Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материалаДокументы

Содержание


4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
Можливість застосування до винних у вчиненні порушень еко­логічного законодавства дисциплінарної відповідальності
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   52
§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

£ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

Специфіка цивільно-правової відповідальності за екологічні право­порушення зумовлена особливостями об'єкта правопорушення, спосо­бами обчислення і доведення шкоди та деякими іншими екологічними факторами. Сутність цієї відповідальності полягає в покладенні на правопорушника обов'язку відшкодувати майнову або моральну шко­ду, заподіяну внаслідок порушення норм екологічного законодавства. Головною її функцією є компенсаційно відновлювальна.

Законом України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» (ст. 69) передбачено, що шкода, завдана внаслідок по­рушення екологічного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навко­лишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Крім того, особи, яким завдано такої шкоди, мають пра­во на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного сере­довища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, при­родним ресурсам у процесі здійснення господарської діяльності або внаслідок забруднення навколишнього природного середови­ща чи нанесення шкоди природним об'єктам, як правило, нале­жить до категорії позадоговірних зобов'язань. У теорії вона іме­нується екологічною шкодою. Під нею розуміють погіршення якісно­го стану навколишнього природного середовища в цілому і окремих природних ресурсів зокрема.

Основною метою відповідальності за заподіяну шкоду є забез­печення найбільш повного поновлення (компенсації) цих прав за рахунок особи, що спричинила шкоду, або інших осіб, на яких згідно з законодавством покладений обов'язок відшкодування шкоди. Необхідною умовою виникнення зобов'язань щодо відшко­дування заподіяної шкоди є наявність самої шкоди. Екологічна шкода може проявлятися у різних формах — забруднення навко­лишнього природного середовища, виснаження окремих природ­них ресурсів, руйнування екологічних зв'язків і систем, шкода, за­вдана здоров'ю і майну фізичних і юридичних осіб, завдання збит-

351


Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

ків природокористувачам та ін. Екологічна шкода також може бути завдана і внаслідок дії стихійних сил природи (повені, землетруси тощо). Особливість екологічної шкоди полягає у тому, що в біль­шості випадків така шкода є непоправною або відносно відновлю­ваною, оскільки відтворення компонентів природи пов'язано з довготривалим періодом. Екологічна шкода може бути відшкодова­на такими способами: поновлення майна в натурі (відтворення знищених природних ресурсів); відшкодування збитків, завданих природним компонентам (відновлення природних ресурсів); відшкодування збитків природокористувачу; компенсація витрат, спрямованих на оздоровлення навколишнього природного середо­вища і поліпшення його якості.

Загальні питання про відшкодування шкоди, заподіяної еко­логічним правопорушенням, регулюються цивільним законодавст­вом. Зокрема, ст. 1162 ЦК України встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану шкоду. Згідно з доктриною цивільного права поняття «шкода» є родовим і більш широким. Майнова шкода являє собою майнові втрати — зменшення вар­тості пошкодженої речі, зменшення чи втрату доходу, необхідність нових витрат і т. п. Вона може бути відшкодована в натурі (напри­клад, шляхом відновлення пошкодженого майна) або компенсова­на в грошовій формі, що забезпечує найбільш повне задоволення інтересів потерпілої сторони — фізичної чи юридичної особи.

Майнова шкода завжди пов'язана з певними втратами і скоро­ченням охоронюваних законом матеріальних (включаючи природні ресурси і об'єкти) благ. Одним із способів її компенсації є відшко­дування шкоди в натурі за рахунок правопорушника, але стосовно навколишнього природного середовища він не завжди може бути застосований, хоча можлива, наприклад, рекультивація земель, відновлення лісів. Водночас неможливо відновити втрату здоров'я людини внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження, втрату певно­го біологічного виду.

У більшості випадків відшкодування екологічної шкоди зво­диться до відшкодування заподіяних збитків. Відшкодування збитків — це встановлена законом цивільно-правова санкція. По­няття збитків визначається в ст. 22 ЦК України, відповідно до якої «збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні

352

§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичай­них обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)».

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірах. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визнача­ються відповідно до реальної вартості втраченого майна або вико­нання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192). Стосовно екологічних правовідносин під «збитками» ро­зуміють майнові втрати, фінансові витрати, неотримані доходи природокористувачів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного сере­довища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Слід зазначити, що від­шкодування в установленому порядку збитків, завданих порушен­ням екологічного законодавства, належить до економічних заходів забезпечення охорони навколишнього середовища (ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Особливість цивільно-правової відповідальності за шкоду, за­подіяну навколишньому природному середовищу або природним ресурсам, полягає у тому, що мають бути відшкодовані як майбутні витрати природокористувачів на відновлення відповідних природ­них ресурсів, так і державні витрати по відновленню якості навко­лишнього природного середовища.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного сере­довища та погіршенням якості природних ресурсів. Таким чином, цивільно-правова відповідальність може бути застосована разом з іншими видами юридичної відповідальності. Ця обставина пояс­нюється тим, що заходи відповідальності у разі застосування дис­циплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності за своєю юридичною природою є заходами стягнення, а не відшкоду­вання шкоди, хоча в багатьох випадках ці стягнення мають майно­вий характер (позбавлення премії, штраф, конфіскація).

Особи, які внаслідок порушення екологічного законодавства за­подіяли шкоду, повинні її відшкодувати в повному обсязі незалежно від того, чи були їх дії (бездіяльність) умисними або необережни­ми. Виняток становлять випадки, коли шкода завдана фізичною чи

12 5-200 353

Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

юридичною особою, діяльність яких пов'язана з підвищеною не­безпекою для навколишнього природного середовища. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зо­бов'язані компенсувати заподіяну шкоду фізичним та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих (ст. 1187 ЦК Ук­раїни, частина друга ст. 69 Закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища»). У цьому випадку відповідаль­ність настає незалежно від наявності вини, за умови, якшо запо-діювач шкоди не доведе, що шкода виникла внаслідок неперебор­ної сили або умислу потерпілої особи.

Чинне законодавство передбачає судовий і позасудовий поря­док відшкодування екологічної шкоди. Цей обов'язок може бути виконаний на підставі рішення суду (загальної юрисдикції або гос­подарського).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» кожний громадянин України має право на подання позовів до суду до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Аналогічні повнова­ження щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства, відповідно до статей 20 та 21 цього закону мають спеціальні уповноважені органи державно­го управління в галузі охорони навколишнього природного середо­вища і використання природних ресурсів та громадські об'єднан­ня. Органи прокуратури в процесі виконання функцій нагляду за додержанням законодавства також можуть звертатися до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пору­шення екологічного законодавства та про припинення екологічно небезпечної діяльності (ст. 37 закону).

Позасудовий порядок відшкодування екологічної шкоди може здійснюватися добровільно, за допомогою страхування ризику за­подіяння екологічної шкоди, а також в адміністративному поряд­ку. В адміністративному порядку відшкодування екологічної шко­ди може застосовуватись у випадках техногенних аварій або стихійних лих, шляхом застосування заходів соціально-еко­номічного захисту населення, яке постраждало внаслідок настання негативних екологічних наслідків.

354

§ 4. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення

Визначення розміру шкоди, заподіяної навколишньому природ­ному середовищу, здійснюється за спеціальними правилами, вста­новленими екологічним законодавством: відповідно до такс, мето­дик обчислення розміру шкоди або, за їх відсутності, за фактични­ми витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням понесених збитків, у тому числі упущеної вигоди (неотриманих доходів).

Такси як інструмент обчислення екологічної шкоди передбачені для обчислення розміру шкоди окремим природним ресурсам чи об'єктам (наприклад, постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподі­яної лісовому господарству» та від 21 квітня 1998 р. «Про затверд­ження такс для обчислення шкоди, заподіяної порушенням приро­доохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду України»). Розмір такси визначається з урахуванням екологічної цінності відповідного виду рослинного і тваринного світу, витрат, понесених на їх утримання, і встановлю­ється за кожний екземпляр.

Методики розрахунку шкоди застосовуються у випадках відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням вод, земельних ресурсів, атмосферного повітря тощо. Нині, зокрема, діють: Мето­дика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохорон­ного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Ук­раїни від 27 жовтня 1997 р.; Методика розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена нака­зом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р.; Методика розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок по-РУшення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та ядерної безпеки України ВІД 18 травня 1995 р.; Тимчасова методика визначення збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів, затверджена наказом Міністерства екології та природних Ресурсів України від 15 травня 2001 р.

355

Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

Іноді розмір шкоди обчислюється за допомогою кадастрової оцінки природних ресурсів. Наприклад, розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визнача.ться на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що прово­дяться відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Коли ж відсутні відповідні такси або методики розрахунку, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середови­щу, відшкодовується за фактичними витратами.

-

£ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає у накла­денні роботодавцем (власником підприємства чи уповноваженим ним органом) на працівника дисциплінарних стягнень. Такі стягнення мо­жуть накладатися на осіб, винних у невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов'язків, пов'язаних зі здійсненням природоохоронних заходів за умови, що відповідні обов'язки пе­редбачені трудовим договором, укладеним між працівником та власником підприємства, установи, організації (уповноваженим ним органом).

Можливість застосування до винних у вчиненні порушень еко­логічного законодавства дисциплінарної відповідальності передбачена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Цією ж статтею перераховані підстави такої відповідальності. Ними є: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм еко­логічної безпеки; порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі подання завідомо неправдивого експертного висновку; невиконання вимог держав­ної екологічної експертизи; фінансування, будівництво і впровад­ження у виробництво нових технологій і устаткування без позитив­ного висновку державної екологічної експертизи; порушення еко­логічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, рекон-

356

§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

струкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; допущення наднор­мативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих ре­човин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне сере­довище; перевищення лімітів та порушення інших вимог викорис­тання природних ресурсів; самовільне спеціальне використання природних ресурсів; порушення строків внесення зборів за вико­ристання природних ресурсів та забруднення навколишнього при­родного середовища; невжиття заходів щодо запобігання та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впли­ву на навколишнє природне середовище; невиконання розпоряд­жень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охоро­ни навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захо-роненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, ток­сичних радіоактивних речовин та відходів; невиконання вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; відмова від надан­ня своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навко­лишнього природного середовища, а також про джерела забруд­нення, приховування випадків аварійного забруднення навколиш­нього природного середовища або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; прини­ження честі та гідності працівників, які здійснюють контроль у га­лузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їх життя і здоров'я.

Перераховані види правопорушень залежно від конкретних об­ставин, а також суб'єкта вчинення проступку можуть стати підста­вою для притягнення винних не лише до дисциплінарної, а й до адміністративної чи кримінальної відповідальності (до одного з Цих видів). При цьому наведений у законі перелік підстав юридич­ної відповідальності не є вичерпним. Законодавством України мо­же бути встановлено дисциплінарну відповідальність і за інші по-РУшення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підстави застосування дисциплінарної відповідальності за еко­логічні правопорушення передбачені й актами природоресурсного

357

Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

законодавства, а саме ст. 65 Кодексу України про надра, ст. ПО
Водного кодексу України, ст. 98 Лісового кодексу України, ст. 40
Закону України «Про рослинний світ», ст. 81 Закону України «Про
використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст. 42 Закону
України «Про відходи», ст. 21 Закону України «Про захист рос­
лин», ст. 21 Закону України «Про виключну (морську) економічну
зону України» та деякими іншими. і •-

Види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення регу­люються КЗпП. Згідно зі ст. 147 цього кодексу до порушників тру­дової дисципліни, винних у невиконанні своїх трудових обов'язків, може бути застосовано один з двох заходів стягнення: догана або звільнення з роботи.

При цьому для окремих категорій працівників статутами і поло­женнями про дисципліну цих категорій працівників можуть перед­бачатися також інші дисциплінарні стягнення. Ці стягнення, зок­рема, можуть бути застосовані до відповідних осіб при вчиненні ними дисциплінарних стягнень у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до п. 4 Положення про ранги державних служ­бовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р., як захід дисциплінарного впливу до державного службовця може застосовуватися затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року.

Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» за пору­шення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідаль­ність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, за­твердженим Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. Стаття 9 цього статуту крім заходів дисциплінарного стяг­нення, передбачених КЗпП, передбачає такі специфічні стягнення, як пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, за­тверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р., передбачає широкий спектр дисциплінарних стягнень осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: зауваження; догана; сувора догана; затримка у при­своєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння

358

§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

на строк до одного року; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в посаді; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (п. 15).

Якщо дисциплінарний проступок у галузі охорони навколиш­нього природного середовища вчиняється військовослужбовцями, то останні несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним стату­том Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 р., згідно з яким військовослужбовці несуть відпо­відальність залежно від їх військових звань. Так, на рядових (мат­росів) строкової військової служби можуть бути накладені такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення черго­вого звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег; призначення поза чергою в наряд на роботу — до 5 нарядів; позбавлення військового звання старший солдат (старший матрос) (п. 48). На рядових (матросів) військової служби за контрактом, крім того, можуть бути накладені ще такі стягнення, як поперед­ження про неповну службову відповідність; звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю (п. 49). А сер­жанти (старшини) строкової військової служби можуть, крім того, бути понижені в посаді; понижені у військовому званні на один ступінь; або понижені у військовому званні на один ступінь з переве­денням на нижчу посаду, а також: позбавлені сержантського (стар­шинського) звання (п. 50).

Працівники залізничного транспорту, що вчинили дис­циплінарний екологічний проступок, нестимуть відповідальність згідно з Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. Так, у разі встановлення вини працівника залізничного транспорту у виникненні катастрофи або аварії з шкідливими екологічними наслідками, до останнього можуть бути, зокрема, застосовані такі специфічні заходи дисциплінарного стяг­нення, як позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов 'язаної з керуванням локомотивом і моторно-рейковим транспор­том, на строк до одного року.

Дисциплінарну відповідальність за екологічні правопорушення згідно з вимогами дисциплінарних статутів чи положень про дис-

359

Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

ципліну несуть і деякі інші категорії працівників, такі як працівни­ки спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб (Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р.), працівники гірничих підприємств (Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 берез­ня 2002 р.) та ін.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом (службовою особою), якому надано право прийняття на роботу (обрання, за­твердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статута­ми, положеннями та іншими актами законодавства про дис­ципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також ви­щестоящими органами.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповно­важеним ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи ча­су звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стяг­нення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчи­нення проступку.

Законодавство про працю вимагає чіткого дотримання процеду­ри накладення дисциплінарного стягнення. Передусім власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудо­вої дисципліни письмових пояснень. Стягнення оголошується в на­казі (розпорядженні) й повідомляється працівникові під розписку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосова­но лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнен­ня власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а та­кож обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Законодавство гарантує працівникові можливість оскарження дисциплінарного стягнення і встановлює порядок такого оскар-360

§ 5. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення

ження (глава XV КЗпП). У випадку звільнення з роботи, зокрема, працівник може безпосередньо звернутися до районного (міського) суду в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стяг­нення у вигляді догани працівника не буде піддано новому дис­циплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дис­циплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового по­рушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе сумлінно, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протя­гом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», як і інші законодавчі акти, що регулюють питання притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлюють правило: суб'єкти, винні у вчиненні дисциплінарного правопорушення (так само як і адміністративного правопорушення чи кримінального злочину) зо­бов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок пору­шення відповідного законодавства, оскільки застосування заходів дисциплінарної відповідальності не звільняє винних від компен­сації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів, тобто від майнової відповідальності.

Якщо ж внаслідок порушення покладених на працівника трудо­вих обов'язків ним спричиняється матеріальна шкода підприєм­ству, установі, організації, працівник несе матеріальну відповідаль­ність за шкоду, якщо остання заподіяна його винними протиправ­ними діями (бездіяльністю). Загальні підстави та умови такої від­повідальності передбачені ст. 130 КЗпП. Відповідна відповідаль­ність, зокрема, встановлюється тільки за пряму дійсну шкоду, ли­ше в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації вин­ними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відпо­відальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної Шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до Дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідаль-

361


Розділ XI. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

ності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покри­ти її повністю або частково. За згодою власника або уповноваже­ного ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Посадові особи та спеціалісти, що працюють у сфері охорони навколишнього природного середовища, винні у порушенні вимог екологічного законодавства, згідно з рішеннями їх управлінських органів можуть також позбавлятися премій за основними результа­тами господарської діяльності повністю або частково.

щ

Рекомендована література

  1. Боротьба з екологічними злочинами: Кримінально-правове і
    кримінологічне дослідження / НАН України; Інститут держави і
    права ім. В. М. Корецького. — К., 1994.
  2. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Ук­
    раїні: Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального за­
    конодавства. — К., 2002.
  3. Дудоров О. О. Відповідальність за злочини проти довкілля:
    Науково-практичний коментар розділу VIII Особливої частини но­
    вого КК України. — Бердянськ, 2001.
  4. Ивакин В. И. Теория юридической ответственности за зколо-
    гические правонарушения и практика ее осуществления. — М.,
    2004.
  5. Лопашенко Н. А. Зкологические преступления. — СПб., 2002.
  6. Шемшученко Ю. С, Мунтян В. Л., Розовскш Б. Г. Юридичес-
    кая ответственность в области охраньї окружающей средьі. — К-,
    1976.
  7. Шемшученко Ю. С. Правовьіе проблеми зкологии. — К., 1989-

362

ґ


Особлива частина


V-

Розділ XII

Правова охорона та використання земель

§ 1. Земля як об'єкт охорони та використання

Земля виконує три важливі функції, які є ключовими для нор­мальної життєдіяльності суспільства, а саме економічну, соціальну та екологічну. Економічна функція землі полягає в тому, що зем­ля є важливим матеріальним ресурсом, відіграючи роль основного засобу виробництва в сільському господарстві та слугуючи просто­ровим базисом для розвитку інших галузей економіки. Соціальне значення землі полягає в тому, що вона є місцем проживання всього людства. Екологічна функція землі проявляється у тому, що земля є центральним, цементуючим ресурсом екологічної системи, який значною мірою зумовлює функціональну стійкість як цієї си­стеми в цілому, так і окремих елементів природного середовища. Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуван­ням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.

Україна належить до кола країн світу, що мають найбагатші земельні ресурси. За різними оцінками, Україна володіє від 8 до 15 % світових запасів чорноземів, які є найродючішою частиною земельних ресурсів планети. Територія нашої країни становить 60,3 млн. гектарів, з них сільськогосподарські угіддя займають 41,8 млн. гектарів, в тому числі рілля — 32,8 млн. гектарів. Займа­ючи всього 5,7 % території Європи, Україна володіє 18,9 % площі її сільськогосподарських угідь, в тому числі 26,9 % ріллі. На одно-

364