Внутрішні війська мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Методика розрахунку чисельності підрозділів Метою статті Виклад основного матеріалу Для довідки Для довідки: згідно зі ст. 50 Кодексу законів про працю тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тижд Kк. зб = K1 к. зб. відп + K2 к. зб. хв + K3 к. зб. св. нероб. д. Методичний підхід до визначення часових параметрів життєвих циклів зразків озброєння і військової техніки, що модернізуються Мета статті Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

• Внутрішні війська мвс україни, 1472.85kb.
• Внутрішні війська мвс україни, 1513.04kb.
• Затверджено, 877.19kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
• Українське військо періоду козаччини, 115.61kb.
• Типове положення про кафедру київського національного університету внутрішніх справ, 426.94kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.

Список використаних джерел


1. Городнов В.П., Дробаха Г.А., Єрмошин М.О., Смирнов Є.Б., Ткаченко В.І. Моделювання бойових дій військ (сил) протиповітряної оборони та інформаційного забезпечення процесів управління ними. (Теорія, практика, історія розвитку): Монографія. – Х.: ХВУ, 2004. – 409 с.

2. Иванов Д.А. Основы управления войсками в бою. – М.: Воениздат, 1977. – 389 с.

Стаття надійшла до редакції 26.12.2007 р.

П
УДК 355.212.5


О.В. Кривенко


МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ

ТА ЧАСТИН ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК


Визначено методику розрахунку штатної чисельності підрозділів та військових частин внутрішніх військ за обсягом завдань, які на них покладаються.
остановка проблеми. Наголошення Президентом України В.А. Ющенком на необхідності прискорення переходу комплектування внутрішніх військ виключно на контрактну основу потребує наукового підходу до визначення методики уточнення штатної структури військ, необхідної для успішного виконання службово-бойових завдань. “Це справа системної, тривалої і, безумовно, продуманої роботи на основі державної програми”, – підкреслив В.А. Ющенко [1]. На 2008 р. має бути сформований чіткий план модернізації української армії [9].

У вирішенні питання щодо переходу на комплектування військ виключно за контрактом необхідно враховувати головну особливість внутрішніх військ (ВВ) України – неможливість хоча б короткочасного зниження якості і гарантованості виконання службово-бойових завдань [2].

Законодавча вимога дотримання 5-денного службового тижня [3] та 40-годинного робочого тижня для офіцерів, сержантів та старшин, що проходять військову службу за контрактом [4], зумовлює необхідність перегляду штатної чисельності військ.

А
© О.В. Кривенко


Рис. 1. Послідовність проведення розрахунків (початок)
наліз останніх досліджень і публікацій. Проведена Військовим інститутом (свого часу) науково-дослідна робота [8] та публікації деяких спеціалістів [10, 11, 12] не дають відповіді на питання про єдині підходи у визначенні методики розрахунку чисельності підрозділів та частин ВВ для її реалізації у практичній роботі.

Метою статті є порушення питання про визначення єдиних підходів до методики розрахунку чисельності підрозділів та частин внутрішніх військ. Пропонується взяти за основу для подальшого обговорення та доопрацювання методику, яка розроблена фахівцями Головного управління внутрішніх військ.

Виклад основного матеріалу. Запропонована методика розрахунку штатної чисельності військ ґрунтується на критеріях, основними з яких є:

– обсяги службово-бойових завдань, що виконуються військовою частиною протягом місяця, відповідно до службово-бойового призначення;

– законодавчо визначена тривалість службового навантаження на місяць для офіцера, військовослужбовця, що проходять військову службу за контрактом;

– середньостатистичні прогнозовані показники відривів особового складу від виконання службово-бойових завдань (відпустка, хвороба, навчання) [5].

Зазначені розрахунки здійснюються згідно з чинним законодавством й у разі його зміни потребуватимуть відповідного уточнення.

Пропонується така послідовність проведення розрахунків, як показано на рис. 1.

1
Рис. 1. Послідовність проведення розрахунків (закінчення )

. Визначення обсягу службово-бойових завдань частини на місяць (у людино-годинах):

V_{обс. сл} = К_{к. з} × Т_{ч. сл} ×К_{к. особ. скл} ,

де V _{обс. сл} – обсяг служби за місяць при виконанні одного виду завдань, люд./год; К _{к. з} – кількість завдань за місяць, од.; Т _{ч. сл} – час несення служби при виконанні одного завдання, год; К _{к. особ. скл} – разова кількість особового складу, що залучається до виконання завдання, осіб.

Обсяг служби розраховується за кожним видом службово-бойових завдань, передбачених Законом України “Про внутрішні війська МВС України”, а також для внутрішніх варт та чергового підрозділу.

Наприклад: розрахунки стосовно обсягу служби внутрішньої варти у складі одного цілодобового поста на місяць:

К_{к. з} = 30,4 (365 днів : 12 місяців) за умови, що варта виставляється щоденно;

Т_{ч. сл} = 27,5 год (практичне несення служби – 24 год; теоретична та практична підготовка до служби – 50 хв; огляд лікарем – 10 хв; отримання зброї – 15 хв; прибуття до місця розводу – 10 хв (ст. 130 – 134, 136 Статуту гарнізонної та вартової служби – СГ та ВС); розвід добового наряду – 40 хв (ст. 139 СГ та ВС); заміна варти – 1 год; здавання зброї, підведення підсумків – 20 хв [6];

К _{к. особ. скл} = 3 особи (3 вартових – ст. 101, 126 СГ та ВС);

V_{обс. сл} = 30,427,53 = 2508 люд./год.

Для довідки:

а) за рішенням командувача внутрішніх військ для чергового підрозділу обсяг служби визначається із розрахунку: для бригади, полку – 25 військовослужбовців щоденно, для окремого батальйону – 10 щоденно;

б) при розрахунку чисельності береться до уваги необхідність забезпечення виконання тільки службових завдань за призначенням (обсяг служби у внутрішніх нарядах, за угодами тощо не враховується);

в) внутрішні наряди виставляються за рахунок управління і підрозділів забезпечення, а також чергового підрозділу;

г) внутрішні варти розраховуються в обсязі бойової служби, якщо вони включені в акти МВК, або окремо.

Загальний обсяг бойової служби за місяць дорівнює сумі обсягів служби при виконанні різних видів завдань:

Vсл = Vсл₁+Vсл₂+…Vсл_n, ,

де V_сл – загальний обсяг бойової служби на місяць за військову частину, люд./год;

2. Визначення нормативу витрат службового часу на одного військовослужбовця на місяць:

T_{сл. ч} = T_{н. нав} × K_{к. тиж} – Т_{ч. б. підг} = 40 × 4,34 – 18= = 156 год на місяць,

де T_{н. нав} – норма службового навантаження на одного військовослужбовця за тиждень, що становить 40 год на тиждень; K_{к. тиж} – кількість тижнів на місяць, що складає 4,34 (365 днів на рік: 12 місяців: 7 днів у тижні); Т_{ч. б. підг} – час на бойову підготовку, що складає 18 год на місяць, у тому числі: 14 год – бойова та гуманітарна підготовка, 1 год – підведення підсумків, 1 год – інформування, виховна робота, 1 год – тренування з бойової готовності, 1 год – обслуговування озброєння, техніки.

Для довідки: згідно зі ст. 50 Кодексу законів про працю тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень.

3. Визначення чисельності особового складу, необхідного для виконання загального обсягу бойових завдань:

Ч_{чис. особ. скл} = (V_{об. сл} : T_{сл. ч}).

Наприклад: чисельність особового складу, яка потрібна для несення служби на одному цілодобовому посту внутрішньої варти, складатиме:

V_{обс. сл} = 2508 люд./год;

T_{сл. ч} = 156 год;

Ч_{чис. особ. скл} = 2508 : 156 = 16 осіб.

4. Визначення коефіцієнту збільшення чи-сельності особового складу через відсутніх (відпустки, навчання, хвороби, святкові та неробочі дні):

K_{к. зб} = K_{1 к. зб. відп} + K_{2 к. зб. хв} + K_{3 к. зб. св. нероб. д}.

У цьому виразі K_{1 к. зб. відп} = K_{к. зб. пл. відп} + +K _{к. зб. відп. навч} = 1,12 (або 12 %),

де K_{к. зб. пл. відп} = 1,1 (або 10 %).

Для довідки: взято до уваги, що середня тривалість відпустки офіцерів, військовослужбовців військової служби за контрактом складе 37 діб (вважається, що військовослужбовці, які мають право на відпустку 30, 35, 40 та 45 діб, розподілені рівномірно), 37 діб є 10 % загальної кількості діб у році.

K _{к. зб. відп. навч} = 1,02 (або 2 %).

Для довідки: середньостатистична кількість військовослужбовців, які заочно навчаються у вищих навчальних закладах, у частинах, що на даний час укомплектовані військовослужбовцями військової служби за контрактом (військові частини 3041 – 3045 та 2260), фактично становить 12 %. А згідно зі ст. 15 Закону України “Про відпустки” [7] оплачені відпустки надаються терміном 40 діб на рік, що складає близько 2 % загального часу, який витрачається всіма військовослужбовцями для несення служби.

K_{2 к. зб. хв} = 1,041 (або 4,1 %).

Для довідки: за статистичними даними медичного відділу ГУВВ середні працевтрати через хвороби для офіцерів, військовослужбовців військової служби за контрактом складають 15 діб на рік, що становить 4,1 % річної кількості днів.

K_{3 к. зб. св. нероб. д} = 1,038 (або 3,8 %).

Для довідки: згідно зі ст. 73 Кодексу законів про працю встановлено 10 святкових та неробочих днів (1 січня – Новий рік, 7 січня – Різдво Христове, 8 березня – Міжнародний жіночий день, 1, 2 травня – день міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – день Перемоги, 28 червня – день Конституції України, 24 серпня – день Незалежності України, 1 день Паска (Великдень), 1 день Трійця, що становить 3,8 % загальної кількості робочих днів у рік (261 день).

Таким чином, K _{к. зб} = 12 % + 4,1 % + 3,8 % = =19,9 % ≈ 20 % => 1,2.

Наприклад, для забезпечення несення служби на одному добовому посту внутрішньої варти з урахуванням хворих та осіб, які перебувають у відпустці або на навчанні, потрібно 18 × 1,2 = =21,6 од. Тобто для нормального несення служби треба 7,2 складу військовослужбовців (21,6 : 3).

5. Визначення коефіцієнту збільшення на підрозділи управління і забезпечення.

Для розрахунку чисельності військової частини до суми чисельності основних підрозділів додається 20 % на утворення управління та підрозділів забезпечення:

К _{к. упр. і заб} = К _{к. утв. упр} + К _{к. утв. підрозд. заб} = 1,2 (або 20 %).

Виходячи із середньостатистичних даних чисельності підрозділів управлінь та чисельності підрозділів забезпечення військових частин, що укомплектовані військовослужбовцями військової служби за контрактом (військові частини 3041–3045, 2260, 3028), для розрахунків можна використати такі дані:

К _{к. утв. упр} – складає 0,08 (8 %);

К _{к. утв. підрозд. заб} – складає 0,11 (11 %).

Слід зазначити, що наведені коефіцієнти потребують уточнення і доопрацювання та окремого наукового дослідження, але на цей час вони дозволяють робити розрахунки з певною точністю.

6. Визначення чисельності особового складу частини:

Ч _{чис. в/ч} =Ч_{чис. особ. скл} ×К_{к. упр. і заб} = Ч _{чис. особ. скл} ×1,2,

де Ч_{чис. особ. скл} – чисельність особового складу.

Без сумніву, обчислення чисельності підрозділів з конвоювання, охорони громадського порядку та охорони важливих державних об’єктів має свою специфіку, проте загальна послідовність проведення розрахунків повинна бути такою ж самою.


Висновки


1. На сучасному етапі розвитку та реформування внутрішніх військ проблема пошуку шляхів визначення найбільш оптимальної структури підрозділів ВВ за умови переходу їх на військову службу за контрактом є актуальною і водночас досить складною та багатогранною.

2. Шляхи вирішення зазначеної проблеми у зв’язку з її значущістю повинні бути предметом розгляду на науково-практичних конференціях, за круглими столами, на семінарах та ін.

3. Розгляд даної проблеми повинен бути темою дисертаційних досліджень науковців внутрішніх військ з урахуванням досвіду роботи практиків.

4. За матеріалами наукового вивчення наведеної проблематики мають бути розроблені експериментальні штати військових частин за кожним напрямком службово-бойової діяльності.

5. Розробленню штатів військових частин повинна передувати апробація експериментальних штатів з аналізом та внесенням відповідних змін.


С


писок використаних джерел


1. Виступ Президента України при відвіданні навчального центру внутрішніх військ України “Нові Петрівці” 19 жовтня 2007 р.

2. Про внутрішні війська МВС України: Закон України від 26.03.1992 р. № 2235-ХІІ. – Ст. 1, 2.

3. Про Статут внутрішньої служби: Закон України від 24.03.1999 р. – Ст. 199.

4. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ. – Ст. 10, п. 1.

5. Кодекс законів про працю (затв. Законом УРСР № 322-VІІІ від 10.12.1971 р.). – Ст. 50.

6. Про Статут гарнізонної та вартової служби: Закон України від 24.03.1999 р. № 550-XIV.

7. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р. № 504-96.

8. Визначення оптимальної штатної чисельності внутрішніх військ МВС України, необхідної для виконання визначених законодавством завдань і функцій: Звіт про науково-дослідну роботу (шифр-організація-К2)/ВІ ВВ МВС України – Х., 2001. – 60 с.

9. Виступ Президента України 28 листопада 2007 р. під час засідання колегії Міністерства оборони за підсумками діяльності у 2007 р.

10. Воробйов В.І. Шляхи пошуку раціональної структури внутрішніх військ МВС України у період переходу на військову службу за контрактом // Честь і закон. – 2007. – № 2. – С. 15–17.

11. Городнов В.П., Воробйов В.І., Аллеров Ю.В., Тогочинський О.М., Цис О.І. Моделювання структури витрат часу при оцінці необхідної чисельності лінійних частин внутрішніх військ МВС для виконання планових завдань СБД // Честь і закон. – 2006. – № 4. – С. 5–9.

12. Орлов М.М. Методика оцінювання інформаційного навантаження на органи управління внутрішньої зони систем управління оперативно-тактичного рівня // Зб. наук. пр. ХВУ. Вип. 6 (53). – Х.: ХВУ, 2004. – С. 12–16.


Стаття надійшла до редакції 10.12.2007 р.

П
УДК 351.864:001.89 (043.2)


С.А. Войтович, Б.О. Демідов, С.Б. Клімов, М.В. Науменко


МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСОВИХ ПАРАМЕТРІВ ЖИТТЄВИХ ЦИКЛІВ ЗРАЗКІВ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ, ЩО МОДЕРНІЗУЮТЬСЯ


Розглядаються питання щодо методики оцінювання і прогнозування значень часових параметрів життєвих циклів зразків ОВТ при плануванні й управлінні реалізацією заходів з їх модернізації.
остановка проблеми та аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах істотного дорожчання сучасних і перспективних зразків озброєння та військової техніки (ОВТ) гостро постають питання стосовно технічного оснащення військових формувань Воєнної організації держави для забезпечення територіальної цілісності та безпеки країни.

У сучасних умовах військового будівництва одним із напрямків діяльності щодо підтримання високої боєздатності зразків ОВТ, що являють собою основу системи озброєння Воєнної організації держави, є модернізація озброєння і спеціальної техніки з метою продовження строків експлуатації існуючих зразків ОВТ. Особливе значення при цьому надається модернізації складних високовитратних у розробленні зразків ОВТ з тривалим життєвим циклом. Таким шляхом іде багато країн, у тому числі й з високим рівнем розвитку своєї економіки, значними фінансовими і матеріальними ресурсами [1, 4 – 8]. Це дозволяє з меншими витратами здійснювати технічне оснащення Воєнної організації держави із збереженням такої укомплектованості військ і сил ОВТ, при якій у мирний час у певних часових рамках зберігається необхідний рівень боєготовності військових формувань.

Модернізація і продовження строків експлуатації існуючих зразків ОВТ – складний та трудомісткий процес, який потребує обґрунтованого планування заходів і робіт з модернізації ОВТ та має бути контрольованим і керованим, тобто організованим і цілеспрямованим.

Серед головних проблемних питань, пов’язаних із плануванням і проведенням модернізації зразків ОВТ, такі: обґрунтування можливості і доцільності проведення модернізаційних заходів, формування задуму і напрямів реалізації модернізації, оцінювання величини очікуваних витрат за умов невизначеності і ризику, прогнозування процесу розвитку морального старіння існуючих зразків ОВТ [2].

Для забезпечення ефективного планування і реалізації комплексу заходів і робіт з модернізації ОВТ необхідна відповідна автоматизована інформаційна система, що дозволяє оперативно отримувати дані, які потрібні при прийнятті управлінських рішень як на етапі планування, так і в процесі виконання запланованих заходів і робіт. Основою побудови такої системи підтримки прийняття рішень має бути комплекс методів, алгоритмів і моделей, що охоплюють основні задачі, які виникають під час вирішення проблеми модернізації ОВТ. При цьому невід’ємним елементом, необхідним для ефективного використання зазначеної системи, повинна бути методика, яка дозволяє реалізувати механізм підтримки управлінських рішень на основі таких сучасних інформаційних технологій, як CALS-технології [1, 3].

Мета статті – запропонувати методичний підхід до розв’язання задач інформаційно-методичного забезпечення питань оцінювання і прогнозування значень часових параметрів життєвих циклів зразків ОВТ у процесах планування та реалізації заходів і робіт з їх модернізації.

Виклад основного матеріалу. Фактори фізичного старіння (зносу) окремих екземплярів зразка в процесі їх експлуатації розглядати не будемо. Головну увагу зосередимо на питаннях, пов’язаних із зразком ОВТ у цілому як об’єктом, який схильний до морального старіння і піддається цілеспрямованому вдосконаленню (модернізації), що знижує негативний прояв фактора морального старіння. Зразок ОВТ під впливом відповідних факторів може мати прогресивний розвиток і моральне старіння.

Ф
© С.А. Войтович, Б.О. Демідов, С.Б. Клімов, М.В. Науменко
актори прогресивного розвитку і морального старіння з деякого моменту часу, як правило, діють і виявляються одночасно та визначають, відповідно, прогресивний і регресивний напрями еволюції зразка ОВТ. Сумарний підсумок їх дії дає єдиний результуючий ефект – прогрес або регрес у цілому. З цього виходить, що єдність процесів підвищення і зниження бойових можливостей зразка ОВТ становить сутність його розвитку і що цей розвиток у цілому має бути процесом контрольованим і керованим, тобто організованим і цілеспрямованим.

Фактори прогресивного розвитку виявляються у процесі вдосконалення і модернізації зразка ОВТ.

Фактори морального старіння як зовнішні прояви у відношенні до зразка полягають у тому, що зразок після його розробки по закінченні деякого інтервалу часу не задовольнятиме вимогам, які змінюються, поступатиметься за своїми тактико-технічними характеристиками (ТТХ) зразкам аналогічного призначення і не може бути лідером у своєму класі (виді, типі) зразків.

Аналізований зразок ОВТ будемо вважати за об’єкт, на вході якого діють фактори х₁(t), пов’язані з процесом удосконалення (модернізації) зразка, і фактори х₂(t), що зумовлюють його моральне старіння. Вихідною величиною вважатимемо узагальнений показник рівня досконалості зразка у(t) (тактико-технічного, техніко-економічного, експлуатаційно-технічного тощо залежно від розв’язуваної задачі) (рис. 1).

Зразок ОВТ

х₁(t)


х₂(t)

y(t)



Рис. 1. Зразок ОВТ як об’єкт еволюції

Введемо два параметри:

u(t) – швидкість (темп) зміни значення показника у(t) за рахунок удосконалення зразка ОВТ;

v(t) – швидкість (темп) зміни значення показника у(t), зумовленого моральним старінням зразка ОВТ.

Швидкість зміни значення показника у(t) (швидкість еволюції зразка) визначатиметься різницею цих швидкостей, тобто величиною u(t) – v(t). Отже, загальне диференціальне рівняння процесу еволюції зразка ОВТ можна подати у такому вигляді:

y´(t) = u(t) – v(t). (1)

У цьому рівнянні фактори х₁(t) і х₂(t), які зумовлюють еволюцію зразка ОВТ, виявляються через величини u(t) і v(t) відповідно.

Приймемо гіпотезу про те, що швидкість (темп) морального старіння зразка v(t) пропорційна величині показника рівня досконалості зразка у(t), тобто

v(t) = by(t), (2)

де b – коефіцієнт пропорційності, що у загальному випадку залежить від часу.

Тоді модель еволюції зразка ОВТ матиме вигляд диференціального рівняння

y´(t) = u(t) – by(t). (3)

Будемо вважати, що початкове значення показника рівня досконалості у(t) відоме і дорівнює у(t₀) = y₀.

При розв’язанні диференціального рівняння (3) із початковою умовою у(t₀) = y₀ отримують залежність у(t), необхідну для оцінювання (прогнозування) значень узагальненого показника рівня досконалості аналізованого зразка ОВТ.

Розглянемо окремі важливі випадки оцінювання (прогнозування) рівня досконалості зазначеного зразка ОВТ.

Нехай оцінювання показника рівня досконалості зразка ОВТ проводиться при u(t) = 0, тобто процес його еволюції відбувається лише під впливом факторів морального старіння. У цьому випадку рівняння (3) матиме вигляд

y´(t) = – by(t). (4)

При b = const його розв’язком буде

y(t) = y₀e^-b(t-t). (5)

Співвідношення (5) вказує на те, що без проведення заходів щодо вдосконалення (модернізації) зразка ОВТ при b = const відбувається експоненціальне зниження рівня досконалості зразка, зумовлене його моральним старінням.

У разі змінного коефіцієнта b = b(t)

y(t) = y₀exp{–}. (6)

Далі вважатимемо, що t₀ = 0.

Записавши співвідношення (4) у вигляді ln (y(t)) = –b(t), одержимо, що коефіцієнт b має значення логарифмічної швидкості зниження рівня досконалості зразка ОВТ.

В окремому випадку, коли логарифмічна швидкість зниження рівня досконалості зразка лінійно залежить від часу (тобто b(t) = α + βt, де α, β – деякі постійні коефіцієнти), із (6) отримаємо:

y(t) = y₀exp{– αt – βt²/2}. (7)

Тепер розглянемо випадок, коли оцінювання рівня досконалості зразка проводиться при постійному темпі його вдосконалення, тобто при u(t) = const = a, а також при постійній логарифмічній швидкості морального старіння, тобто при b = const. У цьому разі

y(t) = y₀e^-bt+e^-bt , або

y(t) = y₀e^-bt+(1 – e^-bt), t₀ = 0. (8)

Із рівняння (8) виходить, що якщо темп a вдосконалення зразка перевищує значення b логарифмічної швидкості морального старіння (a > b), то при досить великому значенні t рівень досконалості у(t) може перевищити його початкове значення y₀. У разі ж, коли виконується умова a < b, відбувається зниження рівня досконалості порівняно з його початковим значенням, що, у свою чергу, зумовлює необхідність вжити відповідні заходи для попередження несприятливого розвитку процесу старіння зразка ОВТ.

Розглянемо випадок, коли оцінювання (прогнозування) рівня досконалості зразка ОВТ здійснюється при змінному темпі u(t) удосконалення зразка і постійної логарифмічної швидкості b його морального старіння, тобто при b = const. За цих умов дістанемо:

y(t) = y₀e^-bt+e^-bt . (9)

Співвідношення (9) дозволяє сформулювати задачу управління процесом еволюції зразка ОВТ таким чином: як вибрати параметри цього процесу, щоб рівень досконалості зразка задовольняв певним вимогам?

В узагальненому випадку, коли вдосконалення зразка відбувається із змінним темпом u(t) і логарифмічна швидкість b(t) морального старіння зразка ОВТ також змінюється в часі, для прогнозування рівня досконалості зразка необхідно використовувати вираз, одержаний шляхом розв’язання рівняння (1):


y(t) = y₀exp (– ) +

+ exp(– )u(x)dx. (10)


У формулі (10) другий доданок ураховує швидкість проведення заходів щодо вдосконалення зразка ОВТ u(t). Якщо такі заходи на інтервалі часу [0, t] не проводяться, то цей доданок дорівнює 0.

Для використання співвідношень, розглянутих вище, при розв’язанні задачі прогнозування рівня досконалості аналізованого зразка ОВТ необхідна підготовка вихідних даних y₀, v(t) і u(t).

Наведена модель процесу еволюції зразка ОВТ дозволяє розв’язувати не лише задачу оцінювання (прогнозування) рівня його досконалості, але й задачу управління цим процесом.

Приймемо, що узагальнений показник у(t) рівня досконалості зразка ОВТ є величиною Э(t), яка характеризує цільовий (бойовий) ефект від застосування зразка за призначенням. Для винищувача-перехоплювача це, наприклад, математичне сподівання кількості уражених (перехоплених) за операцію повітряних цілей певного класу.

Ефект морального старіння у цьому випадку може виявлятися у тому, що існуючий зразок ОВТ не може забезпечити ураження сучасних (перспективних) засобів повітряного нападу з необхідною ефективністю, оскільки ТТХ, які були визначені при його розробленні, не враховували бойові можливості більш довершених засобів повітряного нападу ймовірного противника, що з’явилися згодом або очікуються найближчим часом.

Якщо заходи щодо вдосконалення зразка не проводяться, то величина показника бойового ефекту відповідно до експоненціального закону (5) його морального старіння як функція часу матиме такий вигляд:

Э(t) = (11)

при t < t_нм,


при t ≥ t_нм,

де Эн – значення показника бойового ефекту (ефективності) зразка ОВТ на момент закінчення його розробки; k_мс – коефіцієнт, що характеризує темп морального старіння зразка ОВТ; t_нм – момент часу початку прояву фактора морального старіння зразка ОВТ.

Активна частина життєвого циклу нового зразка ОВТ, що починається з поставляння його першого екземпляра у війська (з моменту закінчення розробки зразка або з початку його серійного виробництва) і завершується зняттям з озброєння вже остаточно морально застарілого зразка, може бути поділена на три періоди часу, що якісно розрізняються.

Перший період [t₀, t₁] – це період, коли за рівнем ТТХ у зразка ОВТ є запас і він здатний із необхідною ефективністю протистояти засобам нападу, для боротьби з якими він призначений. Другий період [t₁, t₂] – критичний, коли запас за ТТХ з часом вичерпується через посилення прояву факторів морального старіння зразка ОВТ. Протягом третього періоду [t₂, t₃] через моральне старіння зразка і неефективність заходів щодо його вдосконалення (модернізації) з причин науково-технічного, виробничо-технологічного, економічного та іншого характеру весь ресурс за ТТХ і можливості підтримки ТТХ ще на прийнятному рівні при припустимих витратах повністю вичерпуються. У разі неможливості підтримки шляхом модернізації рівня якості зразка ОВТ, що відповідає новим вимогам, зразок підлягає зняттю з виробництва, а озброєння – заміні новим зразком.

Якщо показник бойового ефекту (ефективності) окремого (одиничного) екземпляра зразка ОВТ може бути виражений формулою (11), то інтегральний показник ефекту (ефективності) групи з N(t) екземплярів зразка ОВТ можна подати так:

Э(t,N) = Э(t)N(T). (12)

Якщо група засобів не забезпечує необхідної ефективності боротьби з новими засобами нападу, то ця проблема вирішується за рахунок включення додаткових екземплярів зразка ОВТ.

Припустимо, що N(t_нм) – кількість екземплярів зразка ОВТ, що складають групу на момент часу t_нм, і ∆N(t_нм,t) – кількість екземплярів зразка, додатково включених в групу на інтервалі часу [t_нм, t]. Тоді







Тут ,, – показник бойового ефекту (ефективності) початкової групи засобів, величина додаткового бойового ефекту, що набуває група за рахунок включення в неї ще екземплярів зразка ОВТ, показник бойового ефекту (ефективності) розширеної групи засобів відповідно.

Величина монотонно спадає у часі. Величина включає два співмножники, які залежать від часу, причому перший з них монотонно спадає, другий при рівномірному нарощуванні групи засобів монотонно (лінійно) зростає із збільшенням при t>t_нм. Отже, єдиною можливістю для компенсації зменшення з часом величини є зростання Останнє матиме місце за умови

при t t_нм. (13)

Умова (13) виконується при

t t_нм+. (14)

Значення може бути прийнято за величину гранично-допустимого терміну закінчення серійного виробництва зразка ОВТ, до якого ще доцільно виготовляти і поставляти у війська необхідну кількість екземплярів зразка ОВТ для поповнення групи засобів з метою компенсації зниження ефективності групи через моральне старіння зразка.

Таким чином, основна проблема, що виникає при прогнозуванні граничного терміну закінчення серійного виробництва з урахуванням фактора морального старіння зразка ОВТ, полягає у визначенні часу початку і темпу його морального старіння.

Для планування робіт з модернізації зразка ОВТ необхідно знати очікуваний момент часу початку прояву фактора його морального старіння та темп зниження ефективності зразка внаслідок цього.

У випадку, якщо зразок ОВТ для вирішення призначених задач не має у своєму виді аналогів, за початок морального старіння може бути прийнято момент часу зародження ознак зниження ефективності зразка. Це призведе до такого стану ОВТ, при якому зразок не задовольняє визначеним тактико-технічним характеристикам унаслідок появи досконаліших засобів, для боротьби з якими він призначається.

У разі, коли є аналоги зразка, за початок морального старіння може бути прийнято момент часу, при якому зразок втрачає своє лідируюче становище у впорядкованому ряду аналогів, а лідером стає інший зразок, що входить до групи зразків-аналогів. При цьому виникає необхідність виявлення лідера і моментів часу зміни лідерства серед зразків-аналогів.

Для зразків ОВТ, моральне старіння яких визначається виходячи з розвитку протиборчого озброєння, коефіцієнт, що характеризує темп зниження ефективності аналізованого зразка внаслідок його морального старіння, може бути розрахований за формулою

, (16)

де р₁ – імовірність ураження старого зразка засобу нападу противника, якому протидіє аналізований зразок ОВТ; р₂ – імовірність ураження нового зразка засобу нападу противника зразком, який аналізується; t₁ – початок морального старіння аналізованого зразка ОВТ, що відповідає початку серійного випуску нового зразка засобу нападу противника, ефективність протидії якому стає недостатньою; t₂ – момент часу, коли новий зразок засобу нападу противника повністю замінить його старий зразок і стане основним засобом, якому протидіє аналізований зразок ОВТ.

Для зразків ОВТ, моральне старіння яких може бути оцінене шляхом їх порівнювання з кращими зразками-аналогами, коефіцієнт, що характеризує темп зниження ефективності цих зразків унаслідок їх морального старіння, може бути визначений таким чином:

– формуються узагальнені показники бойового ефекту (тактико-технічного рівня);

– шляхом зіставлення зразків із кращим зразком розраховуються відносні значення узагальнених показників бойового ефекту (тактико-технічного рівня) для моментів часу, відповідних появі зразків-аналогів, при цьому максимальному значенню узагальнених показників відповідатиме відносне значення, що дорівнює одиниці;

– розраховується коефіцієнт, який характеризує темп морального старіння, за формулою:

k_мс = (ln (Э_л/Э_о))/(t_л – t_о), (17)

де Э_л = 1 – відносне значення узагальненого показника бойового ефекту зразка-лідера; Э_о – відносне значення узагальненого показника бойового ефекту аналізованого зразка ОВТ; t_л – час початку серійного виробництва зразка-лідера; t_о – час початку серійного виробництва аналізованого зразка ОВТ.

При визначенні часових параметрів життєвого циклу зразка ОВТ, для якого планується проведення модернізації, необхідно керуватися принципом зворотного відліку. Відповідно до цього принципу спочатку знаходиться гранично-допустимий час припинення його серійного виробництва, тривалість виробництва і гранично-допустимий час початку його промислового виготовлення.

Гранично-допустимий час завершення стадії експлуатації зразка ОВТ відповідає моменту часу, коли значення функції, що описує динаміку зміни узагальненого показника ефективності зразка внаслідок його морального старіння, стає меншим за мінімально-допустиме значення. При цьому відносний рівень ефективності аналізованого зразка ОВТ визначається або шляхом його зіставлення за узагальненим показником тактико-технічної досконалості із існуючим зразком-аналогом, із таким, що розробляється, чи із зразком-лідером світового рівня якості й ефективності або шляхом зіставлення значення узагальненого показника рівня досконалості зразка ОВТ з необхідним значенням цього показника в умовах протидії новим засобам нападу, для боротьби з якими зразок призначається.

Значення часу початку і тривалості серійного виробництва зразка ОВТ можна визначити за допомогою залежності інтегрального показника бойового ефекту (ефективності) групи засобів від часу, що враховує моральне старіння зразка і нарощування групи шляхом включення до її складу додаткових екземплярів зразка для зниження впливу фактора морального старіння на ефективність групи.

Ц
при ,

при ,
ю залежність при рівномірному нарощуванні групи можна записати у такому вигляді:


при

при




(18)

де N(t) – кількість екземплярів зразка ОВТ, що знаходяться в групі до моменту часу t; = при ; = при ; n(t) – кількість екземплярів зразка, що поставляються протягом року до складу групи при планомірному їх промисловому виготовленні.

Для функції (18) можна виділити три характерні області її зміни: [), [] та .

У першій області при n(t) = const відбувається лінійне зростання інтегрального показника ефективності групи ОВТ, у другій – зростання сповільнюється і потім припиняється через прояв фактора морального старіння зразка, що викликає зниження рівня узагальненого показника ефективності кожного його окремого екземпляра. Нарешті, в третій області вже неможливо компенсувати зниження за рахунок нарощування групи шляхом збільшення обсягу випуску виробів з подальшим їх поставлянням у війська для поповнення групи. Крім того, кількість екземплярів зразка у групі починає зменшуватися через їх фізичний знос і списання.

Аналіз тенденції зміни вказаної стратегії технічного оснащення групи показує, що оптимальний інтервал серійного виробництва зразка при експоненціальній моделі його морального старіння визначатиметься величиною . При цьому граничний час початку серійного виробництва дорівнюватиме: .

У випадку, якщо організація виробництва в оптимальний інтервал часу , протягом якого не відбувається втрата ефективності групи через моральне старіння зразка ОВТ, дозволяє закупити кількість екземплярів зразка, які необхідні для групи, то граничний термін закінчення його розробки визначатиметься виразом

, (19)

де – проміжок часу для організації серійного виробництва зразка.

У разі, якщо необхідна кількість екземплярів зразка ОВТ даного типу для досягнення заданого значення показника ефективності групи перевищує кількість, яка може бути замовлена і виготовлена в оптимальний інтервал часу , то граничний термін закінчення розробки зразка при заданому значенні N_тр може бути визначений як аргумент функції N(t) відповідно до виразу N(t) = N_тр.