1. Банк міжнародних розрахунків

Вид материала

Документы

Содержание Масштаб цін Національна валюта 26.Валютна біржа Ф’ючерсна валютна операція (валютні ф’ючерси) Ф’ючерсна фінансова операція (фінансові ф’ючерси) Валютний опціон 27.Валютне регулювання Облікова(дисконтна) політика Політика кредитної експансії(експансія) Валютний демпінг 28.Валютний коридор Золотий стандарт Золотодевізний стандарт 29.Валютний курс Непряме котирування 30.Валютні обмеження Валютний кліринг 31.Валютні ризики Валютні захисні застереження Мультивалютні застереження ... Полное содержание

Подобный материал:

• Tема міжнародні розрахунки І платіжний баланс, 298.2kb.
• 1. Назва модуля, 29.08kb.
• План Вступ Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями Міжнародні, 327.58kb.
• План Вступ Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями Міжнародні, 346.12kb.
• План Вступ Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями Міжнародні, 326.94kb.
• Пат «кб «хрещатик» від 14., 1786.17kb.
• Пат «кб «хрещатик» від 14., 1780.6kb.
• Реферат на тему: Форми безготівкових розрахунків, 11.18kb.
• Додаткова інформація щодо фінансової звітності кб тов  «місто банк» за 2008 рік, 894.98kb.
• Ассоциация российских банков, 55.19kb.

24.Банкноти – банківські білети; грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. Забезпечені всіма активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні - основний вид паперових грошей.

Масштаб цін – 1) вагова величина золота або срібла, узята в певній країні за грошову одиницю, та її кратні частини; 2) рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

Девальвація – зниження фіксованого курсу однієї валюти щодо інших за рішенням керівної грошово-кредитної установи

Ревальвація – підвищення вартості однієї валюти щодо інших валют у системі фіксованих валютних курсів.


25.Валюта – 1.будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені; 2.готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук в руки у формі грошових банкнот і монет.

Іноземна валюта – грошові знаки іноземних країн, кредитні й платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках.

Національна валюта – грошова одиниця певної країни.

Міжнародна(регіональна) валюта –

Спеціальні права запозичення(СПЗ) – спеціальний актив, який випускається МВФ і розподіляється між країнами-членами МВФ відповідних до їхніх квот у капіталі МВФ.

Євровалюта – іноземні валюти, в яких комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країн-емітентів цих валют.


26.Валютна біржа – організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому реалізують угоди щодо купівлі-продажу чужоземних валют і формуються курси цих валют за фактичним співвідношенням попиту і пропозицій.

Ф’ючерсна валютна операція (валютні ф’ючерси) – ф’ючерсні контракти, згідно з якими необхідно поставити зазначену кількість якоїсь іноземної валюти в обумовлений день у майбутньому в обмін на визначену суму в іншій валюті.

Ф’ючерсна фінансова операція (фінансові ф’ючерси) – контракти, в основі яких лежать фінансові інструменти: різні види валюти, боргові зобов’язання, а також фінансові індекси.( довгочасова строкова біржова угода, пов'язана з купівлею та продажем валюти, цінних паперів).

Валютний опціон – контракт на право купівлі або продажу протягом терміну дії договору і за договірною ціною лоту валюти.

Опціон «пут» - надає інвестору право достроково продати облігації емітентові на після визначеної дати і за встановленою ціною, котра звичайно нижча за номіналом.

Опціон «кол» - надає надає емітентові право на відклик євробондів до терміну їх погашення за завчасно застереженою ціною.

27.Валютне регулювання – одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин. Суть її полягає в регулюванні міжнародних розрахунків та порядку здійснення операцій з валютою і валютними цінностями. Р.в. використовують з метою узгодження платіжних балансів, зміни структури імпорту чи його обмеження, концентрації валютних ресурсів у руках держави, впливу на курс національної валюти, обмеження обігу чужоземної валюти тощо.

Облікова(дисконтна) політика – облікова грошово-кредитна політика, підвищення або зниження облікових ставок відсотка за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал.

Політика кредитної експансії(експансія) – розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

Валютний демпінг – вивіз товарів за цінами, нижчими, ніж світові, з країни зі знеціненою валютою до країни з більш твердою або менш знеціненою валютою. Д.в. виникає тоді, коли купівельна спроможність національної валюти падає повільніше, ніж її курс щодо інших валют.


28.Валютний коридор – встановлювані державою межі коливання валютного курсу. Є способом державного регулювання курсу національної валюти. Підтримується центральним банком шляхом купівлі чи продажу чужоземних валют.

Золотий стандарт – система організації грошового обігу, за якої вартості грошової одиниці країни офіційно встановлюється рівною певній кількості золота, а гроші мають форму золотих монет і банкнот, конвертованих за вимогою в золото за офіційно встановленим курсом.

Золотодевізний стандарт – форма золотого стандарту, за якого банкноти розмінювали на девізи у вигляді валют інших країн.

Резервна валюта – валюта держави, в якій центральні банки інших держав нагромаджують, зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків, і національні кредитні кошти провідних держав, що використовуються для міжнародних розрахунків.


29.Валютний курс – ціна однієї валюти в одиницях іншої.

Валютне котирування – установлення курсів іноземних валют згідно з чинними законодавчими нормами та уставленою практикою.

При прямому методі котирування, прийнятому всіма країнами, окрім Англії, курс грошової одиниці іноземної валюти виражається в деякій кількості одиниць національної валюти.

Непряме котирування іноземних валют практикується в Англії, де за одиницю береться фунт стерлінгів і виражається в деякій кількості іноземної валюти.

База котирування (валюта котирування) – валюта, в якій валюта, що торгується, виражає свою вартість.


30.Валютні обмеження – укупність законодавчих і нормативних актів, а також відповідних заходів, що регулюють операції юридичних і фізичних осіб з валютою, цінними паперами, вираженими у валюті, та іншими валютними цінностями.

Валютний кліринг – система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, що базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань.

Валютні блокади – заходи, вживані державою для обмеження обігу в країні валюти іншої країни.

Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли вона здійснюється рядом держав, валютні блокади.

Валютна блокада буває повна — при використанні всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації — МВФ, Світовий банк та ін.


31.Валютні ризики – ймовірність валютних втрат через зміну курсу чужоземної валюти щодо національної в період між укладанням угоди і фактичними розрахунками за нею при здійсненні зовнішньоторговельних, кредитних і валютних операцій.валютні захисні

Валютні захисні застереження – застереження в контракті чи економічній угоді, спрямоване на усунення (обмеження) можливих валютних змін, а також зміни початкових умов угоди в процесі її виконання. Є засобом страхування кредитних, валютних та інших ризиків.

Мультивалютні застереження – різновид ва-лютних застережень, які передбачають пе-рерахунки суми платежу на випадок кон'юн-ктурних змін середньоарифметичного курсу найстабільніших валют стосовно валюти платежу.

Офшор(поза берегом)

Офшорні зони – невеликі держави чи території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій з чужоземними резидентами і в чужоземній валюті.

Офшорні центри – невеликі держави або території, що привертають іноземні капітали за допомогою надання податкових і інших пільг при проведенні фінансово-кредитних операцій з іноземними резидентами і в іноземній валюті.


32.Відмивання грошей – операції, які приховують джерело виникнення або призначення грошових сум із метою надання їм законного характеру.

Неофіційна(неформальна, сіра) економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фиксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків

Тіньова економіка - господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці.

Фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей

ФАТФ – група розробки фінансових мір боротьби з відмиванням грошей(«FATF») — межправительственная организация, созданная для выработки и реализации коллективных мер борьбы с "отмыванием" преступных доходов и финансированием терроризма. Учреждена в соответствии с решением саммита «большой семёрки» в Париже в 1989 году. В настоящее время в ФАТФ входят 34 участника.


33.Грошова система – встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків.

Система металевого обігу – система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал

Монометалізм – грошова система, за якої, на відміну від біметалізму, роль загального еквівалента закріплено лише за одним валютним металом - золотом чи сріблом.

Біметалізм – грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплено за двома металами (переважно за золотом і сріблом), а монети, карбовані із цих металів, виконують без обмежень усі функції грошей.

Система обігу номінальних грошових знаків – при якій грошовий товар виступає не в монетній формі, ал формі паперово-грошового та банкнотного обігу.


34.Євровалютний ринок – ринок банківських вкладів найважливіших конвертованих валют світу.

Євродолари – долари, які надходять на рахунки банків за межами США.

Система СВІФТ – система електронного передавання інформації щодо міжнародних розрахунків. Від англійської абревіатури SWIFT, дослівний переклад якої означає «Товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій».

Регіональні валютні ринки – здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків.

Країна-емітент – країна, яка від свого імені випускає і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

35.Європейські валютні опціони - опціон, що може бути реалізований тільки в момент закінчення терміну його чинності.

Американські валютні опціони - опціон, що може бути реалізований у будь-який час до закінчення його чинності.

Валютний арбітраж - операції з метою вилучення прибутку з різниці валютних курсів однієї і тієї самої грошової одиниці на різних валютних (просторовий арбітраж) або різниці в динаміці курсу (часовий абрітраж).

36.Зовнішня заборгованість - фінансові зобов'язання держави (зовнішні позики та не сплачені за ними проценти) на певну дату стосовно чужоземних кредиторів.

Норма обслуговування державного боргу (НОБ) – показник, який показує платоспроможність окремих країн; він визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплати­ти іноземним державам за певний період,, до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг.У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ переви­щує 20 % — країна є неплатоспроможною.

Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ) - спроможність переміщення валютних ресурсів, що забезпечує безперебійність вчасної оплати зобов'язань у міжнародній сфері. Оцінюється співвідношенням між валютними резервами та сумою зовнішньої заборгованості.

Офіційні золотовалютні резерви - запаси іноземних фінансових активів, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Резервна позиція в МВФ - це особлива форма активів, що означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25 % квоти, а також суми, що раніше була надана в кредит Фонду.


37. Золотий стандарт – система організації грошового обігу, за якої вартості грошової одиниці країни офіційно встановлюється рівною певній кількості золота, а гроші мають форму золотих монет і банкнот, конвертованих за вимогою в золото за офіційно встановленим курсом.

Золотодевізний стандарт – форма золотого стандарту, за якого банкноти розмінювали на девізи у вигляді валют інших країн.

Резервна валюта – валюта держави, в якій центральні банки інших держав нагромаджують, зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків, і національні кредитні кошти провідних держав, що використовуються для міжнародних розрахунків.

Девальвація – зниження фіксованого курсу однієї валюти щодо інших за рішенням керівної грошово-кредитної установи


38. Прямі інвестиції – основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю і надає право безпосереднього розпорядження закордонною компанією. За визначенням МФВ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноз. власник володіє не менш ніж 25 % статутного капітала АТ

Портфельні інвестиції – капітальні вкладення, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвестиції. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи прерогативи інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів).

Іноземний сектор – частина ек-ки, що відноситься до сделкам з зарубіжними партнерами. Іноземний сектор економіки включає експорт та імпорт товарів та послуг, а також рух капітала, повязаного з інвестиційними та банківськими операціями.

Реальні реінвестиції - реінвестиції в основний та оборотний капітал.

Фінанс. реінвестиції – реінвестування дохода від реалізації одних цінних паперів в ін. ц.п.

реінвестиції – засоби, отримані у вигляді доходів по інвестиціям і направлені на розширення виробництва.

39.

конвертованість валют - це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі.

ВКВ - валюта, яка вільно та необмежене обмінюється на інші іноземні валюти. ВКВ називають резервною валютою, так як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро).

ЧКВ - національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

НКВ - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

зовнішня конвертованість - повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для розрахунків із закордонним партнером надається лише іноземцям (нерезидентам).

внутрішня конвертованість - свободою обміну національних грошових одиниць на іноземні валюти користуються лише резиденти даної країни

40.

курс продавця – це курс, по якому банк готовий продавати валюту, що котирується.

курс покупця – це курс, по якому банк готовий купити валюту, що котирується

маржа (спред) –різниця між ціною пропозиції ( аск) та ціною попиту ( бід), що є метою валютної спекуляції та джерелом отримання прибутку від неї. На фінансових ринках – величина, на яку курс продажу ( вищий) відрізняється від ціни купівлі ( нижча).

купівельна спроможність валюти – це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту».

валютний кошик – фіксований набір валют, який використовують для вимірювання середньозваженого курсу валюти певної країни.

41.

Кредити МВФ– спеціальний вид запозичень, який надається державам на пільгових умовах для вирішення проблем платіжного балансу, які викликані кон’юнктурними, макроекономічними та структурними проблемами.

У співробітництві Укр. з МВФ в межах кредитних програм виділяють етапи:

програма системної трансформаційної позики (STF) (МВФ)- Перший етап (1994-95). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

програма «Stend by» (МВФ) – Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

програма розширеного фінансування (EFF) – Третій етап (1998-2002). Програма передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап. (2004-05). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд Укр. серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з МВФ на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

Світовий банк має два основні види інструментів кредитування:

системні позики (Системне кредитування) – системне кредитування підтримує країни, що впроваджують макроекономічні реформи та реформи галузевої політики і, у поєднанні із підтримуваною МВФ стабілізаційною програмою, спрямоване на полегшення переходу ек. до життєздатного зростання і зменшення рівня бідності.

Інвестиційне кредитування – інвестиційні кредити надаються на різні цілі і використовуються державними установами (технічна допомога, охорона здоров’я, освіта тощо), автономними компаніями у державному секторі (енергетика, телекомунікації) та приватним сектором.

42.

міжнародний банківський переказ – це спосіб перерахування фінансових коштів (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи.

передоплата – попередня і часткова оплата товарів і послуг у рахунок загальної суми, є Гарантією оплати всієї кількості товару, що купується.

аккредитив – форма забезпечення платежів за експорт, коли банк імпортера надає кредит імпортеру у формі забезпечення платежу на користь експортеру ( акредитив – Letter of Credit), сплата по якому здійснюється при наданні всіх передбачених контрактом документів, що засвідчують факт здійснення експортної поставки у повному обсязі.

переказний вексель (комерційна тратта) — це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбут.

відкритий банківський рахунок – метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання. Обмежується розрахунками між експортером та його власними філіями або відділеннями в інших країнах, а також внутріфірмовими операціями багатонаціональних корпорацій. Він пропонує дуже незначний захист від невиконання зобов'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У випадку невиконання зобов'язань у експортера не залишається ніякого документального підтвердження.

43.

міжнародний ринок позичкових капіталів –глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.

валютні операції – це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказуванням і пере­силанням на територію країни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

операція «спот» - угоди поточної купівлі-продажу іноземних валют по поточному валютному курсу з виконанням у день укладання або на наступний день.

«форвард» - Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються на строк до 1 року, але в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.

«своп» - це валютна операція, за якої поєднуються форвардні умови та умови "спот": продаж готівкової валюти (спот) здійснюється з одночасною її купівлею на строк (форвард) або навпаки. Ці операції дають можливість одержувати додаткові еко­номічні вигоди або ж пов'язані з валютними втратами. Здійснюються на строк від 1 до 6 місяців, значно рідше зустрічаються своп-операції з терміном вико­нання до 5 років.

44.

міжнародні фінанси – це економічна сукупність часу і невизначеності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичні системи.

світовий фінансовий центр– географічні пукти засередження міжнародних фінансових інституцій та здійснення міжнародних фінансових операцій, в першу чергу з торгівлі валютою, міжнародних інвестиційних операцій та операцій міжнародних бірж.

сек’юритизація – розширення використання цінних паперів як інструменту регулювання ринкових відносин і руху позичкового капіталу.

міжнародний фінансовий ринок – це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. У цих центрах здійснюється переважна більшість усіх міжнародних валютних, депозитних, кредит­них і страхових операцій

валютний ринок – сфера, в середині якої здійснюється купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту й пропозиції. Поділяється на біржовий (може бути міжбанківська валютна біржа і регіональні біржі) і позабіржовий (міжбанківський).

45.

Облігація – боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера.

зарубіжні облігації – це цінні папери, які випу­щені й розміщені емітентом у будь-якій іноземній країні за допомо­гою внутрішнього національного суб'єкта ринку цінних паперів із цієї країни й у валюті країни розміщення позики. Валюта позики для позичальників є іноземною, а для інвесторів — національною.

Єврооблігації – міжнародна звичайна або конвертована різновидність цінних паперів у вигляді купонної облігації, яка випускається емітентом (емісійним синдикатом євробанків) з метою одержати довгостроковий валютний кредит на європейському ринку капіталів. Номінальна вартість Є., як правило, еквівалентна 1000 доларів США.

прямі облігації – облігація казначейською або ощадна з фіксованою процентною ставкою, що не має спеціального забезпечення.

облігації з «плаваючою» процентною ставкою – стали випускати­ся на евроринку з 70-х років. Ставка і дохід на них залежать від зміни ринкового процента.

46.

Паризький клуб – об'єднує державних кредиторів, котрі ре­гулюють і уніфікують підходи кредиторів до того чи іншого борж­ника

реструктуризація зовнішніх державних боргів – ґрунтується на принципі рівних пропорцій рефінансування боргових зобов'язань для всіх кредиторів України і реструктуризації заборгованості перед офіційними кредиторами шляхом укладення угод з Паризьким клубом, а перед іноземними комерційними банками — з консорціумом комерційних банків.

консенсус - згода багатьох договірних сторін, досягнута в результаті попередньо проведених складних процедур з домовленостей із розв'язанням складних питань, усуненням розбіжностей і прийняттям умов, які задовольняють усі сторони і консолідують їх для реалізації планів, програм відповідно до прийнятих домовленостей - консенсусу. Застосовується у внутрішній та зарубіжній політичній, економічній і дипломатичній практиці.

солідарність кредиторів – Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, коли інше не випливає з відносин між ними. 1. Спільність інтересів, односторонність, єдність думок і дій, співчуття їм. 2. Юридична спільна відповідальність.

консолідація боргу – продовження строку дії боргу шляхом перетворення його у довгостроковий або безстроковий, об'єднання кількох боргів у єдиний з можливою зміною величини позичкового %. Застосовується як метод управління держ. боргом.

47.

первинний ринок цінних паперів – ринок, на якому реалізуються нововипуще-ні цінні папери їх емітентом (організацією, що випустила їх).

вторинний ринок цінних паперів – місце основної купівлі-продажу раніше випущених активів. Саме з цим ринком краще всього знайомий інвестор, оскільки біржі відносяться до вторин. ринку. Складається з біржового і позабіржового обігу ц. п.

фондова біржа – організаційно оформлений, постійно функціонуючий спеціалізований ринок торгівлі цінними паперами. Створює умови для концентрації попиту і пропозиції, підвищення ліквідності цінних паперів: акцій, облігацій, позик, ощадних сертифікатів, векселів, державних казначейських зобов'язань.

міжнародний кредит – надання фінансовою інституцією однієї країни( кредитор) суб’єкту іншої країни ( позичальник), яким може бути держава, муніципальний орган влади, компанія або приватна особа, фінансових або матеріальних активів на умовах строковості, повернення та платності.

міжнародний фінансовий лізинг – угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець)згідно зі специфікою та умовами, схваленими іншою стороною (лізингоодерж), укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно до якого лізингодавець придбає промислову установку, засоби виробництва чи інше обладнання та вступає в договір про лізинг з лізингоодержувачем, надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні платежі.

48.

Реставрація – відновлення, відбудова чого-небудь у первісному або близькому до первісного вигляді.

Демонетизація – позбавлення державною владою монет з вмістом благородних металів (срібла і золота) сили законного платіжного засобу. Монета в цьому разі зберігає свою вартість лише відповідно до вартості вміщеного в ній металу (за його вагою). Проводиться у зв'язку з розширенням застосування кредитних, банківських, безготівкових грошей, чеків.

Інфляція – знецінення грошей, що проявляється у формі підвищення цін на товари першої необхідності та послуги, зумовленого не підвищенням їхньої якості, а зниженням валютного курсу; зниженням реальної заробітної плати. Спричинюється передусім переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси.

Гіперінфляція – надмірне нерегульоване збільшення грошової маси і викликане цим стрімке знецінення грошової одиниці, що призводить до різкого порушення грошового обігу і загострення кризових явищ

Дефляція – передбачає комплекс економічних заходів щодо вилу­чення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в обіг у період інфляції.

49.

торговельний баланс послуг та некомерційних платежів – надходження і платежі по транспорту, страхуванню, поштово-телеграфному і телефонному зв'язку, комісійних операціях, туризму, культурному обміну, некомерційних переказах (заробітна плата, спадщина, стипендії, пенсії тощо), по утриманню торговельних і дипломатичних представництв, відсотки і дивіденди з капіталовкладень, платежі за ліцензії, технічну допомогу, гонорари, військові витрати за кордоном тощо. Міжнародна статистика об'єднує ці статті платіжного балансу в поняття "невидимі операції". Обсяг цих операцій в розвинених країнах доходить до половини надходжень поточного платіжного балансу, який охоплює торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів.

державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги. Державні пенсії, внески в міжнародні організації;

приватні операції - переклади іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

баланс руху капіталів і кредитів – розділ балансу, де містяться показники, що характеризують співвідношення між експортом та імпортом капіталів, а також між кредитами, одержаними даною країною (компанією) з-за кордону та наданими іншим країнам (компаніям)

50.

фіксовані валютні курси – валютні курси, які встановлюються незмінними до базової іноземної валюти на певний період часу або на невизначений термін та змінюються рішенням уповноваженого державного органу ( уряд, національний банк).

плаваючі валютні курси –– валютні курси, які змінюються під впливом ринкових сил: попиту та пропозиції, курсів ін. валют ( валюти прив’язки) або зміни набору економічних індикаторів

незалежне плавання – на девізних ринках

кероване (регульоване) плавання –втручання центральних банків

змішане плавання - по відношенню до однієї валюти (долара США) всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

спільне плавання – валютне угрупування ЄС

51.

видима інфляція –виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси

придавлена (приглушена) інфляція – інфляція, що виникає внаслідок товарного дефіциту, який супроводжується намірами державних органів утримати ціни на попередньому рівні. За такої ситуації відбувається "вимивання" товарів на відкритому ринку і переведення їх на тіньовий ринок, де ціни підвищуються, Інша назва - прихована інфляція.

локальна інфляція – має місце в окремих країнах

світова інфляція – охоплює групу країн або цілі регіони

галопуюча інфляція - інфляція, що розвивається стрімкими темпами. Виникає за кризових ситуацій в економіці.


52. Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

Платіжний баланс – це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту — «Керівництво з платіжного балансу» ВРМ, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р., в якому і пропонується сучасна класифікація статей платіжного балансу.

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги та доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

Підсумок: А. Баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу в США)

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки та пропуски

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

Е. Компенсуючі статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання SDR (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів

Підсумок: А + В + С + D + Е + F + G (відповідає концепції офіційних розрахунків в США)

Н. Підсумкова зміна резервів

SDR(СПЗ)

Резервна позиція в МВФ

Інші вимоги

Кредити МВФ

Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами — членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво різняться як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, ураховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнs, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

53. Криза і розпад Бреттон-Вудської валютної системи

+ вопрос №2


У 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США) зібралася Міжнародна валютно-фінан­сова конференція, на якій було створено Міжурядову установу при ООН з регулювання валютних відносин — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Відповідно до статуту МВФ було визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відміну від золотого стандарту її основою стала система золотовалютного стандарту, яка у своєму подальшому розвитку трансформувалася у систему золото-доларового стандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 1970-х років і відіграла істотну роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва, інтенсивному розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Бреттон-Вудська валютна система є системою жорстких валютних нормативів, функціональне регулювання і контроль за дотриманням яких здійснював МВФ.

Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи «золото-долар-національна валюта» забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який виконував функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. Ця довіра базувалася на тому, що, на відміну від усіх інших валют, долар зберігав за собою на валютному (зовнішньому) ринку антиінфляційний імунітет, який гарантувався його конвертованістю для центральних банків у золото. Така конвертованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки (понад 70 % у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота. У 1949 р. централізовані запаси золота США оцінювалися в 24,6 млрд дол., що в 3,15 раза перевищувало загальну суму доларів, яка була розміщена в іноземних банках. Слід враховувати і надзвичайно високу питому вагу США у світовій торгівлі та експорті капіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу платіжного балансу цієї країни. За цих умов долар виконував функцію резервної валюти Бреттон-Вудської системи. Вважалося, що долар такий же, як золото, і навіть кращий за золото.

В кінці 60-х — на початку 70-х років ситуація суттєво змінилася: США значною мірою втратили на світовому ринку свої конкурентні переваги, виник дефіцит платіжного балансу, почали розвиватися інфляційні процеси, різко скоротилися запаси золота. У 1971 р. їх вартість становила 11,1 млрд дол. Ця сума в 6 разів була меншою від доларової маси, що перебувала у міждержавному обігу. Почалася масова погоня за золотом як більш стійким грошовим активом і відповідна відмова від долара. Утворилася подвійна ціна на золото: офіційна — 35 дол. за одну унцію та ринкова, що в кілька разів перевищувала офіційну.

У цій ситуації США, по суті, повністю втратили свою спроможність здійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною і, таким чином, утримувати його функцію міжнародної резерв­ної валюти. Визначаючи це, 15 серпня 1971 р. Президент Р. Ніксон прийняв рішення про припинення конвертованості долара в золото. Відхід від одного із визначальних принципів Бреттон-Вудської системи означав її фактичний крах та відповідну зміну сил у світовій економіці.

54. Метод співставлення ефективних витрат при визначенні курсу валют

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

Поряд з ціновим методом існує метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат в країнах, що зіставляються: заробітна плата, норма позичкового процента, рента і показник продуктивності праці. Техніка визначення валютного курсу грошової одиниці певної країни така сама, як і при інших методах, однак цей метод найбільш точний, оскільки враховує деякі довгострокові та середньострокові фактори, що впливають на валютний курс. Тобто метод зіставлення ефективних виробничих витрат характеризується відносною стабільністю, оскільки у свою чергу базується на досить стабільних виробничих показниках, відображає глибинні і найважливіші економічні процеси в країнах, що зіставляються.

55. Метод співставлення цін на золото при визначенні курсу валют

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

Це традиційний метод. Визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в певній валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах. На основі зіставлення визначається валютний курс грошової одиниці даної країни, що береться за умовну одиницю. Наприклад, на певну дату на Нью-Йоркській біржі ціна унції золота дорівнювала 400 дол. США (береться за умовну одиницю), 700 фунтів стерлінгів (Великобританія), 50 000 єн. Якщо необхідно визначити курс долара, то одержимо: 1 долар=1,75 (700/400) фунта стерлінгів; 125 (50 000/400) єн.

До речі, міжнародні статистичні видання регулярно друкують ціни на золото, виражені у відповідних валютах, що дає можливість їх зіставляти, або більш-менш точно виразити валютні курси.

Слід підкреслити, що золото, хоч офіційно і втратило свої колишні монетарні функції, все ж залишається стратегічним товаром у відносно невеликих кількостях порівняно з колосальною кількістю інших товарів на світових ринках. Тому суб’єкти міжнародних валютно-грошових відносин дуже уважно стежать за динамікою цін на цей благородний метал. У цій сфері відносно менше спекулятивних елементів при визначенні ціни золота на світових ринках порівняно з масою інших товарів. Однак для абсолютизації ролі золота при визначенні валютних курсів сьогодні вже немає ніяких підстав.

56. Метод співставлення цін споживчого кошика при визначенні курсу валют

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

Найбільш поширений і простий метод визначення валютних курсів є метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого споживчого кошика). При цьому методі спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляються з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити (береться за умовну одиницю).

57. Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Міжнаро́дний валю́тний фонд,— спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 39-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.

Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.

МВФ було створено 27 грудня 1945 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи.

МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи.