Методичні рекомендації «Підстави І порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння» Чутове, 2010 35с

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание 1.Підстави для відкриття адміністративного провадження у справі про вчинення корупційного правопорушення 2. Докази у справі про корупційне правопорушення 3. Особи, які мають право складати протоколи про корупційні правопорушення та прокурорська перевірка Прокурорська перевірка 4. Зміст протоколу про корупційне правопорушення Так, у розглянутій Дарницьким районним судом м. Києва справі стосовно 5.Розгляд справи в суді 6. Термін розгляду адміністративних справ про корупційні діяння 7. Призупинення строку розгляду адміністративних справ про корупційні діяння 8. Розгляд справи в суді та винесення рішення 9. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про корупційні діяння Використана література

Подобный материал:

• Затвердити Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил, 608.29kb.
• Реферат по правознавству Тема: Провадження у справах про адміністративні правопорушення, 205.01kb.
• Методичні рекомендації «Загальна характеристика основних галузей права України» Чутове,, 338.1kb.
• Методичні рекомендації „Ведення бібліотечного фонду в органах та установах юстиції, 207.15kb.
• Методичні рекомендації розгляд справ про адміністративні правопорушення та стадії провадження, 470.57kb.
• Методичні рекомендації про порядок складання, 88.05kb.
• Методичні рекомендації «Щодо діяльності адміністративних комісій при виконкомах сільських,, 225.41kb.
• Методичні рекомендації про порядок прийому та організацію лікування дітей в санаторії, 329.74kb.
• Законності при здійсненні провадження у справах про, 485.9kb.
• Вступ, 410.78kb.

Україна ЧУТІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ Полтавської області ПРОКУРАТУРА ЧУТІВСЬКОГО РАЙОНУ Полтавської області М Е Т О Д И Ч Н І Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї «Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння» смт.Чутове 2010

Методичні рекомендації «Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння» – Чутове, 2010 – 35с.


Методичні рекомендації підготовлено спільно Чутівським районним управлінням юстиції та Прокуратурою Чутівського району.


З М І С Т


Вступ ………………………………………………………………. 4

1. Підстави для відкриття адміністративного провадження у справі про вчинення корупційного правопорушення…………... 5
   
2. Докази у справі про корупційне правопорушення ...………. 8
   
3. Особи, які мають право складати протоколи про корупційні правопорушення та прокурорська перевірка ...………………………... 10
   
4. Зміст протоколу про корупційне правопорушення..……...17
   
5. Розгляд справи в суді ……………………………………….. 24
   
6. Термін розгляду адміністративних справ про корупційні діяння …………………………………………………………….. 28
   
7. Призупинення строку розгляду адміністративних справ про корупційні діяння ……………………………………………….. 29
   
8. Розгляд справи в суді та винесення рішення ……………... 31
   
9. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про корупційні діяння ……………………. 34
   

Використана література ………………………………………... 35


Вступ


Законодавче регулювання порядку адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або ін­ші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень здійснюється на підставі КУпАП, якщо інше не передбачено цим Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Провадження у справах про корупційні правопорушення та виконання постанов про накладення адміністративного стягнення здійснюється за загальними правилами, які визначає КУпАП. Виняток становлять лише ті процесуа­льні моменти, специфіка яких визначена Законом «Про боротьбу з кору­пцією». Норми цього Закону, які визначають ці особливі процесуальні моменти, є спеціальними по відношенню до відповідних норм КУпАП. Тому, відповідно до правового принципу розв'язання проблеми конкурен­ції спеціальної і загальної норм, у разі конкуренції норм цього Закону і норм КУпАП, застосуванню підлягають норми Закону «Про боротьбу з корупцією».

Завданнями провадження у справах про корупційні правопору­шення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню таких правопорушень, запобігання корупційним
правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміц­нення законності.


1.Підстави для відкриття адміністративного провадження у справі про вчинення корупційного правопорушення


Стаття 12. Закону України «Про боротьбу з корупцією» встановлює підстави і порядок адміністративного прова­дження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з коруп­цією, а також виконання постанов про накладення адміністра­тивних стягнень визначається Кодексом України про адмініст­ративні правопорушення, за винятком положень, встановле­них цим Законом.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається орга­нами, зазначеними у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 цього За­кону, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або ін­шого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством,- також слідчим або прокурором.

Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного ді­яння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передба­чених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак А корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати мате­ріали перевірки або попереднього слідства, що стосується ко­рупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до органу, зазначеного у пунктах «а», «а-1» і «б» ча­стини першої статті 4 цього Закону.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріала­ми перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнахо­дженням органу, який склав про це протокол. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду. Строк розгляду адміністративних справ про корупційні діяння призупиняється судом у випадках, коли особа, на яку складено адміністратив­ний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від яв­ки до суду чи з поважних причин не може туди з'явитися (за­хворювання, від'їзд у відрядження чи на лікування, перебу­вання у відпустці тощо).

Постанова суду про накладення адміністративного стяг­нення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші право­порушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направ­ляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством.

(Стаття із змінами, внесеними згідно із Законом № 148-І\/ від 12.09.2002 р.)

(Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-ІУ від 03.03.2005 р.).

Органи, які ведуть боротьбу з корупцією, зобов'я­зані передусім вживати заходів для виявлення корупційного правопору­шення, встановлення винуватої особи (осіб), з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи з метою встановлен­ня об'єктивної істини у справі. При цьому має бути забезпечено точне і правильне застосування норм матеріального і процесуального права, які регламентують процедуру розгляду і вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адмініст­ративне правопорушення, у т. ч. складення протоколу про вчинення ко­рупційного правопорушення, не може бути розпочато, а розпочате підля­гає закриттю за таких обставин:

1. відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
   
2. недосягнення особою на момент вчинення адміністративного пра­вопорушення шістнадцятирічного віку;
   
3. неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
   
4. вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
   
5. видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністрати­вного стягнення;
   
6. скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
   
7. закінчення на момент розгляду справи про адміністративне право­порушення строків накладення адміністративного стягнення;
   
8. наявність з того самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (по­садової особи) про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопору­шення, а також порушення щодо даного факту кримінальної справи;
   
9. смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
   

Розгляд справи про корупційне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який роз­глядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, полі­тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обста­вин (ст. 248 КУпАП).

Справи про корупційні правопорушення підлягають відкритому розгляду. Це означає, що суд, розглядаючи таку справу:

• зобов'язаний своєчасно повідомити правопорушника, свідків, експер­тів, якщо вони викликаються, про місце та час розгляду справи;
  
• не має права відмовити заінтересованим особам у проханні бути при­сутніми під час розгляду конкретної справи;
  
• має право розглядати справу про корупційне правопорушення безпо­середньо в установі, підприємстві, організації, де працює (проходить службу) особа, яка притягається до відповідальності;
  
• зобов'язаний не лише направити за місцем роботи (служби) винува­того постанову про застосування до нього заходів адміністративного стя­гнення, але й повідомити відповідний орган (установу, організацію, під­приємство) про винесення іншого рішення у справі.
  

2. Докази у справі про корупційне правопорушення


Доказами в справі про корупційне правопорушення є будь-які фак­тичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність корупційного правопо­рушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Джерелами доказів можуть бути протокол про вчинення корупційно­го правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністрати­вної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові до­кази, протокол про вилучення речей і документів, а також інші докумен­ти (довідки, повідомлення посадових осіб установ, підприємств, організацій, заяви громадян, фото -, відео -, кінодокументи тощо).

Посадова особа, яка вирішує питання про складення протоколу про корупційне правопорушення, а також суд, який розглядає справу про це правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх об­ставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На основі оцінки доказів суд (при складенні протоколу - відповідна посадова особа) робить висновок про достовірність чи недостовірність отриманих фактичних даних про обставини справи. Жодний із доказів не може мати для суду заздалегідь встановленої сили. Оцінка судом дається не лише кожному з доказів, а й усім доказам в їх сукупності після чого приймається рішення щодо достатності доказів і по суті справи.

Оцінка доказів передбачає з'ясування питань про дотримання проце­суальних норм, які регулюють порядок збору доказів та форму цієї про­цедури. Виходячи з цього, суд не може прийняти рішення на основі лише протоколу про корупційне правопорушення, якщо орган, який його склав, не подав до суду інших матеріалів, які мали бути представлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці пору­шення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Цей принцип знайшов своє відображення і в ст. З Закону «Про боротьбу з корупцією». Тому, якщо посадова особа органу, що веде боротьбу з корупцією, при розгляді матеріалів, а суд при розгляді справи про корупційне правопорушення, дійдуть висновку, що у порушенні містяться ознаки злочину, вони відповідно приймають рішен­ня про порушення кримінальної справи чи передають матеріали проку­рору, органу досудового слідства чи дізнання (згідно з встановленими кримінально-процесуальним законодавством правилами про підслідність
і розмежування компетенції органів досудового слідства і дізнання) для вирішення питання про порушення кримінальної справи.


3. Особи, які мають право складати протоколи про корупційні правопорушення та прокурорська перевірка


Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону, протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути складений такими особами: уповноваженими на те відповідними наказами або згідно з посадо­вими інструкціями працівниками підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України стосовно всіх суб'єктів корупційних правопорушень, у разі безпосереднього виявлення ними діяння особи, яке містить ознаки коруп­ційного правопорушення, надходження до них інформації про вчинення корупційного правопорушення від інших підрозділів МВС, інших держав­них органів, зокрема органів дізнання, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих громадян;

1. уповноваженими на те відповідними наказами або згідно з посадо­вими інструкціями працівниками підрозділів внутрішньої безпеки МВС України стосовно працівників органів, підрозділів та установ внутрішніх справ, у разі безпосереднього виявлення ними діяння особи, яке містить ознаки корупційного правопорушення, надходження до них інформації про вчинення корупційного правопорушення від інших підрозділів МВС, інших державних органів, зокрема органів дізнання, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих громадян;
   
2. уповноваженими на те відповідними наказами або згідно з посадо­вими інструкціями працівниками підрозділів по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України стосовно посадових осіб державної податкової служби у разі безпосереднього вияв­лення ними діяння особи, яке містить ознаки корупційного правопору­шення, надходження до них інформації про вчинення корупційного право­порушення від інших підрозділів ДПА України, інших державних органів, зокрема органів дізнання, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих громадян;
   
3. уповноваженими на те працівниками підрозділів по боротьбі з ко­рупцією та організованою злочинністю СБУ стосовно всіх суб'єктів ко­рупційних правопорушень у разі безпосереднього виявлення ними діяння особи, яке містить ознаки корупційного правопорушення, надходження до них інформації про вчинення корупційного правопорушення від ін­ших підрозділів СБУ, інших державних органів, зокрема органів дізнан­ня, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих громадян;
   
4. слідчим стосовно всіх суб'єктів корупційних правопорушень, коли факт корупційного правопорушення, що не містить складу злочину, встановлено досудовим слідством;
   
5. прокурором стосовно всіх суб'єктів корупційних правопорушень, коли факт корупційного правопорушення, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою або досудовим слідством.
   

За змістом ст. 12 Закону «Про боротьбу з корупцією» слідчий у разі, коли факт корупційного право­порушення, що не містить складу злочину, встановлено ним під час так званої дослідної перевірки, порядок проведення якої передбачено ч. 4 ст. 97 КПК України, протокол про вчинення корупційного діяння або ін­шого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складати права не має.

У жодних випадках не наділені таким правом працівники Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до ст. 32 КПК України поняттям «слідчий» охоплю­ються слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції. Слідчим є працівник проку­ратури, органів МВС та СБУ, податкової міліції, який відповідно до своїх повноважень, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, вправі взяти до свого провадження, розслідувати кримінальну справу і приймати у ній самостійні рішення. У ролі слідчого може висту­пати начальник слідчого відділу (управління), його заступник, а також прокурор, якщо вони самостійно розслідують кримінальну справу і при­ймають у ній рішення.

Відповідно до ст. 56 Закону «Про прокуратуру», поняттям «про­курор» охоплюються: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічни­ки прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї ком­петенції.

Прокурорська перевірка згідно з ст. 19 Закону «Про прокура­туру» проводиться за заявами та іншими повідомленнями про пору­шення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наяв­ності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Оскільки в ході прокурорської перевірки може вирішу­ватися питання про наявність у діянні тієї чи іншої особи, уповноваже­ної на виконання функцій держави, ознак злочину, одним з видів такої перевірки може бути дослідна перевірка, яка здійснюється в порядку ст. 97 КПК, і за результатами якої прокурор може скласти за наявності для того підстав протокол про вчинення корупційного правопорушення. До речі, КУпАП (ст. 255) наділяє правом складати протоколи про певні адміністративні правопорушення прокурора, слідчого, особу, яка про­водить дізнання.

Отже, слідчий може скласти протокол про корупційне правопо­рушення лише у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншо­го правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу зло­чину, встановлено досудовим слідством, а прокурор, крім того, коли та­кий факт встановлено і прокурорською перевіркою.

У всіх інших випадках, у т.ч. в результаті безпосереднього виявлен­ня слідчим чи прокурором корупційних правопорушень, але не в ході досудового слідства (прокурорської перевірки), або надходження до них матеріалів щодо корупційних правопорушень від інших посадових осіб, громадян тощо, складання ними протоколів про вказані правопорушення є незаконним. Це означає, що складені слідчим чи прокурором протоко­ли про ці правопорушення, які виявлені іншими органами чи особами, або ними безпосередньо, але не в ході прокурорської перевірки чи попе­реднього (досудового) слідства, є порушенням встановленого законом порядку адміністративного провадження про такі правопорушення і не можуть бути предметом судового розгляду. Розгляд судом таких прото­колів та постановлення по них відповідного рішення є підставою для скасування такого судового рішення в установленому законом порядку.

На відміну від слідчого та прокурора, Закон «Про боротьбу з корупцією» не ставить складення протоколу про корупційне правопорушення відповідними підрозділами МВС, СБУ та податкової міліції в залежність від певних обставин вста­новлення такого правопорушення. Це означає, що вони мають право на складення такого протоколу незалежно від того, у який спосіб ними було встановлено факт корупційного правопорушення - в результаті безпосе­реднього виявлення, встановлення за інформацією посадових осіб, у т. ч. прокурора чи слідчого, повідомленням громадян, публікаціями в засобах масової інформації тощо. Водночас, оскільки Закон спеціально обумов­лює випадки складення протоколу про корупційне правопорушення слід­чим та прокурором, органи, зазначені у пунктах «а», «а-1» і «б» ст. 4 цьо­го Закону, не повинні приймати від слідчих та прокурорів матеріалів про факти корупційних правопорушень і складати по них протоколи у разі, коли такі факти виявлені слідчими або прокурорами під час досудового слідства, а прокурорами також під час прокурорської перевірки.

Якщо виникає питання про те, хто з перелічених у пунктах «а», «а-1» та «б» ст. 4 цього Закону підрозділів має у конкретному випадку складати протокол, то слід виходити, зокрема, з того, що компетенція одних підрозділів, які ведуть боротьбу з корупцією, законом або відом­чим нормативно-правовим актом обмежена, інших - ні.

Так, передбачена Законом «Про державну податкову службу в Украї­ні» (ст. 20) назва підрозділу податкової міліції, який веде боротьбу з ко­рупцією, як Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби ДПА України (відомчим наказом ця назва дещо зміне­на - Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України), фактично визначає межі компетенції цього Управління - воно може вживати відповідні заходи антикорупційного спрямування, а отже, і складати протоколи про корупційні правопо­рушення лише стосовно працівників державної податкової служби. Тоб­то, йдеться про посадових осіб органів державної податкової служби та посадових і службових осіб податкової міліції. Це саме випливає із за­вдання податкової міліції, яке визначено у ст. 19 згаданого Закону - за­побігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.

Складати протоколи стосовно інших суб'єктів корупційних правопо­рушень Управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах держав­ної податкової служби ДПА України права не має.

Однак, відповідні підрозділи інших органів, які згідно з цим Законом ведуть боротьбу з корупцією, можуть складати протоколи про корупцій­ні правопорушення, вчинені посадовими особами державної податкової служби, а також співробітниками податкової міліції. Це, зокрема, стосу­ється відповідних підрозділів СБУ, МВС, слідчих та прокурорів.

Тому існуюча на сьогодні практика (підкріплена відповідними підзаконними актами та спільними письмовими вказівками керівників МВС, СБУ та ДПА), згідно з якою інформація та матеріали щодо вчинення працівниками державної податкової служби та співробітниками податко­вої міліції корупційних правопорушень мають передаватися до Управ­ління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України для вжиття його працівниками відповідних заходів (у т. ч. і складання протоколів) не базується на законі.

Наказом МВС України від 14.03.1996 р. № 160 «Про додаткові захо­ди щодо виконання Законів України «Про боротьбу з корупцією» та «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про боротьбу з корупцією» обо­в'язки по боротьбі з корупційними діяннями та іншими правопорушен­нями, пов'язаними з корупцією, серед особового складу органів, підроз­ділів, установ внутрішніх справ покладено на підрозділи Управління внутрішньої безпеки МВС України. Таким чином, відповідним працівни­кам зазначених підрозділів надано право складати протоколи про вчи­нення корупційних правопорушень особами, які входять до особового складу зазначених органів, підрозділів, установ.

Для того, щоб суди могли визначати, чи повноважною особою складено протокол, МВС, СБУ та податкова міліція мають довести до відома судів положення нормативно-правових актів (відомчих наказів, посадових інструкцій), якими визначено підрозділи, на які покладено боротьбу з корупцією, та категорії працівників цих підрозділів, яким на­дано право складати протоколи про корупційні правопорушення. В ін­шому випадку до кожної справи про корупційне правопорушення має додаватися витяг з такого наказу (посадові інструкції), який підтверджу­вав би повноваження конкретної посадової особи щодо складання такого протоколу.

У разі, коли протокол складено за матеріалами закритої кримінальної справи або матеріалами, за якими було відмовлено у порушенні криміна­льної справи з підстав, передбачених чинним законодавством (ч. 4 ст. 12 цього Закону), у матеріалах справи, яка подається до суду, має бути копія відповідної постанови - про закриття кримінальної справи чи про пору­шення кримінальної справи. Якщо протокол складено прокурором, то у справі має бути документ, який підтверджував би той факт, що його складено за результатами прокурорської перевірки (тобто, підтверджував сам факт такої перевірки і те, що саме в процесі цієї перевірки виявлено факт корупційного правопорушення, яке зафіксовано у протоколі). Якщо протокол складено слідчим, то у справі має бути документальне підтвер­дження, що протокол складено за матеріалами кримінальної справи, яка перебувала у провадженні цього слідчого.

За відсутності таких документів у суду можуть виникати сумніви щодо повноважень посадової особи, яка склала протокол, тобто і щодо законності притягнення до відповідальності особи, стосовно якої складе­но протокол. Це, у свою чергу, дає підстави судам не приймати такі справи до свого розгляду і повертати їх тому органу, який направив їх до суду, для належного оформлення протоколу.

Втім, суди не завжди звертають увагу на такі обставини, беручи до свого провадження і розглядаючи адміністративні справи за протоко­лами про корупційні правопорушення, складеними неповноважними особами.


4. Зміст протоколу про корупційне правопорушення


Чинне законодавство пред'являє певні вимоги до змісту про­токолу про адміністративне, у т.ч. корупційне правопорушення. Відпо­відно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопору­шення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормати­вний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прі­звища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Оскільки Закон «Про боротьбу з корупцією» надає право на складен­ня протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопору­шення, пов'язаного з корупцією, лише посадовим особам відповідних підрозділів певних органів, що ведуть боротьбу з корупцією, а також слід чим та прокурорам, то у протоколі має зазначатися повна назва посади особи, яка склала протокол, та підрозділу відповідного державного орга­ну, в якому вона працює.

Що стосується нормативного акта, який передбачає відповідаль­ність за конкретне правопорушення і інформація про який має відо­бражатися у протоколі, то у даному випадку йдеться про Закон «Про боротьбу з корупцією». У протоколі має точно зазначатися формула кваліфікації корупційного правопорушення з посиланням на пункт, ча­стину (за їх наявності) відповідної статті цього Закону. При цьому слід враховувати особливість, яка властива цьому Закону і яка обумовлю­ється тим, що в одних статтях Закону може зазначатися диспозиція і гіпотеза правової норми, а в інших - санкція (наприклад, це стосується статей 1 і 7, 5 і 8 цього Закону). У таких випадках у протоколі слід вка­зувати ці дві статті.

Аналіз практики засвідчує, що посадові особи, які складають прото­коли про вчинення корупційних правопорушень, не завжди точно вка­зують формулу кваліфікації таких правопорушень. У певних випадках це істотно впливає на розуміння того, вчинення якого саме правопорушення інкримінується винуватій особі.

Положення Закону (ст. 256 КУпАП) про необхідність відображення у протоколі суті правопорушення означає, що в протоколі має бути: зазначено, у чому саме виявилося корупційне правопорушення; конкре­тизовано обставини діяння; чітко сформульовані конкретні його озна­ки. Таким чином, при визначенні суті корупційного правопорушення недопустимо застосовувати загальні формулювання (скажімо, «винува­тий неправомірно втручався в діяльність інших органів», «винуватий надавав незаконні переваги при прийнятті нормативно-правових ак­тів»), формулювання, які не дозволяють чітко визначити, у чому саме виявилося правопорушення.

Так, у розглянутій Дарницьким районним судом м. Києва справі стосовно Д, суть вчиненого нею правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», у протоколі було зафіксовано так: Д., працюючи секретарем Гнідинської сільради Бо­риспільського району, в березні 2001 р. сприяла Т. в отриманні талону на тверде паливо. Разом з тим, з такого запису незрозуміло: у чому саме (в яких діях) полягало описане у зазначеному пункті ст. 5 цього Закону сприяння Т.; чи було при цьому Д. використане своє службове становище; чи існувала (і чим це підтверджується) у Д. мета одер­жання за свої дії матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг?

За відсутності чіткої і однозначної відповіді на ці запитання суд не може прийняти рішення про винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні і йому залишається або повернути справу для належно­го оформлення, або закрити її провадженням.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потер­пілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підпи­сання протоколу, в ньому робиться запис про це. Такий запис може бути засвідчений підписами понятих (понятого), які не можуть бути учасни­ками провадження у справі про корупційне правопорушення, або їх ро­дичами. Якщо особа, яка вчинила корупційне правопорушення, власно­ручно письмово викладає пояснення і зауваження щодо змісту протоко­лу, а також викладає мотиви свого відмовлення від його підписання (на що вона має право), підписи понятих, які засвідчують його відмову від підписання протоколу, не потрібні.

Відсутність у протоколі підпису особи, яка вчинила корупційне пра­вопорушення, на практиці судами інколи тлумачиться як недолік в оформ­ленні протоколу і служить підставою для повернення такої справи ор­гану, який її подав до суду. Таке рішення не базується на положеннях закону (ст. 256 КУпАП), який надає особі, яка вчинила правопорушення, право не підписувати протокол про вчинене нею правопорушення.

При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, про що робиться відмітка у протоколі.

Слід зазначити, що нормативно-правовими актами деяких відомств де­талізовано вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопо­рушення та порядку його складення. Зокрема, це передбачено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердже­ною наказом МВС від 26.02.2001 р. № 185. У цій же Інструкції зазнача­ється, що бланки протоколів про адміністративні правопорушення є доку­ментами суворого обліку і друкуються із зазначенням серії і номера.

При складенні протоколу порушникові має бути роз'яснено, що він відповідно до закону (ст. 268 КУпАП) має право: знайомитися з ма­теріалами справи; давати або не давати пояснення; подавати докази; за­являти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною до­помогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридич­ної особи; виступати (давати пояснення) рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться прова­дження; клопотати про відкладення розгляду у суді справи в межах п'ятнадцятиденного строку її розгляду, передбаченого ч. 5 ст. 12 цього Закону; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присут­ності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгля­ду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення роз­гляду справи.

Закон (ч. З ст. 12) встановлює підставу для складення прото­колу, визначаючи, що такою є достатні дані, які свідчать про наявність у діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. Це положення було спеціально передбачено у Законі для того, щоб виключити випадки безпідставного притягнення осіб до відповідальності за Законом «Про боротьбу з корупцією».

Вказівка Закону на наявність в діянні особи ознак корупційного пра­вопорушення фактично вимагає попереднього (до складення протоколу) встановлення того, що особою вчинено діяння, яке містить склад конкрет­ного корупційного правопорушення, передбаченого Законом «Про боро­тьбу з корупцією». Це означає, що складання протоколу є завершальною стадією перевірки інформації про вчинене корупційне правопорушення, коли для особи, яка наділена повноваженнями для складання протоколу, є очевидним, що певним суб'єктом вчинено таке правопорушення і від­сутні передбачені законом обставини, що виключають провадження у справі про корупційне правопорушення (ст. 247 КУпАП, ч. 5 ст. 12 Зако­ну «Про боротьбу з корупцією»). На цю очевидність, як випливає із За­кону, має вказувати достатність даних, які є у суб'єкта складання прото­колу, про вчинення відповідною особою корупційного правопорушення. Поняття «достатність» щодо даних, які свідчать про наявність у діянні особи ознак корупційного правопорушення, є оціночною категорією. Питання про те, чи достатньо таких даних, у кожному конкретному ви­падку вирішує особа, уповноважена на складання протоколу. Але за будь-яких обставин це мають бути дані, які однозначно свідчать про те, що: 1) корупційне правопорушення мало місце; 2) його вчинено певною (встановленою) особою; 3) ця особа є суб'єктом корупційного правопо­рушення; 4) це правопорушення вчинено умисно; 5) наявні інші, перед­бачені Законом ознаки корупційного правопорушення (наприклад, при­сутня мета незаконного одержання матеріальних благ).

Разом з тим, аналіз практики свідчить про те, що у багатьох випадках протоколи про вчинення корупційних правопорушень складаються тоді, коли матеріалами справи не доведено факту вчинення такого правопо­рушення чи винуватості конкретної особи.

Так, начальника відділу Державної служби по боротьбі з еконо­мічною злочинністю Первомайського РВ УМСВ України в Миколаїв­ській області К. постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва було визнано винуватим у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», і притягнуто до відповідальності відповідно до ст. 7 цього Закону. К. було інкриміновано одержання від власника приватного магазину «Автозапчастини» впродовж 1999-2000 рр. товару на загальну суму 190 грн., а також те, що він 29 червня 2000 р. у барі «999» м. Первомайська не розрахувався за продукти харчування вартістю 2 грн. 70 коп.

Скасовуючи вказане судове рішення як незаконне, Голова Верхов­ного Суду України у своїй постанові зазначив, що висновок про вину­ватість К. у вчиненні корупційного діяння у протоколі про корупційне правопорушення і постанові місцевого суду базується лише на по­станові прокурора про відмову в порушенні стосовно К. кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 165 КК 1960 р. При цьому поза увагою особи, яка складала протокол, а також судді Центрального районного суду м. Миколаєва було за­лишено той факт, що цей кримінально-процесуальний документ без установлення інших об'єктивних доказів причетності К. до вказано­го корупційного діяння сам по собі не може бути підставою для при­йняття рішення про складення протоколу про корупційне правопо­рушення та притягнення особи до відповідальності за його вчинен­ня.

З матеріалів справи убачається, що К. послідовно заперечував висунуті стосовно нього обвинувачення у вчиненні корупційного ді­яння, стверджуючи при цьому, що матеріали адміністративної справи щодо нього, так само, як і результати службової перевірки, сфальсифіковано. За його словами, це було реакцією керівництва райвідділу внутрішніх справ на його позицію, в якій він констатував причетність деяких співробітників міліції до корупції. Суд ці доводи не перевірив, не викликав у судове засідання та не допитав з цього приводу працівників зазначених вище приватних підприємств, які могли бути поінформовані про обставини, що були зазначені у про­токолі і на які посилався К., а також самого К.

З огляду на це, Голова Верховного Суду України погодився з тве­рдженнями в скарзі К. про упередженість працівника правоохоронного органу, який склав протокол, а також судді під час складення прото­колу та розгляду справи у суді і необґрунтованість судового рішення, в якому висновок про винуватість К. у вчиненні корупційного діяння є припущенням і зроблений на основі неперевірених даних.


5.Розгляд справи в суді


Відповідно до Закону «Про боротьбу з корупцією» справи про ко­рупційні правопорушення розглядаються районним (міським) судом.

Віднесення справ про корупційні правопорушення до підвідомчості судів пов'язано з тим, що вони становлять певну складність при визна­ченні винуватості особи, кваліфікації її діяння, тому повинні розглядати­ся професійними і досвідченими юристами, якими, за визначенням, ма­ють бути судді. Крім того, у таких справах передбачені досить суворі адміністративні стягнення, а у певних випадках законом визначені інші негативні наслідки правового характеру, зокрема позбавлення права на пільгову пенсію. Виходячи з цього, розгляд справ про корупційні право­порушення тільки судом є важливою гарантією охорони прав осіб, упов­новажених на виконання функцій держави, забезпечення найбільш точ­ного і правильного дотримання закону при розгляді справ цієї категорії.

На відміну від загальних положень адміністративного законодав­ства (ст. 257 КУпАГІ), в ч. 5 ст. і 2 Закону «Про боротьбу з корупцією» встановлено триденний строк, протягом якого орган, який склав прото­кол, повинен направити його до районного (міського) суду за місцезна­ходженням цього суду. Встановлення такого строку обумовлено необ­хідністю виконання завдань провадження у справах про корупційні правопорушення.

Цей строк починає спливати з моменту складення протоколу. Таким моментом слід вважати фактичне вчинення особою, уповноваженою на складення протоколу про корупційне правопорушення, дій, які передба­чені ст. 256 КУпАП, завершальними серед яких є підписання протоколу зазначеною особою, правопорушником (у разі його відмови від підпи­сання про це робиться запис у протоколі особою, яка склала протокол), а за наявності свідків та потерпілих -- також ними. Юридичним показником моменту складення протоколу є дата його складення (час, число, мі­сяць, рік), яка фіксується безпосередньо у протоколі.

Визначення моменту складення протоколу є важливим для притяг­нення особи, на яку покладено обов'язок подання протоколу до суду, до відповідальності за ст. 11 цього Закону.

Слід зазначити, що деякими відомчими актами встановлюються до­даткові вимоги щодо діловодства у справах про адміністративні право­порушення, які також можуть вказувати на момент складення протоколу. Так, відповідно до наказу МВС від 26.02.2001 р. № 185, складені прото­коли про адміністративні правопорушення протягом доби реєструються в журналі обліку матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Закону (ч. 5 ст. 12) протокол про вчинення коруп­ційного правопорушення надсилається до суду разом з матеріалами пе­ревірки. Йдеться про матеріали, які підтверджують факт вчинення коруп­ційного правопорушення, винуватість особи, стосовно якої складено протокол, характеризують особу правопорушника, вказують на обстави­ни, що пом'якшують відповідальність, та обставини, що обтяжують від­повідальність, містять інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Такими матеріалами можуть бути, зокрема: заяви посадових осіб, за­яви (скарги) громадян, рапорти працівників правоохоронних органів та інші службові документи, пояснення правопорушників, потерпілих, свід­ків правопорушення, протоколи виявлення, акти перевірок (ревізій), до­кументи, які підтверджують певний юридичний факт (наприклад, скла­дені правопорушником документи), копії постанов про відмову в пору­шенні кримінальної справи або про закриття кримінальної справи, копії протоколів слідчих чи інших процесуальних дій тощо. Кожний доку­мент, який входить до матеріалів перевірки, має бути складений відпові­дно до вимог законодавства, містити достовірну інформацію, відповідати своєму призначенню і мати відповідні свої реквізити (дату, адресу, назву, підпис, штампи, печатки тощо).

Поняттям «перевірка» у даному випадку охоплюються всі дії, які були здійснені відповідними органами та посадовими особами згідно із законом і в результаті яких було встановлено факт вчинення корупційного право­порушення і винуватість особи, яка його вчинила,- будь-яка перевірка, здійснювана органом, що веде боротьбу з корупцією, дослідна перевірка, прокурорська перевірка, досудове слідство, дізнання, судове слідство.

Долучення до протоколу про корупційне правопорушення матеріалів перевірки за Законом є обов'язковим. Це обумовлено забезпеченням мо­жливості суду переконатися в обґрунтованості притягнення особи до відповідальності згідно із Законом «Про боротьбу з корупцією» і постановлення законного рішення у справі.

Протоколи разом з матеріалами перевірки мають надсилатися до суду рекомендованою кореспонденцією у спосіб, який найбільш повно забезпечує їх збереження при пересилці, а також можливість точного встановлення самого факту їх відправлення і отримання, що, крім всього іншого, має також важливе значення для вирішення питання про відпові­дальність за ст. 1 1 цього Закону. Всі адміністративні справи про корупційні правопорушення, які надійшли до суду, повинні бути зареєстровані у відповідних журналах реєстрації справ про адміністративні правопо­рушення. У таких справах, які надійшли до суду, мають бути проставлені дати їх надходження і реєстраційні номери. Така фіксація дозволяє ви­значити час надходження адміністративних справ до суду, що є необхід­ним для дотримання п'ятнадцятиденного строку розгляду судами таких справ.

З 1 жовтня 2001 р. запроваджено новий строк накладення адмі­ністративного стягнення за корупційні правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону «Про боротьбу з корупцією» адміністративне стяг­нення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з коруп­цією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення. Слід зазначити, що цей строк, який ще називають строком да­вності адміністративної відповідальності, включає в себе строк, протягом якого може бути складений протокол про вчинення корупційного право­порушення, і строк, протягом якого може бути винесена судом постанова про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи численні по­милки у практичній діяльності правоохоронних органів щодо визначення моменту, з якого починається сплив цього строку, необхідно підкресли­ти, що цей процес (сплив строку) починається не з моменту виявлення, а з моменту вчинення корупційного правопорушення.

Отже, стосовно корупційних правопорушень діє лише норма, передбачена ч. 5ст. 12 Закону «Про боротьбу з ко­рупцією», тобто це означає, що за будь-яких обставин протокол про коруп­ційне правопорушення може бути складено не пізніш як через шість мі­сяців з дня його вчинення, оскільки саме такий максимальний строк за­кон визначає для накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення. Цей строк включає і ті особливі випадки, які стосують­ся триваючого правопорушення, притягнення до адміністративної відпо­відальності у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи.


6. Термін розгляду адміністративних справ про корупційні діяння


За загальним правилом, розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п’ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.

Але це правило не поширюється на випадки розгляду адміністратив­них справ про корупційні діяння, пов'язані з корупцією, коли особа, на яку складено адміністративний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від явки до суду чи з поважних причин не може туди з'явитися (захворювання, від'їзд у відрядження чи на лікування, перебу­вання у відпустці тощо). У таких випадках, відповідно до ч. 5 ст. 12 цьо­го Закону, строк розгляду таких справ призупиняється.

Положення цього Закону про призупинення строку розгляду справ поширюється на розгляд справ не про всі корупційні правопорушення, відповідальність за які встановлена Законом «Про боротьбу з корупцією», а лише на розгляд справ про корупційні діяння, тобто діяння, описані у ч. 2 ст. 1 цього Закону. З цього випливає, що строк розгляду адміністративних справ про інші правопорушення, пов'язані з корупцією (тобто, всі інші передбачені Законом «Про боротьбу з корупцією» правопорушення, крім корупційних діянь) не може призупинятися в порядку ч. 5 ст. 12 цього За­кону і у всіх випадках становить максимум п'ятнадцять днів.

7. Призупинення строку розгляду адміністративних справ про корупційні діяння


Призупинення строку розгляду адміністративних справ про ко­рупційні діяння означає, що з моменту виникнення передбачених у зако­ні підстав перебіг такого строку зупиняється, а коли вони відпадають, то він триває далі. Тобто строк, який минув від моменту початку розгляду справи до виникнення підстав його призупинення, не анулюється. При цьому закон не визначає, на який строк може бути призупинено розгляд судом адміністративної справи про корупційне діяння. Виходячи з того, що строк давності накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення становить шість місяців, можна зробити висновок, що строк призупинення розгляду такої справи обмежується зазначеним вище строком давності. Тобто, максимальний строк призупинення роз­гляду справи визначається у кожному конкретному випадку в рамках строку давності (шести місяців) з урахуванням того, скільки часу пройш­ло з моменту вчинення корупційного діяння і скільки часу було витраче­но до моменту надходження справи про таке правопорушення до суду.

Призупинення зазначеного строку розгляду справи можливе за двох обставин: І) за умисного ухилення особи, на яку складено протокол про корупційне діяння, від явки до суду; 2) за відсутності можливості у такої особи з поважних причин з'явитися до суду.

Під умисним ухиленням від явки до суду як обставиною, що при­зупиняє строк розгляду справи про корупційне діяння, слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути передбаченої За­коном «Про боротьбу з корупцією» відповідальності за вчинене коруп­ційне діяння (нез'явлення без поважних причин до суду, зміна місця проживання, симуляція хвороби тощо). Дії або бездіяльність, через вчи­нення яких особа не з'явилася до суду, але які умисно не спрямовувалися нею на ухилення від явки до суду, не можуть служити підставою для призупинення строку розгляду зазначених справ, якщо при цьому вони не виступають поважними причинами нез'явлення її до суду. Йдеться, зокрема, про випадки, коли особа забула про розгляд судом її справи, переплутала дату чи місце розгляду, вважала, що її присутність при роз­гляді справи є необов'язковою, тощо.

Визначаючи зміст ухилення від явки до суду, слід мати на увазі таке. За загальним правилом, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути роз­глянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ці положення закріплені у ст. 268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягається до адміністративної відпові­дальності. Ця ж стаття передбачає випадки, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Справи про корупційні правопорушення до таких випадків не віднесені. Стаття 268 КУпАП встановлює також, що законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адмі­ністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирі­шує справу, є обов'язковою. Але Закон «Про боротьбу з корупцією», який за логікою мав би передбачити такий обов'язок для осіб, які притягуються до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, нічого про це не говорить. Тобто, можна стверджувати, що чинне законодавство не визначає для особи, на яку складено адміністративний протокол про коруп­ційне діяння, обов'язкову присутність (а значить і явку) при розгляді су­дом її справи. Таким чином, присутність такої особи при розгляді її справи є її правом, а не обов'язком. Тому ухилення такої особи від явки до суду є нічим іншим, як реалізацією нею свого права на присутність при розгляді судом її справи. А це, у свою чергу, означає, що умисне ухилення особи від явки до суду не може бути підставою для призупинення розгляду справи про корупційне діяння судом, оскільки така явка не є правовим обов'язком особи, на яку складено протокол, а визнання її зазначеною під­ставою буде порушенням передбаченого законом (ст. 268 КУпАП) права особи самій визначати, бути чи не бути їй присутній при розгляді справи.

За таких обставин, друга підстава (поважні причини) також мо­же застосовуватися лише тоді, коли цього захоче особа, на яку складено протокол про корупційне діяння. Тобто, коли вона з поважних причин не може бути присутньою на розгляді судом її справи, а має бажання бути присутньою для забезпечення свого захисту.

Розгляд справ про корупційні правопорушення здійснюється за загальними правилами, які визначені статтями 278-282 КУпАП для роз­гляду справ про адміністративні правопорушення.


8. Розгляд справи в суді та винесення рішення


Особи, які беруть участь у розгляді справи, повинні бути сповіщені про час і місце її розгляду.

Розглядаючи справи про корупційне правопорушення, суд зобов'я­заний з'ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винувата дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для прави­льного вирішення справи.

При розгляді справи судом ведеться протокол, у якому зазнача­ються: дата і місце засідання; найменування і склад суду, який розглядає справу; зміст справи, що розглядається; відомості про явку осіб, які бе­руть участь у справі; їх пояснення, клопотання і результати їх розгляду; документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження. Протокол засідання підписується головуючим на засіданні і секретарем суду, який веде протокол

У випадку встановлення судом обставин, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, суддя вправі внести до відповідного органу, установи чи організації пропозицію про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи судді має бути повідомлено про­тягом місяця з дня надходження такої пропозиції. Невиконання цієї ви­моги тягне відповідальність посадових осіб, передбачену ст. 185-6 КУпАП. 43. Вимоги до постанови у справі про адміністративне правопору­шення, у т. ч. корупційне, містяться у статтях 283-286 КУпАП.

Так, суд у справі про корупційне правопорушення може винести по­станову про накладення адміністративного стягнення або постанову про закриття справи. Остання виноситься у випадку: встановлення обставин, які виключають провадження у справі про корупційне правопорушення; при оголошенні усного зауваження; при передачі їх прокуророві, органу досудового слідства чи дізнання у випадках, коли суд вбачає в діянні правопорушника склад злочину.

Висновок про закриття справи має базуватися на достовірних даних, які містяться у матеріалах справи і виключають можливість прийняття іншого рішення у справі. У випадку необхідності додаткової перевірки цих даних або витребування додаткових доказів суд зобов'язаний відкла­сти розгляд справи до отримання всіх необхідних даних (документів), після чого приймає рішення по суті.

Постанова повинна містити: найменування і склад суду, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розгля­дається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; рішення щодо вилучених речей і документів; вказівку про те, що постанова суду оскарженню не підлягає.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'я­зані з корупцією, у триденний строк направляється (вручається або висилається):

1. відповідному державному чи виборному органу для вирішення пи­тання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством;
   
2. особі, щодо якої її винесено;
   
3. потерпілому (на його прохання).
   

Копія постанови вручається під розписку. В разі, коли копія постано­ви висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Особливістю розгляду судом справ про будь-які адміністративні, у т. ч. корупційні правопорушення, є те, що, постанова районного (місь­кого) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточ­ною і оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених зако­нами України (ч. 2 ст. 287 КУпАП).

Судова практика йде тим шляхом, що питання оскарження постанов суду у справах про корупційні правопорушення мають регулюватися гла­вою 24 КУпАП, зокрема статтями 290-297 КУпАП. За практикою, що склалася щодо оскарження зазначених постанов, особа, яку притягнуто судом до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого Законом «Про боротьбу з корупцією», може звернутися зі скаргою на рішення суду до голови апеляційного суду чи Голови Верховного Суду України. У свою чергу, голова апеляційного суду чи Голова Верховного Суду України, розглянувши таку скаргу, може витребувати справу, у якій подано скаргу, перевірити законність і обґрун­тованість винесеної постанови і прийняти одне з таких рішень:

1. залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
   
2. скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд;
   
3. скасувати постанову і закрити справу;
   
4. змінити захід стягнення в межах, передбачених Законом «Про бо­ротьбу з корупцією», з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
   

9. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про корупційні діяння


Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень здійснюється у порядку, встановленому розділом 5 КУпАП (статті 298-329), за винятками, які випливають із Закону «Про боротьбу з корупцією».

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про на­кладення адміністративного стягнення здійснюється судом, який виніс постанову (ст. 305 КУпАП).


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. 
   Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» - Київ «Атіка» 2008, за ред. М.І. Мельника;
   
2. Кримінально-процесуальний кодекс України;
   
3. Закон України «Про державну службу»;
   
4. Закон України «Про прокуратуру»;
   
5. Закон України «Про міліцію»;
   
6. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
   
7. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції»;
   
8. Закон України «Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією»;
   
9. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією;
   
10. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією».