Податковий кодекс україни

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.

1 ... 52 53 54 55 56 57 58 59 ... 92

ГЛАВА 7. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 71. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби

71.1. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

П. 7 ст. 8 Закону України № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року (із подальшими змінами та доповненнями) визначає, що податкові органи України та її територіальні підрозділи здійснюють зокрема, функцію організації роботи щодо створення інформаційних систем, автоматизованих робочих місць та інших засобів інформації і комп’ютеризації робочих місць органів державної податкової служби.

Враховуючи, що податкові органи України контролюють майже 800 тис. юридичних осіб та більше мільйона фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що потребує належної організації збору, накопичення, аналізу та використання інформації. Найбільш ефективним механізмом у цьому процесі є спеціальні автоматизовані інформаційно-пошукові, аналітичні системи та автоматизовані робочі місця.

Інформатизація Державної податкової служби розглядається як комплекс організаційних, правових, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих та інших процесів щодо формування умов реалізації інформаційних потреб органів Державної податкової служби на основі створення, розвитку та використання інформаційних систем, побудованих на новітній електронно-обчислювальній (комп’ютерній) та комунікаційній техніці й інформаційних технологіях. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 570 «Про вдосконалення діяльності державної податкової служби та зміцнення її матеріально-технічної бази» від 24 липня 1993 року функціонує автоматизована інформаційна система «АІС-Податки». У складі Державної податкової служби України діють Департамент автоматизації процесів оподаткування та Головний сервісний центр комп’ютерних технологій.

Сьогодні інформаційна система в ДПС складається з Центральної бази даних (ЦБД) податкових органів до складу якої входять: Державні реєстри платників податків юридичних і фізичних осіб; Державний реєстр платників ПДВ; реєстри прибуткових та неприбуткових організацій, підприємств; реєстр постійних представництв нерезидентів; реєстр фіктивних підприємств та фіктивних податкових накладних; реєстр втрачених паспортів; масив суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема таких, які акредитовані на митних постах; реєстр інформації про стан розрахунків (подекадної) платників з бюджетом (АІС «Галузь»), (АІС «Пільги»); Національний план контрольно-перевірочної роботи; інформація про реалізацію акцизних марок (АІС «Акцизні марки») тощо. Вдосконалюється корпоративна інформаційна мережа, що надає можливість податковим органам використовувати інформацію ЦБД та інформаційних архівів інших міністерств (Держмитслужби, Держказначейства Держкомстату, Мінфіну, банків тощо). На всіх структурних рівнях податкової системи існує автоматизовані інформаційні системи (АІС ДПА, АІС «Пільги») обласного рівня; Автоматизовані інформаційні системи та АРМи районного рівня (АІС «Галузь», АІС «Облік податків і платежів», та АРМи «Підприємці», «Земля», «Облік платників», «Аудит» тощо.

Кожний рівень організаційно-інформаційної структури має своє призначення та характеризується специфічним змістом даних про платників податків, результати фінансово-господарської діяльності, сплачені податкові платежі, звітні дані тощо.

Розкриття предметно-галузевої значущості дефініції «інформаційно-аналітичне забезпечення органів податкової служби» потребує перш за все з’ясування семантичної сторони слова «забезпечення», яке останнім часом часто вживається в законодавстві, юридичній літературі і в дисертаціях, у сполученні з новими прикметниками чи самостійно, в тому числі при розгляді питань правового регулювання окремих видів діяльності або уповноважених суб’єктів чи методичних, теоретичних, процесуальних основ використання наукових методів, технічних засобів і інших мовних ситуацій без відповідних пояснень.

У довідкових виданнях термін «забезпечення» тлумачиться хоча і у близьких значеннях, але з певними відмінностями. Так, у Новому тлумачному словнику української мови він розглядається у двох значеннях: 1) надання чи створення матеріальних засобів і 2) гарантування чогось.

В юридичному значенні термін «забезпечення» можна розглядати в двох аспектах, а саме: унормування певного порядку діяльності суб’єктів суспільних відносин, а також передбачення законом чи вироблення практикою сукупності заходів, спрямованих на удосконалення або покращання функціонування будь-чогось за певних умов.

Семантичні аспекти і тлумачення забезпечення з лінгвістичних позицій дозволяє розглядати його як: вид діяльності, систему напрямів чи певні заходи, спрямовані на покращання чи удосконалення чогось конкретного.

Термінологічне розуміння та тлумачення «забезпечення» в тлумачних словниках має вихідне значення для з’ясування сутності його змісту в ситуаціях застосування, наприклад, «забезпечення інформаційно-аналітичної роботи», «забезпечення інформаційно-аналітичної роботи в органах державної податкової служби», «інформаційно-аналітичне забезпечення роботи органів державної податкової служби» тощо.

Таким чином, термін «забезпечення» як номінативну одиницю мови можна розглядати в теоретичному значенні - як сукупність засобів, інструментів, застосованих для вирішення певних завдань, а також умов, які сприяють процесу їхнього вирішення, і в практично-функціональному значенні - як сукупність напрямів створення зазначених вище засобів та умов, визначення порядку і правил їхньої апробації, впровадження і застосування в практичних сферах діяльності.

Під забезпеченням у широкому розумінні щодо діяльності податкових органів, виходячи з наведеного його тлумачення, розуміють систему відповідно наукових і практичних напрямів його оптимізації, а також розробки і прийняття певних рішень і заходів у процесі діяльності органів державної податкової служби при реалізації покладених на неї функцій.
Виходячи із викладеного, інформаційне забезпечення органів податкової служби - це і постійне узагальнення практики діяльності податкової служби, виявлення недоліків і назрілих проблем, наукова їхня розробка і відповідне законодавче, методичне вирішення. Інформаційне забезпечення можна розглядати як своєрідний загальний метод організації чи удосконалення тієї чи іншої діяльності. У той же час це процес, пов’язаний з отриманням (збиранням), переробкою, використанням і збереженням інформації, яка відображує реальні явища, події, факти тощо. Що стосується діяльності державної податкової служби, то головним тут є відшукання значимої для такої діяльності інформації, чітке визначення її меж і документування з метою прийняття відповідних рішень чи заходів. Значення інформаційного забезпечення у даному разі полягає у тому, що усі заходи, спрямовані на здійснення податковою службою своїх функцій, повинні ґрунтуватися на об’єктивних систематизованих даних про реальні події. Йдеться про інформаційну систему, де зберігається і перетинається різна за значущістю інформація, яка може використовуватися податковими органами в своїй діяльності.

Для раціональної організації системи інформації та оцінки її стану необхідно володіти знаннями щодо кількісного вимірювання інформації. На практиці, як правило, обмежуються вимірюванням або обсягу даних, або кількості інформації.

Обсяг даних, як правило, вимірюється числом документів, а також цифрових та алфавітних символів (кількість байт інформації, що вона займає на магнітних носіях ЕОМ).

Система органів державної податкової служби України спирається на податкову інформацію.

Стаття 72. Збір податкової інформації

72.1. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

72.1.1.1. що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

72.1.1.2. що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

72.1.1.3. про фінансово-господарські операції платників податків;

72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

72.1.2. від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:

72.1.2.1. про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

72.1.2.2. про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

72.1.2.3. що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

72.1.2.4. про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

72.1.2.5. про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:

найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;

податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;

вид дозвільного документа;

вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;

дату видачі дозвільного документа;

строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення);

сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;

перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

72.1.2.6. про експортні та імпортні операції платників податків;

72.1.3. від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

72.1.4. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

72.1.5. від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю;

72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Ст. 25-1 Закону України № 2657-XII «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року (із подальшими змінами та доповненнями) присвячена питанням податкової інформації. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Захист податкової інформації гарантується державою. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Поняття «інформація» є об’єктом постійного дослідження. Інформація (від латинського слова - informatio - роз’яснення, викладення) - це відомості (або їхня сукупність) про предмети, явища та процеси оточуючого нас світу.

Вирішуючи проблеми дослідження інформації, найчастіше користуються трьома підходами: синтаксичним (статистичним або кількісним); семантичним (змістовим); прагматичним (практичним, корисним).

Виходячи з цього, потрібно розрізняти поняття «дані» та «інформація». Дані можуть розглядатись як ознаки або зафіксовані повідомлення, що в певний момент не впливають на поведінку (процес прийняття рішення). Дані (повідомлення), що не отримали оцінки їхньої важливості, є потенційною інформацією, а дані, що використовуються при прийнятті рішення, - це реальна інформація.

Поняття «інформація» можна трактувати й як нові знання, прийняті, усвідомлені та зрозумілі й оцінені як корисні для вирішення тих чи інших управлінських завдань.

У загальному комплексі завдань інформаційно-аналітичного забезпечення будь-яких соціально-економічних процесів, у тому числі і діяльності податкової служби, інформаційна складова має пріоритетне значення. Її сутність і значення може бути повністю усвідомлене лише після розкриття змісту інформаційно-аналітичного забезпечення управління державною податковою службою України.

Стаття 73. Отримання податкової інформації органами державної податкової служби

73.1. Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

73.2. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов’язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено інші строки надання такої інформації:

73.2.1. інформація, зазначена у підпунктах 72.1.2.1 та 72.1.2.5 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним;

73.2.2. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Органами державної статистики інформація надається відповідно до плану державних статистичних спостережень;

73.2.3. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.4 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається органами місцевого самоврядування не пізніше 10 календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням;

73.2.4. інформація, зазначена у підпункті 72.1.2.6 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 цього Кодексу, надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи у строк, визначений спільним наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та центрального органу державної податкової служби України, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів.

Порядок подання інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

73.3. Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

73.4. Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

73.5. З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Передача, одержання, обробка та аналіз інформації й отримання на їхній основі нових знань притаманні кожній категорії податківців. Тому комунікаційні процеси (процеси обміну інформацією) і процеси прийняття відповідних рішень відіграють основну роль взаємопов’язаних між всіма ланками управління процесів.

Отже, процес управління вимагає ефективного обміну інформацією між працівниками і керівниками для досягнення кінцевої мети, тобто ефективних комунікацій для здійснення основних функцій та забезпечення досягнення цілей податкової служби.

Комунікації здійснюються між державною податковою службою і компетентними органами інших відомств України та інших держав, між регіональними підрозділами державної податкової служби, між рівнями і підрозділами всередині податкового органу (вертикальні висхідні та низхідні, горизонтальні), між керівником і робочою групою, між окремими співробітниками податкового органу всередині робочої групи.
Слід зауважити, що існує багато перешкод в обміні інформацією, а саме: недостатній рівень правового забезпечення взаємодії між податковою та іншими органами, відомствами, установами та організаціями України та інших держав, перевантаження інформаційних мереж, нераціональна структура податкового органу та податкової служби в цілому, а також недостатня фільтрація отриманої інформації або некомпетентність окремих співробітників.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом. Цей Порядок визначає процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб’єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Відповідно до п. 2 Порядку податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку.

Згідно п. 3 Порядку суб’єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія Порядку, є:

фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, у тому числі
самозайняті особи);
юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх
відокремлені підрозділи;
об’єднання громадян;
релігійні організації;
суб’єкти владних повноважень;
Національний банк, банки та інші фінансові установи;
міжнародні організації.

П. 4 Порядку визначає, що періодичне подання органам державної податкової служби податкової інформації суб’єктами інформаційних відносин здійснюється відповідно до Податкового кодексу України та інших законів.

Періодична податкова інформація, передбачена п. 73.2 ст. 73 Податкового кодексу України, подається:

про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, - зазначеними органами щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним, і повинна містити, зокрема:

про дозволи, ліцензії (крім ліцензій на експорт, імпорт товарів, разових (індивідуальних) ліцензій, ліцензій на вид господарської діяльності (експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць), спеціальних ліцензій та карток реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту), патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, що видаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, - зазначеними органами щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним, і повинна містити, зокрема:

а) прізвище, ім’я та по батькові платника податку - фізичної
особи або назву платника податку - юридичної особи;

б) податкову адресу платника податку;

в) реєстраційний номер облікової картки (для платника податку -
фізичної особи); податковий номер (для платника податку - юридичної особи);

г) відомості про:

- вид дозвільного документа;

- вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;

- дату видачі дозвільного документа;

- строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення
(зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення);

- сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;

ґ) перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

про встановлені ставки місцевих податків, зборів та надані
пільги - відповідними органами місцевого самоврядування не пізніше
10 календарних днів з дати набрання чинності відповідним рішенням;
про дані, необхідні для проведення аналізу
фінансово-господарської діяльності платників податків, - органами державної статистики відповідно до плану державних статистичних спостережень;
про експортні та імпортні операції платників податків
Держмитслужбою у строки, визначені спільним наказом Держмитслужби та Державної податкової служби, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів;
про результати податкового контролю - митними органами у
строки та у порядку, що встановлені спільним наказом Держмитслужби та Державної податкової служби;
інформація, що міститься у документах з обліку доходів,
витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів
оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, - великими платниками податків в електронному вигляді щокварталу протягом 10 календарних днів після закінчення податкового (звітного) кварталу до спеціалізованих органів державної податкової служби, де обліковуються такі великі платники податків.

Відповідно до п. 6 Порядку Державна податкова служба разом із суб’єктом владних повноважень визначає:

опис податкової інформації, що подається;
форму подання податкової інформації (звіт або масив даних);
носії податкової інформації (електронні або паперові);
режим доступу до податкової інформації (відкритий, конфіденційний, таємний);
орган державної податкової служби, до якого подається
податкова інформація.

У разі подання податкової інформації згідно з Порядком
суб’єкти інформаційних відносин забезпечують захист податкової
інформації з обмеженим доступом.

Згідно п. 8 Порядку суб’єкти інформаційних відносин не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов’язань, якщо це зумовлено дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Строк виконання суб’єктом інформаційних відносин зобов’язань
за Порядком продовжується на період, протягом якого діяли
форс-мажорні обставини.

П. 9 Порядку регулює питання отримання податкової інформації за запитами. Органи державної податкової служби мають право звернутися до суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

За п. 10 Порядку запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної
податкової служби має право на отримання такої інформації;
підстави для надіслання запиту;
опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік
документів, що її підтверджують.

Відповідно до п. 11 Порядку перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє:

наявність законодавчих підстав для отримання податкової
інформації;
наявність інформації в системі органів державної податкової
служби;
відсутність підстав для періодичного подання зазначеної
інформації відповідно до Порядку.

Згідно п. 12 Податкового кодексу України письмовий запит про подання інформації надсилається суб’єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари
(роботи, послуги) під час проведення перевірок;
в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

П. 13 Порядку визначає, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.

Суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати
інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби,
та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що
настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено
Податковим кодексом України.

У разі коли за результатами перевірок інших платників
податків або за результатами аналізу податкової інформації
виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником
податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль
за дотриманням якого покладено на органи державної податкової
служби, платник податків зобов’язаний надати пояснення та їх
документальне підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу
державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня
надходження запиту.

Відповіді на запити щодо надання податкової інформації від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування надаються протягом одного місяця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 15 Порядку лист суб’єкта інформаційних відносин, що надсилається на запит органу державної податкової служби, повинен містити:

номер та дату запиту органу державної податкової служби, на
який надається відповідь;
інформацію, що запитується органом державної податкової
служби.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених
у п. п. 9 і 10 Порядку, суб’єкт інформаційних відносин звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Органи державної податкової служби забезпечують захист
податкової інформації з обмеженим доступом, отриманої згідно з
Порядком.

Як зазначається у пункті 73.5 статті 73 цього Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Важливо зазначити, що зустрічні звірки не є перевірками в розумінні цього Кодексу і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27 грудня 2010 року. Згідно пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого цією Постановою, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення у десятиденний термін.

Довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця).

Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу державної податкової служби (ініціатора).

Стаття 74. Обробка та використання податкової інформації

74.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

74.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

До особливостей інформації в органах державної податкової служби можна віднести наявність суб’єктів та об’єктів інформаційних відносин. Суб’єктами інформаційних відносин у процесі діяльності податкової служби є співробітники податкової служби, уповноважені на ведення цієї діяльності. Об’єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузях економіки, міжнародній, соціальній та інших сферах. Ефективне інформаційне забезпечення залежить від відповідної інформаційної системи органів державної податкової служби України.

Інформаційна система податкової служби безперечно є системою з великими потоками інформації та великою їхньою розгалуженістю, з великою кількістю документів різної складності. Характерною особливістю діяльності податкової служби є швидке реагування на всі зміни в економічному та нормативно-правовому просторі, активна участь у створенні механізмів саморегулювання економіки. Для того, щоб швидко реагувати, регулювати, вдосконалювати, аналізувати та приймати обґрунтовані рішення, необхідно володіти інформацією, а швидкий пошук і систематизацію може забезпечити тільки автоматизована інформаційна система.

Для розв’язання проблеми спільного використання інформаційної системи різними користувачами і створюється інформаційне забезпечення, під яким розуміють сукупність форм документів різних видів призначення, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі під час її функціонування на об’єкті управління.

Але самі по собі відомості для науковця і практика не мають значення, якщо тільки вони не систематизовані, не проаналізовані та не виокремлені із загального обсягу одержаних даних. У системі управління першочергового значення набуває вторинна, оброблювана інформація. Тому поняття інформації нерозривно пов’язують із аналізом і синтезом, у процесі аналітичної роботи не уникнути багаторазового звернення до джерел необхідної інформації.
Мета аналізу визначає загальну орієнтацію на вирішення завдань. Аналіз об’єктів дослідження заснований на досвіді, зорієнтований на одержання нових знань, повинен відповідати загальним принципам наукового пізнання. У процесі аналізу виконуються такі функції: описова - повна і об’єктивна фіксація характеристик об’єктів (інформація про діяльність платників податків, податкову злочинність тощо), аналіз існуючих між ними зв’язків і відносин; пояснювальна - теоретичний аналіз причинно-наслідкових зв’язків, виявлення закономірностей виникнення, розвитку і функціонування проблем у системі оподаткування; прогнозована функція - наукове передбачення стану податкової політики в майбутньому; регулятивна - розробка і реалізація рекомендацій з метою покращання роботи податкової служби, удосконалення заходів боротьби із податковою злочинністю.

Основною метою аналітичної роботи в податковому процесі є визначення та оцінка кількісних і якісних показників податкових надходжень, а також факторів, що їх зумовлюють. Аналітична робота містить прогнозування та аналіз податкових надходжень і їхніх джерел, дослідження впливу оподаткування на економічне становище в державі, вивчення завантаженості платників податками і зборами, оцінку чинників, які впливають на надходження податків, розробку загальних економічних засад оподаткування. До того ж під час аналітичної роботи повинні не тільки реалізовуватися фіскальні завдання, але й закладатися інструменти оптимізації оподаткування через застосування регулюючих і контролюючих важелів.

Попри багаторічний досвід функціонування вітчизняної системи оподаткування, донині немає спеціальних методик та аналітичної бази планування й аналізу податкових надходжень до бюджету. Сьогодні вихідним етапом розрахунків прогнозів надходжень податкових платежів до бюджету є планування на регіональному рівні за допомогою застарілого нормативно-статистичного методу, в основу якого покладені дані про податкові надходження в розрізі окремих джерел за минулий рік з урахуванням прогнозних індексів цін. Але для визначення оптимальних планових показників треба враховувати також їхні тенденції та загальні закономірності соціально-економічного розвитку суспільства, від яких у першу чергу залежить можливість виконання платниками своїх податкових зобов’язань. Тому на стадії аналітичної обробки та аналізу інформації, яка передує безпосередньому розрахунку планових показників, треба використовувати дані не тільки офіційних органів, але й конкретних платників податків.

Як для планування податкових надходжень, так і для управління податковим процесом взагалі, потрібні дані не тільки про виконання бюджетних завдань податкових доходів і результати діяльності податкової служби, але й про вплив оподаткування на економічний розвиток та його тенденції. Таку інформацію отримують у процесі аналітичної обробки та аналізу фактичних сум податкових надходжень шляхом їхнього порівняння з даними минулих періодів і передовим досвідом, а також за допомогою оцінки впливу факторів макро- і мікроекономічного становища на кінцеві результати оподаткування. У процесі аналітичної роботи виявляються недоліки, невикористані можливості та перспективи податкового процесу. Результатом аналітичної роботи є економічна ефективність управлінських рішень, які приймаються в податковому процесі. Тому від методів і прийомів, що використовуються при аналітичних розрахунках, залежить рівень наукового обґрунтування податкового процесу. Як показує існуюча практика, удосконалення потребує не тільки інформаційно-аналітична база, але й самі методи розрахунку планових показників та аналізу їхнього виконання. У процесі аналітичної роботи потрібно застосовувати більш сучасні методи, які виправдали себе в податковій практиці зарубіжних країн: кореляційно-регресивні та багатофакторні моделі, теорія експертних оцінок, імітаційні методи та методи оптимізації планових рішень. Ці методи орієнтуються на застосування певних програмних засобів, тобто на уніфікацію і стандартизацію податкової звітності та її показників.