Пашка Серія «митна справа в україні»
| Вид материала | Кодекс |
- Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
- До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
- Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
- Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
- Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
- Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
- Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
- Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
- Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
Стаття 158. Тривалість митного транзиту
Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.
З метою стимулювання виконання перевезення товарів між митницями та забезпечення наявності правових умов для виконання зобов‘язання про доставку, визначається строк доставки товарів в митницю призначення. Технічно ця процедура виконується шляхом внесення в відповідну графу ДКД дати (число, місяць, рік) до якої, включно, перевізнику необхідно заявити митниці призначення доставленні товари, митні та транспортні документи на них.
Надмірне перебування на митній території країни товарів оформлених в митний режим транзит не бажане, оскільки потребує певних зусиль на організацію поточного контролю за їх вивезенням за межі митної території. Тому важливо визначити мінімальний але достатній часовий термін для виконання прохідного митного транзиту - встановити граничний строк доставки товару в прикордонну митницю. Відповідно нормі статті 158 граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Критерій часу (терміну) виконання перевезення при внутрішньому транзиті за змістом не повинен відрізнятись від аналогічного критерію (терміну) виконання прохідного транзиту, хоча відповідно нормам статті 158 очевидна відмінність на рівні виконавців - державних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України або митний орган) які регулюють застосування норми.
Відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів (міжнародних, міждержавних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів виконавчих органів влади тощо) строк доставки товарів в митницю призначення визначається митницею з урахуванням наявних умов транспортування товарів. Як правило в нормативі зазначається строк доставки вантажу (товару) в кінцевий пункт перевезення або визначається швидкість виконання перевезення для відповідного вид транспорту. Наприклад для міжнародних залізничних перевезень нормами статті 14 Соглашения о международном грузовом сообщении (СМГС) встановлені строки доставки для вантажів великої та малої швидкості, визначені умови за яких цей строк продовжується.
Головними критеріями визначення строку доставки є: вид транспорту (авіаційний, водний, залізничний, автомобільний), маршрут перевезення та відстань від митниці відправлення до митниці призначення.
Додатковими критеріями є інші особливості перевезення, які безпосередньо впливають на можливість виконання транспортування, наприклад: несприятливі погодні умови (снігопад, туман, ожеледиця), рельєф місцевості (пагорби, перевали), технічний стан та технічні характеристики транспортного засобу (швидкісні, габаритні обмеження), характерний вантаж (негабаритний, великоваговий, живі тварини) та інше. З метою визначення митним органом більшого за нормативний строк доставки товарів, перевізник (представник перевізника), до моменту оформлення ДКД та прийняття товарів до перевезення, має повідомити про це митний орган, шляхом подання письмової заяви про наявність додаткових особливостей (труднощів виконання) транспортування, при необхідності, з розрахунком можливої тривалості перевезення. За результатами розгляду такої заяви, посадова особа митного органу має право визначити збільшений, у порівнянні з нормативним, строк доставки в межах заявленого та з урахуванням звичайних строків, які застосовуються перевізниками за схожих обставин.
У випадку, коли настання зазначених вище особливостей перевезення, не було передбачено і виникло під час перевезення, з метою продовження терміну митного транзиту - визначення нового строку доставки товарів, перевізник (представник перевізника) подає письмову заяву в найближчий митний орган, де, за результатами розгляду заяви, буде прийнято відповідне рішення про можливість продовження строку доставки товарів в митницю призначення.
Стаття 159. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення
Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного перевезення внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:
1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;
2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;
3) забезпечити перевезення товарів до найближчого митного органу або доставку посадових осіб митного органу до місцезнаходження зазначених товарів.
Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв'язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.
Якщо при виконанні митного транзиту виникли обставини, за яких подальше транспортування товарів в митницю призначення не можливе, наприклад коли: транспортний засіб зазнав аварії, або на маршруті перевезення наявні перепони, подолати які перевізник не в змозі (форс-мажорні обставини), перевізник повинен в першу чергу забезпечити недоторканість вантажу (товарів), а у випадку, коли така “бездіяльність” загрожує загибелі (повній або частковій втраті) або очевидному пошкодженню вантажу, вжити можливих заходів для його збереження (розвантаження, перевантаження, складування, передання на зберігання тощо). При цьому, навіть після передання на тимчасове зберігання товарів іншій особі без дозволу митного органу, перевізник залишається відповідальним за його подальшу наявність та недоторканість. Усі заходи, які вживає перевізник для схоронності вантажу виконуються ним за власний рахунок, що в принципі відповідає загальним правилам (нормам) перевезення будь-яким видом транспорту будь-яких вантажів.
Коли загроза втрати товарів не існує або вже відвернута перевізник повинен терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів. За деяких обставин виконати цю норму статті 159 цього Кодексу перевізнику (представнику перевізника) у короткий термін часу не можливо через відсутність поблизу місця знаходження товарів засобів зв‘язку або навіть через необізнаність митних правил. Враховуючи це, важливо налагодити взаємодію на місцевому рівні між митним органом та іншими органами виконавчої влади, що передбачено нормами статті 26 цього Кодексу. Наприклад для спільного контролю автомобільних перевезень корисна взаємодія з органами державної автомобільної інспекції (ДАІ), підрозділи якої достатньо мобільні та забезпечені відповідними засобами зв‘язку, і, відповідно, мають можливість терміново проінформувати митний орган про дорожньо-транспортну пригоду.
З метою виконання перевірки стану (проведення митного огляду, обліку та інших заходів митного контролю) вантажу (товару), перевезення якого до митниці призначення не можливе, відповідного документування факту припинення перевезення, перевізник повинен або доставити товар до найближчого митного органу, або забезпечити прибуття посадових осіб митного органу до місцезнаходження товару (виконання таких дій, також, виконується перевізником за власний рахунок, що передбачено нормою статті 159 цього Кодексу). При необхідності, з урахуванням стану товарів (повна або часткова втрата товарів, пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування), перевізник в присутності посадової особи митного органу складає акт про невідповідність, згідно нормам статті 76 Митного кодексу.
Поетапна схема дій перевізника при виникненні форс-мажорних обставин наведена на малюнку.
(вставити малюнок)
Стаття 160. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом
За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому законом.
Нормами Митного кодексу України передбачена відповідальність перевізника за порушення порядку транзитного переміщення товарів. Під час митного транзиту товарів наступні дії перевізника, або, навпаки, його бездіяльність віднесені до адміністративних правопорушень - порушень митних правил:
- неподання митному органу в установлений законодавством строк документів (стаття 330);
- видача без дозволу митного органу або втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем (Стаття 331);
- недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу до іншого, а так само прийнятих для передачі митному органу митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби (Стаття 332);
- здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу (Стаття 336);
- навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах чи їх упаковці без дозволу митного органу (Стаття 337);
- пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах (Стаття 338);
- невивезення за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом (Стаття 349);
- ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України (Стаття 350).
Якщо порушення встановленого порядку транзитного перевезення товарів не належить до порушення митних правил, то питання відповідальності за такі порушення регулюються нормами інших законів або кодексів України.
Глава 23. Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем
Cтаття 161. Заходи гарантування доставки
До товарів, що перебувають під митним конторолем і переміщуються транзитом, може застосовуватися один із таких заходів гарантування доставки цих товарів до митного органу призначення:
1)надання власником товарів (уповноваженою ним особою) гарантій митним органам;
2)охорона та супроводження товарів митними органами;
3)перевезення товарів митним перевізником;
4)перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП 1975 року).
Враховуючи значну кількість транзитних перевезень, які виконуються на митній теритрії України, цілком зрозумиілим є бажання держави захистити власну економіку від фіктивного транзиту, як прохідного так і внутрішнього. Вирішення таких завдань повинно забезпечуватись застосуванням відповідних заходів гарантування доставки транзитних товарів до митного органу призначення. Головною метою реалізації таких заходів є унеможливлення уникнення від сплати відповідними особами податків і зборів, а також створення умов за яких буде не можливе незаконне набуття особами будь-яких інших прав (наприклад права на відшкодування податку на додану вартість при вивезенні експортних товарів).
Як приклад, схематично за напрямком реалізації заходи гарантування доставки наведені на малюнку.
Заходи гарантування доставки товарів за напрямком їх реалізації
Гарантування на основі фінансових зобов‘язань
Гарантування безпосередньою участтю у перевезенні довірених осіб
Стаття 162. Гарантії доставки товарів до митного органу призначення
Власники товарів (уповноважені ними особи) можуть надавати митним органам гарантії щодо обов‘язкової доставки товарів до митного органу призначення.
Види, умови та порядок застосування гарантій визначаються законом.
Надання гарантій митним оргавнам України щодо обов’язкової доставки товарів у митний орган призначення базується на принципах:
- свободи вибору гарантії;
- безумовності зобов’язання перед митними органами України щодо виплати суми передбачених законодавством обов’язкових митних платежів, на які була надана гарантія у разі настання гарантийного випадку;
- фінансового забезпечення наданної гарантії.
Види, умови та порядок застосування гарантій визначаються відповідним законом України. Головною метою норм такого закону є правове забезпечення механізму стягнення на користь держави сум гарантій у випадку недоставлення перевізником товарів в митницю призначення без поважних причин. Сума гарантії повинна відповідати розміру всіх обов'язкових податків та зборів, визначених для товарів законодавством, нарахованих згідно з порядком, установленим для оподаткування таких товарів у разі ввезення їх в Україну з метою вільного використання.
Підтвердженням виконання перевізником своїх зобов’язань є доставка ввезених товарів без зміни їх стану чи зменшення (збільшення) кількості або зміни якісних характеристик до митниці призначення у встановлені митними органами строки та пред'явлення таких товарів до митного оформлення в зазначеному місці та в визначений термін.
При недоставленні товарів у митницю призначення в установлені терміни, товари вважаються вільно використаними на митній території України, тобто такими, щодо яких законодавством установлені обов‘язкові платежі. Суми фінансових гарантій, за якими перевізник не виконав зобов'язання, використовуються митними органами для покриття передбачених законодавством обов’язкових платежів за товари, ввезені з метою вільного використання на митній території України.
Стаття 163. Охорона і супроводження товарів митними органами
Охорона і супроводження товарів митними органами здійснюються як при внутрішньому, так і при прохідному митному транзиті.
Форми та методи охорони і супроводження товарів до митного органу призначення, а також умови і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
За охорону і супроводження товарів митними органами справляеться відповідна плата в розмірі, що не перевищуе фактичних затрат митних органів.
Охорона і супроводження товаров митними органами гарантує високий рівень захисту переміщуваних вантажів та дотримання митного законодавства під час такого переміщення як при внутрішньому, так і при прохідному митному транзиті. Метою охорони і супроводження товарів є забезпечення їx збереження, недоторканості та доставки до митниці призначення.
Виконання завдань охорони і супроводження товарів митними органами покладено на підрозділи митної варти. Нормативні основи діяльності митної варти наведені у ст. ст. 19 – 23 Митного кодексу.
Обрання власником товарів або уповноваженою ним особою охорони і супроводження товарів підтверджуетъся укладенням ним відповідної угоди з митним органом. Плата за охорону і супроводження вноситься до або на момент реалізації положень угоди. Розмір плати за охорону і супроводження товарів нараховуеться згідно з калькуляцією витрат на їx здійснення. Отримані кошти перераховуються до державного бюджету.
Як правило, транспортні засоби (чи їx групи), які перевозять товари транзитом через територію Украти з охороною і супроводженням, приймаються до митного оформления першочергово.
Стаття 164. Перевезення товарів митним перевізником
Перевезення товарів митним перевізником як захід гарантування їх доставки до митного органу призначення здійснюється відповідно до статей 182-184 цього Кодексу.
Митний перевізник здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому передбачених чинним законодавством інших заходів забезпечення доставки товарів у митний орган.
У випадку настання фінансової відповідальності по гарантійним зобов‘язанням перед Держмитслужбою, митний перевізник повинен відшкодувати відповідні кошти згідно положень закону України.
Згідно нормі ст. 182 цього Кодексу митний перевізник повинен мати ліцензію на право здійснення діяльності – гарантованого перевезення товарів під митним контролем. Згідно із вимогою Закону України “Про ліцензування певних видів діяльності” до видачі ліцензії спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування - Держмитслужбою затверджуються ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням. В ліцензійних умовах провадження посередницької діяльності митного перевізника обов‘язково встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги до митного перевізника. Окремо в ліцензійних умовах повинно бути визначено відповідно якому порядку забезпечується фінансова відповідальність митного перевізника перед митними органами.
Стаття 165. Умови застосування заходів гарантування доставки товарів
Рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митних органів призначення приймається у кожному конкретному випадку митними органами, розташованими у місцях, де розпочинається транзит таких товарів, за наявності підстав для застосування зазначених заходів.
Заходи гарантування доставки застосовуються в обов’язковому порядку до підакцизних товарів.
Вид заходу гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення обирається власником товарів чи уповноваженною ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем і перевозятся між митними органами, застосовуються за рахунок власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.
Умови та порядок застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
За наявності достатніх підстав, митниця відправлення приймає рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митниці призначення. Такими підставами можна вважати ймовірні фактори ризику доставки які походять від особливостей перевезення товарів, від характеристик товарів, відповідних ознак притаманним особам – учасникам перевезення, наприклад:
- наявність відповідної інформації від митних або правоохоронних органів;
- неодноразове порушення перевізником умов транзитних перевезень;
- наявна інформація на основі статистики фактів недоставки товарів в митниці призначення про категорії, групи товарів або окремого товару;
- порівняно великі ставки податків та зборів на імпорт товарів;
- висока ліквідність товарів;
- обмеженість строку реалізації товарів;
- незабезпеченість належних умов зберігання товарів під час перевезення;
- очевидна відсутність попиту на товар у регіоні призначення і, навпаки, існування значного дефіциту на товар на території України;
- ймовірність уникнення особи (перевізника) від відповідальності за правопорушення, наприклад, з причини нерозповсюдження юрисдикції митних органів України на територію постійного проживання такої особи.
Рішення про застосування заходів гарантування доставки під час внутрішнього або прохідного транзиту, як правило, повинно бути прийнято митницею відправлення на момент виконання попередніх операцій передбачених ст.ст. 91 – 93 цього Кодексу. Разом з тим, при застосуванні попередньої митної декларації на підакцизні товари, відповідно до норм ст.89 цього Кодексу, додаткового рішення митного органу не потребується. При цьому застосування гарантійного заходу на основі фінансового зобов‘язання повинно бути забезпечено митницею призначення.
При застосуванні до перевезення заходу гарантування доставки власник товарів (уповноважена ним особа) за власним бажанням обирає один із заходів гарантування щодо обов’язкової доставки товарів у митний орган призначення. Витрати понесені власником товарів або уповноваженою ним особою на застосування заходів гарантування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.
Глава 24. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів
Стаття 166. Товари, що зберігаються виключно митним органом
Обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари :
- не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
- що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені;
- які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою-третьою статті 108 цього Кодексу не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
- які заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до статті 246 цього Кодексу;
Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей ), зберігаються на складах митних органів.
Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України.
Ця стаття встановлює випадки, коли товари, що були пред` явлені митному органу, але ще не випущені відповідно до обраного митного режиму і які перебувають під митним контролем, не можуть зберігатися на складах тимчасового зберігання або на митних ліцензійних складах та підлягають обов`язковій передачі для подальшого зберігання під митним контролем на складах митних органів. В цих випадках не вимагається згода власника товару або уповноваженої ним особи (крім випадку заявлення в режим відмови на користь держави) і передача товарів на склад митного органу відбувається в примусовому порядку. В разі заявлення товару в режим відмови на користь держави потрібна згода як власника товару або уповноваженої ним особи так і митного органу, який в цьому випадку уособлює державу.
Облік, оцінка а також відповідальність за зберігання товарів у випадках, передбачених цією статтею Кодекса, покладається на митний орган. Збитки внаслідок втрати, пошкодження товарів або в інших випадках відшкодовуються митним органом власнику товарів, або уповноваженій ним особі, в порядку, встановленому відповідним законом, діючим на момент відшкодування. Товари передаються для подальшого зберігання митним органам на підставі актів опису, оцінки та передачі майна. Якщо такі товари ввозяться громадянами, то інспектором митниці у випадку, передбаченому п.2 цієї статті, виписується спеціальна уніфікована митна квитанція.
За зберігання товарів на складах митниць з власників товарів або уповноважених ними осіб стягується відповідна плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зберігання товарів, які заявлені в режим відмови на користь держави, та валютних цінностей здійснюється на безоплатній основі.
Наведений в цій статті перелік випадків не можна вважати остаточним і закінченим тому, що статтею 106 цього Кодексу спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи надається право поширювати дію статті 166 на окремі види товарів.
Стаття 167. Склади митних органів
Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів.
Слід розрізняти склад митного органу від митного складу. Останній являє собою різновидність митного режиму, при якому ввезені товари зберігаються під митним контролем без справляння мита, податків та зборів та без застосування до таких товарів заходів нетарифного регулювання у період зберігання.
Склади митних органів можуть перебувати у власності митних органів або останні можуть використовувати склади , що належать іншим власникам , відповідно до цивільно-правових угод . Такими угодами можуть бути угоди про оренду приміщення складу на певний час або угоди про надання послуг із зберігання товарів на час зберігання таких товарів, які укладаються митними органами з власниками складських приміщень. В будь-якому з цих випадків на такі приміщення розповсюджуються норми статтей 166,168-171 цього Кодексу.
Стаття 168. Товари і транспортні засоби, що зберігаються на складах митних органів
Крім товарів, зазначених у статті 166 цього Кодексу, на складах митних органів можуть зберігатись :
- товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до статті 99 цього Кодексу;
- товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
- товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу;
- товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 цього Кодексу;
- зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 314 цього Кодексу;
- зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 316 цього Кодексу;
- проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 382 цього Кодексу;
- товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.
Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи відсутнє відповідне обладнання.
Порядок роботи складу митного органу визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митні органи, на складах яких зберігаються товари і транспортні засоби, несуть відповідальність за їх втрату або пошкодження в порядку, встановленому законом.
Якщо у статті 166 цього Кодексу передбачено випадки, коли товари мають зберігатись виключно на складах митних органів, то в цій статті наведені випадки, коли товари можуть зберігатись на митних складах. Загалом, стаття охоплює, практично, всі можливі життєві ситуації, які можуть виникати з товарами, що знаходяться під митним контролем. Але мають місце і виключення. Так, наприклад, серед товарів, зазначених у пункті 8 частини першої даної статті не можуть бути наркотичні засоби, психотропні речовини, нарізна зброя, радіоактивні речовини, вибухівка, тощо.
Потреба зберігання товарів та транспортних засобів, що перебувають у режимі транзиту, на складах митних органів може виникнути у разі настання обставин непереборної сили, що виключають можливість подальшого переміщення товарів митною територією України або при необхідності перевантаження товарів з одного транспортного засобу на інший в зоні діяльності митного органу.
Якщо зберігання товарів, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті приводить до встановлення загальних цивільно-правових відносин між власником таких товарів та митним органом в порядку, передбаченому Цивільним Кодексом України, то зберігання товарів, зазначених у пунктах 5-8 частини першої даної статті, здійснюється в адміністративному порядку. Тому умови і порядок передання таких товарів на склад митниці та їх зберігання визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 169. Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів
Товари, зазначені у пунктах 1-3 частини першої статті 166 та у пунктах 1-3 частини першої статті 168 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом трьох місяців.
Товари, зазначені у пункті 4 частини першої статті 168, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 214 цього Кодексу.
Товари, зазначені у пункті 4 частини першої статті 166, товари та документація, зазначені у пунктах 5-7 частини першої статті 168, а також товари і транспортні засоби, зазначені у пункті 8 частини першої статті 168 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.
Частина перша та друга цієї статті – є, по суті, об`єднанням норм, що прямо виписані в інших статтях цього Кодексу.
Строки зберігання товарів та документації, зазначених у пунктах 7 та 8 частини першої статті 168 цього Кодексу визначаються загальною тривалістю провадження у справі про порушення митних правил (виконання процесуальних дій та розгляд справи) і терміном розгляду можливих оскаржень винесених постанов. Якщо буде порушена кримінальна справа то порядок зберігання таких товарів визначається вже Кримінально-процесуальним Кодексом.
Строки зберігання товарів та документації, зазначених у пунктах 5 та 6 частини першої статті 168 визначаються, загалом, тривалістю процедур митного оформлення відповідно до Порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої справи у галузі митної справи.
Граничний строк зберігання товарів, зазначених у пункті 4 частини першої статті 166 на даний час законодавством не встановлений.
Стаття 170. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів
Підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 63 цього Кодексу, а також:
1)підготовку товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, упакування та перепакування);
2)змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють їх від вихідних складових;
3)прості складські операції.
В цій статті законодавчо визначено більш ліберальний підхід до товарів, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем. На відміну від режиму митного складу або випадку зберігання товару на складі тимчасового зберігання на складах митних органів можна проводити змішування товарів без змін його властивих характеристик, які впливають на визначення коду товару за УКТ ЗЕД. Слід зазначити, що коментуємою статтею прямо не встановлена можливість відбору проб на митних складах у випадках, передбачених у статтях 314, 316 та 382 цього Кодексу, хоча для складів тимчасового зберігання така можливість прямо передбачена нормами статті 109 цього Кодексу, а перелік операцій з товарами, що знаходяться в режимі “митного складу” взагалі не є остаточно вичерпаним і спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи надається право визначати перелік можливих операцій та порядок їх здійснення. Оскільки практичні питання відбору зразків виникатимуть, доцільно застосовувати норми законодавства щодо взаємодії митних органів з іншими органами державної влади з метою реалізації ст. 27 цього Кодексу.
Стаття 171. Видача товарів із складів митних органів
Товари, що зберігаються підприємствами на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їм лише після їх митного оформлення.
Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути видані також особі, до якої протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними.
Частина перша даної статті, з одного боку, повторює іншою мовою норми, які вже були висвітлені в цьому Кодексі – наприклад, в статті 63 мається пряма заборона на користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено. Зрозуміло, що неможливо реалізувати право розпорядження або користування товарами без фактичного володіння ними.
З іншого боку, зміст частини другої даної статті породжує деяке правове протиріччя. В цивільному законодавстві під правом розпорядження розуміється право особи визначати юридичну долю майна, в тому числі, і шляхом передання права власності на неї. З огляду на це не зовсім зрозуміло, як під час зберігання товарів під митним контролем, тобто таких, митне оформлення яких не закінчено, можливо передавати право власності або володіння такими товарами іншій особі, враховуючи зміст статті 63 цього Кодексу.
Оскільки в коментарі ми не ставимо за мету розв`язання юридичних колізій, то, стосовно частини другої даної статті, хотілося б пояснити, що під правом власності розуміється право на володіння, користування та розпорядження майном. Право власності може перейти від одної особи до іншої, наприклад, за договором купівлі-продажу або іншими подібними угодами, юридичною природою яких передбачається перехід права власності.
Під правом володіння розуміється фактичне (фізичне) панування особи над майном без отримання від нього користі. Право володіння може переходити від однієї особи до іншої, наприклад, за угодою про зберігання, застави та іншими подібними угодами.
Глава 25. Розпорядження товарами, транспортними засобами та коштами
Для керівництва в роботі статтями 172 -175 МКУ пропонуємо розглянути попередній аналіз їх основних положень. Це дозволить чітко відокремити підстави загального порядку роботи та вибрати найбільш оптимальну схему відпрацювання цього питання для митного органу.