Податковий кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
- Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
- Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
ГЛАВА 8. ПЕРЕВІРКИ
Стаття 75. Види перевірок
75.1. Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
75.1.2. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
75.1.3. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Основна форма податкового контролю, передбачена цим Кодексом, – це податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів та притягнення порушників податкового законодавства до юридичної відповідальності. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.
Податкова перевірка як форма податкового контролю – це діяльність контролюючих органів у межах визначеної для них компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.
Перевірка являє собою одиничну контрольну дію на певній ділянці діяльності контрольованого суб'єкта, здійснювана на місці з використанням облікових, звітних документів для виявлення порушень фінансової дисципліни у сфері оподаткування й усунення їх наслідків. Податкова перевірка розглядається як сукупність спеціальних прийомів податкового контролю, застосовуваних податковими органами з метою встановлення вірогідності й законності відображення об'єктів оподаткування й порядку сплати податків і зборів у документах, звітах, бухгалтерських балансах і інших носіях інформації. При цьому, очевидно, треба мати на увазі, що податкова перевірка поширюється на контроль не тільки за відображенням об'єкта оподаткування й порядком сплати податків і зборів, але й за іншими діями зобов'язаних осіб, не пов'язаними з безпосередньою сплатою податків (наприклад, веденням податкового обліку, здійсненням податкової звітності).
Перевірка виражається в зіставленні фактичних даних контролю з даними, відображеними в первинній документації. В основному у ході перевірок контролюються окремі сторони фінансово-господарської діяльності, окремі складові податкового обов'язку. За підсумками визначаються заходи для усунення виявлених недоліків.
Податкова перевірка може бути проведена за однією з таких підстав:
- за наявності відомостей, які дозволяють припустити, що платник податку приховує об'єкт оподаткування;
- за наявності факту невідповідності декларованих платником податку доходів і видатків його фактичним доходам й витратам;
- за наявності відомостей про приріст об'єкта оподаткування, якщо це не має документального підтвердження;
- у разі непред'явлення у відповідний строк податкової декларації або інших документів, необхідних для визначення податкового обов'язку;
- за наявності порушень під час останньої податкової перевірки;
- при реорганізації або ліквідації підприємств або організацій.
Здійснення податкових перевірок передбачає послідовну реалізацію дій, пов'язаних зі здійсненням податкового контролю компетентними суб'єктами щодо діяльності конкретних осіб при реалізації ними обов'язків, пов'язаних зі сплатою визначених податків і зборів. Проведення податкових перевірок передбачає відповідну підготовку до безпосередньо контролюючих дій, здійснення самої податкової перевірки й підбиття її підсумків.
Безпосереднім об'єктом дослідження й контролю в ході податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, які використовуються для розрахунків за готівкові кошти зі споживачами. Об'єктом податкового контролю можуть бути й інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (наприклад, патенти, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення тощо).
Характеризуючи досить складну й системну категорію об'єкта податкової перевірки, логічно розмежувати об'єкт як вираження найбільш фундаментальних, родових ознак, цілей проведення податкової перевірки й об'єкт як видовий прояв призначення податкової перевірки. Об'єкт податкової перевірки як родова конструкція передбачає поводження контрольованого суб'єкта щодо виконання податкового обов'язку в цілому, дії його по реалізації податкового обліку (як виконання обов'язків щодо ведення реєстрів платників податків і зборів, так і обліку об'єктів оподаткування), сплаті податків і зборів і податкової звітності. Як видовий прояв об'єкт податкової перевірки, практично, орієнтований на документальні, речовинні й інші носії інформації про дії платників податків щодо реалізації податкового обов'язку (звіти, декларації, кошториси, платіжні документи тощо).
Суб’єктами податкових перевірок є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обов’язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповноважений суб’єкт (посадова особа податкового чи іншого контролюючого органу) наділений владними повноваженнями відносно підконтрольного суб’єкта (платника податків, податкового агента). Розкриваючи особливості змісту контрольних податкових правовідносин, необхідно зазначити, що праву уповноваженої сторони (контролюючого суб’єкта) перевіряти дотримання своєчасності, правильності й повноти сплати податків і зборів та виконання інших установлених податковим законодавством обов’язків кореспондує обов’язок іншої сторони (підконтрольного суб’єкта) створювати необхідні умови для здійснення контрольної діяльності та виконувати вимоги уповноваженого органу.
Необхідно звернути увагу, що перевірки, проведення яких врегульовано Податковим кодексом України, мають здійснювати не контролюючі органи, а виключно органи державної податкової служби. Водночас, новелою Податкового кодексу України є посилання при визначенні документальної та фактичної перевірки на контроль органів державної податкової служби за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Зрозуміло, що йдеться про такий аспект контролюючих відносин, який пов’язаний з податковими відносинами (визначення Фонду заробітної плати як елементу бази оподаткування; з’ясування кількості найманих працівників при переході на спеціальні режими оподаткування тощо).
З урахуванням вказаних особливостей змісту контрольних податкових правовідносин, що виникають при проведенні податкових перевірок, вирішального значення набуває питання зміцнення законодавчих гарантій забезпечення прав платників податків, а також дотримання посадовими особами контролюючих органів встановленого законодавством порядку здійснення окремих форм податкового контролю. При вирішенні цієї проблеми слід виходити, насамперед, з вимог частини другої ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Класифікувати податкові перевірки слід з урахуванням наступної класифікації податкового контролю. Відповідно до обраного критерію, податковий контроль можна класифікувати за кількома підставами.
Залежно від часу проведення контрольних заходів слід розмежовувати попередній, поточний та наступний податковий контроль.
Попередній податковий контроль у часі передує здійсненню фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид контролю охоплює взяття на облік платників податків в органах державної податкової служби та органах фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. З метою організації ефективного попереднього податкового контролю створюються різні державні реєстри платників податків, які містять систематизовану інформацію про них та забезпечують єдиний державний облік.
Поточний контроль здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид передбачає використання різних методів, серед яких слід виділити облік податкових надходжень до бюджетів та державних цільових фондів, перевірку правомірності використання податкових пільг, проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування.
Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного податкового періоду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
У загальному сенсі податкові перевірки можна класифікувати за декількома підставами:
1) за обсягом контрольованих дій (камеральні, документальні та фактичні);
2) залежно від періодичності проведення документальні перевірки (планові, позапланові);
3) залежно від місця проведення документальні перевірки (виїзні і невиїзні).
Отже, органи державної податкової служби України мають проводити три види податкових перевірок: камеральні, документальні, фактичні. Різновидами документальних перевірок визначаються планові або позапланові, виїзні або невиїзні.
Камеральну перевірку законодавець пов’язує з двома принциповими ознаками: проведення її у приміщенні органу державної податкової служби та наявність як підстав даних, що містяться в податкових деклараціях (розрахунках) платника податку. Камеральною податковою перевіркою вважається перевірка, що проводиться контролюючим органом винятково на підставі даних, що містяться в податкових деклараціях, без проведення яких-небудь інших видів перевірок платників податків203. Показово, що одне із прав органів державної податкової служби представлено через визначення камеральної податкової перевірки. Органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів і інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
При здійсненні камеральних перевірок в основному перевіряються правильність заповнення декларацій і звітів, правомірність використання податкових пільг, відповідність звітних показників, представлених платником податків, що слугують підставою для обчислення й сплати податку, інших документів про діяльність платника податків, наявних у податкового органу. За підсумками проведення камеральної перевірки можуть бути застосовані санкції або здійснено донарахування податку. Платник податків або податковий агент в ході камеральної перевірки зобов'язаний давати пояснення, надавати додаткові відомості й документи, але тільки ті, які містять відомості, що підтверджують правильність і своєчасність обчислення й сплати податків і зборів.
Камеральна податкова перевірка характеризується деякими особливостями:
а) її проведення не вимагає спеціального рішення посадової особи контролюючого органу, здійснюється, фактично,автоматично при наданні зобов'язаними особами відомостей контролюючому органу;
б) здійснення камеральної перевірки обумовлено обов'язками працівників контролюючих органів;
в) проводиться за місцем перебування контролюючого органу;
г) проводиться виходячи з документів і відомостей, що є в наявності в контролюючих органів;
д) до ухвалення рішення в зобов'язаної особи можуть бути витребувані пояснення, додаткові документи й відомості.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Фактична перевірка зумовлює використання контролюючими органами специфічних прийомів і способів, що дозволяють встановити фактичні дані щодо кількісних та якісних показників об’єктів оподаткування, їх відповідності даним податкового обліку. Вона характеризується деякими особливостями:
– здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності або розташування об’єктів права власності такого платника;
– проводиться щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку здійснення вичерпного переліку видів діяльності та операцій;
– до таких видів діяльності відносяться: розрахункові операції, касові операції, наявність ліцензій, патентів, свідоцтв щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин, здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Планова перевірка являє собою перевірку, здійснювану відповідно до плану діяльності контролюючого органу. Як альтернатива планової податкової перевірки, виступають перевірки, здійснювані контролюючими органами поза зв’язком із затвердженим планом проведення контролюючих дій – позапланові. Планова перевірка являє собою податкову перевірку, здійснювану відповідно до плану діяльності контролюючого органу. Як альтернатива планової податкової перевірки виступають перевірки, здійснювані контролюючими органами поза зв'язком із затвердженим планом проведення контролюючих дій -позапланові. Як різновид або самостійна стадія планової податкової перевірки може бути розглянута повторна податкова перевірка, що проводиться через певний час після планової щодо тих же питань і за той же контрольований період. Здійснюється повторна податкова перевірка з метою контролю за усуненням недоліків, виявлених у ході планової перевірки. Різновидом позапланової перевірки є зустрічна, котра була охарактеризована вище.
Податкове законодавство України застосовує класифікацію податкових перевірок на планову й позапланову тільки щодо виїзних перевірок208. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, вірогідності, повноти нарахування й сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачена в плані роботи органу державної податкової служби й проводиться за місцезнаходженням такого платника або за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка здійснюється за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платників податків на підставі письмового рішення керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу за календарний рік. Законодавством закріплене й обмеження права на проведення планової виїзної перевірки, що надається тільки в тому випадку, якщо платникові податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення такої перевірки було послано письмове повідомлення із зазначенням дати початку й закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби. Проведення її можливо за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) за підсумками перевірок інших платників податків виявлені факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, якщо платник податків не надає пояснень і їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів від дня одержання запиту;
б) платником податків не надано у встановлений строк податкової декларації або розрахунків, якщо їхнє надання передбачене законом;
в) виявлено недостовірність відомостей, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надає пояснень і їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів від дня одержання запиту;
г) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової або позапланової виїзної перевірки, у якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
д) у разі виникнення необхідності в перевірці відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини із платником податків, якщо платник податків не надає пояснень і їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів від дня одержання запиту;
є) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
ж) щодо платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведена оперативно-розшукова справа, у зв'язку із чим є необхідність проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
з) у випадку, якщо вищий орган державної податкової служби в порядку контролю за вірогідністю висновків органу нижчого підпорядкування державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платників податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, і виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків і зборів (обов'язкових платежів);
и) платником податків подано декларацію з негативним значенням по податку на додану вартість, що становить понад 100 тисяч гривень.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на основі виникнення вищевказаних обставин за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом.
Виїзна перевірка є перевіркою, що здійснюється за місцем перебування платника податків або за місцем розташування об’єкта, стосовно якого проводиться така перевірка, на підставі даних податкових декларацій і існуючих у податкових органах документів і відомостей про діяльність і майно платника податків і зборів, а також отриманих у нього документів і відомостей. Виїзна податкова перевірка є перевіркою, здійснюваної за місцем перебування платника податків або об'єкта податкового контролю на підставі даних податкових декларацій і існуючих у податкових органах документів і відомостей про діяльність і майно платника податків і зборів, а також отриманих у нього документів і відомостей. В основі проведення виїзних податкових перевірок лежить право органів державної податкової служби обстежити будь-які виробничі, складські, торговельні й інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й житло громадян, якщо вони використаються як юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.
Виїзна податкова перевірка характеризується певними особливостями:
а) може здійснюватися як відносно безпосередньо платників податків, так і інших зобов'язаних осіб (податкових агентів, збирачів податків і зборів), пов'язаних з виконанням обов'язків платниками;
б) в основі проведення виїзної податкової перевірки лежить рішення посадової особи контролюючого органу;
в) здійснення виїзних податкових перевірок пов'язане із чіткою періодичністю й терміновістю проведення контрольних дій;
г) проведення податкової перевірки пов'язане з обмеженням періоду часу, за який досліджується діяльність зобов'язаних осіб (наприклад, не більш ніж три календарних роки діяльності платника податків, що передувала року проведення перевірки);
д) проведення виїзної податкової перевірки може здійснюватися й на спеціальних підставах (ліквідація або реорганізація організації - платника податків тощо);
є) виїзна податкова перевірка може виступати в якості одного з елементів комплексу заходів контролю (поряд з обстеженням, оглядом, інвентаризацією тощо).
Невиїзна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Поряд із вказаними, фахівці виділяють за обсягом контрольованих дій й такі види перевірок: комплексні, вибіркові, цільові або тематичні. Комплексна перевірка являє собою дослідження дій (бездіяльності) контрольованого суб'єкта за певний період із всіх питань і напрямів його діяльності. Результати комплексної перевірки оформляються актом. Вибіркова перевірка здійснюється при аналізі окремих сторін діяльності контрольованого суб'єкта. Вибіркова перевірка може проводитися або окремо, або як частина комплексної. Залежно від цього й результати її оформляються або окремим актом, або відображаються в акті комплексної перевірки. І нарешті, цільова (тематична) перевірка виступає як перевірка окремого виду операцій або напряму діяльності контрольованого суб'єкта. Ця перевірка проводиться щодо певного кола питань або за одним напрямом діяльності. Результати цільових перевірок використовуються при здійсненні комплексних, вибіркових перевірок і відображаються у відповідних актах або оформляються як додатки до актів цих перевірок. Виявлення серйозних порушень податкового законодавства в ході цільової перевірки може послужити причиною проведення комплексної податкової перевірки.
Фактично різновидом вибіркової перевірки є так звана рейдова перевірка. Рейдова перевірка проводиться податковими органами відносно окремих платників податків з питань дотримання ними окремих вимог законодавства.
За повнотою охоплення контрольованих об'єктів податкові перевірки розмежовують на суцільні й вибіркові. Проведення суцільної перевірки припускає дослідження контролюючими суб'єктами абсолютно всіх документів, що містять інформацію й свідчать про реалізацію податкового обов'язку контрольованим суб'єктом. Суцільні перевірки найчастіше проводяться на підприємствах, в установах, організаціях, де необхідно відновити облік або звітність (за відсутності, втрати, знищення первинних документів тощо). У той же час, вибіркова (часткова) перевірка припускає аналіз тільки частини документів, виділених за певним принципом. Вибіркова перевірка може перерости в суцільну, якщо в ході її проведення будуть виявлені недоліки, правопорушення, які можуть бути характерні для всього контрольованого об'єкта в цілому.
Слід зазначити, що нормативна диференціація податкових перевірок значною мірою впливає на загальну теоретичну модель податкового контролю. Класифікувати податкові перевірки за видами слід з урахуванням усієї сукупності принципових особливостей їх організації та проведення. Будь-яка податкова перевірка поєднує в собі риси, які можна вважати підставами для класифікації та, відповідно, включення до різних видів податкових перевірок.