План: Детермінанти злочинності. Види зв язків у кримінологічній детермінізації. Причинність в кримінології, її особливості
| Вид материала | Документы |
- Тема №4 Поняття причин І умов злочинності в кримінології, 54.54kb.
- Тема №1 Поняття, предмет, методи та система кримінології, 76.7kb.
- Тема №2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні, 19.87kb.
- України Головне управління юстиції у Полтавській області Особливості правового регулювання, 381.55kb.
- Дипломна робота на тему: Глобалізація світогосподарських зв’язків, 1844.31kb.
- Навчальна програма з дисципліни "рекреаційно-оздоровча робота" для підготовки магістрів, 142.58kb.
- Міністерство освіти України, 413.6kb.
- План: Вступ. Сутність кредиту. Види І форми кредиту. Роль кредитуу відтворенні валового, 16.99kb.
- План: Вступ. Сутність кредиту. Види І форми кредиту. Роль кредитуу відтворенні валового, 359.53kb.
- План Особливості інтер'єру при проведенні ділової бесіди Особливості жіночого ділового, 226.95kb.
План.
1. Поняття та ознаки пенітенціарної злочинності.
2. Причини і умови злочинної поведінки в місцях позбавлення волі.
3. Типи злочинців, які вчиняють злочини в установах відбування покарання.
4. Профілактика злочинів в установах відбування покарання.
Монографії, посібники, лекції
Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Психологические особенности осужденных за кражи личного имущества и индивидуальная работа с ними.-М., 1989.
Антонян Ю.М. и др. Особо опасные лидеры в ИТУ и воспитательное воздействие на них.-М., 1989.
Глоточкин А.Д., Пирожков В.А. Психология коллектива заключенных.-М., 1968.
Джужа О.М., Кирилюк А.В. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. – К., 1997.
Каретников И.О. Предупреждение преступлений в ИТК. – М., 1987.
Колб О.Г., Барчук А.Б., Кулічук М.М., Телефанко Б.М. та ін. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: Метод. рекомендації.. – Луцьк, 2000.
Лысягин О.Б. Характеристика осужденных, отбывающих наказание в ВТК.-М., 1991.
Маврин А.Г., Середа Е.В. Характеристика осужденных за имущественные преступления.-М., 1989.
Михлин А.С. Личность осужденных к лишению свободы и проблемы их исправления и перевоспитания.-Фрунзе, 1980.
Михлин А.С. Осужденные - кто они?-М.:ИНИОН., 1992.
Михлин А.С. Общая характеристика осужденных.-М., 1991.
Пилипейченко Ю.Г. Криминологические и психологопедагогические основы изучения личности несовершеннолетнего правонарушения. - М., 1990.
Пирожков В.Ф. Закон ы преступного мира молодёжи. Криминальная субкультура. – Тверь, 1994.
Потемкина А.Т. Осуждение к исправительным работам.-М., 1991.
Предупреждение организованной преступности в исправительных учреждениях. – М., 1988.
Романов А.К. Характеристика осужденных, отбывающим наказание в тюрьмах.-М., 1991.
Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая политика и её роль в борьбе с преступностью. – Саратов, 1970.
Трубников В.М. Социальная адаптация освобожденных от отбывания наказания.-Харьков: Основа, 1990.
Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. – М., 1991.
Шмаров И.В. Предупреждение преступлений среди освобожденных от наказания.-М.: Юрид. лит., 1974.
Наукові статті, тези, рецензії
Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение лиц, осужденных к лишению свободы. // Актуальные проблемы криминологии и исправительно-трудового права.-М., 1990. - С.101-107.
Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудрявцев Ю.Н. Психологические типы осужденных за изнасилования и особенности индивидуально-воспитательной работы. // Актуальные проблемы криминологии и исправительно-трудового право.-М., 1990. - С.114-123.
Гуреева В.А. О социально-психологических особенностях личности несовершеннолетнего правонарушителя с аномалиями психики. // Сб. науч. трудов. – М., 1982. - № 63.
Кузьмин С. Организованные преступные группировки в местах лишения свободы. // Преступление и наказание. – М., 1994. - № 11; 1995. - № 1; № 3; № 5.
Михлин А.С. Осуждённые – кто они ? // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1992. – Вып. № 4.
Скригонюк М. Проблеми соціальної адаптації осіб, що умовно-достроково звільнилися з місць позбавлення волі // Право України.-1999.-№ 3.
1. Поняття та ознаки пенітенціарної злочинності.
Пенітенціарна злочинність - кримінальні порушення ізольованими від суспільства особами встановлених правил їх утримання та вчинення ними інших злочинів, тобто це злочинність в пенітенціарних установах.
Ознаки:
- специфічне місце вчинення злочину (ВТУ, СІЗО);
- своєрідний суб"єкт злочину (особа, позбавлена волі);
- спрямованість проти інших засуджених або проти осіб адмінистративного персоналу установи;
- складова частина рецидивної злочинності.
2. Причини і умови злочинної поведінки в місцях позбавлення волі.
Соціально-психологічні чинники:
- стан фрустрації деяких засуджених, що породжує агресію;
- почуття страху;
- відчуття нудьги та безвиході;
- алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, гомосексуалізм;
- міжособистісні та міжгрупові конфлікти;
- психологія натовпу, знеособлює людину і породжує у неї комплекс неповноцінності;
- негативне ставлення до праці, норм права, уявлення про те, що авторитет можна завоювати силою і приниженням слабких, побиттям себе подібних, опором адміністрації, створенням неформальних угруповань на порушення вимог режиму тощо;
- негативне сприйняття необхідності дотримання режиму;
- нігілістичне ставлення до загальноосвітньої та професійно-технічної освіти;
- несприйняття будь-яких форм виховної роботи;
- лояльне ставлення до засуджених, які вчиняють злочини у місцях п/в;
- схвалення норм кримінальної субкультури.
3. Типи злочинців, які вчиняють злочини в установах відбування покарання.
Типи злочинців в УВП:
1. Послідовно-криміногенний тип.
Формується у мікросередовищі, де норми права систематично порушуються і злочин обумовлений стійкими антисоціальними поглядами, установками та орієнтаціями суб"єкта. Ситуація вчинення злочину активно створюється злочинцем.
2. Ситуативно-криміногенний тип.
Характеризується порушенням моральних норм і правил режиму тримання в місцях відбування покарання, формується в середовищі з певною системою протиріч. До злочину призводить несприятлива ситуація та весть попередній антисуспільний спосіб життя.
3. Ситуативний тип.
Вчиняє злочин під вирішальним впливом ситуації, що виникла не з його вини, а за умови порушення моральних чи правових норм, т.е. особа не знаходить правомірних способів вирішення конфлікту.
Мотивація злочиної поведінки:
- зневажливе ставлення до людини
- корислива спрямованість
- негативне ставлення до правопорядку в установах відбування покарання
- легковажне ставлення до дотримання різних правил техніки безпеки.
4. Профілактика злочинів в установах відбування покарання.
Профілактика злочинів в установах відбування покарання - особливий вид соціальної діяльності, що забезпечує таке перетворення суспільних відносин, у результаті якого усуваються, нейтралізуються чи блокуються детермінанти злочинної поведінки.
Загальносоціальне попередження злочинності в установах відбування покарання - комплекс перспективних соціально-економічних, організаційно-управлінських, ідеологічних, культурно-виховних та інших заходів, спрямованих на вирішення гострих соціальних проблем і суперечностей у державі, які вже в деформованому вигляді проявляються в умовах відбування покарання.
Система спеціально-кримінологічної профілактики включає:
- ранню профілактику, спрямовану на усунення чинників, які негативно впливають на формування особи і запобігання її вступу на злочинний щлях;
- усунення факторів, що обумовлюють конкретні злочини;
- запобігання рецидивним кримінальним проявам.
Індивідуальна профілактика - спеціальна діяльність, спрямована на виявлення та виправлення осіб, з боку яких можна очікувати вчинення злочинів в установах відбування покарання.
ТЕМА 16. ЖІНОЧА ЗЛОЧИННІСТЬ.
План:
1. Поняття і тенденції жіночої злочинності.
2. Детермінанти жіночої злочинності.
3. Заходи попередження злочинності серед жінок.
Монографії, посібники, лекції
Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилование: причины и предупреждение.-М., 1990.
Антонян Ю.М. Преступность среди женщин.-М., 1992.
Гушков Б.М., Метросян А.А. Алкоголизм у женщин. – Л., 1988.
Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу правовими засобами (правовий, кримінологічний і кримінально-виконавчий аспекти): Монографія/УАВС України. – К., 1994.
Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми. // Автореф. канд. дис. – К., 2000.
Лебеденко В.І.Проституція : поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження.- К, 1994.
Проституция и преступность / Под. ред. И.В.Шмакова.-М., 1991.
Серебрякова В.А Зырянов В.Н. Корыстные преступления, совершаемые женщинами.-М., 1990.
Старович З. Судебная сексология.-М., 1991.
Явчуновская Т.М. Криминалогическая характеристика женской преступности, связанной с паразитизмом.- Иваново,1990.
Наукові статті, тези, рецензії .
Антонян Ю. Преступность женщин // Соц. законность,-1991.-№ 7. С.18-21.
Благо А. Про жіночу злочинність // Право України.-1999.-№ 9.
Габиани А.А. О правов ых мерах по ограничению проституции и её социальна опасность последствий // Сов. государство и право.-1991.-№ 2. С.70-73.
Голоднюк М.Н. и др. Проблемы преступности несовершеннолетних женского пола, отбывающих строк в ВТК // Весник Московского университета, Сер.Н.1991.-№ 3. С.22-30.
Проституция и преступность / Редактор и составитель Ю.М.Хотченков.-М., 1991.
1. Поняття і тенденції жіночої злочинності.
Жіноча злочинність - складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та тенденціям, являє собою сукупність злочинів, що вчиняються жінками.
Найчастіше жіноча кримінальна активність проявляється у двох сферах суспільного життя:
1. сфера побуту, в якій жінок штовхають до злочину негативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських відносин (насильницькі злочини);
2. сфера, в якій жінка виконує професійні функції, передусім пов"язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей (торгівля, громадське харчування, медицина, освіта, легка промисловість - корисливі або службові злочини);
Тенденції жіночої злочинності :
- підвищення питомої ваги жіночої злочинності в загальній злочинності до рівня типового характерного для економічно розвинених країн;
- збільшення кількості жінок серед осіб, які вчиняють злочини у сфері службової діяльності;
- фемінізація традиційно чоловічих видів тяжкої насильницької злочинності (вбивства, спричинення шкоди здоров"ю, бандитизм, розбійні напади).
2. Детермінанти жіночої злочинності.
Чинники, які детермінують жіночу злочинність :
1. Зростання напруженості у супільстві, конфліктів та ворожнечі між людьми;
2. Поширення пияцтва, алкоголізму, аморальності, наркоманії, проституції, психопатії, бродяжництва, жебрацтва.
3. Істотне послаблення основних соціальних інститутів, в першу чергу сім"ї.
4. Більш інтенсивна участь жінок у суспільному виробництві.
3. Заходи попередження злочинності серед жінок.
Заходи попередження злочинності серед жінок:
І. Загальносоціальні :
- соціальний статус жінки має бути захищений законом, що позбавить її ролі основної або рівної з чоловіком "добувальниці" матеріальних благ, більше зосередивши сили і увагу на сім"ї;
- законодавство повинно бути проникнуте гуманністю та милосердям до жінок;
- виховання жіночого типу поведінки, яке повинно починатись в сім"ї і закріплюватись в школі;
- державна адресна допомога малозабезпеченим та неповним сім"ям;
ІІ. Спеціально-кримінологічні :
- надання соціальної допомоги дівчатам - підліткам, які опинились в скрутних умовах;
- проведення виховної роботи у поєднанні із систематичним контролем за поведінкою (силами правоохоронних органів, громадських та релігійних організацій, педагогів, лікарів та ін.);
- застосування до дівчат з антисоціальною поведінкою примусових заходів ранньої профілактики злочинів.
Тема 17. Злочинність військовослужбовців
План:
1. Поняття і ознаки злочинності військовослужбовців.
2. Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців.
3. Детермінанти злочинності військовослужбовців.
Моног рафія.
Эминов В.Е., Мацкевич И.М. Преступность военнослужащих. Исторический, криминалогический, социально-правовой анализ.-М.: Пенаты,1999.
Наукові статті, тези, рецензії.
Дамаскин О.В. Криминалогические проблемы в Вооружонных Силах Росийской Федерации // Государство и право.-1996.-№ 5. С.16-17.
Мацкевич И.М. Виктимологические проблемы армейской дедовщины.-М.,1991.
Мацкевич И.М. Корыстно-насильственная преступность в Вооружонных Силах // Государство и право.-1997. № 4. С.57-62.
Мацкевич И.М. Особенности личностных свойств корысных преступников в Вооруженных силах // Сборник статей аспирантов и докторантов.-М.,1996.
1. Поняття і ознаки злочинності військовослужбовців.
Злочинність військовослужбовців - сукупність військових злочинів, а також військовослужбовців, які їх вчинили.
Ознаки злочинності військослужбовців:
- відносна стабільність;
- неспівпадання основних показників зростанню або зниженню злочинності порівняно з загально кримінальною злочинністю;
- збільшення латентності;
- відставлення соціально-правового контролю;
- більш низький коефіцієнт злочинності порівняно з коефіцієнтом загальнокримінальної злочинності;
- пріоритетний вплив на злочинність військовослужбовців інших факторів, відмінних від факторів, які впливають на загальнокримінальну злочинність.
2. Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців.
Особа злочинця - військовослужбець має суттєві особливості, які зумовлені такмими факторами :
- замкнена одностатева соціальна група міжособистісного спілкування;
- жорстка регламентація повсякденного побуту;
- необхідність за певних умов ризикувати життям;
- ієрархічна побудова взаємовідносин між командиром і підлеглим при безумовному виконанні принципу одноособовості;
- обмеження вільного часу і як правило обмежений вибір культурно-дозвільних заходів;
- значні щоденні фізичні і психічні навантаження;
- тимчасовий (кочевницький) спосіб життя.
Особа злочинця - військовослужбовця строкової служби: вчиняють переважно насильницькі злочини, як правило пов"язані з міжособистісними протиріччями або злочини, які є наслідком невдалого вирішеннія таких протиріч рідше корисливі злочини, як правило, у співучасті з офіцерами.
Типи :
1. випадковий;
2. стихійний;
3. злісний.
Риси :
- скудність духовних потреб та інтересів;
- зневажливе ставлення до військової служби;
- неповага, перекривлення або дефектність правосвідомості;
- домінування примітивно-побутових спонукань збоченого характеру
- легкість мотивації при неглибокій критичній оцінці життєвої ситуації, в якій вчиняється злочин;
- погане передбачення наслідків своїх дій, емоційна нестабільність.
3. Детермінанти злочинності військовослужбовців.
Детермінанти злочинності військовослужбовців - чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність серед військовослужбовців.
Види :
- соціальні;
- культурні;
- психологічні;
- правові;
- інформаційні;
- ідеологічні;
- політичні;
- економічні.
Тема 18. Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі злочинністю.
План:
1. Поняття і форми міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю.
2. Організація міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.
Монографії, посібники, лекциї.
Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие.-К., Атика,1999.
Богатырев А.Г. Международное сотрудничество государств по борьбе с преступностью.-М., 1989.
Богатырев А.Г. Конвенции по борьбе с преступлениями международного характера. Учебное пособие .-М.,1990.
Грищаев П.И. Международная преступность и ее причины: Лекция.-М.: ВЮЗИ, 1987.-61 с.
Законодательство по борьбе с организованной преступностью в зарубежных странах.-М., 1989.-50 с.
Наукові статті, тези, рецензії.
Мацько А. С. Міжнародно-правові норми у контексті кримінально-правової політики української держави Розбудова держави.- 1998.-№3-4.-С. 5-9.
Плакотнюк Н. Міжнародно-правові аспекти боротьби з дитячою порнографією в Інтернеті \ Право України.- 2001.-№10.-С. 104-108.
Филатов В.П. Интерпол-международная организация криминальной полиции\ Моск. журнал международного права.-1997.-№3.- С. 34-41.
Филатов В.П. Правов ые аспекты борьбы с международной преступностью// Моск. журнал международного права.-1997.-№4.- С. 56-66.
Иншаков С.М. Зарубежная криминология.-М., 1997.
Карпец И.И. Преступления международного характера.-М.,1979.
Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с уголовными международными преступлениями.-М.: Юристь,1993.
Родионов К.С. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью.-Учебник.-М., 1997.
Родионов К.С. Деятельность Интерпола в борьбе с межнародной преступностью // Уголовная полиция: проблемы международного сотруничества. (Международный научно-исследовательский проект). М., Бек, 1995.
1. Поняття і форми міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю.
Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю - об"єднання зусиль держав або інших учасників міжнародних відносин з метою підвищення ефективності попередження злочинів, боротьби з ними і виправлення правопорушеників.
Форми міжнародної взаємодії в сфері боротьби зі злочинністю :
- надання допомоги по кримінальних, цивільних і сімейних справах;
- укладення і реалізація міжнародних договорів і угод по боротьбі зі злочинністю і перед усім транснаціональною злочинністю;
- виконання рішень іноземних правоохоронних органів по справах;
- регламентація кримінально-правових питань і прав особи в сфері забезпечення праовпорядку;
- обмін інформацією, яка має взаємний інтерес для правоохоронних органів;
- проведення спільних наукових досліджень і розробки в галузі боротьби зі злочинністю;
- обмін досвідом правоохоронної роботи;
- надання сприяння в підготовці або перепідготовці кадрів;
- взаємне надання матеріально-технічної та консультативної допомоги.
2. Організація міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.
Питання міжнародного співробітництва в галузі боротьби зі злочинністю вирішуються:
- Організацією Об"єднаних Націй;
- Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя;
- Центр з Міжнародного попередження злочинності (Віденський центр);
- Міжрегіональний римський науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності та правосуддя;
- Азіатський і Далекосхідний інститут ООН в Токіо з попередження злочинності та поводження з правопорушниками;
- Хельсінський інститут з попередження злочинності та боротьби з нею;
- Африканський інститут ООН з поередження злочинності та поводження з правопорушниками;
- Арабський дослідницький і учбовий центр в Єль Ріаді з питань безпеки;
- Австралійський інститут криімнології (Канберра);
- Канадський (Ванкувер) Міжнародний центр з реформ кримінального законодавства і політики з кримінального правосуддя;
- Європол;
- Інтерпол;
- Регіональні міжнародні організації, які вирішують більш конкретні тактичні завдання;
- Рада Європи;
- Європейський Союз;
- Організація американських держав;
- Ліга арабських країн;
- Асоціація держав Південно-Східної Азії;
- Організація американської єдності;
- Європейське Співторвариство.