Конспект практичнихзанят ьдля студентів магістратури факультету електроавтоматики

Вид материала

Конспект

Содержание Практичне заняття № 7 Витратний метод Зазначена сума сплачується на рахунок Ліцензіата

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс з дисципліни " світове сільське господарство та продовольчі, 472.92kb.
• Програма підготовки до вступного іспиту до магістратури з іноземної мови, 150.39kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком" для студентів факультету, 2082.69kb.
• С. М. Безрутченко фондова лекція, 729.09kb.
• Навчальна програма для студентів магістратури історичного факультету за спеціальностями, 139.4kb.
• Теорія та історія держави І права, 136.57kb.
• Програма та плани семінарських занять для студентів Філософського факультету львів, 361.9kb.
• Програма призначена для організації обліку студентів та відповідних подій, що фіксується, 42.15kb.
• Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою, 411.72kb.
• Робоча навчальна програма вивчення дисципліни для студентів юридичного факультету Загальний, 1199.61kb.

Якщо відомості не можуть бути повністю розміщені за браком місця у відповідних графах, то їх наводять на додатковому аркуші за тією самою формою із зазначенням у відповідній графі заяви – «див. На окремому аркуші». Кожний додатковий аркуш підписується в такому ж самому порядку, що порядок заявників в графі (71).


Основні вимоги до ілюстративних матеріалів

Креслення або інші ілюстративні матеріали, якщо вони потрібні для розуміння суті винаходу необхідно подавати в графічному вигляді (власне креслення без розмірів, графіки, схеми, діаграми, осцилограми тощо), фотографії та таблиці.

Оформлюють на білому папері формату А4 при вертикальному розташуванні довших боків аркуша.

Мінімальний розмір полів аркушів креслень становить (в мм):

ліве та верхнє – 25, праве – 10, нижнє – 15.

Висота цифр і літер має бути не менше 3,1 мм. Розміри зображень повинні бути достатніми для розуміння креслення після репродукційного зменшення лінійних розмірів в 2/3.

На кожному аркуші ілюстративних матеріалів у правому верхньому куті наводиться назва винаходу. Кожен окремий малюнок нумерується позначенням з арабськими цифрами:

Фіг.	Або	Фіг. 1 Фіг. 2 і т.д.
(якщо він один)	(якщо їх два і більше)

ПРИКЛАД:

Ключ гаєчний

Реферат

Це вільний, скорочений виклад змісту опису винаходу. Він складається виключно з інформаційних цілей і повинен містити ту ж інформацію, що є у формулі та у відповідних розділах опису винаходу.

Пишеться в категоризованій формі, без складних стилістичних зворотів і має містити інформацію про:

1. 
   назва об’єкту винаходу,
   
2. галузь застосування,
   
3. суть винаходу,
   
4. технічний результат.
   

Текст реферату складається окремими короткими реченнями у вигляді одного абзацу обсягом до 1000 знаків. В рефераті допускається зазначення позицій елементів, які повинні співпадати з позиціями креслень та опису винаходу. Реферат не підписується, але відразу по закінченні тексту з нового рядка зазначаються бібліографічні відомості:

1 незалежн. Пункт формули, 2 залежн. Пункти формули, кільк. Ілюстрацій.

Наприклад:

1 н.п.ф-ли, 2 з.п.ф-ли, 3 іл.

Реферат

		(назва винаходу)
		(текст реферату)
1 н.п. ф-ли, 2 з.п. ф-ли, 3 іл.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7


Комерціалізація інноваційних рішень на підприємстві

По перше визначимо, що саме розуміють під терміном комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності. У загальному вигляді реалізація об’єктів права інтелектуальної власності – це здійснення тріади функцій правоволодільця (володіння, використання, розпорядження). З економічної точки зору реалізацією власності може вважатися здійснення зазначених функцій, у результаті чого реалізуються економічні інтереси правоволодільця. Так, при використанні об’єктів права інтелектуальної власності в процесі виробництва відбувається їхня капіталізація, тобто поступове перенесення вартості цих об’єктів на вартість виробленої продукції і створення нової (додаткової) вартості. У такий спосіб реалізується функція використання (цей процес також можна назвати впровадженням об’єктів права інтелектуальної власності у виробництво). Далі, правоволоділець може прийняти рішення про реалізацію самого об’єкта права інтелектуальної власності. При цьому в процесі обміну буде реалізована функція розпорядження цими об’єктами і правоволоділець також може одержати дохід (реалізувати свій економічний інтерес) у вигляді виторгу від реалізації самих об’єктів права інтелектуальної власності, саме цей процес називається комерціалізацією [23].

Законодавство України [1] передбачає здійснення комерціалізації ОІВ у двох формах:

• передача всіх майнових прав на ОІВ;
  
• ліцензування.
  

При реалізації права розпоряджатися ОІВ, власник прав може відмовитися від свого права володіти ОІВ. Якщо його метою є передача ОІВ у суспільне надбання, то він може письмово повідомити Державне підприємство «Укрпатент» про припинення дії охоронного документа або припинити виплату обов'язкових зборів за підтримку дії охоронного документа. Якщо така відмова від прав обумовлена деяким інтересом (у тому числі і комерційним), то передача прав іншій особі здійснюється на підставі відповідного договору.

У цьому випадку ОІВ змінить свого власника, до якого перейдуть усі майнові права (мал. 4.1) [24].





Необхідно пам'ятати, що факт передачі виключних майнових прав підлягає державній реєстрації в Державному департаменті інтелектуальної власності.

Для внесення до Державного реєстру відомостей про передачу прав на ОІВ подають наступні документи [25]:

• заяву про публікації і внесення відомостей до реєстру;
  
• договір (або виписка з договору) про передачу прав;
  
• документ про сплату збору за внесення відомостей до реєстру;
  
• доручення, якщо заявку від імені сторони подає інша довірена особа.
  

Варто пам'ятати, що в договорі про передачу прав обов'язково повинні бути зазначені:

• сторони договору;
  
• предмет договору;
  
• номер охоронного документа (патенту або свідоцтва);
  
• назва об'єкта інтелектуальної власності;
  
• місце знаходження (місце походження) сторін.
  

Якщо договір (виписка з договору) викладені іншою мовою, то до нього додається переклад українською мовою, завірений нотаріально. Договір обов'язково підписується сторонами, що його укладають.

Знання вимог до реєстрації договорів допоможе правильно їх скласти. Однак, новий власник прав повинен пам'ятати, що, отримуючи права на власність ОІВ, він отримує і обов’язки, передбачені законодавством.

Так, наприклад, як зазначалося вище, новий власник прав повинен здійснювати періодичні платежі для підтримки в дії охоронного документу. Крім того, у судовому порядку може відбутися відчуження прав. При цьому не слід плутати відчуження прав із процедурою визнання охоронного документа недійсним, яка так само відбувається тільки в судовому порядку і після якої власник прав позбавляється всіх майнових прав на ОІВ. Відчуження прав, яке стосується тільки обмеження прав розпоряджатися ОІВ, може відбутися у випадку недостатнього використання ОІВ і при відмові іншій особи, що має бажання і готовність використовувати ОІВ, у наданні такого права. Патентовласник зобов'язаний дати дозвіл на використання ОІВ власнику пізніше виданого патенту, якщо ОІВ останнього призначений для досягнення інших цілей або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав власника раніше виданого патенту. У цих випадках суд, реалізуючи право розпоряджатися ОІВ замість правовласника, встановлює обсяг і терміни використання, розмір і порядок виплати винагороди власнику патенту. Обмеженням прав розпоряджатися ОІВ може бути також і рішення Кабінету Міністрів, без згоди власника прав, дати дозвіл іншій особі використовувати ОІВ, якщо це обумовлено забезпеченням здоров'я населення, екологічною безпекою та іншими інтересами суспільства і йому було безпідставно відмовлено у цьому. Але в цьому випадку власнику патенту так само виплачується адекватна компенсація в залежності від економічної цінності ОІВ.

Варто пам'ятати, що отримуючи всі права на ОІВ, Ви отримуєте й всі раніше взяті зобов'язання по ньому попереднього власника, наприклад, можливу неврегульованість відносин із авторами ОІВ, власниками прав на ОІВ, отриманих на підставі ліцензування і т. ін.

Як бачимо, питання, щодо придбання прав на ОІВ, повинне розглядатися з точки зору як переваг, так і ризиків.

Іншою формою комерціалізації ОІВ є ліцензування, що реалізує право розпоряджатися ОІВ. У цьому випадку іншій особі передаються не всі права на ОІВ, а тільки їх частина. Право володіти ОІВ залишається особі, що ці права передає, у так званого ліцензіара.

У сфері інтелектуальної власності слово «ліцензія» (від лат. «licentia» - право, дозвіл) розуміється як надання за певну винагороду (у встановленому порядку і на певних умовах) прав на використання ОІВ, захищених охоронними документами на Україні та/або за кордоном, юридичним або фізичним особам (так званим ліцензіатам).

Юридичний документ, що засвідчує факт передачі частини прав, називається ліцензійним договором (угодою). Для вступу його в дію, він має бути викладений письмово і підписаний сторонами. За бажанням однієї зі сторін його можна зареєструвати в Державному реєстрі.

Варто пам'ятати, що в ліцензійному договорі, крім інформації аналогічної договору про передачу прав, необхідно додатково зазначити:

- вид ліцензії (виключна, одинична чи невиключна) або обсяг переданих прав;

- термін дії ліцензійного договору, який не може бути більше ніж термін дії охоронного документа;

- територія дії ліцензії.

Якщо ця інформація відсутня у ліцензійному договорі, тоді, на підставі статті 1109 [2], «за замовчуванням» вважається:

- ліцензія надається невиключна;

- поширюється тільки на території України;

- діє до кінця дії охоронного документа, але не більш ніж 5 років;

- права на використання ОІВ і способи його використання, що не визначені в договорі, вважаються не наданими ліцензіатові.

Крім цього, предметом ліцензійного договору не можуть бути права на ОІВ, що не були в дії до моменту укладання договору.

Незважаючи на добровільність державної реєстрації ліцензійних договорів, їх краще реєструвати хоча б з точки зору їх додаткової юридичної експертизи.

Які ж права і на підставі яких ліцензій можуть бути передані? Цивільний кодекс України [2] передбачає три види ліцензій - виключну, одиничну або невиключну.

За виключною ліцензією (мал. 4.2) [24] ліцензіар (продавець прав) надає ліцензіатові (покупцю прав) виключне право на використання і розпорядження ОІВ, а сам цих прав позбавляється. Тобто, надавши виключну ліцензію, власник ОІВ позбавляється права використовувати ОІВ і видавати ліцензії на використання іншим особам, а ліцензіат отримує монопольне право використовувати ОІВ і, за згодою ліцензіара, видавати ліцензії (так звані субліцензії) на використання ОІВ третіми особам. Очевидно, що в цьому випадку ліцензування передається найбільший обсяг прав.





На підставі одиничної ліцензії (мал. 4.3) [24] ліцензіатові передається тільки право використовувати ОІВ, а ліцензіар обмежується в правах розпоряджатися – він не може передавати права третім особам, але може сам використовувати ОІВ. Третій вид ліцензії – невиключна (мал. 4.4) [24] від попередньої відрізняється тим, що у ліцензіара залишається право видавати ліцензії в необмеженій кількості третім особам, а ліцензіат отримує тільки право використовувати ОІВ.





Очевидно, що сам термін «комерціалізація» передбачає наявності деякого комерційного (найчастіше фінансового) інтересу власника прав. З огляду на невеликий термін ринковості відносин в галузі інтелектуальної власності, на Україні поки ще не вироблений єдиний підхід до кількісної оцінки вартості прав ОІВ. Та й невідомо чи можлива така однаковість. Адже ціна ліцензії завжди буде балансом між бажанням і необхідністю однієї особи передати права і бажанням і можливістю іншої особи їх придбати.





Разом з тим, існують три методи оцінки прав на ОІВ [26]. У силу того, що питання оцінки прав на ОІВ може і повинне бути предметом окремого обговорення, тут постараємося дати тільки коротку характеристику цим методам.

Витратний метод оснований на обліку витрат на створення ОІВ (фактичних, планових і т.д.). Цей метод враховує матеріальні витрати, витрати на оплату праці, у тому числі й авторів, але не враховує інноваційну цінність ОІВ. Очевидно, що таким методом може бути встановлена тільки нижня границя ціни ліцензії. Два інших методи можна віднести до прогнозних методів (враховуючих можливий прибуток). Якщо ОІВ має аналоги на ринку, то на підставі порівняння характеристик об'єктів з урахуванням поліпшення будь-яких з них, може визначатися його вартість на підставі ринкового методу. Якщо ОІВ не має аналогів на ринку, то може бути застосуємо дохідний метод, оснований на перенесенні коштовних якостей ОІВ, виявлених сьогодні, на майбутні періоди часу й очікуваному доході. Очевидно, що прогнозними методами може визначатися верхня границя ціни ліцензії.

Важливою частиною ліцензійного договору, що реалізує комерційний інтерес, є форма і порядок оплати за отримані права. Існують дві основні форми виплат по ліцензійних договорах: паушальний платіж і метод роялті. Паушальними називаються фіксовані в ліцензійному договорі платежі. Вони, за узгодженням сторін, можуть бути одноразовими або у вигляді фіксованих сум, терміни виплат яких спеціально обговорюються і можуть бути присвячені, наприклад, до передачі технічної документації, закінченню авторського нагляду за виготовленням, до введення ОІВ в експлуатацію. Роялті – це платежі, що безпосередньо залежать від фактичного обсягу зробленої або реалізованої продукції з урахуванням рентабельності галузі.

Сторони мають право самостійно визначати форму виплат, але, як ілюстрацію, можна привести наступний приклад. Припустимо, що ОІВ є металорізальний верстат і ним зацікавилося підприємство, що виготовляє металорізальні верстати. У ліцензійному договорі необхідно точно вказати обсяг прав: право на виготовлення та використання одного або декількох верстатів - ОІВ як засіб виробництва будь-яких інших верстатів або право виготовляти і продавати верстати - ОІВ. Очевидно, що в першому випадку доцільним є паушальний платіж (або платежі), а в іншому – великий прибуток ліцензіатові можуть принести платежі по методу роялті.

Деякі поради щодо оформлення тексту ліцензійної угоди.

1. Зазначення найменувань СТОРІН угоди
   

• для юридичних осіб:
  

... ТОВ “Електроком” в особі директора ТОВ “Електроком”

ДУДІНА ОЛЕКСІЯ МИКОЛАЙОВИЧА, діючого на підставі Статуту ТОВ “Електроком”, з одного/іншого боку, іменуєме в подальшому "Ліцензіат/Ліцензіат", ...

• для фізичних осіб:
  

... ЧІКІН СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ, що зареєстрований за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 37, корпус 1, кімн. 226-1 (паспорт СО № 123456 виданий Солом"янським РУГУ МВС України в м. Києві 23.02.1987 р.), з одного/іншого боку, іменуємий в подальшому "Ліцензіат/Ліцензіат", ...

2. Зазначення сум угоди
   

7.1. За надання прав, передбачених даним Договором, та за технічну документацію й іншу інформацію, вказану в Додатку, Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду в розмірі 1000000,00 гривень (одного міліона грн. 00 коп.)

(цифрами та прописом)

Длі, якщо і Ліцензіат і Ліцензіар є юридичними особами - може бути:

Зазначена сума сплачується по пред`явленню рахунку протягом ____ днів від дати підписання Договору (або акту прийому-передачі робіт).

Тут треба залишити щось одне – або "від дати підписання Договору ", або "від дати підписання акту прийому-передачі робіт".

Якщо Ліцензіатом є фізична особа - може бути:

Зазначена сума сплачується на рахунок Ліцензіата

_____________________________________________________________

(зазначаються банківські реквізити та № рахунка)

протягом ____ днів від дати підписання Договору (або акту прийому-передачі робіт).

Тут треба залишити щось одне – або "від дати підписання Договору ", або "від дати підписання акту прийому-передачі робіт".


ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ №№ 8 – 9

Індивідуальна робота зі студентами

по матеріалах представлених ними заявок


МПК ⁷ В 25В 13/00-13/58


Ключ гаєчний





I II III IV V


Фіг. 3