Львівський юридичний інститут мвс україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 2 поняття кримінальної відповідальності та її підстави за кримінальним правом франції та україни
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ ФРАНЦІЇ ТА УКРАЇНИ




2.1. Поняття кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України



Чинний КК Франції неодноразово вживає вислів “кримінальна відповідальність”, зокрема в ст.ст. 121-1, 121-2, 122-1 - 122-5 КК та інших. Більше того, Розділ 2 книги 1 КК Франції називається „Про кримінальну відповідальність”. Неодноразово словосполучення “кримінальна відповідальність” вживається і французькими науковцями. Однак ні в чинному КК Франції, ні в вищезгадуваних пам’ятках французького кримінального права, ні в досліджуваних фундаментальних наукових працях в галузі кримінального права Франції, аналізу даного поняття немає. Більше того, окремі французькі правники в межах однієї наукової праці, не проводячи аналізу інституту кримінальної відповідальності, визначають її поняття по різному. Наприклад, М.Сальваж зазначає, що кримінальна відповідальність є синонімом винності в широкому розумінні [156, с. 46], та як обов’язок відповідати за свої правопорушення [156, с. 96]. У “Словнику з кримінального права” Ж.-П.Дусе кримінальна відповідальність визначається, як відповідь перед правосуддям за загрозу заподіяння чи заподіяну власними діяннями шкоду [222].

Такий стан справ багато в чому пояснює О.Г.Аванесов, який стверджує, що проблема поняття кримінальної відповідальності не належить до числа актуальних проблем кримінально-правової науки Франції [1, с. 18].

Викладене свідчить, що поняття кримінальної відповідальності не знайшло у Франції закріплення на нормативному рівні, а також належного опрацювання в кримінально-правовій науці.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Видається, що визначити поняття будь-якого явища можна через його структуру. Проте, дефініція, в такому випадку, буде точною, лише за умови, що в ній будуть відображені також найбільш суттєві ознаки цього явища.

Думається, що саме таким чином можна визначити і поняття кримінальної відповідальності. А відтак, для його вироблення слід встановити найбільш істотні ознаки кримінальної відповідальності, як самостійного правового інституту, з’ясувати його структуру і відобразити ці ознаки та структуру у самому понятті.

Встановлюючи ознаки, кримінальної відповідальності, найперше, слід виходити з аксіоматичного твердження, що вона є різновидом юридичної відповідальності, а відтак їй притаманні, нехай з певним уточненням, всі ознаки юридичної відповідальності. Проте і тут, відсутня єдність поглядів, який зміст вкладати в поняття юридичної відповідальності та які ознаки її характеризують [56, с. 109-111]. Д.А.Липинський, аналізуючи поняття юридичної відповідальності за правопорушення називає сім її концепцій [101, с. 42-56], дзеркальним відображенням яких є вищеназвані нами концепції кримінальної відповідальності.

На нашу думку, доцільно прийняти за основу ознаки юридичної відповідальності які визнаються беззаперечними більшістю вчених, а саме: 1) за своєю сутністю юридична відповідальність є негативною реакцією держави на вчинене правопорушення; 2) застосування юридичної відповідальності забезпечується державним примусом; 3) застосовується, як правило, лише до суб’єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення; 4) тягне застосування до правопорушника певних санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру [173, с. 244].

Наступною ознакою кримінальної відповідальності є те, що її підстави, форми та порядок реалізації встановлюються виключно кримінальним законом.

Окрім цього, як вже зазначалось вище, видається, що кримінальна відповідальність є лише однією з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, які виникають між державою і особою у зв’язку з вчиненням останньою злочину. Оскільки обов’язковим елементом будь-яких правовідносин, в тому числі і кримінально-правових, є їх зміст (соціальний зв’язок, взаємні права і обов’язки), то в кримінальній відповідальності вони реалізуються як з боку держави, так і з боку особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що містить склад злочину. При цьому держава, в особі компетентних органів, реалізує своє право, яке одночасно є і обов’язком, відреагувати на діяння особи шляхом застосування кримінально-правових засобів впливу. Особа зобов’язана перетерпіти дану реакцію та має право на дотримання при цьому щодо неї вимог закону. Тому неповним є односторонній розгляд кримінальної відповідальності лише з позиції реалізації прав і обов’язків або тільки держави, або тільки винної особи, що має місце у вищенаведених концепціях. Видається, що поняття кримінальної відповідальності повинно відображати реалізацію юридичного зв’язку держави і особи, що виник з вчиненням останньою злочину. Відтак, важливою ознакою кримінальної відповідальності є те, що вона носить об’єктивно-суб’єктивний характер, що полягає у застосуванні конкретних кримінально-правових засобів з боку держави, та їх сприйняття особою, до якої, за наявності підстав, вони застосовуються.

Важливою передумовою з’ясування поняття кримінальної відповідальності є також встановлення її підстави. В ч. 1 ст. 2 КК України закріплено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Проте, видається, що таке формулювання потребує певного уточнення, що буде обґрунтовано в подальшому. Окрім цього, думається, що в понятті кримінальної відповідальності вказувати на її підставу, щоб воно не ставало надто громіздким, не потрібно.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Викладене дає підстави для твердження, що структура кримінальної відповідальності за чинним КК України включає один обов’язковий елемент: осуд судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила; і п’ять факультативних – призначення покарання, загрозу виконання (відбування) покарання; виконання (відбування) покарання; позбавлення і обмеження конкретизовані вироком суду, які не є покаранням; судимість. Запропонований перелік елементів структури кримінальної відповідальності видається вичерпним, хоча і може бути деталізованим.

Узагальнюючи вищевикладене, можна запропонувати поняття кримінальної відповідальності за кримінальним правом України як регламентовану законом одну з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин яка полягає в осуді судом від імені держави вичиненого діяння та особи, яка його вчинила, як правило поєднаному з призначенням їй покарання, а в певних випадках також у виконанні призначеного покарання і (чи) забезпеченні встановлених вироком суду позбавлень і обмежень які не є покаранням, а також судимості, та у вимушеному перетерпінні такою особою названих негативних правових наслідків вчиненого діяння.

Як ми вже зазначали вище, вислів “кримінальна відповідальність” в статтях чинного КК Франції та України розуміється подібно. А відтак, запропоноване поняття може бути використане як для позначення інституту українського, так і французького права. Проте, за структурою кримінальна відповідальність за чинним КК Франції та України дещо відрізняється. Ця різниця полягає у двох моментах. По-перше, кримінальна відповідальність за чинним КК Франції може містити також елемент загрози призначення покарання, якого чинний КК України не передбачає. По-друге, за чинним КК України при застосуванні кримінальної відповідальності позбавлення і обмеження, які не є покаранням, конкретизуються у вироку суду, а за чинним КК Франції такі позбавлення є двох видів: одні - прямо передбачені в КК і, в визначених випадках, застосовуються автоматично; інші – застосовуються за вироком суду.