Становлення теорії безсполучникового речення у слов'янському мовознавстві
| Вид материала | Документы |
- І. Я. Франко як дослідник слов'янського фольклору, 54.96kb.
- Уміти будувати діалог з урахуванням ситуації та учасників спілкування, дотримуватися, 328.07kb.
- Уміти будувати діалог з урахуванням ситуації та учасників спілкування, дотримуватися, 328.41kb.
- Випереджаючі завдання для учнів 11-х класів, у зв’язку з призупиненням занять, 25.85kb.
- Перелік завдань з «економічної теорії» для студентів заочної форми навчання, 124.09kb.
- Реферат цикл наукових праць "Інформаційно-еволюційна економіка І проблеми її становлення, 196.89kb.
- 2. Запишіть речення, виконайте синтаксичний розбір (підкресліть головні та другорядні, 220.62kb.
- Завдання ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови І літератури, 295.83kb.
- Питання для підготовки до іспиту з курсу, 41.81kb.
- «Виникнення І становлення професії економіста», 412.55kb.
СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ БЕЗСПОЛУЧНИКОВОГО РЕЧЕННЯ У СЛОВ'ЯНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
- Традиційне розуміння БСР як варіантів ССР або СПР.
- БСР – окремий тип складних структур.
- Семантична наповненість БСР у зіставленні із сполучниковими.
Література:
- Дорошенко С.І. Безсполучникові складні конструкції в сучасній українській мові. – Харків, 1980.
- Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. – К., 1994.
- Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К., 1993.
- Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К., 2004.
1. У слов'янському мовознавстві вчення про БСР формувалося протягом тривалого часу, набуваючи все більш окреслених форм і перетворюючись кінець кінцем на самостійну проблему.
Першим у слов'янській лінгвістиці вказав на існування складних речень без сполучників М.В.Ломоносов у роботі «Краткое руководство к красноречию». Учений визнавав переваги безсполучникового зв'язку над сполучниковим в окремих стилях мови. Те, що Ломоносов вніс аналіз складних конструкцій не до граматики, а до праці з риторики, дало підстави деяким дослідникам твердити, що ломоносівська характеристика безсполучникових складних утворень є власне стилістичною. Однак такий висновок не враховує теоретичних основ граматичного вчення Ломоносова:
- ідучи за традицією античних мислителів, він виносив за межі граматики вчення про період (так Ломоносов називав складне речення): теорія речення й періоду належить до риторики. До граматики вчений відносив фонетику, вчення про частини мови, синтаксис словосполучення. У риториці безсполучниковість тісно пов'язана зі сполучниковим зв'язком компонентів у складній єдності і виводиться з нього. Отже, Ломоносов розглядав безсполучникові складні одиниці як утворення з опущеними сполучниками.
Такий погляд на БСР закріпився в теоретичних концепціях вітчизняних синтаксистів 19 і 20 ст., проіснував до наших днів.
Ломоносівське вчення уточнювалося і розширювалося разом зі становленням загальної теорії синтаксису складного речення, залученням до граматичного аналізу не тільки унормовано літературних, але й усно-розмовних елементів.
У розвиткові наукового синтаксису велику роль відіграв послідовник Ломоносова О.Х.Востоков. Він звернув увагу на загальний зміст БСР, у яких він бачить смислову залежність складових частин одна від одної, які проте не зв'язані сполучниками. Цією тезою визнавалася можливість значеннєвим взаємовідношенням компонентів виражати зміст складних конструкцій.
Вплив на розвиток синтаксичної думки мали погляди М.І.Греча: у його працях термін «складне речення» вперше вжитий у сучасному розумінні. Учений зауважував, що безсполучниковість виникає, коли взаємне відношення поєднуваних речень зрозуміле з їх смислу і місця. Цінність цього спостереження – у визнанні ролі компоненторозташування складників безсполучникової єдності. Греч зараховував БСР до розряду сурядних: оскільки в них немає сполучних елементів, тому вони схожі на самостійні речення.
Такої ж думки дотримувалися русисти, чеські й словацькі синтаксисти.
Лише з кінця 50-х років ХХ ст. почали розрізняти сурядність і підрядність безсполучникових утворень.
Поштовхом до активного розвитку синтаксичної думки в середині і ІІ половині 19 ст. стали праці Ф.І.Буслаєва. Свої історичні екскурси вчений широко пов'язував з аналізом мови народних говорів, фольклору, літературних джерел 18-19 ст., що дозволило зробити цінні спостереження: залежність підрядного речення може виражатися не тільки сполучниками, але й формами дієслівних способів. ПР.: имей я время, пришел бы. Це зауваження відразу ввійшло в науковий обіг.
Не визнавали граматичної своєрідності безсполучникових конструкцій і наступні покоління синтаксистів 19 – поч. 20 ст., але своїми студіями сприяли формуванню наукових основ безсполучниковості.
О.О.Потебня спеціально не вивчав питання синтаксису, але його принагідні зауваження стали науковим відкриттям і не втратили свого значення дотепер:
- у процесі історичного розвитку мови виникають нові варіанти будови речень. Учений довів, що за походженням безсполучниковість давніша від сполучниковості і що окремі види давніх безсполучникових структур дійшли до нас. Цей висновок був підтверджений науковими даними історичного синтаксису слов'янських мов.
Хоча були й протилежні погляди: Ф.Є.Корш наполягав на пізнішому виникненні й розвиткові безсполучникових конструкцій.
Пізніше було доведено, що не тільки сполучникові речення приходять на зміну старій безсполучниковості, але й, навпаки, різні види безсполучникових речень приходять на зміну сполучниковим.
У працях П.Ф.Фортунатова проблеми БСР не знайшли широкого всвітлення, але одне його спотереження варте уваги:
- припускаючи можливість вираження сурядності й підрядності без сполучників, він називає безсполучникові конструкції з підрядними реченнями «злитно-складними», вказуючи на особливість порядку слів у підрядній частині, що надає їй ознак підрядності. Однак ця думка не отримала розвитк свого часу, і тільки в сучасній теорії вона підтверджена мовними даними.
У синтаксичних дослідженнях ХХ ст. на порядку денному стояло головне таке питання: розгляд складних речень не як механічної сполуки простих, а як цілісних структурно-семантичних утворень, що розрізняються за ознаками синтаксичного зв'язку їхніх частин.
Так, Д.М. Овсянико-Куликовський (1912 р.) називав складним реченням «поєднання двох або більше речень, які утворюють одне синтаксичне ціле».
Сучасне розуміння цілісності складних речень висловив В.О.Богородицький: «У всякому складному реченні його частини складають одне зв'язане ціле, тому, будучи взяті окремо, уже не можуть мати повністю попереднього смислу або навіть зовсім неможливі, подібно до того, як морфологічні частини слова існують тільки в самому слові, але не окремо від нього».
Визнання цілісного синтаксичного вираження єдиної думки посилило увагу вчених до граматичної специфіки складних утворень. → Різне тлумачення терміна «складне речення»:О.М.Пєшковський – «складне синтаксичне ціле», О.О.Шахматов – «поєднання речень», А.М. Мухін – «період».
В.О.Богородицький відзначав проміжні між сурядністю та підрядністю утворення, у яких обидві частини взаємно зумовлюють одна одну. О.М.Пєшковський висловив застереження щодо неможливості цілковитого застосування понять сурядності й підрядності до БСР: «безсполучниковість, якщо навіть розрізняти в ній відтінки підрядності і сурядності, слід все-таки відрізняти від справжньої сполучникової сурядності та підрядності». Однак ця думка вченого не набула розвитку, та й сам Пєшковський пізніше від неї відмовився, залишаючись на традиційних позиціях.
М.М.Петерсон взагалі заперечував їх існування: визначаючи синтаксис як учення про словосполучення, а не речення, пропонує такий поділ складних речень: 1) поєднання словосполучень без сполучників; 2) за допомогою сполучників; 3) поєднання словосполучень відносними словами. Ця позиція зазнала наукової критики.
О.М.Пєшковський, вивчаючи ритмомелодійні засоби синтаксису в безсполучникових складних утвореннях, дійшов висновку, що інтонація тільки тоді стає граматичним показником, «коли значення тієї чи іншої інтонації тотожне зі значенням тієї чи іншої групи сполучників». Цей підхід дав можливість ученому виділити групу безсполучникових єдностей із сурядним і підрядним зв'язком, а також групу «недиференційованих складних цілих». Уперше висловлена думка про те, що співвідносні категорії сурядності/підрядності охоплюють не всі складні речення.
Ця ідея далі була розвинена в роботах В.А.Бєлошапкової та ін. російських і українських учених ХХ ст.: однак інтонація є важливим, проте не єдиним засобом граматичного зв'язку частин БСР. Дослідження довели, що синтаксичні відношення предкативних компонентів безсполучникових конструкцій виражаються: порядком розташування складників, видо-часовим співвідношенням присудків, наявністю лексичних елементів відповідної семантики.
Плідними були пошуки граматичних ознак БСР у вітчизняній науці 30-40-х років ХХ ст: тоді намітився відхід від традиційного розуміння БСР як різновидів ССР і СПР, оскільки не всі безсполучникові єдності чітко співідносяться з двома видами сполучникових складних конструкцій.
2. Початок 50-х років: помітною віхою в становленні теорії безсполучникововсті було принципово нове тлумачення БСР, висловлене М.С.Поспєловим: БСР – це самостійний структурно-семантичний тип, що існує незалежно від сполучникових утворень.
Цей погляд ученого сприяв абсолютизації БСР, що привело деяких авторів до повного заперечення будь-яких зіставлень сполучникових і безсполучникових складних конструкцій. Так, наприклад, М.В.Павлюк у роботі «Очерки по сравнительной грамматике восточнославянских языков» пише: «БСР виділяються в самостійні синтаксичні конструкції складних речень і не становлять різновиду сполучникових складних речень. Причому навіть за смисловими відношеннями частин БСР не можна розглядати як синтаксичні синоніми до того чи іншого типу сполучникових речень».
ВИСНОВОК 1. Заперечення традиційного уявлення про безсполучникові кончтрукції як сполучникові тільки без сполучників поклало початок протилежній тенденції у вивченні їх семантичних і граматичних ознак, → 2 головних напрями у трактуванні БСР:
- традиційний (БСР є семантичними і граматичними різновидами ССР і СПР);
- новий (СБР є самостійним структурно-семантичним типом, незалежним від сполучникових складних структур).
↓
цей напрям переріс у самостійну теоретичну проблему з 2 питаннями:
а). обґрунтування граматичної природи безсполучникововсті і на цій основі визначення їх місця серед інших типів складних речень;
б). виявлення наукових засад класифікації безсполучникових складних структур.
З новими поглядами на питання БСР виступили також Є.І.Каратаєва, Є.А.Іванчикова та ін. Під впливом Поспєлова змінилося тлумачення БСР і в багатьох укр. посібниках.
Однак не всі мовознавці поділяли думку про БСР як окремий тип. + У рос. роботі «Основы построения отражательной грамматики современного русского языка» (1966 р.) запропоновано сприймати безсполучникові складні конструкції елементами тексту, а не реченнєвими одиницями, та називати їх безсполучниковими сполуками слів.
В.А.Бєлошапкова в основному погоджується з Поспєловим, але вважає, що для виділення БСР в окремий тип необхідно брати до уваги не тільки значення БСР, а й структуру – замкненість/незамкненість будови, незаміщеність синтаксичної позиції. Безсполучникові речення незамкненої структури вважає такими ж, як сполучникові складносурядні.
Автори «Русской грамматики: в 2 томах» (1980 р.) виводять БСР взагалі за межі складних речень, вважаючи їх безсполучниковим поєднанням простих речень, адже «безсполучниковість не є граматичним зв'язком». Крім того, безсполучниковий засіб поєднання речень обмежений переважно рамками розмовної мови. Але: БСР не є поєднанням речень, бо характеризуються не тільки граматичними засобами зв'язку, але й семантичними і комунікативними.
С.І.Дорошенко в монографії «Безсполучникові складні конструкції в сучасній українській мові» (1980 р.) трактує складні безсполучникові конструкції як синоніми сполучникових, характеризуючи їх зі стилістичного погляду.
Але, як зазначають Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. у роботі «Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання» (1994 р.): для передачі безсполучникових відношень використовуються, як правило, семантичні чи комунікативні засоби, а не граматичні → більшість складних безсполучникових конструкцій не має граматичних моделей (структурних схем) і парадигм. → Автори пропонують назвати БСР безсполучниковими комунікатами. Ті ж складні безсполучникові конструкції, що співвідносні зі сполучниковими реченнями, становлять міжрівневі складні безсполучникові деривати – вони будуються за певними семантико-комунікативними моделями. «Міжрівневі безсполучникові комунікати і деривати – це особливі синтаксичні одиниці, що більшою чи меншою мірою співвідносні зі складними сполучниковими реченнями, але не мають граматичних моделей та парадигм, які б створювалися сполучниками чи відносними словами».
Аналіз вузівських підручників:
1). Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г., Поповський В.Д. СУМ. – К., 1974.
«Прості речення в складному об'єднуються способом сурядності, способом підрядності, а також безсполучниково – залежно від характеру відношень між частинами складного речення і засобів оформлення зв'язку. Сурядність, підрядність і безсполучниковий зв'язок – це три основні типи сполучення речень у складне» [стор. 324].
За характером синтаксичних відношень БСР:
| ↓ | ↓ |
| з однотипними частинами | з різнотипними частинами |
| (співвідносні з ССР: єднального, зіставного, протиставного співвідношення). | (співвідносні з СПР: причинові, причиново-наслідкові, умовні, часові, міри і ступеня, способу дії, з'ясувальні, з'ясувально-означальні). |
2). Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К., 1982.
ССР і СПР, входячи до складу сполучникових, лише у своїй сукупності протиставляються БСР. За ступенем структурно-семантичної єдності: max ступінь у СПР, min – БСР, а ССР належать до проміжних конструкцій. Специфіка БСР: вираження комплексу смислових відношень → вони є семантично багатшими від співвідносних сполучникових. Їх аналізують в семантичному плані:
1) речення із значенням одночасності дій або станів;
2) …часової послідовності дій або станів;
3) … зіставлення й протиставлення;
4) …з часовим значенням у першій частині;
5) … зі значенням умови в першій частині;
6) … зі значенням причини в другій частині;
7) … зі значенням наслідку в другій частині;
8) … із з'ясувальним значенням у другій частині;
9) … з пояснювальним значенням у другій частині;
10) …з приєднувальним значенням, де друга частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній.
3). Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. СУЛМ. – К., 1989.
| Сполучникові ↓ ↓ | Безсполучникові |
| ССР СПР | можуть бути співвідносними із сполучниковими складними реченнями і неспіввідносними з ними. За характером відношення між частинами поділяються: 1) БСР з однотипними частинами (співвідносні з ССР), означають: одночасність дій або явищ, часову послідовність дій або явищ, зіставлення або протиставлення; 2) БСР з різнотипними частинами (співвідносні з СПР), виражають відношення: з'ясувально-об'єктні, наслідково-причинові, причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, наслідково-часові, із значенням допустовості. + 2 типи конструкцій: а) з можливим перетворенням у сполучникові складні речення; б) з неможливим перетворенням у сполучникові (це переважно речення з пояснювальними або приєднувальними відношеннями). |
4). Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К., 1993.
| Безсполучникові ССР | Безсполучникові СПР | БСР з недиференційованим синтаксичним зв'язком між частинами |
| Функціонують у сфері ССР відкритої структури (єднальні речення з часовими відношеннями), перебувають на периферії БСР. | Незначна їх кількість: становлять найпериферійніший різновид складнопідрядних конструкцій; функціонують тільки у сфері прислівного підпорядкування | Вони утворюють синтаксичне ядро БСР, мають закриту структуру, вирізняються за семантичними класами: зіставні, протиставні, часові, причинові, наслідкові, умовні, пояснювальні. |
5) СУМ / за ред. О.Д.Пономарева. – К., 1997.
| Сполучникові ↓ ↓ | Безсполучникові | |
| ССР СПР | це такі синтаксичні конструкції, компоненти яких об'єднуються в одне змістове й синтаксичне ціле без сполучників і сполучних слів, за допомогою інтонації (4 типи: перелічувальна, зіставна, зумовлена, пояснювальна) та інших синтаксичних засобів. | |
| | З однотипними частинами відкритої та закритої структур: єднальні, перелічувальні, зіставно-протиставні. | З різнотипними частинами тільки закритої структури: умовні, часові, допустові, причинові, наслідкові, пояснювальні, з'ясувальні. |
6). Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К., 2004.
О
собливість БСР: вони поліфункціональні, семантика їх не завжди чітко диференційована.→ можна трансформувати одночасно і в СПР, і в ССР.| Елементарні | Неелементарні |
  | |
| Закритої структури | Відкритої структури |
| (закритість структури властива елементарним реченням) | (відкритість структури передбачає розгортання елементарного речення в неелементарне) |
 | |
| З однорідними частинами | З неоднорідними частинами |
| (співвідносяться із сурядними частинами ССР) | (співвідносяться і головною і підрядною частинами СПР) |
| Відношення: часові, зіставно-протиставні. | Відношення: умовні, причиново-наслідкові, часові, допустові, цільові; не можна перетворити на сполучникові: пояснювальні, пояснювально-приєднувальні. |
7). Бевзенко С.П., Литвин Л.П., Семеренко Г.В. СУМ: Синтаксис. – К., 2005.
БСР як самостійний структурно-семантичний тип складних речень, що існують незалежно від сполучникових утворень – ССР і СПР, хоча й співвідносяться з ними.
За характером відношень між предикативними частинами:
| БСР з однотипними частинами (БСР однорідного складу) | БСР з різнотипними частинами (БСР неоднорідного складу) |
| речення з перелічувальними (одночасність, часова послідовність) та зіставно-протиставними відношеннями | з'ясувально-об'єктні, часові, умовні, причинні, наслідкові, порівняльні тощо. |
8). СУЛМ / за ред. М.Я.Плющ. – К., 2005.
| БСР з однотипними частинами | БСР з різнотипними частинами |
| речення з перелічувальними та зіставно-протиставними відношеннями | з'ясувально-об'єктні, часові, причинові, умовні, наслідкові, порівняльні тощо. |
ВИСНОВОК 2: відсутність диференційованих показників сурядності чи підрядності (сполучників і сполучних слів) нейтралізує їх протиставлення в системі БСР → це перешкоджає поділу всіх БСР на складносурядні й складнопідрядні. → Неможливо однозначно трансформувати БСР в ССР чи СПР. → неможливо використати принцип підстановки сполучників і сполучних слів для встановлення типу синтаксичного зв'язку між компонентами БСР.
ПР. 1: БСР причиново-наслідкового типу Защебетав соловейко – пішла луна гаєм (Шевч.) → ССР: Защебетав соловейко, і пішла луна гаєм + СПР: Защебетав соловейко, тому пішла луна гаєм.
ПР. 2: часове БСР Зійде сонце – утру сльози (Шевч.) → ССР: Зійде сонце, і утру сльози + СПР: Коли зійде сонце, утру сльози.
ПР. 3: допустове БСР На руках мозолі – мамалига на столі (Н.тв.) → ССР: На руках мозолі, зате мамалига на столі + СПР: Хоч на руках мозолі, але мамалига на столі.
ВИСНОВОК 3: неможливо використати принцип підстановки сполучників і сполучних слів для встановлення типу синтаксичного зв'язку між компонентами БСР → не всі БСР можна трансформувати в сполучникові.
ПР. 1: конструкції, у яких присудок першої частини підводить до сприймання другої: Дивлюсь ранком – вже заволочене серпанком сіреньке небо (А.Головко).
ПР. 2: конструкції, де наступний компонент коментує першу частину чи одне її слово, сполуку лексем: За два тижні на її новому, недавно випущеному з заводу тілі з'явилося багато подряпин і чотири червоні зірки – знак того, що вона підбила чотири фашистські танки (В.Козаченко).
ВИСНОВОК 4: принцип підстановки сполучників і сполучних слів не виправдовує себе і взастосуванні до тих БСР, що семантично близькі до СПР, але не припускають встановлення підрядного сполучника без зміни морфологічних форм окремих лексем.
ПР. 1: БСР, у яких постпозитивний компонент називає мету дії препозитивного компонента: Дмитрику, наріж квітів, я зроблю букет для нареченої (О.Корнійчук). за значенням БСР наближається до СПР мети, але в нього не трансформується. Зате між компонентами може бути вставлений сполучник сурядності єднальний.
ПР. 2: у конструкціях з ірреальною умовністю: Не будь нас з Григорієм, ніхто б тої науки в Харкові й не нюхав (О.Довженко). БСР семантично близьке до СПР умови, але не трансформується в нього, однак можливий сполучний сурядності.
ВИСНОВОК 5: серед БСР єдністю формального і семантичного вираження типу зв'язку відзначається лише один різновид структур: речення з прелічувальною семантикою зі значенням одночасності (Земля стогнала і здригалася, камінь тріщав у пекельному вогні), у різночасовому плані (Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти). У цих БСР тип граматичного зв'язку – сурядність не нейтралізується. Але це не дає права вилучати ці типи конструкцій з розряду БСР і відносити їх до ССР, оскільки:
1) вони мають важливу структурну ознаку – відсутність сполучника сурядності. + певні речення з перелічувальною семантикою не трансформуються на сполучникові. ПР.: Один взвод учився орудувати гвинтівкою в атаках, другий пристрілювався до мішеней, третій вчився шикуватися в колони.
2) безсполучниковість надає конструкціям із значенням перелічуваності смислової своєрідності, не властивої ССР.
ПР.: І руки Чехова й Толстого благославляли їй [М.Заньковецькій] дорогу, і Мирний голову клонив благоговійно перед нею, і Лисенко її любив співуче-ніжною душею (М.Рильський). Тут повторюваний сполучник і служить для підкреслення, виділення предметів, осіб чи явищ. Його зняття позбавляє фразу значення наголошуваності на словах → робить її значеннєво відмінною від сполучникового утворення.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК: через відсутність опозиції сурядність/підрядність складні речення, частини яких з'єднані без сполучників, не можна поділяти на ССР і СПР, хоч в окремих з них наявний сурядний чи підрядний зв'язок: сурядний у перелічувальних структурах, а підрядний – в умовно-наслідкових (Прийшов би, домовились би). У всіх інших видах відношень тип зв'язку недиференційований → протиставлення сурядності/підрядності немає. → БСР – структурно і граматично є окремим самостійним типом синтаксичних утворень.
3. Проф. С.І.Дорошенко всі безсполучникові конструкції поділяє на 2 групи:
| не співвідносні з жодним з видів сполучникових утворень | співвідносні з ССР або СПР |
| ↓ Посідають самостійне місце у вираженні певних значень, які сполучниковими складними конструкціями не відтворюються | ↓ Не мають значеннєвої тотожності ні з ССР, ні з СПР: вони значеннєво близькі, але через відсутність сполучникового зв'язку набувають семантичної своєрідності, не характерної для сполучникових структур. |
ПР.: Обридло тут – туди мандруйте на втіху павукам (Л.Глібов). Значення БСР: умовно-наслідкове + відтінок питальної модальності = фраза отримує риси роздуму.
→ Якщо обридло тут, то туди мандруйте на втіху павукам. Значення СПР: умовно-наслідкове, без прикмет питальної модальності.
Висновок: у результаті трансформації БСР у сполучникове уворене семантично близьке речення → БСР і СПР є семантичними синонімами, а не значеннєво тотожними складними одиницями.
Теза 1: безсполучниковість сприяє виникненню багатоплановості відношень між компонентами → вираженню семантичної багатозначності всього складного утворення.
Багатозначність БСР – це властивість їх виражати кілька значень, одне з яких є основним, інші – супровідні. → Семантична своєрідність БСР: у здатності однієї конструкції передавати пучок значень.
Закономірності:
ПР.1: вираження умовно-наслідкового значення + виразні часові відношення між компонентами: На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (П.Тичина).
ПР.2: значення мети + часова послідовність: Пусти ж мене, моя мати, у степ жита жати; Буду жати-пильнувати, Доленьки шукати (Н.тв.).
ПР.3: значення допусту + відтінок протиставлення: Лиха іскра поле спалить, сама згасне (Н.тв.).
Теза 2: відсутність сполучників, подовжена пауза між складовими частинами в поєднанні з своєрідною інтонацією надають БСР експресивного відтінку, динаміки, не властивих сполучниковим реченням.
ПР.1: відшутніша динаміка зіставлення й протиставлення: Без тебе тьмою все повите, з тобою сяє все кругом (В.Сосюра).
ПР.2: виразніше передається дія-причина та її результат: Людська кров не водиця – проливати не годиться. Пор. із сполучником: Людська кров не водиця, тому проливати не годиться. Втрачається жвавість викладу, натомість відчувається розсудливість.
ПР.3: чіткіше формулюють значення прямої зумовленості: У товаристві лад – усяк тому радіє (Л.Глібов).
Висновок: структура цих безсполучникових утворень відзначається внутрішньою компактністю, зібраністю, що надає змісту відчутної експресії.
БСР у різних жанрах і стилях мови:
1). Народнопоетичний жанр багатий на ці конструкції, вони відбивають уснорозмовне мовлення: на структурно-семантичному співвідношення будуються прислів'я та приказки, яким властива динаміка та експресія: Учись – на старість буде як знахідка.
2). У художньому стилі ця особливість БСР використовується як стилістичний засіб: у діалогічному мовленні вони відтворюють живе розмовне спілкування персонажів. У монологічне мовлення БСР вводяться з метою відтворення сконденсованого, пожвавленого викладу.
3). У публіцистичному стилі: у заголовках (Умови однакові – результати різні), у текстах газетних матеріалів.
4). Науковий стиль: для передачі динаміки викладу.
5). Офіційно-діловий стиль: для формування виразної логічності повідомлень.
Висновок: відсутність сполучника є тим формантом динаміки, експресії викладу, які властиві складним безсполучниковим конструкціям як стилістичним одиницям, не тотожним ні з ССР, ні з СПР. У зіставленні з ними БСР є семантико-стилістичними синонімами, використання яких диктується заданістю тексту, ситуацією мовлення.
Синтаксичні синоніми (за С.І.Дорошенком) – це структурно однотипні чи різнотипні синтаксичні сполуки, які, будучи близькими щодо граматичного значення, передають смислові відтінки або які завдяки стилістичному забарвленню стають приналежністю певного стилю чи функціонують у мові з колоритно-стильовим відтінком як стилістичні одиниці. Такими є БСР і сполучникові.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК:
- функціонування БСР у ролі синтаксичних синонімів накладає обмеження на взаємозаміну безсполучникових і сполучникових синтаксичних конструкцій;
- БСР – це поліпредикативні конструкції, не залежні від сполучникових складних структур ні граматично, ні синтаксично.
- Співвідносність БСР і сполучникових – стилістична.