Geum.ru

Львівський юридичний інститут мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 3 форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом франції та україни
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗДІЛ 3

ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ




3.1. Поняття та види форм кримінальної відповідальності в сучасній доктрині кримінального права Франції та України



Аналогічно до поняття кримінальної відповідальності та її підстав ні закон, ні наука кримінального права Франції не визначають поняття форми кримінальної відповідальності та не називають їх видів. В аналізованих працях французьких правників таке поняття також відсутнє.

Питання форм кримінальної відповідальності в цілому, і окремих з них зокрема, стало об’єктом дослідження багатьох вчених, як українських так і країн СНД. Свої праці дослідженню даної проблематики присвятили Л.В.Багрій-Шахматов [14; 15], М.І.Бажанов [16], Ю.В.Баулін [18; 20], Т.Б.Віттенберг [28], І.М.Гальперін [34], Т.А.Денисова [48], М.Д.Дурманов [52], С.Й.Зельдов [59], І.І.Карпець [62], С.Г.Келіна [64], Г.Г.Криволапов [180] Г.А.Крігер [79], М.І.Мельник [110], В.В.Скибицький [158; 1598], В.М.Хомич [202], О.Л.Цветінович [203], І.І.Чугуников [208] та багато інших. Однак відсутність в літературі єдності поглядів щодо поняття та змісту кримінальної відповідальності з необхідністю породжує відсутність єдиної позиції у визначенні її форм.

Найбільш поширеною в літературі, з приводу форм кримінальної відповідальності є позиція, у відповідності до якої кримінальна відповідальність реалізується в наступних формах: а) засудження без призначення покарання; б) засудження з призначенням покарання, але без його реального виконання; в) засудження з призначенням покарання та його виконанням [18, с. 631-632; 81, с. 60-61; 180, с. 23-24; 206, с. 34-35]. Однак ні поняття форми кримінальної відповідальності ні критеріїв за якими слід виділяти саме такі, а не інші форми кримінальної відповідальності, як правило, не пропонується. Більше того, Ю.В.Баулін називає їх видами індивідуалізації судом кримінального покарання [18, с. 631-632], Н.В.Чернишова спочатку стверджує, що це способи реалізації кримінальної відповідальності, і лише про відбування призначеного судом покарання говорить, як про найбільш поширену форму кримінальної відповідальності [206, с. 34-35].

Л.В.Багрій-Шахматов, аналізуючи форми реалізації кримінальної відповідальності, підтримуючи позицію Г.Г.Криволапова [180, с. 23], стверджує, що форма – це вираження змісту, вона визначає фактичні межі в яких полягає і функціонує зміст. Без відповідної форми її реалізації кримінальна відповідальність не існує [14, с. 142]. Проте, не наводячи власного визначення поняття форми кримінальної відповідальності та критеріїв їх виділення, фактично ототожнює їх з конкретними кримінально-правовими заходами, до яких відносить: “а) кримінально-правові заходи, які містять “заряд” кари, а саме: покарання, інститут заміни покарання більш м’яким, примусові заходи медичного, виховного характеру, примусове лікування, та ін., б) кримінально-правові заходи, які є державними засобами правового стимулювання судимих осіб, та правовими засобами попередження рецидиву, а саме: судимість, умовно дострокове звільнення від покарання, адміністративний нагляд, інші заходи пов’язані з соціальною адаптацією судимих осіб після відбуття покарання” та ін. [14, с. 143-144].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Слід також зазначити, за чинним КК України, як і за КК Франції кримінальна відповідальність в формі осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) призначеного покарання передбачає поєднання таких елементів: осуду судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила; призначення покарання; загрози виконання (відбування) призначеного покарання; та судимості. Разом з тим, слід уточнити, що різним для цієї форми є правове значення позбавлень і обмежень, які не є покаранням. За чинним КК України такі позбавлення і обмеження застосовуються лише у випадку, якщо вони конкретизовані вироком суду. За чинним КК Франції такі позбавлення є двох видів: одні - передбачені в КК і застосовуються автоматично (заходи контролю передбачені ст. 132-44 КК Франції); інші – застосовуються за рішенням суду (обов’язки, що можуть покладатись на особу судом, перелік яких передбачено в ст. 132-45 КК Франції)

Виходячи з сутності кримінальної відповідальності та вищевикладених особливостей даної форми кримінальної відповідальності, поняття осуду з умовним невиконанням (звільненням від відбування) призначеного покарання за чинним КК України можна визначити, як регламентовану законом форму кримінальної відповідальності, що полягає в осуді судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, призначенні їй покарання, питання про виконання якого вирішується в залежності від виконання умов випробування, та забезпеченні судимості, а в певних випадках також позбавлень і обмежень конкретизовані вироком суду, які не є покаранням, що особа зобов’язана перетерпіти.

Осуд з безумовним невиконанням (звільненням від відбування) призначеного покарання за чинним КК України можна визначити, як регламентовану законом форму кримінальної відповідальності, яка полягає в осуді судом від імені держави вчиненого діяння та особи яка його вчинила, призначенні їй покарання, та відмові від його виконання, а в певних випадках забезпеченні судимості, які особа зобов’язана перетерпіти. Призначення покарання, в даному випадку, виступає не як захід державного примусу, а як один з вимірів ступеня осуду особи, яка вчинила злочин, оскільки сам по собі вид і розмір призначеного покарання без його реального виконання не несе в собі елементу примусу.

Щодо четвертої з названих форм кримінальної відповідальності за чинним КК України – осуду без призначення покарання, то питання про її наявність, на сьогоднішній день є дискусійним в українській правовій літературі.

На думку прихильників, що така форма чинним КК України передбачена – це випливає зі змісту, принаймні, ч.4 ст. 74 КК України. На думку опонентів - в період чинності КК України 1960 р. положення, аналогічне до викладеного в ч. 4 ст. 74 КК України 2001 р. містила ч. 2 ст. 50 КК України 1960 р. Тоді, цей зворот обґрунтовано тлумачився як звільнення від призначення покарання, оскільки на це існувала пряма вказівка в законодавстві. Зокрема, друге речення ч. 3 ст. 327 КПК України в редакції до 12 липня 2001 р. звучало наступним чином: “Суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання, якщо на момент розгляду справи в суді діяння втратило суспільну небезпечність або особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно-небезпечною”. А вже згадуваним Законом України від 12 липня 2001 р. ст. 327 КПК України змінена. У ч. 3 цієї статті чинного КПК України встановлено: “Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах передбачених ст. 80 КК України”. На підставі наведеного С.С.Яценко, зазначає, що положення ч. 3 ст. 88 КК України про те, що “особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання” не знаходять відображення в інших нормах КК України та КПК України [215, с. 43]. С.Д.Шапченко стверджує, що “звільнення від покарання об’єднує ті прояви розглядуваного інституту, які передбачають, що призначену особі міру покарання вона не повинна відбувати або - за певних умов - може не відбувати взагалі” [121, с. 159]. Окрім цього, він же зазначає що на підставах, передбачених ч. 4 ст. 74 КК України визнавши особу винною у вчиненні злочину (злочинів) невеликої чи середньої тяжкості і призначивши їй покарання, суд після цього постановляє звільнити особу від призначеного ним покарання [121, с. 162].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Видається, що саме таке бачення форм кримінальної відповідальності, узгоджується з структурою чинних КК Франції та України та наявними в них інститутами.

3.2. Характеристика форм кримінальної відповідальності за Кримінальним кодексом Франції 1992 р.

Copyright © 2023. All rights Reserved.