Geum.ru

Методичні рекомендації розгляд справ про адміністративні правопорушення та стадії провадження в них смт. Томаківка

Вид материалаМетодичні рекомендації
Подобный материал:

ТОМАКІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Розгляд справ про адміністративні правопорушення та стадії провадження в них


смт. Томаківка

2011 рік


«Розгляд справ про адміністративні правопорушення

та стадії провадження в них»

І. Розгляд справ про адміністративні правопорушення


Розгляд справ про адміністративні правопорушення – це основна стадія провадження в справах про них, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.

Зазначена стадія, згідно з відповідними положеннями КпАП, включає три етапи: підготовку справи до розгляду; розгляд справи; прийняття по ній постанови.

З метою правильного і своєчасного вирішення кожної справи відповідний орган, посадова особа зобов’язані ретельно підготуватися до її розгляду. В ст.278 КпАП визначено питання, які необхідно вирішити під час підготовки: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

В разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані додаткові відомості та матеріали або справу повернуто за місцем складення протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків.

Відповідно до ст.276 КпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем їх вчинення. Із цього загального правила існує декілька винятків, про що мова йшла вище.

Строки розгляду справ регламентуються ст.277 КпАП. В більшості випадків справа про адміністративне правопорушення розглядається в 15-денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. Крім цього, справи про деякі правопорушення, визначені ст.277, розглядаються в 7-денний, 5-денний та 3-денний строк. Ще коротший строк – одна доба – встановлено для розгляду справ про дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, злісну непокору, виявлення неповаги до суду та деякі інші.

В КпАП закріплено детальну процедуру розгляду справ. Відповідно до ст.279 розгляд розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності. Всім учасникам провадження роз’яснюються їх права та обов’язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого, як зазначалося, певною мірою нагадує звинувачувальний акт.

Дослідження доказів в справі здійснюється відповідно до вимог ст.280 КпАП, в якій визначаються обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Це входить до обов’язків органу (посадової особи), який повинен з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов’язково встановлюється, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) з’ясовує зазначені обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (наприклад, актами перевірок, різними довідками, характеристиками, протоколами про адміністративне затримання, особистий огляд чи огляд речей тощо). Орган (посадова особа) оцінює докази (тобто вирішує питання про їх достовірність) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.ст. 251-252 КпАП).

Вирішенню завдань боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередженню сприяє виявлення причин та умов вчинення цих правопорушень. Саме тому під час розгляду справи цьому питанню має бути приділено значну увагу. Закон (ст.282 КпАП) вимагає від органу чи посадової особи, який розглядає справу, вносити у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення зазначених причин та умов. Гарантією дієвості таких пропозицій є закріплення обов’язку повідомлення протягом місяця органу (посадовій особи), який вніс пропозиції, про вжиті заходи.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення колегіальним органом ведеться протокол засідання, в якому зазначаються дата і місце засідання, найменування і склад органу, який розглядає справу, її зміст. Обов’язково фіксуються відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, їх пояснення, а також клопотання і результати розгляду останніх. В протоколі зазначаються також документи і речові докази, досліджені під час розгляду справи, відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оскарження. Зазначений протокол підписується головуючим на засіданні органу і його секретарем.

Питання розгляду справ про адміністративні правопорушення тісно пов’язані з визначенням кола та правового статусу безпосередніх учасників провадження.

Центральною постаттю в провадженні є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Навколо неї власне і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб’єктів провадження. В ст.268 КпАП визначено, що ця особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися при розгляді справи юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі. Слід мати на увазі, що рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Г.І. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 КпАП України (справа про право вільного вибору захисника) положення ч.1 ст.268 КпАП, за яким обмежується право на вільний вибір особою, що притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, визнано неконституційним, що потягло втрату ним чинності з дня ухвалення зазначеного рішення. Таким чином, Конституційний Суд України визнав право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою не тільки адвоката, але і іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Слід звернути увагу також на той факт, що в наш час адвокат чи інший фахівець може брати участь лише у розгляді справи про адміністративний проступок, тобто бути присутнім на засіданні. Разом з тим з метою реального захисту прав громадян слід було б забезпечити його участь з моменту складення протоколу або затримання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Врегульовано також важливе питання щодо участі особи, яка притягається до відповідальності, в розгляді справи. Справа про адміністративне правопорушення, як правило, розглядається в присутності цієї особи. Лише якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення, справу може бути розглянуто під час відсутності цієї особи. В ряді випадків участь особи, яка притягається до відповідальності, в розгляді справи є обов’язковою (під час розгляду справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору тощо), і в разі її ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді цю особу може бути піддано приводу.

В ст.ст.269-274 КпАП вичерпно дано перелік процесуальних прав та обов’язків інших учасників провадження – потерпілого, законних представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача.

Так, потерпілому, тобто особі, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, надається право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі. Його може бути також опитано як свідка.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) представляють інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, оскаржувати рішення по справі.

Адвокат чи інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, може знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, і від її імені приносити скарги на рішення по справі. Його повноваження на участь у розгляді справи посвідчуються відповідним документом, який підтверджує право на надання правової допомоги.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, який розглядає справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), який розглядає справу, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов’язаний з’явитися на виклик і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, з дозволу зазначеного органу (посадової особи) ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач, який також призначається, в разі необхідності, органом (посадовою особою), що розглядає справу, зобов’язаний з’явитися на виклик останнього і зробити повно і точно доручений йому переклад.

Розгляд справи закінчується винесенням постанови (виконкоми селищних та сільських рад приймають їх у формі рішення). Постанова остаточно оцінює поведінку особи, яка притягається до відповідальності, встановлює її винність або, навпаки, невинуватість, визначає захід адміністративного впливу.

Відповідно до ст.284 КпАП постанова по справі може бути трьох видів: про накладення адміністративного стягнення, про застосування до неповнолітніх заходів впливу виховного характеру і про закриття справи. Остання виноситься в разі оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадськості, прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити ряд відомостей та реквізитів. Перш за все зазначаються найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дата розгляду справи, відомості про особу, щодо якої вона розглядалася, викладаються обставини, встановлені під час розгляду справи, зазначаються нормативний акт (стаття КпАП), який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, та прийняте по справі рішення.

В разі необхідності в постанові відображається рішення про відшкодування винним майнової шкоди, а також вирішення питання щодо вилучених речей і документів. Будь-яка постанова повинна містити вказівку на порядок і строк її оскарження.

Якщо справа розглядається одноособово посадовою особою, вона повинна бути нею підписана. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні і підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Постанова, відповідно до ст.285 КпАП, оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, а також потерпілому на його прохання.


ІІ. Стадії провадження по справах про адміністративні правопорушення


Провадження по справах про адміністративні правопорушення складається із чотирьох стадій:

1) порушення справи про адміністративне правопорушення;

2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення в справі постанови;

3) оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення (виникає в тих випадках, коли особа, приваблювана до адміністративної відповідальності, або потерпілий не згодні з винесеним у відношенні їхньою постановою. Постанова в справі може опротестувати прокурор);

4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.


Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення укладається в складанні протоколу уповноваженим на те особою або представником громадської організації. До них ставляться посадові особи виконавчих органів сільських, селищних рад, органів внутрішніх справ, органів транспорту, суспільні інспектори охорони природи й ін. Перелік осіб, які мають право становити протоколи про адміністративні правопорушення, наведений у ст. 255 КУпАП.

Наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що є підстави для порушення справи, причому протокол повинен бути складений уповноваженою особою з дотриманням певним, установленим законом форми. У противному випадку справа про адміністративне правопорушення не може бути почато.

У протоколі повинні вказуватися: дата й місце його складання; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, що составили протокол; відомості про особистість порушника; місце, час здійснення й суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для дозволу справи.

Протокол підписується особою, його що склала, і особою, що зробила адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами.

У випадку відмови особи, що совершили правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, що зробила правопорушення, вправі представити прикладені до протоколу пояснення й зауваження по втримуванню протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У деяких випадках, прямо передбачених законом, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Ці випадки вичерпно визначені в ст. 258 КУпАП. Але якщо правопорушник заперечує стягнення, що накладається на нього, то протокол про адміністративне правопорушення складається.

Перша стадія провадження по справах про адміністративні правопорушення закінчується з моменту напрямку протоколу органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. До нього повинні додаватися й всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилучення речей і т.п.).

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення й винесення в справі постанови полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) проводить остаточне розслідування в справі й дає правову оцінку діям особи, що позначено в протоколі як правопорушник.

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готовить його до розгляду. При цьому він вирішує: чи ставиться до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складені протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце його розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, що потерпели, їхніх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, по місцю його здійснення. При розгляді Справи орган (посадова особа) з'ясовує: чи було зроблено адміністративне правопорушення; чи винне дана особа в його здійсненні; чи підлягає воно адміністративної відповідальності; чи є обставини, що зм'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяна майновий збиток; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації або їхніх структурних підрозділах, громадській організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного дозволу справи.


За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк від дня одержання органом (посадовою особою), правочинним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи - одні доба, трьох-, п'яти- і семиденний строк - установлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, у відповідності зі ст. 277 КУпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушенні правил про валютні операції; незаконних посівах і вирощуванні снотворного маку або коноплі; злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена суспільного формування по охороні громадського порядку, військовослужбовця; дрібному хуліганстві й ін. У триденний строк розглядаються справи про виготовлення й використання без належного дозволу радиопередающих устроїв; дрібної спекуляції; торгівлі з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний строк розглядаються справи про дрібне розкрадання державного або колективного майна; порушенні вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, подвергшихся радіоактивному забрудненню, і ін. У семиденний строк розглядаються справи про порушення, пов'язаних з використанням газу, експлуатацією газоиспользующих установок без обліку видатку газу; непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову в справі. Постанова виконавчого органа селищної, сільської ради в справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Утримування постанови і його форма врегульовані в ст. 283 КУпАП. Воно повинне містити: найменування органа (посадової особи), вынесшего постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, у відношенні якого розглядається справа; виклад обставин, установлених при розгляді справи; вказівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Якщо при рішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконавчими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) судами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнового збитку, то в постанові в справі вказуються розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і строк його відшкодування.

Постанова в справі повинне містити рішення питання про вилучені речі й документи (якщо таке вилучення проводилася), а також вказівка про порядок і строк його оскарження.

Постанова колегіального органа приймається простою більшістю голосів членів колегіального органа, присутніх на засіданні, підписується головуючим на засіданні й секретарем цього органа.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КУпАП і інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положенням про адміністративні комісії й ін.). Своє рішення вони оформляють шляхом винесення постанови або роблять запис про мерю стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальникові райвідділу міліції або його заступникові.

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить у відповідності зі ст. 284 КУпАП одне з наступних постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування мер впливу, передбачених ст. 241 КУпАП;

3) про припинення справи.

Постанова про припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації або їхніх структурних підрозділах, громадській організації або трудовому колективі або передачі їхньому прокуророві, органу досудебного слідства, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.

До цих обставин ставляться:

1) відсутність події й складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою до моменту здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, що совершили протиправна дія або бездіяльність;

4) здійснення дії особою в стані гострої потреби або необхідної оборони;

5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акту, що встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення до моменту розгляду справи про адміністративному правопорушенні строків, передбачених ст. 38 КУпАП (двох місяців від дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців від дня його виявлення);

8) наявність по тім же факті відносно особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або невідміненого рішення товариського суду органом (посадовою особою), що має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або невідміненого постанови про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факті кримінальної справи;

9) смерть особи, у відношенні якого було почате провадження в справі.

Якщо ж була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, то воно оголошується негайно по закінченні розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, у відношенні якого воно винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. У випадку, якщо вона висилається, про це робиться відповідна оцінка в справі.

Оголошенням постанови в справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення в деяких випадках обов'язково доводить до відомості громадськості. Ці випадки передбачені в ст. 286 КУпАП.

Наступної (третьої) стадією, що виникає не в кожному виробництві по справах про адміністративні правопорушення, є стадія оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії - одна з найважливіших гарантій прав особи, приваблюваного до відповідальності. Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, у відношенні якого воно винесено, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення врегульований у ст. 288 КУпАП. Постанови адміністративної комісії, комісії з боротьби з пияцтвом обжалуются у виконком відповідної ради або в місцевий (районний, міський) суд; рішення виконавчого органа селищної, сільської ради - у виконавчий орган районного, міського, районного в місті ради або в місцевий (районний, міський) суд; постанова іншого органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд; постанова про накладення іншого адміністративного стягнення - у вищий орган (вищестоящій посадовій особі), після чого скарга може бути подана в місцевий (районний, міський) суд. Рішення суду у всіх наведених випадках є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова про одночасне накладення основних і додаткового адміністративних стягнень може бути в десятиденний строк від дня винесення постанови оскаржено на вибір особи, у відношенні якого воно винесено, або потерпілого в порядку, установленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

За загальним правилом скарга подається в орган (посадовій особі), вынесший постанова в справі про адміністративне правопорушення, а той протягом трьох доби направляє її разом зі справою в орган (посадовій особі), правочинний її розглядати.

Подача у встановлений строк скарги й приношення прокурором протесту припиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виключення становлять випадки, коли виноситься постанова про застосування мер стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), що одержала скаргу або протест на постанову в справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює, чи дійсно в діях особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлені документи в справі, чи не перевищив орган (посадова особа), що розглядала справу, свої повноваження й т.п.

Після цього орган (посадова особа), що розглядала скаргу (або протест), може прийняти одне з наступних рішень:

1) залишити постанову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;

2) скасувати постанова й направити справа на новий розгляд;

3) скасувати постанова й припинити справа;

4) змінити міру стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова відміняється й справа направляється на розгляд компетентного органа (посадової особи).

Прокурор, виявивши, що рішення по скарзі або протесту на постанову в справі про адміністративне правопорушення є незаконним, може опротестувати його.

Скасування постанови є одночасно припиненням справи про адміністративне правопорушення, спричиняє повернення особі, приваблюваному до адміністративної відповідальності, стягнених грошових сум, возмездно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов'язаних із цією постановою. У випадку неможливості повернення предмета вертається його вартість.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - завершальна стадія провадження по справах про адміністративні правопорушення. Її сутність складається в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушникові постановою.


У процесі виконання постанови особи, винні в здійсненні адміністративної провини, піддаються відповідної (установленим законом) обмеженням особистого, морального або матеріального характеру. Тому, як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця, значною мірою залежать рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їхнє попередження, результативність виховання громадян у дусі точного й неухильного дотримання законів.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень урегульований у розділі V КУпАП, Митним кодексом і іншими законодавчими актами України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ його в законну чинність. Це означає, що постанова придбала юридичне значення й обов'язково для виконання.

У відповідності зі ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення обов'язково для виконання державними й суспільними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами й громадянами.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), але й поводження самого порушника. Так, особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинне виконувати ті або інші обов'язки, покладені на нього постановою. Відхилення від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення веде до необхідності застосування відносно правопорушника примусових заходів впливу.

Орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний вчасно й точно зробити у зв'язку із цим ряд дій, установлених КУпАП і іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, направити їх по підвідомчості.

Всі інші юридичні й фізичні особи, причетні до своєчасного й точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківські установи, торговельні підприємства й т.п.), зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, у його реалізації. Орган (посадова особа), вынесший постанова про накладення адміністративного стягнення, покликаний здійснювати контроль за правильною й своєчасною реалізацією цього акту, вирішувати питання, пов'язані з його виконанням.

У відповідності зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення, якщо інше не встановлено КУпАП і іншими актами законодавства України.

Якщо ж постанова про накладення адміністративного стягнення опротестовано прокурором або оскаржено особою, у відношенні якого воно винесено, або потерпілим, воно виконується після залишення протесту або скарги без задоволення. Це положення не поширюється на випадки накладення стягнень у вигляді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф стягується на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Виконанням постанов займаються різні державні органи. При цьому вони здійснюють подвійну за своїм характером діяльність: по обігу постанов до виконання й по безпосередньому їхньому виконанню. І та, і інша діяльність утворить єдину стадію виконання постанов, але є її різними етапами.

На етапі обігу постанови до виконання юрисдикционные органи (ті, що вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень) насамперед повинні вчасно вислати винесену постанову органу-виконавцеві. В утримування цієї діяльності входять також здійснення контролю за своєчасним і правильним виконанням постанов і рішення всіх пов'язаних із цим питань (відстрочка, припинення виконання постанов і ін.).

Безпосереднє виконання постанов покладене на уповноважені на те органи (органи внутрішніх справ, виконавчу службу, митні органи й ін.)

У виробництві по деяких правопорушеннях юрисдикционный орган, вынесший постанова, уповноважений сам виконати його. Наприклад, за відхилення від реалізації вогнепальної, холодної або пневматичної зброї й бойових припасів уповноважені органи внутрішніх справ (посадові особи) можуть становити протокол про адміністративне правопорушення, застосовувати до правопорушника возмездное вилучення зброї й бойових припасів. Вони ж виконують винесену постанову шляхом вилучення зброї й боєприпасів.

Як ми вже відзначали, за загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення. Але законодавець у ст. 301 КУпАП передбачив можливість відстрочки виконання постанови, якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт або штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці здійснення адміністративного правопорушення) є неможливим. У цьому випадку орган (посадова особа), вынесший постанова, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця.

У ст. 302 КУпАП зазначені обставини, які виключають можливість початку або подальшого провадження в справі й служать підставами припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо воно винесено. До них ставляться: 1) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасування акту, що встановлює адміністративну відповідальність за дану провину; 3) смерть особи, у відношенні якого було почато провадження в справі.

Стаття 303 КУпАП установлює строк давнини, по закінченні якого постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню. Якщо постанова не була звернена до виконання протягом трьох місяців від дня винесення, то воно не підлягає виконанню. У цей строк не включається час, на яке виконання постанови припиняється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови по ст. 301 КУпАП, а також пов'язане із приношенням протесту або подачею скарги.

Законодавством можуть установлюватися й інші, більше тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень. У відповідності зі ст. 139 Митного кодексу конфіскація предметів, що з'явилися безпосереднім об'єктом порушення митних правил, і предметів зі спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон із прихованням таких предметів, проводиться незалежно від часу їхнього виявлення.


Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), вынесшим постанова.


Методичні рекомендації підготовлені Томаківським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області