Пашка Серія «митна справа в україні»

Вид материала

Кодекс

Содержание Глава 29. Імпорт Стаття 189. Умови переміщення товарів у режимі імпорту Стаття 190. Поняття митного режиму реімпорту Стаття 191. Умови переміщення товарів у режимі реімпорту

Подобный материал:

• Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
• До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
• Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
• Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
• Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
• Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
• Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
• Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.

Глава 29. Імпорт

Стаття 188. Поняття митного режиму імпорту


Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.


Згідно цієї статті під митним режимом “імпорт” розуміється митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватись без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів для вільного обігу без обмеження строку відрізняє митний режим “імпорт” від інших митних режимів (тимчасове ввезення/вивезення, транзит, переробка на митній території України, митний склад тощо), відповідно до яких товари ввозяться на митну територію на певний строк та в подальшому повинні бути вивезенні з території України, або заявлені в інший митний режим.

Для регулювання питань розміщення товарів у режимі “імпорт” використовуються норми митного законодавства, які встановлюють загальний порядок митного контролю та митного оформлення, сплати податків і зборів.

Окремі процедурні особливості, зв’язані з митним режимом “імпорт”, встановлюються в нормативних актах Держмитслужби (наказ №380 від 30.06.98 “Про затвердження Порядку заповнення граф ВМД відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі” із змінами та доповненнями, затвердженими наказом №555 від 14.10.02).

При використанні митного режиму “імпорт” застосовуються правові норми, що регулюють порядок використання різних заходів нетарифного регулювання, які передбачають пред’явлення митним органам додаткових дозвільних документів.

Законодавство України може встановлювати додаткові вимоги при ввезені окремих видів товарів (продукти харчування, культурні цінності, автомобілі, об’єкти прав інтелектуальної власності тощо) у режимі імпорту (Закони України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” від 17.07.97 (із змінами), “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23.12.97, “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21.09.99, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні” від 07.12.00, постанова КМ України №412 від 28.04.01 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності”), Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25.06.92 р., Закон України “Про карантин рослин” від 30.06.93 р., Закон України ”Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення від 24.02.94 р.

Стаття 189. Умови переміщення товарів у режимі імпорту

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1. подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
   
2. сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
   
3. дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
   

Ця стаття МКУ визначає основні умови переміщення товарів у режимі імпорту.

Сформовані у статті умови переміщення товарів у режимі імпорт на практиці створюють складний механізм використання цілої системи заходів регулювання ввезення товарів на митну територію України у цьому режимі. Застосування цих заходів засноване не тільки на нормах митного законодавства, але і нормах іншого (зовнішньоторговельного, валютного, податкового тощо).

Відповідно до ст.45 МКУ при ввезенні товарів на митну територію України в режимі імпорту особою, яка переміщує товари, обов’язково подаються митному органу документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів, відповідно до переліку, який визначено Кабінетом Міністрів України.

Від сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України у режимі “імпорт” відповідно до законів України, в основному залежить реалізація фіскальної функції митно-тарифного регулювання.

Порядок сплати податків і зборів встановлено Законами України від 05.02.92 №2097-Х11 “Про Єдиний митний тариф” (із змінами та доповненнями), від 05.04.01 №2371-111 “Про Митний тариф України”, від 03.04.97 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, Декретом КМ України “Про акцизний збір” від 26.12.92 №18-92.

Випадки надання пільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбачені у Законі України від 05.02.92 №97-Х11 “Про Єдиний митний тариф” (зі змінами та доповненнями).

В Законі України “Про податок на додану вартість” встановлено, що товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цього Закону.

Перелік операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільненні від оподаткування, визначається відповідно до законодавства.

Крім сплати податків і зборів третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту є дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Заходи нетарифного регулювання передбачають встановлення режимів квотування та ліцензування зовнішньоторговельних поставок, а також інших обмежень відповідно до законодавства України (встановлення мінімальних та максимальних цін, заборона та обмеження експорту і (або) імпорту товару, послуг, робіт, результатів інтелектуальної діяльності тощо).

Рішення про встановлення заборон та обмежень у зовнішній торгівлі, виходячи із національних інтересів, оформлюється через прийняття відповідного законодавчого акту.

Товари, які визнані забороненими до ввезення на митну територію України, повинні бути вивезені за межи митної території або знищені у порядку, встановленого законодавством України.

Обмеженням на ввезення товарів є встановлення особливих вимог до переміщення через митний кордон України окремих товарів. Обмеження на ввезення можуть бути встановлені у вигляді кількісних обмежень (квотування імпорту) або у вигляді особливого порядку митного оформлення ввезених товарів (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91, постанови КМ України “Про квотування і ліцензування товарів”, постанова КМ України від 29.03.02 №390 “Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів”).

Кількісні обмеження можуть вводитись з метою:

1. забезпечення національної безпеки України;
   
2. виконання міжнародних обов’язків України;
   
3. захисту внутрішнього ринку України, коли який-небудь товар імпортується в такій кількості, що наносить збиток державі або виникає загроза спричинення збитку виробникам подібних товарів на території України.
   

Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займає сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідності ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов’язкові вимоги до товарів – бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.

Митне оформлення товарів, які підлягають сертифікації здійснюється тільки при пред’явленні всіх необхідних сертифікатів та інших документів, підтверджуючих безпеку та якість ввезених товарів.

Відповідно до ст.18 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають по своїм технічним, фармакологічним, санітарним, ветеринарним, фітосанітарним і екологічним характеристикам відповідним стандартам та вимогам, діючим на території України.

Забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, любих товарів, про які наперед відомо, що вони можуть спричинити збитки здоров’ю або представляти загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України (ст.17 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”).

Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу – ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік ліцензуємих товарів та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб’єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії носять іменний характер та не можуть бути передані іншому суб’єкту ЗЕД.


Глава 30. Реімпорт


Стаття 190. Поняття митного режиму реімпорту


Реімпорт – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.


Відповідно до коментуємої статті кодексу при митному режимі реімпорту товари, що походять з України та вивезені за межи митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк (один рік – ст.191 МКУ), ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Нормативно-правову базу застосування митного режиму “реімпорт” складає Митний кодекс, постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.02 р. № 1881 “Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту” та постанова КМ України “Про умови поміщення товарів у режимі реімпорту” .

Митне законодавство України передбачає можливість розміщення товарів в режимі реімпорту любою особою, незалежно від того, хто вивозив раніш ці товари.

Крім вантажної митної декларації (ВМД), яка заповнюється відповідно до встановленого порядку, при декларуванні товарів в режимі реімпорту повинно бути пред’явлені наступні документи:

1. аркуш ВМД, по якому реімпортуєми товари раніше були вивезені відповідно до режиму експорту та інші документи (транспортні накладні, рахунки-фактури тощо) з відмітками митних органів при вивезенні.
   
2. дозволи інших державних органів, якщо реімпортуєми товари підлягають контролю цих органів (сертифікати контролюючих органів);
   
3. інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення (сертифікат походження з України тощо).
   

Стаття 191. Умови переміщення товарів у режимі реімпорту

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони :

1. походять з митної території України;
   
2. ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України ;
   
3. не використовуються за межами України з метою одержання прибутку;
   
4. ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
   

Виходячи з цієї статі можливо зробити висновок, що в митному законодавстві закріплені чотири основні умови переміщення товарів у режимі реімпорту:

1. товари повинні бути походженням з митної території України (наявність сертифікату походження);
   
2. переміщенні товари в режимі реімпорту повинні бути ввезені на пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України
   

Під датою вивезення треба розуміти день оформлення ВМД при експорті. Датою ввезення вважати день прийняття ВМД в режимі реімпорту.

Товари повинні бути вивезені з митної території України відповідно до митного режиму експорту. З цього слідує, що :

1. факт вивезення товару повинен бути підтверджений відповідною ВМД;
   

б) під митним режимом “реімпорт” не можуть бути розміщені іноземні товари, а також українські товари, вивезені з митної території України відповідно до інших, чим експорт, митних режимів (тимчасове вивезення, переробка за межами митної території, транзит, у випадку переміщення через територію іноземної держави тощо).

3. товари не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку (відсутність у них експлуатаційного зношення).
   

Примітка: Повинен бути розроблений порядок визначення товарів, які не використовувалися з метою одержання прибутку з визначенням переліку документів, які необхідно пред’являти митним органам при митному оформленні товарів в режими реімпорту.

4. товари повинні ввозитись у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються КМ України.
   

Постановою Кабінету Міністрів України Кабінету від 12.12.02 р. № 1881 “Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту” установлено, що режим реімпорту може застосовуватися до:

- товарів, стан яких змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в установленому Державною митною службою порядку;

- товарів, щодо яких проводилися операції з передпродажної підготовки (захист від корозії, боротьба із шкідниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи які були піддані дрібному ремонту, за умови, що такі дії не змінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), та кодів згідно з УКТЗЕД.

Критеріями незмінності стану товарів повинні бути :

1. відповідність коду по УКТЗЕД товарів, які розміщуються у митному режимі реімпорту, та їх найменування кодам і найменуванням товарів, які були вивезенні з митної території України в режимі експорту;
   

б) незмінність технічних характеристик та інших параметрів таких товарів, встановлених у відношенні їх нормативними актами, віднесених до даної категорії товарів (ДСТ, ГСТ, технічні умови тощо).

Природність зношення або втрат з нормальних умов транспортування та зберігання визначаються стандартами та іншими діючими в Україні нормативними актами, які відносяться до даної категорії товарів.


Стаття 192. Оформлення товарів у режимі реімпорту


Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.


У ході митного контролю повинна підтверджуватись ідентичність товарів, які розміщуються під митним режимом реімпорту, товарам, що були вивезені у митному режимі експорту, факт і момент їх вивозу, а також те, що товари походять з України.

Таке підтвердження повинно здійснюватись способом, який не викликає сумніву у посадових осіб митних органів у справжності та достовірності. Таким способом можуть бути: пред’явлення в митній орган сертифікатів, протоколів іспитів, висновків відповідних експертів та інших подібних документів державних органів.

Підтвердженням факту та моменту вивезення товарів служить вантажна митна декларація. При її відсутності та при непідтверджені дати вивезення не викликающим сумнів способом моментом вивезення товарів українського походження можливо вважати проведення експертизи відповідної установою (ТПП, митна лабораторія, тощо).

Обов’язковість доказу всіх перелічених обставин покладається на особу, що переміщує товари, а не на митний орган. При відсутності достовірних та підтверджених відповідними документами відомостей або у випадку виникнення сумніву у посадових осіб митного органу у їх справжності та достовірності розміщення товарів у митний режим реімпорту не допускається.

Товари, які ввозяться на митну територію України в режимі реімпорту, повинні підлягати сертифікації відповідно встановленого переліку товарів, затвердженого наказом Держстандарту від 30.08.02 р. №498.


Стаття 193. Повернення сум вивізного (експортного) мита та інших коштів при реімпорті товарів


В разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються власникам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.


Із змісту митного режиму реімпорту слідує, що при зворотньому ввезенні заявлених до режиму реімпорту товарів вивізне (експортне) мито повертається власникам цих товарів, або уповноваженим ними особам, якщо воно сплачено при експорті.

Повернення сум вивізного (експортного) мита повинно здійснюватись за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів при виконанні одночасно наступних умов:

1. зворотне ввезення реімпортованих товарів в Україну здійснюється протягом року з дати їх експорту;
   
2. власником цих товарів або уповноваженим ним особами подається заява на повернення сум цього мита;
   
3. подається в митний орган примірник вантажної митної декларації в режимі експорту, по якій нараховувалось та сплачувалось вивізне (експортне) мито;
   
4. письмове підтвердження митного органу, якому сплачувалось це мито (або його правонаступнику), про його фактичне надходження на рахунок митного органу чи безпосередньо до бюджету.
   

Крім цього особа, що переміщує товари в режимі реімпорту повинна сплатити суми одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих йому при експорті цих товарів, а також проценти з цих сум. При цьому повернення підлягають тільки фактично сплачені суми вивізного (експортного) мита.

Повернення сум мита здійснюється в валюті України. Забезпечення повернення вказаних сум покладається на Державне казначейство за поданням відповідних митних органів.

В кожному конкретному випадку це подання є безпосередньою обов’язковістю відповідного митного органу, який проводив митне оформлення товарів, що переміщуються в режимі реімпорту.