Продуктивні засоби утворення лексичних одиниць в сучасній англійській мові зміст
Вид материала | Документы |
Содержание1.2. Елементи продуктивного словотворення в сучасній англійській мові |
- Ґендер у лінгвістиці. Чоловіча І жіноча мова, 152.36kb.
- Розділ І. Теоретичні принципи дослідження кольороназв у сучасній лінгвістиці розділ, 438.57kb.
- Аксененко Б. Н. Предлоги английского языка, 11.53kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 220.77kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 220.44kb.
- Методика роботи над простими задачами на конкретний зміст добутку та частки з елементами, 139.86kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 299.35kb.
- Харківської міської ради харківської області проектна технологія як засіб реалізації, 89.72kb.
- Становлення теорії безсполучникового речення у слов'янському мовознавстві, 628.83kb.
- Організація Північноатлантичного Договору: зміст І характер діяльності. Утворення, 130.54kb.
1.2. Елементи продуктивного словотворення в сучасній англійській мові
Виробництво нових лексичних одиниць відбувається по певних словотворчих моделях, що історично склалися в даній мові. При цьому із ключових проблем словотвору є проблема продуктивності моделі або способу словотвору.
До теперішнього часу безперечними встановленими ознаками дериваційних відносин визнані похідність за формою й умотивованість за змістом.
Сучасна англійська мова має у своєму розпорядженні багато способів утворення нових слів, до числа яких відноситься слововивід, словоскладання, конверсія, скорочення, зворотний словотвір, лексично-семантичний спосіб, чергування звуків і перенесення наголосу в слові (фонологічний спосіб) і т. ін. Однак не вісі перераховані способи використовуються однаковою мірою, і питома вага кожного з них у словотворчому процесі неоднакова. Такі способи, як слововивід і словоскладання, дають основну кількість новотворів.
За даними В.М.Іванова, з їхньою допомогою створюється 88% нових слів (з 3000 досліджених слів). Інші ж, наприклад, конверсія, лексико-семантичний спосіб – утворюють нові слова в меншій кількості, і, нарешті, треті, до числа яких можна віднести чергування звуків і переніс наголосу в слові, малопродуктивні й у цей час майже не використовуються, переходячи в розряд історичних способів. У зв’язку із цим, прийнято виділяти:
- малопродуктивні афікси,
- продуктивні,
- афікси, що володіють так званою «абсолютною продуктивністю», тобто такою здатністю слововиводу, при якій афікс має мінімальні обмеження в сфері свого застосування як словотворчий елемент.[24]
Продуктивність, як відомо, є однією з головних характеристик всіляких язикових одиниць. Особливого значення набуває продуктивність, зокрема, при характеристиці словотворчої моделі, що є центральним механізмом у створенні нових слів. Тому що в словотворі поняття продуктивності, крім моделей, поширюється й на афікси, основи, тобто словотворчі елементи, а так само на способи словотвору. Семантика самого слова «продуктивність» дуже широка. Можливо, саме цей факт і став причиною того, що по окремих аспектах цього поняття й навіть по його основних характеристиках єдиної думки серед дослідників не існує.
Важливо відзначити, що в теорії словотвору «продуктивність» має синонімічний термін – «словотворча активність, під якою мається на увазі здатність того або іншого утворення, наприклад, словотворчого елемента, утворювати нові слова. Модель, афікс, основа можуть бути активні у створенні нових слів і, навпаки, можуть бути пасивні, тобто з їхньою допомогою утвориться незначна кількість слів або не утвориться зовсім.
Продуктивними варто вважати такі моделі, за якими на даному етапі розвитку мови утворюються нові слова.
А під продуктивністю відповідно мається на увазі те число слів, що виникло за період існування в мові даного словотворчого афікса, і частотність появи новотворів з даним афіксом у даний відрізок часу.
Повертаючись до відзначеного раніше, варто підкреслити, що слововивід і словоскладання як способи створення нових слів, таким чином, є найбільш продуктивним, а значить основними способами англійського словотвору, і їхнє вивчення, безумовно, буде більшою мірою сприяти виявленню внутрішніх законів та тенденцій розвитку словотворчого процесу.
Іншою своєрідною особливістю англійського словотвору є його переважно іменний характер, на що вказує ряд досліджень. Так, Ч.Поттер відзначає, що перевага використання й утворення в англійському мовленні іменинників у порівнянні з дієсловами й навіть називає це явище, розповсюджене в сучасному слововживанні, noun desease – «захворюванням іменниками». Природно, це накладає свій відбиток і впливає на процес словотвору, у якому іменна номінація переважає над іншими видами номінації. Так, за даними В.Н.Іванова 92% всіх новотворів у дослідженому їм корпусі слів падає на іменний словотвір, інші 8% розподіляються між дієсловом (7%) та іншими частинами мови (1%). Безумовно, наведені дані вимагають подальшої перевірки на більшій кількості матеріалу, але й ці цифри досить переконливо вказують якщо не на остаточні висновки, то на тенденцію розвитку словотворчого процесу.
Іменний характер властивий так само й слововиводу й словоскладанню, досить указати на значну кількість продуктивних моделей імен іменників і прикметників і порівняно обмежене число їх у дієслів, прислівників й інших частин мови.
Таким чином, у загальному плані про активну словотворчу модель, її продуктивності судять звичайно по наявності й кількості створених на її основі новотворів.
Продуктивний словотвір у художній прозі перебуває в повній відповідності із загальними тенденціями продуктивного словотвору сучасної англійської мови. Сучасні англійські й американські прозаїки використовують переважно морфологічні способи словотвору – транспозиції, суфіксацію, словоскладання. Це цілком пояснюється тим, що в основі образа в мистецтві, особливо словесного образа, лежить принцип асоціативності. Для того, щоб на основі асоціативних зв’язків знову створена одиниця мови була усвідомлена читачем як образна, вона повинна бути створена на основі звичних і легко пізнаних читачем моделях мови (у нашому випадку словотворчих моделях).
У більш широкому плані такі спостереження можуть служити непрямим показником соціального статусу художньої літератури в суспільстві. Сучасна художня проза, являючи собою дотепер потужний шар друкованої літератури розвиненого народу, безсумнівно, є переконливим матеріалом, джерелом відомостей про активність, продуктивність, універсальність словотворчих моделей і засобів мови, про шляхи їх розвитку, еволюції. Словотворчі тенденції художньої прози в цілому перебувають у руслі словотворчих тенденцій загальнолітературної мови.
З іншого боку, незважаючи на багатство, розмаїтість й оригінальність лексичних новотворів, представлених у художній прозі, практично жоден з них надалі не став фактом язикової системи, залишаючись фактом мовлення, словом на один раз.