Внутрішні війська мвс україни
| Вид материала | Документы |
- Внутрішні війська мвс україни, 1472.85kb.
- Внутрішні війська мвс україни, 1513.04kb.
- Затверджено, 877.19kb.
- Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
- Українське військо періоду козаччини, 115.61kb.
- Типове положення про кафедру київського національного університету внутрішніх справ, 426.94kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
Висновки
Для обґрунтованого планування заходів і робіт з модернізації ОВТ та ефективного управління життєвими циклами зразків, що модернізуються, необхідне відповідне інформаційно-методичне забезпечення. До його складу мають входити моделі морального старіння зразків ОВТ, за допомогою яких можна з певною точністю оцінювати і прогнозувати значення часових параметрів життєвих циклів зразків, необхідних для своєчасного й обґрунтованого формування і прийняття планових і управлінських рішень.
При прогнозуванні часових параметрів життєвого циклу зразка ОВТ, для якого передбачається проведення модернізації, доцільно керуватися принципом зворотного відліку, відповідно до якого оцінювання цих параметрів здійснюється у такому напрямі: від очікуваного гранично-допустимого часу завершення стадії експлуатації зразка через його моральне старіння до гранично-допустимих значень часових параметрів попередніх стадій життєвого циклу зразка.
Список використаних джерел
1. Демідов Б.О., Хмелевська О.О., Науменко М.В. Концептуально-методологічний підхід до вдосконалення системи озброєння збройних сил держави на основі модернізації озброєння та військової техніки // Системи озброєння і військова техніка. – 2007. – № 3. – С. 29–33.
2. Демидов Б.А., Величко А.Ф., Волощук И.В. Системно-концептуальные основы деятельности в военно-технической области: В 3 кн. Кн. 2. Организационно-методические основы деятель-ности в военно-технической области / Под ред. Б.А. Демидова. – К.: Технол. парк, 2006. – 1152 с.
3. Сторожук О.А. Моделирование и вариантное прогнозирование развития техники. – М.: Машиностроение, 2005. – 252 с.
4. Мышкин Л.В. Прогнозирование развития авиационной техники: теория и практика. – М.: Физматлит, 2006. – 304 с.
5. Дмитриев М. Cостояние и перспективы военно-технического сотрудничества со странами Европы // “AEROSPACE COMPLEX”. – 25.06.2007.
6. Иванов О., Изюмо Д. Состояние и перспективы развития разведывательных машин зарубежных стран // Зарубежное военное обозрение. – 2006. – № 2. – С. 37–41.
7. Самусь М. “Рецепт” для української “оборонки” // Атлантична панорама. – 2007. – трав.-черв. – С. 8–9.
8. Неминущий В. Индия делает заявку на модификацию флота МиГ-29 // Сб. ВИНИТИ. Сер. ВС ВПП. – 2006. – № 10. – С. 30–33.
Стаття надійшла до редакції 12.12.2007 р.
П
УДК 355.02
В.А. Музичук, О.І. Біленко, Л.В. Розанова
НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Розглянуто систему технічного забезпечення частин і підрозділів внутрішніх військ МВС України, її головні завдання, основні заходи, що проводяться у процесі підготовки до виконання службово-бойових завдань та під час їх виконання. Визначено шляхи вдосконалення технічного забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України.
остановка проблеми. Технічне забезпечення (ТхЗ) є одним з основних видів усебічного забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (ВВ МВС) України. Воно організується і здійснюється з метою забезпечення з’єднань, частин і підрозділів внутрішніх військ озброєнням, бойовою та іншою технікою, боєприпасами, військово-технічним майном (ВТМ), утримання їх у постійній готовності до бойового застосування, технічно правильної експлуатації, своєчасного відновлення та поповнення витрат і втрат.
Планування, організація і виконання заходів ТхЗ регламентовані багатьма чинними керівними документами, зокрема Бойовим статутом Сухопутних військ, Настановою по забезпеченню бойових дій Сухопутних військ, Настановою зі служби артилерійського озброєння внутрішніх військ МВС України, наказами, директивами, та розкриті в інших джерелах – підручниках, посібниках, методиках. Проте майже всі ці документи застаріли і на сьогодні у багатьох питаннях стосовно технічного забезпечення вони не повною мірою відповідають сучасному стану і розвитку воєнної справи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Успішне вирішення завдань ТхЗ може бути досягнуто за наявності чітко налагодженої і діючої системи технічного забезпечення.
Під системою технічного забезпечення розуміється сукупність органів управління технічним забезпеченням; органів забезпечення озброєнням і військовою технікою (ОВТ), боєприпасами, ВТМ; ремонтних майстерень, відділень технічного обслуговування та інших підрозділів ВВ, що виконують завдання з технічного забезпечення [4].
Органи управління технічним забезпеченням – це узагальнене найменування посадових осіб і органів (штабів, пунктів управління), які здійснюють керівництво ТхЗ відповідно до своїх функціональних обов’язків.
Структуру системи технічного забезпечення з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України подано на рис. 1.
Головною метою ТхЗ у мирний і воєнний час є підтримання високої мобілізаційної і бойової готовності та боєздатності з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України.
Згідно з головною метою ТхЗ його основними завданнями є:
– постійне управління технічним забезпеченням з боку командирів (начальників) усіх рівнів;
– підтримання постійної бойової готовності з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України до виконання покладених завдань за призначенням;
– знання швидкоплинної тактичної, технічної і тилової обстановки, своєчасне прийняття рішення по ТхЗ;
– ретельне планування і висока організація ТхЗ відповідно до завдань та умов конкретної обстановки;
– активна, цілеспрямована і безперервна виховна робота з особовим складом підрозділів ТхЗ;
– зосередження основних зусиль сил і засобів ТхЗ на найважливіших напрямках дій;
– забезпечення максимальної автономності ТхЗ;
– маневр силами і засобами ТхЗ та забезпечення їх живучості;
– стійке і безперервне управління ТхЗ.
Основними заходами з ТхЗ, що проводяться у з’єднаннях, частинах і підрозділах при підготовці до виконання службово-бойових завдань [4], є:
– підготовка особового складу та ОВТ до використання при виконанні службово-бойових завдань у конкретних умовах службово-бойової обстановки, місцевості, часу року, доби і погоди;
– створення встановлених запасів боєприпасів, їх транспортування, зберігання і підготовка до бойового застосування;
– відновлення ОВТ, що вийшли з ладу в процесі експлуатації та у попередніх діях;
–
© В.А. Музичук, О.І. Біленко, Л.В. Розанова
створення встановлених запасів ВТМ та інших матеріальних засобів, організація їх підвезення.
У
ході виконання з’єднаннями, частинами і підрозділами внутрішніх військ службово-бойових завдань проводяться такі основні заходи з ТхЗ:– технічне обслуговування і додаткові роботи по забезпеченню надійної роботи ОВТ у конкретних умовах виконання службово-бойового завдання;
– поповнення витрат і втрат боєприпасів, їх транспортування, зберігання, підготовка до бойового застосування, збирання й евакуація стріляних гільз і тари (укупорки);
– відновлення ОВТ, що вийшли з ладу;
– підвезення матеріальних засобів;
– поповнення витрат і втрат ВТМ, їх зберігання і транспортування;
– здавання в ремонт або ремонт агрегатів та інших збірних одиниць, знятих з несправних ОВТ;
– приймання і передача трофейних ОВТ та інших матеріальних засобів.
Як у процесі підготовки до виконання службово-бойових завдань, так і під час їх виконання здійснюються управління ТхЗ, захист, охорона й оборона підрозділів ТхЗ, а також може проводитися укомплектування (доукомплектування) ОВТ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України.
Основними факторами, що впливають на зміст, обсяг і порядок здійснення заходів з ТхЗ, є:
– умови обстановки;
– характер дій з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України під час виконання службово-бойового завдання;
– стан і можливості з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України та їх підрозділів технічного забезпечення;
– укомплектованість з’єднань, частин і підрозділів особовим складом, озброєнням і технікою;
– стан ОВТ;
– забезпеченість боєприпасами, ВТМ [3];
– рівень технічної і спеціальної підготовки особового складу;
– наявність часу.
Система ТхЗ організується і здійснюється у тісній взаємодії з іншими видами забезпечення на основі цілеспрямованого і взаємоузгодженого вирішення таких питань:
– розміщення і переміщення підрозділів ТхЗ і тилу;
– укомплектування ОВТ;
– організація подачі і здійснення підвезення боєприпасів, ВТМ;
– відновлення ОВТ;
– використання шляхів підвезення й евакуації, транспортних засобів і здійснення військових перевезень;
– захист, охорона й оборона підрозділів ТхЗ та управління ними;
– використання місцевої промислової бази в інтересах ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України.
Мета статті – проаналізувати діючу систему технічного забезпечення з’єднань, частин і підрозділів внутрішніх військ МВС України, визначити невирішені проблеми з цього питання та запропонувати шляхи вдосконалення ТхЗ службово-бойової діяльності ВВ МВС України.
Виклад основного матеріалу. Аналіз діючої системи ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України свідчить про те, що поряд з визначеними перевагами їй притаманна низка проблем, які суттєво загострилися як зі зміною характеру службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України, так і економічного стану держави. Розглянемо ці проблеми.
1. Низький рівень автоматизації управління технічним забезпеченням.
Успішне вирішення завдань забезпечення ВВ МВС України озброєнням, боєприпасами, ВТМ, відновлення ОВТ здебільшого залежить від ефективності управління ТхЗ. На етапі планування службово-бойового застосування ВВ МВС України відпрацьовується значна кількість документів з управління (планувальних і виконавчих), що містять питання з організації ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів.
Трудовитрати на збирання й обробку інформації, проведення розрахунків, оформлення документів складають 75 – 85 % загальних витрат на планування, організацію і виконання заходів ТхЗ. Тому цілком очевидна доцільність автоматизації процесів управління технічним забезпеченням ВВ МВС України, яка повинна скоротити час на вирішення завдань управління і зменшити службове навантаження офіцерів служб для виконання завдань, що потребують творчості й ініціативи.
Досвід використання задач, розроблених для електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), свідчить про значне скорочення часу (у 2,5–3 рази), необхідного для вирішення питань планування ТхЗ.
2. Недостатнє забезпечення з’єднань, частин і підрозділів ВТМ.
У нинішніх умовах економічного стану держави на першому плані стають питання раціонального постачання, збереження та економної витрати всіх видів матеріальних засобів і ресурсів. Зрозуміло, що для забезпечення нормальної експлуатації озброєння і техніки необхідна визначена кількість запасних частин, інструменту, обладнання, матеріалів та інших матеріальних засобів, відсутність яких може призвести до збільшення часу відновлення ОВТ, а отже, до зниження бойової готовності з’єднань, частин і підрозділів.
З іншого боку, велика кількість наявного ВТМ спричиняє надмірні матеріальні витрати, збільшення витрат на зберігання і транспортування.
Таким чином, забезпечення військових частин і з’єднань ВВ МВС України ВТМ повинно бути таким, щоб підтримувалася висока бойова готовність військ при мінімальних економічних витратах. Тому питання про необхідну кількість ВТМ для забезпечення експлуатації ОВТ має велике значення як у теоретичному, так і практичному плані.
Основними напрямками вирішення питань стосовно наявності, обліку, зберігання та розподілу (перерозподілу) ВТМ можуть бути:
– упровадження сучасних інформаційних технологій і на їх базі створення інформаційної системи від Управління озброєння та техніки Головного управління внутрішніх військ МВС України до окремої військової частини;
– організація збирання придатних агрегатів, вузлів і деталей зі списаних озброєння і техніки, виготовлення та реставрація запасних частин, інструменту, приладдя та використання їх для експлуатації і ремонту ОВТ;
– правильне використання коштів, що відпускаються на децентралізоване придбання ВТМ;
– проведення перерозподілу надлишкового ВТМ та ін.
На підставі донесень частин і з’єднань вищий орган управління проводить оцінку забезпеченості ВТМ споживачів і у випадку нестачі ВТМ в одних і наявності лишків у інших споживачів здійснює їх перерозподіл шляхом вилучення в одних і передачі іншим.
3. Перепідпорядкування служби пально-мастильних матеріалів.
У військових частинах пально-мастильні матеріали (ПММ) використовуються, в основному, при експлуатації ОВТ, але так склалося раніше, що забезпечення частин ПММ здійснюється в системі тилового забезпечення. Цілком можлива така ситуація: підпорядковуючись своєму безпосередньому начальнику – заступнику командира з тилу, начальник служби ПММ не належною мірою буде турбуватися про завчасне заправлення техніки пально-мастильними матеріалами. Було б доцільніше, якби начальник служби ПММ виконував свої службові обов’язки щодо забезпечення частини ПММ згідно із вказівками заступника командира з озброєння і техніки. І приклад цьому є. У внутрішніх військах МВС Росії забезпечення ОВТ ПММ здійснюється в системі технічного забезпечення.
4. Деякі проблеми технічного обслуговування озброєння.
Одним із важливих напрямків удосконалення системи технічного забезпечення є вдосконалення системи технічного обслуговування ОВТ [2]. Однією з об’єктивних причин, що істотно ускладнює оптимальне вирішення проблеми технічного обслуговування озброєння і техніки, зокрема, планової заміни елементів, що виробили встановлений строк експлуатації, є неоднаковість ресурсу деталей. У кожному виробі багато різних деталей. І кожна деталь має свій ресурс, що не збігається з ресурсами інших деталей. Тривалість роботи кожної деталі – випадкова величина, охарактеризувати яку можна тільки шляхом спостережень за певною сукупністю аналогічних деталей. Авторами розглянуто тільки один з елементів технічного обслуговування озброєння – профілактичну заміну елементів. Проте технічне обслуговування містить у собі багато інших профілактичних робіт, зокрема: регулювання, підтягання кріплення, чищення, змащування, огляд та ін. Тому наступним завданням створення оптимальної системи технічного обслуговування є визначення для кожного виробу всього переліку обов’язкових профілактичних робіт і встановлення для кожного виду робіт оптимальної періодичності.
Велика кількість проблемних питань, що виникають при вирішенні завдань технічного забезпечення з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України, зумовлює необхідність проведення інтенсивних досліджень існуючої системи технічного забезпечення з метою її подальшого вдосконалення. У зв’язку з тим, що система ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України належить до класу складних систем, її дослідження повинні проводитися з позиції системного підходу, при якому враховуються, з одного боку, всі взаємозв’язки як усередині самої системи, так і між системою ТхЗ і складовими підсистемами системи більш високого рівня, а з іншого, – вплив зовнішнього середовища.
В основу системного підходу покладено такі три етапи: аналіз системи; вибір критеріїв ефективності; синтез системи більш високого рівня.
Високий ступінь складності і взаємозалежності самої системи ТхЗ і процесів, що відбуваються у ній, зумовив необхідність прийняття за основний метод дослідження моделювання з використанням сучасних ЕОМ. Настав час кардинального вирішення питання щодо розробки методичного апарату для дослідження системи ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України, і насамперед – загальної методології, та створення на цій основі системи моделей. Така система повинна містити моделі двох класів: узагальнені і часткові – для дослідження окремих питань (див. рис. 2).
На сьогодні практично жодної із наведених моделей не розроблено. Цілком очевидно, що починати роботу необхідно зі створення часткових моделей, тому що узагальнені повинні вирішувати всі завдання в комплексі, тобто включати до його складу часткові моделі у вигляді окремих блоків.
Розробка методичного апарату для дослідження системи ТхЗ з’єднань, частин і підрозділів ВВ МВС України у вигляді комплексу моделей одночасно відкриває широкі можливості для вирішення низки практичних завдань, і насамперед – створення спеціального математичного забезпечення автоматизованих систем управління технічним забезпеченням ВВ МВС України.
Висновки
Наразі є чимало інших проблемних питань щодо ТхЗ внутрішніх військ МВС України, які потребують вивчення і вирішення, зокрема:
– забезпечення військових частин і з’єднань ВВ МВС України сучасними озброєнням і технікою;
– проведення своєчасних і якісних ремонтів ОВТ, особливо заводських;
– зберігання ОВТ в умовах, що відповідають вимогам експлуатаційної документації;
– виділення необхідних коштів на придбання ВТМ, яке не забезпечується постачальними органами, та ін.
Таким чином, подальше вдосконалення системи технічного забезпечення внутрішніх військ МВС України неможливе без створення фундаментальної теоретичної і практичної бази для її дослідження.
П
ропонується Автоматизована система отримання, зберігання та обробки інформації про наявність, стан та рух матеріальних засобів (АСОІМЗ) у Збройних Силах України [1], яка дозволяє значно підвищити оперативність забезпечення органів військового управління достовірною інформацією з цих питань. Останнім часом здійснюється дослідна експлуатація програмного забезпечення АСОІМЗ у військах з метою перевірки повноти та правильності виконання вимог тактико-технічного завдання на розробку цієї системи.
У перспективі АСОІМЗ можна взяти за основу при розробленні автоматизованої системи управління технічним забезпеченням ВВ МВС України.
Список використаних джерел
1. Гаврилов А.Б., Красинський С.В., Носик О.М., Спренне В.С. Розробка автоматизованої системи отримання, зберігання та обробки інформації про наявність, стан та рух матеріальних засобів у Збройних Силах України // Зб. тез доповідей наук.-практ. конф. “Внутрішні війська МВС України на етапі реформування та розбудови”. – Х.: Акад. ВВ МВС України, 2007. – С. 103, 104.
2. Куцопало В.С. Основы сохранения и восстановления боеспособности вооружения. – М.: Воениздат, 1976. – С. 184–188.
3. Настанова зі служби артилерійського озброєння внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. – К., 1998. – С. 8–29.
4. Техническое обеспечение подразделений МВД РФ. Ч. I. – Пермь: Стиль – МГ, 2000. – С. 10–12.
Стаття надійшла до редакції 30.11.2007 р.
П
УДК 338.43
С.П. Павлов, В.Г. Медінцев, В.М. Мельник
РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ У ПАЛЬНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛАХ ДЛЯ ЧАСТИН ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Запропоновано методику розрахунку потреби пально-мастильних матеріалів на рік для частин внутрішніх військ МВС України.
остановка проблеми та аналіз публікацій. При складанні розрахунку-заявки потреби пально-мастильних матеріалів (ПММ) на рік начальник служби ПММ частин ВВ МВС України керується наказом Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2004 р. № 185 “Інструкція з ведення бухгалтерського обліку військового майна служби пально-мастильних матеріалів у внутрішніх військах МВС України”[1]. В останній, зокрема, зазначено: “При розрахунках потреби додаткові надбавки до основної норми витрат пального не застосовуються” (п. 7.4.2) і далі: “Кількість пально-мастильних матеріалів, які вимагаються до витрати мінімально (графа 5), визначаються шляхом аналізу фактичних втрат за попередні роки та прогнозованих потреб для забезпечення службово-бойової та господарської діяльності на наступний рік” (п. 7.4.4).
Одержавши ліміт на пальне, начальник служби ПММ частини розподіляє кількість виділеного пального по підрозділах на запланований період (місяць, квартал). Нагадаємо, що ліміт витрати – це кількість пального, яке дозволено до витрати на запланований період (рік, квартал, місяць). Витрати пального понад встановленого ліміту категорично заборонені.
Після звітного періоду (місяця, кварталу) начальник служби пально-мастильних матеріалів частини робить аналіз витрати пального підрозділами і частиною в цілому. При цьому часто з’ясовується, що у деяких підрозділах є випадки перевищення ліміту на пальне. Це пояснюється тим, що при складанні річної потреби у ПММ не враховувався п. 60.5 “Додаткові надбавки до норм витрати пального при використанні автомобільної техніки в особливих умовах” які визначені у наказі Міністра оборони України від 06.01.1999 р. №*1 “Норми витрати пального, масел, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України” [2], яким керуються внутрішні війська МВС України. Ці додаткові надбавки передбачають додаткові витрати пального у процесі експлуатації техніки: у зимовий період, на дорогах зі складним покриттям, при бойовому злагодженні частин і з’єднань тощо.
Метою статті є обґрунтування розрахунку реальних витрат ПММ у підрозділах ВВ МВС України з урахуванням стану техніки, кількості років її експлуатації та інших факторів, які впливають на витрати пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин.
Виклад основного матеріалу. Проведемо розрахунки потреби у ПММ, зважаючи на різні фактори, які впливають на їх витрату.
У зв’язку з тим, що в системі SI густина нафтопродуктів визначається у кілограмах на кубічний метр, а облік пально-мастильних матеріалів у службі частин внутрішніх військ МВС України ведеться у літрах та кілограмах, густина їх вимірюється у грамах на кубічний сантиметр. Перевідний коефіцієнт у цьому випадку дорівнює одиниці.
Дійсно, 1 л × 1 г/см³ = 1000 см³ × 1 г/см³ = = 1000 г = 1 кг.
Визначення потреби у пальному. Для визначення потреби у пальному треба користуватися формулою
П = (П1 + П2 + П3 + П4)·ρ, (1)
де П – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів, кг; Пі – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів та їх групами експлуатації, л; і = 1, 2, 3, 4 – відповідні групи експлуатації для автомобільної техніки – це стройова, учбова, транспортна і бойова; для БТР – стройова, навчально-стройова, бойова і навчально-бойова; ρ – густина пального необхідного сорту, г/см3.
Значення Пі обчислюється за формулою
Пі = п·з·н·кур, (2)
д
© С.П. Павлов, В.Г. Медінцев, В.М. Мельник
е п – кількість штатної техніки (агрегатів) за марками, шт.; з – річна норма експлуатації техніки (агрегатів) за марками, км (мотогод); н – норма витрати пального необхідного сорту за марками техніки (агрегатів) на 1 км пробігу, л; кур – коефіцієнт умовного руху (сукупність надбавок до основних експлуатаційних норм в
Додаткові надбавки до норм витрат пального при використанні автомобільної техніки
в особливих умовах
| Пор. № | Умови експлуатації | Надбавка, %, до норми, не більше |
| 11 | Для автомобілів у зимовий період використання при сталій температурі повітря нижче 0 оС у кліматичних районах:
| 5 10 |
| 2 | Для автомобілів при роботі на дорогах зі складним планом (наявність у середньому на 1 км шляху 5-ти і більше закруглень радіусом менше 40 м) | 10 |
| 3 | Для автомобілів, які використовуються при бойовому злагодженні частин і з’єднань | 15 |
| 4 | Для автомобілів при проведенні польових навчань та маневрів: 4.1. По бруково-щебневому шосе і твердій степовій цілині 4.2. По ґрунтових дорогах і дорогах із закріпленими пісками | 25 30 |
| 5 | При роботі автомобілів у кар’єрах (у важких дорожніх умовах), на лісових ділянках – до основної магістралі (вивезення лісу) | 20 |
| 6 | При роботі автомобілів у важких дорожніх умовах у період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних занесень (на строк не більше одного місяця) | 35 |
| 7 | Для гусеничних тягачів і транспортерів при проведенні польових навчань військ, а також при злагодженні частин і з’єднань, тренуваннях до парадів і обслуговуванні випробувань на полігонах | 15 |
| 8 | Для навчальних автомобілів і автомобілів, які виділяються для навчання водінню особового складу відповідно до навчальних програм | 25 |
| 92 | При роботі в межах міста, яка потребує частих зупинок (у середньому більше 1-ї зупинки на 1 км) | 10 |
| 10 | Для автомобілів при роботі по вивезенню снігу в період очищення шосейних доріг та аеродромів | 15 |
| 11 | При експлуатації автомобілів, які вийшли з капітального ремонту, і нових під час пробігу першої тисячі кілометрів | 5 |
| 12 | Для машин на базі тягачів і тракторів на перші 15 год експлуатації | 10 |
| 13 | При перевезенні вантажів, які потребують знижених швидкостей автомобілів | 10 |
| 14 | При постійній роботі автомобілів як технологічного транспорту на території підприємств, усередині цехів | 10 |
| 15 | Для автомобілів при роботі в гірських умовах на висоті від 1000 до 1500 м над рівнем моря | 5 |
| 16 | Для колісних та гусеничних тягачів при маневруваннях на вогневих позиціях артилерійських зенітних та інших підрозділів | 40 |
итрат пального, які необхідно застосовувати в умовах використання техніки). Цей коефіцієнт обчислюється за формулою
кур =
, (3)де k1, k2, …, km – додаткові надбавки, що застосовуються, %.
Додаткові надбавки наведено у таблиці [3, 4].
П р и м і т к и. 11 – відповідно до Розпорядження ГУ ВВ від 15.09.2006 р. № 3/24/3-4962, що регламентує порядок застосування надбавки в зимових умовах згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 відповідно до температури повітря:
– від 0 до - 2 °С – 1 % ;
– від -2 до - 4 °С – 2 % ;
– від -4 до - 6 °С – 3 % ;
– від -6 до - 8 °С – 4 % ;
– від -8 до - 10 °С – 5 % ;
– від -10 до - 12 °С – 6 % ;
– від -12 до - 14 °С – 7 % ;
– від -14 до - 16 °С – 8 % ;
– від -16 до - 18 °С – 9 % ;
– від -18 до - 20 °С – 10 % ;
– від -20 до - 22 °С – 11 % ;
– від -22 до - 24 °С – 12 % ;
– від -24 до - 26 °С – 13 % ;
– від -26 до - 28 °С – 14 % ;
– від -28 до - 36 °С – 15 % .
92 – відповідно до розпорядження Командувача ВВ МВС України від 01.03.2007 р. № 3/24/ 3-665 при роботі в умовах міста: з населенням до 0,5 млн чол. – до 5 %; з населенням від 0,5 до 1,0 млн чол. – до 10 %; з населенням понад 1,0 млн чол. – до 15 %.
Визначення потреби у маслах. Щоб визначити потреби у маслах, пропонується користуватися такою формулою:
Z = [z (i < 3) + z (i > 8) + zp + zo + zз]·ρ, (4)
де Z – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), кг; z (i < 3) – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що експлуатується менше трьох років, л; z (i > 8) – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що експлуатується більше восьми років, л; zp – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), яку планується відремонтувати, л; zo – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що планується на обслуговування, л; zз – потреби у маслі необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), яку планується поставити на зберігання, л; ρ – густина масла необхідного сорту, г/см3.
Зауважимо, що z (i < 3) і z (i > 8) обчислюються за такими формулами:
z (i < 3) =
·П, (5)де і – кількість техніки за марками, що експлуатується менше трьох років, шт.; k – норма витрати масла у літрах на 1 л витраченого пального за марками машин; П – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів, л;
z (i > 8) = і·k·1,2·П, (6)
де і – кількість техніки за марками, що експлуатується більше восьми років, шт.; k – норма витрати масла у літрах на 1 л витраченого пального за марками машин; П – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів, л.
Визначення потреби у мастилах. Щоб визначити потреби у мастилах, пропонується користуватися формулою
S = [s (i < 3) + s (i > 8) + sp + so + sз], (7)
де S – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), кг; s (i < 3) – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що експлуатується менше трьох років, кг; s (i > 8) – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що експлуатується більше восьми років, кг; sp – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), яку планується відремонтувати, кг; so – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), що планується на обслуговування, кг; sз – потреби у мастилах необхідного сорту за марками техніки (агрегатів), які планується поставити на зберігання, кг.
Зауважимо, що s (i < 3) і s (i > 8) обчислюються за формулами:
s (i < 3) =
·П, (8)де і – кількість техніки за марками, що експлуатується менше трьох років, шт.; N – норма витрати даного сорту мастила у кілограмах на 1 л витраченого пального за марками машин, кг/л; П – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів, л;
s (i > 8) = і·N·1,2·П,
де і – кількість техніки за марками, що експлуатується більше восьми років, шт.; N – норма витрати даного сорту мастила у кілограмах на 1 л витраченого пального за марками машин, кг/л; П – потреби пального необхідного сорту за марками автомобілів, л.
Визначення потреби у спеціальних рідинах. Для визначення потреби у спеціальних рідинах пропонується користуватися такою формулою:
Q = (Qз + Qд)·ρ, (9)
де Q – потреба необхідного сорту спеціальної рідини за марками техніки, кг; Qз =V·n – потреба необхідного сорту спеціальної рідини за марками техніки для заміни, л (V – об’єм системи для певної спеціальної рідини за марками техніки, л; n – кількість техніки за марками, шт.); Qд = (V·y) n – потреба необхідного сорту спеціальної рідини за марками техніки для доливання, л (y – норма витрати спеціальної рідини за марками техніки; V – об’єм системи для певної спеціальної рідини за марками техніки, л; n – кількість техніки за марками, шт.); ρ – густина необхідного сорту спеціальної рідини, г/см3.