Пашка Серія «митна справа в україні»
| Вид материала | Кодекс |
- Кир Булычев «Пашка-троглодит», 35.65kb.
- До уваги авторів журналу «митна справа»!, 615.07kb.
- Характеристика правил переміщення товарів та інших, 208.05kb.
- Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення, 97.75kb.
- Правила прийому Київського національного торговельно-економічного університету, 626.04kb.
- Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне, 3703.22kb.
- Сербіна Ю. В. Конфліктність електорального процесу в Україні як показник демократичності, 132.82kb.
- Навчальна програма навчальної дисципліни " митна логістика" Напрям: 0502 "Менеджмент", 202.2kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2007 рік, 82.26kb.
- Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
Стаття 172. Розпорядження товарами і транспортними засобами
Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 166 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.
Товари - предмети порушення митних правил, а також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.
Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності.
Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом.
Товари і транспортні засоби, зазначені у частинах першій - четвертій цієї статті, реалізуються на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в порядку, встановленому законодавством.
Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України, за ставками, чинними на день реалізації, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У ст.172 МКУ 7 частин , керуючись якими митний орган повинен прийняти рішення про те :
- які товари та транспортні засоби підлягають реалізації,
- в які терміни,
- за яких підстав,
- де і як відбудеться реалізація.
В першій частині ст.172 МКУ визначаються товари, що зберігаються під митним контролем та підлягають реалізації,а також терміни зберігання - три місяці та три роки.
Зберігаються під митним контролем на протязі до 3 місяців , крім товарів, які не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення, такі товари:
- що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені (п.2 ч.1 ст.166 МКУ);
- які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті 108 цього Кодексу (до 3 місяців або менше, з можливістю подовження строку ще до 1 місяця), не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму (п.3 ч.1 ст.166 МКУ);
- товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем (склади тимчасового зберігання) відповідно до статті 99 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.168 МКУ);
- товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення (п.2 ч.1 ст.168 МКУ);
- товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст.168 МКУ);
- підакцизні товари, ввезені із-за меж митної території України, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 МКУ (ч.2 ст.214 МКУ) .
Зберігаються під митним контролем до трьох років товари, ввезені із-за меж митної території України та розміщенні в режимі митного складу. Термін враховується з дати поміщення цих товарів у зазначений режим (ст.214 МКУ ).
Товари, які підлягають реалізації визначаються також в частинах з другої по четверту ст. 172 МКУ.
Слід відмітити вичерпний перелік підстав для реалізації товарів та транспортних засобів:
- відсутність звернення власника або уповноваженої ним особи до митного органу (в письмовій або усній формі, в т.ч. шляхом декларування товару або транспортного засобу) до закінчення строків зберігання (ч.1 ст.172 МКУ);
- конфіскація за рішенням суду (на підставі процесуального документу судового органу ,який набув чинності та доведений до митного органу у встановленому порядку)(ч.2 ст.172 МКУ);
- термін придатності товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання (ч.3 ст.172 МКУ);
- відмова власника від товару на користь держави (поміщення товару в митний режим за вимогами ст.246 МКУ)(ч.4 ст.172 МКУ).
Крім того, в положеннях ст.172 МКУ зазначаються випадки, коли товар або транспортні засоби замість реалізації підлягають безоплатній передачі у володіння і користування( право розпорядження не надається і право власності на товари та транспортні засоби не переходить).Такі випадки за кодексом передбачаються тільки законом.
Також окремими законами встановлюються випадки знищення товарів та транспортних засобів і строки його проведення.
Згідно з вимогами другої частини ст. 172 МКУ знищення предметів порушення митних правил (товарів та транспортних засобів) проводиться у строки, встановлені законом для виконання судових рішень (десять діб, а при невиконанні - бесстроково у примусовому порядку) .
Згідно з вимогами четвертої частини ст. 172 МКУ знищення передбачено у випадку відмови власника товару на користь держави у строки , встановлені законом.
Слід відрізняти знищення товарів та транспортних засобів, які підлягали реалізації відповідно вимогам ч.2,ч.4 ст. 172 МКУ, від знищення або руйнування – митного режиму,в який поміщаються товари відповідно вимогам ст. 243 МКУ (по засобу підготовки документації, процедурним питанням та послідуючому обліку і звітності).
Вимоги щодо реалізації встановлені в шостій частині статті 172. Нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України повинно запроваджуватись з визначенням митної вартості, як підстави для нарахування. Тобто оцінку товарів або транспортних засобів згідно з ст.ст.259,260,265 МКУ здійснюють митні органи.Однак існує можливість, що порядок реалізації буде встановлено законодавством (ч.5 ст.172 МКУ) з іншими вимогами : комісійною оцінкою, експертною, тощо.
Стаття 173. Організація митних аукціонів
Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 173 МКУ має відсилочний характер. Кабінет Міністрів України встановлює порядок організації митних аукціонів, на відміну від ст.96 Митного кодексу 1991 року, за якою такий порядок встановлювався Держмитслужбою.
Стаття 174. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів і транспортних засобів
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу.
У разі, якщо товари - предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або справу про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків і зборів. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.
Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.
Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України.
Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з депозитного рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального строку позовної давності, встановленого законом. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до Державного бюджету України.
Стаття 174 МКУ складається з 6 частин. Перша частина безпосередньо пов”язана з ст.172, 166, 169 МКУ. В ній визначається вичерпний перелік вирахувань, виплат та відшкодувань від коштів , одержаних від реалізації товарів :
-суми належних податків та зборів ,тобто мита, податку на додану вартість, митних та інших зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товару через митний кордон України;
-комісійна винагорода підприємству торгівлі,яке реалізувало товари в порядку, встановленому законодавством;
-суми витрат на зберігання товарів;
-суми витрат на оцінку;
-суми витрат на сертифікацію;
-суми витрат на транспортування;
-суми витрат на проведення аналізів та експертиз;
-суми витрат на надсилання власникам товарів відповідних повідомлень.
Решта коштів зберігається на депозитному рахунку митного органу протягом строку позовної давності.
Стаття 175. Розпорядження конфіскованою валютою
Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до Державного бюджету України.
До отримання митними органами рішення суду валюта України, іноземна валюта депонується в уповноважених банках України. По факту перерахування коштів до Державного бюджету митними органами здійснюється відповідна звітність.
Глава 26. Митний брокер
Стаття 176. Митний брокер
Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).
З переходом до ринкової економіки, в Україні намітилися тенденції до розширення сфери діяльності фізичних та юридичних осіб, які займаються професійним посередництвом.
В області митної справи посередницькі функції здійснюються митним брокером. Митним брокером згідно статті 176 МКУ може бути підприємство-резидент або його відокремлений підрозділ (філія, представництво тощо), що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Суб’єкт господарювання, який надає послуги митного брокера, для забезпечення своєї діяльності повинен мати електронно-обчислювальну, копіювальну техніку й відповідне програмне забезпечення, які гарантують забезпечення сумісності програмних продуктів і засобів автоматичної обробки інформації, використовуваних цим суб’єктом, з програмними продуктами та засобами автоматичної обробки інформації, що використовуються митними органами України.
Стаття 177. Здійснення діяльності митного брокера
Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє визначаються договором доручення.
При здійсненні митного оформлення підприємство, що здійснює декларування на підставі договору доручення виконує обов’язки і несе відповідальність відповідно до укладеного договору. При цьому підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, має право укласти договір доручення з будь-яким власником (володільцем) вантажу, який до нього звернеться, за винятком випадків, коли є достатні підстави вважати, що дія чи бездіяльність такого власника (володільця) є протиправною і тягне за собою кримінальну відповідальність або відповідальність передбачену Митним кодексом України. Спори між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власником (володільцем) вантажу вирішується відповідно до чинного законодавства України. Митні органи України не несуть відповідальності перед тим власниками (володільцями) вантажів, яких представляє підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, за його дії чи бездіяльність, у тому числі і за затримку митного оформлення товарів, якщо така сталася внаслідок неналежного виконання зазначеним підприємством своїх обов’язків. Права, обов’язки і відповідальність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (володільцем) вантажу. Також підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, повинно зберігати всю документацію пов’язану зі здійсненням своєї діяльності, протягом терміну встановленого законодавством України.
Стаття 178. Ліцензування діяльності митного брокера
Ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як посередницька діяльність митного брокера.
Суб’єкт господарювання, який має намір проводити посередницьку діяльність митного брокера, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до митного органу із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії, нотаріально завіреною копією установчих і реєстраційних документів (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію та довідку органів державної статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) та відповідні документи філій або представництв цих підприємств, якщо ці філії або представництва будуть здійснювати таку ж діяльність, довідкою банківського закладу про наявність рахунку і відсутність заборгованості, копією платіжного доручення про перерахування коштів за отримання ліцензії про визнання підприємства митним брокером у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії і акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється з обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників.( Ліцензіат – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на проведення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню). Підставою для анулювання ліцензії може бути також заява ліцензіата про анулювання ліцензії.
У разі скасування ліцензії встановлений збір за її видачу поверненню не підлягає. Повторна заява про видачу ліцензії може бути розглянута через один рік з дня винесення рішення про скасування ліцензії, за умови усунення причин, що стали причиною скасування.
Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття. Це рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Стаття 179. Права та обов'язки митного брокера
Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.
Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України.
Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.
Суб’єкт господарської діяльності, отримавши ліцензію на проведення посередницької діяльності митного брокера, має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно заповнювати ВМД (уніфікований адміністративний документ форми МД-2) для проведення митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів. Вантажна митна декларація – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нараху-вання митних платежів. Разом з ВМД митний брокер подає до митного органу повний пакет документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів. Також митний брокер має право пред’являти митному органу товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються, забезпечувати сплату митних платежів, установлених для товарів, транспортних засобів та інших предметів.
Митний брокер має право звернутися до митного органу із заявою про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів за певною формою. Ідентифікаційний огляд товарів, транспортних засобів та інших предметів проводить митний брокер. За результатами проведення ідентифікаційного огляду він складає у двох примірниках Акт про проведення цього огляду за певною формою:
Начальнику_________________
(назва підрозділу митниці)
Заява
про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду
товарів та інших предметів
Вих.N___ “___”_________200_р.
Підприємство__________________________________________________________,
код за ЄДРПОУ___________,
місцезнаходження (фактична адреса):______________________________________
______________________________________________________________________
просить Вашого дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, що переміщуються відправника ___________________________
на адресу одержувача____________________________________________________
за товаросупровідними документами:______________________________________
______________________________________________________________________
Транспортний засіб______________________________________________________
Мета огляду____________________________________________________________
(визначення коду згідно з УКТЗЕТ, країни походження, кількісних
та якісних характеристик тощо)
____________________________________________________________________________________________________________________________________________
Місце проведення огляду________________________________________________
Особи, уповноважені на здійснення декларування та проведення ідентифікаційного огляду:________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________
(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення підпис)
______________________________________________________________________________________________________________________________________________
Договір про проведення декларування______________________________________
(у разі декларування на підставі договору)
Ознаки пломби:_______________________________________________________________________________________________________________________________________
Керівник підприємства ____________________
(підпис, ініціали,прізвище)
М.П.
АКТ
ПРО ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО ОГЛЯДУ
ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ
від «__»___________200_р.
Назва митниці______________________________________________
Мета огляду________________________________________________
(визначення коду згідно з УК ТЗЕД, країни походження,
кількісних та якісних характеристик тощо)
___________________________________________________________
Місце проведення огляду_____________________________________
Місцезнаходження товарів та інших предметів (транспортний засіб, контейнер тощо)________________________________________________________________________________________________________
(вид транспортного засобу, державний номер)
Митне забезпечення (забезпечення відправника)_________________
(наявність, номер та цілість)
Ідентифікаційні онаки та кількість відкритих (розпакованих) вантажних місць_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО ОГЛЯДУ:
Кількість вантажних місць_______________________________________________
Пакування (ящики, пакунки, пакети, мішки, без пакування, інше)______________
______________________________________________________________________
Опис, кількість і країна походження товарів та інших предметів (за маркуванням):____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
зворотний бік Акта про проведення
ідентифікаційного огляду товарів
та інших предметів
Інші відомості (з урахуванням мети огляду)_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________
Вантажні місця запаковано з накладанням митного забезпечення N________
Забезпечення декларанта N_________________
Огляд проводив:
__________________________________ ___________
(посада, ініціали, прізвище декларанта) (підпис)
Особи, що були присутні при здійсненні ідентифікаційного огляду:
__________________________________ _________
(посада, ініціали, прізвище,N паспорта або посвідчення особи) (підпис)
___________________________________ ___________
(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення особи) (підпис)
_________________________________ __________
(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення особи) (підпис)
Посадова ослба митного органу:
_________________________________ __________
(посада, ініціали, прізвище посадової особи митниці) (підпис)
Місце для відбитка штампа
“Під митним контролем”
_________________
Для проведення митного контролю й митного оформлення товарів та транспортних засобів з використанням вантажної митної декларації декларант обов’язково додає до комплекту документів примірник Акта про проведення ідентифікаційного огляду цих товарів та транспортних засобів.
Суб’єкт господарювання, що проводить посередницьку діяльність митного брокера та здійснює декларування на підставі договору доручення, зобов’язаний:
а) заявляти за затвердженою формою дані про товари, транспортні дані та їх митні режими, а також інші відомості, необхідні для митного оформлення;
б) забезпечувати сплату встановлених чинним законодавством податків: зборів з товарів і транспортних засобів, що ним декларуються на підставі договору з власником вантажу;
в) згідно з вимогами законодавства безкоштовно декларувати товари, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;
г) надавати митному органу України документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також перевіряти дійсність цих документів;
д) за погодженням з митним органом здійснювати ідентифікаційний огляд, якщо товаросупровідні документи не містять повних відомостей, необхідних для декларування товарів та транспортних засобів, або з метою однозначної ідентифікації;
е) на вимогу митного органу, пред’являти митниці товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України;
є) на вимогу митного органу України бути присутнім при митному оформленні товарів і транспортних засобів та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів;
ж) здійснювати на вимогу митниці визначення кількості, завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, виправлення пошкодженої упаковки, відкриття упаковки, пакування чи перепакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть заховатися зазначені товари;
з) сприяти в разі потреби проведення ветеринарного, фітосанітарного та інших видів санітарного контролю, якому підлягають задекларовані товари й транспортні засоби;
и) дотримуватися умов обмежень щодо використання товарів, транспортних засобів та інших предметів, розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено;
і) інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них, зазначеним у транспортних, комерційних та інших документах, що стосуються митної справи;
ї) забезпечувати відповідність використовуваних ним засобів автоматичного оброблення інформації та програмних продуктів засобом автоматичного оброблення інформації та програмним продуктам, що використовуються митними органами України;
й) подавати для ознайомлення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на їх вимогу ліцензію на право провадження брокерської діяльності, та інформацію про умови угоди між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власником (володільцем) вантажу;
к) вести реєстр договорів, укладених з особами, яких він представляє або яким надає послуги, та подавати ці договори митниці на її вимогу;
л) надавати консультації власникам (володільцям) вантажів щодо вимог митного законодавства України;
м) забезпечувати відповідність знань осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, до вимог, передбачених митним законодавством України.
Права, обов’язки і відповідальність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (володільцем) вантажу.
Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Вчиняючи дій передбачені правами та обов’язками, митний брокер несе відповідальність, встановлену законом.
Стаття 180. Реєстр митних брокерів
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.
Ліцензія митного брокера може бути скасована митницею, якщо фахівець:
- неодноразово не виконував свої обов’язки;
- неодноразово порушував або не виконував вимоги законодавчих та інших нормативних актів;
- визнаний винним у підробленні документів, хабарництві, а також у випадках неодноразового вчинення правопорушень, передбачених Митним кодексом України та інших законодавчих актів;
- заподіяв істотні збитки осіб, яку він представляє, в тому числі шляхом протиправного використання даних, що становлять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, за рішенням суду;
- у разі неотримання особою, уповноваженою на декларування, кваліфікаційного свідоцтва протягом трьох місяців з дня складення екзамену.
Якщо у правовому регулюванні митної справи сталися істотні зміни, особа, уповноважена на декларування, повинна у місячний строк, після виходу відповідного наказу начальника митниці, підтвердити відповідність своїх знань новим вимогам шляхом складання заліку комісій митниці. У разі невиконання цієї умови митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, припиняє його дію до такого підтвердження, але не більше ніж на два місяці. У разі не підтвердження особою, уповноваженого на декларування, відповідності своїх знань протягом цього строку, митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, скасовує його.
Рішення про скасування кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржене безпосередньо до Держмитслужби України або до суду.
Стаття 181. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють
Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.
За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, згідно зі ст. 181 Митного кодексу України, митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.
Під комерційною таємницею підприємства мається на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.
Конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаного на власні кошти, або такою, яка є предметом їх, професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків, тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю й здоров’ю людей.
Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх, захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційної таємниці, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Органи законодавчого управління, юридичні, фізичні особи та інші суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розпорядження такою інформацією без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і несуть за це відповідальність згідно із законами України.
Тому інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур.
Стаття 182. Митний перевізник
Митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент.
Відносини митного перевізника з власником товарів визначаються відповідним договором.
Митний перевізник є суто національною категорією, що надає певні переваги при перевезенні товарів під митним контролем по митній території України. До переваг даної національної категорії перевізників товарів, що знаходяться під митним контролем, можна віднести:
- при транзитних перевезеннях товарів (внутрішній митний транзит) по митній території України не потребуються додаткові заходи гарантування доставки товарів, окрім самого права користуватись статусом митного перевізника;
- при здійсненні прохідного транзиту митною територією України не буде виникати необхідність додаткових гарантій доставки товарів до митниці призначення.
Виходячи з визначення терміну “митний перевізник” та існування переваг виключно у національному полі, слід зазначити, що дана категорія перевізників має переваги при:
- перевезенні товарів між митницями;
- перевезенні товарів з одного підрозділу до іншого в межах зони одного митного органу;
- експорту товарів на шляху від місця митниці відправлення до пункту пропуску на митному кордоні України;
- імпорті товарів на шляху від пункту ввезення товарів на митну територію України до місця митниці призначення.
Статтями 161-165 цього Кодексу визначаються альтернативні заходи щодо гарантування доставки товарів до митниці призначення та визначаються умови їх застосування. При цьому певна перевага надасться новому суб'єкту підприємницької діяльності – митному перевізнику.
Митним перевізником визначається зареєстрована відповідно до чинного законодавства юридична особа – резидент, суб'єкт підприємницької діяльності, що отримав ліцензію на право перевезення товарів під митним контролем за дотриманням Ліцензійних умов, що затверджуються спільним наказом Держмитслужби та Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Його діяльність регулюється Митним Кодексом, Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Постановами Кабінету Міністрів України, відповідними наказами Держмитслужби а також іншими нормативними документами.
При перевезенні товарів з застосуванням книжки МДП, а також при супроводженні перевезень підрозділами митної варти використання митного перевізника є необов'язковим.
Чинним законодавством визначені вимоги до митного перевізника, які поділяються на:
-фінансові;
-технічні.
До фінансових вимог відносять платоспроможність митного перевізника, фінансові можливості якого повинні гарантувати негайну сплату всіх митних платежів у разі невиконання обов'язків щодо доставки товарів до митниці призначення в незмінному стані, відповідно до статті 162 цього Кодексу.
Чинним законодавством визначається мінімальна гранична балансова вартість основних фондів митного перевізника, також висувається вимога щодо обов'язкового страхування цього виду діяльності. Об'єктом страхування у цьому випадку має бути відповідальність перед митними органами та особами, товари яких підлягають перевезенню митним перевізником. Мінімальний рівень страхових внесків, а також порядок цих виплат встановлюється чинним законодавством. Окремому страхуванню також підлягає кожен зареєстрований транспортний засіб.
До технічних вимог відносяться вимоги щодо оснащення транспортних засобів митного перевізника, технічні параметри яких повинні відповідати нормам стандартів та діючому законодавству щодо перевезення товарів під митним забезпеченням, тобто ті вимоги, що висуваються і для звичайних перевізників.
Митний перевізник повинен мати у своєму розпорядженні достатню кількість власних транспортних засобів. При рішенні керівника митного органу щодо перевезення товарів митним перевізником суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити прибуття необхідної кількості транспортних засобів впродовж 24 годин до місця митного оформлення.
Митному перевізнику забороняється використовувати причепи, напівпричепи, контейнери та інше транспортне обладнання, що належить іншим особам.
Взаємовідносини між відправником товарів та митним перевізником регулюються відповідними договорами, у яких обов'язково визначається розподіл витрат митного перевізника, які пов'язані з транспортуванням товарів під митним контролем. Особливу увагу в договорах треба звернути на те, що правовий статус перевізника передбачає виконання наступних обов'язків:
- доставки товарів до митниці призначення без змін їх стану або упаковки (окрім змін у випадку натурального зносу) та забезпечити збереженість товарів, що перевозяться;
- дотримуватися встановлених митним органом маршруту руху та термінів доставки вантажу;
- пред'являти товари та товаросупровідні документи у митницю призначення;
- не перевозити з товарами, що знаходяться під митним контролем, інших предметів;
- вести обов'язковий облік перевезень, що здійснювалися під митним контролем та надавати відповідному митному органу у встановлені терміни звіти про стан діяльності;
- не розголошувати отриману від відправника товарів інформацію, яка може становити комерційну, банківську або іншу таємницю, що охороняється законом;
- не виконувати будь-які операції по відношенню до вантажу без дозволу встановленої посадової особи митних органів;
Митний перевізник несе відповідальність за товари, що підлягають перевезенню під митним контролем до моменту фактичної їх передачі з дозволу митного органу особі, яка має певні повноваження щодо товарів, після доставляння цих товарів до відповідного митного органу.
Митний перевізник не несе відповідальності за втрати вантажу, що відбулися внаслідок дії форс-мажорних обставин, дорожньо-транспортної пригоди, якщо у встановленому законодавством порядку буде доведена його непричетність.
Стаття 183. Ліцензування діяльності митного перевізника
Ліцензування діяльності митного перевізника здійснюється відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (1775-14).
Ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника має право видавати виключно Держмитслужба. Для отримання ліцензії суб’єкт підприємницької діяльності повинен надати заяву до Центрального апарату Держмитслужби про намір здійснення діяльності “митного перевізника”. До заяви також додаються документи, перелік яких установлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 4.07.2001 № 756 “Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”, а також:
- ліцензія на право здійснення перевізної, транспортно-експедиційної діяльності звичайного перевізника;
- свідоцтво про допущення транспортних засобів (як правило автомобілів) окремо на кожний, для перевезення товарів під митним контролем за митним забезпеченням;
- страхове свідоцтво (поліс);
- документи, що підтверджуються право власності або оренди транспортних засобів;
- затверджений податковою адміністрацією документ аудитора або майновий документ органа державної виконавчої влади, що підтверджує наявність у підприємства основних фондів відповідних категорій та їх розмірів;
- інші необхідні документи.
Строк дії ліцензії, форма ліцензій, порядок розглядання заяви та терміни визначаються Держмитслужбою. Впродовж терміну дії ліцензії на право здійснення діяльності “митного перевізника” можуть бути застосовані наступні обмеження:
- призупинення дії ліцензії;
- скасування ліцензії.
Призупинення дії ліцензії може бути застосовано щодо суб’єкта підприємницької діяльності у наступних випадках:
- невиконання покладених на митного перевізника обов’язків,
- на час проведення перевірки митним органом діяльності митного перевізника, якщо були випадки порушення митних правил під час перевезень.
За поданням керівника відповідного митного органу скасування ліцензії може бути здійснено у разі, якщо:
- раніше вже застосовувалося призупинення дії ліцензії за невиконання покладених обов’язків;
- на підставі судового рішення про кримінальну справу, якщо митного перевізника було визнано винним;
- закінчення строку дії ліцензії;
- змінюється чинне законодавство.
На кожному окремому транспортному засобі поряд з іншими документами у водія повинна знаходитися завірена нотаріусом копія ліцензії на право здійснення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності митного перевізника.
Керівник підприємства “митного перевізника” повинен забезпечити:
- ознайомлення підлеглих з митними правилами, що є обов’язковими для митного перевізника;
- виконання покладених обов’язків у встановлені митним органом строки;
- надавати митному органу необхідні документи щодо товарів, тощо.
Стаття 184. Реєстр митних перевізників
Спеціально уповноважений центральним органам виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр митних перевізників і забезпечує його періодичну публікацію.
Держмитслужба відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 № 1658 “Про затвердження порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру” веде реєстр митних перевізників.
Перелік зареєстрованих митних перевізників підлягає оприлюдненню будь-якими засобами, що визначаються Держмитслужбою.
Користувачами відомостей з реєстру Держмитслужби є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни України, підприємства, установи, організації усіх форм власності, міжнародні об’єднання та організації, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.
У разі скасування дії ліцензії суб’єкт підприємницької діяльності негайно виключається з реєстру Держмитслужби. Інформація до усіх митних установ про виключення з реєстру надасться терміново , засобами електронного зв’язку .
Розділ VIII МИТНИЙ РЕЖИМ ЩОДО ТОВАРІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЯКІ ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ