 591.
Лейст О.Э. Сущность и исторические типы права// Вестник МГУ.-Сер. П. Право. –1992. - №1.
Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. Навчальний посібник. – Київ: Юрисконсульт, 2006. – 356 с.
Теорія держави та права: Навчальний посібник // Мін. Освіти і науки України С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – 447 с.
Теорія держави та права: Посібник для підготовки до іспитів. // С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша // 2-ге вид. випр. та доповнене. – К: Поливода А.В., 2006. – 174 с.
Чушенко В. Проблеми формування соціально-організованого суспільства в Україні // Право України. – К., 2005. - №4. – с.104-107.

Тема 4. Загальні закономірності виникнення держави і права

Приблизний план:

Вступ

Передумови виникнення держави.
Ознаки, що відрізняють державу від органів публічної влади в первісному суспільстві.
Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства.

Blog

Содержание

Література:

Приблизний план