Внутрішні війська мвс україни
| Вид материала | Документы |
- Внутрішні війська мвс україни, 1472.85kb.
- Внутрішні війська мвс україни, 1513.04kb.
- Затверджено, 877.19kb.
- Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
- Українське військо періоду козаччини, 115.61kb.
- Типове положення про кафедру київського національного університету внутрішніх справ, 426.94kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
П
УДК 35.071.1
О.М. Шмаков
КРИТЕРІЙ СКЛАДНОСТІ ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ОПЕРАТИВНОЇ ЛАНКИ
СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ
Наведено новий зміст критерію складності оперативної обстановки у сфері забезпечення громадської безпеки. Запропоновано варіант соціально-політичного критерію складності оперативної обстановки.
остановка проблеми. У наукових дослідженнях щодо оцінки ефективності функціонування сил охорони правопорядку бракує емпіричних даних для забезпечення можливості отримання кількісних показників ефективності. Наприклад, при визначенні потрібних сил охорони правопорядку (СОП) для проведення заходів із забезпечення громадської безпеки по можливості намагаються завищувати їх кількість, тому що керівництво СОП може у такому разі розраховувати на резерв і відчувати себе впевненіше. Проте при цьому реальними є перевантаження особового складу, перевитрата ресурсів, небезпека невжиття своєчасних заходів в інших пунктах території (якщо виникає потреба у заходах із забезпечення громадської безпеки одночасно у кількох районах). Кожного разу керівництво СОП змушене коливатися між зазначеними крайностями, у той час як процес прийняття рішень щодо кількості СОП, які потрібно залучати до проведення заходів, можна організувати так, щоб спростити процедуру прийняття рішень, пов’язувати кількість потрібних сил охорони правопорядку зі складністю оперативної обстановки. Наприклад, можна ввести нормативні рівні складності оперативної обстановки, для кожного нормативного рівня складності завчасно розрахувати потрібні кількість і склад СОП. У разі виникнення ситуації, коли потрібно застосовувати сили охорони правопорядку, а отже, розраховувати кількість СОП, залишається визначитися з рівнем складності оперативної обстановки, що є у дійсності, порівняти цей рівень з нормативними рівнями і користуватися даними про кількість і склад СОП, котрі відповідають нормативному рівню, з яким досягнуто збігу.
Я
© О.М. Шмаков
кщо погодитися з таким підходом, то потрібно запровадити у практику СОП критерій складності оперативної обстановки, який може бути як дисциплінуюча умова при прийнятті рішень на застосування сил.
Мета статті полягає у розробленні критерію складності оперативної обстановки у сфері забезпечення громадської безпеки для оперативної ланки сил охорони правопорядку, який був би зручним для використання у практиці.
Виклад основного матеріалу. Як сили охорони правопорядку будемо розглядати сили, що можуть залучатися до службово-бойової діяльності у сфері безпеки.
У широкому розумінні (з позицій центральних органів державної влади) до цих сил можна віднести правоохоронні і військові органи держави, у складі яких є підрозділи (частини, з’єднання), котрі відповідно до чинного законодавства призначені для виконання таких завдань:
– забезпечення захисту територіальної цілісності держави, захисту конституційного ладу та державної влади від спроби їх зміни або захоплення шляхом насильства;
– забезпечення громадської безпеки та охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, охорона їх прав і свобод, життя, власності від протиправних та злочинних посягань під час масових заходів;
– охорона об’єктів державного значення, спеціальних і військових вантажів, дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території країни;
– конвоювання осіб, узятих під варту, підсудних, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорона їх під час судового засідання, а також під час екстрадиції осіб за межі країни;
– проведення заходів, пов’язаних з припиненням актів злочинності, тероризму, диверсій у випадках загрози життю громадян, захоплення заручників, транспорту й об’єктів населених пунктів, а також з роззброєнням і ліквідацією незаконних збройних формувань;
– забезпечення безпеки працівників суду, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей, близьких родичів та охорона місцевих, військових судів, апеляційних судів та Верховного Суду;
– переслідування і затримання осіб, що взяті під варту, підсудних та осіб, засуджених до позбавлення волі, або заарештованих, які втекли з-під варти;
– захист населення та території у надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і військового характеру;
– надання допомоги у ліквідації безладь, проявів групової непокори в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах;
– припинення збройних конфліктів та інших протиправних дій на державному кордоні;
– підтримання правового режиму надзвичайного стану в країні;
– надання допомоги Збройним Силам у проведенні заходів територіальної оборони, заходів, спрямованих на дотримання правового режиму воєнного стану.
Ці завдання виконуються у плановому, регулярному порядку та під час проведення спеціальних заходів (операцій) за надзвичайних обставин мирного і воєнного часу з використанням правоохоронних, поліцейських, військових та інших методів.
У вузькому розумінні (з позицій керівництва правоохоронних і військових органів) до таких сил можна віднести власне підрозділи (частини, з’єднання) правоохоронних і військових органів держави, які відповідно до чинного законодавства призначені або за можливостями здатні виконувати завдання щодо службово-бойової діяльності, а саме:
– від міліції МВС − підрозділи районних (міських) органів внутрішніх справ, підрозділи (частини) патрульної служби, підрозділи швидкого реагування, підрозділи безпеки дорожнього руху;
– від внутрішніх військ МВС − спеціальні моторизовані військові частини міліції; підрозділи (частини, з’єднання) з охорони об’єктів державного значення, спеціальних вантажів; з конвоювання; оперативного і спеціального призначення;
– від Департаменту державної служби охорони − підрозділи з охорони об’єктів;
– від Державного департаменту з питань виконання покарань − підрозділи особливого призначення, зведені загони швидкого реагування;
– від Державної прикордонної служби − підрозділи з охорони кордону, підрозділи спеціального призначення;
– від Військової служби правопорядку у Збройних Силах − підрозділи з охорони військових об’єктів, патрульної служби, безпеки дорожнього руху, спеціального призначення;
– від Державної спеціальної служби транспорту – загони;
– від Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту − рятувальні загони;
– від Служби безпеки − підрозділи по боротьбі з тероризмом.
У [1] стосовно сил охорони правопорядку наведені поняття: оперативна обстановка у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; складність оперативної обстановки; фактори й умови оперативної обстановки та зміст критерію складності оперативної обстановки щодо оперативної ланки сил охорони правопорядку; у [2] − поняття оперативної обстановки для тактичної ланки внутрішніх військ.
Зрозуміло, що уявлення про складність оперативної обстановки не можуть бути однаковими у різних ланках сил охорони правопорядку. Наприклад, командири частин (підрозділів) сил охорони правопорядку стикаються з конкретними проявами оперативної обстановки на місцях, а у керівників в оперативній ланці сил охорони правопорядку складаються узагальнені уявлення про оперативну обстановку.
Сили охорони правопорядку певного правоохоронного (військового) органу держави у сукупності являють собою ієрархічну структуру, у межах якої повинно бути адекватне розуміння оперативної обстановки у різних ланках управління, що складається на практиці. У таких структурах управління спрямовано від верху до низу. На верхніх ланках управління формуються цілі і завдання, визначаються сили, засоби, припустимі форми і межі дій в умовах оперативної обстановки, що складається. Рішення на застосування сил охорони правопорядку приймаються на підставі узагальнених даних оперативної обстановки. За цими рішеннями можуть приводитись у дію значні сили.
На рішення про кількість і межі застосування сил охорони правопорядку істотно впливають органи державної влади (насамперед, унаслідок урахування соціально-політичної обстановки і свого стану). Їх вимоги щодо вжиття заходів можуть мати імперативний характер. У зв’язку з цим уявлення про складність оперативної обстановки в оперативній ланці сил охорони правопорядку можуть стати визначальними порівняно з уявленнями у нижчих ланках, тому виникає потреба в узгодженні уявлень про оперативну обстановку у всіх ланках управління. При цьому критерій складності обстановки в оперативній ланці виконує роль орієнтира при визначенні змісту відповідних критеріїв для нижчих ланок.
У [1] ступені складності оперативної обстановки мають назву: “оперативна обстановка звичайна”, “оперативна обстановка ускладнена”, “оперативна обстановка кризова”, “оперативна обстановка надзвичайна”.
У
Критерій складності оперативної обстановки у сфері громадської безпеки для використання
в оперативній ланці сил охорони правопорядку (варіант)
| Елемент оперативної обстановки | Стан елемента оперативної обстановки | |||
| за варіантом 1 | за варіантом 2 | за варіантом 3 | за варіантом 4 | |
| Соціально-політична обстановка | Стабільна, злагоджена | Ускладнена внаслідок намірів політичних партій, рухів перейти до активних санкціонованих форм політичної боротьби | Санкціоновані акції політичних партій, рухів, громадських організацій через заклики до захоплення державної влади, протиправної зміни конституційного ладу, до порушення територіальної цілісності держави набувають загрозливого характеру | Несанкціоновані акції політичних партій, рухів, громадських організацій створили умови до вияву крайніх форм політичної боротьби (спроби непідкорення законним вимогам влади, захоплення деяких органів влади, виникнення масових безладь, організація |
| | | | | |
| | Продовження таблиці | |||
| Елемент оперативної обстановки | Стан елемента оперативної обстановки | |||
| за варіантом 1 | за варіантом 2 | за варіантом 3 | за варіантом 4 | |
| | | | | терористичних акцій, дій незаконних збройних формувань на значній території) або Виникла природна (техногенна) катастрофа не нижче загальнодержавного рівня, яка призвела до загибелі значної кількості людей, руйнування особливо важливих державних об’єктів, об’єктів інфраструктури життєдіяльності |
| Громад-ський порядок (громадська безпека) | Стан злочинності і характер правопорушень перебувають у межах середньостатистич-них показників | Стан злочинності у певному регіоні перевищує середньостатистичні показники і може спричинити погіршення соціально-політичної обстановки Порушення громадського порядку становлять загрозу здоров’ю і життю значної кількості людей, встановленому режиму функціонування підприємств, правоохоронних органів, органів державної влади і місцевого самоврядування | Виникнення загрози громадському порядку внаслідок дій незаконного угруповання сил політичного (міжнаціонального, міжконфесійного), збройного чи криміногенного спрямування або Виникнення природної (техногенної) катастрофи регіонального характеру, яка може призвести до загибелі людей, руйнування особливо важливих державних об’єктів, об’єктів інфраструктури життєдіяльності | Порушення громадського порядку небезпечні для життя значної кількості людей (призвели до загибелі значної кількості людей) або створили перешкоди встановленому режиму функціонування підприємств, правоохоронних органів, органів державної влади і місцевого самоврядування внаслідок дій незаконного угруповання політичного, збройного або криміногенного спрямування |
| Органи державної влади і місцевого самовряду-вання | Забезпечують сприятливі умови для функціонування економіки, інфраструктури життєдіяльності, правоохоронних органів, військових формувань | Забезпечують умови для функціонування економіки, інфраструктури життєдіяльності, правоохоронних органів, військових формувань | Зазнають труднощів у забезпеченні умов для функціонування економіки, інфраструктури життєдіяльності, правоохоронних органів, військових формувань | Втрачають управління в окремому регіоні |
| | | | | |
| | Закінчення таблиці | |||
| Елемент оперативної обстановки | Стан елемента оперативної обстановки | |||
| за варіантом 1 | за варіантом 2 | за варіантом 3 | за варіантом 4 | |
| | Функціонують у звичайному режимі | Змушені перейти до посиленого режиму функціонування і вживати заходи для залучення значних сил охорони правопорядку | Можуть опинитися на грані втрати управління суспільством (громадою) внаслідок перешкоджання виконанню обов’язків, захоплення деяких органів влади | |
| Правоохо-ронні органи | Своєчасно відстежують зміни в обстановці, запроваджують ефективні заходи з охорони громадського порядку | Змушені перейти до посиленого режиму служби і здійснювати заходи з охорони громадського порядку підвищеним складом сил | Змушені негайно перейти до посиленого режиму служби і ввести у дію силові угруповання | Змушені негайно перейти до посиленого режиму служби і ввести у дію великі угруповання сил |
| Складність оператив-ної обстановки | ЗВИЧАЙНА | СКЛАДНА | КРИЗОВА | НАДЗВИЧАЙНА |
результаті додаткового дослідження уточнено зміст факторів та умов оперативної обстановки для оперативної ланки сил охорони правопорядку. Довелося переформувати елементи оперативної обстановки. Якщо раніше до елементів оперативної обстановки були віднесені рівень і характер небезпеки для громадськості (суспільства, держави), спрямованість розвитку небезпеки для суспільства (держави) в цілому у перебігу подій, заходи влади щодо вирішення конфліктів, то тепер елементами оперативної обстановки пропонується вважати: соціально-політичну обстановку; громадський порядок (громадську безпеку); органи державної влади і місцевого самоврядування, правоохоронні органи. При такій зміні елементів оперативної обстановки виникає можливість співвідносити фактори й умови обстановки у сферах соціально-політичних відносин і громадської безпеки зі структурами (органи державної влади і місцевого самоврядування, правоохоронні і військові органи), які, власне, і повинні вживати заходів (виконувати завдання), та з напрямками їх діяльності (тобто з’являється можливість співвідносити потрібні заходи з конкретними органами і формуваннями сил охорони правопорядку).
Запропоновано ступені складності оперативної обстановки називати так: “оперативна обстановка звичайна”, “оперативна обстановка складна”, “оперативна обстановка кризова”, “оперативна обстановка надзвичайна” (див. таблицю).
Характеристики умов обстановки, які наведені у таблиці з кожного елемента оперативної обстановки, слід розглядати як нормативні.
Формулювання уявлення про ступінь складності оперативної обстановки пропонується здійснювати шляхом порівнювання умов обстановки, які складаються у дійсності на цей час, з нормативними характеристиками (нормативними умовами), що наведені у таблиці, за варіантами 1 – 4. Той варіант, за яким досягається більший збіг умов за елементами оперативної обстановки (за колонками), і може вважатися ступенем складності оперативної обстановки (назва ступеня складності зазначена наприкінці таблиці).
До речі, наведений у статті критерій складності оперативної обстановки можна назвати соціально-політичним (критерієм складності за соціально-політичними ознаками).
В
исновки
Зростає потреба у розвитку емпіричних основ дослідження ефективності функціонування сил охорони правопорядку.
Критерії складності оперативної обстановки у сфері громадської безпеки для різних ланок управління сил охорони правопорядку повинні розроблятися не ізольовано один від одного, а у їх сукупності.
Критерій складності оперативної обстановки в оперативній ланці управління сил охорони правопорядку є вихідним для відповідних критеріїв нижчих ланок управління.
При розробленні критеріїв складності оперативної обстановки у нижчих ланках управління сил охорони правопорядку потрібно забезпечувати спадковість (відповідність, можливість зіставлення) з даними, наведеними у таблиці.
Є потреба у проведенні широкої дискусії стосовно узгодження критеріїв складності оперативної обстановки у сфері громадської безпеки із залученням фахівців-практиків, у тому числі й за ініціативою ГУ ВВ МВС України.
Список використаних джерел
1. Шмаков О.М. Критерії складності оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки // Честь і закон. – 2006. – № 2. – С. 9–15.
2
. Бацамут В.М., Бєлай С.В. Поняття оперативної обстановки як відправного елемента службово-бойової діяльності частин внутрішніх військ // Честь і закон. – 2006. – № 3. – С. 36–40.
3. Шаталин Ю.В. Коренные проблемы перестройки в войсках // На боевом посту. – М.: ВВ МВД СССР, 1987. – № 68. – С. 2–7.
Стаття надійшла до редакції 05.10.2007 р.
П
УДК 355.4
В.В. Довбня, Т.А. Сутюшев
БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ПОШУКОВОЇ ГРУПИ – “В ЛІНІЮ ПОШУКОВИХ КОЛОН”
Пропонується бойовий порядок пошукових груп – “в лінію пошукових колон”, який найбільш придатний для ведення пошуку в умовах замінованої або технічно складної для пересування місцевості. Наводяться результати останніх польових досліджень запропонованого бойового порядку щодо умов гірсько-пустельної місцевості.
остановка проблеми. Пошукові завдання, які призначено виконувати внутрішнім військам, мають достатньо визначений пріоритет. З урахуванням досвіду воєнних конфліктів, а також результатів тактико-спеціальних навчань та польових досліджень за останній період спостерігається значне накопичення емпіричного матеріалу, пов’язаного з пошуковими діями. Пропонуються нові способи пошукових дій, визначаються особливості їх ведення у різних умовах. Останнім часом особливо актуальними для певних умов пошуку (наприклад, в умовах замінованої або технічно складної для пересування місцевості) стають дослідження, спрямовані на визначення раціональних для зазначених умов нових бойових порядків пошукових груп, режимів ведення пошукових дій, їх відповідного технічного забезпечення тощо. Одним із пріоритетних серед перелічених питань є розробка нових бойових порядків пошукових груп, які б при веденні пошукових дій виключали недоліки, характерні традиційному бойовому порядку пошукових груп в умовах замінованої або технічно складної для пересування місцевості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомо, що традиційним бойовим порядком, який використовується пошуковими групами і передбачається нормативними та навчально-методичними документами і матеріалами, (наприклад, бойові статути внутрішніх військ, [1, 2]), є “цеп”. Цьому бойовому порядку у певних умовах властиві деякі недоліки, а саме:
– інертність – складність перешиковування, що є причиною поганої здатності гнучко реагувати на раптовий напад чи інші ситуації, які вимагають негайного реагування;
– недостатнє взаємне перекриття секторів огляду, поганий обзір місцевості у флангових напрямках;
– неналежна керованість, спричинена необхідністю передавати команди по цепу;
–
© В.В. Довбня, Т.А. Сутюшев
поганий тактичний та вогневий зв’язок між особовим складом, що зумовлено неможливістю діяти у цепу невеликими групами, прикриваючи один одного;
– обмежена маневреність пошукової групи на ділянках, де місцями неможливе пересування суцільним цепом (гірська, болотиста, засніжена, замінована місцевість тощо).
Більшість цих недоліків особливо проявляється при веденні пошуку саме в зазначених вище умовах.
Отже, крім традиційного нормативного бойового порядку необхідно мати й такий, що був би позбавлений наведених недоліків. У цьому випадку альтернативою може бути бойовий порядок, основу якого складали б відносно самостійні структурні елементи, всередині яких можна підтримувати ефективне керування, вогневий та тактичний зв’язок і який би забезпечував час перебування об’єктів пошуку в полі бачення пошукової групи, що є достатнім для гарантованого виявлення, розпізнавання та ідентифікації противника. Прикладом такого бойового порядку може бути розглянутий у цій статті бойовий порядок “у лінію пошукових колон”, який уперше наприкінці 90-х років минулого століття за авторською ініціативою був відпрацьований в умовах засніженої гірсько-лісистої місцевості під час дослідницьких тактико-спеціальних навчань за участю гірськострілецького підрозділу та підрозділу спеціального призначення Національної гвардії України. За результатами цього навчання було зроблено загальний позитивний висновок щодо запропонованого бойового порядку, але без відповідного військово-наукового обґрунтування його показників.
Метою статті є обґрунтування бойового порядку пошукової групи для ведення пошуку на технічно складній та замінованій місцевості.
Виклад основного матеріалу. Найбільш повно загальні вимоги до бойових порядків військових формувань у будь-яких формах військових дій викладені у бойових статутах Сухопутних військ. Випробуваний на згаданих вище дослідницьких тактико-спеціальних навчаннях бойовий порядок мав перевагу перед нормативним завдяки вже більшій формальній відповідності таким основним вимогам [1], як:
1) повне використання бойових можливостей підрозділів;
2) надійне ураження противника на максимально більшу глибину його бойового порядку;
3) швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості;
4) можливість маневру в ході бою;
5) найменша уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;
6) підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами.
У цьому документі [1] вказується, що основою успішного виконання бойового завдання є забезпечення бойової готовності; своєчасне виявлення противника та ін.
Зазначені вимоги є загальними щодо бойового порядку і стосуються будь-яких військових дій.
Щодо першої вимоги, то бойовий порядок “в лінію пошукових колон ” дійсно порівняно з бойовим порядком “цеп” більшою мірою забезпечує “своєчасне виявлення противника”, яке, як було вже вказано, є статутною основою успішного виконання бойового завдання.
Під час пошуку головними завданнями є послідовне виявлення, розпізнавання та ідентифікація об’єкта пошуку. Серед цих трьох етапів пріоритетним є етап виявлення. Шикування бойового порядку “в лінію пошукових колон” і його протяжність углиб дозволяють зосередити на призначеній колоні смузі пошуку більшу кількість спостерігачів (практично всю колону) з розподілом секторів на більшу глибину в напрямку об’єкта пошуку, а також значно скоротити час на етапах розпізнавання та ідентифікації саме за рахунок протяжності бойового порядку вглиб.
Усім останнім переліченим вимогам бойовий порядок пошукової групи, що пропонується, відповідає достатньою мірою і має перевагу перед бойовим порядком “цеп”, особливо за пунктами 4, 5, 6 викладених вище вимог. Однак найбільшу перевагу цей бойовий порядок матиме під час пошуку на замінованій місцевості, болотистій, місцевості з товстим сніговим або щільним рослинним покривом, які практично виключають можливість пошуку цепом і змушують до руху “в колону по одному” з періодичною зміною напрямного через значні психофізичні витрати на пересування в таких умовах.
Бойовий порядок пошуку “в лінію пошукових колон” не матиме альтернативи й під час пересування по технічно складному гірському рельєфу, який потребує використання групового гірського спорядження. Мова йде про необхідність пересування в єдиній зв’язці “в колону”, по навішених мотузкових перилах тощо.
Необхідно також звернути увагу на те, що зі значною глибиною зазначеного бойового порядку не має проти нього достатньої тактичної ефективності такий тактичний прийом з боку противника, як “пропускання через себе”.
Щодо раціональних дистанцій та інтервалів бойового порядку пошукових команд “в лінію пошукових колон”, то вони визначаються певним переліком вимог (див. рис. 1 і 2), які здебільшого збігаються.
Зважаючи на ці вимоги, на останніх польових дослідженнях, які проводились в умовах гірсько-пустельної місцевості, пошуковим групам були призначені з урахуванням умов ландшафту інтервали між пошуковими колонами до 100 м і дистанції між бійцями в колоні до 15 м (див. рис. 3). Старшим пошукових груп в їх бойовому порядку було визначено місце за першою колоною на відстані до 10 м за нею і “ліворуч” (“праворуч”) залежно від обставин – до 100 м. Помічнику старшого пошукової групи було призначено постійне місце в голові центральної колони. Для управління групами старшим було вказано вибрати до п’яти сигналів (команд) кистю руки. Управління особовим складом по радіо було заборонено, за винятком надзвичайних ситуацій. У початковий (годинний) темний період пошуку управління особовим складом було вказано вести голосом з використанням сполучень літер з двох-трьох шиплячих або свистячих приголосних. Зміни інтервалів та дистанцій у ході пошуку рекомендувалося проводити за умов освітленості ландшафту та його рельєфу. Логіка змін цих показників ґрунтувалася на запланованій (заданій) імовірності виконання основного завдання першого етапу цього процесу – виявлення об’єкта пошуку.
Слід зауважити, що в результаті попередніх досліджень провідних фахівців у галузі знань, яка розглядається, а також авторських досліджень та експериментальної перевірки результатів цих досліджень свого часу було встановлено таке.
1. Імовірність виявлення об’єкта пошуку залежить від кутових розмірів об’єкта (δ) та його контрасту (К). Чим більше об’єкт і вище контраст,
т
им раніше цей об’єкт буде виявлено. При пошуку об’єкта його форма не відіграє великої ролі, а має значення тільки його площа в межах співвідношення сторін від 1 : 1 до 1 : 10.2. Величина контрасту об’єктів пошуку коливається у значних межах. Є такі визначення рівнів контрасту: К = 0,08 вважається поганим, К = 0,16 – проміжним, а К = 0,32 – середнім. Величина контрасту визначає час, необхідний для пошуку об’єкта. Зменшення контрасту приводить до збільшення часу пошуку
3. Час, необхідний для виявлення об’єктів, які є світліші або темніші, ніж фон, при однакових абсолютних значеннях позитивного і негативного контрастів один і той же самий. Зі збільшенням яскравості фону час пошуку об’єкта зменшується, тому що збільшується роздільна здатність ока. Однак надмірно велика яскравість фону потребує зорової адаптації на рівні 17 – 18 с (який визначається за допомогою адаптометра Семікопного [2]), у результаті чого збільшується час пошуку об’єкта.
4. Зі збільшенням поля огляду збільшується й час, необхідний для пошуку об’єкта. Так, дворазове збільшення поля огляду збільшує час пошуку в чотири рази, при цьому час пошуку визначається не формою поля, а його кутовою площею.
5. Пошук об’єктів, які рухаються, має свої особливості: рух погіршує видимий контраст об’єкта, величина якого залежить не тільки від кутової швидкості, але й від кутових розмірів об’єкта спостереження. Чим менший кутовий розмір об’єкта, тим більший вплив швидкості на час та ймовірність його виявлення.
Імовірність виявлення об’єктів у період останніх польових досліджень визначалася певними показниками. Розглянемо їх.
1. Яскравість фону (ландшафту) – Lф. У період досліджень вона коливалась у достатньо широких межах залежно від освітленості фону та його оптичних властивостей. Освітленість фону змінювалась від 2 х 10-3 лк на початку досліджень, який припав на нічний час з 5.30 до 6.00, до 82300 лк у кінцевому періоді досліджень, який припав на середину дня з 11.00 до 11.30. Оптичні властивості ландшафту визначалися фізичним складом його поверхні (в основному, боровими ґрунтами). Середнє значення яскравості за цими межами складало приблизно 300 кд/м2.
2. Кутовий розмір об’єкта пошуку – γ. Залежно від періоду дій умовного противника він змінювався від γ = 3' (кутовий розмір поодинокого бійця) до γ = 19' (кутовий розмір бойового порядку “ромб” у щільному варіанті шикування). При розрахунку кутового розміру за формулою
де l – лінійний розмір об’єкта; R – відстань від спостерігача до об’єкта (вважалося, що R, за сутністю, – дальність бачення об’єкта, яка залежала як від яскравості фону, так і контрасту об’єкта).
3. Контраст об’єкта – К. Цей показник визначався за формулою
де Lоб – яскравість об’єкта.
Межі коливання цього показника були теж достатньо широкими – від К = 0,09 (найбільш складний для спостереження варіант, коли практично збігалась яскравість фону й об’єкта) до К = 0,27 (розташування об’єкта на світло-бурому фоні ґрунту гірського плато, де проводився другий етап досліджень). У цілому середнє значення цього показника за період дослідження приблизно було в межах 0,16 – 0,32.
4. Час знаходження об’єкта пошуку в полі спостереження пошукової естафети, який залежав від двох показників:
– темпу пошуку, який, у свою чергу, визначався часовими вимогами проведення пошуку та протяжністю маршруту пошуку (в середньому темп пошуку складав 0,8 м/с);
– глибини шикування пошукової колони, яка складала до 30 м.
З урахуванням цього час знаходження об’єкта пошуку в полі спостереження пошукової естафети для найгіршого варіанта пошуку, коли умовний противник міг застосувати тактичний прийом “пропускання через себе” (швидкість пересування умовного противника при цьому становила 0 м/с), складав 22 с.
З урахуванням наведених кількісних показників імовірність виявлення противника наближалась до одиниці.
Проведені польові дослідження щодо визначення бойового порядку “в лінію пошукових колон” показали таке.
Зазначені вище переваги бойового порядку “в лінію пошукових колон” у цілому були підтверджені в ході польових досліджень. Більшою мірою це стосувалося вимог за пунктами 1, 4, 6 [1]. Так, стосовно вимоги п. 4) практичний експеримент по визначенню часу, який потрібен для перешикування з бойового порядку “цеп” і з бойового порядку “в лінію пошукових колон” в інші бойові порядки (наприклад, уступом пошукових колон праворуч або ліворуч, пеленгом пошукових колон правим або лівим, кутом пошукових колон уперед або назад), на випадок виникнення раптового вогневого зіткнення з умовним противником надавав перевагу у часі до 10 – 15 с на користь бойового порядку “в лінію пошукових колон”.
Найбільша перевага цього бойового порядку одночасно за всіма трьома пунктами була виявлена в районі зі складним гірським рельєфом, де умовний противник застосував тактичний прийом “пропускання через себе”. Вхід у цей район пошукової групи характеризувався недостатньо високими показниками фізичної, психічної та спеціальної готовності особового складу. Однак своєчасне випереджаюче виявлення противника і зроблені, хоча й із паузою, спроба перешикування бойового порядку і спроба утворення системи стримуючого вогню, стало можливим саме завдяки використанню бойового порядку “в лінію пошукових колон”. Цей бойовий порядок дійсно забезпечив задану швидкість пошуку, особливо на технічно складних ділянках гірського маршруту, а також упевнене пересування по умовно замінованих ділянках смуги пошуку.
Серед недоліків цього бойового порядку помітно виділявся лише один: значної уваги старших пошукових груп, а також старших пошукових колон вимагав контроль за додержанням заданих інтервалів та дистанцій. На це витрачався певний час, що значно відволікало від спостереження і спричиняло деяке психічне напруження особового складу.
Щодо дій особового складу під час польових досліджень у цьому бойовому порядку слід зазначити таке.
В окремих періодах пошуку спостерігалася незлагодженість дій особового складу.
У командирів викликали утруднення формулювання і віддавання команд управління на зміну інтервалів та дистанцій бойового порядку, а також на перешикування в інші бойові порядки в цілому.
На окремих ділянках маршруту мали місце відволікання особового складу від спостереження за ландшафтом у призначених зонах.
На складних гірських ділянках у особового складу була особливо помітна відсутність навичок “спостереження за ярусами”.
В окремі періоди пошуку спостерігалася немотивована зміна інтервалів та дистанцій елементів бойового порядку з боку старших пошукових команд та старших колон. Як приклад на рис. 4 зображено порушення заданого інтервалу та дистанції третьою пошуковою колоною.
В
исновок. У цілому результати проведених польових досліджень за визначенням придатності використання бойового порядку “в лінію пошукових колон” щодо зазначених вище умов місцевості можна вважати як позитивні.У подальших дослідженнях з цієї теми доцільно зосередити зусилля на визначенні раціональних режимів ведення пошуку в різних умовах, а також оцінки можливих тактичних способів та прийомів противника, спрямованих проти пошукових груп.