План: Детермінанти злочинності. Види зв язків у кримінологічній детермінізації. Причинність в кримінології, її особливості
| Вид материала | Документы |
- Тема №4 Поняття причин І умов злочинності в кримінології, 54.54kb.
- Тема №1 Поняття, предмет, методи та система кримінології, 76.7kb.
- Тема №2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні, 19.87kb.
- України Головне управління юстиції у Полтавській області Особливості правового регулювання, 381.55kb.
- Дипломна робота на тему: Глобалізація світогосподарських зв’язків, 1844.31kb.
- Навчальна програма з дисципліни "рекреаційно-оздоровча робота" для підготовки магістрів, 142.58kb.
- Міністерство освіти України, 413.6kb.
- План: Вступ. Сутність кредиту. Види І форми кредиту. Роль кредитуу відтворенні валового, 16.99kb.
- План: Вступ. Сутність кредиту. Види І форми кредиту. Роль кредитуу відтворенні валового, 359.53kb.
- План Особливості інтер'єру при проведенні ділової бесіди Особливості жіночого ділового, 226.95kb.
Етапи :
- формування особи з антисуспільною орієнтацією;
- мотивація злочину;
- прийняття рішення про його вчинення – планування злочинних діянь;
- вчинення злочину та настання суспільно-небезпечних наслідків.
Психологічний механізм вчинення умисного злочину :
Безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є прагнення особи задовільнити свою індивідуальну потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам. Злочинність діяння в кінцевому рахунку визначає протизаконний характер обраних особою засобів і способів задоволення своєї потреби і досягнення своєї мети.
2. Мотивація злочину.
Мотив – внутрішня спонука особи до того або іншого вчинку.
Мотивація злочину – етап механізму індивідуальної поведінки, який обумовлений потребами, інтересами, почуттями, цінностями особи, яка вчиняє злочин.
Функції мотивації :
1. Відображення;
2. Спонукальна;
3. Регулятивна.
Класифікація мотивів :
1. Негативно-нехтувальне ставлення до людини;
2. Індивідуально-нехтувальне ставлення до різних соціальних інститутів і вимог, своїх громадянських, сімейних та інших обов язків;
3. Легковажно-безвідповідальне і недбале ставлення до цих інститутів, вимог і обов язків.
3. Планування злочину.
Планування злочину – один з етапів індивідуальної злочинної поведінки, яка включає в себе:
- обрання мети – того результату, якого прагне злочинець.
Мета може бути: основна, проміжкова, кінцева.
Досягнення основної або кінцевої мети є як правило одночасно й задоволенням мотиву злочину.
- вибір об єкта посягання (потерпілого або матеріальний предмет, на який спрямовані дії злочинця).
При обранні об єкта злочинець враховує:
- корисність (вигідність) для досягнення поставленої мети;
- доступність об єкта для даної особи;
- безпеку посягання на цей об єкт.
- визначення способу вчинення злочину (засобів досягнення мети):
Вибір злочинцем певного засобу досягнення мети (способу вчинення злочину) залежить від:
- ефективності цього засобу досягнення меті;
- відносної безпеки для злочинця;
- уміння (навичок) злочинця;
- звичних стереотипів поведінки.
4. Ситуація, її види і роль у вчиненні злочину.
Життєва ситуація – певне поєднання об єктивних обставин життя людини, яке безпосередньо впливає на її поведінку в даний момент.
Ситуація злочину – сукупність обставин, в яких опиняється людина перед вчиненням злочину,що впливають на її свідомість, почуття, волю і відповідно до моральних якостей даної особи безпосередньо обумовлюють її намір і рішучість вчинити діяння, яке утворює злочин.
Конкретна життєва ситуація міститься у різних ланцюгах злочинної поведінки і відіграє різну роль:
- ситуація може бути джерелом мотивації злочину;
- ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотиву поведінки і досягнення тих або інших цілей;
- ситуація може бути приводом для вчинення злочину;
- ситуація може сприяти або перешкоджати досягненню злочинного результату.
Класифікація кримінальних ситуацій:
І. За джерелом виникнення:
ІІ. За часом виникнення:
ІІІ. За рівнем дій:
ІУ. За просторовою поширеністю:
У. За характером впливу на винного:
УІ. За змістом:
5. Жертва злочину: поняття і класифікація.
Жертва злочину – людина, якій злочином заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду, незалжно від того, визнано її у встановленому законом порядку потерпілою чи вважає вона себе такою.
Класифікація жертв злочину :
І. За об єктом злочинного посягання:
- жертва вбивства;
- жертва розбійного нападу тощо.
ІІ. За характером взаємовідносин жертви із злочинцем:
- близькі родичі;
- сусіди;
- випадкове знайомство тощо.
ІІІ. З психофізичними ознаками:
- стать;
- вік;
- морально-психологічні ознаки;
- ступінь власної вини
ІУ. За якостями:
- випадкова жерства;
- жертва з незначним ступенем ризику;
- жертва з підвищеним ступенем ризику;
- жертва з дуже високим ступенем ризику.
У. За характером поведінки:
- агресивні;
- активні;
- ініціативні;
- пасивні;
- некритичні;
- нейтральні.
6. Поняття і види віктимологічних систуацій.
Віктимологічна ситуація – сукупність обставин формування особи з підвищенними віктимними потенціями:
- конкретна передзлочинна (життєва) ситуація;
- злочин;
- обставини, які склались після злочину і в яких безпосередньо реалізується індивідуальна віктимність, які розглядаються як єдиний причинно пов язаний процес.
Класифікація віктимологічних ситуацій :
1. За поведінкою потерпілого;
2. За розвитком у часі;
3. В залежності від ставлення потерпілого до наслідків своїх і злочинця діянь;
4. За характером взаємодії потерпілого і злочинця;
5. За ставленням особи до вихідних обставин ситуації.
6. За ступенем і характером розуміння потерпілим динаміки і переспективи розвитку ситуації.
ТЕМА 6 Кримінологічне прогнозування і планування боротьби зі злочинністю. Попередження злочинності
План:
1. Система заходів боротьби зі злочинністю.
2. Система об єктів боротьби зі злочинністю.
3. Програми боротьби зі злочинністю, їх види.
4. Напрямки боротьби зі злочинністю.
5. Поняття, принципи та етапи кримінологічного планування.
Монографії, посібники, лекції
Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной програмы.-М., 1990.
Воронин Ю.А. Система борьбы с преступностью в США.-Свердловск, 1990.
Жалинский А.Э. Социально-правовое мышление: проблемы борьбы с преступностью.-М., 1989.
Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логікоматематичних методів). Навчальний посібник.-К.: Атр Ек , 1997.
Косоплечев Н.П., Измайлова Ф.Ш. Предупреждение преступлений в регионах: состояние, опыт.-М., 1997.
Максимов С.В. Эффективность общего предупреждения преступлений.-М., 1992.
Модель региональной программы борьбы с преступностью / Под ред. А.А. Алексеева.-М.. 1993.
Набрутаев Э.Х. Борьба с преступностью: закон и практика.-Ташкент, 1991.
Чадаев С.П. Контроль над преступностью в буржуазных государствах. – М., 1990.
Науков і статті, тези, рецензії
Актуальные проблемы борьбы с правонарушениями / Отв. ред Л.Я. Драпкин.-Екатеринбург, 1992.
Актуальные вопросы борьбы с преступностью / Отв. ред. М.И.Ковалев.-Свердловск, 1989.
Аликперов Х.Д. Уголовно-правовые нормы, допускающие компромис в борьбе с преступностью // Государство и право.- 1992.-№ 9.-С.70-78.
Анализ преступности в ФРГ // Борьба с преступностью за рубежом.-1990.-№ 3.-С.3-23.
Басков В.Й. Уголовная преступность и борьба с ней. // Вест. Моск. ун-та. Сер. ІІ, Право. – 1991. - № 4.
Борьба с преступностью в условиях формирования правового государства / Отв. ред. У.Кристинын.-Рига, 1990.
Волна преступности в Великобритании // Борьба с преступностью за рубежом.-1992.-№ 11
Дашков Г.В. Основные направления изучения вопросов борьбы с преступностью в зарубежных странах // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-М., 1991.-№ 130.-С.60-62.
Димитров Ю. Боротьба зі злочинністю: деякі проблеми і шляхи їх вирішення // Право України.-1998.-№ 1.
Дурдинець В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплючою й ефективною // Право України.-1998.-№ 1.
Жалинский А. Борьба с преступностью: мифы и реальность // Соц. законность.-1990.-№ 8.
Клейменов М.П. Прогнозирование и уголовно-правовая концепция борьбы с преступностью // Совершенствование правоприменительной деятельности в условиях перестройки.-Омск, 1989.-С.5-11.
Комиссаров В. Использование полиграфа в борьбе с преступностью // Законность.-1995.-№ 11. -С.43-47.
Контроль над преступностью в демократическом обществе // Государство и право.-1993.-№ 10.-С.54-91.
Миньковский Г.М. Правовая политика в сфере борьбы с преступностью и проблемы законодательного регулирования этой борьбы. Проблемы формирования уголовной политики и ее реализация ОВД.-М., 1995., С.25-37.
Особенности изменений преступности в отдельных социалистических странах // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-1990.-№ 119. С.54-119.
Преступность в Великобритании // Борьба с преступностью за рубежом.-1992.-№ 3.
Преступность в США // Борьба с преступностю за рубежом.-1993.-№ 6.
Преступность в странах Латинской Америки // Борьба с преступностью за рубежом. -1992.-№ 1.
Правовые вопросы борьбы с преступностью. / Под ред. В.Д.Филимонова.-Томск,1989.
Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном етапе / Под ред. В.Д.Филимонова.-Томск, 1989.
Проблемы борьбы с девиантным поведением / Отв. ред. Б.В. Здравомыслов.-М., 1989.
Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступностью.-М., 1992.
Убеждение и принуждение в борьбе с преступностью / Отв. ред. У.С. Джекебаев.-Алма-Ата, 1989.
Прогнозування і планування
боротьби зі злочинністю
Монографії, посібники, лекції
Аванесов Г.А. К риминология. Прогностика. Управление. - Горький, 1975.
Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования.-М.: Юрид. лит., 1972.
Закалюк А.П. Прогнозирования и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М., 1986.
Збирбуль В.С. Роль социального планирования в предупреждении правонарушений. – М., 1977.
Клейманов В.П. Уголовно-правововое прогнозирование и его роль в борьбе с преступностью.-Омск, 1989.
Коплексное планирование профилактики правонарушений. – М., 1979.
Минин А.Я., Белоглазов В.Н. Криминологическое прогнозирование.-Свердловск, 1981.
Модель регионального уголовно-правового и криминологического прогноза / П од ред. А.А.Алексеева-М., 1994.
Никитина А.Г. Предвидение как человеческая способность. – М., 1975.
Овчинский С.С. Оперативно-тактическое прогнозирование.-М., 1992.
Токарев А.Ф. Криминалогическое прогнозирование и планирование предупреждения преступления.-М., 1990.
Наукові статті, тези, рецензії
Антонян Ю. Прогноз роста преступности. // Народный депутат.-1991.- № 11. - С. 72-79.
Горяинов К.К., Кондратюк Л.В. Проблемы прогнозирования преступности в региональном разрезе. // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1983. – Вып . 39.
Клейменов М. Уголовно-правовое прогнозирование. // Соц. законность.- 1990. - № 7.
Кротюк В., Заруденко Л. Законодавство, що регулю є питання боротьби зі злочинністю, потребує удосконалення (точка зору банківських працівників). // Право України.-1997.- № 11.
Шакун В. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю й урбанізація. // Право України.-1997.-№ 7.
Шмуклер В. Анализировать и прогнозировать. // Соц. законность.- 1989.- № 12.
Ягодинський В. Роль преюд иції у боротьбі зі злочинністю. // Право України.- 1994.- № 10.
Попередження злочинності
Монографії, посібники, лекції
Аванесов Г.А. К риминология. Прогностика. Управление. - Горький, 1975.
Аванесов Г.А. К риминология и социальная профилактика. – М., 1980.
Аванесов Г.А. К риминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995.
А ктуальные проблемы борьбы с правонарушениями. / Под ред. Л.Я. Дранкина.- Екатеринбург, 1992.
Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причин ы преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М., 1985.
Алиев И.А. Проблемы експертной профилактики.-Баку, 1991.
Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. – Минск, 1980.
Блувштейн Ю.Д., Зверин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск, 1986.
Воронин Э.И., Воронин С.Э. Деятельность следователя органов внутренних дел по раскрытию и предупреждению.- Хабаровск, 1992.
Гауман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений.-М., 1990.
Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений.- Киев, 1989.
Голоднюк М.Н., Зубкова В.И. Предупреждение преступности.- М., 1990.
Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К., 1998.
Джужа О.М., Моїсеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину. – К., 1998.
Дурдинець В.В. На злочинність усім миром. – К., 1998. – 328 с.
Жалинський А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. – Львов, 1976.
Жуков Н.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу.- Саратов, 1990.
Зеленецький В.С. Общая теория борьбы с преступностью. – Харьков: Основа, 1994. – 321 с.
Зуев В.Л. Профилактическая деятельность дознавателя. Лекция.- М., 1995.
Керимов Д.А., Бабаев М.Н. и др. Социальная профилактика право-нарушений: советы, рекомендации. – М., 1989.
Криминология и организация предупреждения преступлений: Учебное пособие для слушателей Академии МВД РФ / Под ред. Е.И. Петрова.- М., 1995.
Крим и нология и профилактика преступлений: Учебник.- М., 1989.
Крим і нологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; за ред. В.Г. Лихолоба. – К., 1996. – Кн. 1: Загальна частина.
Крим і нологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К., 2000. – Кн. 2: Особлива частина.
Кудлай Г.П. Специализированные суб екты профилактики правонарушений несовершеннолетних. – К., 1991.
Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М., 1972.
Марцев А.И., Максимов С.В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. -Томск, 1989.
Максимов С.В. Эффективность общего предупреждения преступлений. – М., 1982.
Методы анализа преступности: Метод. пособие. / Под ред. О.И. Сороки. – М., 1986.
Миллер А.И. Противоправное поведение несовершеннолетних (генезис и ранняя профилактика). – К., 1985.
Милюков С.Ф. и др. Криминология и профилактика преступлений. Учебно-методическое пособие.- СПб, 1995.
Миньковский Г.М. Понятие и система мер предупреждения преступности в среде молодёжи. – М., 1971.
Миньковский Г.М. Теоретические основы предупреждения преступности. – М., 1977.
Модель региональной програмы борьбы с преступностью. / Под ред. А.А. Алексеева.-М., 1993.
Мышляев Н.П. Индивидуальная профилактка, осуществляемая уголовным инспектором милиции.- М., 1990.
Наумкин Ю.В. Взаимодейсвие ОВД с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью. – Ташкент, 1990.
Никонов В.А. Уголовное наказание и его общепредупредительное воздействие на преступность.- Тюмень, 1992.
Полиция и борьба с преступностью за рубежём: Информационный сборник. – М., 1991.
Профилактика правонарушений. / Составитель Р.В. Шаглева.- Казань, 1989.
Сомин В.Н. Социальное управление предупреждением преступности: введение в теорию.- Иркутск, 1990.
Устинов В.С. Методы предварительного воздействия на преступников.- Горький,1989.
Науков і статті, тези, рекомендації
Вандышев А., Овчинский В. Стратегия профилактики // Сов. юстиция. - 1991. - № 1. - С.4-6.
Виноградова О. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. // Право України.-1999.- № 4.
Джужа О.М., Мойсеєв Є.М. Попередження провокуючої (віктимної) поведінки потерпілого. // Проблеми кримінальної віктимології. – Київ, 1994.
Документ ы ООН. Миланский план действий. Приложение. Руководящие принципы в области предупреждения преступности и уголовного правосудия в контексте развития и нового международного экономического порядка // Сов. юстиция.-1992.-№ 13-14.-С.38-40; № 15-16.-С. 35-37.
Женунт ій В., Біленчук П. Регламентація індивідуальної профілактики правопорушеннь // Право України.-1992.-№ 4-5.
Кутушев В.Г., Миндагулов А.Х. Теоретические проблем ы правового регулирования профилактики преступлений // Формирование правового государства и совершенствование деятельности органов внутренних дел.-Хабаровск, 1991. - С.102-113.
Литвак О. Про профілактику злочинност і // Право України.-1997.- № 11.
Лопушанский Ф.А. Участие общественности в осуществлении процесуальных мер предупреждения преступлений // Материалы четвёртого советско-западноамериканского симпозиума по криминологии, уголовному праву и процесу.-Киев, 1990.- С.139-142.
Лунеев В.В. Преступность в XXI веке // Социалогические исследования.-1996.-№ 7.
Полицейские силы Японии. Деятельность полиции по предупреждению преступности // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.- № 3. - С.13-17.
Портнов И.П. Современные подходы к решению проблемы объекта и предмета профилактики преступности // Государство и право.-1996.- № 6. – С. 76-83.
Преступность: стратегия борьбы / Под ред. А.И. Долговой -М., 1997.
Проблемы совершенствования расследования и профилактики преступлений на современном этапе / Отв.ред. Каневский Л.Л. -Уфа, 1990.
Профилактика правонарушений: перспективы исследования. Тезисные выступления на рижском симпозиуме криминологов 24-25 апреля 1990 г.- Рига, 1990.
Ривман Д.В. О виктимологической п рофилактике преступлений. // Вопросы борьбы с преступностью. – Л., 1977.
Руководство по основным направлениям предупреждения преступлений. Подготовленые для ООН Отделом исследования и планирования Министерства внутренних дел Англии // Сов. юстиция.- 1993.-№ 2.- С.28-31; № 3. -С.24-27; № 5. -С.25-27; № 6. -С.25-28.
Сомин В.Н. Кардинальная теоретическая предпосылка прогрессирующего предупреждения преступности // Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном этапе.-Томск, 1989.- С.199-210.
Совершенствование деятельности воспитательно-трудовых колоний и профилактика молодёжной преступности / Отв. ред. В.И. Поздняков.-М., 1992.
Фридман И.Я. Криминология и вопросы профилактики в криминалистике и судебной экспертизе // Правоведение.-1991.-№ 1. С.93-97.
Шестаков Д.А., Бурлаков В.Н. Специальная профилактика преступлений: проблемы и перспективы // Весник Ленинградского университета. Сер.6. Вып.4.-Л., 1990. - С.118-120.
1. Система заходів боротьби зі злочинністю.
Система заходів боротьби зі злочинністю – сукупність засобів економічних, політичних, організаційних, правових, психологічних, технічних, спрямованих на:
1. Усунення (послаблення) факторів, що сприяють вчиненню злочинів.
2. Попередження, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів, а також виявлення осіб, які їх підготували, вчиняють або вчинили.
3. Розшук осіб, які ухиляються від органів дізнання, слідства, суду, кримінального покарання.
4. Здійснення кримінального правосуддя.
5. Виправлення осіб, які вчинили злочин, і контроль за їх поведінкою після відбуття покарання.
6. Відшкодування негативних наслідків злочину.
2. Система об єктів боротьби зі злочинністю.
Система суб єтів боротьби зі злочинністю :
1. Спеціалізовані – тобто такі, для яких боротьба зі злочинністю є основним або одним з основних завдань;
2. Відносно спеціалізовані – тобто такі, для яких боротьба зі злочинністю є факультативним завданням;
3. Неспеціалізовані – тобто такі, які здійснюють боротьбу зі злочинністю в силу об єктивної необхідностію.
3. Програми боротьби зі зло чинністю, їх види.
Програма боротьби зі злочинністю - документ, який визначає систему заходів боротьби зі злочинністю шляхом зазначення завдань, засобів, способів, етапів механізму ралізації відповідних заходів системи, а також містить показники очікуваних результатів.
Структура програми боротьби зі злочинністю:
1. Концепція;
2. Організаційно-правове забезпечення;
3. Кадрове забезпечення;
4. Підсистеми заходів боротьби з окремими видами злочинів і негативними соціальними явищами, які їх обумовлюють;
5. Участь недержавних об єднань у боротьбі зі злочинністю;
6. Правове інформування населення у сфері боротьби зі злочинністю;
7. Фінансування програми;
8. Строки реалізації програми;
9. Контроль за реалізацією програми.
Види програм боротьби зі злочинністю :
І. За масштабом застосування:
- об єктивні;
- локальні;
- регіональні;
- державні;
ІІ. За строком дії:
- оперативні – до 1 міс.
- короткострокові – до 1 року;
- середньострокові – до 5 років;
- довгострокові – до 15 років;
ІІІ. За ступенем суворості програмуємих заходів:
- плани боротьби зі злочинністю (дуже суворі);
- програми щодо посилення боротьби зі злочинністю (суворі);
- програми –декларації (заяви о намірах)
4. Напрямки боротьби зі злочинністю.
Боротьба зі злочинністю представляє собою органічну єдність трьох напрямків :
І. Загальна організація боротьби
1. Інформаційно-аналітична діяльність по реєстрації проявів злочинності, вивчення цих проявів, їх причинності і детермінації, результатів боротьби зі злочинністю на попередніх етапах та при оцінці відповідних даних.
2. Кримінологічне прогнозування – науково передбачення основних змін, тенденцій та закономірностей розвитку злочинності або вірогідності вчиненення злочину конкретними особами у майбутньому.
3. Визначення стратегії боротьби зі злочинністю.
4. Програмування боротьби зі злочинністю.
5. Законотворчість у сфері боротьби зі злочинністю.
6. Реалізація програм боротьби зі злочинністю, їх корегування і координація діяльності по боротьбі зі злочинністю.
7. Організація і розвиток наукових досліджень боротьби зі злочинністю.
ІІ. Попередження злочинності – особливий вид соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку правоохоронюваних цінностей і полягає у розробці та здійсненні спеціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінант злочинності, а також здійснення запобіжного впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.
1. Виявлення і усунення або послаблення і нейтралізація причин злочинності, окремих її видів, а також умов, які сприяють злочинності.
2. Виявлення і усунення ситуації на певних територіях або у певному середовищі, які безпосередньо обумовлюють або провокують вчинення злочинів.
3.Виявлення в структурі населення груп підвищеного кримінального ризику і його зниження.
4. Виявлення осіб, поведінка яких сказує на реальну можливість вчинення злочинів, і здійснення на них стримуючих і корегуючого впливу, а в разі необхідності – і на їх найближче оточення.
ІІІ. Правоохоронна діяльність – включає:
- дії, по виявленню, припиненню, розкриттю злочинів, застосування заходів кримінальної відповідальності і покарання до осіб, які вчинили злочин, або інші передбачені законом заходи, що можуть замінити попередні ( каральна діяльність )
- діяльність по відновленню порушених злочином прав і законних інтересів, відшкодування шкоди ( правопоновлююча діяльність .)
5. Поняття, принципи та етапи кримінологічного планування.
Кримінальне планування – цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю окреслюються шляхи й засоби їх досягнення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення на визначений термін.
Принципи кримінологічного планування:
1. Наукова огрунтованість;
2. Законність;
3. Актуальність;
4. Реальність;
5. Конкретність;
6. Субординаційність;
7. Інформативність.
Етапи кримінологічного планування:
1. Підготовчий;
2. Збирання пропозицій;
3. Узгодження плану;
4. Затвердження плану.
ТЕМА 7Загальна характеристика та система Особливої частини кримінології. Кримінологічна класифікація злочинів та її науково-практичне значення
План:
1. Предмет, метод та завдання Особливі частини кримінології.
2. Поняття і структура кримінологічної характеристики злочинів.
3. Структура кримінологічної характеристики окремого типу (роду, виду) злочинів.
4. Поняття і мета кримінологічної класифікації злочинів.
Монографії, посібники, лекції
Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку. – Х., 1998.
Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. – Харьков: Основа, 1994 . – 321 с.
Укра їна в міжнародно-правових відносинах : Кн. 1: Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
Филонов В.П. Актуальн ые проблемы современной криминологии. – Донецк: Донеччина, 1997. – 288 с.
Яковлев А. Преступность и социальная психология. – М.: Юр. лит., 1971. – 248 с.
Наукові статті, тези, рецензії
Мальков В.П. Состав преступлений в теории и законе. // Гос. и право. – 1996. - № 7.
Мацько А.С. Міжнародно-правові норми у контексті кримінально-правової політики української держави. // Розбудова держави. – 1988. - № 3-4. – С. 5-9.
1. Предмет, метод та завдання Особливолї частини кримінології.
Предмет Особливої частини :
1. Розчленування всієї маси злочинності на специфічні види і групи злочинів та описання їх кримінологічного поняття;
2. З ясування аналітичних кількісно-якісних характеристик цих видів і груп злочинів;
3. Виявлення факторів, причин, які обумовлюють їх вчинення;
4. Розробка рекомендацій та пропозицій з їх попередження.
Методи Особливої частини :
1. Основні філософські закони і категорії;
2. Основні логіко-гносеологічні принципи і способи;
3. Згальнонаукові методи;
4. Спеціальні методи.
Основне завдання Особливої частини кримінології полягає у вивченні кримінологічних понять та характеристик окремих видів і груп злочинів, а також у розробленні комплексних заходів з їх попередження.
2. Поняття і структура кримінологічної характеристики злочинів.
Кримінологічна характеристика – сукупність даних (достатня інформація) про певний вид (групу) злочинів або конкретне протиправне діяння, що використовується для розробки і реалізації заходів профілактичного характеру. Це вихідний етап для оптимізації процесу розробки і реалізації заходів попередження злочинів.
Конкретний зміст кримінологічної характеристики полягає у виявленні всіх ознак, які складають у своїй сукупності та взаємозв язку її структуру .
Тут слід відмітити 3 основних блоки:
- кримінологічно значущі ознаки злочину;
- дані, які розкривають кримінологічну ситуацію вчинення злочину таких типів;
- ознаки, які визначають специфіку діяльності щодо попередження злочинів.
За характером проявів і сукупністю елементи кримінологічної характеристики поділяються на:
- суб єктивні, що характеризують суб єкта злочину та потерпілого;
- об єктивні (статистика злочинів, соціальні умови);
- комплексні (механізм злочину, наслідки, обставини, які сприяють вчиненню злочину).
3. Структура кримінологічної характеристики окремого типу (роду, виду) злочинів.
Структура кримінологічної характеристики окремого типу (роду, виду) злочинів :
1. Фактори (причини і умови) даного типу (роду, виду) злочинів;
2. Стан даного типу (роду, виду) злочинів: суспільна небезпечність, обсяг, питома вага в обсязі всієї злочинності, інтенсивність, структура, латентність, територіальний розподіл.
3. Тенденції даного типу (роду, виду) злочинів: динаміка, прогноз.
4. Кримінологічний портрет особи злочинця, модальні характеристики осіб, які вчиняють злочин даного типу (роду, виду).
5. Кримінологічна характеристика наслідків злочинів даного типу (роду, виду) кількість потерпілих, розміри матеріальної шкоди, види моральної шкоди.
4. Поняття і мета кримінологічної класифікації злочинів.
Криміналістична характеристика покладена в основу класифікації подібних видів (груп) злочинів.
Мета кримінологічної класифікації – розробка рекомендацій для поглиблення пізнання злочинів і для пошуку найбільш ефективних заходів їх профілактики.
Підставами класифікації можуть бути:
- об єкт злочину;
- соціальна сфера діяльності;
- причини злочину;
- мотивація злочину;
- специфіка особи злочинця тощо.
ТЕМА 8. ДЕРЖАВНА (ПОЛІТИЧНА) ЗЛОЧИННІСТЬ.
План:
1. Поняття політичної злочинності та її види.
2. Поняття і детермінанти державної злочинності.
3. Попередження державної злочинності.
Наукові статті, тези, рецензії
Лунеев В.В. Политическая преступность // Государство и право.-1994.-№ 7. - С.107-121.
Раззаков Ф.И. Век террора. - М.: ЗАО Изд-во ЖСМО, 1997. – 432 с.
США: Преступность и политика. – М., 1972.
Цой Б.С. Социальные и экономические аспекты реабилитации народов и граждан, респрессированых в СССР по политическим мотивам // Государство и право.-1994.- № 12.
Шабалин В.А. Политика и преступность // Государство и право.-1944.- № 4. - С.43-53.
1. Поняття політичної злочинності та її види.
Політична злочинність – суспільно-небезпечна форма боротьби правлячих або опозиційних політичних еліт за владу або за її неправомірне збереження.
1. Злочини, які вчиняються за політичними мотивами окремими особами або угрупуваннями проти легального конституційного ладу (держави) або його законних керівників.
2. Злочини, які вчиняються за політичними мотивами окремими особами і групами осіб проти свої політичних конкурентів.
3. Злочини, які вчиняються правлячим угрупуванням тоталітарних режимів у власних політичних цілях проти народу, окремих партій, груп і конкретних осіб.
2. Поняття і детермінанти державної злочинності.
Державна злочинність – сукупність злочинів, та осіб, що їх вчинили, які посягають на державний супільний лад, основи національної безпеки України, які вчинені за певний проміжок часу на території країни в цілому або окремих її регіонах.
Причини , які породжують державну злочинність носять характер:
- інформаційно-ідеологічного впливу на особу зовні;
- незадоволеності особи обставинами життя, які склались;
- незгоди з офіційно здійснюваною політикою влади в цілому або з окремих питань;
- образи на органи влади;
- гіпертрофоване розуміння і хибне тлумачення недоліків;
- інших факторів.
Загальна схема типологічних механізмів вчинення державних злочинів.
3. Попередження державної злочинності.
Попередження державної злочинності – комплекс взаємопов язаних заходів, що проводяться державними органами і громадськістю з метою зниження рівня державної злочинності і усунення причин, що її породжують.
Попередження державної злочинності
Попередження державної злочинності – комплекс взаємопов язаних заходів, що проводяться державними органами і громадськістю і усунення причин, що її породжують
Загальне попередження
спрямоване на вирішення кординальних проблем суспільного розвитку:
-підвищенню рівня життя населення ;
- ліквідація кризових явищ в економіці ;
-вирішення проблем і питань, пов язаних з міжнаціональними конфліктами та релігійними суперечками ;
- припиненню протистояння гілок влади і політичних партій, визнання і підтримка плюралізма поглядів;
- підтримка конституційного ладу при якому можливі суперечності між політичними партіями, соціальними групами та окремими громадянами будуть вирішуватися відповідно до юридичних механізмів, які створені з цією метою;
- просвітницькі та виховні заходи, спрямовані на зміцнення моральності, підтримання почуття патріотизму тощо
Спеціальне попередження
здійснюється правоохоронними органами, серед яких провідну роль відіграє СБУ, яка покликана попереджувати злочини протидержавної спрямованості, розкривати і розслідувати їх , вживати заходів до усунення причин і умов їх вчиненню:
- боротьба з поширенністю в країні незаконного зберігання зброї, вибухових речовин, боєприпасів;
- розробка законодавства , спрямованого на заборону екстремістських оргпнізацій правого і лівого напрямку, та попередження утворення релігійних сект та інших антисуспільних груп, які проповідують антиконституційні, насильницькі методи захоплення державної влади;
- превентивна охорона посадових осіб держави, обмеження доступу сторонніх осіб у державні установи.
-
ТЕМА 9. НАСИЛЬНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ.
План:
1. Поняття та види насильницьких злочинів.
2. Детермінанти насильницької злочинності.
3.Спеціально-кримінологічна профілактика насильницьких злочинів.
Монографіі, посібники, лекції
Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления.-М., 1993.
Антонян Ю.М. Психология убийства.-М., 1997.
Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. – Харьков, 1996.
Вермеш Миколш. Основн ые проблемы криминологии. / Пер. с венгер. – М., 1978.
Гауман Л.Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР.- Саратов, 1981.
Гол і на В.В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров я особи .- Х., 1997.
Гол і на В.В. Злочинності – організовану протидію.- Х., 1998.
Заказные преступления: убийства, кражи, грабежи. / Сост. Иванов А.Н. – Минск, 1996.
Зелинский А.Ф. Криминальная психология. – К., 1999.
Как обеспечить личную безопасность: Практические рекомендации.-М., 1993.
Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.- М., 1982.
Кудрявцев В.Н. Конфликт и насильственное преступление: Социально-психологические исследования причинно-следственных связей.-М., 1991.
Лившиц Ю.М. Личность и общественный порядок. – Таллин, 1975.
Личность преступника. – М., 1997.
Максимов С.С., Ревин В.Л. Насильственные преступления в сфере семейно-бытовых отношений и проблемы их профилактики.-М., 1993.
Михайлов А.Е. Некорыстная насильственная преступность и её предупреждение .- К., 1997.
Михайлов О.Е., Лихобол В.Г. Профілактика насильницьких злочинів органами внутрішніх справ: Навчальний посібник.- К., 1993.
Насильственная преступность. / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова.- М., 1997.
Проблемы борьбы с изнасилованием. – М., 1983.
Профилактика умышленных убийств на бытовой почве. – Караганда, 1984.
Чечель Г.И. Жестокий способ совершения преступлений против личности: уголовно-правовое и криминалогическое исследование.- Ставрополь, 1992.
Шестакова Д.А. Супружеское убийство как общественная проблема.- СПб, 1992.
Наукові статті, тези, рецензії
Аменов С.Б. Предупреждение насильственной преступности: достижения, проблемы. // Вопрос ы борьбы с преступностью. – М., 1988. - № 47.
Антонян Ю.М. и др. Серийные сексуальные убийства // Криминологическое и патопсихологическое исследование.-М., 1997.
Антонян Ю.М. Преступления, совершенные с особой жестокостью // Государство и право.-1992.- № 9. - С. 62-70.
Арестова Л. Убийство: портрет в интерьере // Человек и закон.-1993.- № 8. - С.15-23.
Буг Н.Д. Типология изнасилований и личность насильника. Проблемы обеспечения личной безопасности граждан.- М., 1995. - С. 107-109.
Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів. // Право України.- 1997.- № 12. - С. 82.
Горбачевський В. Особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення // Право України.-1999.-№ 5.
Дьяченко А.П. Совершенствование учебно-правовой охраны несовершенно-летних от половых преступлений. Проблемы обеспечения личной безопасности граждан.- М., 1995. - С. 85-94.
Жалинский А.Э. Насильственная преступность и уголовная политика. // Сов. государство и право.-1991.- № 3. - С. 101-112.
Козаченко И.Я., Сабуев Р.Д. Уголовно-правовое понятие насилия. // Уголовн ый закон и совершенствование мер борьбы с преступностью. – Свердловск, 1981.
Кривощекова Н.В. О криминологическом понятии насильственной преступности . // Методологические вопросы криминологических исследований. - М., 1983.
Кривощекова Н.В. Применение класификации насильственных преступни-ков при разработке профилактичеких мероприятий // Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними.- М., 1989. - С. 145-154.
Кудрявцев В.Н. Социологические проблемы исследования антиобществен-ного поведения. // Социологические исследования. – 1974. - № 1.
Насилие, агрессия, жестокость / Отв. ред. А.Р. Ратинов.- М., 1990.
Насильственная преступность: тревожная статистика // Закон и жизнь. Кишинев.-1991.-№ 8. - С.54.
Насильственная преступность в США // Борьба с преступностью за рубежом.-1002.-№ 1. - С.3-9.
Никифоров А.С. США: сентябрьский (1994г.) закон о контроле над насильственной преступностью // Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью.-М., 1996. - С.82-96.
Піщенко Г. Характеристика потерпілих від хуліганства і віктимологічна профілактика // Право України.-1998.- № 7. - С.46.
Піщенко Г. Деякі закономірності хуліганства та його профілактика // Право України.-1998.-№ 1. - С.124.
Побегайло Э.Ф. Насильственная преступность: современные тенденции, перспективы борьбы // Сов. государство и право.-1998.-№ 9. - С.72.
Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлення: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України.-1997.-№ 7. - С.45.
Селезнев М. Учебно-правовая профилактика тяжких насильственных преступлений // Законность.-1996.- № 2. - С.48-51.
Серийные убийства и социальная агрессия // Материалы 2-й Международной научной конференции. - Ростов н/Д.-1998. - С.59.
Состояние и тенденции насильственной преступности в Росийской Федерации / Отв. ред. С.Б. Алимов.- М., 1993.
1. Поняття та види насильницьких злочинів.
Насильницька злочинність – сукупність злочинів та осіб, що їх вчиняють з використанням фізичної сили або погрози її застосування, які мають на меті заподіяння шкоди фізичним або моральним благам людини.
Об"єкти посягання при насильницьких злочинах:
1. Життя і здоров"я людини;
2. Статева недоторканість і статева свобода людини;
3. Воля, честь, гідність особи;
4. Громадський порядок та здоров"я людини;
5. Власність і здоров"я людини;
6. Духовний розвиток.
2. Детермінанти насильницької злочинності.
Детермінанти насильницької злочинності :
1. Негативний вплив микросередовища;
2. Пияцтво;
3. Неприязні міжособисті стосунки;
4. Конфліктні ситуації між злочинцем і потерпілим;
5. Криміналізація особи;
6. Недостатній контроль за засудженими в місцях позбавлення волі;
7. Недоліки у здійсненні профілактики насильницьких злочинів;
8. Недоліки в сфері розкриття насильницьких злочинів.
3.Спеціально-кримінологічна профілактика насильницьких злочинів.
Спеціально-кримінологічна профілактика насильницьких злочинів :
І.
1. Комплекс заходів по боротьбі з пияцтвом, алкоголізмом і наркоманією;
2. Ефективна організація охорони громадського порядку при проведенні масових заходів;
3. Оптимальна розстановка сил і засобів ОВС та громадських формувань по охороні правопорядку;
4. Виявлення, облік та контроль за поведінкою осіб, які мають психічні аномалії;
ІІ.
1. Контроль за дотриманням порядку придбання, зберігання і обліку вогнепальної зброї та вибухових речовин;
2. Проведення поточних аналізів стану "вуличної" злочинності з обов"язковою розробкою "карт враженості" конкретних районів;
3. Негативний розгляд заяв про побої, погрози, вбивства або нанесення тілесних ушкоджень;
4. Виявлення молодіжних угруповань, схильних до скоєння насильницьких злочинів і хуліганства;
ІІІ.
1. Профілактичний вплив на осіб, раніше засуджених за насильницькі злочини, які схильні до агресивної поведінки;
2. Систематичне відпрацювання житлового сектору з метою встановлення притонів і осіб, які їх утримують, виявлення та облік неблагполучних сімей.
ТЕМА 10. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ.
План:
1. Поняття економічної злочинності.
2. Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки.
3. Причини та умови злочинності у сфері економічної діяльності.
4. Попередження злочинів у сфері економіки.
Монографіі, посібники, лекції
Аванесов С.Г., Мусаев М.Х. Преступления в сфере предпринимательства и налогообложения.-М., 1992.
Аминов Д.И., Ревин В.П. Преступность в кредитно-банковской сфере в вопросах и ответах. – М., 1997.
Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан та проблеми боротьби з ними . – К., 1996.
Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компью-терная безопасность.-М., 1991.
Банковский бизнес в России: криминологические и уголовно-правов ые проблемы. / Эфимова Л.Г., Заболоцкий Н.Д., Сидоров В.В. – М., 1994.
Бо ротьба з господарськими злочинами. / Лопушанський А.А., Філонов В.П., Титаренко Ю.Л. та ін. – Донецьк, 1997.
Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. Теневая экономика.- М., 1991.
Верин В.П. Преступления в сфере э кономики. – М. , 1999.
Виявлення правопорушень у сфері оподаткування. – К., 1997.
Гасанов Р.М. Шпионаж особого рода.-М., 1989.
Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К., 1997.
Гега П.Т. Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення. – К.: УАВС, 1996.
Глинкина С.П. Проб лемы и тенденции развития теневой экономики в современной России. – М., 1995.
Горщаков А.А., Дидоренко Е.А., Иванов В.М., Розовский Б.Г. Теневая экономика: опыт криминологического исследования. – Луганск, 1997.
Голосніченко Д.І. Кримінологічні проблеми боротьби з порушеннями податкового законодавства України. // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – К., 1998.
Гутник Л.Є. Запобігання податковою міліцією ухиленням від сплати податків. // Автореф. канд. дис. – К., 2000.
Економіко-правові заходи боротьби з економічною злочинністю. – К., 1996.
Елисеев С.А. Вопросы теории и практики предупреждения корыстных преступлений.-Томск, 1989.
Елисеев С.А, Прозументов Л.М. Общеуголовные корыстные преступления: криминологическая характеристика, уголовная ответственность.-Томск, 1991.
Закалюк А.П. Громадський вплив і попередження правопорушень. Курс лекцій. – Одеса, 1997.
Зелинский А.Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной деятельности.-Киев, 1990.
Крюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики.-М., 1990.
Криминологические и правовые проблемы защиты экономической системы // Тезисы выступлений на заседании координационного бюро по криминологии.-Горький, 1989.
Курашвили А.А. Криминологические проблемы борьбы органов внутренних дел с грабежами и розбоями.-М., 1990.
Кучеров И.И. Налоговые преступления.-М., 1997.
Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере и противодейсвие им. – М., 1996.
Литвинов В.И. Корысные посягательства на личную собственность и их предупреждение.-Минск, 1989.
Лунеев В.В. Преступность ХХ века. – М., 1998.
Матусовский Г.А. Экономическая преступность: криминологический анализ. – Харьков, 1999.
Петров Э.И. и др. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений. Учебное пособие.-М., 1995.
Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. – К., 1995.
Попович В.М. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. – К., 1996.
Попович В.М. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. – К., 1996.
Профилактика корысно-насильственных преступлений участковыми инспекторами милиции. Пособие.-М., 1994.
Рамазанов Т.Б. Профилактика хозяйственных преступлеий.- Махачкала, 1990.
Рогов И.И. Экономика и преступность.-Алма-Ата, 1991.
Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций. – Одесса, 1997.
Теневая экономика. / Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Г.И. и др. – М., 1991.
Толеубекова Б.Х. Социология компьютерной преступности.-Караганда, 1992.
Турч інов О.В. Тіньова економіка: закономірності, механізм функціонування, методи оцінки. – К., 1996.
Шаваев Л.Г. Криминологическая безопасность негосударственных обьектов экономики.-М., 1995.
Шаваев Л.Г. Безопасность корпораций (криминологические, уголовно-правовые и организационные проблемы).-М., 1998.
Яковлев А.М. Экономическая преступность: закон и жизнь.-М., 1990.
Яковлев А.М. Социология экономической преступности.-М., 1988.
Яни П.С. Экономические и служебные преступления. – М., 1997.
Наукові статті, тези, рецензії
Аслаханов А.А. Проблемы уголовно-правовой борьбы со взяточничеством. // Государство и право.-1993.-№ 4. - С.81-88.
Барбиняго А., Кушнир Л. Против преступности в сфере экономики. // Соц. законность.-1990.- № 3. - С.20-22.
Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність. // Право України.-1997.- № 5. - С.34.
Білецький В. Удосконалення боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньо-економічної діяльності. // Право України.-1997.- № 9. - С.32.
Беляев С.С. Американо-российская конференция по вопросам экономики и преступности (Москва, март, 1996 г.). // Вести Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1996. - № 4. – С. 109-115.
Боротьба з господарськими злочинами. / Лопушанський А.А., Філонов В.П., Титаренко Ю.Л. та ін. – Донецьк, 1997.
Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп ` ютерним злочинам та їх розслідування // Право України.-1998.- № 1. - С.101.
Волков М., Лебедев С., Сидоров В. Рынок: криминологические связи и последствия // Соц. законность.-1991.-№ 10. - С.18.
Даньшин И.М. Преступность в сфере экономики: некоторые уголовно-правовые и криминологические вопросы. // Актуальные проблемы формирования правового государства. – Харьков, 1990.
Зелинский А.Ф. Корысть: опыт криминологического и психологического анализа // Государство и право.-1993.-№ 3. - С.67-72.
Имамов Э.З., Яковлев М.А. Социально-правовые аспекты экономической преступности // Проблемы Дальнего Востока.-1989.-№ 2. - С.98-107.
Кальман О.Г. Збитки від економічних злочинів і проблема її обліку. // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. – Х., 1995.
Козлов Ю. Теневая экономика и преступность // Вопросы экономики.-1990.-№ 3. - С.120-127.
Кузьмін Р., Роженко Р. Круглий стіл з питань господарсько-правових засобів запобігання економічних злочинів. // Право України.-1997.- № 4. - С.89.
Ларьков А. Теневая экономика: истоки и сущность. // Хозяйство и право.-1991.- № 2. - С.119-126.
Ларьков А.Н. Криминологические исследования в сфере экономики. // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.- 1991.- № 130. – С. 38-42.
Маукевич И.М. Криминальная экономика. // Предприниматель.-1995.- №1-2.
Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система. // Сов. государство и право. – 1992. - № 1. – С. 79-83.
Миненок М.П. Типология корыстных преступлений. // Правоведение.-1991.-№ 1. - С.90-93.
Осипенко О.В. Актуальные проблемы экономической криминологии. // Вестник Московского университета. Сер.11. 1990.-№ 4. С.68-71.
Осипенко О. Экономическая криминология: проблемы старта. // Вопросы экономики.-1990.- № 3. - С.130-133.
Пахомов В., Казакова В., Фирсаков С. Наркомания и совершение корысных преступлений. // Сов. юстиция.-1993.- № 12. - С.45.
Петелин Б.Я. Преступность в сфере кооперативной деятельности. // Социологические исследования.-1991.- № 12. - С.70-75.
Пискарева Н.В. Теневая экономика и организованная антиобщественная деятельность. // Вестник Московского университета. Сер.11. - 1990.- № 4. - С.74-76.
Попович В.М. Криминализация финансово-хозяйственных отношений – путь в глухой угол.// Преступность в Украине. – К., 1994.
Предупреждение семейно-бытовых правонарушений / Отв. ред. Ф.А. Лопушанский.-М., 1989.
Применение органами внутренних дел уголовного законодательства в борьбе с преступностью в сфере экономики: учебное пособие / ред. В.П. Диденко.-Киев: НИ и РИО Киевск. Высшей школы МВД.-1991.
Притика Д. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України.-1999.- № 5.
Проблемы теневой экономики // Известия АН СССР Сер. Экономика.-1990.-№ 2. С.86-113.
Проблемы борьбы с преступлениями в сфере экономики / Отв. ред. В.М. Снежинский.-Киев, 1990.
Пряхина Н.И. Криминологическая характеристика корыстных посягательств несовершеннолетних на личное имущество граждан. // Весник Ленинградского университета. Сер.6.Вып.3. - 1990. - С.78-82.
Рынок и преступность. // Весник Московского университета. Сер.11. 1993. № 6. - С.11-28.
Савченко А. Відмивання грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти // Право України.-1997.- № 5. - С.38.
Савченко О. Особливості боротьби зі злочинністю в податковій сфері // Право України.-1999.- № 9.
Сидоров В., Гладких В. Рынок и преступность: реалии и прогноз. // Хозяйство и право. - 1991.- № 4. - С.129-134.
Скибець В. Тенденції корисливої злочинності в сільскій місцевості та її особливості // Право України.-1997.- № 11. - С.66.
Сушко Ю. Використання спеціальних знань судових експертів-спеціалістів для профілактики правопорушень в сфері економіки. // Право України.-1997.- № 7. - С.25.
Тенчов Э.С. К вопросу о понятии экономической преступности. // Гарантии прав личности и проблемы применения уголовного и уголовно-процесуального законодательства.-Ярославль.-1989. - С.86-94.
Тимошенко Б., Сушко Ю. Як удосконалити профілактику розкрадань. // Право України.-1992.- № 7. - С.25.
Черных Э.А., Черных А.В. Компьютерные хищения: как их предотвратить // Российская юстиция.-1993.- № 18.
Шамунова С . Запобігання хабарництва: деякі міркування. // Право України.-1998.- № 5. - С.55.
Яни С., Черных А. Компьютеры и преступность. // Соц. законность.-1989.-№ 6. - С.64-66.
1. Поняття економічної злочинності.
Економічна злочинність - це сукупність діянь і осіб. що їх скоїли, які спричиняють шкоду охоронюваних кримінальним законом економічним інтересам держави та громадян шляхом розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів.
Ознаки економічної злочинності :
- Властива будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь.
- Виникає в сфері управління державним чи приватним майном і пов"язана з використанням службового становища з корисливими намірами;
- Стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку підриває основи економічної безпеки держави
- Стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність;
- Викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.
2. Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки.
Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки :
- Злочини у сфері відносин власності, пов"язані зі службовою діяльністю;
- Злочину у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції;
- Злочини у сфері використання бюджету;
- Злочини у сфері фінансових відносин;
- Злочини у сфері підприємництва;
- Злочини у сфері митного регулювання;
- Злочини у сфері обслуговування населення;
- Злочини у сфері комп"ютерних технологій.
3. Причини та умови злочинності у сфері економічної діяльності.
Основні детермінанти злочинності у сфері економічної діяльності :
Причини :
- порушення принципу соціальної справедливості у сфері виробництва і розподілу;
- ігнорування об"єктивних економічних законів;
- волюнтаризм у керівництві господарською діяльністю, економічних пертворень.
Умови :
- недоліки у плануванні, розподіли матеріальних благ;
- апатія до праці;
- недоліки у документообігу та бухгалтерському обліку;
- недоліки у контрольно-ревізійній діяльності;
- недоліки у підборі, розстановці та вихованні кваліфікованих кадрів.
4. Попередження злочинів у сфері економіки.
Попередження економічної злочинності - це здійснення системи економічних, організаційно-виробничих, технічних, правових, виховних заходів, спрямованих на корекцію особи правопорушника і нейтралізацію чи зниження дії криміногенних факторів, що їх зумовлюють.
Напрямки профілактичної роботи:
1. Виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють ці злочини (загальна профілактика);
2. Виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);
3. Встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру (індивідуальна профілактика).
Розробку організаційно-практичних заходів доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати злочинам у сфері економіки.
Запобіжні заходи :
1. Економічні;
2. Виховні;
3. Організаційні;
4. Технічні;
5. Правові;
6. Політичні.